Пошук навчальних матеріалів по назві і опису в нашій базі:

Поживанов Михайло Олександрович




135.87 Kb.
НазваПоживанов Михайло Олександрович
Дата конвертації01.03.2013
Розмір135.87 Kb.
ТипДокументы
Брошура
ЛЮДИ БЮТ
Вступ
Будь-яка політична сила – це перш за все люди.
Поживанов Михайло Олександрович
1960 року народження

Освіта вища – інженер-металург

Професор, доктор технічних наук, заслужений працівник промисловості України

Народний депутат ІІ (1994 р.), ІV (2002 р.), V (2006 р.) скликання

Кандидат у народні депутати від Блоку Юлії Тимошенко

Одружений, виховує трьох синів
Я мріяв бути у владі, щоб відбудувати країну.
«Я буду навчатися у Москві» – поставив собі на меті молодий Михайло. Родина Поживанових тоді жила у Липецьку. Батько пропонував сину поступити до місцевого політехнічного технікуму. Однак Михайло стояв на своєму. Він поїхав до Москви і поступив до престижного вузу – інституту металів та сплавів.

У 1986 році Михайло захистив дисертацію та поїхав до Маріуполя. Він знову відмовився від допомоги батька, який хотів влаштувати сина до Новоліпецького металургійного комбінату. «Я хотів набути самостійності. Сьогодні я надаю таку можливість своїм дітям».

Поживанов прийшов на металургійний комбінат «Азовсталь» рядовим працівником. Через три роки він почав виконувати обов'язки начальника величезного цеху. Під керівництвом Михайла Поживанова працювало понад дві тисячі чоловік!

«Я мріяв обійняти таку посаду, яка допомагала би мені зробити Маріуполь культурним, розвиненим та процвітаючим містом. Я був впевнений, що перебуваючи у владі, я зможу все. Такий от «юнацький» максималізм». «Все» Михайло Поживанов ще не зробив. Але маріупольці вдячні за зроблені справи. Тож у 1994 році вони обрали головою Маріуполя Поживанова.

Це були не легкі часи. Молодому політику доводилося дискутувати з керівниками крупних металургійних комбінатів, щоб «вибити» соціальну допомогу працівникам. За часи мерства Поживанова в Маріуполі була 100% виплата зарплат та пенсій. В місті з’явився перший «Луна-парк». Місто, куди приходили відпочивати дорослі і діти не тільки з Маріуполя. Здавалося, за щоб він не брався – все в нього виходило. Тому його дуже любили у місті. Одна дівчина дуже хотіла прийти до Михайла Поживанова, щоб особисто подякувати за його роботу. Проте так і не наважалася. Лише через 10 років, будучи вже дорослою жінкою, її бажання здійснилося. Одного разу вона випадково зустрілася з Поживановим у справах. Першими її словами були: дякую, Михайло Олександрович за Маріуполь.

В Києві було по-іншому. У 1999 році Поживанов працював заступником мера та депутатом Деснянської райради. До прийомної Михайло Олександровичу стояли черги. Кияни знали, що він допоможе. І кожний раз вони поверталися, щоб подякувати.

Якось до Михайла Олександровича звернулася літня жінка. Вона самотужки виховувала онука. Дитина була «важкою», водилася в поганій компанії. Поживанов допоміг поставити хлопця «на ноги». Він закінчив школу, поступив в інститут, працевлаштувався. «Здавалося б можна було тільки своїми дітьми займатися. Але коли ти робиш і допомагаєш ще якійсь сім'ї – я вважаю, це дуже важливо».

Професор, доктор технічних наук, заслужений працівник промисловості України, автор більше 100 наукових робіт та більше 50 винаходів, співавтор більше 100 нормативних та законодавчих актів (зокрема Конституція України), лауреат премії Ленінського комсомолу в області науки і техніки, лауреат премії галузевої академічної премії їм. Академіка Бардіна в області металургії, двічі лауреат загальнонаціональної програми «Людина Року» в номінації «Мер Року» (1996, 1997 рр.), нагороджений 4 орденами української православної церкви, Михайло Поживанов – справжній господарник та політик зі «стажем». Він знає, як розбудувати державу. Через спілкування з людьми та дослідження проблеми, він шукав і знаходив потрібне рішення. «Питання, які я обговорював з депутатами міських, селищних та сільських рад, стали основою багатьох законодавчих документів. Це був колективний труд».
«Людям важливо знати, що ти зробив»
Михайло Олександрович не боїться «іспитів» перед народом. Він здавав їх не один раз. Його тричі обирали в парламент. Двічі до місцевих рад. «Для людей не важливо, наскільки успішні в тебе зв’язки з Києвом. Для них важливо, що ти зробив».

Робота в Верховній Раді останнього скликання (2006 року) була найважчою. Корупція, неправда, звинувачення, образи, гнів… Перевибори стали єдиним демократичним інструментом «очищення» парламенту. Михайло Поживанов один з перших, хто підтримав ініціативу БЮТ – проголосував за розпуск парламенту. Він один з перших, хто склав депутатський мандат та отримав трудову книжку на руки. «Нас хочуть переконати, що вибори нічого не змінять. Очевидно, що деякі політики бояться людей, які їх більше не оберуть».

Михайло Олександрович ніколи не був в паріях, що входять до БЮТ. Проте, якось його запросили на з’їзд блоку. Поживанова вразило, що в політичній силі, який приписують жорстку диктатуру, панує свобода слова. Юлія Володимирівна запрошувала виступати нардепів, рядових партійців, представників регіональних організацій. І кожний вільно виказав свої думки, ділився своїми пропозиціями. «Партійна дисципліна і право на власну думку – це абсолютно різні речі. Людина має вести відкриту розмову, а не кулуарні інтриги». З того часу Михайло Олександрович часто приходив на з’їзди БЮТ. Він переконався, що блок Юлії Володимирівні найбільш послідовна, цілеспрямована сила.

Михайло Поживанов розчарувався в «Нашій Україні». Як людина, котра звикла нести відповідальність за свої слова та дії, не зміг змиритися з непослідовністю і не зваженістю «нашоукраїнців». Не підкупили його пропозиції «Нашої України»: прохідний 47 номер у виборчому списку та пасивна участь у передвиборчій кампанії.

Коли Юлія Володимирівна запропонувала Михайлу Олександровичу стати куратором на півночі Одещині від БЮТ, він одразу погодився. «В нас ще багато роботи. І я бачу, знаю, як і що робити». Поживанов пішов з блоку «Наша Україна». Тепер він в команді БЮТ.
Чому я в БЮТ?
«Політики часто плутають моду на демократією та саму демократію. В Україні донині є політичні сили, які бояться громадянського суспільства, свободи слова та незалежної судової системи. Про Блок Юлії Тимошенко такого ніколи не скажеш.

Юлія Володимирівна має свою позицію і вміє її відстоювати. Так було й під час її керівництва Уряду. За все існування Незалежної України тоді влада прийняла самий соціальний бюджет (2005 рік). Підвищення пенсій та мінімальної заробітної плати, збільшення кількість пільг та виплат дітям, сиротам, інвалідам – були закладені Урядом Тимошенко. Були знайдені й кошти для виконання цього бюджету.

БЮТ принципова й послідовна політична сила. І якщо бюджет 2007 року «обікрав» багатьох незахищених людей, то БЮТ не голосував за цей бюджет та подав позов до Конституційного суду про повернення пільг громадянам. Під позовом стоїть і мій підпис. Сьогодні ми маємо рішення суду – людям повернуто законні пільги.

Останні роки БЮТу закидають «погіршення життя» країни за час прем’єрства Юлії Тимошенко, тому його «покращують вже сьогодні». Я сприймаю таке лихослів'я стримано. Адже відомо, хто має звичай голосніше за всіх галасувати: «Тримай злодія!».

Я нерідко підтримував, ініціативи БЮТ, голосував по багатьох пропозиціях. Для мене принципово важливо, щоб політична сила виконувала свої обіцянки, відповідала за свою роботу. Такі ж вимоги я ставлю для себе.

Нещодавно я був на Одещині – в районах, за якими я закріплений. Я побачив, що люди, які працюють в районних організаціях партії «Батьківщина» з відданістю роблять все можливе, щоб їх район процвітав. Якщо країна має таких людей в районах, то скоро ми побудуємо міцну державу».
«Я взяв на себе відповідальність за людей Одещини»
Сьогодні партійні осередки Блоку Юлії Тимошенко є по всій Україні. В містах, селищах та селах місцеві активісти створили партійні ланки «Батьківщини». До партії приходять люди не тільки за допомогою. Вони вступають в ряди «Батьківщини», вони пропонують свою поміч.

Нещодавно Михайло Олександрович приїхав до партійних організацій Ананьєвського, Балтського, Любашівського, Миколаївського та Савранського районів. Поживанов провів 30 зустрічей з районними керівниками, місцевими журналістами, трудовими колективами та звичайними мешканцями. З цього моменту, він взяв на себе відповідальність за людей цього краю. «Спочатку БЮТ запропонував мені працювати в Криму. Але я не хотів, щоб хтось міг мені дорікнути, що я обрав найлегшу роботу – на курорті».

Скоро мешканці Одеської області звикнуть до зустрічей з відомим політиком. Михайло Поживанов збирається часто навідуватися до регіону: «Деякий час я буду тут жити. Я хочу більше дізнатися про людей, що тут живуть, про питання, які їх турбують».
Звернення Поживанова
Шановні

БАЛТСЬКИЙ РАЙОН
Кулик Петро Янкович
1966 року народження

Освіта вища – педагог

Директор районної ЗОШ І-ІІІ ступенів №3 в м. Балта

Депутат Балтської районної ради

Голова районної партійної організації «ВО «Батіківщина»

Одружений, виховує двох синів
Перемоги – це заслуга колективу, а проблеми – провина директора.
Все своє життя Петро Янкович працює освітянином. Одразу після закінчення Уманського педагогічного інституту, Петра Янковича запросили керувати позашкільною організацією в Балті. Через сім років він вже очолив Сіненську приміську школу. Петро Янкович одразу почав активну роботу. Разом з працівниками школи створив навчальний комплекс, після занять проводив факультативи, коло школи відкрив дитячий садок, побудував дитячий майданчик. Разом перебудували систему опалення, побудували свою кочегарку, а дітей куштували тушкованим м’ясом власного виробництва! Допомоги з боку держави було небагато. Часто гроші збирали «усім миром».

У 2004 році Петро Янкович прийшов до районної школи в Балті. Півтора року він працював заступником начальника виховної роботи. Тепер, вже півтори роки він керує цим учбовим закладом. Петро Янкович завжди випереджає час, йде на крок вперед. В його школі введено експериментальну систему навчання – уроки тривають 40 хвилин. Діти менше втомлюються і краще засвоюють знання. Для тих, хто прагне отримати якомога більше, створено парні заняття за рахунок додаткових занять.

Петро Янкович дуже пишається своїм колективом. Він впевнений, що якщо щось виходить – це заслуга колективу, якщо виникають проблеми – це провина директора.
Чому я в БЮТ?
«До партії «Батьківщина», лідером якої є Юлія Тимошенко, я прийшов за покликанням душі. Зараз такі часи, коли ти вільно можеш обирати ту політичну силу, яку підтримуєш, яка близька твоїм ідеям, твоєму світогляду. Сьогодні в Україні багато партій. Кожна має свої переконання. Прийшов час визначитися у своїх поглядах та підтримати ідею, програму, яка творить користь суспільству. Я свідомо обрав партію, що входить до Блоку Юлії Тимошенко. У Юлії Володимирівни є своя позиція, авторитет, своє особисте «Я». Висловлювання «історію творять особистість» тут доречне. Мабуть, тому до блоку приєднуються серйозні, високоосвічені та інтелігентні люди. Показовим є наш район. В райраду від блоку йшли поважні люди, яким довіряють, які дійсно роблять добрі справи.

Сьогодні партійна діяльність допомагає покращити, наприклад, діяльність школи. Я маю можливість пропонувати та реалізовувати різні програми: газифікації, освітні, ремонтні тощо. Я хочу, щоб мої учні стали гідними людьми, любили Батьківщину і жили в державі, якою пишалися!».
Що вже зроблено БЮТ?
Проблема з опаленням в Балтському районі одна з найгостріших. Райрада не мала можливості профінансувати проведення газової труби високого тиску. Тоді «бютовець» Петро Янкович особисто провів розрахунок побудови газової мережі, налагодив співпрацю з газовими організаціями та зібрав мешканців Балти. На зустріч з директором школи прийшло більше 700 людей! Щоб мешканці не лишилися без тепла, Петро Янкович запропонував альтернативний вихід. Він ініціював створення кооперативу «Ентузіаст». Спільними зусиллями мешканці Балти розпочали газифікацію районного центру. Проблема досі лишається актуальною, але Петро Янкович не збирається зупинятися на досягнутому і працює далі.

Завдяки ініціативності Петра Янковича у ЗОШ №3 налагоджено опалення. В школі знаходиться один з найкращих в місті спортивних залів, де займаються не тільки учні цієї школи, а й інших навчальних закладів. Тут же є два комп’ютерних класів – тепер діти можуть освоювати сучасні технології. Під час літніх каникулів директор лишається на робочому місті – зараз в школі ремонт.

Багато питань вирішується через спілкування Петра Янковича з партійцями, керівниками та депутатами району. Неодноразово його запрошували увійти до лав інших політичних партій. Але Петро Янкович не змінює своїм принципам: «Політика БЮТ, статутні положення, програми – мені близькі. Я бачу позитивні кроки, зроблені блоком. Разом ми зробимо ще більше».
Любашівський район
Мельников Григорій Григорович
1953 року народження

Освіта вища – інженер-промтепло-енергетик

Член партії «ВО «Батіківщина» (БЮТ)

Депутат Любашівської районної ради

Голова Любашівської районної партійної організації «ВО «Батіківщина»

Одружений, виховує двох доньок і сина
Я пишаюся тим, що є членом партії, яка не зраджує своїм обіцянкам.
В Любашівку Григорій Григорович потрапив за розподілом, після закінчення одеського ВУЗу в 1975 році. Приїхав «на один день за відкріпним» на Заплазький цукровий завод… та залишився назавжди. Вирішальну роль зіграло керівництво підприємства. Молодому Григорію було, що перейняти – досвід, знання, енергію. Він завзято кинувся у роботу – три роки майже без вихідних та відпусток. Григорій Григорович прийшов на цукровий завод інженером-конструктором, і просунувся до посади начальника теплоенергетичного цеху. Тут же він отримав свою першу нагороду переможця соцзмагань 1976 року.

Григорій Григорович має великий досвід роботи у місцевій раді. Ще за радянських часів він працював секретарем райкома, потім його обрали заступником голови Любашевського райвиконкома. За цей час вдалося йому вдалося вирішити проблеми з житлом, ремонту доріг Любашівського району тощо.

В 1991 році, коли в Москві розпочався серпневий путч (державний переворот), який став початком розвалу СРСР, Григорій Григорович поклав заяву про звільнення: «Я не буду брати участь у розкраданні країни та українського народу». Голова прийняв заяву, а слідом написав і свою.

Настали важкі часи. Щоб утримувати родину, Григорій Григорович почав займатися підприємництвом. І знову робота без вихідних та відпусток. Такий графік підірвав здоров’я Григорію Григоровичу. Він лишив свої підприємства.

З 2005 року Григорій Григорович увійшов до партії «Батьківщина». Він займається виключно партійною та депутатською діяльністю. Вирішення суспільних проблем стало його покликанням.
Чому я в БЮТ?
«Я завжди підтримував демократичні сили. Блок Юлії Тимошенко підтримує народ і народовластя. Крім того, якщо деякі політичні сили розповідають про свої ідеї, то БЮТ ці ідеї перетворює в життя. Вже зараз блок розпочав впроваджувати питання Референдуму по багатьох питаннях: визначення форми правління в країні (президентсько-парламентська чи парламентсько-президентська), відміни недоторканості народних депутатів, обрання та відкликання суддів народом, позбавлення мандатів депутатів, які порушують обіцянки й таке інше. Проведення Референдуму допоможе «очистити» владу від тих, хто не хоче працювати. Наш партійний осередок вже активно займається підготовкою до Референдуму в Любашівському районі.

Я неодноразово брав участь у з’їздах БЮТ в Києві. Мені дуже імпонує наполегливість та принциповість Юлії Володимирівни. Було дуже боляче спостерігати невпевненість інших демократичних політичних сил. Особливо після Майдану. Я пишаюся тим, що є членом БЮТ, лідерка якого не зраджує своїх обіцянок».
Що вже зроблено БЮТ?
Депутати від Блоку Юлії Тимошенко гостро підіймають на сесіях питання використання природних копалин Любашівського району. Кар’єри розграбовуються. Через незаконний видобуток ґрунту місцевий бюджет недоотримує коштів, які необхідні для розвитку району. Ініціюють вирішення питання щодо транспортної розв’язки з магістралі Київ-Одеса. Безграмотно побудовані з’їзди та виїзди на магістраль спричинили багато незручностей для пгт Любошівка. Забезпечення нормальних під’їзних шляхів вирішить питання роботи малих підприємств біля траси, доставки важко хворих до районної клінічної лікарні тощо. Районний осередок партії «Батьківщина» веде активно не тільки депутатську діяльність. Депутати шукають підтримку місцевої та вищої влади через засоби масової інформації. В районних газетах часто висвітлюються найболючищі проблеми Любашівчини та заклики приєднатися до їх вирішення.

Голова постійної комісії комунальної власності та адміністративно-територіального устрою Григорій Григорович ініціював проведення інвентаризації безхозного майна ліквідованих комунальних сільських підприємств, щоб повернути їх у власність району.

Не забувають партійці й про соціальні питання району. В приймальній «Батьківщини», в рамках програми БЮТ, депутати допомагали пенсіонерам зробити перерахунок пенсій, надавали юридичні консультації.

Григорій Григорович сподівається, що БЮТ набере більшої сили, більше прихильників, тоді разом можна буде добитися процвітання Любошівського району.
Савранський район
Дергачов Ігор Володимирович
1971 року народження

Освіта вища – зв’язківець

Директор ТОВ «Авантаж»

Депутат Савранської районної ради

Голова Савранської районної партійної організації «ВО «Батіківщина»

Одружений, виховує двох синів
Савранщина може бути не гіршою за Київщину.
Ще недавно Ігор, корінний киянин, не замислювався про життя поза столицею. У Києві він народився, навчався, одружився. Там народився його перший син. Сьогодні його дім у Саврані. І їхати звідси він не збирається. Тут його родина, друзі та улюблена робота.

До Саврані Ігор приїхав 7 років тому – в 2000 році йому запропонували підробіток. Працьовитий та завзятий молодик одразу погодився, не дивлячись на відстань, що розділяла роботу в селищі та родину в столиці. Вже через півроку Ігорю запропонували постійну роботу в Саврані – місцевим роботодавцям подобалися ідеї та ініціативність найманця. Перспектива «підняти» селище, зробити його процвітаючим та гідним для життя, роботи, відпочинку – підкупили молодика залишити Київ, щоб назавжди пов’язати свою долю з Савран’ю.

Більше 20 років Ігор працював на різних підприємствах, а з 2001 року він очолює своє – деревообробне підприємство «Авантаж». Ігор Володимирович не просто успішний господарник. Він багато працює та продовжує ушляхетнювати Савранщину. Мрія відбудувати район й спонукали Ігоря Володимировича зайнятися політикою. З цією метою він вступив в партію «Батьківщина» – політичну силу, якій давно симпатизував.
Чому я в БЮТ?
«Я ніколи не думав бути у владі. Мені здавалося, що між нами велика прірва. Влада не піклувалася про мене. А мене не турбувало, що коїться там, зверху. Але коли я переїхав до Саврані, мене вразило, як тут люди живуть. В селищі немає газу, багато людей не працевлаштовані, медичні заклади не забезпечено фахівцями та обладнанням… Люди тікали в пошуках кращих умов життя. Звісно, своїми силами вирішити проблеми я не міг. Тому було необхідно приєднатися до політичної сили, яка змогла би підтримати мої починання. Такою силою для мене стала партія «Батьківщина».

Напевно, поштовхом приєднатися саме до БЮТ стало зняття Юлії Тимошенко з поста прем’єра. Тимошенко підтримувала Президента та його програму «10 кроків на зустріч людям». Кожний тиждень вона звітувала про свою діяльність, про діяльність блоку. Цього більше ніхто не робив. Тепер їй приписують всі «кризи». Думаю, що люди самі спроможні надати оцінку діяльності будь-якої політичної сили або політичного лідера, бо справи говорять за себе і це видно. Можна розводити руками та бідкуватися, що грошей немає. А можна добре подумати, знайти рішення, проявити ініціативу і зробити. Саме так працює наш партійний осередок «Батьківщини» на Савранщині».
Що вже зроблено БЮТ?
Рік тому Ігор Володимирович заснував та очолив партійну організацію «ВО «Батьківщина» на Савранщині. Разом з іншими однопартійцями взяв участь у виборах в райраду. І сьогодні, лише чотири депутати від БЮТ зробили багато добрих справ. Партійці організували підвіз дітей до Саранської школи, провели оздоровлення дітей Савранської та Кам’янської шкіл, придбали світло та музичну техніку для Будинку Культури с. Кам’яне, виписали періодичні видання для бібліотек, розпочали оправляти с. Кам’яне. Школярі отримали змогу відвідати екскурсію Києвом. Не забуває партія поздоровляти зі святами дітей та ветеранів. А взимку забезпечити ветеранів та пенсіонерів дровами. І це тільки частина зробленого. БЮТ постійно підтримує та організовує спортивні, освітянські та культурні заходи.

За останній рік в Саврані помітно підвищилась народжуваність та зменшилась кількість міграцій до великих міст. Не останню роль в цьому зіграла поява робочих місць в районі. Ігор Володимирович один з тих, хто почав розвивати підприємництво, що сприяє соціально-економічному розвитку району. На його підприємстві працює біля 150 мешканців Савранщини.

На сьогодні в Савранській «Батьківщині» 274 партійців. До партії не приходять випадкові люди, тому що з таким керівником, як Ігор Володимирович, треба працювати. І такі люди на Савранщині є.

Схожі:

Поживанов Михайло Олександрович iconМихайло Шатров – журналіст, літератор, історіограф Дніпропетровська
Справжнє ім’я цієї людини – Михайло Олександрович Штейн. Однак в історіографію та культурну історію Дніпропетровська він увійшов...
Поживанов Михайло Олександрович icon23 квітня 1900 р. – у селі Попівка, Павлоградського повіту Катеринославської губернії народився Михайло Олександрович Коростовцев
Попівка, Павлоградського повіту Катеринославської губернії народився Михайло Олександрович Коростовцев (1900–1980) – видатний історик...
Поживанов Михайло Олександрович iconДіалог знайомство
Оля: Так, це мої батьки. Мій батько Михайло Олександрович і моя мати Олена Іванівна
Поживанов Михайло Олександрович iconСвітова культура. Врубель Михайло Олександрович художник
В какой бы области ни работал художник, он создавал первоклассные произведения. "Врубель, пишет Головин, идеально выражал свою мысль....
Поживанов Михайло Олександрович iconМихайло Іванович Каліхов
Учасник Великої Вітчизняної війни, відважний, безстрашний танкіст Михайло Каліхов брав безпосередню участь у визволенні Кіровоградщини...
Поживанов Михайло Олександрович iconІнформація про видані співробітниками нні енергетики І автоматики підручники та навчальні посібники з грифом Міністерства освіти І науки, молоді та спорту України чи Міністерства аграрної політики та продовольства України
Автори: Корчемний Микола Олександрович, Лисенко Віталій Пилипович, Чапний Михайло Валентинович, Штепа Володимир Миколайович
Поживанов Михайло Олександрович iconТимощук Анатолій Олександрович
...
Поживанов Михайло Олександрович iconКоваль Василь Олександрович
Коваль Василь Олександрович народився 19 січня 1966 р в смт. Баранівка Житомирської області
Поживанов Михайло Олександрович iconМихайло максимович
Михайло Максимович Мурач : біобібліогр покажч. / уклад. Л. А. Іполітова; відп ред. Г. Г. Макарова. – Чернігів, 2011. – 24 с
Поживанов Михайло Олександрович iconМихайло стельмах
...
Додайте кнопку на своєму сайті:
ua.convdocs.org


База даних захищена авторським правом ©ua.convdocs.org 2014
звернутися до адміністрації
ua.convdocs.org
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Випадковий документ

опубликовать
Головна сторінка