Пошук навчальних матеріалів по назві і опису в нашій базі:

Поліна Сіновець




68.37 Kb.
НазваПоліна Сіновець
Дата конвертації02.03.2013
Розмір68.37 Kb.
ТипДокументы




Поліна Сіновець,

старший науковий співробітник Одеської філії НІСД
№ 1 (001) “Міжнародний кур’єр”, 19-25 вересня 2007
Шах” Вашингтона Кремлю...

може стати „матом”... українському королю, якщо США все ж таки розмістять елементи ПРО на території Чехії та Польщі.
Початок нинішнього року відзначився значним погіршенням російсько-американських відносин. Виступ президента Путіна на Мюнхенській конференції, відверто антиросійські вислови нового міністра оборони США Роберта Гейтса, велика кількість взаємних звинувачень у прагненні відновити „холодну війну” – все це останнім тижнем затьмарило нове повідомлення – США розміщатимуть елементи своєї системи ПРО на території нових членів НАТО - Польщі та Чехії. Офіційно обидві країни вже дали на це згоду, більш того, 24 лютого представник держдепартаменту США Шон Маккормак заявив, що у майбутньому Вашингтон не виключає запровадження аналогічних домовленостей з урядами інших держав-членів альянсу, з якими зараз ведуться переговори.

Втім, вже сама ідея розміщення американських перехоплювачів в безпосередній близькості від російських кордонів спровокувала минулого тижня цілу низку погрозливих заяв з боку офіційних представників Російської Федерації. 16 лютого Голова Російського Генштабу Юрій Балуєвський заявив про можливий вихід Москви з Договору РСМД, підписаного СРСР та США у 1987 році , згідно з яким обидві сторони ліквідували ракети середньої та меншої дальності. Зараз, на думкою Балуєвського, асиметричним заходом РФ у відповідь на наближення американських перехоплювачів до її території, може стати відновлення виробництва тактичних ракет „Піонер” (СС-20), знищених за Договором.

21 лютого командуючий російськими РВСП Микола Соловцов зазначив інші можливі асиметричні акції Росії. По-перше він відверто зазначив, що російські ракетні війська стратегічного призначення можуть бути націлені на об’єкти ПРО США в Польщі та Чехії. По-друге, натякнув на вірогідність відмови РФ від заборони виробництва ракет, обладнаних кількома ядерними боєголовками власного наведення. Нагадаємо, що такі ракети завдяки їх великому руйнівному потенціалу та слабкій здатності до маневрування вважаються саме зброєю першого удару – їх запровадження у стратегічний арсенал СРСР на початку 1970-х років спровокувало посилення конфронтаційної риторики у відносинах наддержав та розпочало новий раунд гонки озброєнь. Юридично сьогодні такі ракети не заборонені, адже ж Договір СНО-2, який передбачав вето на цей вид озброєнь, зараз не діє.

Останньою подією стала стаття російського міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова, надрукована у „Вашингтон Пост”, у якій головний російський дипломат підсумував усі можливості „асиметричної відповіді” Росії, зайвого разу підкресливши, що Москва не має настрою шуткувати.

Втім, американці рішуче заперечують будь-яку спрямованість вказаного заходу проти російських інтересів. За офіційною версією нові елементи ПРО спрямовані проти ракетних пусків „держав –ізгоїв”, таких, як Іран або КНДР та здатні перехопити якнайбільше три моноблочних ракетних одиниці. Американських держсекретар Кондоліза Райс, зауважила: „...Жоден з тих, хто розуміється на проблемі (ПРО) не стверджуватиме, що десять розміщених у Польщі перехоплювачів становлять будь-яку загрозу тисячам боєголовок російського арсеналу стримування”, зазначивши, що протягом останнього року ця ситуація багаторазово обговорювалася американськими й російськими керівниками та експертами на усіх рівнях. Загалом американська адміністрація „висловила здивованість” жорсткою реакцією Росії, ще раз підтвердивши відсутність намірів загрожувати безпеці Москви.

Дійсно, з одного боку сьогодні навіть в Росії певні стратегічні експерти вважають, що ракетні перехоплювачі системи GBI здатні діяти лише проти примітивних ракетних технологій держав „третього світу”, а їх розташування саме в Польщі і Чехії зумовлено тим, що мінімальна розгінна дальність таких ракет (1000 км) робить неможливим їх розташування на територіях Туреччини або Ізраїлю за умов спрямованості проти корейських або іранських ракет. Що ж стосується російського напрямку, то його забезпечення реальне лише за умов розташування елементів ПРО на Алясці та впродовж Східного узбережжя, адже російсько-американські ракетні траєкторії загалом проходять крізь полюси. Таким чином, системи ПРО в Польщі та Чехії блокуватимуть російський удар лише за умов доповнення їх тактичними ядерними ракетами на зразок „Першингів-2”, розміщених у Західній Європі у 1980-ті. А таких ракет, як відомо, у США зараз не існує, саме завдяки Договору РСМД.

Якщо так, тоді постає питання – чому сучасна мотивація Росії є такою жорсткою? Втім, відповідь на нього є доволі очевидною і зумовлена не тактичними, а стратегічними орієнтирами російської політики. По-перше, польська та чеська елементи ПРО, висловлюючись шахматною лексикою, є очевидно „шахом” російській системі ядерного стримування. „Шах” цей, справедливо кажучи, не був несподіванкою ні для кого. Вже рішення про розширення НАТО, оголошене у 1997 році у Парижі створило плацдарм для подальшого розширення американського стратегічного впливу. Наступним кроком став вихід США з ПРО, здійснений у 2002 році, який був наслідком багаторічної дискусії Москви й Вашингтона – кріпку в ньому поставила саме республіканська адміністрація Буша-молодшого. Усі ці події поряд з прозахідними „ кольоровими революціями” в Грузії та в Україні, а також іракська кампанія 2003 року планомірно відтіснили Москву не тільки з її колишніх наддержавних позицій, але й торкнулися її життєвих сфер впливу.

Тож, до останніх часів єдиним наддержавним критерієм Росії залишалась її ядерна міць - польська й чеська елементи ПРО ( а також інтенсивне розміщення аналогічних систем на Алясці) становлять перші кроки по блокуванню і цього критерію. Адже, якщо російську асиметричну загрозу щодо скасування Договору РСМД буде здійснено, Сполучені Штати куди меншими зусиллями доповнять свої східноєвропейські оборонні технології ще й наступальними – тоді Росію дійсно буде замкнено в американському стратегічному кільці, що потенційно знецінить ефективність російського ядерного стримування ще на кілька десятків процентів. Зрозуміло, що й тоді ніхто не даватиме гарантії повної нейтралізації російського величезного й технологічного ракетно-ядерного потенціалу, втім термін „паритетність ядерних можливостей” остаточно являтиме історичний анахронізм.

Сьогодні не існує жодних підстав сумніватися в тому, що Москва аж ніяк не зміриться з мовчазною поразкою, яку їй постійно пропонують Сполучені Штати, докоряючи риторикою в дусі „холодної війни”. Отже, можна передбачати, що Москва безжалісно і самовіддано боротиметься за останні важелі свого впливу, особливо якщо на карту буде поставлено переконливість її ядерного стримування. І тут першим постає питання з Україною. Очевидним є те, що сьогодні для Москви Україна – це все ще остаточно не програна гра – отже, в умовах погіршення російсько-американських відносин роль нашої держави, як розмінної карти, ймовірно підвищуватиметься. У таких умовах можливість приєднання України до НАТО потенційно становитиме неприйнятну шкоду для російських стратегічних інтересів. Перш за все тому, що входження Києву в Альянс автоматично розширить американські стратегічні можливості безпосередньо до російських кордонів, адже, зрозуміло, ніхто не питатиме Москву, чи згодна вона побачити чергові елементи американської системи ПРО на території України. Чи варто казати, що такий крок більш ніж на 50% знецінить російське ядерне стримування? Особливо за умов додання до елементів ПРО тактичних ракет? В подібній ситуації Москва опиниться в безпосередній стратегічній уразливості , найбільшій за всю історію її ядерних відносин з Вашингтоном. Така перспектива здатна повернути нас до часів Карибської кризи, де роль Куби буде відведено нашій державі. У будь-якому разі для Москви Україна в стратегічному сенсі є навіть більш важливою, ніж Куба для Сполучених Штатів у часи президента Кеннеді.

Більш того, зараз ми можемо передбачувати й інший сценарій, який є фактично, віддзеркаленням першого. Сьогодні на території нашої країни ( у Севастополі та Мукачеві) все ще функціонують російські ракетно-локаційні системи(РЛС) попередження про ракетний напад. Зараз вони за словами російських представників працюють „у південному напрямку”, втім просування американських стратегічних позицій на територію безпосередніх сусідив України ( і особливо якщо Договір РСМД буде скасовано) може підштовхнути Росію до переобладнання РЛС у напрямку Східної Європи. Більш того, найбільшим козирем для Росії в такій ситуації було б розміщувати новостворені СС-20 саме на заході України з метою ураження здатності американців блокувати російський удар в напрямку країн НАТО. Не треба мати військової освіти, щоб зрозуміти куди саме в цьому разі будуть спрямовані тактичні ракети США, розташовані у відповідь російським, на території тих же Польщі або Чехії. Навіть якщо Москва просто націлить свої РВСП на польську и чеську ПРО, Сполучені Штати за добрим старим звичаєм “взаємного гарантованого знищення” автоматично націлять свої ракети на російські РЛС на нашій території.

Отже, обидва сценарії ( які, зрозуміло, є крайнощами стратегічного моделювання) переносять нашу державу у центр майбутньої російсько-американської конфронтації, більш того, становлять безпосередню загрозу фізичному існуванню якщо не всієї України, то її окремих регіонів.

Головним контрагрументом цим двом сценаріям, крім того, що вони створені на зразок сценаріїв „холодної війни” є те, що обидва не враховують власну позицію України, як незалежної держави. Втім, нам добре відомі й можливості України і ступінь її сучасної незалежності від рішень, що приймаються в Вашингтоні або в Москві. Нагадаємо, що Україна поки що не має чіткої позиції щодо розміщення американської ПРО в Польщі та Чехії. У січні нинішнього року український МЗС надрукував заяву, що Київ розцінює цей захід як адекватний в рамках глобальної боротьби з тероризмом. Втім, 21 лютого президент Ющенко наказав РНБО уважніше дослідити це питання, після чого українська позиція має бути відкоректована. Питання – саме як? – мабуть є найбільш проблематичним, адже обидві держави є гарантами нашої безпеки, тож підтримка позицій одної з них несе ризик погіршення відносин з іншою. Крім того, питання на скільки буде враховуватись наша власна позиція теж поки що залишається відкритим. Очевидним, на наш погляд є єдиний факт - розширення американської системи ПРО є явищем негативним для безпеки України, адже крім вже прописаних крайніх перспектив, погіршення відносин по лінії Москва-Вашингтон збільшить двосторонній тиск на внутрішньополітичні кола України, які орієнтуються у російському, або американському напрямку. Головною метою цього тиску буде остаточно „перетягнути” Україну на один з боків, що загрожує нам новими внутрішньополітичними кризами й агравацією політичної нестабільності.

Схожі:

Поліна Сіновець iconПоліна сіновець подальшу долю „іранського досьє” вирішить магате
Втім, варто зазначити, що Москва, вболіваючи за майбутнє масштабного російсько-іранського співробітництва, все ще намагається вберегти...
Поліна Сіновець icon„Україна і світ сьогодні №44 (444) 29. 10. 2007 Поліна Сіновець
Зокрема, величезну занепокоєність міжнародної спільноти викликає не стільки прагнення Тегерану «освоїти мирний атом», скільки його...
Поліна Сіновець iconПоліна Сіновець, старший науковий співробітник Одеської філії нісд №3 (003) „Міжнародний кур’єр”
Заходу. Заради поліпшення ситуації, Білий дім був змушений оприлюднити заяву президента США джорджа Буша-молодшого, що Вашингтон...
Поліна Сіновець icon2010 – 2011 н р. 6 класс. Поліні було 16 років 19 місяців тому, а Дмитру буде 19 років через 16 місяців. Хто старший, Дмитро чи Поліна?
...
Поліна Сіновець iconПозиції США та єс щодо вирішення кризових ситуацій на Близькому Сході: співробітництво та розбіжності. Ганна Шелест, Поліна Синовець

Поліна Сіновець iconПоліна Барвінська
«Острів фемінізму» в Одесі: матеріали даоо про відкриття одеського відділення „Товариства рівноправності польських жінок”
Поліна Сіновець iconІі місце Нестерова Поліна, (м. Донецьк)
Представлена робота являє собою спробу висвітлення подій Другої світової війни, пов’язаних зі злочинами фашистів стосовно українського...
Поліна Сіновець iconДійові особи: Поліна Тота, трохи за двадцять
Петро Яйценко, під сорок, підприємець середньої руки та посадовець в організації Федора Невпотика; доглянутий, розважливий, добре...
Поліна Сіновець iconДоговір про надання консультаційних послуг
Приватне підприємство «поліна», пойменоване в подальшому “Замовник”, в особі директора Федорука Андрія Михайловича, який діє на підставі...
Поліна Сіновець iconКамерний ансамбль «Нова музика в Україні»
...
Додайте кнопку на своєму сайті:
ua.convdocs.org


База даних захищена авторським правом ©ua.convdocs.org 2014
звернутися до адміністрації
ua.convdocs.org
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Випадковий документ

опубликовать
Головна сторінка