Пошук навчальних матеріалів по назві і опису в нашій базі:

Фастівщиною разом




0.88 Mb.
НазваФастівщиною разом
Сторінка6/7
Дата конвертації22.10.2012
Розмір0.88 Mb.
ТипДокументы
1   2   3   4   5   6   7
Пізніше над підземеллям поселилося багато лисиць, які вигрібали з поховань людські останки. Гора дістала назву Лиса, а територія підземелля – Череківщина.

На початку ХVІІІ ст. на території Череківщини сім’єю графів Браницьких було закладено лісовий парк для прогулянок і відпочинку, в якому були посаджені найрізноманітніші види

листяних дерев, кущів, квітникових і трав’янистих рослин. Ще і до цього часу збереглися доріжки алей. Всі вони ведуть до центру парку.

Це одне з улюблених місць відпочинку жителів села. Флора надзвичайно багата і різноманітна. На території даного лісового масиву росте більше 20 видів дерев, більше

10 видів кущів та більше 80 видів трав’янистих та квіткових рослин. Є серед них і цікаві та цінні рослини, які ще піввіку назад зустрічалися

часто, а зараз вже стали рідкісними, а багато з них – під загрозою зникнення і занесені в Червону Книгу України. Це підсніжник звичайний та проліска дволиста.

Неподалік від Череківщини знаходиться життєдайне джерело, яке в народі називають «криницею Скульського», за прізвищем чоловіка, ім’я якого забуте. Він розкопав джерело. Криниці вже більше 100 років, але й до цього часу вона функціонує. Багато односельчан приходять до неї, щоб набрати чистої джерельної води.

Декілька років тому працівники Триліського спиртового заводу впорядкували як саму криницю, так і площу, яка до неї прилягає.



Це варто відвідати

У наш час археологи відкрили залишки городища і земляних укріплень, що його оточують, доби Київської Русі (ХІ – ХІІ ст.). Городище використовувалося і в ХVІІ – ХVІІІ століттях протягом козацької доби як бастіонна фортеця, в якій жителі могли знайти захист від ворожих нападів.

Сторінки історичних документів літопису «Пам’ятники,

видання Київської комісії для упорядкування державних актів» мають цікаву документальну знахідку, датовану серпнем 1651 р.

У ній йдеться про мужність Триліського гарнізону козаків та жителів цього містечка.

Від невеличкого козацького цвинтаря залишилося три надгробні пам’ятки – козацькі кам’яні хрести.

Трилісці з теплотою згадують тих, хто упродовж століть боронив Триліську землю. У 2006 році з нагоди Українського козацтва та Дня Святої Покрови рішенням Великої Ради Фастівського куреня імені Семена Палія та сесії Триліської сільської ради 9 жовтня було встановлено, а 14 жовтня освячено пам’ятний знак хоробрим землякам всіх часів, які боролися і загинули за волю України. На ньому написано: «23 січня 1651 року під стінами Триліської фортеці відбувся бій козаків і селян з військами Речі Посполитої. Слава хоробрим землякам всіх часів, які боролися і загинули за волю України».

Однією із найважливіших подій у житті Триліс ХІХ століття було повстання Чернігівського полку декабристів. Триліси стали вихідною точкою маршруту бунтівного Чернігівського полку.

В ознаменування 140-ої річниці з часу повстання Чернігівського полку в селі відкрито стелу на честь декабристів. Палаючий факел на ній – символ безсмертя декабристів та боротьби за волю і

свободу. На стелі написано: «Тут поховані декабристи – офіцери Чернігівського полку: М.Щепилло, І.Муравйов-Апостол, А.Кузьмін. Солдати: І.Акусов, М.Юрій, Ю.Юрій, С.Іванов, І.Єпіфанов, Є.Михайлов,

які загинули під час повстання проти царського самодержавства 3 січня 1826 року».

Часи голодомору 1932-1933 рр. були справжньою трагедією для села Триліси. Поруч з нами залишається все менше очевидців голодомору 33-го, які можуть посвідчити трагедію односельців. Сьогодні у селі проживає 250 жителів, які народилися до першого січня 1932 року. На той час це були діти від одного року до шістнадцяти.


Хрест жертвам голодомору
1933 рік дописав 103 (це далеко не повний список) без вини загублені людські долі села. Проходять роки і десятиліття, а трагедія 1933 хвилює серця людей: тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після цих страшних років.

Щоб скласти належну данину пам’яті людям, яких забрав голод, у 1993 році трилісці на цвинтарі насипали курган, встановили плиту з надписом: «На вічну Пам’ять батькам, братам і сестрам нашим. Голодомор 1932-1933»; поставили Хрест. Тут проходять поминальні панахиди на Проводи, у День Перемоги, на Зелені свята.

Тяжким випробуванням для трилісців була Велика Вітчизняна війна. За визволення села 104 воїни різних національностей віддали своє життя. Наші земляки мужньо боролися за Перемогу на фронтах війни, в тилу ворога, на трудовому фронті, 288 із них не повернулися з війни. Їх не дочекалися дружини і діти, батьки і матері, в їх сім’ях, родинах туга і печаль.


Пам’ятник героям Великої Вітчизняної віни
Скільки б років не минуло, та вони не зітруть у народній пам’яті світлі імена тих, хто віддав своє життя за незалежність нашої Вітчизни. Їх імена викарбувані на братській могилі воїнам Великої Вітчизняної війни. Над нею височить пам’ятник, який оберігає сон загиблих.

Знаменним для села Триліси стало 23 лютого 2008 року. У цей день було відкрито пам’ятник нашому славному земляку, випускнику школи, Герою Радянського Союзу Коваленку Юрію Семеновичу.

Коваленко Ю.С. – капітан І рангу. Народився в 1942 році в місті Гайсин Вінницької області. Після закінчення Триліської школи спочатку служив на Північному флоті матросом. А потім, з 1960 по 1965 рік, був курсантом Вищого військово-морського училища імені Дзержинського. З 1965 по 1971 рік служив на підводних човнах. З 1971 по 1994 роки брав участь у створенні, випробуванні і експлуатації глибоководної техніки.

У 1989 році за мужність і героїзм, проявлені при виконанні завдання командування, Указом Президії Верховної Ради СРСР Коваленку Юрію Семеновичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Коваленко Ю.С. був громадянином Росії, але назавжди залишився вірним сином України.
СЕЛО ПИЛИПІВКА

Біля річки Кам’янки розкинулась поруч низка сіл.

Назва села Пилипівка виникла в ХVІІ-ХVІІІ ст. і пішла найвірогідніше від імені першого поселенця Пилипа. Поселення відоме з ХVІ століття. Тихе красиве село на правому березі річки Кам’янки, яка на той час була великою і судноплавною.

Бортники засновані в першій половині ХVІІ століття. Місцевість сучасного села Бортники у давнину була липовою пущею, над якою стояв медоносний запах. У дуплах старих лип гніздилися дикі бджоли. Ці природні «вулики» називалися борті, а людей, що викурювали бджіл з них і виламували стільники, добуваючи собі мед, називали бортниками. Населений пункт одержав ім’я за родом занять своїх мешканців. На полях Бортників, які йдуть до Унави, є давнє містечко над самою Унавою, в яку там впадає струмок Паліївка. Поруч знаходиться Королівка, в якій у 1836 р. графиня Браницька побудувала кам’яну церкву.

Неподалік Королівки розкинулось село Паляниченці. У часи Семена Палія на крутому правому березі річки Кам’янка оселився козак Паляниця. Звідси й пішла назва села Паляниченці. За думкою Руліковського, назва села походить не від паляниці, а від полян - народу, який згадується в давніх літописах. В селі є давнє городище і дві могили, що знаходяться біля села: Башіна (Паші) і Шахова, які вказують на давні битви з турками. На околиці села знайдено бронзовий енколпіон часів Київської Русі. У 1737 р. в Паляниченях збудована церква Архистратига Михайла. Уперше в історичних документах Паляниченці згадуються в 1637 році.

Неподалік Паляниченець знаходиться село Кищинці. Біля цього села є давня могила. Можливо це був язичницький жертовний вівтар. Територія цього села почала заселятись у ХVІ столітті. Слід гадати, що назва походить від місцевості, де росло на той час багато кущів. Тому воно спочатку називалось Кущинці, а згодом змінилось на Кищинці. Село засноване на правому березі річки Кам’янки в ХVII ст. вихідцями із козаків. На сході Кищинці межують з селом Паляниченці, на півдні прилягають поля, які до революції були власністю пані Браницької, а після - розподілені між жителями села, котрі стали дбайливо господарювати на них сім’ями. Тому через близькість прилягання поля до яру, йому надавалася відповідна назва.

Завітавши до Клочкового яру, обов’язково потрібно звернути увагу на джерело, яке б’є просто з гори. Літні люди говорять, що це джерело має цілющі властивості, вода в ньому надзвичайно чиста та смачна. Ще у воєнні роки це джерело слугувало мешканцям села основою водопостачання. Цікавим також є різнобарвність рослин, якими вистелено яри. Серед них дуже багато лікарських.

Водним кордоном Кищинці межують з селом Червоне, яке розташоване на лівому березі Кам’янки.

На полі, десь за 4 кілометри від села, знаходиться могила скіфського періоду, яку насипали і яка служила нашим далеким предкам оборонним рубежем від набігу кочових племен печенігів та половців. У 1997 році козаки із фастівської сотні встановили на могилі хрест з написом:

«За Україну, за народ лягли кістьми ми в цій землі!».

Цікавим постаментом, який розміщений на роздоріжжі сіл Кищинці та Паляниченці, є високий дерев’яний хрест, огороджений низеньким парканом і обсаджений квітами. Мешканці села доглядають за ним, розчищаючи та уквітчуючи його. Існують різні легенди встановлення цього хреста. Одні кажуть, що він слугує межею між селами і був поставлений під час розподілення кордонів, а тому дуже високий, щоб ще здалеку було видно. Селом ходить ще й така легенда, що цей хрест має релігійне значення, і коли в родині станеться якесь горе, потрібно взяти хустку,

помолитись та прив’язати її на хресті, таким чином залишаючи свою біду на роздоріжжі. Ті, хто схильний до цієї думки, говорять, що поставлений він був якимось священиком або просто віруючою людиною. Проте достовірних фактів існування цього хреста немає.

Село Кищинці, як майже всі села України, пережило насильницьку колективізацію, в результаті якої страшний голодомор передчасно загнав на той світ біля 300 наших односельчан від малого до старого.

У селі старанням громади, поряд з братською могилою, було встановлено пам’ятник воїнам-визволителям, а за межами села, на польовому кладовищі, є пам’ятник жертвам Голодомору.

І ось через десятиліття замовчування правди про геноцид 1932-1933 років в Кищинцях споруджена пам’ятка з іменами та прізвищами жертв нечуваного лиха, яке прийшло на українські чорноземи, щоб задушити справжнього господаря землі - хлібороба.

Шанують сільчани пам'ять про воїнів – визволителів, яким судилось назавжди залишитись на кищинській землі. У братській могилі на сільському кладовищі сплять вічним сном 24 радянські воїни, імена шести із них відомі, інші 18 – пішли у вічність безіменними. І кожного року 9 Травня збираються всі жителі села, разом з ветеранами, вшановуючи пам'ять героїв тих страшних подій.

Це варто відвідати

У парку села Пилипівки – братська могила, в якій покояться захисники Вітчизни, полеглі у ІІ Світовій війні. На могилі споруджено пам’ятник воїну. Біля постаменту завжди можна побачити живі квіти, з якими селяни приходять до могили поклонитись праху загиблих.

У центрі села Пилипівки – памятний знак, встановлений 26 квітня 2007 року, що нагадує про чорнобильську трагедію і застерігає : це не повинно повторитись.

У тінях сосен та дубів сплять у братській могилі у селі Єлизаветівка

захисники хутора, які віддали життя, щоб перегородити ворогові шлях на схід восени 1941 року. На могилі - кам’яна стела із закріпленою на ній гранітною плитою, на

якій викарбуваний напис: «17-18 липня 1941 року в районі с. Єлізаветівка прикордонники 94 загону вели героїчні оборонні бої проти гітлерівських загарбників» Щороку 28 травня біля могили збираються прикордонники всіх поколінь.

У центрі села Королівка – впорядкований громадою парк, посеред якого насипана ще в ХVІІ столітті висока могила. Під керівництвом земляка А.О.Мороза, письменника, активного громадського діяча, влітку 2007 року було піднято і освячено на могилі два кам’яні хрести – український і польський. Ніхто тепер достеменно не знає, чи то разом брати-слов’яни відбивали спільного ворога, чи одні проти інших воювали, але лежать вже їм вічно в одній могилі, а нам – шанувати і берегти минуле для майбутніх поколінь.


СЕЛО ЧЕРВОНЕ

Тихе красиве село Червоне знаходиться на лівому березі річки Кам’янка. Його історія, як історія всієї України, ніколи не була безтурботною і щасливою.

За місцевою легендою повз село Червоне в давнину проходив Караванський шлях, по якому чумаки їздили в Крим по сіль. Неподалік від шляху стояла корчма, вкрита червоною черепицею. Саме туди і заходили чумаки. Вони говорили: «Зайдемо до червоної». Назва поширилась і на село.

Перші поселенці, що осіли на березі річки і поклали початок існуванню сучасного села, з’явились у кінці ХVІІ ст. це були селяни-втікачі із західних частин України, що шукали захисту від панської неволі.

Трагічною сторінкою життя села був голодомор 1932 – 1933 рр., який не обминув тоді багатьох куточків української землі. Це був страшний злочин сталінського режиму проти селянства. Згадкою про цю національну катастрофу в нашому селі є пам’ятний знак жертвам голодомору. Це дерев’яний хрест, який знаходиться на сільському кладовищі по вулиці Шевченка. Коли і ким він був встановлений вперше старожили вже й не пам’ятають. Але поновлено його було у 1994 році за ініціативою сільської громади.

Не пройшло й десятиліття, як мирні поля, зелені луки нашого села було потоптано чорним чоботом фашистської навали. Багато життів забрала Велика Вітчизняна війна, багато дітей посиротила…

Через село Червоне проходила передова лінія фронту у листопаді 1943 року. Мужньо боролися солдати та місцеві жителі за кожен сантиметр рідної землі, не шкодуючи сил, здоров’я, жертвуючи власним життям в ім’я перемоги.

На знак пошани та на вічну пам’ять в центрі села приблизно у 1954-1955 рр. було встановлено пам’ятник загиблим воїнам, який знаходиться на території Червонянської ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Це постать солдата, воїна, визволителя, який, пройшовши всі лихоліття війни і залишившись живим,

прийшов схилити голову перед могилою своїх побратимів та друзів. На плечі у нього висить автомат, а в

руках тримає солдат вінок, який повинен увічнити безсмертний подвиг загиблих. На зажуреному, серйозному обличчі воїна закарбувалась туга, біль і невимовне горе від втрат. Постать солдата встановлена на підмостку, лицьова сторона якого є меморіальною дошкою з іменами загиблих.

Перед пам’ятником розміщена братська могила з плитою, де вигравіювавні імена тих, хто загинув за визволення села Червоне у листопаді-грудні 1943 року.

1   2   3   4   5   6   7

Схожі:

Фастівщиною разом iconКілія – Коломия: 6 років дружби та співпраці «Зібратися разом – це початок; триматися разом – це прогрес; працювати разом – це успіх»
«Зібратися разом – це початок; триматися разом – це прогрес; працювати разом – це успіх». Ці слова Генрі Форда точно передають динаміку...
Фастівщиною разом icon«Типи хімічного зв’язку»
Епіграф: «Зібратися разом – це початок, триматися разом – це прогрес, працювати разом – це успіх»
Фастівщиною разом iconІнтелект-шоу «Еврика» (9 клас) «Зібратися разом – це початок, Триматися разом – це прогрес, Працювати разом – це успіх!»
...
Фастівщиною разом iconКонкурс для учнів 5 класу В. Шановні друзі !
Зібрали нас разом усмішка І святковий настрій, любов І бадьорість, бажання бути разом завжди І в будні, І в свята. А ще зібрало нас...
Фастівщиною разом iconЧи можемо ми йти разом? Єврейський пророк Амос спостеріг: «Чи йдуть двоє разом, якщо не умовились?»
Амос спостеріг: «Чи йдуть двоє разом, якщо не умовились?» (Амоса 3: 3). Така правда життя, що люди не можуть разом здійснити подорож,...
Фастівщиною разом iconЖити разом у відкритому європейському суспільстві погляд з україни
Презентація та обговорення доповіді "жити разом: поєднання різноманітності І свободи в європі XXI століття"
Фастівщиною разом iconРішення обласної ради від 28. 12. 06 (грн.) Зміна показників доходів обласного бюджету на 2006 рік Спеціальний фонд Загальний фонд Код Разом Назва у т ч. бюджет розвитку Разом 30000000

Фастівщиною разом iconДодаток 3 до наказу Міністерства охорони
МО/0,5 мл по 0,5 мл у попередньо наповненому шприці разом з голкою у пластиковому лотку №4 в картонній коробц; по 0,5 мл у картріджі,...
Фастівщиною разом iconПерелік складових елементів
Перед використанням приладу уважно прочитайте інструкцію, збережіть ії разом з гарантійним талоном та, якщо можливо, з внутрішньою...
Фастівщиною разом iconНазва етапів Короткий зміст
Створити команду – значить зібрати навколо себе зацікавлених людей і навчити їх працювати разом. Команда створюється у практичних...
Додайте кнопку на своєму сайті:
ua.convdocs.org


База даних захищена авторським правом ©ua.convdocs.org 2014
звернутися до адміністрації
ua.convdocs.org
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Випадковий документ

опубликовать
Головна сторінка