Пошук навчальних матеріалів по назві і опису в нашій базі:

Економічна соціологія та її становлення як науки. Предмет економічної соціології




189.09 Kb.
НазваЕкономічна соціологія та її становлення як науки. Предмет економічної соціології
Дата конвертації26.02.2013
Розмір189.09 Kb.
ТипДокументы


Економічна соціологія та її становлення як науки.

Предмет економічної соціології.

Тлумачення економічної соціології як дисципліни та соціальної науки. Предметна область економічної соціології. Економічна соціологія та політична економія: спільне й відмінне. Економічна соціологія на перехресті економічної та соціологічної наук. Метод економічної соціології. Проблеми економічної соціології в радянських та пост-радянських соціологічних дослідженнях. Становлення економічної соціології як науки в європейській та американській соціології.
Перші вітчизняні публікації з соціології економічного життя побачили світ за радянських часів на початку 90-х років і не могли претендувати в повній мірі на об”єктивність з причини ще пануючої марксистської ідеології як теоретичної основи радянського суспільствознавства. Саме для уникнення однобічності в викладенні основних положень з економічної соціології, надання їм сучасного та просто об”єктивного характеру, пропонується вивчення теоретичних засад економічної соціології, аналітичних та концептуальних підходів студіювання економіки та суспільства Карлом Марксом, Максом Вебером, Емілем Дюркгеймом, Йозефом Шумпетером, Карлом Поланьї, і накінець, Толкотом Парсонсом та Нейлом Смелзером.
Що і як вивчає економічна соціологія: пошуки визначення

Економічна соціологія належить до тієї групи наук, які прийнято називати стиковими або міждисциплінарними. Вона досліджує закономірності економічного життяекономічні відносини, економічні процеси – за допомогою категорій, напрацьованих соціологією. Розвиток економіки вона розглядає як соціальний процес, викликаний активністю соціальних суб”єктів, які в ній функціонують, точніше їхніми інтересами, поведінкою та її різними моделями, а також взаємодією соціальних груп, до яких ці суб”єкти належать.

Соціологи ще в Х1Х ст. намагались досліджувати економіку, процеси, що відбувалися в сфері економіки, проте щоразу їхні спроби викликали дорікання та критику економістів. Тільки у другій половині ХХст., коли обмеженість економічної науки та її відірваність від інших соціальних наук стала очевидною, економічна соціологія визначилась як наука, отримала статус самостійної наукової галузі. Тепер вже не викликає сумніву, що розглядати виробництво, гроші, обмін, поділ праці або ринок недостатньо лише в економічному контексті. Всі ці аспекти є складовою суспільних відносин і не можуть розглядатися поза соціальним контекстом. Наприклад, при аналізі ринку треба враховувати не тільки міру втручання державного регулювання в розвиток економіки, треба ще враховувати необхідність вивчення мотиваційної компоненти, яка необхідна для формування власне ринкової суспільної свідомості. Запровадження ринкових відносин потребує розвитку і ініціації особливого типу трудової мотивації, а це не може відбуватися поза сферою виховання та освіти. Тому, власне, соціологічний підхід до вирішення економічних проблем є необхідним й особливо на перехідному етапі.

Як самостійна інституціоналізована наука економічна соціологія бере свої першопочатки в США в середині 50-х - початку 60-х рр. Дуже багато для її становлення зроблено Толкотом Парсонсом, а в подальшому його учнем Нілом Смелзером. Найвідомішими є й залишаються найвагомішими праці Смелзера “Господарство та суспільство”(1956) і “Соціологія економічного життя”(1962). З цього часу економічна соціологія почала розглядатися як повноправна галузь соціологічного знання.

До речі, до історичного моменту визнання економічної соціології як науки, така назва дисципліни була знайома для соціологів, хоча й зустрічались інші словосполучення у Макса Вебера - соціальна економіка, наприклад, соціологія економіки у Еміля Дюркгейма.

Коли мова йде про предмет якоїсь науки, то важливим є не тільки те, що вивчається а також те, як вивчається. Об”єктом дослідження кожної суспільної науки є суспільство, проте кожна з них вивчає його по-різному. Економіка вивчає суспільство з точки зору виробництва матеріальних благ, політологія - з точки зору відносин влади, право - з точки зору норм і правил поведінки людей в суспільстві.

Соціологія – це наука про суспільство в цілому, іншими словами про те, як ця суспільна цілісність визначається взаємодією її складових частин. Предметом кожної галузевої соціології виступає дослідження взаємодії конкретної підсистеми суспільства і інших суспільних підсистем, предметом економічнолї соціології виступає вивчення взаємодії економіки і інших суспільних підсистем – еономіки й політики, економіки й права, економіки й релігії, тощо.

Що таке економіка? Це, перш за все сфера виробництва, обміну, розподілу й споживання, що виступає частиною більш широкої соціальної системи, а економічна поведінка розглядається як складова соціальної поведінки у взаємних зв”язках з іншими видами діяльності.

Об”єкт економіки, економічної теорії та економічної соціології один – це економіка, проте різними є методи її дослідження, підходи її вивчення. Економіна соціологія ні в якій мірі не підміняє економічну науку, а доповнює її, прагнучи вивчати економіку в більш широкому соціальному контексті, вказуючи на залежність економіки від інших суспільних підсистем, тому вважається, що економічна соціологія має вищий ступінь узагальнення.

Основу об”єкта дослідження економічної соціології складають соціальні суб”єкти, соціальні групи, економічна культура, соціально-економічна поведінка, соціально-економічний статус, але з врахуванням особливостей економічної сфери суспільного життя.

Щоб конкретизувати сутність об”єкту економічної соціології, скажемо, що – це взаємодія двох основних сфер суспільного життя: економічної та соціальної. В центрі уваги економічної соціології знаходиться вивчення впливу соціальних чинників на економічний розвиток, а тому в принципі, можна стверджувати, що саме взаємодія соціальної та економічної сфер є предметом економічної соціології. На думку Т.Заславської, під соціальною сферою слід розуміти сферу відносин між групами, що займають різне соціально-економічне положення в суспільстві, які визначаються різною мірою відношення до засобів виробництва, джерелами та розмірами доходу. В цьому сенсі соціальна сфера віддзеркалює відносини соціальної нерівності, різний рівень статусів і статусних груп в суспільстві.

Економічна сфера – це суспільна підсистема, де відбувається виробництво, розподіл, обмін та споживання матеріальних благ та послуг, необхідних для життєзабезпечення людей. Власне взаємодія цих сфер відбувається в трьох площинах: через виконання певних функцій, через відповідні інституції та через взаємодію відповідних їм формальних організацій. Висновок – взаємодія економічної та соціальної сфер - це вплив економічних відносин на соціальну структуру суспільства, або інакше положення, яке займають соціально-професійні групи в економіці - це проекція соціальної структури суспільства.

Люди, що функціонують в сфері економіки - це не одновимірні “економічні індивіди”, а це особистості, які функціонують також у інших суспільних підсистемах, в яких вони виконують певні рольові приписи, які не входять в межі економічної ролі. Тип економічної поведінки людей залежить від певних соціальних якостей, які формуються не тільки в економічній сфері, але й в політичній, правовій, культурній, релігійній, сімейній сферах з обов”язковим врахуванням того положення, яке вони в цих сферах займають. В такому контексті, економіка визначається як соціальний процес, який розглядається в тісному взаємозв”язку з іншими сферами суспільного життя.

Суттєвість поняття економічної соціології як стикової міждисциплінарної науки, або науки, що вивчає економічну поведінку великих соціальних груп, полягає в тому, що під економічною соціологією слід розуміти соціологічний підхід у вивченні економічних явищ.

В чому різниця соціологічного та економічного підходу вивчення економіки? На відміну від економічної науки, суб”єкт економічної діяльності в соціології вивчається як член певної соціальної групи по відношенню до соціальної структури суспільства, суспільства в цілому. Зв”язок - суспільство та економіка - економісти вивчають абстрагуючись від мінливості соціальної системи, їхні аналітичні дослідження завжди грунтуються на вивченні тільки економічних явищ, що відбуваються ніби в стабільному (застиглому - авт.) соціальному середовищі, наприклад, із стабільною правовою чи політичною системами.

Важливою відмінністю в дослідницькій методології соціологів та економістів є також те, що соціологія обгрунтовує нові науково-дослідницькі результати та розробки, як правило, відштовхуючись від методолого-теоретичної спадщини основоположників соціологічного наукового знання, беручи до уваги всі відомі концептуальні підходи в аналітичному вивченні соціально-економічних явищ. На противагу їм, економісти, майже виключно знаходяться “в полоні” недавніх або новітніх економічних процесів і прагнуть до роз”яснення останніх, виходячи з аналітично- дослідницьких або конкретних економічних та статистичних даних без помітного глибокого “екскурсу” до основ економічних теорій.

При окресленні проблематики економічної соціології окрім аналізу взаємозв”язку економіки та суспільства, взаємообумовлення та взаємовпливу певних економічної та соціальної систем, важливим також є вивчення:

і) поняття економічного діяча як носія економічної поведінки, (як однієї з складових соціальної поведінки за Н.Смелзером, або як діяльність соціально-економічних груп в сфері економіки за Т.Парсонсом);

іі) мотивації економічної поведінки;

ііі) підприємницької та управлінської поведінки суб”єктів ключових інституцій ринкової економіки.

Отже, призначення економічної соціології як науки полягає в дослідженні взаємодії економіки та суспільства, в аналізі неекономічних чинників економічного розвитку, в роз”ясненні мотивації та моделей економічної поведінки людей. Ще раз наголошую, що економічна соціологія не підміняє економічну науку, її мета – розглянути економічну проблематику застосовуючи соціологічних підхід.

Методологія економічної соціології базується на двох головних принципах: по-перше, принципу міждисциплінарності аналізу об”єктів, розгляді кожного об”єкта як того, що відноситься до економічної та соціальної сфер суспільства; і по-друге, аналізі виникнення і характеру зв”язків соціально-економічних явищ та процесів.

Метод економічної соціології полягає в специфіці -- соціологічного підходу вивчення економіки, застосуванні певної системи категорій, використання теоретичної та конкретної та історичної, економічної та соціальної інформації.

Практичне ж значення економічної соціології полягає в соціологічному аналізі програм економічних реформ, різних економічних культур, оцінці соціальних передумов та передбачуванні і накінець, аналізі соціальних наслідків певних економічних трансформацій.
Економічна соціологія за канонами класичних теорій. Наголошуючи на тому. що при розгляді серцевинної теоретико-методологічної частини курсу “Економічна соціологія” варто зазначити, що при дотримуванні соціологічного “стилю” викладу предметної області економічної соціології варто зосереджуватись не на порівнянні загальних положень тих чи інших теоретичних шкіл, а використовувати принцип персоніфікованого відбору.

Введення персоналій із розглядом їхніх наукових надбань, виходячи з мого викладацького досвіду, має безперечні переваги для розуміння й сприйняття предметної області економічної соціології, надає можливості логічно прослідкувати за розвитком соціологічної думки стосовно економічних явищ у міжнародному та вітчизняному науково-інформаційному просторі.

Перш ніж перейти до такого персоніфікованого і більш детального висвітлення розвитку інтелектуальної думки про взаємозв”язок економіки та суспільства, давайте, для кращого сприйняття подальшого матеріалу, окреслимо основні етапи історії розвитку та становлення економічної соціології як науки, які умовно можна звести до чотирьох, які подає в своїй монографії Ю. Веселов.

Отже, перший. Як ми говорили, економічна соціологія як наука зародилася в США в середині 50-х-початку 60-х рр., проте початок історії економічної соціології, на думку Ю.Веселова, відноситься до більш раннього періоду - другій половині 18 ст. Основні ідеї про соціальну природу економічного життя з”явилися ще до виникнення самої соціології. Вони належать Адаму Сміту. Його теорія економічного лібералізму має соціально-філософський базис. Сміт спробував відповісти на питання: на основі яких принципів діяльності людей організується економіка. Він звернувся до вивчення характеру дій людини. За Смітом, 1) людина від природи має схильність до обміну, торгівлі, тому й виникаї поділ праці; 2) людина істота раціональна - вона усвідомлює вигоду своєї праці, економічної діяльності; 3) дії людини в сфері своєї економічної діяльності узгоджуються власною корисливістю; 4) дії людини в сфері економіки базуються на почутті бережливості, кожний прагне збільшення свого добробуту. Таким чином, бережливість приводить до накопичення збережених коштів у капітал і тим самим до виникнення капіталізму. Всі ці якості здорового глузду людині дані від природи, вони є вічними й незмінними, за Смітом, на них власне й будується економіка. Економіка в суспільстві за Смітом – самодостатня окрема система зі своїм механізмом саморегулювання. Таким механізмом виступає природний закон попиту, пропозиції та конкуренції. Економічна система - це вільний ринок - задовольняє потреби людей, а пересічний покупець та його інтерес спрямовує хід рохвитку ринку, тобто попит є рушієм пропозиції. Для функціонування такого закону необхідне тільки одне – свобода примінення капіталу та праці, тому й теорія Сміта наз. економічним лібералізмом. Головна умова нормального функціонування вільного ринку - невтручання держави в царину економіки, а функції держави зводяться до захисту країни від зовнішнього нападу, контроль безпеки, організація освітньої системи. Теорія економічного лібералізму була визнана економістами, але ніхто не звертав увагу на власне соціологічність її сутності.

Другий етап пов”зується з фігурою Карла Маркса, його критикою існуючої економічної теорії. На думку багатьох соціологів, Маркс першим здійснив спробу соціологічного переосмислення теоретичної економіки. Самі економічні процеси Маркс трактував з точки зору їх соціальної суті, коли спробував роз”яснити загальний закон взаємодії економіки та суспільства і особливо роль і значення праці в житті людини й суспільства.

Третій етап пов”язується власне вже з соціологічним тлумаченням економіки: саме Еміль Дюркгейм з соціологічних позицій проаналізував економічний процес поділу праці. Макс Вебер звернувся до вивчення взаємозв”язку релігії та розвитку капіталізму, тобто до неекономічних чинників суспільного та економічного розвитку. Георг Зіммель розглянув гроші як соціологічну категорію. Цей період, кінець ХІХ і початок ХХ ст. називають ще золотим віком соціології взагалі, і саме в цей період був звкладений фундамент економічної соціології. Серед російських філософів та соціологів слід назвати Сергія Булгакова, глобальна концепція філософії господарства якого не має аналогів у світовій науці.

Четвертий етап розвитку економічної соціології пов”язаний з розробкою економічної соціології як науки, це середина ХХст. Толкот Парсонс та Ніл Смелзер обгрунтували вперше предмет економічної соціології, її метод, застосували метод структурно-функціонального аналізу в дослідженні проблем взаємодії господарства та суспільства.

Отже, нагадаю, тепер вже за Смелзером, метод економічної соціологї представляє собою застосування системи соціологічного аналізу у дослідженні людської діяльності в сфері виробництва, розподілу, обміну та споживання.

В становленні та розвитку економічної соціології відіграли найзначнішу роль наукові теоретичні соціологічні школи.

Найбільш вагомим в становленні та розвитку економічної соціології вважається внесок вчених німецької, французької та американської соціологічних наукових шкіл. Німецька економічна соціологія з огляду наукового методу була історико-порівняльною з акцентацією на культурологічному аспекті, й в основному, зосередила свою увагу на вивченні економічного розвитку взагалі та ролі держави при цьому, зокрема. Основоположники цієї школи, як з рештою й економічної соціології в цілому, - Макс Вебер, Йозеф Шумпетер, Георг Зіммель заклали фундамент соціологічного підходу вивчення загальної економічної історії завдячуючи, звичайно, добре відомій та визнаній німецькій Історичній школі економіки та непереоціоненій науковій спадщині з “економічної інтерпретації історії” Карла Маркса (1818-1883). Обгрунтувавши та запровадивши в науковий обіг поняття соціального класу та теоричного аналізу впливу економічних чинників на соціальну структуру суспільства, Карл Маркс зробив один із найзначніших внесків до економічної соціології. За висловом Й.Шумпетера, тільки одному економісту - Карлу Марксу вдалося одночасно бути настільки ж вмілим соціологом, (до речі, аналізу наукового вкладу Маркса в економічну соціологію присвятив Й.Шумпетер окремий розділ “Маркс як соціолог” в своїй відомій роботі “Капіталізм, соціалізм та демократія”(1942).

Ключовою персоною серед німецьких соціологів економічного життя безперечно виступає Макс Вебер (1864-1920), а його дослідження й роботи “Економіка і суспільство”, “Загальна економічна історія” заклали теоретичні основи економічної соціології. Відстоюючи та дотримуючись позиції того, що ця наука має бути пояснювальною, об”єднавши наукові методи історії та аналітичної економіки, Макс Вебер наполягав на ключовому питанні в контексті визначеної ним науки - ролі влади в функціонуванні економічної системи, тобто економічної влади, з урахуванням якої тільки й можливо вірно тлумачити найважливіші економічні явища. Класична робота “Протестантська етика й дух капіталізму” є неперевершеним науковим прикладом конкретного застосування історико-порівняльного підходу Вебером у спробі визначення неекономічних причин виникнення капіталізму шляхом кропіткого соціологічного студіювання економічної етики протестантизму у порівнянні з іншими релігіями, економічної поведінки в різних цивілізаціях. Макс Вебер, таким чином, надав економічному життю “духовності”, аналіз якої й обумовив власне висновок про виникнення та розвиток капіталістичної економічної системи, а поняттям економічної свідомості, економічної етики, економічної поведінки - статусу категорій економічної соціології, з обов”язковим урахуванням при цьому певного культурологічного контексту.

Йозеф Шумпетер (1883-1950) один із найвідоміших економістів в світі, виявив величезний інтерес до економічної соціології, називаючи її в дослівному перекладі соціологічною економікою як і Макс Вебер, з ким він деякий час співпрацював, і зробив чимало для її інституціалізації як науки, хоча й не мав формальної соціологічної освіти. За Шумпетером соціологічна економіка включала в себе кілька важливих областей наукового знання або зон, по-перше економічну теорію, по-друге, економічну історію та економічну артропологію, економічну соціологію, по-третє і, накінець, по-четверте, економічну статистику. Своє бачення економічної соціології Шумпетер обмежував тільки інституціональним аспектом економіки, тобто вивченням пов”язаних із економікою соціальних інституцій на кшталт уряду, власності, приватного підприємництва, в той час, коли сама економіка займається тільки вивченням економічних механізмів взаємодії та функціонування цих інституцій. Шумпетер ввійшов в історію економічної соціології також завдяки своєму баченню і) підприємця та інноваційній сутностіі підприємницької діяльності, як причинної економічних змін, відображеній в роботі “Теорія економічного розвитку”(1911), іі) економічної стабільності та соціальної нестабільності в розвитку капіталізма, наголошуючи при цьому на значенні “креативної деструктивності”, на ролі змін в капіталістичній економіці, що призводять до саморуйнування капіталізму в монографії “Капіталізм, соціалізм і демократія”(1942).

Георг Зіммель (1858-1918) добре відомий фахівцям з теоретичної соціології завдяки своїй блискучій і оригінальній роботі “Філософія грошей”(1900), яка безперечно знаходиться в переліку класичної наукової соціологічної спадщини і яку не можна не віднести до класики також і економічної соціології, вже як трактату про соціологію грошей, де одним із центральних по значенню та новації розглядається питання аналізу ролі довіри в економіці.

Поява і розвиток економічної соціологічної думки в Германії та Франції співпадають у часі, як зрештою співпадають їхні методи та пріоритетні напрямки та області наукового дослідження. Головною темою для обох шкіл був інституціональний аспект економіки, а методом економічної соціології вважався історико-порівняльний. Та за цих обставин школи аж ніяк не підлягають ототожненню, вони відрізняються за концептуальним змістом базових понять філософсько-культурного характеру, в основі цього розходження лежить успадкована різнонаправленість наукової традиції французької та німецької соціології. Якщо економічна соціологія Германії “проросла” з теренів Історичної Школи Економіки та марксизму, вивчаючи капіталістичне суспільство, то французька економічна соціологія базувалась на гуманістичних традиціях вчень Сен-Сімона та Огюста Конта про індустріальне суспільство.

Чільне місце у ряду шанованих -- представників французької економічної соціології посідає безперечно Еміль Дюркгейм (1858-1917). На думку Н.Смелзера та Р. Сведберга, Е.Дюркгейм був на кілька років попереду самого М.Вебера у виокремленні особливостей наукового пошуку, властивих для економічної соціології. В середині 1890-х років Дюркгейм запровадив новий напрямок у французькій соціології, започаткувавши в журналі “Соціологічний щорічник” що видавався в його країні, секцію “Соціологія економіки” і згодом був автором першої програми курсу з економічної соціології. На відміну від Вебера та Шумпетера, Еміль Дюркгейм не мав університетської соціологічної освіти, та одначе самостійно простудіював праці економістів, починаючи від Адама Сміта і навіть дійшов був висновку, що економіка повинна стати відгалуженням соціологічної науки. Найбільшої важливості для нього набула діяльність Німецької Історичної школи та розвинутий її представниками соціологічний підхід студіювання економіки, а більшість економістів як у Франції, так і в Англії викликали в нього критичні зауваження з приводу того, що вони, мислячи лише логічно зв”язаними припущеннями створювали неіснуючий в реальності економічний світ.

Найважливішим творінням Дюркгейма, з огляду економічної соціології, виступає його книга “Поділ праці в суспільстві”, що вийшла в світ 1893 року, і в якій він саме й обгрунтував помилковість економістів в тлумаченні поділу праці виключно з економічних наукових позицій. На думку Дюркгейма, поділ праці виконує в суспільстві функцію з”єднуючої сили, “живої тканини” солідарності, життєвої умови існування сучасного (для часів Дюркгейма звичайно) суспільства. Поряд із вивченням інтегративних механізмів в суспільстві, цікавими та важливими для соціологів економічного життя є також дослідження Дюркгеймом економічних інституцій, а саме - власності та обміну. Необхідно згадати про внесок багатьох послідовників Е. Дюркгейма, співпрацюючих з ним в напрямку вивчення проблемних областей в межах економічної соціології, це -- споживання, гроші та винагорода, як і дослідження зростання оплати праці в Франції.

Традиції американської школи економічної соціології, як правило, вкладаються в рамки наукового пошуку та встановлення взаємозв”язку між економікою та суспільством і значно різняться від наукових традицій європейської економічної соціології. По-перше, до 1950-х років, коли власне виділилась дослідницька галузь економічної соціології з публікацією фундаментальної роботи Толкотта Парсонса та Нейла Смелзера “Економіка та суспільство”(1956), економічна соціологія досить важко здобувала своє визнання як самостійна галузева соціологія. В більшій мірі цьому протидіяли економісти, вимагаючи від соціологів дотримування прийнятих і усталених напрямків для соціологічного вивчення, згідно до розподілу праці між соціологами та економістами, і тим самим обмежували можливість вивчення предмету “соціального” в економіці. Проте, не можна тут не відмітити внесок до американської економічної соціології, за результатами діяльності та досягненнь, Чікагську соціологічну школу, яка окрім інших тематичних традицій, розвивалась в напрямку індустріальної соціології, і завдяки науковим “дослідам” групи Елтона Мейо започаткувала новий теоретичний підхід, сприйнятий спочатку американськими, а згодом і європейськими соціологами у вивченні виробничих відносин. Цей підхід, на відміну від пануючого до тих пір тейлористського, дістав назву “доктрини людських відносин”, окресливши проблемну зону соціально-психологічних відносин між робітником та менеджером, став відправною позицією розвитку мотиваційних теорій та започаткування наукового менеджменту. Розробки американських соціологів у вивченні поведінкових особливостей менеджерів, як ключових діячів ринкової економіки, рівно як і підприємців, розширили коло проблем основних науково-дослідницьких напрямків економічної соціології, з приводу чого й повинні враховуватися як повноправні для економічної соціології тематичні вивчення праці й трудових відносин як основи економічних систем.

“Економіка та суспільство”(1956), написана Толкоттом Парсонсом (1902-1979) у співавторстві з молодим тоді ще Нейлом Смелзером (1930- ), по слідах лекційного курсу Парсонса в Кембріджі, не здобула відразу належного визнання серед науковців того часу, яке вона має серед теперішніх соціологів. При тім зазначимо, що Парсонс не вперше звернувся до теми, винесеної в назву книги, адже відомо, що його докторська дисертація “Капіталізм Зомбарта та Макса Вебера”, яку він написав ще 1927 року, означила вже інтерес вченого, сповідуючого інституціоналізм, до проблем, які згодом ввійшли до основної предметної області науки - економічна соціологія. Книга Парсонса та Смелзера 1956 року відобразила авторську спробу, примінивши соціологічну теорію структурних диференціацій до аналізу розвитку економічних інституцій, проаналізувати зв”язки між економікою та суспільством, а результуючою стало визнання економіки як підсистеми соціальної системи з виконанням її (економіки) первинної функції -- пристосування суспільства до навколишнього середовища. Хоча після “Економіки та суспільства” Парсонс вже не цікавився більше вищеозначеними проблемами, його співавтор Нейл Смелзер продовжив дослідження в цьому напрямку, результати яких були опубліковані ним, можна сказати, в першій науково-посібниковій роботі з економічної соціології “Соціологія економічного життя” (1963), яка витримала на сьогодні вже кілька перевидань.

Серед шанованих імен- представників міжнародної та американської школи економічної соціології не можна обійти увагою праці з економічної антропології Карла Поланьї (1886-1964), на жаль ще не досить відомого в вітчизняних суспільствознавчих науках і тільки з приводу непоширеності його праць від недоступності для ознайомлення. Та саме Поланьї належить розробка цікавих і корисних, з огляду на сучасні трансформаційні процеси посттоталітарних суспільств, пов”язані з переходом до ринкової економіки, бо саме дослідження розвитку суспільств з ринковими економічними відносинами, історичній еволюції ринкової ментальності, починаючи з 19ст. були центральними в його роботах 40-х років -“Велика трансформація” та “Наша застаріла ринкова ментальність”. Головним положенням Поланьї, яке поділяли згодом чимало його колег та послідовників, було те, що не можна ототожнювати суспільство з ринком, як це властиво для економістів, бо насправді, ринок впроваджується як економічна система в суспільство.

Починаючи з 60-х років економічна соціологія, переживає спади та піднесення й поступово переходить до свого теперішнього стану - нова економічна соціологія, яку ще називають ренесансом економічної соціології, особливо враховуючи дослідження останніх 10-15 років. Що ж криється під визначенням “нова”- інші пануючі теоретичні концепції, чи аналіз науковоі спадщини під іншим, тобто сучасним кутом зору, зміна контексту з причини введення нових проблемних зон?

Річ у тім, що відбулося чимало історичних та політичних змін і зрушень, які призвели до нових соціально-економічних процесів, на зміну прийшло нове покоління вчених, орієнтованих на аналіз та розуміння нових економічних явищ у зміненому соціальному середовищі. Стосовно методологічних питань, знову постає питання вибору пріоритетності економічної чи соціологічної наукової перспективи для чіткішого тлумачення того, що відбувається в сучасних суспільствах в межах “нової інституціональної економіки” чи “нової соціології економічного життя”. Обидві наведені парадигми, хоча перша розвинена економістами й тлумачить соціальну поведінку як і соціальні інституції за допомогою мікроекономічних підходів, центральним вбачають ставлення до питання ефективності організацій.

Нова соціологія економічного життя відстоює опонентську точку зору про те, що не можна роз”яснювати існування соціальних інституцій тільки з позицій ефективності організаційної поведінки, як це робили в середині 70-х представники нової інституціональної економіки. Треба відмітити, що взагалі назва наукового підходу “нова соціологія економічного життя” належить американському соціологу Марку Грановеттеру, стаття якого “Економічна дія та соціальна структура: проблема впровадження” (1985), поклала власне відлік новій економічній соціології. Автор статті піддає досить різкій критиці нову інституціональну економіку, виводячи на перший план питання соціальних мереж - “мереж соціальних відносин”, наголошуючи, що саме застосовуючи підхід соціальних мереж, який здобув популярність серед гарвардських студентів професора Гаррісона Уайта в 70-х роках (і Марка Грановеттера в їх числі), можна роз”яснити функціонування економічних інституцій.

З того часу чи раніше, але дослідження ролі соціальних мереж в економіці, започатковані американськими соціологами, дійсно стали однією з центральних трьох тем сучасної економічної соціології, поряд із вивченням структур різних економічних організацій та ролі культурологічного аспекту в економічному житті.

Для розвитку сучасної економічної соціології докладають чимало зусиль, поряд із американськими колегами, соціологи з Швеції, Італії, Великої Британії, Угорщини, друкуючи авторські аналітичні монографії, однак здебільшого виходять у світ книги, узагальнюючі попередні наукові надбання соціологічного вивчення економіки як соціального інституту.


Схожі:

Економічна соціологія та її становлення як науки. Предмет економічної соціології iconПоняття, об’єкт та предмет соціології
Виклад першого питання варто розпочати з визначення соціології як науки, пояснення походження терміну “соціологія”. Термін “соціологія”...
Економічна соціологія та її становлення як науки. Предмет економічної соціології iconЛекція Об’єкт, предмет і функції соціології Об'єкт, предмет соціології. Закони та категорії
Предметна галузь науки, об'єкт соціологічного дослідження, гуманітарні знання, соціально-філософські погляди, позитивна соціологія,...
Економічна соціологія та її становлення як науки. Предмет економічної соціології iconБілет №1 Визначить предмет та об’єкт соціології як науки. Розкрийте зміст поняття “особа” в соціології. Поняття емпіричного дослідження та його роль в соціологічному аналізі. Білет №2
Назвіть і розкрийте основні категорії соціології як науки, що описують предмет соціології
Економічна соціологія та її становлення як науки. Предмет економічної соціології iconСоціологія та медична соціологія як навчальна дисципліна. Плани семінарських занять з елективного курсу «Соціологія та медична соціологія»
Викладання соціології та медичної соціології для студентів медичних факультетів здійснюється за кредитно-модульною системою організації...
Економічна соціологія та її становлення як науки. Предмет економічної соціології iconПредмет, проблематика; структура та функції соціології права
Соціологія права є міждисциплінарною наукою, що сформувалася на межі соціології та права. Європейська наука вважає її галуззю соціології,...
Економічна соціологія та її становлення як науки. Предмет економічної соціології iconЗаліковий кредит Соціологія міста. Модуль Наукове уявлення про місто. Змістовий модуль Соціологія міста як спеціальна соціологічна теорія. Предмет курсу «Соціологія міста»
В темі також висвітлюється взаємозв'язок соціології міста з іншими науками
Економічна соціологія та її становлення як науки. Предмет економічної соціології icon1. Соціологія як наука. Предмет і метод соціології Термін «соціологія»
«societas» (суспільство) та грецького «logos» (слово, вчення). Впровадив його до наукового вжитку у 30-х роках XIX ст французький...
Економічна соціологія та її становлення як науки. Предмет економічної соціології iconПрограма державного екзамену
«Соціальна структура і соціальна стратифікація»; «Соціологія організацій»; «Соціологія освіти»; «Соціологія сім’ї»; «Методика викладання...
Економічна соціологія та її становлення як науки. Предмет економічної соціології iconЕкономічна теорія
...
Економічна соціологія та її становлення як науки. Предмет економічної соціології iconЗмістовий модуль Соціологія села як спеціальна соціологічна теорія. Предмет курсу «Соціологія села»
Модуль Становлення та розвито сільського господарства індустріальної та постіндустріальної доби
Додайте кнопку на своєму сайті:
ua.convdocs.org


База даних захищена авторським правом ©ua.convdocs.org 2014
звернутися до адміністрації
ua.convdocs.org
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Випадковий документ

опубликовать
Головна сторінка