Пошук навчальних матеріалів по назві і опису в нашій базі:

Тема. Діалектні слова, їх уживання та стилістичні особливості. Застарілі слова, їх стилістичні функції




1.67 Mb.
НазваТема. Діалектні слова, їх уживання та стилістичні особливості. Застарілі слова, їх стилістичні функції
Сторінка1/13
Дата конвертації20.10.2012
Розмір1.67 Mb.
ТипДокументы
Зміст
Пояснення діалектних слів та висловів української мови(Маловживані та діалектні слова з народних пісень)
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13
Тема. Діалектні слова, їх уживання та стилістичні особливості. Застарілі слова, їх стилістичні функції

Діалект, або наріччя — група говірок, пов’язаних між собою рядом спільних явищ, невідомих іншим говіркам.

Діалектні слова(від грец. διάλεκτοζ —говір, наріччя) — це слова, вживання яких характеризується територіальною обмеженістю і більш-менш різко контрастує з прийнятими в літературній мові нормами. Наприклад: трепета — осика, блават — волошка (південно-західні говори); конопляник — горобець, клювак — дятел (північні говори); баклажан — помідор, калачики — кукурудза (південно-східні говори). Поряд з поняттям діалекту існує поняття говірки. Обидва поняття досить часто вживаються в синонімічному значенні, але інколи їх розділяють: «Діалект звичайно відрізняється від говірки розміром охопленої ним території (говірка може бути поширеною в межах навіть одного села, а діалект може утворювати сукупність однорідних говірок) і характером спільності, яка пов'язує людей, що знаходяться в постійному й безпосередньому мовному контакті (говірка пов'язана лише з поняттям території)». Діалекти української мови поділяються на три основні групи: північну, південно-східну та південно-західну. За сукупністю мовних ознак розрізняються фонетичні, граматичні та лексичні діалектизми. У довіднику сучасної української мови вони класифікуються за такими ознаками:

Фонетичні діалектизми відрізняються від літературної норми вимовою певних звуків: кирниця — криниця, гил-тати — глитати, вашко — важко, зора, зорйа — зоря, дієд — Дід, куень, куєнь — кінь.

Граматичні діалектизми різняться від літературної норми оформленням певних граматичних форм: співаєть — співає, буду ходив — буду ходити, я му ходити — ходитиму, їсиш — їси, руков — рукою.

Лексичні діалектизми поділяються на три групи — власне лексичні, етнографічні та семантичні. Власне лексичні — це діалектні синоніми до загальнонародних слів: вуйко — дядько, кибель — відро, киря — сокира, маржина — худоба, шаркан — буря. Етнографічні діалектизми — це назви місцевих реалій, що не використовуються на решті національної території: крисаня (різновид чоловічого капелюха), трембіта (духовий інструмент), Ґалаґани (вид печива), каварма (страва), ковганка (вид посуду). Семантичні діалектизми — слова, що в діалекті мають значення, відмінне від загально-мовного: пироги (вареники), базар (майдан), збір (ярмарок), врода (урожай).

Діалектні слова та говірки найчастіше вводяться до тексту твору з метою індивідуалізації й типізації мовлення героїв, їхньої мовленнєвої характеристики, з метою підкреслення мовного колориту зображуваного, належністю героя до певного побутового середовища, інколи з метою створення комічного враження тощо. Наприклад: «Мама звелася і поволіклася на постіль. — Семенку, а тепер файно вмийси, і Катруся, і Марія най си вмиють, і побігни в збанок води начерпнути, але не впадь у керни-цу, не хилєйси дуже...» (В. Стефаник, «Кленові листки»).

У XVIII—XIX століттях, тобто в час формування української літературної мови, письменники часто використовували діалектизми без будь-якого спеціального художнього розрахунку, стихійно, як природну для того чи іншого автора форму висловлювання думок, або ж внаслідок недостатньої обізнаності письменника зі встановленими літературними нормами (так звані немотивовані діалектизми). Наприклад: «Чирячка змолоду не раз сиділа у куні, позводила на той світ аж трьох мужиків і усю худобу попереводила на зілля та корінці та на усякі ліки та лічить людей чи від лихоманки, чи від гризі і від заушниць, бо вона змолоду давила зінське щеня; зніма остуду, переполох вилива, злизує від уроків, соняшниці заварює... І чого вона не знала?» (Г. Квітка-Основ'яненко, «Конотопська відьма»). Літературна мова різних націй, зрештою, і постає на окремих етапах історичного розвитку мови внаслідок відбору та закріплення в певній нормативно-граматичній системі ознак одного або кількох діалектів з подальшим розвитком цієї системи, підпорядкованим суспільно- та економічно-значущим комунікативним потребам, які з'являються у процесі історичного становлення нації. За визначенням Б. Томашевського, «літературною мовою називається те нормальне мовлення, яке використовується в писемності й виступає як мова спілкування освіченої частини суспільства. <...> Саме норми „правильності" та „чистоти" є визначальними для літературної мови. Ці норми обов'язкові. Володіння цими нормами, їх знання та вміння використовувати і складає грамотність. Літературна мова звичайно протиставляється діалектам, тобто місцевим обласним говорам, і так званому просторіччю, тобто такій формі мови, яка є еквівалентом діалекту в мовленні людей, що користуються літературною мовою: водночас з літературною мовою в родинних, фамільярних, інтимних стосунках користуються ще не нормалізованими формами мовлення, не нормалізованою лексикою, не нормалізованими зворотами, які в цілому називаються просторіччям. Літературне мовлення, на відміну від інших форм, таких як просторіччя або діалекти, є нормалізованим мовленням, до того ж ці норми мають особливий характер. Це те, чому навчають у школах. Коли відзначають правильне або неправильне мовлення, то мають на увазі його правильність або неправильність з точки зору... літературної мови». Важливо усвідомлювати при цьому, що сама протиставленість двох мовних типів — літературного і діалектно-просторічного — не є жорсткою: «Термін „літературна мова" у тому розумінні, в якому він використовується, означає не особливу, самостійну мову, протиставлену загальнонародній, а лише певний прошарок мови, підпорядкований особливим нормам. За своїм характером ці норми сильно відрізняються від тих природних норм, які визначають, наприклад, граматичну систему обласних діалектів. Ми приписуємо нормам літературної мови властивості особливої „правильності" і „обов'язковості", на відміну від норм, якими керуються діалекти та просторіччя. <...> Лише літературна мова визначається граматичною, сталою, в той час як мови „народні" вважаються продуктом повного свавілля мовців і саме тому змінюються від місцевості до місцевості та з покоління в покоління. Літературна мова є мовою взірцевою, обробленою, такою, що виступає узагальненням увиразнювальних можливостей загально­народної мови».

Українська літературна мова сформулювалася на основі наддніпрянських та східнополтавських діалектів.

Сучасна українська мова має три такі наріччя:

- Північне наріччя побутує на терені Чернігівської, Житомирської, Рівненської, Волинської, північних частин Київської та Сумської областей.

- Південно-західне наріччя поширене на території Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської, Чернівецької, Хмельницької, Вінницької, Тернопільської, північно-західних частин Кіровоградської та Одеської областей, південно-західної частини Київської області, південної частини Житомирської області, західної частини Черкаської та пів­

нічної частини Миколаївської областей.

- Південно-східне наріччя охоплює Полтавську, Харківську, Луганську, Донецьку, Запорізьку, Дніпропетровську, Херсонську області, Крим, південно-східні частини Київської, Сумської, Кіровоградської, Одеської, східну частину Черкаської та південну

частину Миколаївської областей. До цього наріччя належать говори Середньої Наддніпрянщини, що є основою літературної мови.

Діалекти української мови відрізняються один від одного перш за все лексичним складом, фонетикою, стилістикою. Східноукраїнські діалекти зазнали значного впливу російської мови, західноукраїнські — польської, румунської та інших. Діалектне розмежування може бути досить значним. Так, наприклад, у Закарпатській області за сукупністю мовних ознак можна виділити 5 діалектів. Водночас місцеві (територіальні) діалекти активно взаємодіють із літературною мовою, збагачують її та змінюються самі. Цьому сприяють рівень освіти на­селення, засоби масової інформації, інтеграційні процеси в суспільстві.

Пояснення діалектних слів та висловів української мови(Маловживані та діалектні слова з народних пісень)

аль – але [1] (лемк.)

анталон – барило [1] (лемк.)

барз – дуже [1] (лемк.)

барже – більше [1] (лемк.)

без – через [1] (лемк.)

бердовичка – великодні гаївки [1] (лемк.)

битка – бійка [1] (лемк.)

биц – бити, бути [1] (лемк.)

блото – болото, ніщо [1] (лемк.)

бляда – бліда [1] (лемк.)

баский – божий [1] (лемк.)

бріх – живіт [1] (лемк.)

брішок – животик [1] (лемк.)

броздв – борозне [1] (лемк.)

бузя – уста, губи [1] (лемк.)

вадитнся – сваритися [1] (лемк.)

вандрувати – мандрувати [1] (лемк.)

варош – місто [1] (лемк.)

варувацся – берегтися [1] (лемк.)

вельо – багате [1] (лемк.)

вера – правда, справді, напевно [1] (лемк.)

видатися – вийти заміж [1] (лемк.)

видлубати – видовбати [1] (лемк.)

викачати – вигладити (білизну) [1] (лемк.)

виразити – викинути [1] (лемк.)

витринкувати – штукатурити [1] (лемк.)

відгварити – відмовити [1] (лемк.)

віко – придано [1] (лемк.)

віт – війт, сільський староста [1] (лемк.)

власливий – правдивий, рідний [1] (лемк.)

влони – торік [1] (лемк.)

воле – зоб [1] (лемк.)

волки, волчата – воли, волоньки [1] (лемк.)

волюватий – хворий на зоб (із різко вираженою деформацією шиї) [1] (лемк.)

вояж – військова служба [1] (лемк.)

враз – разом [1] (лемк.)

враний – вороний [1] (лемк.)

втовди – годі [1] (лемк.)

втяти – вдарити [1] (лемк.)

г – в [1] (лемк.)

гавз – дім [1] (лемк.)

гавран – ворон [1] (лемк.)

гадваб, гадвабннй – шовк, шовковий [1] (лемк.)

газда, газдиня – господар, об'їжчик [1] (лемк.)

гамба – уста, губи [1] (лемк.)

гамерика – америка [1] (лемк.)

гарас – рід грубої стьожки до обшивання [1] (лемк.)

гарді – гарно [1] (лемк.)

гардий – гарний [1] (лемк.)

гарще – краще [1] (лемк.)

гарнец – посуда для вина (міра) [1] (лемк.)

гвечер – увечері [1] (лемк.)

гводне – вдень [1] (лемк.)

гвойти – увійти [1] (лемк.)

гв'язати – прив'язати [1] (лемк.)

глот – глід [1] (лемк.)

гпоки – торік [1] (лемк.)

глядати – шукати [1] (лемк.)

година – годинник [1] (лемк.)

горе стати – устати, піднятися [1] (лемк.)

горсет – корсет [1] (лемк.)

горці – горшки [1] (лемк.)

гостинец – дорога [1] (лемк.)

гранє, грате – гра, музика [1] (лемк.)

грохов'янка – стебла з гороху [1] (лемк.)

гудак, гудачок – музикант [1] (лемк.)

гуляти – танцювати [1] (лемк.)

гуня – чоловічий верхній одяг з овечої шерсті [1] (лемк.)

гуслі – скрипка [1] (лемк.)

дац – дати [1] (лемк.)

дашто – дещо [1] (лемк.)

дзедзина – село [1] (лемк.)

дзяд, дзядиско – дід, дідуган [1] (лемк.)

днеска – сьогодні [1] (лемк.)

добрі не згине – трохи не згине [1] (лемк.)

до дяки – до вподоби [1] (лемк.)

доєден – кожен [1] (лемк.)

дозерати – доглядати [1] (лемк.)

дойдж – дощ [1] (лемк.)

долов – долі [1] (лемк.)

домім, домів, домню – додому [1] (лемк.)

дочкацся – діждатися [1] (лемк.)

дражка – доріжка [1] (лемк.)

дуже – багато [1] (лемк.)

дуркати – стукати [1] (лемк.)

дуси – духи [1] (лемк.)

дяка – охота, вподоба [1] (лемк.)

єлень – олень [1] (лемк.)

єдвабний – шовковий [1] (лемк.)

же – що [1] (лемк.)

заварувати – зберегти [1] (лемк.)

заглавок – подушка [1] (лемк.)

загортка – теплий верхній одяг [1] (лемк.)

заграда – город [1] (лемк.)

заградечка – городок [1] (лемк.)

зазирати – заглядати [1] (лемк.)

зайда – рядно, в якому в'яжуть траву [1] (лемк.)

зайти – захопити, спіймати [1] (лемк.)

закля – поки [1] (лемк.)

запріц – запорати, замкнути [1] (лемк.)

заран – завтра [1] (лемк.)

заривати – зачіпати [1] (лемк.)

зас – знову [1] (лемк.)

зачепити – надягати очіпок [1] (лемк.)

збиц – позбивати [1] (лемк.)

збойник, збуйничок – розбійник, опришок [1] (лемк.)

звідатися – спитати [1] (лемк.)

з’їднати – найняти [1] (лемк.)

зуяли – охопили, облягли [1] (лемк.)

зьвандати – базікати, говорити [1] (лемк.)

ї – їй [1] (лемк.)

їмати – ловити [1] (лемк.)

кабат – спідниця [1] (лемк.)

кабат (з червоним ковніром) – шинель [1] (лемк.)

кавка – галка [1] (лемк.)

кади – куди [1] (лемк.)

камарат, камрат – товариш [1] (лемк.)

мамениця – мурований дім [1] (лемк.)

канона – гармата [1] (лемк.)

капустиско – поле, де росла капуста [1] (лемк.)

карпіль – бруква [1] (лемк.)

карк – шия, потилиця [1] (лемк.)

касарня – казарма [1] (лемк.)

качмор – шинкар [1] (лемк.)

кед – коли, як [1] (лемк.)

кельо – скільки [1] (лемк.)

кирвавий – кривавий [1] (лемк.)

клинці – цвяхи для підкування [1] (лемк.)

кляштор – монастир [1] (лемк.)

колічко – коліщатко [1] (лемк.)

команичка, коминічка – трава, конюшина [1] (лемк.)

конари – кропива [1] (лемк.)

кошеля, кошуленька – сорочка [1] (лемк.)

кральова – королева [1] (лемк.)

красні – гарно [1] (лемк.)

крачати – йти, крокувати [1] (лемк.)

криж – хрест [1] (лемк.)

крячок – кущик [1] (лемк.)

кукулечка – зозуля [1] (лемк.)

кус – трохи [1] (лемк.)

лавка – кладка [1] (лемк.)

лада – скриня на одяг [1] (лемк.)

ладив – красива [1] (лемк.)

лейбик – корсет [1] (лемк.)

люфа – дуло [1] (лемк.)

лякери – лаковане взуття [1] (лемк.)

магеран – майоран малженьский – подружній [1] (лемк.)

маст – мазь, жир [1] (лемк.)

мац – мати, володіти [1] (лемк.)

маєтніст – майно [1] (лемк.)

масірувати, машірувати – марширувати [1] (лемк.)

меджа – мажа [1] (лемк.)

медже – між, поміж [1] (лемк.)

мериндя – харчі для пастуха [1] (лемк.)

мисель – думка, гадка [1] (лемк.)

млака – мочар, болото [1] (лемк.)

мруз – мороз [1] (лемк.)

на воду (іти) – заключний весільний обряд на річці [1] (лемк.)

на мой веру – їй право [1] (лемк.)

нарік – через рік [1] (лемк.)

навзірці – слідкуючи [1] (лемк.)

наврацити – навернути [1] (лемк.)

нагварити – намовити [1] (лемк.)

нагодиц – знайти [1] (лемк.)

найздальша – найбільш придатна [1] (лемк.)

наманути – зустрітися, натрапляти [1] (лемк.)

наладуваний – заряджений [1] (лемк.)

напавац – напувати [1] (лемк.)

напред – попереду [1] (лемк.)

нараїти – нараяти [1] (лемк.)

нарікати – жалібно голосити [1] (лемк.)

нарукувац – іти до війська [1] (лемк.)

нашов – знайшов [1] (лемк.)

невеличка – небагато [1] (лемк.)

ніж – поки [1] (лемк.)

ногавиці – штани [1] (лемк.)

поле – ану [1] (лемк.)

няньо, нянюсьо – батько, батенько [1] (лемк.)

обора – обістя [1] (лемк.)

обрік, оброчок – фураж [1] (лемк.)

обруцитися – повернутися [1] (лемк.)

огваряти – обмовити, неславити [1] (лемк.)

огляди – сватання [1] (лемк.)

одданя – одруження [1] (лемк.)

одкіль – звідкіль [1] (лемк.)

одохтіти – втратити охоту [1] (лемк.)

одприкрило – надокучило, набридло [1] (лемк.)

одробина – дрібка [1] (лемк.)

одталь – звідсіль [1] (лемк.)

окутя – окови [1] (лемк.)

онгарський – угорський [1] (лемк.)

отворяти – відчиняти [1] (лемк.)

офіра – мертва [1] (лемк.)

охлад – охололи [1] (лемк.)

пак – потім [1] (лемк.)

парадний – гордовитий, пишний [1] (лемк.)

парібчиня— парубкування [1] (лемк.)

пахолок – юнак [1] (лемк.)

пахоля – дитина [1] (лемк.)

пейда – зарплата [1] (лемк.)

пекний – гарний [1] (лемк.)

пероги – вареники [1] (лемк.)

пец – піч [1] (лемк.)

пильний – скорий, швидкий [1] (лемк.)

пивчиско – п'яниця [1] (лемк.)

півдруга – півтора [1] (лемк.)

пінязі, піняжки – гроші, грошенята [1] (лемк.)

пістувац – няньчити [1] (лемк.)

пістуночка – нянька [1] (лемк.)

побоськати – поцілувати [1] (лемк.)

побрацся – одружитися [1] (лемк.)

повияти – сповити [1] (лемк.)

повияч – пояс для обмотування [1] (лемк.)

погар – чарка [1] (лемк.)

погріб – похорон [1] (лемк.)

под – ходи [1] (лемк.)

подоба – вид [1] (лемк.)

пожегнацся – попрощатися [1] (лемк.)

позапрігани – запряжені [1] (лемк.)

позір – погляд, увага [1] (лемк.)

помалючки – помаленьку [1] (лемк.)

поняхати – покинути [1] (лемк.)

попатрити – подивитися [1] (лемк.)

попроскати – обтовкти, обдерти [1] (лемк.)

поробити – чарувати [1] (лемк.)

потеграфія – фотографія [1] (лемк.)

поцвенкав – побрязкав, лодзвенів [1] (лемк.)

почудуватися – дивитися з захопленням [1] (лемк.)

праві – майже [1] (лемк.)

превелихо – дуже [1] (лемк.)

преврацив – перекинув [1] (лемк.)

през – через [1] (лемк.)

премилений – гарний [1] (лемк.)

преокрутні – дуже, жахпиво [1] (лемк.)

препрашац – перепрошувати [1] (лемк.)

преч – геть [1] (лемк.)

призератися – приглядатися [1] (лемк.)

приказувати – дорікати [1] (лемк.)

приодівати – одягати, збирати [1] (лемк.)

припатрятися – приглядатися [1] (лемк.)

присталий – достиглий [1] (лемк.)

путиско, пут – дорога, шлях [1] (лемк.)

райцювати – вести розмову [1] (лемк.)

рают – радять [1] (лемк.)

ретяз – ланцюг [1] (лемк.)

рихтар – сільський староста [1] (лемк.)

рихтуватися – готуватися, збиратися [1] (лемк.)

роззлостити – розізлити [1] (лемк.)

розозритися – розглянутися [1] (лемк.)

роличка – рілля [1] (лемк.)

румена – рум'яна [1] (лемк.)

рукувати – іти до війська [1] (лемк.)

руска – русинка [1] (лемк.)

седлачок, седлак – селянин [1] (лемк.)

серенча – щастя [1] (лемк.)

си – собі [1] (лемк.)

сідити – сидіти [1] (лемк.)

скельтувац – розтратити [1] (лемк.)

скірні – чоботи [1] (лемк.)

собітка – обряд на івана купала [1] (лемк.)

справедлива – справжня, чесна, цнотлива [1] (лемк.)

старатися – журитися [1] (лемк.)

стерен – стерня [1] (лемк.)

стояти о кого – дбати про когось [1] (лемк.)

страна – сторона [1] (лемк.)

стровиц, струц – отруїти [1] (лемк.)

строїтися – готуватися [1] (лемк.)

студня, студенечка – криниця [1] (лемк.)

стуженька – стьожка [1] (лемк.)

сусік – скриня для збіжжя [1] (лемк.)

сут – є [1] (лемк.)

гуцни – здатний [1] (лемк.)

сяв – сіяв [1] (лемк.)

тади – туди [1] (лемк.)

танір – тарілка [1] (лемк.)

таністра – військовий рюкзак [1] (лемк.)

татарка – гречанка [1] (лемк.)

тараз – тепер [1] (лемк.)

терки – ягоди терну [1] (лемк.)

ти – тобі [1] (лемк.)

тіж – також [1] (лемк.)

тлустий – товстий [1] (лемк.)

товди – тоді [1] (лемк.)

трепіток вінок – нарядний вінок [1] (лемк.)

турма – вежа [1] (лемк.)

тя – тебе [1] (лемк.)

убіч – схил гори [1] (лемк.)

улан – кавалерист [1] (лемк.)

урльоп – відпустка [1] (лемк.)

уці – вівці [1] (лемк.)

фалечний – фальшивий, впертий, вередливий [1] (лемк.)

фришний – жвавий, швидкий [1] (лемк.)

фрасунок – журба, клопіт [1] (лемк.)

фурман – візник [1] (лемк.)

хиба ль – хіба [1] (лемк.)

ховати – виховувати, годувати [1] (лемк.)

хотар – поля, лани і луни, що належать до села [1] (лемк.)

хресьня – дитина, хрестини [1] (лемк.)

худобний – убогий [1] (лемк.)

ценкий – тонкий [1] (лемк.)

церв, цура – дочка [1] (лемк.)

ци – чи [1] (лемк.)

цижми – туфлі [1] (лемк.)

цментар – цвинтар, кладовище [1] (лемк.)

черевця – рід бур’яну [1] (лемк.)

чуга, чуганя – чоловіча верхня накидка з домотканої шерсті [1] (лемк.)

чудуватися – дивуватися [1] (лемк.)

шатан – сатана, чорт [1] (лемк.)

шати – одяг, сукня [1] (лемк.)

шварне – гарне, вродливе [1] (лемк.)

шівета – рід трави [1] (лемк.)

шіфкарта – корабельний квиток [1] (лемк.)

шкляниця – склянка [1] (лемк.)

шпарувац – заощаджувати [1] (лемк.)

шпас – жарти [1] (лемк.)

штирі – чотири [1] (лемк.)

што – що [1] (лемк.)

штоси – щось [1] (лемк.)

шугай – юнак, парубок [1] (лемк.)

шумнична – красуня, краля [1] (лемк.)

шувна – гарна [1] (лемк.)

юж, южек – вже [1] (лемк.)

ягоди – суниці [1] (лемк.)

ядловец – ялівець [1] (лемк.)

Примітки:

У дужках “[ ]” – номер джерела.

У дужках “( )” – регіон походження слова чи вислову:

- лемк. - лемківське
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

Схожі:

Тема. Діалектні слова, їх уживання та стилістичні особливості. Застарілі слова, їх стилістичні функції iconДіалектні слова та їхні стилістичні функції
Методи і прийоми: метод проект, робота в групах, робота з підручником, спостереження, дослідження, аналіз, проблемні питання, тестові...
Тема. Діалектні слова, їх уживання та стилістичні особливості. Застарілі слова, їх стилістичні функції iconПоходження і розвиток української мови
То хіба ж спроможні ми порахувати усі слова, наявні в сучасній українській мові?! Це і за­гальновживані слова літературної мови,...
Тема. Діалектні слова, їх уживання та стилістичні особливості. Застарілі слова, їх стилістичні функції iconСтилістичні функції засобів словотвору, характерних для ділового мовлення
Словотвірна структура похідного слова
Тема. Діалектні слова, їх уживання та стилістичні особливості. Застарілі слова, їх стилістичні функції icon1. Укажіть, у яких стилях мовлення найбільше виявляють свої стилістичні можливості багатозначні слова
Укажіть, у яких стилях мовлення найбільше виявляють свої стилістичні можливості багатозначні слова
Тема. Діалектні слова, їх уживання та стилістичні особливості. Застарілі слова, їх стилістичні функції iconНаціональна французька література
Тема Новела як окремий літературний жанр, її походження, еволюція. Особливості розвитку новели у ХІХ ст. Художньо-стилістичні особливості...
Тема. Діалектні слова, їх уживання та стилістичні особливості. Застарілі слова, їх стилістичні функції iconТема. Спільнокореневі слова. Корінь слова (впр. 168 172)
Мета. Повторити вивчене в другому класі: основа слова та закінчення; споріднені слова; корінь слова. Розвивати зв’язне мовлення,...
Тема. Діалектні слова, їх уживання та стилістичні особливості. Застарілі слова, їх стилістичні функції iconТема: Активна і пасивна лексика. Застарілі слова та їх різновиди. Архаїзми, історизми. Можливість відтворення духовної культури за архаїчною лексикою. Мета
Тема: Активна і пасивна лексика. Застарілі слова та їх різновиди. Архаїзми, історизми. Можливість відтворення духовної культури за...
Тема. Діалектні слова, їх уживання та стилістичні особливості. Застарілі слова, їх стилістичні функції iconArkusz opisu przedmiotu
Прямий І непрямий порядок слів у реченні. Стилістичні та комунікативні функції інверсії
Тема. Діалектні слова, їх уживання та стилістичні особливості. Застарілі слова, їх стилістичні функції iconДеякі стилістичні риси роману джеймса джойса "улісс" та особливості їх перекладу

Тема. Діалектні слова, їх уживання та стилістичні особливості. Застарілі слова, їх стилістичні функції iconСімейний бюджет середньостатистичної німецької родини
Підготувати доповідь на тему «Стилістичні функції складних речень у романі М. Енде «Момо»
Додайте кнопку на своєму сайті:
ua.convdocs.org


База даних захищена авторським правом ©ua.convdocs.org 2014
звернутися до адміністрації
ua.convdocs.org
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Випадковий документ

опубликовать
Головна сторінка