Пошук навчальних матеріалів по назві і опису в нашій базі:

Проведення виховної години для старшокласників «Пам’ятаємо минуле заради майбутнього» «Втрати України у Великій Вітчизняній війні»




180.31 Kb.
НазваПроведення виховної години для старшокласників «Пам’ятаємо минуле заради майбутнього» «Втрати України у Великій Вітчизняній війні»
Дата конвертації08.03.2013
Розмір180.31 Kb.
ТипСценарій
Сценарій

проведення виховної години для старшокласників

«Пам’ятаємо минуле заради майбутнього»

«Втрати України у Великій Вітчизняній війні»

Мета.

Виховувати в учнів високе почуття патріотизму, шани та поваги до загиблих і живих ветеранів Великої Вітчизняної війни, відразу до насильства, усвідомлення цінності людського життя, любов до рідної землі, сприяти пробудженню бажання вивчати і знати історію своєї держави, берегти її традиції. викликати глибоке співчуття до трагічних подій, жертв Великої Вітчизняної війни.
Обладнання

  1. Святково прибрана кімната, стіл, накритий вишитою скатертиною, на столі букет квітів, свічка, склянка, накрита шматком хліба, листи з війни, фотографії.

  2. Виставка книг «Історія, що написана кров’ю…»

  3. Стенд з збільшеними ксерокопіями солдатів, учасників Великої Вітчизняної війни.

  4. На дошці напис … «У кожного народу є події і дати, які складають опорні моменти його історії, основи історичної пам'яті та національної гордості. Для українського народу такою знаковою віхою є перемога у Великій Вітчизняній війні 1941 - 1945 років. Але якою ціною дісталася перемога….»

  5. Таблиці з інформацією про втрати українського народу у Великій

Вітчизняній війні.

Звучить лірична музика. За столом сидить вчитель.(Роздуми в голос)

Вчитель.

Я тримаю у руці старі фотографії і листівку. Я не знаю, хто ти, старший лейтенанте, знаю тільки, що звуть тебе Григорій, і адресовані фото і лист жінці на ім’я Доллі. Кому? Дружині, сестрі, подрузі…. Мабуть дружині, бо тільки їй можливо написати «Милой, дорогой, родной моей любимой Дольчику. От твоего Гриши». І дата… 4 серпня 1942 року. А ось декілька слів на листівці… «Милая Дольчик! Из госпиталя выехал 5 апреля. О выбытии дал тебе телеграмму. Вчера был в Москве, проехался в метро, вчера же и приехал на место. Нахожусь сей час в окрестностях Москвы в резерве. Здоровье хороше. Рука так таки и не поднимается, но будет подниматься, заставлю. Назначение ещё не получил в связи с рукою. Комиссия установила ограничение годности ІІ ступени. Адреса пока не даю. Целую. Твой Гриша. 8 апреля 1942 года»

Хто ви Гриша і Доллі? Як склалися ваші долі? Знаю тільки, що в жахливій круговерті війни вони залишилися живі, бо на фото, де Григорій вже підполковник , поряд з ним Доллі,стоїть підпис… «На память родным маме, папе и Васе от Гриши и Долли . 26 февраля 1946 года»

Війна…історія, що написана кров’ю людських доль. Яка ціна тієї перемоги? Скільки загублених життів, понівечених доль, страждання…

Війна – це не просто трагедія…це смерть, жах …і вічний біль……
Звучить музика «Священная война»… на фоні музики.

Учень.

Криваве полум’я спустошує ряди,

Не пощадить воно душі живої.

Війна прийшла, а то її сліди,

Сліди від окривавленого бою.
Така страшна й жорстока, і пекельна

В життя людей ввірвалася вона.

І чути крики й стогони смертельні,

Які з собою принесла війна.
Ніхто не зна, чи завтра буде жити,

Чи ще зустрінуть його батько й мати.

Війна прийшла, щоб душі загубити

І молоді серця навік забрати.
Вже матері не дочекаються синів,

А діти більше не зустрінуть батька.

Бо килим земляний навіки їх прикрив,

І лиш залізний хрест – єдина пам’ять.
А на могилі чорнобривці зацвітуть,

Старенька мати прийде прополоти.

Та лиш підійде – гіркі сльози потечуть.

Вона обніме пам’ятник і поцілує фото. (Вірш Кислої Марини, учениці 11 класу Ніжинської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 6)
Вчитель.

Скільки б років не минуло після Великої Вітчизняної війни, але ми завжди будемо згадувати й пам’ятати той страшний трагічний час в історії нашого народу. Адже знати і пам’ятати, значить не дозволити, щоб таке знову повторилось.
Учень І.

Якщо матеріальні збитки, заподіяні Україні в роки другої світової війни, у вітчизняній історіографії значною мірою відображені, то про демографічні втрати, на жаль, ми ще й на початку XXІ ст. знаємо недостатньо, оскільки такі відомості тривалий час були таємницею за сьома замками. Лише останнім часом вчені доторкнулися до того, що ретельно оберігалося від стороннього погляду неусипним контролем державних можновладців. Ми стоїмо на початку шляху до з'ясування справжніх розмірів народної трагедії у війні і зможемо вважати свій обов'язок перед загиблими виконаним лише в тому випадку, коли вшануємо всіх, хто поліг у лиху годину.

За часів Й. Сталіна «дослідники» доводили, що наші прямі втрати у війні не перевищували 7 млн. чоловік. М. Хрущов збільшив втрати радянського народу в роки Великої Вітчизняної війни до 20 млн., Л. Брежнєв уточнив цифру і назвав уже – понад 20 мільйонів. А квапливий «пе­­ре­будовник» М. Горбачов з допомогою О. Яко­­в­лє­ва запустив на широкий читацький загал цифру 27–28 млн. чоловік.
Учень ІІ.

В українській історіографії радянської доби відсутня єдність в оцінці людських втрат УРСР в роки війни. В одній з праць говориться про понад 5 млн. загиблих громадян республіки. У звіті Академії медичних наук УРСР, опублікованому відразу по війні, наводиться інша цифра – 6 млн. чоловік. Авторський колектив тритомника «Советская Украина в годы Великой Отечественной войны 1941–1945. Документы и материалы» подає такі дані: 5 млн. цивільного населення та  військовополонених, які загинули на території республіки, і понад 2 млн. осіб, вивезених на роботу до Німеччини. Внаслідок того, що серед військовополонених, фізично знищених гітлерівцями в таборах, широку мережу яких створили окупанти в Україні, були представники різних національностей, а також через відсутність даних про кількість воїнів, що призивалися до Червоної армії з території УРСР і загинули на фронтах, автори видання уникли виведення загальної цифри, яка відображала б людські втрати України в роки війни.

В монографії «Звитяга і жертовність. Українці на фронтах другої світової війни» автори на основі архівних матеріалів показують, що в роки Великої Вітчизняної війни з України призвано до лав Червоної армії близько 7 млн. чоловік, з них вбито, загинуло в полоні, пропало безвісти, померло в госпіталях у перші повоєнні роки близько 3,5 мільйонів. Наведені цифри, як і позиції дослідників, нерідко суперечливі, що дає підстави вважати: ретельний науковий пошук у цьому напрямі неодмінно має бути продовжений.

Учень читає вірш.

Стоїть верба над кручею,

Де в’ється шлях покручений

І гине десь в яру,

Гнучка верба над кручею вклоняється Дніпру.

Уся укрита шрамами ота верба стара,

Гілля її поламане
Посічена кора.
Тремтять сучки розколені,
Струсивши листя мідь.
Копни лишень при корені —
Осколок забряжчить.
В ту давню ніч загравою
Кривавилась ріка.
В пітьмі над переправою
Громадились війська.
Хто пліт штовхав із силою,
Хто гнав човна з коси.
— Не бий їх, Дніпре, хвилею!
Легесенько неси!
Як бомба вирву вириє
І піде хтось на дно —
Він знов на волю вирине,
Пливтиме все одно.
А кулі поруч хвиськали,
Шукали міни ціль.
Та ось, труснувши бризками,
Солдат підвівся з хвиль.
По схилу збіг сипучому,
Задихавшись на мить,
Сказав вербі над кручею:
«От звідси будем бить!»
Згинався стовбур колесом
У сяйві злих ракет.
Всю ніч захриплим голосом
Татакав кулемет.
Його трощили мінами,
Його вогнем мели,
Але в Дніпро не скинули
І знищить не змогли.
Солдат не впав поранений:
Він буде жить та жить.
Верба, укрита шрамами,
Як пам'ятник стоїть...


Вчитель.

Німецькі окупанти нищили Україну як могли. Керівники третього рейху видали цілу низку розпоряджень, наказів, інструкцій, що мали забезпечити «правові» підстави здійснення геноциду на окупованих територіях. Відчувши вже протягом перших місяців війни опір місцевого населення, гітлерівське командування 16 вересня 1941 р. видало наказ, який передбачав, що за життя одного німецького солдата смертна кара чекала щонайменше 50–100 мирних громадян. У цьому ж наказі були й такі рядки: «Щоб у зародку придушити ці підступні дії партизанів слід невідкладно вжити найбільш суворих заходів для утвердження авторитету окупаційних властей і попередження подальшого розповсюдження руху. При цьому слід враховувати, що на вказаних територіях людське життя нічого не варте і що залякуючого впливу можна досягнути застосуванням надзвичайної жорстокості»

В грудні 1942 р., коли в Україні розгортається організована партизанська і підпільна протидія окупантам, головнокомандування су­хо­путних військ вермахту видає директиву, в якій наголошується, що «війська мають право і зобов'язані застосовувати (також проти жінок і дітей) будь-які засоби без обмежень, якщо тіль­ки вони ведуть до успіху» На підтвердження останньої тези наведемо свідчення, що не залишають сумнівів у намірах німецької окупаційної адміністрації. Обергруппенфюрер СС фон Бах-Зелевський, який очолював боротьбу з партизанами у Східній Європі, стверджував, що всяка практична діяльність окупаційної влади в боротьбі з партизанами підпорядковувалась завданню знищення 30 млн. слов'ян..

Учень ІІІ.

Каральні акції, спрямовані на «утихомирення» населення, яке підтримувало партизанський рух, як правило, здійснювалися на місцях. Корюківка, Піски, Козари, Кортеліси… Скорботний список населених пунктів, стертих з лиця землі гітлерівцями, включає понад 250 сіл України. Жертвами окупантів ставали не лише особи, причетні до руху Опору, але й ті, хто не становив ніякої потенційної загрози режиму – діти, жінки, люди похилого віку, хворі.

За окремим планом знищувалися пацієнти неврологічних диспансерів, стаціонарів з тяжкохворими. В лікувальних закладах Києва, Одеси, Сватового (Ворошиловградська обл.), Вінниці, Херсона, Полтави, Дніпропетровщини й Харківщини різними способами було позбавлено життя тисячі хворих, для яких лікарні стали останнім притулком. Справжніми конвеєрами смерті стали «робо­чі», «трудові» табори, гетто і табори для військовополонених, яких в Україні налічувалося близько 230. Незважаючи на те, що вони не вважалися таборами смерті на зразок Бухенвальда чи Освенцима, тут були закатовані, померли від голоду, хвороб і холоду мільйони людей. В одному з найбільших серед них – Янівському «робочому таборі» у Львові – гітлерівці знищили понад 200 тис. мирних жителів та військовополонених.

Нацистські лікарі та вчені проводили біохімічні, бактеріологічні, кріогенні досліди над бранцями, в тому числі й над дітьми, внаслідок чого більшість «піддослідних» помирала у страшних муках. Кати знущалися над своїми жертвами, цькуючи їх собаками, пропускаючи через тіло електричний струм, розтинаючи на частини. 144 тис. цивільних громадян та військовополонених гітлерівці втопили в морі біля Кримського узбережжя. В порохових складах на околиці Одеси живцем спалено 25 тис. мешканців міста.

Німецьке командування використовувало місцеве населення як «живий щит», прикриваючи ним передислокацію, відступ чи наступ військ. Це спричинило смерть тисяч і тисяч людей.

Значна кількість міського населення потерпала від бомбардувань, артилерійських обстрілів гітлерівців, які, знаючи про відступ радянських військ, з метою залякування продовжували вести жорстокий вогонь по мирних кварталах.Страшна тактика «спаленої землі» супроводжувалася повним обезлюдненням цілих районів.

Учні виконують пісню «На безымянной высоте» (из кинофильма «Белорусский вокзал»

Учень ІV.

Складовою українського некрополя є тисячі безіменних братських могил. Серед них близько 250 – місця масових поховань. За даними Надзвичайної державної комісії по розслідуванню нацистських злочинів, оприлюдненими під час Нюрнберзького процесу, лише в Києві закатовано, розстріляно, отруєно в «душогуб­ках» понад 195 тис. радянських  громадян, у тому числі понад 100 тис. – в Бабиному Яру, 68 тис. військовополонених червоноармійців та мирних громадян – у Дарниці, 25 тис. – поблизу Сирецького табору та на його території, 800 хворих – у психіатричній лікарні, близько 500 – на території Києво-Печерської лаври, 400 – на Лук’янівському цвинтарі. З 43 тис. чол., яких гітлерівці прирекли на смерть у Запоріжжі, 27 тис. знищено поблизу радгоспу ім. Сталіна, 6600 – на стадіоні, 7200 – в кар’єрі № 1, 1800 – в кар’єрі № 2, 400 – на старому кладовищі. У Рівному і на його околицях нацисти вбили понад 102 тис. місцевих жителів та військовополонених. Однією з найбільших братських могил став яр Пісківня на околиці Лисинецького лісу, куди зі Львова привозили в’язнів Янівського табору і табору «Цитадель»; загалом у цьому місці гітлерівці позбавили життя понад 200 тис. військовополонених і цивільних громадян.
Вчитель.

Уявити масштаби нацистської політики підриву генофонду народу України допоможе таблиця

У тис. чоловік

Область

Знищено

Вивезено до Німеччини

1

2

3

Вінницька

204 781

64 167

Волинська

165 339

30 000

Ворошиловградська

19 671

71 956

Дніпропетровська

78 118

176 303

Житомирська

220 364

59 975

Закарпатська

114 982

70 895

Запорізька

86 745

174 416

Кам’янець-Подільська

221 822

117 020

Київська

269 268

169 979

Кіровоградська

71 000

52 000

Львівська разом з Дрогобицькою

679 804

170 370

Миколаївська

74 662

25 884

Одеська разом з Ізмаїльською

278 024

56 101

Полтавська

112 850

175 117

Рівненська

200 946

22 272

Сталінська

240 000

252 239

Станіславська

239 920

68 361

Сумська

43 781

78 038

Тернопільська

256 040

164 046

Харківська

270 296

164 045

Херсонська

21 353

40 407

Чернівецька

15 895

69 726

Чернігівська

127 778

41 578

Всього

4 013 439

2 314 895*

 

Стихія насильства, система затримання і знищення заручників, доповнена каральними акціями, а також голод і хвороби призвели до значних втрат міського населення України. Це показує таблиця, складена на основі даних газет: «Ні­­мець­­ка українська газета» (Луцьк, 2 лютого 1943 р.) та «Нове українське слово» (Київ, липень 1942 р.).

 

Міське населення України

 

У тис. чоловік

Місто

Станом на 17 січня 1939 р.

У 1942–1943 рр.

Київ

846

330

Одеса

604

300

Дніпропетровськ

501

152

Запоріжжя

289

120

Маріуполь

222

178

Кривий Ріг

198

125

Миколаїв

167

75

Дніпродзержинськ

148

75

Полтава

100

63

Херсон

97

59

Житомир

95

42

Вінниця

93

42

Мелітополь

76

65

Обезлюдніли не лише провідні культурні та промислові центри республіки.

Обстеження 109 міст України показало, що у них на 1 січня 1941 р. проживало 8 446 029 чол., а після звільнення – 3 207 754 чол., або 38%, що у 2,6 раза менше У Києві з 900 тис. жителів залишилось близько 200 тис., або 22,2%, в Одесі – відповідно 600 тис. та 200 тисяч. Близько третини населення залишилося в містах Харківської, Житомирської, Запорізької, Полтавської, Волинської, Сталінської областей; менше половини – в містах Вінницької, Ворошиловградської, Дніпропетровської, Кам’янець-Подільської, Київської, Кіровоградської, Миколаївської,
УченьV.

А скільки солдатів та офіцерів загинуло на фронтах Великої Вітчизняної війни. Їм була потрібна перемога будь - якою ціною, адже від перемоги залежало майбутнє нашої держави.

… Скільки їх - захисників , не повернулись з поля бою..

Звучить пісня В.Висоцького « Он вчера не вернулся из боя»

  Великими були втрати серед громадян України, які билися у складі Червоної армії, радянських партизанських загонів, ОУН–УПА, підрозділів, створених під егідою вермахту й СС, польських і чехословацьких військових і партизанських з’єднань, заснованих на території СРСР. До цього часу у вітчизняній історіографії ця проблема є «білою плямою».

Деякі дослідники вважають, що за 1418 днів війни у боях було вбито 5,5 млн. радянських воїнів, померло від ран 1 млн., загинуло в полоні (від ран, голоду, хвороб та бойових дій на боці німців) 1 млн. чоловік, тобто разом – 7,5 млн. чоловік. Крім того, 18 млн. чоловік було поранено. Інші називають більші цифри: 10 млн. загиблих військовослужбовців і 5,7 млн. полонених]. Деякі дослідники заявляють, що безповоротні втрати Збройних сил СРСР становили 13,2 млн. чоловік . Так, тільки протягом січня 1943 – жовтня 1944 рр. у ході двох оборонних та 13 наступальних операцій, здійснених на території України, загальні втрати Червоної армії становили 3 млн. 991 тис. 200 бійців і командирів. 56,7% усіх безповоротних втрат радянських військ припадає на 1941–1942 роки. Найбільші ж середньодобові втрати припадають на літньо-осінні кампанії 1941 року – 24 тис. чоловік і 1943 року – 27,3 тис. чоловік на добу.

Учень читає вірш.

Тут обелісків ціла рота,

Стрижи над кручею стрижуть,

Високі цвинтарні ворота,

Високу тишу стережуть.

Звання, і прізвища, і дати,

Печалі бронзове лиття.
Лежать наморені солдати,

А не проживши й півжиття!

Хтось може винен перед ними,

Хтось може щось, колись забув.

Хтось може зорями сумними

У снах юнацьких не побув.

Хтось, може, має яку звістку,

Які несказані слова…

Тут на одному обеліску

Є, навіть, пошта польова….
Вчитель.

Підсумовуючи сказане, можна вийти на загальну оцінку безповоротних втрат українців і громадян України інших національностей колишнього СРСР протягом 1941–1945 рр.:

4,5 млн. чол. цивільного населення окупованих територій  (вбитих і зниклих безвісти);

близько 4,1 млн. чол. військового персоналу (вбитих, загиблих у полоні, зниклих безвісти, померлих у госпіталях у перші повоєнні роки);

2,4 – 2,8 млн. чол. вивезених до Німеччини на примусову роботу (велика частина з них загинула);

не менше 100 тис. членів ОУН – УПА;

близько 16 тис. українців, які загинули у складі збройних формувань, що воювали на боці Німеччини.

Всього на 1945 р. – близько 10 млн. чоловік, не враховуючи радянських партизанів і підпільників, науково підтверджених даних про втрати яких немає.

Демографічні втрати України у війні були значно більшими. Про це свідчить наведена таблиця.

Чисельність населення Української РСР

у 1941–1946 рр.

 

У тис. чоловік

Область

На 1 січня 1941 р.

На 1 січня 1945 р.

На 1 липня 1946 р.

У %, 1946 р. до 1941 р.

1

2

3

4

5

Київська

3 694

2 456

2 972

80

Чернігівська

1 784

1 278

1 412

79

Житомирська

1 725

1 173

1 374

80

Вінницька

2 390

1 774

2 037

85

Кам’янець-Подільська

1 770

1 199

1 442

82

Сумська

1 717

1 270

1 428

83

Полтавська

2 226

1 591

1 820

82

Харківська

2 618

1 747

2 041

78

Ворошилов­градська

2 018

1 244

1 556

77

Сталінська

3 324

1 998

2 507

75

Дніпропет­ровська

2 312

1 607

2 002

87

Запорізька

1 443

994

1 144

79

Кіровоград­ська

1 190

935

1 063

89

Миколаївська

793

565

617

78

Одеська

1 804

1 129

1 380

77

Херсонська

762

574

634

83

Львівська

1 435

853

1 036

72

Дрогобицька

1 111

751

795

72

Станіславська

1 462

880

1 054

72

Тернопільська

1 576

933

962

61

Рівненська

1 223

736

779

64

Волинська

1 031

665

809

78

Ізмаїльська

684

464

534

78

Чернівецька

875

567

701

80

Всього

40 967

27 383

32 099

78

 

Таким чином, демографічні втрати України з 1 січня 1941 р. до 1 січня 1945 р. становлять 13 млн. 584 тис. чоловік.

Звучит пісня В.Висоцького « На братських могилах не ставят крестов»

Учні запалюють свічки пам’яті…

Учень.

До тебе людино, звертаюсь…

Залиш на хвилинку щоденні турботи.

З собою побудь у великий скорботі….

Перед трагічною хвилиною мовчання

Словами говорити неможливо.

Оця хвилина більше нам розкаже,

Ніж тисячі, а ніж мільйони слів.

Про біль і втрати нашої країни

Дізнались ми, не вимовить словами,

А тільки серцем можна це сказати,

Але воно, на жаль, не моє мови,

Лиш має біль. І тому я прошу

Загиблих пам'ять вшанувать мовчанням.

Звучить метроном. Хвилина мовчання.

Звучить мелодія пісні «Журавлі»

Вчитель. Як дорого коштує Перемога! У роки війни за останніми даними Україна втратила більше 13 мільйонів чоловік, на руїни і згарища було перетворено 714 міст, 28 тисяч сіл. А за цифрами…людські долі, людське життя. 1418 днів і ночей йшов наш народ до перемоги, а перемогли ще й тому, що відстоювали право на життя, ціною свого життя для життя майбутніх поколінь…для нас…І хоч все більше проходить років, ми повинні пам’ятати, якою ціною завойоване щастя, мир і спокій !


Схожі:

Проведення виховної години для старшокласників «Пам’ятаємо минуле заради майбутнього» «Втрати України у Великій Вітчизняній війні» iconРішення від 01. 02. 2012 №60 м. Дружківка Про підготовку та проведення заходів, присвячених 67-ій річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні
З метою підготовки та проведення заходів, присвячених 67 – ій річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні та вшануванню ветеранів...
Проведення виховної години для старшокласників «Пам’ятаємо минуле заради майбутнього» «Втрати України у Великій Вітчизняній війні» iconКонкурс виховних заходів «Пам’ятаємо минуле заради майбутнього»
Великої Вітчизняної війни; показати жорстокість, з якою був знищений наш народ; формувати патріотичні почуття гордості за старше...
Проведення виховної години для старшокласників «Пам’ятаємо минуле заради майбутнього» «Втрати України у Великій Вітчизняній війні» iconСценарій свята до Дня перемоги у Великій Вітчизняній війні
Великій Вітчизняній війні ніколи не може бути забутим. Його не можуть зменшити ані десятиріччя, ані суспільні зміни. Учителька історії...
Проведення виховної години для старшокласників «Пам’ятаємо минуле заради майбутнього» «Втрати України у Великій Вітчизняній війні» iconНаказ №16 м. Гуляйполе Про додаткові заходи щодо відзначення 65 річчя пам'ятних дат Великої Вітчизняної війни
Про підготовку та відзначення 65-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні ”, з метою належної підготовки та відзначення у 2010...
Проведення виховної години для старшокласників «Пам’ятаємо минуле заради майбутнього» «Втрати України у Великій Вітчизняній війні» iconЗакону України «Про місцеві державні адміністрації»
Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років, та з метою належної підготовки та відзначення у 2011 році 66-ї річниці Перемоги...
Проведення виховної години для старшокласників «Пам’ятаємо минуле заради майбутнього» «Втрати України у Великій Вітчизняній війні» iconЗаходи, які відбудуться у м. Запоріжжі до 67-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні Загальноміські заходи до 67-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні
Урочиста церемонія покладання квітів до меморіалу загиблим воїнам на Алеї Бойової Слави
Проведення виховної години для старшокласників «Пам’ятаємо минуле заради майбутнього» «Втрати України у Великій Вітчизняній війні» iconНаказ №5 Про заходи у зв’язку з відзначенням 70-ї річниці визволення України від фашистських загарбників та 70-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років
Великій Вітчизняній війні1941 -1945 років, вшанування пам’яті полеглих у боротьбі за свободу Батьківщини, посилення соціального захисту...
Проведення виховної години для старшокласників «Пам’ятаємо минуле заради майбутнього» «Втрати України у Великій Вітчизняній війні» iconІсторія збройних сил України. Їх участь у Великій Вітчизняній війні
Український народ, як і всі народи колишнього Радянського Союзу по праву пишаються перемогою над фашистською Німеччиною та її союзниками...
Проведення виховної години для старшокласників «Пам’ятаємо минуле заради майбутнього» «Втрати України у Великій Вітчизняній війні» iconПлан заходів
Виховні години щодо 66-ої річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років
Проведення виховної години для старшокласників «Пам’ятаємо минуле заради майбутнього» «Втрати України у Великій Вітчизняній війні» iconВиконання Плану заходів з підготовки та відзначення 67-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рок
Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років та 68-й річниці з дня створення обласної організації дтсааф україни Головне...
Додайте кнопку на своєму сайті:
ua.convdocs.org


База даних захищена авторським правом ©ua.convdocs.org 2014
звернутися до адміністрації
ua.convdocs.org
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Випадковий документ

опубликовать
Головна сторінка