Пошук навчальних матеріалів по назві і опису в нашій базі:

60 років від дня народження українського прозаїка Василя Миколайовича Шкляра (народився у 1951 р.)




243.39 Kb.
Назва60 років від дня народження українського прозаїка Василя Миколайовича Шкляра (народився у 1951 р.)
Сторінка1/3
Дата конвертації12.01.2013
Розмір243.39 Kb.
ТипДокументы
  1   2   3






60 років від дня народження українського прозаїка Василя Миколайовича Шкляра (народився у 1951 р.)
Народився на Черкащині, сьогодні живе у Києві. Працював головним редактором книжкового видавництва, журналістом, був у різних «гарячих» точках (Чечня, Абхазия, Карабах).

Володіє вірменською мовою, захоплюється рибальством. Хобі — полювання на великого коропа, улюблена страва — шоколад натщесерце, за переконаннями — республіканець, характер нордичний із сентиментальним ухилом.

У 1998 потрапив до лікарні зі смертельним діагнозом, але вижив і за місяць написав свій найвідоміший роман «Ключ». Цей роман вже має вісім видань в Україні й зібрав колекцію різноманітних нагород.

Автор більше десяти прозових книжок, серед яких найвідоміші: «Ключ» (1999), «Елементал» (2001), «Кров кажана» (2003). Але кожна нова книжка Шкляра стає подією в літературному житті країни, а сам Василь Шкляр є одним з найвідоміших і «містичних» сучасних письменників, його називають «батьком українського бестселера».

Роботи Шкляра перекладено шведською, болгарською, вірменсьою, російською мовами.

Лауреат багатьох літературних премій. За роман «Ключ» — гран-прі конкурсу «Золотий Бабай», премії журналів «Сучасність» і «Олігарх», премія міжнародного конвенту фантастів «Спіраль століть», шорт-лист Державної премії ім.Шевченка. За роман «Елементал» — гран-прі конкурсу «Коронація слова» та ін. ( використані матеріали сайту www.bukvoid.com.ua/info/writers/SHklyar_Vasil.html)

Інтернетні ресурси: http://uk.wikipedia.org/wiki/Шкляр_Василь_Миколайович

http://www.bookclub.ua/read/shklyar/

Читати книгу тут http://fictionbook.ws/nonf_/nonf_biography/vasil-shklyar-zalishenec-chorniy-voron.html

200 років від дня народження американського прозаїка Гаррієт Бічер-Стоу (1811-1896)

Ґаррієт Бічер-Стоу народилася в сім’ї священика Лаймена Бічера, виховувалася у дусі суворих релігійних традицій та християнської моралі. Погляди її рідних — батька, старших братів і сестер — переконаних противників рабства привели її в ряди аболіціоністів. Замолоду Ґаррієт викладала в жіночій школі. На початку 30-х р. ХІХ ст. сім’я Бічерів переселилася зі штату Коннектикут у штат Огайо, який межував з рабовласницьким Півднем. Тут майбутня письменниця вже на власному досвіді переконалась у нелюдяності рабства. Погляди Ґаррієт поділяв і її чоловік — професор богослов’я Калвін Стоу. На початку 30-х років Ґаррієт Бічер-Стоу розпочала літературну діяльність. Її ранні оповідання та нариси публікувалися у популярному "Дамському журналі". Виступала вона і як автор творів для дітей, зверталася до жанру моралістичної притчі. Твори письменниці 30-х — поч. 40-х рр. склали збірку "Мейфлауер" (1843). Праця над "Хатиною дядька Тома" була розпочата в 1851 р. і тривала всього декілька місяців. Спочатку роман публікувався окремими розділами в журналі, а в 1852 р. вийшов окремою книгою. Успіх перевершив усі сподівання. Сучасники сприйняли його не лише як заклик до захисту негрів, а й як протест проти зневаження людських прав людей з будь-яким кольором шкіри, котрі проживають на різних континентах. Ґаррієт Бічер-Стоу прожила довге життя. Вона померла у 1896 році, встигнувши написати ще багато книжок. Але жодна з них не мала такого успіху і такого значення, як "Хатина дядька Тома".

(використані матеріали сайту ww.bohdan-books.com/author/show_11)

Інтернетні ресурси: http://uk.wikipedia.org/wiki/Гаррієт_Бічер-Стоу

http://www.bibl.kharkiv.com/bicher.htm
Читати твори тут : http://www.bicherstou.org.ru/lib/sa/author/177


330 років від дня народження українського прозаїка, поета Феофана (Єлеазара) Прокоповича (1681-1736)

Прокопович Феофан (18 ИН 1681-8 СН 1736) - государственный и церковный деятель, сподвижник Петра I, писатель. Идеолог петровских преобразований, вице-президент Синода. Родился в Киеве. Учился в Киево-Могилянской академии и в Католическом университете в Риме. В 1707-1709 прочитал в Киевской духовной академии курс по философии. В 1709 в присутствии Петра I произнёс "Панегирикос, или Слово похвальное о преславной над войсками свейскими победе" под Полтавой. Император приблизил его во время Прутского похода 30 ИН 1711-12 ИЛ 1711.

Прокопович Феофан
В 1716 Пётр вызвал его в Петербург и назначил псковским епископом, а с 1724 и до смерти он был архиепископом новгородским. Обосновал необходимость замены патриаршества Синодом. Умело избавлялся от врагов, обвинявших его в отходе от православия. Сторонник петровских преобразований, он выступал его сподвижником в борьбе с реакционным духовенством. Прокопович Ф. испытал определенное влияние протестантизма. Флоровский Г.В. писал по этому поводу в "Путях русского богословия": "Не будь в феофановых трактатах имени русского епископа, их автора всего естественнее было бы угадывать в среде профессоров какого-нибудь протестантского богословского факультета. Все здесь пронизано западным духом, воздухом Реформации". Так, согласно Прокоповичу Ф., дела человеческие не имеют "совершительной силы", воля и душа фатально поражены грехом, спасение достигается только верою. Уже современники упрекали Прокоповича Ф. в том, что подобные взгляды не соответствуют традиции православного богословия и гораздо ближе к учению Лютера М. об "оправдании верой" и к учению Кальвина о "предопределении". 25 ЯН 1721 был утверждён "Духовный регламент", разработанный Прокоповичем Ф. Патриаршество было упразднено, а для управления церковью учреждена специальная Духовная коллегия во главе с Прокоповичем Ф., преобразованная 14 ФВ 1721 в Святейший правительствующий Синод. Прокопович Ф. принимал деятельное участие в организации Академии наук, завёл при своём доме школу для сирот "всякова звания", которых определял затем в академические гимназии. Будучи одним из наиболее образованных людей своего времени, вёл научные наблюдения с помощью микроскопа и телескопа, владел несколькими иностранными языками. Короновал Перта II. После смерти императора Прокопович Ф. возглавил "Учёную дружину" прогрессивных писателей (Кантемир А.Д., Татищев В.Н. и др.), отстаивавших петровские реформы. Поддержал Анну Ивановну при её вступлении на престол; в её царствование приобрёл почти полную свободу в церковных делах. Автор произведений "Духовный регламент", "Слово о власти и чести царской", "Правда воли монаршей" (1722). Прокопович Ф. был известен также как драматург и стихотворец, он стал первым историографом славных дел Петра. Из-под его пера вышла "История императора ПетраI от рождения до Полтавской баталии", состоящая из четырёх книг, изданная позднее (1773) Щербатовым М.М. Содействуя просвещению, Прокопович Ф. принимал деятельное участие в организации Академии наук. Погребён в Новгородском Софийском соборе. Богатейшая библиотека архиепископа новгородского по именному указу передана была в библиотеку Новгородской духовной семинарии. Рукописи - в Академию наук.( використані матеріали сайту www.emc.komi.com/03/15/089.htm)

Інтернетні ресурси: http://drevo-info.ru/articles/3899.html

http://www.philology.ru/literature2/gudziy-89a.htm

http://ru.wikipedia.org/wiki/Феофан_Прокопович




90 років від дня народження російського прозаїка Анатолія Марковича Маркуші (1921-2005)

Маркуша Анатолий Маркович (20.06.1921, Днепропетровск). Отец — бухгалтер. Мать — домохозяйка. В 1924 году семья переехала в Москву. До войны работал в газете «Вечерняя Москва». В 1941 году был призван в армию, окончил Борисоглебскую школу истребителей, стал лётчиком. В 1950 году в подмосковном Жуковском прошёл курсы лётчиков-испытателей Минавиапрома. За годы армейской службы освоил 50 типов самолётов. Демобилизовался в 1954 году. В 1955 — 1958 годах входил в редколлегию журнала «Знамя». Первую книгу рассказов «Ученик орла» выпустил в 1957 году.

Сочинения:
Вам — взлёт: Повесть. — М., 1959; Нет: Роман. — М., 1971; Азбука мужества: Книга для сыновей. — М., 1975; Внимание — дети. — М., 1979; Трудное счастье. — М., 1988; Если вы учитель. — М., 1989; Книга для сыновей и пап. — М., 1990; Первым делом самолёты...: Семейный альбом. — М., 1999.

Литература.:
Стрелкова И. Растёшь защитником // Семья и школа. — 1971. — № 8; Степачёва И. // Русские детские писатели ХХ века. — М., 1997.

(використані матеріали сайту www.hrono.ru/biograf/bio_m/markusha.html 8 Кб)

Інтернетні ресурси: http://arefiev-dm.livejournal.com/112942.html

http://www.libr.dp.ua/Region/Pismenuky/AnatoliyMarkusha.htm

Читати твори тут http://readr.ru/anatoliy-markusha-schit-geroya.html


120 років від дня народження українського прозаїка Петра Йосиповича Панча (Панченка) (1891-1978)

Петро Панч — новеліст, повістяр і романіст, автор казок для дітей. Свої перші твори опублікував тоді, коли йому було тридцять років, коли мав за плечима життєвий досвід.
Народився він 4 липня 1891 року в місті Валках на Харківщині в родині майстра-колісника. Дитинство письменника, про яке він зворушливо написав у книзі "На калиновім мості", було багатим на життєві враження. Так повелося, що в родині всі колісникували: і дід, і батько, і дядько. Та й взагалі всі члени сім'ї (мама, батько, п'ятеро дітей) були при ділі. Тож коліс у дворі Панченків було повно. Малий Петро відпочивав на них, грався, на колесах катався по льоду і, бувало, помагав дідові котити їх на базар. Нагасається за весь день, прибіжить у хату, з'їсть кусок хліба, забереться на піч, притаїться там і слухає розповіді старших. Прийде дід Гончар, сяде на ослінку і почне розказувати дивацькі історії про овечок і вовків, а малий хлопчина слухає і запам'ятовує...
З п'ятнадцяти років, після двокласної школи, Петро пішов працювати. Спершу служив у Народному домі, переписував папери і розносив пакети, а згодом — писарчуком в агента земського страхування. Сімнадцятирічним юнаком Панч уперше залишає рідну домівку і їде до Харкова шукати долі. Тут його взяли на посаду писарчука до канцелярії Інституту шляхетних дівчат. У Харкові Петро Панч потрапляє в коло студентської молоді. Він відвідує загальноосвітні курси, дуже багато читає. Проте згодом залишає місто і вступає до Полтавського землемірного училища, одразу після закінчення якого у 1915 році був мобілізований в армію. Він навчається на прискорених курсах в Одеському артилерійському училищі, дістає офіцерське звання прапорщика артилерії та опиняється на фронті Першої світової війни.
Восени 1921 року Петро Панч демобілізувався і приїхав у рідні Валки, де працював землеміром. На цей час припадає і початок літературної діяльності Панча.
Справжнє прізвище письменника — Панченко. Та коли на сторінках періодичних видань почали з'являтися його перші нариси, оповідання, фейлетони, "житні етюди", підписані вони були "Максим Отава". Під матеріалами ж, що Петро Панченко після повернення з фронтів Першої світової подавав до газети свого рідного містечка Валки ("Незаможник"), що на Харківщині, він підписався "П. Пан". Та редактор уникнув такого сміливого та дещо негативно забарвленого на той час прізвища й своєю рукою додав одну літеру. Петро Панченко став Панчем. Чи змінило це щось в письменницькій долі поки ще літератора-початківця? Хтозна. Але до нових імен на літературному обрії додалося Петро Панч.
До Харкова Петро Йосипович приїхав уже з багажем — із ледь набубнявілими та уже втіленими творчими задумами. Одна за одною виходять його книжки "Там, де верби над ставом", "Гнізда старі" (1923), "Поза життям" (1924), "Солом'яний дим" (1925), "Мишачі нори" (1926), збірка повістей "Голубі ешелони" (1928) тощо.
У цей час Панч належав до літературних угруповань "Плуг", ВАПЛІТЕ, ВУСПП. Перші роки Великої Вітчизняної війни майбутній відомий письменник провів в Уфі, решту — у Москві на посаді головного редактора літературного відділу радіостанції "Радянська Україна". Тоді ж Петра Панча було обрано членом Всеслов'янського комітету, у якому він працював до закінчення війни. З 1949 по 1953 рік письменник був головою правління Харківської організації Спілки письменників, а в 1966-1969 роках — секретарем правління Спілки письменників України.
Робота у творчих спілках, літературних об'єднаннях не заважала реалізації себе як майстра змалювання правдивих картин життя. Мистецький доробок письменника цих років — книги оповідань "Рідна земля", "Гнів матері", книги фейлетонів "Зозуля", "Кортить курці просо". 1935 року вийшов перший роман Панча під назвою "Облога ночі". 1954-го — один з кращих творів української прози, роман "Гомоніла Україна".
"Повістю минулих літ" Петра Панча став роман "На калиновім мості". Цей твір відзначений Шевченківською премією. Він є своєрідним сплавом автобіографічного, документального та художнього матеріалу. Кращі розповіді з нього про дитинство письменника люблять читати діти (особливо "Три копійки").
Творчість для хлоп'ят та дівчаток — окрема сторінка в доробку письменника. Ще 1922 року він написав невеличкий етюд "Свистуни", а в 1924 році в журналі "Червоні квіти" з'явилося оповідання "Портрет". У 1930-х роках Петро Панч продовжує писати для дітей і про дітей: "Малий партизан", "Будемо літати", "Син Таращанського полку", а також "Гиля, гуси", "Вовчий хвіст", "Будемо літати" (1935). Пізніше — "Гарні хлопці" (1959), "Для вас і про вас" (1965) тощо.
Невтомно працював, писав, підтримував літературний розвій у лавах Спілки письменників. Збірка статей та етюдів-спогадів "Відлітають журавлі" стала останньою. Нею письменник попрощався зі своїм читачем. 1973-й поставив у творчості Петра Панча крапку.
Помер Петро Панч 1 грудня 1978 року в місті Києві. Його творчість — приклад мистецької послідовності, великої совісності, дотримання неухильних вимог правди за різних обставин. (використані матеріали сайту

http://www.ukrlit.vn.ua/biography/panch.html)
  1   2   3

Схожі:

60 років від дня народження українського прозаїка Василя Миколайовича Шкляра (народився у 1951 р.) icon60 років від дня народження Мирона Богдановича Маркевича (1951), радянського футболіста, тренера харківського фк «Металіст»
...
60 років від дня народження українського прозаїка Василя Миколайовича Шкляра (народився у 1951 р.) iconПам’ятні літературні дати 2013 року січень 1 75 років від дня народження українського прозаїка Людмили Григорівни Романюк

60 років від дня народження українського прозаїка Василя Миколайовича Шкляра (народився у 1951 р.) iconПам’ятні літературні дати 2013 року січень 1 75 років від дня народження українського прозаїка Людмили Григорівни Романюк

60 років від дня народження українського прозаїка Василя Миколайовича Шкляра (народився у 1951 р.) icon• 150 років від дня народження Миколи Миколайовича Ланіе (1858-1921). російського та українського психолога
Юрія Степановича Кипоренка-Домансь-кого (1888 -1955), українського співака, педагога
60 років від дня народження українського прозаїка Василя Миколайовича Шкляра (народився у 1951 р.) icon1 січня – 55 років від дня народження прозаїка і поета Василя Кожелянка (1957-2008)
«Я між спогадами і мріями. Не картаю себе за допущені помилки Не мрію, бо цим зичу енергію від себе теперішнього на користь майбутнього,...
60 років від дня народження українського прозаїка Василя Миколайовича Шкляра (народився у 1951 р.) icon1 березня 115 років від дня народження Олекси Харківа (1897-1939), українського живописця й графіка 125 від дня народження Івана Федоровича Колесникова (1887-1929), українського живописця 85 років тому (1927)
...
60 років від дня народження українського прозаїка Василя Миколайовича Шкляра (народився у 1951 р.) icon28 січня – 60 років від дня народження космонавта Леоніда Каденюка (1951)
Народився у с. Клішківці Хотинського району в родині вчителів. Готуючись ще з дитячих літ до значних фізичних випробувань, Каденюк...
60 років від дня народження українського прозаїка Василя Миколайовича Шкляра (народився у 1951 р.) iconОсновні знаменні, пам’ятні та ювілейні дати, що пропонуються до відзначення у 2013 році
Років від дня народження Володимира Миколайовича Сосюри (1898–1965), українського поета
60 років від дня народження українського прозаїка Василя Миколайовича Шкляра (народився у 1951 р.) icon150 років від дня народження російського поета, прозаїка, драматурга Федора Кузьмича Сологуба

60 років від дня народження українського прозаїка Василя Миколайовича Шкляра (народився у 1951 р.) iconСічень 14 160 років від дня народження Данилевського Василя Яковича (1852-1939), українського фізіолога 16
Вересаєва Вікентія Вікентійовича (1867-1945) російського, радянського письменника, лікаря
Додайте кнопку на своєму сайті:
ua.convdocs.org


База даних захищена авторським правом ©ua.convdocs.org 2014
звернутися до адміністрації
ua.convdocs.org
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Випадковий документ
Головна сторінка