Пошук навчальних матеріалів по назві і опису в нашій базі:

Художні напрямки та стилі




73.3 Kb.
НазваХудожні напрямки та стилі
Дата конвертації18.05.2013
Розмір73.3 Kb.
ТипДокументы
Тема 3. Художні напрями та стилі
Урок 22
Тема «Художні напрямки та стилі» продовжить Вас знайомити з особливостями художніх напрямків та стильовими їх ознаками. Ви довідаєтесь про найкращі твори представлених стилів, та їх творців
Великі повинні нахиляти небо|піднебіння| до людей, не знижуючи його рівня.

Станіслав Їжаки Лец
Відродження
Відродження, Ренесанс — культурно-історична епоха (XIV – XVI ст.), що знаменує собою перехід від Середньовіччя до Нового часу. Початком Відродження вважається Проторенесанс (XIII - XIV ст.), із своїми провісниками – Данте (література), Джотто (мистецтво), св. Ф.Ассизський - у духовному житті Італії. Ключовим для Відродження є поняття гуманізму, основною ознакою якого вважається принцип вільного розвитку особистості. Сама епоха Відродження висунула цілий ряд «універсальних» особистостей, діяльність яких охоплювала практично всі відомі тоді галузі знання (Альберті, Леонардо да Вінчі). Основоположниками гуманізму в Італії вважаються Петрарка й Боккаччо - поети, учені, знавці стародавності. Центральне місце займає риторика Цицерона, яке на думку гуманістів, повинна дати ключ до духовного складу античності. Оволодіння мовою й стилем древніх розглядалося як оволодіння їх мисленням і світоглядом, звільненні особистості. Нові погляди на людину, її потреби разом з новими вимогами суспільства з'являються у розробках осмислення рідної історії (Бруні, Еней). Починають застосовуватися нові методи критики джерел (Лоренцо Валла), розвивається політична думка (Колюччо Салютаті). Філософії Відродження характерні спроби примирити християнство із платонівською філософією, що стає найвищою мірою (Платонівська академія у Флоренції, Козимо й Лоренцо Медичі). У XV cт. виникають гуртки гуманістів у Північній Європі – Нідерландах, Німеччині (Еразм Роттердамський, Рейхлин, Ульріх фон Гуттен). У мистецтві Відродження величезне значення отримали відкриття законів перспективи й світлотіні, дослідження пропорцій й анатомії. Картина відтиснула ікону, скульптура відродила статую, кінний монумент, портретне погруддя, додавши до них скульптурно-архітектурний комплекс, мальовничий рельєф. Архітектура Відродження наново «відкрила» античну ордерну систему, купол, створила тип міського палаццо. Мистецтво Відродження на відміну від середньовічного принципово авторське, актуальним стає поняття індивідуальної манери. Найбільшими майстрами мистецтва Відродження, що втілювали теми й ідеали епохи, були художники Мазаччо, Ботічеллі, Леонардо да Вінчі, Рафаель, Джорджоне, Тиціан, Веронезе, Тінторетто та ін., скульптори Донателло, Мікеланджело, архітектори Бруннелескі, Браманте, Палладіо. Головними центрами мистецтва Відродження були Флоренція, Рим і Венеція.

Північне Відродження — мистецтво країн Європи, зокрема Німеччини, Нідерландів, Франції. Нідерландська школа живопису XV ст. відзначена пильною увагою до деталей, розумінням цінності кожного явища, загальним відчуттям натхненності, розлитим у повітрі (Эйк, Кампен, Рогир ван дер Верден, Х.Босх, П.Брейгель). Найсильніший вплив на мистецтво Нідерландів зробила Реформація: релігійна картина втратила своє значення, одержали розвиток світські жанри - портрет, пейзаж, побутовий жанр. У Німеччині, де відбувалися основні рухи Реформації, мистецтво XVI ст. відзначене гострим відчуттям сучасності, нерідко соціальною спрямованістю. А.Дюрер, М. Нитхардт (Грюневальд), Лукас Кранах, А.Альтдорфер, Х.Хольбейн, які втілили у своїх роботах специфічно німецький тип релігійності. Французьке мистецтво відзначене тонкою поетичністю, увагою до деталей, прагненням до ілюзорної передачі простору (Ж.Фук, скульптор М.Коломб). Сформувався специфічно французький тип ренесансного замку (архітектори П.Леско, Ф.Делорм, Ж.Дюсерсо, Ж.Бюллан). В XVI ст. мистецтво французького Відродження досягає розквіту в портретах Ж.Клує Молодшого, Корнеля де Ліона, Э. і П. Дюмустье. У скульптурах Ж. Гужона класично зроблені пропорції фігур сполучалися з чисто французькою грацією.
Новий час
Новий час можна сполучити з початком епохи Великих географічних відкриттів, європейської культурної експансії у світі. «Новим часом» в XVст. називали свою епоху італійці, щоб підкреслити її принципову відмінність від Середніх століть. В Європі з XV ст. бурхливо розвивається наука, відкриваються школи. Мистецтво (література, живопис, музика) з особливою силою ставить питання про місце людини у світі, про роль окремої особистості. Всі ці процеси в різних країнах розвиваються не одночасно, сильніше проявляються розходження між національними культурами, остаточно втрачає свою об'єднуючу роль латинська мова. З Нового часу в Європі після Промислової революції вперше у світовій історії формується новий тип цивілізації - індустріальний. Успіхи промисловості приводять до твердої віри в торжество розуму, у неминучість прогресу. Французька революція 1789 р. з особливою гостротою порушила питання про нації, про особливість національної культури. Свобода особи проголошується як найвища цінність. Мистецтво цього етапу майже зовсім відокремлюється від релігії, претендуючи на витиснення її з духовного життя людини.
Маньєризм
У європейському мистецтві XVI ст. розчарування в ренесансних ідеалах, поданнях про природну гармонію й красу знаходить своє вираження в маньєризмі (від італ. maniera - прийом, манера). Для італійського маньєризму 1520-х рр. (Парміджаніно, Понтормо, Джуліо Романо) характерні драматична гострота образів, підкреслена, перебільшена експресія поз, подовженість пропорцій фігур, особливу роль грала віртуозна нервова лінія. У скульптурі (Б. Амманаті, Б. Челліні, Джамболонья) і архітектурі (Джуліо Романо, Вазарі, Амманаті) маньєризм проявлявся головним чином тяжінням до нестійкої, динамічної композиції, підкресленої виразності декору. З 1540-х рр. цей стиль став пануючим в Італії, майстри цього напрямку запрошуються у Францію (Приматіччо, Нікколо дель Абаті, Россо Фьорентіно), де під їхнім впливом сформувалася 1-а Школа Фонтенбло. В Іспанії працював В. Кардучо, у Габсбургів - Дж. Арчімольдо. Мистецтво маньєристів нерідко називали придворним. У певних своїх рисах воно було розраховано на вузьке коло знавців, що розуміли складні алегорії й ілюзії. До кінця XVI - початку XVII ст. маньєризм уступає впливу булонської школи й караваджизму.
Бароко
Художній стиль бароко (в образотворчому мистецтві, архітектурі, музиці й літературі Європи виник у Римі в XVI ст. Однією з визначальних рис цього стилю і його тлом став дух оновленої католицької релігійності, що відображав сильну королівську й імператорську владу в Європі, міць і велич держави. У загальному руслі стиля бароко розвивались течії класицизму, рококо. Творили майстри з ярскравою геніальною індивідуальністю - Караваджо, Рембрандт, Веласкес. У живопису епохи бароко кристалізуються жанри: пейзаж, портрет, натюрморт. Найбільшими живописцями бароко були: Рубенс, Ван Дейк у Фландрії; Халс, Рембрандт у Голландії; Джордано, Гварди, Тьєполо в Італії; Маульберч в Австрії та ін. Скульптурні і пластичні (модельовані, литі) добутки бароко перетворюються на мальовничі імпровізації із захоплюючою пластикою Джованні Лоренцо Бернині. Архітектори бароко віддають перевагу складному, де барочна церква «злітає» з місця. Бароко полюбляє колодязі, фонтани: число й пишність фонтанів барочної епохи - величезні (фонтан на площі Навона скульптора Берніні у Римі; фонтан Треві у Римі, Н. Сальви). Розвиток європейської музичної й театральної культури XVII - XVIII ст. у значній мірі визначився принципами бароко. Працюють композитори Монтеверді, Перселл, Куперен, Рамо, Люллі, Вівальді, Гендель, Глюк, Йоганн Себастьян Бах. В епоху бароко створюється опера, яка втілює ідею синтезу мистецтв. Визначаються види музичних творів: симфонія, ораторія, сюїта, соната, кантата, концерт. Література й театр бароко створюють свої жанри: буфонади (Гоцці), комічні п'єси, героїчні трагедії в античному дусі (Расін, Корнель), комедії ситуацій (Мольєр), романи (Гриммельсхаузен).

Майже піввіковий період правління (1558-1603рр.) англійської королеви Єлизавети I увійшов в історію культури як золоте століття літератури й мистецтва ренесансної Європи. Наприкінці правління Єлизавети I восени 1599 у Лондоні відкрився драматичний театр «Глобус», вхід якого прикрашав крилатий напис: «Увесь світ - театр» («Totus mundis agit histrionem»). Головним драматургом, актором театру й одним із співвласників театру став Вільям Шекспір, саме він обезсмертив єлизаветинську епоху. Шекспір завершив процес створення національної культури й англійської мови; його творчість підвела підсумок всій епохи європейського Ренесансу. Наступними поколіннями Шекспір сприймався як всеосяжний геній, що у джерел Нового часу створив цілу галерею людських типів і життєвих ситуацій. П'єси великого драматурга донині становлять основу світового театрального репертуару. Більшість із них була багаторазово екранізована для кіно- і телеекрана.
Рококо
Стиль рококо («вигадливий», «примхливий») панував у європейському мистецтві недовго являв собою певний етап загальноєвропейського стилю бароко. Важку й патетичну урочистість бароко змінила камерна, тендітна декоративність, та обов'язкова вишуканість. Одним з основоположників стилю «рококо» був талановитий Антуан Ватто, та його учень Франсуа Буше, майстер цікавих любовних сюжетів, чудовий колорист. Останнім великим живописцем рококо був Фрагонар (1732-1806рр.), тонкий портретист і пейзажист. Велике поширення в мистецтві рококо одержали портретні погруддя й маленькі скульптурні групи або статуї купальниць, німф, амурів, які ставилися в парку, прикрашали альтанки, салони, купальні. Найбільші скульптори рококо - Ж.Б.Лемуан, Пигаль, Пажу, Фальконе, Клодион. Для архітектури рококо характерним є те, що головна увага зодчого зосереджена на інтер'єрі. Плани будівель рококо здебільшого асиметричні й будуються часто на круглих, овальних і восьмикутних кімнатах. Стіни фарбуються у світлі, повітряні тони й прикрашаються мальовничими панно, різьбленими панелями, дзеркалами у вигадливих золочених рамах. Найбільші французькі зодчі рококо - Робер Декотт, Габриэль, Боффран, Оппенор, Дельмер, Мейссонье. Велике поширення рококо одержало в Німеччині, особливо в Пруссії, при дворі Фрідріха II (ансамбль Сан-Сусі). У Росії рококо розвивалося під безпосереднім впливом приїжджих французьких і німецьких майстрів (Токке, Рослин, Фальконе), під їхнім впливом в Росії творили такі майстри, як Растреллі, Рінальді, Рокотов і Левицький.
Література


  1. Никулин Н. Н. Золотой век нидерландской живописи: XV век.

  2. Фромантен Э. Старые мастера / Пер. с франц. Турчина В. С. — М.: Изобразительное искусство, 1996.

  3. Уэджвуд К. В. Мир Рубенса. — М., 1998.

  4. Дмитриева Н. А. Искусство Голландии XVII в. — М.: Искусство, 1990. — (Краткая история искусств.) — В 2 т.

  5. Тарасов Ю. А. Голландский пейзаж XVII в. — М., 1983.

  6. Мировая художественная культура. В 2-х тт Т:1 Учебное пособие
    Ботвинник Е. А., Комаров В. П., Эренгросс Б., ред., 2005 г., Изд.: Высшая школа (Москва), Высшая Школа

  7. Брагина Л.М. и др. Культура эпохи Возрождения. М., 1997.

  8. Баткин Л.М. Итальянское Возрождение: люди и идеи. М., 1994.

  9. Бурхард Я. Культура Италии в эпоху Возрождения. М., 1996.

  10. Ильина Т.В. История искусств. Западноевропейское искусство. М., 1993.

  11. Лобанова М. Западноевропейское музыкальное барокко: проблемы эстетики и поэтики. М.: Музыка, 1994,

  12. Баткин Л.М. Итальянское Возрождение в поисках индивидуальности. М., 1989;






Схожі:

Художні напрямки та стилі iconХудожні напрямки та стилі
Тема «Художні напрямки та стилі» продовжить знайомити Вас із художніми напрямками та стилями художньої культури. Ви дізнаєтесь про...
Художні напрямки та стилі icon«Художні напрями та стилі. Античність та Середньовіччя». Розробка уроку художньої культури в 9 класі
Мета: дати поняття про античний, романський, готичний художні стилі. Особливо підкреслити, що Грецію можна по праву називати колискою...
Художні напрямки та стилі iconХудожні напрямки та стилі
Нічого не можна дізнатися, нічому не можна навчитися, ні в чому не можна упевнитися
Художні напрямки та стилі iconХудожні напрямки та стилі. Періодизація розвитку художньої культури
Що слугувало джерелом розвитку художньої культури та які були особливості її становлення
Художні напрямки та стилі iconОсновні напрямки в розвитку мистецтва
Основні напрямки знайшли відображення в незвичайному різноманітті, багатстві стилів і жанрів. Зберігаються бароко і класицизм, виникають...
Художні напрямки та стилі iconКольористика в індійській культурі. Її художні стилі
...
Художні напрямки та стилі iconТема: «Музичні стилі та напрямки»
Портрети композиторів: В. А. Моцарта, Л. в. Бетховена, Армстронга, Ф. Шопена, П. Чайковського, М. Равеля та інших у презентації
Художні напрямки та стилі iconЛітература доби Середньовіччя
У його межах відбувається формування західноєвропейських літератур, зароджується ціла низка нових літературних жанрів, складаються...
Художні напрямки та стилі iconПідготувала вчитель музичного мистецтва Казімірчук Тамара Павлівна с. Голов’ятино 2011 Тема: «Музичні стилі та напрямки»
Портрети композиторів: В. А. Моцарта, Л. в. Бетховена, К. Сен-Санса, Ф. Шопена, П. Чайковського, М. Равеля та інших
Художні напрямки та стилі iconТема. Стилі та напрямки в мистецтві. Бароко та класицизм у музиці. Мета
Й. С. Бах. Фуга соль мінор, Тока­та і фуга ре мінор; В. А. Моцарт. "Лакрімоза" з "Реквієму"; Л. Бетховен. Хорова "Ода радості" з...
Додайте кнопку на своєму сайті:
ua.convdocs.org


База даних захищена авторським правом ©ua.convdocs.org 2014
звернутися до адміністрації
ua.convdocs.org
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Випадковий документ

опубликовать
Головна сторінка