Пошук навчальних матеріалів по назві і опису в нашій базі:

План лекції




296.42 Kb.
НазваПлан лекції
Сторінка1/3
Дата конвертації14.05.2013
Розмір296.42 Kb.
ТипДокументы
  1   2   3
Тема: " Фізичні і технологічні основи променевих методів діагностики з використанням іонізуючого випромінювання і неіонізуючого випромінювання."

План лекції:




  1. Вступна частина



    1. Визначення дисципліни

    2. Фізичні основи променевої діагностики



  1. Основна частина



    1. Історія відкриття ікс– променів.

Роль В.К. Рентгена та І.П. Пулюя у цьому відкритті.

    1. Фізичні і технологічні основи рентгенодіагностики.

      1. Характеристика джерела випромінювання.

Будова рентгенодіагностичної апаратури.

      1. Об’єкт дослідження.

Контрастування об’єкта дослідження.

      1. Технологія формування рентгенівського зображення.

Методики рентгенологічного дослідження.

    1. Нові напрямки розвитку рентгенодіагностики.

      1. Дигітальна (цифрова) рентгенодіагностика.

      2. Рентгенівська комп’ютерна томографія.

      3. Інтервенційна рентгенологія



  1. Заключна частина



    1. Висновки

    2. Джерела інформації

  1. ВСТУПНА ЧАСТИНА

1.1. Визначення дисципліни

Сьогодні Ви розпочинаєте вивчення нової дисципліни, яка називається "променева діагностика і променева терапія". Дисципліна вивчається протягом всього навчального року. Дисципліна має дві особливості.



Перша – полягає в тому, що вивчає діагностику усіх без винятку хвороб, тобто є універсальною. А це означає, що у якій би галузі медицини у майбутньому Ви не працювали, знання, набуті при вивченні цієї дисципліни, будуть Вам вкрай необхідні.

Другою особливістю є те, що дисципліна об’єднує кілька медичних спеціальностей, а саме: рентгенодіагностику (рентгенологію), ультразвукову діагностику, радіонуклідну діагностику і променеву терапію.

Розпочнемо вивчення дисципліни з визначення понять "променева діагностика" і "променева терапія". Ви вже знаєте, що термін діагностика захворювань означає їх виявлення, а терапія – лікування. Термін променева означає застосування для цього методів, в основі яких лежить використання різного роду випромінювань, які існують у природі.

Наука, яка вивчає ці питання називається радіологією від латинського radialis, що означає променевий. Дисципліна відповідно складається з двох розділів: променевої діагностики (діагностичної радіології) і променевої терапії (терапевтичної радіології). У такому порядку ми і будемо вивчати ці розділи – спочатку променеву діагностику, а потім променеву терапію.

Променева діагностика (діагностична радіологія) – розділ радіології, який вивчає застосування випромінювань з метою діагностики захворювань людини.

З курсу латинської мови Вам відомі, або ще будуть відомі прислів’я: "Diagnosis certa – ullae therapiae fundamentum !" – достовірний діагноз – основа кожного лікування. Чи інше: "Bene dignoscіtur – bene curatur", що означає: добре діагностується – добре лікується.

Променевій діагностиці належить провідна роль у виявленні захворювань людини.

    1. Фізичні основи променевої діагностики і променевої терапії

Випромінювання, які застосовуються в променевій діагностиці і променевій терапії умовно можна розділити на дві групи: іонізуючі та неіонізуючі.

Іонізуючими називаються випромінювання, які проходячи через середовище, викликають збудження та іонізацію атомів, з яких складається це середовище.

Неіонізуючі випромінювання такого ефекту не спричиняють.

За своїми фізичними властивостями іонізуючі випромінювання поділяються на фотонні або квантові і корпускулярні.

Фотонні або квантові іонізуючі випромінювання являють собою потік електромагнітних хвиль (коливань). До них належать рентгенівське і гамма-випромінювання (слайд 1).

Корпускулярні іонізуючі випромінювання являють собою потік позитивно, чи негативно заряджених або нейтральних елементарних частинок. До них належать альфа-частинки, бета-частинки (електрони і позитрони), протони, нейтрони, мезони та деякі інші елементарні частинки.

Властивості іонізуючих випромінювань:



  1. Іонізуюча дія

  2. Проникаюча дія

  3. Флуоресцуюча дія

  4. Фотохімічна дія

  5. Біологічна дія

Неіонізуючі випромінювання, які теж мають хвильову природу, застосовуються тільки в променевій діагностиці (променева терапія вивчає лише іонізуючі випромінювання). Сюди належать радіохвилі, що лежать в основі магнітно-резонансної діагностики та інфра-червоні хвилі, що лежать в основі термодіагностики. Вони також являють собою потік електромагнітних коливань (хвиль).

Умовно в групу неіонізуючих випромінювань включені ультразвукові хвилі, що являють собою потік механічних, звукових коливань.



Таким чином, сучасна променева діагностика вивчає п’ять методів:

  1. магнітно-резонансний;

  2. термографічний;

  3. ультразвуковий;

  4. рентгенологічний;

  5. радіонуклідний



Рентгенологічний та радіонуклідний методи належать до іонізуючих,

інші – до неіонізуючих методів променевої діагностики .



.

2. ОСНОВНА ЧАСТИНА

2.1. Історія відкриття ікс– променів.

Роль В.К. Рентгена та І.П. Пулюя у цьому відкритті.



Наука, яка вивчає застосування рентгенівських променів з метою діагностики захворювань називається рентгенологією. Правильніше було б її називати рентгенодіагностикою, так як рентгенівські промені застосовуються і у променевій терапії, однак загальноприйнятим вважається перший термін. Термін, яким названа дисципліна, зв’язаний з іменем німецького фізика Вільгельма Конрада Рентгена, який у 1895 році відкрив так званні ікс-промені, які пізніше були названі його іменем.



Слід зауважити, що термін "рентгенівські промені" вживається тільки в німецькій та російськомовній літературі, в англо- та франкомовній літературі зберігся термін "ікс-промені". Історію цього відкриття Ви прочитаєте у своїх підручниках. У 1901 році В.К. Рентгену за відкриття ікс-променів була присуджена Нобелівська премія в області фізики. У 1995 році ми відмітили 100-річчя цього відкриття.



Не ставлячи під сумнів пріоритет В.К. Рентгена у цьому відкритті , слід відмітити, що безпосереднє відношення до відкриття променів мав і вагомий внесок у підготовку їх відкриття зробив наш співвітчизник, видатний український вчений Іван Павлович Пулюй, уродженець селища Гримайлів Гусятинського району Тернопільської області, який жив і працював в Австро-Угорщині, доречі працював в лабораторії спільно з В.К. Рентгеном. Однак, завдяки ряду об’єктивних та суб’єктивних причин та обставин, доля всміхнулась саме В.К. Рентгену.



А Україна згадала про видатного вченого лише недавно, в роки своєї незалежності, 2 лютого 1995 року до 150-річчя з дня народження І.П. Пулюя (1845-1918) громадськість України вшанувала його пам’ять рядом заходів. На батьківщині вченого створено музей, встановлено пам’ятник, його ім’я було присвоєно Тернопільському технічному університету. До 150-річчя з дня народження Івана Пулюя був створений чудовий документальний фільм, продемонстрований у телевізійній програмі "Свічадо", можливо, хтось із Вас його бачив. Публікуються праці вченого, його ім’я починає виходити із забуття. Більш детально з життєвим та творчим шляхом видатного вченого можна познайомитись у бібліотечних виданнях, періодичній пресі, на засіданнях студентського наукового гуртка кафедри.

    1. Фізичні та технологічні основи рентгенодіагностики.



      1. Характеристика джерела випромінювання.

Будова рентгенодіагностичної апаратури

Джерелом випромінювання рентгенівських променів є рентгенівська трубка. Вона являє собою скляний циліндр, у якому створено вакуум і розміщено два електроди – катод і анод.


Механізм утворення рентгенівських променів

На катод через знижуючий трансформатор подається змінний струм напругою 12 В, який нагріває нитку розжарення (подібно, як в електричній лампочці). Внаслідок нагрівання, навколо нитки розжарення утворюється так званна "електронна хмаринка". Далі, через систему випрямлячів (кенотрон) з генератора високої напруги на трубку подається постійний струм напругою

10-150 КВ. При цьому починається направлене переміщення (емісія) електронів у напрямку від катода до анода. При взаємодії електронів з атомами речовини анода утворюється гальмівне та характеристичне рентгенівське випромінювання.

Процес утворення рентгенівських променів є керованим.

Проникаюча здатність рентгенівських променів прямо пропорційна прикладеній напрузі.

Рентгенодіагностична установка, яка є електрофізичним генератором, складається з рентгенівської трубки, поміщеної в захисний металевий кожух і закріпленої на штативі, генератора високої напруги з системою випрямлячів, стола для укладки пацієнта, пульта управління та сприймаючого пристрою.


Об’єкт дослідження. Штучне контрастування об’єкта.

Об’єктом рентгенологічного дослідження є людина (пацієнт).



При рівній товщині шару тканин, випромінювання найбільше поглинається кістковою тканиною. Вдвічі менше воно затримується у паренхіматозних органах, м’язах, рідких середовищах організму.



Ще менше воно поглинається жировою клітковиною, зовсім мало поглинається газами – повітрям в легенях та шлунку, газом в кишечнику.

Чим більше поглинає досліджуваний орган випромінювання, тим інтенсивніша тінь на сприймаючому пристрої.

Проте, ряд органів має недостатню природну контрастність і, з метою покращити її, застосовують штучне контрастування.



Речовини, які застосовуються для контрастування органів та систем називаються рентгеноконтрастними. Рентгеноконтрастні речовини бувають двох груп: рентгенопозитивні та рентгенонегативні. Рентгенопозитивні речовини мають високу питому вагу, добре поглинають рентгенівські промені і дають на сприймаючому пристрої інтенсивне тіньове зображення. Вони, як правило, створені на основі важких елементів барію або йоду.

Наприклад: водна завись сульфату барію – для дослідження шлунково-кишкового тракту; йодовмісні розчини органічних сполук – для дослідження кровоносних судин та порожнин серця, печінки, нирок; йодовані масла – для дослідження бронхів, лімфатичних судин, порожнини матки, норичних ходів..

Рентгенонегативні речовини дуже мало поглинають рентгенівські промені і на сприймаючому пристрої дають просвітлення. Це гази, наприклад: вуглекислий газ – для введення в кров; закис азоту – в порожнини тіла та клітковину; кисень – в плевральну та черевну порожнини; повітря – в травний канал.

Існує два способи контрастування органів: перший – пряме, механічне введення конрастної речовини (стравохід, шлунок, кишечник, жовчні шляхи, сечовидільні шляхи, порожнину матки, бронхи, кровоносні судини, лімфатичні судини). Другий – базується на здатності деяких органів поглинати з току крові введену в організм рентгеноконтрастну речовину, концентрувати її та виділяти.

Технологія формування рентгенівського зображення.

Технологія формування рентгенівського зображення включає три компоненти: джерело випромінювання, об’єкт дослідження та сприймаючий пристрій, на якому виникає візуальне (visus – бачити) тіньове зображення досліджуваної ділянки. Рентгенівські промені, пройшовши через тіло пацієнта попадають на один із сприймаючих пристроїв: рентгенівську плівку, напівпровідникові селенові пластини, флуоресцуючий екран, електронно-оптичний перетворювач, дозиметричні детектори.



Методики рентгенологічного дослідженя

За способом одержання зображення, методики рентгенівського дослідження поділяють на три групи:



а) загального призначення (універсальні, основні) – таблиця 1;

б) додаткові – таблиця 2;

в) спеціальні – таблиця 3.

Такий поділ є дещо умовним, однак, він є загальноприйнятим у медичній літературі.

Слід відмітити, що з появою комп’ютерних технологій, з’явився інший поділ, в основі якого лежить технологічний рівень отримання діагностичної інформації. Згідно цього поділу, виділяють також три групи методик:

а) традиційні або конвенційні (загальноприйняті) технології, останній термін більш вживаний за кордоном і на міжнародний наукових форумах зустрічається досить часто;

б) комп’ютерні технології;

в) інтервенційні технології.



Таблиця 1
  1   2   3

Схожі:

План лекції icon1. Лекції 1-7 повторити пройдений матеріал. Лекції 9-12 прочитати та законспектувати. Лекції 13-19 переглянути матеріал. План
Гуржій О.І., Ісаєвич Я. Д., Котляр М. Ф. та ін. Історія України: нове бачення. Т – К., 1995, – С. 5-39
План лекції iconКонспект лекції №3: Психодинамічне розуміння особистості. План лекції
Терапевтична мета психоаналізу з точки зору структурної диференціації особистості
План лекції iconПлан лекції: Основні теоретичні положення психології Юнга
Конспект лекції 7: Аналітична психологія К. Юнга. Індивідуальна глибинна психологія А. Адлера
План лекції iconЛекція 9 Складання бібліографії і
Складання плану лекції і робота над літературою – процес діалектичний: з однієї сторони, визначається коло питань, за яким відбирається...
План лекції iconПлан-конспект уроку з курсу з теми. Тема лекції: літературний процес 70-90-хроків ХІХ ст. Мета лекції: Навчальна
План-конспект уроку з курсу «Українська література 10 клас» з теми «Літературний процес 70-90-х років ХІХ ст»
План лекції iconПлан лекції
Тема: клінічна фармакологія гормонів, гормоноподібних препаратів та протигормональних засобів
План лекції iconТема лекції
Тематичний план лекцій з патоморфології для студентів стоматологічного факультету
План лекції iconПлан лекції
...
План лекції iconПлан лекції + (Питання для підготовки на семінарське заняття)
Практика СРСР щодо поширення державного суверенітету в просторах свого полярного сектора
План лекції iconЛекція №6 "Рак легенів: етіологія, клініка, діагностика, лікування" План лекції
Неухильним ростом захворюваності і смертності населення у всіх розвинутих країнах світу
Додайте кнопку на своєму сайті:
ua.convdocs.org


База даних захищена авторським правом ©ua.convdocs.org 2014
звернутися до адміністрації
ua.convdocs.org
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Випадковий документ

опубликовать
Головна сторінка