Пошук навчальних матеріалів по назві і опису в нашій базі:

Кров є засобом транспорту речовин І разом з лімфою та міжклітинною рідиною належить до внутрішнього середовища організму. Завдяки чітко відрегульованій




1.74 Mb.
НазваКров є засобом транспорту речовин І разом з лімфою та міжклітинною рідиною належить до внутрішнього середовища організму. Завдяки чітко відрегульованій
Сторінка4/9
Дата конвертації25.10.2012
Розмір1.74 Mb.
ТипДокументы
Поняття про аглютиногени, аглютиніни, аглютинацію
АВО локусі
Відсутність гемолізу Наявність гемолізу
Пряма проба
Список рекомендованої літератури
Питання для самоконтролю
Задачі для самоконтролю
Тестові завдання для самоконтролю
Тема 4 захисні функції крові. лейкоцити
Червоний кістковий мозок.
4-5-й день 5-6 років
1   2   3   4   5   6   7   8   9
^

Поняття про аглютиногени, аглютиніни, аглютинацію


Аглютиногени (гемаглютиногени) - специфічні антигени, які знаходяться на мембрані еритроцитів. За хімічною природою це глікопротеїди або гліколіпіди. У крові кожної людини міститься індивідуальний набір специфічних еритроцитарних аглютиногенів. Сьогодні їх відомо близько 400. Тридцять з яких трапляються досить часто і можуть бути причиною сильних реакцій при переливанні крові.

Аглютиніни (ізогемаглютиніни) - специфічні розчинені в плазмі крові антитіла, які належать до фракції гамма-глобулінів.

Аглютинація - склеювання еритроцитів, яке відбувається в результаті реакції антиген-антитіло. Як правило, аглютинація супроводжується гемолізом еритроцитів. Аглютинація відбувається при зустрічі однойменних аглютиногенів і аглютинінів. Вважають, що аглютинін має 2 активних центри, тому може зв'язати 2 еритроцити, утворивши з ними місток (рис.7).




Рисунок 8
Система АВО

У 1901 році австрієць К. Ландштейнер і у 1903 році чех Я. Янський виявили на поверхні еритроцитів аглютиногени А і В та пояснили явище аглютинації .

Поділ крові на групи в системі АВО грунтується на наявності на поверхні еритроцитів аглютиногенів А і В. Проти цих аглютиногенів протягом першого року життя в крові утворюються аглютиніни α і β. Аглютиніни утворюються до тих аглютиногенів, яких немає в еритроцитах (якщо еритроцити містять аглютиноген А, утворюється аглютинін β, якщо В, - α). Титр аглютинінів максимальний у 10-14 років, а потім поступово зменшується. Аглютиніни відносять переважно до імуноглобулінів M (ІgM) ( в меншій мірі - до JgG). Це високомолекулярні імуноглобуліни. ІgM є типовими гемолізинами (при їх взаємодії з відповідними антигенами на мембрані еритроцитів утворюються сполуки, які руйнують еритроцити).

Якщо трапляються однойменні аглютиногени і аглютиніни: А з α, В з β, відбувається аглютинація, яка закінчується гемолізом еритроцитів. Лізис еритроцитів здійснюється за участю системи комплементу і протеолітичних ферментів. Накопичення зруйнованих еритроцитів призводить до закупорення капілярів й інших ускладнень, які можуть закінчитися смертю. Тому в природних умовах у крові людини не можуть знаходитися відповідні один одному антигени і антитіла, оскільки б це призводило до аглютинації власних еритроцитів.

У системі АВО виділяють 4 групи крові:



Група крові

Аглютиногени

(еритроцит)


Аглютиніни

(плазма)


І (О)



αβ

ІІ (А)

А

β

ІІІ (В)

В

α

ІV (АВ)

АВ





Сучасні уявлення про групи крові АВО
Група крові людини визначається антигенними властивостями еритроцитів. Антигени А і В є глікопротеїдами, які складаються на 75% з вуглеводів, на 15% - з амінокислот і на10% - з фосфоліпідів. Антигенні властивості залежать від природи кінцевого цукру у складі глікопротеїнів, тобто специфічність антигену визначається його вуглеводною частиною.


Рисунок 9 - Структура глікопротеїну мембран еритроцитів
Люди з групою О (І) мають антиген Н, специфічність якого обумовлена трьома кінцевими вуглеводними залишками (N-ацетилгалактозамін, галактоза, фукоза).

У еритроцитах ІІ групи до цих трьох залишків приєднаний четвертий - N-ацетилгалактозамін.

У еритроцитах ІІІ групи до цих трьох залишків приєднаний четвертий - галактоза.

У еритроцитах IV групи частина глікопротеїнів закінчується галактозою, частина N-ацетилгалактозаміном.
У геномі кровотворної клітини людини є 2 локуси - Н і АВО, які відповідають за синтез певного гена.
В Н-локусі формується Н-ген, який кодує фермент фукозил-

трансферазу, що переносить фукозу до

галактози, зумовлюючи утворення антигену Н.
В ^ АВО локусі формується 3 гени.

  • Ген-О, який кодує білок, що не має ферментативної активності.

  • А-ген, який кодує фермент А, специфічну трансферазу, яка переносить N-ацетил-галактозамін до фукози, внаслідок чого на мембрані еритроцитів формується антиген А.

  • В-ген, який кодує фермент В, специфічну трансферазу, що переносить галактозу до фукози, в результаті чого на еритроцитах формується антиген В.



Гру-

па кро-

ві

Генотип


Фенотип

Н

АВО

I

НН Нh

ОО



--Gal+Fuc


hh

АА АО ВВ ВО АВ ОО



--Gal

II

HH Hh

АА АО

--Gal+Fuc+Nацетилгалактозамін

III

HH Hh

ВВ ВО

--Gal+Fuc+Gal

IV

HH Hh

АВ

--Gal+Fuc+Nацетилгалактозамін

--Gal+Fuc+Gal



Визначення групи крові у системі АВО
Для визначення групи крові в будь-якій системі використовують один і той самий принцип: забезпечують умови для здійснення реакції аглютинації еритроцитів у середовищі стандартних ізогемоаглютинувальних сироваток або цоліклонів, що мають високий титр антитіл до досліджуваних антигенів еритроцитів.

Стандартна сироватка – це очищена у фабричних умовах плазма крові донорів різних груп, що не містить фібриногену та має високу концентрацію антитіл до одного або кількох антигенів однієї групи.

У системі АВО 4 групи сироваток. Сироватка І групи містить аглютиніни α і β (безкольорова); ІІ групи – аглютиніни β (блакитного кольору); ІІІ групи - аглютиніни α (рожевого кольору); IV групи - не містить аглютинінів (жовтого кольору).

Цоліклони являють собою порошок, що містить специфічні імуноглобуліни (антитіла), які діють проти групових антигенів. Ці антитіла утворюються одноклональними В–лімфоцитами у мишей при введенні в їх організм антигенів у вигляді злоякісних специфічних клітин.

У цоліклонах є антитіла тільки однієї специфічності. Це означає, що вони дають реакцію лише на один антиген, тобто не зумовлюють неспецифічної поліаглютинації еритроцитів. Ця їх властивість забезпечує перевагу перед стандартними сироватками, які важко очистити від інших антитіл і тому можливі неспецифічні реакції з антигенами досліджувваної крові.

У системі АВО 2 цоліклони : анти-А і анти-В.

Сироватки (або цоліклони) змішують на планшеті з кров'ю у співвідношенні 10:1. Спостерігають за перебігом реакції, похитуючи тарілку протягом 2,5 хвилини. Краплі сироваток, де відбулася аглютинація, стають прозорими, а еритроцити скупчуються (рис.9).


^ Відсутність гемолізу Наявність гемолізу

еритроцитів у несумісній плазмі
Рисунок 10
За наявністю аглютинації роблять висновок про групу крові.


Сироватка

Кров

І

(αβ)

ІІ

(β)

ІІІ

(α)

ІV

(-)


І (0)









ІІ ( А)

+



+



ІІІ ( В)

+

+





ІV( АВ)

+

+

+




Система резус

У 1940 році К.Ландштейнер та І.Віннер винайшли на еритроцитах макак резус - ще один антиген, який назвали резус-фактором. Пізніше з'ясувалося, що він також міститься у 85% людей, кров яких називається резус-позитивною. 15% його не мають, і їх кров називається резус-негативною.

Система резус має 6 різновидів антигенів: С, Д, Е, с, d, e. Найсильніші антигенні властивості має антиген Д, антитіла до якого утворюються найбільш активно.

У системі резус виділяють 2 групи крові:

Rh+ - кров, яка містить Д-антиген;

Rh- - кров, яка не містить Д-антигену.

Відмінність системи резус від системи АВО:

  1. Аглютиніни системи АВО з'являються на перших місяцях життя і знаходяться в крові протягом усього життя. Тоді як антирезус-антитіла з'являються тільки після сенсибілізації (контакту Rh- індивіда з Rh+-антигенами). Це має місце при переливанні крові і при вагітності.

  2. Rh- аглютиніни є неповними антитілами класу IgG, що мають невеликі розміри і можуть проникати через плацентарний бар'єр. Тоді як аглютиніни α і β є повними антитілами переважно класу IgM, що мають великі розміри і через плаценту не проникають.



Резус-конфлікт

Резус-конфлікт може виникати у двох випадках:

  1. При переливанні крові (якщо Rh- реципієнту ввести Rh+ кров). Перше переливання крові не є небезпечним. Максимальний титр антитіл спостерігається через 2-4 місяці. За цей час перелиті еритроцити вилучаються з кровоносного русла. Але антирезус-антитіла тепер уже є в крові пацієнта. І при повторному переливанні Rh+ крові відбуваються аглютинація, гемоліз еритроцитів, що можуть призвести до гемолітичного шоку і смерті (рис.10);


Перше переливання Повторне переливання



Аглютинація еритроцитів при повторному переливанні

Утворення в крові реципієнта антирезус-антитіл

Переливання

Rh+еритроцитів Rh- реципієнту




Рисунок 11


  1. При вагітності (якщо Rh- жінка вагітна Rh+ плодом). При нормальному перебігу першої вагітності, як правило, ніяких ускладнень не виникає. Під час пологів порушується плацентарний бар'єр і еритроцити дитини потрапляють у кров жінки. Починається утворення антирезусних антитіл (ІgG). При повторній знову Rh- конфліктній вагітності антирезус-антитіла проникають через плаценту в організм плода і викликають руйнування еритроцитів, що призводить до загибелі плода і викидня. Якщо ж при першій вагітності спостерігається фетоплацентарна недостатність, невелика кількість еритроцитів може потрапляти в організм жінки і провокувати утворення імуноглобулінів. Як правило, титр антитіл зростає повільно протягом кількох місяців, тому серйозних ускладнень не виникає. У такому випадку може спостерігатися гемолітична анемія новонароджених (рис.11).



Перша вагітність Повторна вагітність


Надходження Rh+ еритроцитів в організм жінки при пологах

Утворення в крові жінки антирезус-антитіл


Надходження анти -резус-антитіл в організм плода,гемоліз Rh+еритроцитів плода




Рисунок 12

Утворення антитіл в організмі Rh- жінки можна обмежити або пригнітити повністю за рахунок так званої антиD-профілактики. Одразу після пологів жінці вводять антиD-глобулін. Rh+ еритроцити, які потрапили до неї в кров під час пологів, будуть руйнуватися. Таким чином, буде ліквідовуватися фактор, який викликав би синтез антитіл.

До речі, реакція антиген-антитіло може виникати і при несумісності за АВО-системою. Але ці реакції, як правило, виражені слабо. Цікавим є те, що несумісність матері і плода за системою АВО може запобігти сенсибілізації, що виникає при несумісності за системою Rh. Еритроцити плода видаляються α- і β-аглютинінами, і Rh-фактор не встигає активувати імунну систему матері. Тому часті випадки, коли Rh- жінки нормально виношують декілька вагітностей.
Інші системи крові
У 1930 році за відкриття груп крові К.Ландштейнер отримав Нобелівську премію. Виступаючи на церемонії вручення премії він припустив, що у майбутньому будуть відкриті нові аглютиногени, а кількість груп крові буде зростати доти, поки досягне кількості людей, що живуть на Землі. Це припущення виявилося правильним. Так, навіть у системі АВО виявлено багато варіантів кожного аглютиногену. Аглютиноген А існує в 10 варіантах. Різниця між ними полягає в тому, що А1 є найбільш активним, а інші мають слабкі антигенні властивості. Кров таких людей може бути помилково віднесена до 1-ї групи, що призведе до ускладнень при гемотрансфузії.

Крім системи АВО, найбільш важливими є системи Rh, MNS, P, Лютеран, Келл-Челано, Лютеран, Дафі, Дієго, Кід. Антигени цих систем знаходяться на еритроцитах незалежно від системи АВО і один від одного. Ці системи мають значення тільки при частих переливаннях крові і при вагітності, несумісній за будь-яким з цих антигенів.
Переливання крові (гемотрансфузія)
Майбутньому лікарю необхідно пам'ятати, що гемотрансфузія - це операція трансплантації чужорідної тканини. І найпершим тяжким її ускладненням є імунний конфлікт. Вся відповідальність за наслідки цього процесу покладена на лікаря, який його призначив і має ретельно контролювати всі його етапи.
Етапи переливання крові

1-й етап : визначення групи крові донора і реципієнта в системі АВО і в системі Rh.

2-й етап: проведення індивідуальної проби на сумісність. Її мета - перевірка сумісності за іншими антигенами і антитілами.

^ Пряма проба - еритроцити донора + плазма реципієнта. Ця проба дозволяє виявити у сироватці реципієнта антитіла до еритроцитів донора.

Зворотна проба - плазма донора + еритроцити реципієнта.

Ця проба дозволяє виявити у крові донора антитіла до еритроцитів реципієнта.

Відсутність аглютинації в обох пробах свідчить про сумісність крові.

3-й етап : проведення біологічної проби.

Її мета - перевірка сумісності білків.

Реципієнту внутрішньовенно капельно переливають 25 мл донорської крові і спостерігають за станом хворого.

Протипоказаннями для переливання крові є біль у попереку, потемніння в очах, підвищення температури тіла.

Якщо кров переливають пацієнту, який втратив свідомість, то спостерігають за тиском, пульсом і зіницями. Тиск має не змінюватися, зіниці знаходитись у звичайному стані. Підвищення тиску на 20 мм рт.ст. є сигналом для припинення переливання.
Правила переливання крові

  1. Переливають тільки одногрупну, однорезусну кров. Раніше люди з І (О) групою крові вважались універсальними донорами. Їх кров переливали реципієнтам інших груп. Зараз такі гемотрансфузії вважаються неприпустимими. Чому? Еритроцити І групи не містять антигенів А і В і в принципі еритроцитарну масу І групи можна переливати реципієнтам інших груп. Але плазма І групи містить аглютиніни α і β,тому може давати аглютинацію з кров'ю, що містить антигени А і В (кров ІІ, ІІІ, ІV груп). Таку плазму можна вводити реципієнтам в обмеженому об'ємі, щоб відбувалося розведення перелитих аглютинінів і не виникала аглютинація.

  2. Одномоментно переливати не більше 500 мл крові.

  3. Не переливати кров одного і того самого донора двічі.


^ СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:


    1. Нормальна фізіологія / За ред. В.І.Філімонова. – К.: Здоров’я, 1994. – С. 267-272.

    2. Физиология человека / Под ред. Г.И. Косицкого. – М.: Медицина, 1984. С. 226 – 229.

    3. Физиология человека : В 3 томах. Пер. с англ.; Под ред. Р. Шмидта и Г. Тевса. – М.: Мир, 1996. – Т.2. - С. 449 – 452.

    4. Вільям Ф.Ганонг. Фізіологія людини / Переклад з англ. – Львів : Бак, 2002. – С.493-495.


^ ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

  1. Поняття про аглютиногени, аглютиніни, аглютинацію.

  2. Характеристика груп крові у системі АВО.

  3. Сучасні уявлення про групи крові у системі АВО.

  4. Визначення груп крові у системі АВО.

  5. Характеристика груп крові у системі резус.

  6. Поняття про резус-конфлікт.

  7. Інші системи крові.

  8. Етапи переливання крові.

  9. Правила переливання крові.


^ ЗАДАЧІ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
Задача 1 Під час кровотечі людина втратила 2 л крові. Визначити її групу крові не вдалося. Що треба перелити такому пацієнту і чому?

Задача 2 У крові вагітної немає антигенів C, D, E, а у крові плода вони є. Вагітність перша. Чи може виникнути резус-конфлікт у цьому разі? Якщо може, то чому?

Задача 3 При визначенні груп крові за допомогою стандарних сироваток з’ясувалося, що аглютинація крові реципієнта не відбувається ні з однією з крапель сироваток. Яка група крові обстежуваного? Поясніть. Накресліть схему аглютинації.

Задача 4 Які методи застосовують в судово-медичній практиці для того, щоб виявити кров і визначити її видову належність?

Задача 5 Дитина народилася в стані гемолітичної жовтяниці. Констатований резус-конфлікт у процесі внутрішньоутробного періоду розвитку. Оцініть ситуацію. Донорську кров якої групи рекомендується переливати новонародженому? Група крові дитини А(ІІ)Rh+, група крові матері 0(І) Rh-.
^ ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1 Еритроцити яких груп крові людини не містять на своїй поверхні

аглютиногенів А :

А I групи;

В II групи;

С III групи;

D IV групи;

E такої групи крові не існує?

2 Еритроцити яких груп крові людини містять на своїй поверхні

аглютиногени В :

А I групи;

В II групи;

С III групи;

D IV групи;

E такої групи крові не існує?

3 У плазмі крові яких груп визначаються аглютиніни анти-А :

А I групи;

В II групи;

С III групи;

D IV групи;

E такої групи крові не існує?

4 У плазмі крові якої групи визначаються і аглютиніни анти-А, і

аглютиніни анти-В:

А I групи;

В II групи;

С III групи;

D IV групи;

E такої групи крові не існує?

5 У плазмі крові яких груп не визначаються аглютиніни анти-В:

А I групи;

В II групи;

С III групи;

D IV групи;

E такої групи крові не існує?

6. При визначенні групи крові донора в системі AB0 виявлена аглютинація еритроцитів у стандартних сироватках I і III груп крові. Назвіть групу крові донора:

А I група;

В II група;

С III група;

D IV група;

Е відбулася помилка у визначенні, необхідно повторити визначення.

7 При визначенні групи крові донора в системі AB0 не виявлено аглютинації еритроцитів ні в одній із трьох стандартних сироваток (I, II, III групи). Назвіть групу крові донора:

А I група;

В II група;

С III група;

D IV група;

Е відбулася помилка у визначенні, необхідно повторити визначення

8 Для I групи крові у системі AB0 характерна наявність:

А аглютиногенів А;

В аглютиногенів В;

С аглютинінів анти-А;

D аглютинінів анти-В;

Е правильної відповіді немає.

9 Для II групи крові у системі AB0 характерна відсутність:

А аглютиногенів А;

В аглютиногенів В;

С аглютинінів анти-А;

D аглютинінів анти-В;

Е правильної відповіді немає.

  1. Назвіть випадки, в яких не можна проводити переливання крові:

А група крові донора 0(I), реципієнта - А(II);

В група крові донора А(II), реципієнта - B(III);

С група крові донора B(III), реципієнта - АB(IV);

D група крові донора AB(IV), реципієнта - 0(I);

Е група крові донора 0(I), реципієнта - АB(IV);

F в усіх випадках можна.

11 Назвіть випадки, в яких можна проводити переливання крові :

А група крові донора - B(III), реципієнта - B(III);

В група крові донора А(II), реципієнта –А (II);

С група крові донора B(III), реципієнта - АB(IV);

D група крові донора AB(IV), реципієнта - 0(I);

Е група крові донора 0(I), реципієнта - АB(IV);

F правильної відповіді немає.

12 Де знаходиться аглютиноген A:

А у цитоплазмі еритроцитів;

В на поверхні мембран еритроцитів;

С у плазмі крові;

D у цитоплазмі лейкоцитів;

Е у ядрі лейкоцитів;

F всередині тромбоцитів;

G правильної відповіді немає?

13 Де знаходяться аглютиніни анти-A :

А у цитоплазмі еритроцитів;

В на поверхні мембран еритроцитів;

С у плазмі крові;

D у цитоплазмі лейкоцитів;

Е у ядрі лейкоцитів;

F всередині тромбоцитів;

G правильної відповіді немає?

14 Еритроцити Rh+ (резус-позитивної) крові обов’язково містять на своїй поверхні:

А A-антиген;

В B-антиген;

С C-антиген;

D D-антиген;

Е Е-антиген;

F G-антиген;

G K-антиген;

Н правильної відповіді немає.

15 У якому з наведених випадків при переливанні крові може виникнути небезпека для реципієнта:

А Rh+ реципієнту переливати Rh+ кров;

В Rh+ реципієнту переливати Rh– кров;

С Rh – реципієнту переливати Rh+ кров;

D Rh – реципієнту переливати Rh– кров;

Е небезпеки не існує в жодному з наведених випадків?

^ ТЕМА 4 ЗАХИСНІ ФУНКЦІЇ КРОВІ. ЛЕЙКОЦИТИ
Розподіл лейкоцитів в організмі
В організмі лейкоцити містяться в трьох "відсіках": червоний кістковий мозок (30%), периферична кров (20%) і периферичні тканини (50%).

І ^ Червоний кістковий мозок. Тут лейкоцити складають 4 пули.

  1. Пул стовбурових клітин, які знаходяться в стані спокою. Він незначний і є резервом кровотворення.

  2. Мітотичний пул. Це клітини, які знаходяться в стані поділу.

  3. Дозріваючий пул. Це клітини, які диференціюються, їх дозрівання продовжується 3-5 діб.

  4. Резервний пул. Це зрілі лейкоцити, які здатні переходити в кров.

ІІ Периферична кров. Тут лейкоцити складають 2 пули:

  1. Пул циркулюючих лейкоцитів (50%).

  2. Пристінковий (маргінальний) пул (50%).

ІІІ Периферичні тканини містять:

  1. Мігруючі лейкоцити.

  2. Лейкоцити у стані спокою.


Функціональні властивості лейкоцитів

  1. Білі кров'яні тільця, які мають ядро й інші субклітинні структури, є повноцінними клітинами.

  2. Мембрана зовні має негативний заряд.

  3. Здатні до амебоїдних рухів, завдяки чому можуть рухатися не тільки за течією крові, а й проти течії.

  4. Здатні проникати через судинну стінку за межі кровоносного русла в тканини. Ця властивість називається діапедез. У руслі крові лейкоцити циркулюють 4-72 год., а потім розселяються по тканинах. Тобто кров для лейкоцитів є проміжним етапом існування.

  5. Мають високу ферментативну активність завдяки наявності ферментів-гідролаз, поліпептидаз, пероксидаз, ліпаз.

  6. Синтезують речовини, які знешкоджують токсини.

  7. Здатні адсорбувати на своїй поверхні речовини і транспортувати їх.

  8. Здатні до фагоцитозу.

  9. Термін життя - від декількох годин до декількох днів (найменше живуть гранулоцити - хвилини, години, максимум - 8-10 діб; найдовше Т-лімфоцити - місяці, роки).

  10. Кількість в периферичній крові - 4 - 9 * 109/л.

Зменшення кількості лейкоцитів називається лейкопенією, а зростання - лейкоцитозом.

Розрізняють 2 види лейкоцитозів:

  1. Фізіологічний - є нормальною, фізіологічною реакцією організму на ті чи інші впливи. Залежно від причини виділяють такі його види:

  1. емоційний лейкоцитоз (виникає під час сильних емоцій);

  2. міогенний (виникає під час інтенсивної фізичної роботи);

  3. статичний (виникає при зміні положення тіла людини з горизонтального у вертикальне);

  4. аліментарний (виникає під час та після приймання їжі);

  5. больовий (виникає під час сильних больових відчуттів);

  6. лейкоцитоз вагітних;

  7. лейкоцитоз новонароджених.

  1. Патологічний (реактивний) - пов'язаний з перебігом в організмі патологічного процесу. Його причини:

  1. інфекційні захворювання;

  2. запальні процеси;

  3. алергічні реакції;

  4. інтоксикації ендо- та екзогенного походження.

Відмінність між фізіологічним і реактивним лейкоцитозом полягає в тому, що фізіологічний, як правило: 1) є перерозподільним (лейкоцити із пристінкового пулу переходять у циркулюючий);

2) має короткочасний характер (швидко нормалізується після зникнення причини);

3) лейкоцитарна формула не змінюється (співвідношення між різними формами зберігається);

4) не виникає дегенеративних форм лейкоцитів.

Реактивний лейкоцитоз пов'язаний із посиленням проліферації і дозріванням лейкоцитів у червоному кістковому мозку або зростанням переходу резервних лейкоцитів із ЧКМ у кров. Під час патологічного лейкоцитозу порушується співвідношення між окремими формами лейкоцитів.

Процентне співвідношення між різними формами лейкоцитів називається лейкоцитарною формулою (лейкограмою, формулою Арнета-Шиллінга).
Лейкограма здорової дорослої людини:



Лейкоцити


Гранулоцити

Агранулоцити

базо-

філи

еозино-

філи

нейтрофіли

лімфо-цити

моно-цити

юні

паличко-

ядерні

сег-

менто-

ядерні

0-1%

1-5%

0-1%

1-6%

47-72%

19-37%

3-11%


У здорових людей лейкограма досить постійна і її зміни служать ознакою різноманітних захворювань. Порушення співвідношення між незрілими і зрілими формами нейтрофілів називається зсувом лейкоцитарної формули. Розрізняють зсув вліво і вправо.

Зсув вліво характеризується збільшенням вмісту молодих форм нейтрофілів. У крові з'являються мієлоцити, зростає кількість метамієлоцитів. Це явище спостерігається при лейкозах.

Зсув вправо характеризується переважанням зрілих нейтрофілів з великою кількістю сегментів (5-6) на тлі зникнення молодих форм. Це, як правило, свідчить про розвиток запального процесу.

Співвідношення між зрілими і незрілими формами нейтрофілів віддзеркалює індекс Боброва:

Важливим показником також є співвідношення між нейтрофілами і лімфоцитами.

У новонародженого вміст нейтрофілів більший за вміст лімфоцитів. На 4-5-й день життя кількість нейтрофілів починає зменшуватись, а лімфоцитів - зростати. І до 5-6 років у дитини лімфоцитів більше, ніж нейтрофілів. У 5-6 років кількість нейтрофілів починає зростати, а лімфоцитів - знижуватися. З цього віку і у дорослих спостерігається переважання вмісту нейтрофілів над лімфоцитами.
^ 4-5-й день 5-6 років

Нейтрофіли
Лімфоцити

І перехрест ІІ перехрест


Основні функції окремих форм лейкоцитів
БАЗОФІЛИ

Гранули цих клітин забарвлюються основними барвниками в синій колір. Гранули містять гепарин, гістамін, серотонін, пероксидазу, кислу фосфатазу, гістидиндекарбоксилазу (фермент синтезу гістаміну). Фагоцитарна активність виражена слабо.



Рисунок 13
Функції базофілів

  1. Участь в алергічних реакціях. Під впливом комплексу антиген-антитіло відбувається дегрануляція базофілів з вивільненням гістаміну. У низьких концентраціях гістамін взаємодіє з Н1-рецепторами і викликає основні прояви алергічних реакцій: розширення судин, підвищення проникності судинної стінки, подразнення нервових закінчень, що спричинює свербіж, біль, підвищення утворення і вивільнення слизу у дихальних шляхах, скорочення ГМК бронхів.

У великих концентраціях гістамін взаємодіє з Н2-рецепторами і викликає згасання цих реакцій внаслідок гальмування реакції дегрануляції базофілів.

  1. Беруть участь у розвитку запалення, особливо під час завершальної (регенеративної) фази: гепарин запобігає згортанню крові у вогнищі запалення, гістамін розширює капіляри, що сприяє розсмоктуванню і загоюванню.

  2. Регуляція проникності судинної стінки (гістамін, серотонін її підвищують).

  3. Участь у гемостазі (гепарин є антикоагулянтом, гістамін викликає спазм судин при ушкодженні).

Підвищення кількості базофілів (базофілія) трапляється рідко. Вона може супроводжувати розвиток хронічного мієлолейкозу, гемофілії, поліцитемії.

1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

Кров є засобом транспорту речовин І разом з лімфою та міжклітинною рідиною належить до внутрішнього середовища організму. Завдяки чітко відрегульованій iconОсобливості крові як тканини внутрішнього середовища. Анатомія, вікова фізіологія І гігієна серцево-судинної системи Лекція внутрішнє середовище організму. Кров: функції, склад план
Особливості крові як тканини внутрішнього середовища. Анатомія, вікова фізіологія І гігієна серцево-судинної системи

Кров є засобом транспорту речовин І разом з лімфою та міжклітинною рідиною належить до внутрішнього середовища організму. Завдяки чітко відрегульованій iconОбмін речовин І енергії у організмі людини. Вітаміни
Під обміном речовин розуміють сукупність змін, що відбуваються з речовинами від моменту їхнього надходження до організму з навколишнього...

Кров є засобом транспорту речовин І разом з лімфою та міжклітинною рідиною належить до внутрішнього середовища організму. Завдяки чітко відрегульованій icon“Суть І значення дихання для організму
Транспорт газів та інших необхідних організму речовин здійснюється за допомогою кровоносної системи. Функція дихальної системи зводиться...

Кров є засобом транспорту речовин І разом з лімфою та міжклітинною рідиною належить до внутрішнього середовища організму. Завдяки чітко відрегульованій iconДоцент кафедри фізіології та патофізіології, кандидат медичних наук
Система кровообігу забезпечує обмін речовин між організмом та зовнішнім середовищем, підтримує сталість внутрішнього середовища організму....

Кров є засобом транспорту речовин І разом з лімфою та міжклітинною рідиною належить до внутрішнього середовища організму. Завдяки чітко відрегульованій iconПроцес дихання та його патології
Транспорт газів І інших необхідних організму речовин здійснюється за допомогою кровоносної системи. Функція дихальної системи зводиться...

Кров є засобом транспорту речовин І разом з лімфою та міжклітинною рідиною належить до внутрішнього середовища організму. Завдяки чітко відрегульованій icon9 клас завдання на період додаткових канікул з 31. 10 по 05. 11. 2011 біологія вчитель : Ж. В. Митрофанова Питання до теми «Кров І лімфа»
Які рідини утворюють внутрішнє середовище організму? Кров,лімфа, тканинна рідина

Кров є засобом транспорту речовин І разом з лімфою та міжклітинною рідиною належить до внутрішнього середовища організму. Завдяки чітко відрегульованій iconЗалежно від провідних властивостей тіла поділяють на провідники та ізолятори. Між цими двома категоріями, межі яких не чітко визначені, існує ще одна група тіл
Напівпровідники мають дві головні властивості: електропровідність І ріст питомої провідності зі зростанням температури. Ці властивості...

Кров є засобом транспорту речовин І разом з лімфою та міжклітинною рідиною належить до внутрішнього середовища організму. Завдяки чітко відрегульованій iconРаціональне харчування в сучасних умовах
Правильне харчування, з урахуванням умов життя, праці, побуту забезпечує сталість внутрішнього середовища організму людини, діяльність...

Кров є засобом транспорту речовин І разом з лімфою та міжклітинною рідиною належить до внутрішнього середовища організму. Завдяки чітко відрегульованій iconЗволоження шкіри взимку
Шкіра є посередником у контакті організму із зовнішній середовищем. Її головна функція створення справжнього бар’єру щодо зовнішнього...

Кров є засобом транспорту речовин І разом з лімфою та міжклітинною рідиною належить до внутрішнього середовища організму. Завдяки чітко відрегульованій iconПравила №66 добровільне страхування залізничного транспорту предметом договору
Предметом договору, укладеного згідно з Правилами добровільного страхування залізничного транспорту є майнові інтереси Страхувальника,...

Додайте кнопку на своєму сайті:
ua.convdocs.org


База даних захищена авторським правом ©ua.convdocs.org 2013
звернутися до адміністрації
ua.convdocs.org
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Випадковий документ

опубликовать
Головна сторінка