Пошук навчальних матеріалів по назві і опису в нашій базі:

Місії в україні лист кардиналам І єпископам




140.78 Kb.
НазваМісії в україні лист кардиналам І єпископам
Дата конвертації08.02.2013
Розмір140.78 Kb.
ТипДокументы

МІСІЇ В УКРАЇНІ


Лист кардиналам і єпископам

Католицької Церкви



Дорогі отці Церкви,

Ви разом зі Святішим Отцем Бенедиктом ХVІ в цій добі несете відповідальність за Церкву перед Богом і цілим світом. Звертаємось до Вас, щоб в ці дні Ви були опорою для Святішого Отця, щоб міг зробити історичні кроки для духовного відновлення Східної Католицької Церкви (УГКЦ) в Україні. Рівнож своєю позицією допоможіть йому зробити зовнішній жест “екс катедра” (див.Лист від 1.1.2007р.), що матиме позитивні наслідки для цілого християнства і підтримає ще й спільну місію в Україні. Тут, в часи комуністичної влади усі християни принесли великі жертви, а найбільше греко-католики, і це за єдність з Римом. Коли б то кров мучеників не текла намарно!
Зміст:

  1. Сучасний стан нашої Церкви в Україні

  2. Умови духовного пробудження

  3. Питання пов’язані з місіями
  4. Як конкретно проводити місії

І. Сучасний стан

УГКЦ є паралізована, втрачає респектабельність перед народом, і таким чином з дня на день втрачає можливості для духовного пробудження. Главою УГКЦ є кардинал Л.Гузар, який вносить духа Нью Ейдж і маскує його фразами про східну духовність. Вибудував структури і у Cиноді єпископів вже заволодів через своїх людей.

Цетром лібералізму і духа Нью Ейдж є т.зв. Український Католицький Університет (УКУ) у Львові, де основну програму навчання складає теологія для мирян. У проводі є ректор д-р Борис Ґудзяк. Наступною душею цієї інституції є д-р І.Дацко, який в 1990р. прийшов з Риму, також є американець і співпрацівник Л.Гузара. Наступною особою є А.Аржаковський, постконфесіональний ліберал з Франції, який навіть не є членом УГКЦ. Дух, якого репрезентує Л.Гузар і його найближчі співпрацівники тепер зконцентрувався в УКУ. Обмануті студенти миряни ще до того за навчання мусять платити. Цей ліберальний дух Заходу маскується східною обрядовістю, а при можливості тією найбільш московською. Простору для хоч якогось правдивого покаяння і правовірної та живої теології тут нема. Непомітна отрута, скрита за теологічною термінологією створює обманну евфорію духовної еліти УКУ і в цьому дусі формує студентів, не тільки розумово, але і чуттєво. Ці обманені шукачі правди і Христа, мали б собі усвідомити, що стаються носіями духовної інфекції Нью Ейдж в Україні. Студентам обіцяють можливість продовження студій на Заході, і це багатьох мотивує до кар’єри, щоб викладати теологію в Україні чи за кордоном. Ці отруєні будуть нищити духа живої віри там, куди прийдуть. Така вибудована структура є для УГКЦ небезпечною і необхідно цю проблему вирішувати, однак, не такими ієрархами чи візитаторами, які самі мають того ж духа.

Іншим центром формації є Василіянський інститут філософсько-богословських студій у Львів-Брюховичі. Інститут був відкритий 5 років тому. Тут діє тиха заборона, що жоден монах не сміє бути навернений і жоден не сміє правдиво наслідувати Христа. Можливо тут кілька партизанів жевріють, однак, вони є ізольовані і практично не мають шансу встоятися перед духом, який тут панує. Хоч цей і має трохи інший відтінок ніж в УКУ, але по суті є той самий. Тут сильно наголошується на студії філософії, а передовсім філософії Канта. Ця у всяких різновидах вливається студентам в голови протягом усього часу студій і зрозуміло, що це диспонує для прийняття духа ІКТ, який також і тут має простір. Має тут місце і інтеррелігійний діалог, пов’язаний із синкретизмом. Духовне життя є поверховне, а отже, не має жодного впливу на здорову формацію. Цю систему просунув сюди колишній Генеральний настоятель, який обожнює Канта, сам є вихідцем з Заходу, також просовує теологію визволення та інші єресі, як напр., вчення Шардена та ідею Фоколяре. Рік тому його так звано “Святіший Отець Бенедикт ХVІ призначив” єпископом. Як підступно цей термін “призначений єпископом” зловживається! Аж коли Святіший Отець справді буде призначати для України правовірних священиків на єпископів, тоді настане переполох і великі протести, але тільки так відкриються двері для духовного воскресіння УГКЦ і України.

У 1990р., коли Василіянський Чин в Україні вийшов з підпілля, то йому в Польщі запропонували допомогу. Десятки молодих монахів навчалися у Варшаві і формацію проходили у монастирі ЧСВВ. На жаль, це була швидше деформація ніж формація. Її основною засадою було: нічого живого тут не сміє бути, усе живе в зародку зліквідувати! За таку формацію двоє молодих настоятелів ЧСВВ вислужили собі гідність єпископів. Один з них скінчив як алкоголік і відійшов передчасно на емеритуру.

Основна політика Ватикану, тобто кард.Содано, полягала в тому ж: усе живе в зародку ліквідувати, а на керівні місця в Церкві просовувати ліберальні особистості. Ця політика приносить недобрі плоди для нашої УГКЦ. Стара генерація, яка вийшла з підпільної Церкви, розчарувалася, і тепер практично вже є відставлена. Владу взяла в свої руки молода генерація василіян, яка не має ані Божого Духа, ані ідеалу спасати душі! Якщо б у семінарії в Брюховичах могла розпочатися нова формація, тоді могло б настати пробудження в цілій УГКЦ. Ми декілька разів вказували на цю можливість, а разом з тим, і свою готовість взятися за духовну і теологічну формацію. Стара генерація була обманута і висміяна і тепер уже мусить толерувати нову “духовність” і новий життєвий стиль, який, на жаль, веде до розкладу духовного життя. Цей дух, який прийшов до нас зі Заходу є гірший ніж дух комунізму, який більше ніж 40 років тримав нашу УГКЦ у фізичній смерті, а Східну Україну більше ніж 70 років в рабстві. Порівняно з ним дух Нью Ейдж вдає помічника, але приносить духовну смерть. Це є вовк в овечій шкірі. Чотири єпархіальні семінарії: Львів, Дрогобич, Тернопіль та Івано-Франківськ є під сильним тиском цього духа Нью Ейдж загорненого до т.зв. східної духовності. Цей вводить обрядовість замість правдивого навернення і правдивого життя в Христі.

ІІ. Умови для духовного пробудження в Україні

Ми запитали одного поважного священика: “Що робити, щоб настало духовне пробудження в Україні?” Він задумався і твердим способом висловився: “Найліпше було би закликати єпископів УГКЦ в одне місце і кинути там бомбу”. З цим висловом не стотожнюємося, але дотичний священик хотів висловити правду, що найбільшою перешкодою духовного пробудження в Україні є сучасні єпископи. Ми йому на це відповіли: “Головною проблемою і перешкодою є дух, якому відкрилися деякі єпископи, передовсім ті, які прийшли із Заходу.” Не вирішить проблему бомба, але відкликання кард.Л.Гузара, який цього духа Нью Ейдж сконцентровує і утримує! Якщо на керівне місце наступить замість нього д-р І.Дацко (США) чи хтось інший подібний до нього, як наприклад, ректор УКУ д-р Б.Ґудзяк (США), тоді дух Нью Ейдж не відійде, а процес розкладу і ліквідації УГКЦ буде продовжуватися згідно програми Конгрегації Східних Церков і висновків з Баламанду. Не вистачає відкликати Л.Гузара із-за стану здоров’я (74роки, і вже майже сліпий). Якщо не буде дано за главу УГКЦ правовірну моральну особистість, жодне пробудження в Україні не настане. Віруючий люд не цікавить жодне філософствування, жоден Кант чи Шарден. Люд хоче, щоб йому вказували на живого Христа, на те, як практично жити з віри, що є добре, а що є зле, що веде до вічного життя, а що веде до смерті. Він потребує, щоб тут були Божі особистості, а не імпресаріо! Тому на першому місці слід почати реформу навчання і формації нової священичої і монашої генерації, а для цього необхідне авторитетне втручання з Риму. Рим стосовно України має великий борг. Через кард.Содано і Конгрегацію Східних Церков, останнім часом нам нав’язали людей, які почали систематично ліквідувати нашу Церкву. Гріх і злочин кард.Содано полягає в тому, що він проти волі Синоду єпископів включно з трьома митрополитами та проти церковного права, нав’язав нам за Главу Церкви 17 років суспендованого єпископа Гузара, з метою поступово ліквідувати цю Церкву. В 1990-96рр. політику поступової ліквідації УГКЦ реалізував секретар кард.М.Любачівського, д-р І.Дацко разом з Апостольським Нунцієм А.Франко, про якого ходили чутки, що є масоном і він мусів бути відкликаний з України.

Духовну проблематику України бомба не вирішить, тут мусять бути призначені хоча б два кандидати, які мають Божого Духа, і які будуть вносити Духа правдивої реформи! Потім можна очікувати, що решта єпископів за винятком деяких, приєднаються до реформи. Якщо кард.Л.Гузара відправлять на емеритуру, або у судовому порядку за конкретні злочини проти УГКЦ буде покараний (скарга Libellus Litis від 1.11.2006р.), тоді відкриються двері для духовної реформи.

ІІІ. Питання пов’язані з місіями

Коли настане внутрішнє пробудження і відродження УГКЦ, тоді можна буде виховувати священиків-місіонерів, насамперед у монастирській семінарії ЧСВВ у Львів-Брюховичі. У Східній Україні наразі ані православні, ані греко-католики місій не роблять! Однак, єговісти і орієнтальні секти завзято проводять антимісії на базі індуїзму і буддизму.

А) А що Римо-Католицька Церква в Україні?

Вона була, а здебільшого і є Церквою людей польської національності. Тут кард.В.Каспер до якоїсь міри має рацію, коли говорить про прозелітизм.

Б) Запитання: коли б ми, греко-католики, почали місії, то хіба Православна Церква не буде протестувати, що ми вступили на їх традиційну територію?

Відповідь: УГКЦ вже 400 років є на території Західної України т.зв. Галичини, але має свою східну традицію, яку ще 1000 років тому принесли сюди місіонери, а єдність з Римом тут була аж до 13 ст. УГКЦ є продовженням тієї Східної Церкви, яку започаткував на Русі св.Володимир і св.Ольга, і яка також має свої побічні корені в місії святих Кирила і Методія на Моравії у 9ст.

Після ліквідації цієї місії латинським єпископом Вікінґом, місія перейшла до Болгарії в Охріду. Звідси впливала і на місії в Київській Русі. УГКЦ має право на своє існування і має право робити свою місію по цілій території України, як і Православна Церква.

В) Яку місію робить Православна Церква на території Галичини?

В 1946р. УГКЦ на території Галичини була зліквідована Сталіном, а вірні були насильно переведені до Православної Церкви. Тоді на цій території майже не було православних храмів. В 1990 році прийшла свобода, і Церква УГКЦ була відновлена. Тепер на цій галицькій території вільно і без найменших заборон робить свою місію Православна Церква Московського Патріархату, Православна Церква Київського Патріархату і Автокефальна Православна Церква. Ніхто їм у проведенні місій не перешкоджує. Один наш єпископ навіть, подарував їм у центрі міста колишній монастир з храмом, тепер вони там мають свою семінарію. Вони роблять місії так: за короткий час, напр. протягом одного тижня поставлять простеньку каплицю, в якій почнуть відправляти Літургію. Греко-католики, яким далеко до свого храму, здебільшого туди почнуть ходити. Практично нема жодної різниці – Літургія однакова, мова однакова, і таким чином греко-католики непомітно повертаються назад, так би мовити до часу, коли Сталін насильно скасував нашу Церкву. Наші єпископи підтримують це тим, що замовчують нашу ідентичність, а навпаки змушують священиків, щоб в наших храмах наших вірних називали православними. Православна Церква в Україні є поділена на Київський, Московський, Автокефальний патріархати. Кожний з них має право робити в Україні місії і це уcпадковане право має також УГКЦ. Якби православний патріархат був тут один, тоді очевидно сильно противився б нашій місії на Східній Україні. Сьогодні ми можемо собі взяти для рехристиянізації цілої України модель толеранції з США перед сто роками. Там взаємно толерувалися християни різних деномінацій в спільній місії. Другим моделем взаємної толеранції є різні монаші Чини і Згромадження на спільній території. Основа є одна – Христос, але кожний має інше завдання, кожний іншу харизму.

Д) Конгрес теологів УГКЦ про сопричастя

Проходив в днях 2-4 січня 2007р. Ми також на цей Конгрес зголосилися, але керівництво відмовило нам в участі. Причина ясна. Не мали чистого сумління і боялися справедливої критики. Конгрес був з ініціативи і під патронатом кардинала Л.Гузара. Запитуємо, який сенс має змагатися про т.зв. сопричастя з православними, якщо вони самі між собою в Україні цього сопричастя не мають? З якою з тих необ’єднаних Православних Церков в Україні, властиво хочуть створити єдність, щоб тим не викликати ще більший роздор з двома іншими?

Для УГКЦ це є всього лиш створення наступного хаосу з метою втрати нашої ідентичності. Хаос і біль спричиняє вже те, що наших вірних в деяких єпархіях мусять називати православними, набагато більший хаос ідентичності, однак, спричинило б сопричастя з православними. Поки що затаювана успішність цього теологічного Конгресу полягала б, одже, в цьому: сучасний хаос легалізувати і відкрити двері хаотикуванню на вищому теологічному рівні, що потім мало би поступово втілюватись до життєвої літургійної практики вірних. Це згодом буде завершене тотальним хаосом, так що вірні УГКЦ зовсім вже не будуть знати, ким власне є. Так буде реалізуватись т.зв. постконфесійне християнство, про яке говорить теолог УКУ А.Аржаковський у літературних бесідах з кард.Л.Гузаром. Заключне фіаско цієї теологічної ідеї полягає в тому, що жодна з цих трьох православних Церков, з якими готуємося цією формою об’єднатись, за жодну ціну з нами об’єднуватись не хоче!

Отже, це знову є всього лиш теологічна фата-моргана, яка відводить від справжньої реальності і від відповідальності чинити правдиве покаяння та проводити правдиву місію. Це є злочин ієрархів і сучасних теологів УГКЦ.

Сьогодні в Україні головною проблемою не є зовнішнє об’єднання, уніформізм, але головною проблемою є особисте навернення, прийняття Христа, Його Духа і життя з Христом і в Христі. Якщо кожна особа, кожний християнин знайде через покаяння єдність з Христом, то вирішиться і зовнішня єдність. Однак, це не можливе без систематичної реєвангелізації. Якщо тверезо глянемо на різні штучні моделі і т.зв. духовні ініціативи, які видумують офіційні теологи в Україні, то мусимо констатувати, що вірним це вже набридло. Церква не сповнює їхніх очікувань, бо не голосить їм живого Христа, але займається різними оманливими акціями, які є важливі можливо тільки для тих, які прагнуть кар’єри і грошей! Такі т.зв. теологічні ініціативи вичерпують і залишки віри у священиків і монахів, а у простих людей лише поглиблюють релігійну байдужість.

Е) Питання примату Папи і нашої ідентичності з Римом

Наші мученики помирали за єдність з Папою (захищали харизму його примату і непомильності), а тепер ватиканські дикастерії іменем Святішого Отця цілеспрямовано нас ліквідують за таке свідчення віри. І це є парадокс. Така зрада висміює депозит віри і терпіння мучеників: Така діяльність ватиканських дикастерій ліквідує християнську віру в самій основі і впроваджує до цілковитої релігійної байдужості або ж відкриває синкретизмові і духові Нью Ейдж. Православні в нинішній добі не відчувають жодної потреби з’єднання з Римом. Київський православний Патріарх Філарет декілька разів останнім часом повторював, що Православна Церква не має жодного інтересу до єдності з Римом. Після наших досвідів з ватиканськими дикастеріями їх розуміємо. Глянемо з теологічної сторони. Чи папство сьогодні виконує функцію оборони віри і моралі? Римо-Католицька Церква сьогодні є внутрішньо розкладена проникаючим духом релятивізму через ІКТ і духом пошани до поганських релігій. Цей дух найбільше поширюється до цілої Церкви з центральних римських церковних університетів. Навпаки – Православна Церква завдяки своїй традиції і опозиції до Риму досі була від того якось охоронена. На жаль цей дух практичної невіри через екуменічні заходи вноситься і до Православної Церкви. Об’єднання з Римом для православних мало би такі негативні наслідки:

  1. підчинення дивній політиці ватиканських дикастерій;

  2. офіційне внесення розкладного духа ІКТ і фальшивої пошани до поганських релігій.

Підсумовуючи це, православні нас, греко-католиків, запитують: яку користь приносить вам сьогодні ваша єдність з Римом?

Отці Церкви, зверніть увагу Папи Бенедикта ХVІ на те, що коли його уряд не послужить Церкві, щоб вийшла з глибокої кризи, то це буде доказом, що папство є не потрібне для католиків і некатоликів, а православні не мають причини його прийняти, ані мати до нього пошану! Тому:

  1. Потрібно обмежити і чітко означити компетенції ватиканських урядовців, які виступають іменем Святішого Отця, щоб таким чином не зловжився авторитет самого папства.

  2. Є життєво важливим, щоб Святіший Отець “екс катедра” висловився стосовно двох найактуальніших проблем, які спричинюють кризу цілого християнства, а це є:

а) Історично-критична теологія (ІКТ);

б) фальшива пошана до інших релігій і синкретизм, що випливає з цього.
ІV. Як конкретно має робити місії УГКЦ?

  1. Легалізувати систематичну місійну діяльність в Східній Україні. Східна Україна практично є атеїстичною. Правда, існує тут декілька наших парафій, однак, їх відвідує дуже мала кількість вірних, здебільшого галичан. Це також було причиною створення екзархату в Східній Україні. Однак, цього недостатньо!

  2. Створити місійний центр – із Західної України (Галичини), який буде забезпечувати місіонерами і фінансово підтримувати цю місію.

  3. Ця місія мусить бути підчинена єпископові, який має місійного духа. Що стосується формації місіонерів, то мусимо собі признати, що ані одна з п’яти семінарій, ані УКУ місією в Східній Україні не займається, ані до жодної місії не виховує! Вже тепер мусимо застерегти перед небезпекою антимісії, яка поширюється через ліберальне християнство, яке передовсім охопило УКУ! Проводити місії в такому дусі означає вносити смерть замість життя! Це є внесення духа Нью Ейдж замість Духа Христового!

  4. Реальність є такою, що сучасний Синод Єпископів під проводом кард.Л.Гузара є проти правдивої, ефективної і систематичної місії не тільки в Східній Україні, але навіть проти внутрішньої місії-реєвангелізації – в існуючих парафіях УГКЦ. Їхнім першочерговим інтересом є злиття з Православною Церквою, а до цього є спрямовані багато їхніх заходів. Болючим є те, що ієрархів УГКЦ зовсім не хвилюють мільйони неохрещених чи невіруючих душ у Східній Україні. Що спільного, отже, мають ці пастирі з Добрим Пастирем, який життя своє віддав за своїх овець, і який особисто шукає кожну заблукану овечку? Замість місії тут є антимісія, тобто – поступова ліквідація УГКЦ.

Як відбувалася і відбувається автодеструкція в УГКЦ?

  1. Узурпація церковної влади (І.Дацко, Л.Гузар) і паралізування людей, які для цієї Церкви безкорисливо хотіли працювати і терпіти (ліквідація правовірних Василіянок в 1992р., які терпіли в підпільній Церкві). Стара генерація отців Василіян була і досі є виставлена тиску через настоятелів римського Генералату. Систематично через послух були змушені підчинятися ліквідаційній політиці Конгрегації Східних Церков, деструктивні розпорядження якої ці настоятелі подавали як волю Святішого Отця! Ця лінія скрито просовувала висновки з Баламанду для самодеструкції нашої Церкви. На жаль, цей натиск з Риму нищить наш Чин і цілу Церкву УГКЦ дотепер!

  2. Наступним інструментом ліквідації УГКЦ було усунення живих релігійних практик, на яких протягом цілого часу опиралося життя Церкви, особливо, в підпіллі. (Почався запланований напад на молитви вервиці, молебні, хресні дороги, на почитання Найсвятішого Серця Христового, на адорації). Зліквідувалось практично все, чим жили прості вірні, і це в ім’я фальшивої ідентичності східної духовності. Почали пропагуватися деякі монаші, пустельницькі практики (чотки, молитвослов, акафіст), які сьогодні вже навіть в монастирях не приносять духовного життя і не відповідають сьогоднішній психології людини, ані не пристосовані до будування віри простих вірних.

  3. Наступним кроком автодеструкції було запровадження (кард.Л.Гузаром) називання наших вірних в Літургії що вони є православні. Це вповні безсердечне і зранююче, це психологічна маніпуляція з метою втрати власної ідентичності. Це – висміювання наших мучеників, які віддали своє життя за харизму папства.

  4. Євхаристійне сопричастя. Коли Божий люд вже є позбавлений будь-якої можливості захищатися і середників живої віри, тоді йому запропонується можливість, щоб почав ходити до православних храмів і тут приймати Євхаристію. Іншими словами йому говориться, що смерть мучеників за інституцію папства була безглуздям, а також усе 400-літнє існування нашої мученицької УГКЦ було еклезіологічною помилкою.

Коли підсумуємо ці чотири ступені ліквідації, тоді з цього випливає, що справді вже нема сенсу таку Церкву будувати і жертвуватися за неї. Тому необхідно відкрито вказати на цих ліквідаторів нашої мученицької УГКЦ, які ховаються за демагогічними фразами про східну духовність і за церковним авторитетом, і просити їхнього покарання. Св.Катерина Сієнська закликає: “…Разом зі Святішим Отцем мусите з усіх сил добиватися того, щоб вигнати поганих пастирів, які є вовками і втіленими дияволами…” Це є слова вчительки Церкви. Сучасна ієрархія є підчинена юдівському духові, якого утримує і пропихає кард.Л.Гузар.
Висновок:

Віримо, що кров мучеників в Україні не текла даремно. Україна 1000 років є християнською, а тому дух атеїзму, дух неопоганства, дух Нью Ейдж не має права ліквідувати останні залишки вірних душ, які служать нашому Господу Ісусу Христу. Рішенням для України сьогодні не є зовнішня єдність, яка радше прискорила б внутрішній розклад через ІКТ і фальшиву пошану до поганства і таким чином повністю відкрила б дорогу для Нью Ейдж. Єдиною дорогою є навернення, покаяння та взаємне заохочування до рехристиянізації України. До цього нам може послужити не тільки Боже слово, але і традиція східних Отців (і слов’янських проповідників віри св.Кирила і Методія), але і приклад останніх мучеників з часів комунізму. Схизму Церкви у 1054р. мають на сумлінні через неохоту до покаяння і пиху церковні ієрархи з обидвох сторін. Основна умова віднови нашої УГКЦ залежить від рішення Папи Бенедикта ХVІ відкликати кард.Л.Гузара. Без цього втручання розклад УГКЦ буде продовжуватись і правдива місія не настане. Проголошення позиції Церкви “екс катедра” стосовно а) ІКТ, б) фальшивої пошани до поганства буде кроком, який покаже потребу і корисність папства і обеззброїть багатьох неприятелів у православних, але і в протестантських Церквах.

Тому Ви, Отці Церкви, заохотіть Святішого Отця до цих історичних кроків, тому що Ви разом з ним несете відповідальність за цілу Церкву.

В Христі

o. Ing. ThDr. Кирило Ю. Шпіржік, ЧСВВ

o. ThDr. Методій Р. Шпіржік, ЧСВВ

o. ThLic. Маркіян В. Гітюк, ЧСВВ

o. ThDr. Ілля A. Догнал, ЧСВВ

Підгірці, 7.02.2007р.

Копії:

  • Святішому Отцю Бенедикту ХVІ

  • Католицьким і деяким православним єпископам

Схожі:

Місії в україні лист кардиналам І єпископам iconНе матимеш інших богів Лист кардиналам і єпископам Католицької Церкви Вступ
...
Місії в україні лист кардиналам І єпископам iconЛист кардиналам і єпископам Католицької Церкви
Метою цього листа є вказати на потребу нової священичої формації закладеної на основі особистого навернення, прийняття Христа за...
Місії в україні лист кардиналам І єпископам iconНе матимеш інших богів. Лист кардиналам і єпископам Католицької Церкви Вступ
...
Місії в україні лист кардиналам І єпископам iconЛист кардиналам і єпископам Католицької Церкви
Метою цього листа є вказати на потребу нової священичої формації закладеної на основі особистого навернення, прийняття Христа за...
Місії в україні лист кардиналам І єпископам iconСвідки Ісуса Лист кардиналам і єпископам
Святіший Отець вибрав як мотто на Всесвітній День молоді в Австралії (2008) Ісусову обітницю: “Як на вас зійде Святий Дух, будете...
Місії в україні лист кардиналам І єпископам iconЛист кардиналам і єпископам Католицької Церкви
Господь через пророка Єзекиїла дав обіцянку: „Я дам вам нове серце… я вийму кам’яне серце з вашого тіла” (Єз. 36, 26). Тут ідеться...
Місії в україні лист кардиналам І єпископам iconМасонська нагорода Гансу Кінґові Лист кардиналам і єпископам Католицької Церкви
Церква мовчить щодо історично-критичної теології (ікт), яка в результаті заперечує Божество Христове, натхнення Святого Письма, а...
Місії в україні лист кардиналам І єпископам iconЛист кардиналам і єпископам Католицької Церкви
Ви виставлені односторонньому тиску від світу, а від Вас очікують відповіді на делікатні питання, які часто ставлять так, що коли...
Місії в україні лист кардиналам І єпископам iconЛист кардиналам і єпископам Католицької Церкви
Вам на розгляд актуальну проблематику, якою є буддизм. Папі і Вам Бог довірив відповідальність за Католицьку Церкву. Тому Вам не...
Місії в україні лист кардиналам І єпископам iconЛист кардиналам і єпископам Католицької Церкви
Вам на розгляд актуальну проблематику, якою є буддизм. Папі і Вам Бог довірив відповідальність за Католицьку Церкву. Тому Вам не...
Додайте кнопку на своєму сайті:
ua.convdocs.org


База даних захищена авторським правом ©ua.convdocs.org 2014
звернутися до адміністрації
ua.convdocs.org
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Випадковий документ

опубликовать
Головна сторінка