Пошук навчальних матеріалів по назві і опису в нашій базі:

Данієль дефо




4.67 Mb.
НазваДанієль дефо
Сторінка40/41
Дата конвертації07.02.2013
Розмір4.67 Mb.
ТипДокументы
1   ...   33   34   35   36   37   38   39   40   41

252




Але, якщо я дам йому дозвіл діяти від мого імені, він
вважає вигідним запропонувати мою частину маєтку двом
купцям, які управляли нею замість колишніх опікунів,
добре знали їй ціну, бо жили в Бразілії й були, як я знав,
дуже багаті. Капітан не сумнівався, що вони охоче куп-
лять мою плантацію і дадуть за неї на чотири-п’ять ти-
сяч більше, ніж будь-який інший покупець.


Я дав йому такі повноваження, і через вісім місяців
корабель, який вернувся з Португалії, привіз мені листа,
де мій давній друг повідомляв, що купці погодились на
пропозицію й доручили своєму агентові в Лісабоні випла-
тити мені тридцять три тисячі восьмериків.


Я підписав складену за всією формою запродажну, на-
діслану мені з Лісабона, і повернув її поштою назад ста-
рому, а той прислав мені чеків на тридцять дві тисячі
вісімсот восьмериків. Крім цієї одноразово виплаченої су-
ми, покупці зобов’язалися виплачувати капітанові по сто
мойдорів щорічно, а після його смерті — по п’ятдесят мой-
дорів його синові, з прибутків плантації.


Так завершився перший період мого життя, повного ви-
падковостей та пригод, схожого на мозаїку, яку підібрало
саме провидіння, і такого різноманітного, як рідко буває
в цьому світі,— життя, що починалось нерозсудливо, а за-
кінчувалось багато розумніше, ніж цього дозволяла спо-
діватись будь-яка з його частин.


Читач подумає, що, досягши такого добробуту, я вже
не став ризикувати; так воно й справді було б, якби об-
ставини допомогли мені, але я звик до мандрівного життя,
в мене не було ні сім’ї, ні численних родичів і навіть, не-
зважаючи на моє багатство, широкого кола друзів. А то-
му, хоч я й продав свій маєток у Бразілії, я ніяк не міг
викинути з голови цієї країни; мене дуже тягло знову в
мандри по світах і особливо хотілось мені побувати на
своєму острові та подивитись, чи живуть іще там бідо-
лашні іспанці і як поводяться з ними негідники-матроси,
яких я залишив на острові.


Мій щирий друг, капітанова удова, дуже відмовляла
мене від цього і зуміла так вплинути на мене, що я майже
сім років нікуди не виїздив з Англії. За цей час я взяв під
свою опіку двох племінників, синів одного з моїх братів;
у старшого були свої невеликі достатки; я виховав його
як дворянина і в своєму заповіті відписав йому певну суму,
що мала правити за додаток до його власного капіталу.
Другого я готував у моряки: через п’ять років, переконав-


253




шись, що з нього вийшов розумний, сміливий і заповзятий
юнак, я спорядив для нього гарне судно й послав його в
море; цей самий юнак згодом підмовив мене, вже діда, на
дальші пригоди.


Тим часом я й сам якось обжився в Англії, бо насам-
перед одружився, не без користі для себе і в усіх відно-
шеннях щасливо; і від цього шлюбу мав троє дітей —
двох синів та дочку. Але коли моя дружина вмерла, а мій
племінник з добрим прибутком вернувся з подорожі в Іс-
панію, мій нахил до мандрів у чужих краях та його напо-
легливі домагання все вирішили; він умовив мене, узявши
з собою різного товару, рушити на його судні купцем в
Ост-Індію. Це сталося 1694 року.


Під час цього плавання я відвідав свою нову колонію на
острові, бачився там з моїми наступниками — іспанцями
й довідався про всю історію їхнього життя та життя тих
негідників, яких я залишив па острові. Мені розповіли, як
спочатку вони кривдили бідолашних іспанців, як вони во-
рогували, а потім мирились, об’єднувалися з ними і знову
розходились, як нарешті іспанці були змушені вжити про-
ти них насильства, як підкорили їх собі і справедливо по-
водилися з цими негідниками. Ця історія,— якщо вникну-
ти в неї — була повна не менш різноманітних та дивовиж-
них пригод, ніж моя власна, особливо в тій своїй частині,
де йшлося про битви з караїбами, що кілька разів з’явля-
лися на острові, а також про різні поліпшення, запрова-
джені на ньому. Я також довідався, що п’ятеро поселенців
напали на сусідній материк і захопили в полон одинад-
цять чоловіків та п’ять жінок, у яких на той час, коли я
приїхав на острів, народилося щось із двадцять дітей.


Я пробув на острові днів двадцять, залишив поселенцям
запаси всіляких потрібних речей, особливо зброї, пороху,
куль, одягу, інструментів, а також двох робітників, при-
везених з Англії, а саме: тесляра та коваля.


Крім того, я розбив острів на ділянки, зберігше за со-
бою право власності на всі його землі, й поділив їх між
поселенцями згідно з їхнім бажанням. Улаштувавши все
таким чином, я переконав поселенців не кидати острова
і поїхав.


Прибувши в Бразілію, я купив, там і відправив посе-
ленцям вітрильне судно, навантажене різними необхідни-
ми для них речами. Крім того, я послав на острів сім жі-
нок, які могли б там стати за наймичок або вийти заміж
за тих, хто схотів би їх узяти. Англійцям, які залишилися


254




на острові, я обіцяв прислати кілька жінок з Англії ра-
зом з великим вантажем сільськогосподарського знаряддя,
якщо вони оброблятимуть землю; згодом я додержав сло-
ва. Вони стали чесними й працьовитими після того, як їх
змусили до покори й виділили їм окремі ділянки землі
для обробітку. Я послав також із Бразілії п’ять корів,
з яких три були тільні, кілька овець і свиней; коли я при-
їхав туди знову, ці тварини дуже розплодились.


Але про все це, разом з розповіддю про те, як триста _
караїбів, з’явившись на острові, напали на поселенців і
зруйнували їхні плантації, як поселенці двічі бились з
навалою дикунів і зазнали спочатку поразки, втративши
в бою трьох людей, зате потім,— після того, як буря зни-
щила ворожі піроги,— перебили та поморили голодом май-
же всю решту нападників; як поселенці повернули собі
свої плантації й досі живуть на острові,— про все цб, ра-
зом з описом сіїравді дивовижних подій і деяких нових
пригод з мого власного життя наступних десяти років я,
можливо, згодом розповім окремо.'



ПРИМІТКИ.

Роман Д. Дефо під назвою «Життя й незвичайні та дивовижні
пригоди Робінзона Крузо, моряка з Йорка, розказані ним самим»
був опублікований в Лондоні 23 квітня 1719 р. і розійшовся блис-
кавично. Друге видання з’явилося в травні того ж року й було
розпродане так само швидко. Величезний успіх твору спонукав
Дефо написати його продовження. Друга частина роману «Дальші
пригоди Робінзона Крузо...» вийшла разом з четвертим виданням
першої в серпні 1719 р. і теж привернула до себе увагу. Третя,
остання частина роману «Серйозні роздуми Робінзона Крузо...»
вийшла друком 1720 р. і через свій надмірний .пуританський ди-
дактизм успіху не мала. Згодом «Робінзон Крузо» був перекладе-
ний багатьма мовами світу і дуже скоро став однією з найпопу-
лярніших книжок для дорослих і для дітей.


Роман Дефо .був добре відомий українським письменникам
XIX ст., зокрема Т. Г. Шевченкові, про що свідчить його малюнок
«Робінзон Крузо» (1856). Проте український читач уперше позна;
йомився з твором Дефо в скороченому переказі Б. Грінченка. Пер-
ше його видання під заголовком «Робінзон. Оповідання про те, як
один чоловік по чужих краях мандрував і як він на острові серед
моря жив. Записав Б. Чайченко» було опубліковано 1891 р. в Киє-
ві. 1894 р. в Чернігові вийшло друге видання переказу. Таким же
скороченим переказом першої частини роману Дефо була книжка


А. Павенцського «Пригоди Робінзона Крузо» (1-е видання — Львів,
1900; 2-е, трохи розширене,— там же, 1906)-. Ближчим до оригіналу
перших двох частин роману був переклад К. Малицької (Львів,
1903), але й він, як і перші радянські переклади «Робінзона Крузо»
на Україні (Г. Орлівни, К., 1927, Е. Збарської, К, 1929, та ін.),
пе позбавлений серйозних вад.


Перший повноцінний переклад двох частин «Робінзона Крузо»
українською мовою був опублікований під редакцією В. Державі-
на 1938 р. (К., ДВУ), 1965 р. цей переклад було перевидано. До
нового українського видання твору Дефо ввійшла найбільш ваго-
ма перша частина роману, насичена гуманістичним пафосом праці
та творчих можливостей людини.


С. 16. Йорк— місто на північному сході Англії.

Бремен — портове місто на північному заході Німеччини, в
XVII—ХуіІІ ст.— центр торгівлі з Англією та її колоніями.

Гулль (Галл) — портове місто на східному узбережжі Англії,
*


256




що пов’язувало центральні райони країни з північною частиною
Європи.


Крейцнер.., Круао.-*- Справа не лише в нівеченні іншомовних
слів: німецьке «кре-йцен» і англійське «круз» (у вимові початку
- XVII ст.) означають одне й те саме — «хрестити». У Дефо був
товариш юності на прізвище Крузо, чия родина на своєму гербі
мала латинський девіз: виЬ січґсе (під хрестом).


...у Фландрії в англійському піхотному полку...— За трактатом
1657 р, Англія повинна була падати шість тисяч солдатів та ча-
стину свої-о флоту для боротьби проти Фландрії, яка тоді належа-
ла Іспанії.


Локгарт Вільям (1621—1676) — англійський дипломат і військо-
вий діяч; 1658 р. керував битвою під
Дюнкерком — містом на бере-
зі Північного моря — і розгромив іспанський флот, який стояв там.


. С. 17. ...і навіть мудрець...— Ідеться дро біблійного царя'Соло-
мона. У Книзі Притч Соломонових сказано:' «Не дай мені ані
бідності, ані багатства» (XXX, 8).


С, 18. ...не брати участі в Нідерландській війні...— Мова йде
про війну між Англією та Нідерландами 1652—1654 рр. Дефо по-
миляється: оскільки Робінзон 1651 р. покинув Англію, то він не
міг знати про' цю війну; так само батько не міг нагадувати Ро-
біпзонові про смерть його старшого брата в битві під Дюнкерком,
яка відбулася 1658 р., тобто через сім років після від’їзду Робін-
зона. . "


С. 19. Гамбер — річка на сході Англії, в гирлі її розташоване
місто Гулль.


С. 20. ...лов*той блудний син...— Мається на увазі євангельська
притча про юнака, який проти батькової волі пустився в ііандри,
але потім, розкаявшись, повернувся додому, де його зустріли з ве-
ликою радістю.


С. 21. Ярмутський рейд.— Ярмут — морський порт на півночі
Англії.


Ньюкасл — велике старовинне місто на північному сході Англії,
на березі річки Тайн, поблизу моря.


С. 22. Тим часом розходився страшний шторм.— В цьому зма-
люванні шторму відбилися власні спогади письменника про лютий
ураган, який пронісся над південною Англією в листопаді 1703 р.
Наступного року Дефо видав книжку під назвою «Буря, або Зі-
брання найвизначніших нещасливих випадків, що сталися як на
морі, так і на суші під час недавньої страшної бурі».


С. 24. Вінтертон-несс (мис Вінтертон).— Знаходиться на північ-
ному узбережжі Англії, на ньому стоїть згаданий нижче Вінтер-
тонський маяк.


Кромер — приморське місто в північно-східній Англії.

257


...заколов би для мене відгодоване теля...— Робінзон має на ува-
зі вже згадувану притчу про блудного сина.


С. 25. ...як фарсійський корабель через Йону.— Йдеться про біб-
лійну легенду з Книги Пророка Йони, відому кожному морякові
тих часів. Усупереч господньому велінню пророк Йона сів на ко-
рабель, який ішов 'у місто Фарсіс. Та коли знялася велика буря,
Йона, розуміючи, що де кара йому від бога, попросив моряків
кинути його в море.


С. 26. ...як по-простому висловлюються наші моряки, «у рейс
до Гвінеї».—
Під Гвінеєю європейці розуміли тоді весь західний
берег Африки. А моряки називали ще так плавання, метою якого
було добути чорношкірих рабів.


С. 28. Сале (нині Рабат-Сале) — порт на атлантичному березі
Марокко в північно-західній Африці, в XVII ст.— славнозвісне пі-
ратське кубло.


...у глиб країни до султановоео~двору...— У XVII ст. в Марокко
правила династія мусульманських султанів — Саадинів; їхньою ре-
зиденцією було місто Мекнес. Дефо, змальовуючи дворічне пере-
бування Робінзона в, полоні у Сале, користувався добре відомою,
йому книгою Джона Огілбі (1600—1676) «Африка» (1670);


С. 29. ...жодного невільника англійця, ірландця чи шотланд-
ця...—
Суперечність: далі згадується корабельний тесляр, невіль-
ник-англієць.


...з хлопцемМареском...— Італійське слово Магезсо означає
корабельного учня, юнгу. В деяких виданнях роману 1719 р. на-
друковано Могезсо, що означає «молодий мавр», або «моріск» —
тобто нащадок маврів-мусульман, силоміць обернених у християн-
ство іспанськими королями, а потім вигнаних із Іспанії в міста
Північної Африки. З тексту роману неясно, чи цей Мареско і
хлопчик, який далі називається Ксурі, одна й та сама особа.


С. 31. У сторожовій вежі біля входу до гавані...— Про вежу, яка
справді стояла біля входу до гавані міста Сале, Дефо міг узнати
з вищезгаданої книги Дж. Огілбі.-


С. 32. ...якого звали Ксурі...— Ім’я це походить від арабського
«ксар», що означає острівець обробленої землі посеред пустелі чи
кам’янистих плато. Це слово в такому значенні і зараз вживається
в Марокко та Тунісі. Дефо міг запозичити його в якогось відомого
йому опису Африки


С. 37. Гамбія — річка в Західній Африці, впадає до Атлантич-
ного океану.


...ми бачили людей, що стояли на березі...— Опис негритянських
племен атлантичного узбережжя багато в чому збігається з тим,
що сказано про них у книзі Дж. Огілбі.

1   ...   33   34   35   36   37   38   39   40   41

Схожі:

Данієль дефо iconТема. Віра в силу людини, її здатність вистояти за будь-яких умов(за романом Д. Дефо "Робінзон Крузо")

Данієль дефо iconПригоди та екзотика в романі Д. Дефо «Робінзон Крузо»
Обладнання: Додаток №35 Презентація (4 слайди); блок-схема „Щоденник Робінзона; ілюстрації учнів
Данієль дефо iconУрок-подорож за романом Даніеля Дефо «Робінзон Крузо» Микитюк Н. В., вчитель зарубіжної літератури Тема. Дивовижна подорож на острів «Відчаю» чи «Надії»
Відчаю" чи "Надії"; розвивати уміння давати характеристику героя; довести, що розум та праця головні рушійні сили прогресу людства;...
Додайте кнопку на своєму сайті:
ua.convdocs.org


База даних захищена авторським правом ©ua.convdocs.org 2014
звернутися до адміністрації
ua.convdocs.org
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Випадковий документ

опубликовать
Головна сторінка