Пошук навчальних матеріалів по назві і опису в нашій базі:

Комунальний заклад «Районний методичний кабінет Немирівської районної ради»




0.72 Mb.
НазваКомунальний заклад «Районний методичний кабінет Немирівської районної ради»
Сторінка1/6
Дата конвертації18.05.2013
Розмір0.72 Mb.
ТипДокументы
  1   2   3   4   5   6


Комунальний заклад «Районний методичний кабінет Немирівської районної ради»

(Матеріали роботи творчої групи вчителів української мови та літератури )



Немирів – 2011
Авторський колектив:

Р.М.Бабчинська, методист РМК

Н.І. Стебновська., учитель НВК №2 м.Немирова

Н.В. Безпятчук, учитель НВК №1 м.Немирова

І.В. Слюсар, учитель Брацлавської ЗОШ №1

Ж.В. Конотоп, учитель НВК №1 м. Немирова

О.П.Ведибіда, учитель НВК №1 м.Немирова

Г.П.Головенько, учитель НВК №2 м.Немирова

С.В.Бережок, учитель НВК №2 м.Немирова

Збірок уміщує матеріали роботи творчої групи вчителів української мови та літератури Немирівських ЗНЗ з теми «Педагогічні умови розвитку соціокультурних компетентностей учителів та учнівської молоді»
Рекомендовано

для використання директорам та заступникам директорів ЗНЗ, учителям української мови та літератури

ЗМІСТ


  1. Вступ




  1. Методи формування толерантності




  1. Теоретичні засади формування соціокультурної толерантності школярів




  1. Критерії та показники сформованості толерантної свідомості старшокласників




  1. Змістовий потенціал шкільних курсів української мови і літератури щодо формування культури толерантності




  1. Методичне забезпечення процесу формування толерантності школярів




  1. Висновки



Світ неможливо утримати силою.

Його можна лише досягти розумінням

Альберт Ейнштейн.

Людина може обійтися без багатьох речей, але не без іншої людини. Навіть на самоті вона подумки звертається до інших людей. Попри все людські стосунки нерідко спричиняють проблеми: непорозуміння, суперечки, конфлікти. Щоб запобігти цьому, треба навчитися ладнати з різними людьми.

Українське суспільство переживає складні соціально-економічні, політичні трансформації, які закономірно спричиняють певні зміни і в свідомості людей, зокрема учнівської молоді. Сьогодні, як ніколи раніше, найвразливішою, деформованою, порівняно з інтелектуальною, вольовою, мотиваційною, стає під впливом багатьох чинників емоційно-почуттєва сфера особистості. Засоби масової інформації часто роблять спроби підвищувати свій рейтинг за рахунок часом надмірного загострення уваги суспільства до випадків прояву байдужості, зневажливості, а іноді навіть і жорстокості до окремих учнів. Саме тому сьогодні вкрай актуальним є виховання в учнівської молоді почуття толерантності та поваги до інших, здатності співпереживати, розуміти та виявляти терпимість до різних позицій, думок, почуттів.

Ще Володимир Мономах (1053 – 1125) повчав своїх дітей, промовляючи: «Стався до інших так, як хочеш, щоб ставились до тебе». Досі не існує однозначних наукових підходів до розуміння сутності поняття «толерантність». Уперше порушив проблему толерантності відомий філософ Дж. Локк у працях «Нариси про терпимість» та «Листи про терпимість». На його думку, терпимість – це надання свободи іншому і захист іншого від проявів антитолерантності. Питання толерантності порушував у роботі «Трактат про віротерпимість» Вольтер. Сучасний дослідник цієї проблеми

В.Кукушкін розглядає толерантність як моральну якість індивіда, що виявляється в терпимому ставленні до відмінних від наявних у нього поглядів, думок, звичок інших людей, незалежно від їхньої етнічної, національної і культурної приналежності.

На нашу думку, толерантність варто розглядати з одного боку як інтегральну особистісну властивість, а також – як одне з найважливіших вищих почуттів. Толерантність також можна представити як психологічну готовність особистості до прояву терпимості до чужих думок, вірувань, почуттів, форм поведінки. У цій готовності доцільно виокремити такі компоненти: мотиваційний, когнітивний, операційно-діяльнісний та емоційно-вольовий. Мотиваційна готовність до прояву толерантності характеризується системою бажань особистості бути толерантною. Когнітивний компонент психологічної готовності характеризується знаннями та уявленнями особистості щодо толерантності та її проявів у повсякденному житті. Операційно-діяльнісна готовність свідчить про здатність особистості у вчинках та діях реально виявляти толерантність, а емоційно-вольова – про уміння терпіти, стримувати себе, регулювати свою поведінку у взаєминах з особами, що мають іншу думку, позицію.

Сьогодні за рейтингом духовні цінності в учнів (шанобливі взаємини, висока культура) йдуть позаду матеріальних цінностей. Педагогам за таких умов відводиться функція не формування, а реконструкції , корекції певних негативних , нетолерантних рис особистості учня.

Толерантність особистості можна розглядати також і як її складне вище почуття. Процес формування його тривалий і часто суперечливий. Почуття толерантності в учнів можна сформувати, виховати лише на основі їхнього залучення до включення у таких навчально-виховних ситуацій, які б закономірно викликали відповідні толерантності переживання, емоції. За багаторазових повторень такі емоційні прояви ускладнювалися б й перетворювалися на стійке утворення – почуття толерантності.

Толерантність – це вищий рівень усвідомлення людиною своєї високої культури та освіченості, яка дає їй можливість зрозуміти і поважати думки, почуття інших і водночас не терпіти образи і приниження.

Проблема культури спілкування – одна з найактуальніших у суспільстві. Чудово розуміючи, що ми всі різні і потрібно приймати іншу людину такою, якою вона є, ми не завжди поводимось коректно й адекватно. Важливо бути терпимим одне до одного, що дуже непросто.

Навички толерантних стосунків потрібно набувати кожному, формуючи у собі такі якості, як визнання, сприймання та розуміння інших. Набуття навичок толерантності неможливе за умов авторитарного стилю спілкування «учитель - учень». Потрібний механізм демократичності в організації навчального процесу і спілкуванні учнів одне з одним та з учителем.

Виховання толерантності має здійснюватися на основі формули: «батьки +

діти + учитель».

Два найважливіші фактори у житті дитини – школа і сім’я, які об’єднали свої зусилля в навчальному процесі, що спрямований на виховання людини відкритої, добропорядної, доброзичливої.

Якщо педагог толерантний, він справжній наставник. Ще з початкових класів учитель ознайомлює дітей із принципом поваги до людської гідності всіх без винятку, формує розуміння того, що кожна людина – неповторна особистість. Він навчає до спільного розв’язання проблем. Діти на практиці пізнають, що означають поняття повага і терпимість. Формування в них навичок толерантних стосунків дає передбачувані результати, адже дитина:


  • успішно взаємодіє в колективі;

  • протистоїть нетолерантним стосункам;

  • соціально адаптована.

Дослідник народних традицій у вихованні й навчанні М.Стельмахович наголошував, що, за народною педагогікою, «знання без людяності нічого не варті». Тому завдання школи на сучасному етапі – запобігти фізичному і моральному виродженню учнівської молоді, її бездуховності.

Неабияку роль у цьому відіграють учителі-словесники. На уроках мови, літератури їхнє завдання – прищеплювати учням високі моральні якості: чуйність, доброту, чесність, довіру, працьовитість, милосердя – риси толерантної людини. Якою має бути народна педагогіка? Вважаємо, що педагогіка толерантності. Адже у статті ЮНЕСКО зазначено: «Світ має базуватися на визнанні чеснот і цінностей людської особистості… з цією метою виявляти толерантність, жити у злагоді».

Відкритість душі, доброта закладені в дитині від природи. Їх тільки потрібно розбудити і вчасно підтримати. Виховання толерантності у дітей – це шлях до гуманізації суспільства, партнерства, співпраці. Для того, щоб реалізувати педагогіку толерантності, вчитель насамперед мусить усвідомлювати цінність інших, працювати в атмосфері взаємоповаги, взаєморозуміння і співчуття. Тому й виховання починається там, де вихователь ставиться до вихованців з повагою до його особистості, а завершується, коли учень стає справжньою толерантною людиною.

Завдання педагога – вчити спостерігати життя, помічати людську доброту, жертовність, мужність, а також безсердечність, жорстокість, байдужість.

Учитель у вихованні толерантності має дотримуватися «власних заповідей»:

  • стримувати свої емоції;

  • вміти вислухати дитину;

  • вірити у своїх учнів;

  • тактовно підтримувати бесіду;

  • стимулювати власну думку.

Звідси і ознаки толерантної особистості, такі як: терпіння, поблажливість, терпимість до відмінностей, доброзичливість, уміння вислухати інших, не засуджувати інших, стати на їхню позицію, здатність до співпереживання, гуманізм.

Про це все учні мають щодня почути не тільки від найближчих людей – своїх батьків, а й у школі – на уроках української літератури, від кожного вчителя. Вони навчають школярів нормам толерантних стосунків у класі, суспільстві, впроваджуючи диспути, «круглі столи», рольові ігри, уроки взаєморозуміння, роботу в парах, «асоціативні кущі».

Суттєво вплинути на виховання толерантності можуть ігрові методи навчання та виховання, коли учні вживаються в образ того чи іншого персонажа твору, переживають його почуття. Поставити себе на місце літературного героя, пережити внутрішньо чужий біль, сподівання, важкий і радісний настрій – це чудова школа для формування чистоти помислів і високої моральності. Література стане тим духовним полем, де засіватимуться зерна доброзичливого ставлення до оточення, любові до ближнього.

Так, наприклад, у 6 класі вивчаються прекрасні пригодницькі твори: «Тореадори з Васюківки» Всеволода Нестайка та «Митькозавр із Юрківки» або «Химера лісового озера» Ярослава Стельмаха. Саме вчинки, слова Яви і Павлуші, Митька і Сергія навчають дітей бути терпимими до міжособистісних суперечностей, мирно жити з різними людьми та ідеями, здатності мати права і свободи, при цьому не порушуючи прав і свобод інших.

Аналізуючи згадані твори, учні спостерігають, як із звичайних хлопчачих пригод з нескінченними збитками формується справжня дружба, уміння йти на компроміс. Чи легко було Яві подарувати велосипед сестричці? А хто б з вас міг так вчинити? А чи легко було Павлуші заради дружби відмовитися від путівки до «Артеку»? Читач бачить, як «анциболотники, шминдрики, авантюристи шмаркаті» мають безліч позитивних рис, їхній характер формується у пригодах, у взаємостосунках, хлопці вчаться допомагати один одному, розуміти один одного та своє оточення. Поступово учні усвідомлюють: у людині самою природою закладені і добрі, і злі начала, тому їхній прояв вирішальною мірою залежить від умов життя людини, від середовища, в якому їй жити, від менталітету, в котрий кожна людина потрапляє, що безпосереднім чином впливає на її індивідуальність, стереотипи поведінки.

Школярів потрібно вчити аналізувати вчинки героїв, спонукати вигадувати продовження авторської розповіді (А як, на вашу думку, розвивалися б події? Закінчіть оповідання. Минуло дитинство… і наші герої виросли). Уроки літератури мають стати уроками виховання на прикладах літературних героїв.

На вивчення великих епічних творів відводиться лише 1-2 години. За такий час неможливо всім учням засвоїти матеріал у повному обсязі, тому учнів можна об’єднати в малі групи (пари).

Вивчаючи в 11 класі твір М. Хвильвого «Я (Романтика)», групам учнів пропонується виконати низку завдань:

I група: підготувати повідомлення «Тема материнської любові у творах українських письменників».

II група: підготувати повідомлення «Мати в українській обрядовості».

III група: підготувати рольову гру «Сповідь перед матір’ю».

Виконавши завдання, учні роблять висновки:

  • образ матері героя асоціюється в новелі з образом України, а разом з матір’ю Я вбиває і себе, і Батьківщину;

  • руйнується людська мораль;

  • нехтуються етичні норми;

  • вмирає духовність.

Толерантність – це саме те, чого так не вистачає сьогодні людям: терпіння, терпимості, розуміння, дружнього ставлення, адекватного сприйняття.

Виховання толерантності в людських взаємостосунках, формування менталітету толерантності – найважливіше стратегічне завдання освіти в XXI столітті.

МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ ТОЛЕРАНТНОСТІ:


  • Бесіди;

  • Лекції;

  • Диспути;

  • Рольові ігри;

  • Ситуативні вправи;

  • Колективні, індивідуальні проекти;

  • Дослідницько-пошукова робота;

  • Інформаційні технології: презентації, кінофільми, семінари;

  • Інтерактивні методи.


Формувати творчу, гуманну, толерантну особистість у сучасній школі допомагають інтерактивні технології. У старших класах бажано використовувати інтерактивні форми навчання: модель відкритого обговорення, дискусії, які вчать вирішувати конфлікти мирним шляхом. Інтерактивне навчання – це процес спілкування, взаємодія учня з групою товаришів, з учителем, де думка кожної дитини буде почута, бо має право на існування, хоч би якою вона була. Навчальний процес організований так, щоб усіх учасників залучити до процесу пізнання, формування висновків, досягнення певного результату, де кожен робить індивідуальний внесок.

У сфері діалогічного спілкування особливе місце належить дискусії, основна мета якої – розвиток комунікативної і дискусійної культури в процесі пошуку істини. Вміло організована дискусія сприяє розвитку толерантності.

Мета застосування інтерактивних методів :

  • розвиток комунікативних якостей як основної ознаки особистості з толерантною свідомістю;

  • виховання терпимості до будь-якої думки іншого;

  • виховання неприйняття проявів жорстокості та насилля.


Уроки тренінги допомагають:

- розвивати готовність прийняти допомогу чи надати її комусь у певній ситуації;

- формувати уміння цінувати свою та чужу працю;

- створити умови для повноцінного спілкування;

- розвивати навички аналізу власних вчинків.
Отже, вихованню толерантності школярів сприяє навчання шляхом спілкування, що засноване на умінні сприймати чужу точку зору.

Теоретичні засади формування

соціокультурної толерантності школярів
Сучасна соціокультурна ситуація полікультурного світу, соціокультурні обставини в українському суспільстві, а також інтеграція української системи освіти в єдину європейську систему передбачають певні вимоги щодо системи освіти, тобто визначення нових складних задач.

Треба зазначити, що соціокультурна компетентність передбачає формування, перш за все, соціокультурної толерантності. Це пов'язано, на думку І. Ємельянової, із тим, що "у сучасному суспільстві нетерпимість все частіше стала переходити у різні форми екстремізму, що розпалює ворожнечу, національну розрізненість, що породжує соціальні конфлікти" [І: 15]. Тому проявлення толерантності - терпимості до іншого способу життя, поведінки, звичок, почуттів, думок, ідей та вірувань - є безперечною умовою існування особистості в полікультурному світі.

На сьогодні аналіз науково-педагогічної, психологічної та методичної літератури свідчить про те, що актуальність проблеми формування соціокультурної толерантності не підлягає сумніву в педагогічній науці. В основі сучасного розуміння міжкультурної комунікації лежать концептуальні науково-теоретичні ідеї С. Тер-Мінасової, Н. Слухіної, В. Оафонової,

П. Сисоєва, Н. Гальскової, Д. Зіновьєва та ін.

Перш за все слід уточнити, що в сучасній науці розуміють під терміном "міжкультурна комунікація". Видатний дослідник С. Тер-Мінасова вважає, що міжкультурна комунікація - це "адекватне взаєморозуміння двох учасників комунікативного акту, які належать до різних національних культур" [2: 12]. Система освіти повинна сприяти становленню здібностей особистості до міжкультурної комунікації. Цей процес відбувається із розвитком у школярів культурного досвіду, у складі якого можливо визначити відношення індивідууму до себе, до світу, а також його досвід творчої діяльності.

Винятково важливим постає питання, якими якостями повинен володіти фахівець для того, щоб здійснювати повноцінне та ефективне міжкультурне спілкування. .

На сьогодні більшість учених та дослідників (Д. Зінов’єв, В. Сафонова, П. Сисоєв та ін.) вважають, що однією з головних якостей, якими повинна володіти сучасна людина, є толерантність, що сприяє повноцінній міжкультурній комунікації.

За своєю сутністю поняття "толерантність" та "терпимість" синонімічні. У психологічній літературі соціально-психологічне розуміння толерантності передбачає "терпимість до різних думок, неупередженість в оцінці людей і подій" [4: 418].

У цьому ж контексті, але більш чітко щодо соціокультурної толерантності висловився Д. Зінов'єв. Зокрема, він писав: "Соціокультурна толерантність - це моральна якість людини, яка характеризує терпиме відношення до інших людей, незалежно від їхньої етнічної, національної або культурної належності, терпиме відношення до іншого роду поглядів, звичок; необхідна по відношенню до особливостей різноманітних культурних груп чи до їх представників" [5]. Науковець зазначає, що соціокультурна толерантність є ознакою впевненості у собі та розуміння надійності своїх позицій, ознакою відкритого для всіх ідейних напрямів, яка не боїться порівняння із іншими точками зору й не уникає духовної конкуренції. Соціокультурна толерантність виражається у прагненні досягти взаємної поваги, розуміння та злагоди різних інтересів та точок зору без використання тиску, переважно методами роз'яснення та переконання.

Ми поділяємо думку О. Скуратової, яка вважає, що толерантність має бути соціальною нормою, що забезпечує стійкість до конфліктів на етнічному та соціальному ґрунті, й тим самим сприяти забезпеченню миру та безпеки у всьому світі. Зрозуміло, що створення соціальної норми є не тільки педагогічною проблемою, а й політичною та соціальною.

У психолого-педагогічному контексті існує проблема формування особистості, яка володіє толерантним розумінням. Так, наша позиція збігається із позицією В. Асташова, який запропонував наступні основні психолого-етнічні та соціальні характеристики, якими повинна володіти толерантна особистість:

  1. гуманність - безмежна віра у силу добра у міжособистісних стосунках та у самоцінність внутрішнього світу людини, який не передбачає ніякого насилля;

Аналітична довідка за анкетою 12

“Що я знаю про толерантність” 12

Хід уроку 27

ІІІ. Актуалізація опорних знань 28

10) почуття гумору [6: 77-78].

Саме такими якостями повинна володіти толерантна людина, при цьому виховний процес неможливо обмежити лише навчанням тому, що він триває майже все життя. У зв'язку із чим слід зазначити, що формування толерантності, а значить і соціокультурної компетентності, може бути ефективним, якщо цей процес буде охоплювати не тільки навчання, а й позаурочну та позакласну діяльність учнів, у тому чисті й молодіжних громадських організацій.

Треба зазначити, що відтворення реальної соціокультурної дійсності - досить складне завдання для процесу навчання. Зрозуміло, що "резервним помічником" процесу навчання є позаурочна діяльність учнів, яка передбачає необмеженість часу, місця. Зрозуміло, що позакласна діяльність у зв'язку із навчальним процесом надає більшу варіативність та простір для всіх видів діяльності учнів.

Усе викладене дозволяє зробити кілька загальних висновків:

по-перше, соціокультурна толерантність - це моральна якість особистості, яка передбачає терпимість до інших точок зору та думок незалежно від національної та культурної належності, що сприяє взаєморозумінню між представниками різних мов та культур; по-друге, формування соціокультурної толерантності відбувається в процесі навчання та позакласній діяльності. У якості подальшого вивчення проблеми формування соціокультурної толерантності, на наш погляд, розгляду потребує проблема формування та визначення технології формування соціокультурної толерантності в учнів.

Критерії та показники сформованості

толерантної свідомості старшокласників
Світ підлітків - дзеркало, яке реально відображає світ дорослих як із його чеснотами, так, на жаль, і з вадами. Поняття “толерантності” не виняток. Діти швидко засвоюють приклади байдужості, зневажливого ставлення, жорстокості від дорослих, а далі наслідують у власних вчинках. Тому вкрай необхідним для вчителя є своєчасне дослідження й виявлення проблем у поведінці підлітків та виховання поваги до людей, милосердя, розуміння інших звичаїв, позицій, почуттів, вірувань. Дуже важливо, щоб дитина вчасно зрозуміла, усвідомила золоте правило існування людства: “Чини з іншими так, як хочеш, щоб чинили з тобою” - і почала жити за цим правилом.

У Немирівському навчально-виховному комплексі № 2 вчителі приділяють актуальному питанню виховання толерантності багато уваги. Зокрема, нещодавно учням-старшокласникам було запропоновано анкету “Що я знаю про толерантність?” Пропоную вашій увазі результати дослідження.

Запитання анкети:


  1. Коли і де ви вперше почули поняття “толерантність”?

  2. Що ви розумієте під поняттям “толерантність”?

  3. Чи можуть відмінності між людьми спричинити до насильства?

  • расові –

  • національні –

  • релігійні –

  • вікові –

  • майнові –

  • професійні –

  • психологічні –

  • фізичні –

  1. Чи могли б ви особисто вчинити насильство над людиною, що різниться від вас вищеперерахованими рисами? (вказати конкретно риси, що викликають агресію).

  2. Чи вважаєте себе толерантною людиною?



  1   2   3   4   5   6

Схожі:

Комунальний заклад «Районний методичний кабінет Немирівської районної ради» iconПоложення про районний (міський) методичний кабінет (центр), враховуючи висновки та рекомендації постійної комісії районної ради з питань освіти, охорони здоров’я, культури, фізкультури та спорту, районна рада вирішила
...
Комунальний заклад «Районний методичний кабінет Немирівської районної ради» iconКомунальний заклад «інноваційно-методичний центр» відділ освіти виконкому дзержинської районної у місті ради комунальний дошкільний навчальний заклад

Комунальний заклад «Районний методичний кабінет Немирівської районної ради» iconКомунальна установа «Мурованокуриловецький районний методичний кабінет»
Овчарук Оксаною Олександрівною методистом комунальної установи «Мурованокуриловецький районний методичний кабінет»
Комунальний заклад «Районний методичний кабінет Немирівської районної ради» iconВідділ освіти виконкому жовтневої районної у місті ради районний методичний кабінет
Завідуюча районним Начальник відділу освіти методичним кабінетом Жовтневої районної у місті
Комунальний заклад «Районний методичний кабінет Немирівської районної ради» iconВ м. Харкові ради Районний методичний кабінет Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №93 Харківської міської ради Харківської області Шкільний методичний кабінет Сценарій
Ведуча: Сьогоднішня зустріч з вами присвячена одвічній темі – Коханню. Коханню в житті видатних і простих людей, бо кожен з нас може...
Комунальний заклад «Районний методичний кабінет Немирівської районної ради» iconВідділ освіти районний методичний кабінет
Надаємо Вам для ознайомлення наказ відділу освіти Саксаганської районної у місті ради №10 від 08. 01. 2013
Комунальний заклад «Районний методичний кабінет Немирівської районної ради» iconПовідомлення учасникам про результати процедури закупівлі Замовник: Найменування комунальний заклад «Василівська гімназія «Сузір’я» Василівської районної ради Запорізької області. Ідентифікаційний код за єдрпоу 26073676
Найменування комунальний заклад «Василівська гімназія «Сузір’я» Василівської районної ради Запорізької області
Комунальний заклад «Районний методичний кабінет Немирівської районної ради» iconВідділ освіти петровської районної у місті донецьку ради районний методичний кабінет
Обладнання: зображення представників різних будівельних професій, картки з завданнями, вірш А. Барто "Про новий будинок"
Комунальний заклад «Районний методичний кабінет Немирівської районної ради» iconРокитнівський районний методичний кабінет Рокитнівської районної ради
«Формування конкурентноспроможного вчителя та учня в умовах модернізації освітньої галузі шляхом впровадження інноваційних процесів...
Комунальний заклад «Районний методичний кабінет Немирівської районної ради» iconІдділ освіти Братської районної державної адміністрації Районний методичний кабінет Братський дошкільний навчальний заклад матеріал и
Витоки здібностей та обдарувань дітей на кінчиках пальців. Від пальців ідуть струмочки, які дають наснаги творчій думці. Іншими словами,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
ua.convdocs.org


База даних захищена авторським правом ©ua.convdocs.org 2014
звернутися до адміністрації
ua.convdocs.org
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Випадковий документ
Головна сторінка