Пошук навчальних матеріалів по назві і опису в нашій базі:

Особливості крові як тканини внутрішнього середовища. Анатомія, вікова фізіологія І гігієна серцево-судинної системи Лекція внутрішнє середовище організму. Кров: функції, склад план




356.02 Kb.
НазваОсобливості крові як тканини внутрішнього середовища. Анатомія, вікова фізіологія І гігієна серцево-судинної системи Лекція внутрішнє середовище організму. Кров: функції, склад план
Сторінка1/3
Дата конвертації15.01.2013
Розмір356.02 Kb.
ТипЛекція
  1   2   3
Особливості крові як тканини внутрішнього середовища. Анатомія, вікова фізіологія і гігієна серцево-судинної системи

Лекція 7.

ВНУТРІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ

ОРГАНІЗМУ.

КРОВ: ФУНКЦІЇ, СКЛАД
План

  1. Внутрішнє середовище організму.

  2. Функції, склад і кількість крові.

  3. Плазма крові.

  4. Будова і функції еритроцитів.

  5. Будова і функції лейкоцитів. Імунітет та імунна система.

  6. СНІД.

  7. Будова і функції тромбоцитів. Зсідання крові.

  8. Групи крові. Переливання крові.

Основні поняття: кров, лімфа, тканинна рідина, гомеостаз, плазма крові, формені елементи крові: еритроцити, лейкоцити, тромбоцити; фізіологічний (ізотонічний) розчин, гіпертонічний розчин, гіпотонічний розчин, фагоцитоз, імунітет, імунна система, гемоглобін, депо крові, кровотворні органи, еритроцитоз, еритропенія, зсідання крові, групи крові, переливання крові.

1. Внутрішнє середовище організму

Кров, тканинна рідина, лімфа утворюють внутрішнє середовище організму і безпосередньо беруть участь у процесах обміну речовин і підтримці гомеостазу організму. В організмі є спеціальні пристосування для забезпечення сталості середовища. На відносно постійному рівні підтримуються в організмі — артеріальний тиск, температура тіла, осмотичний тиск крові і тканинної рідини, вміст в них білків, цукру, іонів натрію, калію, кальцію, хлору.

Найважливіша роль у підтриманні гомеостазу належить автономній нервовій системі, гіпофізарно-наднирковій системі, підзгір'ю та іншим утворенням нервової та ендокринної системи.

Гомеостатичні реакції мають певні межі. Відхилення від них можуть спричиняти тяжкі захворювання, а іноді і загибель організму. Кожний віковий період характеризується специфічними особливостями обміну речовин і енергії та механізмами гомеостазу. В ювенільний період переважають процеси асиміляції над дисиміляцією, чим зумовлений ріст, збільшення маси. З віком відбувається удосконалення процесів обміну, рухових актів, вищої нервової діяльності.

У зрілому віці процеси асиміляції і дисиміляції, система відновлення гомеостазу забезпечують компенсацію. Під час старіння надійність цих механізмів послаблюється, відбувається згасання функцій ряду органів, зниження інтенсивності процесів обміну, але розвиваються нові специфічні механізми, які підтримують збереження відносного гомеостазу. Це проявляється, зокрема, у збільшенні чутливості тканин до дії гормонів поряд з послабленням нервових процесів.

Міжклітинна рідина омиває всі клітини організму. Саме через неї клітини одержують усе потрібне для їхньої життєдіяльності — кисень, білки, вуглеводи, жири, мінеральні речовини тощо. Туди ж клітини виділяють кінцеві продукти обміну, вуглекислий газ тощо. Міжклітинна рідина — важливий чинник збереження гомеостазу. її склад та співвідношення різних речовин досить сталі. У разі порушення цієї сталості людина може загинути.

Міжклітинна рідина, що заповнює проміжки між клітинами, утворюється з кров'яної плазми внаслідок фільтрації останньої крізь стінки кровоносних капілярів. Вважають, що клітини стінок капілярів беруть активну участь у процесі утворення міжклітинної рідини, пропускаючи одні речовини і не пропускаючи інших. Надлишок міжклітинної рідини знову повертається в кров двома шляхами: одна частина її всмоктується в кровоносні капіляри, а друга проникає в лімфатичні капіляри і у вигляді лімфи повертається в кров'яне русло по лімфатичній системі. До складу лімфи входять: вода — 94-95%, білки — 3-4%, глюкоза — 0,1%, мінеральні солі — 0,8-0,9%, невелика кількість жирів та продукти обміну. У лімфі завжди є лейкоцити, а також інші імунні тіла, завдяки чому лімфа, як і кров, відіграє важливу роль у захисті організму від інфекції та виробленні імунітету.

Лімфа (від лат. lympha — волога, чиста вода) — рідка тканина організму, що міститься у його лімфатичній системі. Лімфа являє собою прозору жовтувату рідину, що утворюється з міжклітинної рідини і концентрується в замкнутих з одного боку лімфатичних капілярах, які беруть початок у дуже вузьких міжклітинних проміжках. Вони зливаються у більші лімфатичні судини, які пронизують усі органи і тканини — лімфатичні вени. Ці вени, як і кровоносні вени, мають клапани, що перешкоджають зворотному руху лімфи, тому вона тече лише в одному напрямку. Всі лімфатичні вени об'єднуються в два грудні протоки, які впадають у великі вени, повертаючи у кров рідину, що перейшла з крові у міжклітинну рідину. Змішуючись з венозною кров'ю, лімфа попадає в праве передсердя. По ходу лімфатичних судин розташовані розширення —лімфатичні вузли (у паховій ямці, підколінних і ліктьових згинах, у грудній і черевній порожнинах, на шиї), в яких утворюються лімфоцити. Лімфатичні вузли відіграють роль біологічних фільтрів—у них затримуються і знищуються мікроорганізми та інші сторонні тіла, які попадають в лімфу із тканини. Деякі лімфатичні капіляри знаходяться всередині ворсинок кишечнику, і в них надходять жири, які з течією лімфи попадають у кров. Таким чином, основні функції лімфатичної системи — збереження і повернення рідини у систему кровообігу, утворення лейкоцитів, затримка і знищення мікроорганізмів та інших сторонніх тіл (вироблення імунітету), живлення організму та обмін речовин (розносить по організму жири від ворсинок кишечнику, білків, які синтезує печінка). Лімфа є проміжним середовищем між кров'ю і клітинами.

Переносить із крові в клітини кисень, поживні речовини, мінеральні солі, біологічно активні речовини (гормони, вітаміни), а забирає з клітин і пе­редає в кров вуглекислий газ, а також продукти дисиміляції, які виділя­ють клітини.

2. Функції, склад і кількість крові

Кров — рідка тканина внутрішнього середовища, що забезпечує життєдіяльність організму.
Функції крові:

а) дихальна — полягає в зв'язуванні та перенесенні кисню від легень до тканин і вуглекислого газу в зворотному напрямку;

б) транспортна — полягає в перенесенні по судинах газів, біологічно активних речовин (гормонів, вітамінів, ферментів тощо);

в) трофічна (від грец. trophe — їжа, харчування) — полягає в забезпеченні клітин організму поживними речовинами: глюкозою, водою, жирами, мінеральними речовинами, амінокислотами тощо);

г) видільна — пов'язана з перенесенням кінцевих продуктів дисиміляції у нирки (кров бере участь в утворенні сечі) або в інші органи (шкіра, легені);

д) регуляторна — пов'язана з транспортом гормонів та інших біологічно активних речовин;

є) терморегуляторна здійснюється за рахунок фізіологічних механізмів перерозподілу крові в судинному руслі - переходу її в капіляри шкіри, що супроводжується збільшенням тепловіддачі, або в судини внутрішніх енергоємних органів, що сприяє зменшенню втрати теплоти;

є) гомеостатична полягає в підтриманні динамічної стабільності внутрішнього середовища організму;

ж) захисна забезпечується лейкоцитами, які здатні до фагоцитозу , антитілами, що знешкоджують мікроорганізми та їх токсини. До захисних функцій крові належить також її здатність до зсідання.

Фагоцитоз (від грец. phagos—той, що пожирає, kytos — клітина)—процес поглинання та перетравлення мікроорганізмів, зруйнованих клітин та сторонніх часток одноклітинним організмом або особливими клітинами (фагоцитами) багатоклітинного організму.

Разом з нервовою системою кров встановлює зв'язок між окремими органами, завдяки чому організм функціонує як єдине ціле.

Об'єм крові дорослої людини становить приблизно 7% ваги тіла, у новонароджених — 10-19% ваги тіла, у немовлят — 9-12%, у дітей шкільного віку — 7%.

Кров складається з рідкої частини — плазми — 55-60% і формених елементів—еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів — 40-45%.

У кровоносних судинах циркулює не вся кров. Частина міститься в кров'яних депо: печінці — 20%, селезінці —16%, шкірі — 10%. Депо крові бере участь у підтриманні постійної кількості циркулюючої крові. Всі клітини крові живуть певний час, після чого руйнуються. У кровотворних органах (кістковому мозкові, лімфатичних вузлах, селезінці) відбувається безперервне утворення нових клітин крові.

3. Плазма крові

Плазма крові складається з води (90-91%) та сухих речовин: 7-8% білків, 0,9-1% мінеральних речовин, 0,12%—глюкози, 0,7-0,8%—жирів. Крім білків, у плазмі є азотисті сполуки небілкового характеру (сечовина, сечова кислота, амінокислоти, креатинін, аміак), гормони, ферменти, вітаміни, антитіла, розчинні гази.

Білки поділяються на групи: альбуміни—4,5% (підтримують водно-сольову рівновагу в організмі); глобуліни — 2-3,5% (беруть участь в утворенні захисних імунних тіл, зв'язують і знешкоджують отруйні речовини, що проникають в організм — це в основному гамма-глобуліни), фібриноген — 0,4%, який має важливе значення при зсіданні крові, інтерферони, які знешкоджують мікроорганізми та отруйні речовини, забезпечують гуморальний імунітет. Глюкоза плазми є основним джерелом енергії для клітин. До мінеральних речовин відносяться катіони натрію, калію, кальцію, магнію, заліза, а також аніони хлору, йоду, сульфату, карбонату, фосфату.

Сумарна концентрація солей, білків, глюкози, сечовини та інших речовин, розчинених у плазмі, створює осмотичний тиск, який приблизно дорівнює — 6 атм. Сольовий розчин, який відповідає концентрації мінеральних солей у плазмі крові, називається ізотонічним (від грец. isos — рівний, однаковий, від лат. tonus — напруження). Для людини ізотонічним є 0,9% розчин хлористого натрію. Сольовий розчин, осмотичний тиск якого вищий за осмотичний тиск крові, називається гіпертонічним (від грец. hyper — над, підвищення, від лат. tonus — напруження), а нижчий — гіпотонічним (від грец. hypo — під, пониження, від лат. tonus — напруження). У гіпотонічному розчині еритроцити крові руйнуються. Це явище називається гемолізом (від грец. haima — кров, lysis — розчинення). У людини гемоліз настає при осмотичному тиску 0,44-0,48% і може спричинитися дією отрути деяких змій (гюрза, ефа), грибів (бліда поганка). У гіпертонічних розчинах еритроцити віддають воду, зморщуються і втрачають свої властивості.

Розчини, які за своїм якісним складом і концентрацією солей відповідають складу плазми, називаються фізіологічними розчинами. Вони ізотонічні. Такі рідини використовують як замінники крові при кровотечах.

Осмотичний тиск крові підтримується на постійному рівні діяльністю нирок, потових залоз, через які з організму видаляються вода, солі та інші продукти обміну.

Плазма крові має не тільки сталий осмотичний тиск і визначений якісний склад солей, у ній підтримується сталість реакції. Реакція середовища визначається концентрацією водневих іонів. Для характеристики реакції середовища користуються водневим покажчиком — рН. Кров людини при температурі 37°С має рН — 7,36. Активна реакція крові слаболужна.

4. Будова і функції еритроцитів

Серед формених елементів крові найбільше червоних кров'яних тілець — еритроцитів (від грец. erythros — червоний, kytos — клітина), які мають форму двоввігнутих дисків у нормі без ядра. В 5 літрах крові людини налічується приблизно 25 трильйонів еритроцитів. До складу еритроцита входить понад 100 хімічних сполук — 60% води і 40% сухих речовин, що складаються з гемоглобіну (85%) та інших речовин: металів—заліза, калію, натрію, магнію, міді, цинку, марганцю; вітамінів —аскорбінової кислоти, нікотинової кислоти, пантотенової кислоти, вітамінів В1, В2, В6, понад 40 ферментів. Основною складовою частиною еритроцитів є дихальний залізовмісний пігмент крові—гемоглобін (від грец. haima—кров, від лат. globus—куля). У кожному еритроциті близько 265 млн. молекул гемоглобіну. Гемоглобін—це білок, молекула якого складається з 4 пептидних ланцюжків, до яких приєднані 4 атоми заліза. Він виконує роль переносника кисню з легенів у тканини і частково вуглекислоти з тканин у легені, утворюючи три фізіологічні сполуки. При циркуляції крові через легені гемоглобін перетворюється на оксигемоглобін (легкооборотна сполука гемоглобіну і кисню), який несуть еритроцити до всіх тканин організму, і зумовлює яскраво-червоний колір артеріальної крові. Оксигемоглобін, що віддав кисень, називається відновленим, або дезоксигемоглобіном. Він міститься у венозній крові та зумовлює її темний колір. Вуглекислота переноситься венозною кров'ю переважно у вигляді гідрокарбонатів, і лише частина її зв'язується і переноситься гемоглобіном у вигляді карбгемоглобіну. Процес перенесення кисню з органів дихання до тканин і вуглекислоти у зворотному напрямку становить дихальну функцію крові. Гемоглобін здатний утворювати також патологічні сполуки. При отруєнні нітратами гемоглобін з киснем утворює міцну сполуку—метгемоглобін. Не менш міцною сполукою є карбоксигемоглобін (НЬСО), що утворюється при отруєнні чадним газом. У випадках утворення карбоксигемоглобіну, і особливо метгемоглобіну, транспортування кисню тканинам різко порушується або стає неможливим. Такий стан вкрай загрозливий для життя і нерідко закінчується смертю.

У нормі в одному літрі крові людини міститься 160 г гемоглобіну. Стан, при якому кількість еритроцитів і гемоглобіну в одиниці об'єму крові зменшена, називається анемією (від грец. префікса а — заперечення, haima — кров). Зниження числа еритроцитів нижче 3 млн. і кількості гемоглобіну нижче 60% свідчить про наявність анемічного стану — недокрів'я.

Еритроцити утворюються в червоному кістковому мозку, живуть 125 діб (4 місяці). Кожної секунди у селезінці і печінці руйнується 2,5 млн. еритроцитів, така ж кількість утворюється в червоному кістковому мозку. Під час руйнування гемоглобіну від нього відщеплюється гем, який втрачає атом заліза і перетворюється в жовчні пігменти шкіри, сечі, калу. Цей процес називається еритропоезом. Він забезпечує стабільний рівень оксигенації крові для нормального функціонування клітин. Уразі зниження рівня кисню в крові нирки продукують гормон еритропоетин, який потрапляє до червоного кісткового мозку і стимулює продукцію еритроцитів. Збільшення кількості еритроцитів у крові називається еритроцитозом, зменшення — еритропенією. Вся кількість еритроцитів, у тому числі і гемоглобіну, поновлюються протягом 3-4 місяців. Високий вміст гемоглобіну (понад 100%) і велика кількість еритроцитів спостерігається у новонароджених, до 5-6 дня життя ці показники знижуються, що пов'язано з кровотворною функцією кісткового мозку, до 3-4 років їх кількість збільшується, в 6-7 років наростання кількості еритроцитів уповільнюється, з 8 років знову збільшується.

Розпад еритроцитів (гемоліз)—розчинення—відбувається в печінці і селезінці. Еритроцити руйнуються під дією багатьох зміїних отрут, хімічних речовин (ефір, бензол, алкоголь). Гемолізована кров не може виконувати своїх функцій, і організм гине.

Якщо кров уберегти від зсідання за допомогою доданого до неї антикоагулянту натрію цитрату і залишити на кілька годин у капілярних трубочках, то можна спостерігати осідання еритроцитів. Нормальна швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) для жінок становить 2-15 мм/год, для чоловіків —1-10 мм/год. У новонароджених швидкість осідання — від 1 до 2 мм/год, у дітей 3-ох років — від 2 до 17 мм/год. Визначення швидкості осідання еритроцитів має велике значення для діагностики у медицині. При захворюваннях ШОЕ збільшується. Це пов'язано з тим, що при запальних процесах у крові збільшується кількість білків глобулінів, які адсорбуються еритроцитами, що змінює властивості їхньої поверхні і приводить до прискорення осідання еритроцитів.
  1   2   3

Додати документ в свій блог або на сайт

Схожі:

Особливості крові як тканини внутрішнього середовища. Анатомія, вікова фізіологія І гігієна серцево-судинної системи Лекція внутрішнє середовище організму. Кров: функції, склад план iconКров є засобом транспорту речовин І разом з лімфою та міжклітинною рідиною належить до внутрішнього середовища організму. Завдяки чітко відрегульованій
Компоненти внутрішнього середовища мають спільні та відмінні фізико-хімічні властивості, впливають один на одного, І їх стан залежить...

Особливості крові як тканини внутрішнього середовища. Анатомія, вікова фізіологія І гігієна серцево-судинної системи Лекція внутрішнє середовище організму. Кров: функції, склад план icon9 клас завдання на період додаткових канікул з 31. 10 по 05. 11. 2011 біологія вчитель : Ж. В. Митрофанова Питання до теми «Кров І лімфа»
Які рідини утворюють внутрішнє середовище організму? Кров,лімфа, тканинна рідина

Особливості крові як тканини внутрішнього середовища. Анатомія, вікова фізіологія І гігієна серцево-судинної системи Лекція внутрішнє середовище організму. Кров: функції, склад план iconУрок Тема: Порушення діяльності серцево-судинної системи
Мета: познайомити учнів з найпоширенішими захворюваннями серцево-судинної системи

Особливості крові як тканини внутрішнього середовища. Анатомія, вікова фізіологія І гігієна серцево-судинної системи Лекція внутрішнє середовище організму. Кров: функції, склад план iconЛекція Вікові особливості органів виділення
Лекція Вікові особливості органів виділення. Підтримання сталості внутрішнього середовища організму є умовою нормальної діяльності...

Особливості крові як тканини внутрішнього середовища. Анатомія, вікова фізіологія І гігієна серцево-судинної системи Лекція внутрішнє середовище організму. Кров: функції, склад план iconПлан автономна нервова система, її морфофункціональні особливості. Функції автономної нервової системи
Фізіологічне значення автономної нервової систем. Особливості впливу на функції організму симпатичної І парасимпатичної частини нервової...

Особливості крові як тканини внутрішнього середовища. Анатомія, вікова фізіологія І гігієна серцево-судинної системи Лекція внутрішнє середовище організму. Кров: функції, склад план iconІгнорування немедикаментозних рекомендацій із ведення хворих на сн
Серцева недостатність (СН)- патофізіологічний синдром, при якому в результаті того чи іншого захворювання серцево-судинної системи...

Особливості крові як тканини внутрішнього середовища. Анатомія, вікова фізіологія І гігієна серцево-судинної системи Лекція внутрішнє середовище організму. Кров: функції, склад план iconКлінічні та фізіологічні зміни в жіночих статевих органах в різні вікові періоди. Нейроендокринна регуляція функції статевої системи
Змістовий модуль 11. Вікова фізіологія жіночої репродуктивної системи, методи обстеження гінекологічних хворих

Особливості крові як тканини внутрішнього середовища. Анатомія, вікова фізіологія І гігієна серцево-судинної системи Лекція внутрішнє середовище організму. Кров: функції, склад план iconСтан серцево-судинної системи школярів під час емоційних І фізичних навантажень
Крім того, переважно серцево-судинні захворювання призводять до тимчасової або повної втрати працездатності. Якщо раніше ці хвороби...

Особливості крові як тканини внутрішнього середовища. Анатомія, вікова фізіологія І гігієна серцево-судинної системи Лекція внутрішнє середовище організму. Кров: функції, склад план iconЗахворювання серцево-судинної системи, що виникають в перінатальному періоді
Серед проблем сучасної педіатричної та неонатальної кардіології особливе місце за актуальністю та медико-соціальним значенням посідають...

Особливості крові як тканини внутрішнього середовища. Анатомія, вікова фізіологія І гігієна серцево-судинної системи Лекція внутрішнє середовище організму. Кров: функції, склад план iconТема : Лімфа. Лімфообіг та його значення
Навчальна: закріпити поняття про внутрішнє середовище організму І його гомеостаз. Ознайомити з особливостями будови лімфатичної системи,...

Додайте кнопку на своєму сайті:
ua.convdocs.org


База даних захищена авторським правом ©ua.convdocs.org 2013
звернутися до адміністрації
ua.convdocs.org
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Випадковий документ

опубликовать
Головна сторінка