Пошук навчальних матеріалів по назві і опису в нашій базі:

Розведення тварин актуальні проблеми




3.39 Mb.
НазваРозведення тварин актуальні проблеми
Сторінка14/27
Дата конвертації28.05.2013
Розмір3.39 Mb.
ТипДокументы
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   27

Выводы. Повседневное выполнение комплекса ветеринарно-профилактических, санитарно-гигиенических, зоотехнических и организационно-хозяйственных мероприятий на всех этапах технологии воспроизводства крупного рогатого скота гарантирует получение и выращивание здоровых и устойчивых к заболеваниям телят.
Литература: 1. Хусаинов В., Сиразетдинов Ф., Фенченко Н. Сохранность телят в зависимости от качества молозива // Главный зоотехник-2007.-№ 11-С.10-12. 2. Романенко Л., Волгин В. Выращивание ремонтного молодняка в высокопродуктивных стадах // Главный зоотехник - 2008.-№ 6-С.12-13. 3. Кузнецов С., Заболотнов Л. Вырастим здоровых телят // Животноводство России - 2007.-ноябрь-С.37-38. 4. Хромов С. Апартаменты для телёнка // Новое сельское хозяйство. - 2004.-№5-С.58-60. 5. Айншютц К. Нам прохладно и уютно // Новое сельское хозяйство - 2005.-№5. -С.64-66. 6. Ужик В., Корниенко А., Скляров А., Олейник С. Оборудование для содержания коров с новорождёнными телятами // Молочное и мясное скотоводство - 2004.-№5. -С.33-34. 7. Музыка А. Способы содержания телят в профилакторный период // Главный зоотехник - 2006.-№9. -С.15-19

УДК 636.2:636.03

МЯСНАЯ ПРОДУКТИВНОСТЬ КРУПНОГО РОГАТОГО СКОТА В УКРАИНЕ И МЕТОДЫ ЕЁ ПОВЫШЕНИЯ
Коваленко М.Н. студентка 3 курса технологического факультета

Гончарова И.И., научный руководитель, кандидат с.-г. наук, асистент

Харьковская государственная зооветеринарная академия г. Харьков
Актуальность исследований. В последние годы произошли значительные структурные изменения в агропромышленном комплексе, особенно в отрасли животноводства. Существенно сократилось поголовье скота, снизилась продуктивность животных.

По статистическим данным наличие мясного скота в 2000 году насчитывало 148,1тыс. голов всего, в т. ч. коров 69,6тыс. голов. На 2008 год эти показатели снизились до 107,2тыс. голов всего, в т. ч. коров 48,0тыс. голов [1].

Недостаточное количество мясного скота тормозит дальнейшее развитие мясного скотоводства, особенно если учитывать регионы, загрязнённые радионуклидами. За последние пять лет маточное поголовье скота мясного направления продуктивности сократилось почти в 3 раза, а количество хозяйств разводимых мясной скот на 40% [2].

Поэтому главной задачей государства для обеспечения населения качественной говядиной и мясными изделиями является повысить уровень генетического потенциала мясной продуктивности разводимых пород крупного рогатого скота на Украине при применении оптимальных вариантов скрещивания и эффективных методов выращивания.

Методы исследования. При изучении этих вопросов и для результативного решения поставленной проблемы был проведён анализ научной и учебной литературы.

Результаты исследования. Развитие мясного скотоводства в Украине связано с импортом в 60-70-х годах небольшого количества поголовья специализированных мясных пород. В Украину было импортировано 981 голову скота мясных пород, в том числе 342 головы племенных бугаёв.

В этот период было создано 18 хозяйств-репродукторов племенного скота мясных пород. Широко известно было скрещивание маточного поголовья молочного и молочно-мясного направлениям продуктивности с племенными бугаями мясных пород [2].

Животные почти всех импортных мясных пород хорошо акклиматизировались в разных зонах Украины и были получены положительные результаты их использования для промышленного скрещивания. Это обусловило перспективность их дальнейшего применения для создания своих отечественных мясных пород и типов.

Начиная с 1972 г. отечественными учеными была разработана и обоснована методика создания отечественных пород и развития специализированного мясного скотоводства.

Эта работа завершилась созданием трёх отечественных пород – украинской (1993), волынской (1994) и полесской (1999) [2].

На данный момент в Украине разводят 13 мясных пород крупного рогатого скота – это абердин-ангусская, герефордская, шароле, лимузинская, светлая аквитанская, мен-анжу, санта-гертруда, украинская мясная, волынская и полесская. Но на этом научный потенциал украинских учёных не ограничивается и успешно ведётся работа по созданию новых мясных пород в Украине [3].

Украина характеризуется разнообразием природно-климатических зон и условий, которые необходимо учитывать при районировании, создание новых пород и типов мясного скота. Опыт показывает, что для каждой зоны и микро-зоны необходимо иметь не менее 2-3 хорошо соединяемых мясных пород между собой, а с другими молочными и молочно-мясными породами, для получения помесей и гибридов с более высоким генетическим потенциалом продуктивности, которые обеспечивали бы эффект гетерозиса.

В районах Центральной интенсивно-земледельческой зоны лесостепи выводятся знаменская и украинская симментальская мясные породы. Скот знаменской породы характеризуется высокой мясной продуктивностью и качеством мяса. Биологическая полноценность, химический состав, энергетическая ценность его значительно выше, чем у исходных материнских пород, а украинской симментальской мясной породе присуща высокая скорость роста и нежирное мясо, которое отвечает уровню мировых стандартов.

На юге страны путём гибридизации выводится южная мясная порода, которая имеет высокое качество мяса [2].

Основным направлением дальнейшей работы с этими породами является формирование генологической структуры создания заводских линий и родов, консолидация типа, увеличение численности скота, которая отвечает мировым стандартам. Повышение мясной продуктивности и её качества в стране достигается не только созданием новых пород, но и непосредственно зависит от кормления и условий содержания этих пород. Поэтому необходимо соблюдать основные элементы технологии мясного скотоводства:

1) беспривязное содержание всех половозрастных групп животных на протяжении года;

2) долгосрочное рациональное использование пастбищ в летний период;

3) подсосный метод выращивания телят 6-8-месячного возраста;

4) заключительный откорм ремонтного молодняка до высоких весовых кондиций;

5) сезонные отёлы коров в январе-марте, которые дают возможность содержать подсосных телят на протяжении летнего периода на пастбищах;

6) внедрение прогрессивных технологий выращивания молодняка на дешевых кормах собственного производства при минимальных затратах дефицитных и дорогостоящих зерновых и других кормов [1].

Научные исследования в этой отрасли направлены на интенсификацию производства высокорентабельной, экологически чистой и высококачественной говядины на основе максимального использования пастбищных угодий [1].

Мясной скот может использовать кормовые угодья, начиная с ранней весны и до поздней осени. За этот период животные употребляют до 43ц. к.ед. или 63% годовой потребности кормов по питательности. В зимний период корма не должны уступать своей питательностью летним кормам. Чтобы обеспечить себя полноценными кормами для крупного рогатого скота, хозяйствам необходимы определённые затраты, которые не покрываются в последствии реализации получаемой ими продукции. Это приводит к задолженностям и убыточному состоянию, таким хозяйствам необходима экономическая поддержка государства. Но в связи с экономическим кризисом в Украине на агропромышленный комплекс выделяется недостаточное количество средств на поддержания мясной продуктивности [5].

Повысить эффективность и конкурентоспособность отрасли невозможно без реконструкции и модернизации ферм и комплексов на базе новейших технологий и технических средств. Но освоение современных технологий, кроме значительных финансовых затрат, требует глубокого знания особенностей этих технологий, что возможно лишь при научном обеспечении, в основе которого лежат новые знания фундаментального и прикладного характера, а также практический опыт передовых хозяйственников. В Украине имеются перспективы на инновации, а недостаток средств тормозит этот процесс [4].

Выводы. 1. Природно-климатические и кормовые условия во всех зонах Украины способствуют для успешного развития скотоводства, т. е. созданию новых более продуктивных пород. 2. Создание развитого мясного скотоводства в Украине требует радикальных изменений структуры ведения отрасли скотоводства. 3. Необходимо увеличить поголовье мясных коров и рационально использовать кормовые и трудовые ресурсы.
Литература

  1. Славов В.П., Гузєв І.В. Скотарство – одне з основних джерел виробництва продуктів харчування //Ефективне тваринництво. –2008. -№ 6. –С. 30.

  2. Доротюк Е.М. М’ясне скотарство – джерело високоякісної яловичини і важкої шкіряної сировини. - Харків, 2006 – 320 с.

  3. Клименко М.М., Береза І.Г. Технологія м’яса і м’ясних продуктів. – К.: Вища освіта, 2006. – 640 с.

  4. Трончук И.С., Трончук А.И. Прогноз рентабельности производства молока и говядины // Вісник Полтавського державного сільськогосподарського інституту. – 2000. -№ 2. –С. 44 – 47.

  5. Шпичак А.М. Экономические проблемы АПК Украины в условиях формирования рыночных отношений //Вестник аграрной науки . – 2005. -№ 9. –С. 22 - 25.

УДК. 636.22/28.034

ВЗАЄМОЗАЛЕЖНІСТЬ ПРОДУКТИВНОСТІ ТА ЖИТТЄЗДАТНОСТІ НА ПРИКЛАДІ МОЛОЧНОГО СКОТАРСТВА
Мозіков О.Ю., студента 5 курса ветеринарного факультету

Садовська Л.М., Шевченко О.Б., доценти, наукові керівники

Харківська державна зооветеринарна академія
Актуальність теми. Відомо, що всі фізіологічні процеси в організмі тварини пов’язані між собою. Найбільш цінними для нас є такі як продуктивність та життєздатність, а саме їх взаємозалежність.

Результати досліджень. Продуктивність – основна властивість сільськогосподарських тварин, заради якої її розводять. Під продуктивністю свійських тварин розуміють їх здатність давати за певний відрізок часу різну продукцію у потрібній кількості і певної якості. За рівнем продуктивності тварин поділяють на низько-, високопродуктивних та рекордистів.

Відомо, що у високопродуктивних корів вим’я має чашеподібну форму. При цьому задні чверті володіють як більшими розмірами в порівнянні з передніми, так і підвищеною функціональною активністю. Проте зовнішні конституційні і екстер’єрні параметри молочної залози не дають повного уявлення і розуміння морфологічних основ функціональної властивості вимені, вони лише демонструють і обумовлюють її фізіологічний стан.[6]

Також на молочну продуктивність впливають такі фактори як спадковість, порода, умови годівлі та утримання, фізіологічний стан тварин; із фізіологічних факторів – вік, тривалість лактації, тільність, статевий цикл, тривалість циклів міжотельного періоду та ін [4].

Цілеспрямована дія людини на організм сільськогосподарських тварин у напрямі розвитку корисних для себе якостей, за сучасних умов технізацїї та застосування біологічних технологій, поряд із суттєвим підвищенням генетичного потенціалу продуктивності, супро­воджується низкою негативних проявів.

В разі зміни статусу організму свійських тварин проявляються значним зниженням потенціалу стійко­сті систем їх житєзабезпечення, що с своєрід-иоіо "ціною адаптації" та різкої трансформації історично сформованого комплексу факторів зовнішньої о середовища [ 7].

Отже основними наслідками маніпуляції із живими системами, без урахування закономірностей їх еволюції, є помітне скорочення тривалості життя тварин і відповідно господарського використання, порушення функції відтворення та зниження життєздатності новонароджених та молодих тварин [5].

Характерно, що в умовах промислових зон і територій з нестабільним екологічним балансом тенденції деградації продуктивних тварин виражені більшою мірою з поєднанням низької життєздатності, з високим ступенем небезпеки продукції тваринництва для здоров'я людини [8].

Знайшли своє широке застосування в практиці тваринництва біологічно обгрунтовані підходи, засновані на фундаментальних дослідженнях у галузі морфології, фізіології та біохімії, що передбачає використання заходів зниження антропогенно-техногенного пресингу на організм тварин. Передусім це створює відповідні умови для збільшення терміну використання тварин на відміну від технологічного підходу.

Висновки. Основною причиною зниження життєдіяльності продуктивних тварин в умовах інтенсивного їх використання є ігнорування біологічних закономірностей еволюції видів шляхом створення штучного середовища, характеристики яких перевищують функціональні можливості систем.

Вирішення проблеми базується на проведенні тестової оцінки організменного статусу кожного новонародженого і визначення напряму подальшого використання.
Література: 1. Арзуменян Е.А. и др. Скотоводство. – М.: Колос, 1984. 2. Азимов Г'.И. Как образуется молоко? - М.: Колос, 1965. - 160с. 3. Арзуманян Е.А. Разведение по линиям // Зоотехния. - 1982. -№5. С. 9-18. 4. Басовський М.З. та ін. Розведення сільськогосподарських тварин. – Біла церква, 2001. - С. 115-123. 6.Бондар А. А. Еволюція поведінки великої рогатої худоби /У 36.наук.праць '•ВАН".-2000. - №7. 7. Геймер М., Нечипоренко М. Шляхи досягнень шеститисячних надоїв молока// Тваринництво України. – 2001. №6. – С.2-3. 8.Горбатенко І.Ю., Гиль М.І. Біологія продуктивності с.-г. тварин.Навчальний посібник/ Горбатенко І.Ю.,Гиль М.І.- Херсон, 2006.-216с. 9. Герасименко В. Г. Биохимия продуктивности животных. 10.Георгиевский А.В. Физиология с.- х., животных. - М.: Агропромиздат, 1990. 11.Дюрст У. Основы разведения крупного рогатого скота. – М.: Сельходтзлат,1936. -455с. 12. Костенко В.І. та ін. Скотарство і технолгогія виробництва молока та яловичини. К.: Урожай, 1995. – 412с. 13.Коновалов В. С, Коваленко В. Н., Горбатенко I. Ю. Генетика сільсько-господарських тварин. - К.: Урожай, 1996. 14.Красота В.Ф., Лобанов В.Т., Джапаридзе Т.Г., Разведение сельскохозяйственных животных. - М.: Агропромиздат, 1990. 15.Кулешов П.Н. Теоретические работы по племенному животноводству. - М.:Сельхозиздат, 1949. - С.210-215. 16. Криштофорова Б.В., Максаков В.Я. Проблеми продуктивного тваринництва в умовах наростаючоїдії антропогенних факторів //Вісник аграрної науки. – 1998. №6. – С. 31-35. 17. Тезирев Т., Козырев С. Гипоструктура вымени и молочная продуктивность коров разных генотипов //Молочное и мясное скотоводство. – 2007. №1 – С. 33 – 34. 18.Пшеничный П.Д. Рост и развитие крупного рогатого скота // Скотоводство. -М.: Сельхозиздат. - 1961. - С.291 -309. 19. Шмальгаузер И.И. Организм как целое в индивидуальном и историческом развитии. – М.: Наука, 19852. – 383с. 20. Шкуратова И.А. и др. Техногенное загрязнение окружающей среды и заболеваемость животных //Вет. Медицина: Міжвідом. темат. наук. зб. – Харків: ІЕКВМ, 2003. – Вип. 82. – С. 654-657.

УДК 636.22

АНАЛИЗ И ХАРАКТЕРИСТКИКА КЛАССИФИКАЦИИ ПОРОД КРУПНОГО РОГАТОГО СКОТА
Хасбауи Х.А., студент І курса факультета ветеринарной медицины

Гончарова И.И., научный руководитель, кандидат с.-х. наук

Харьковская государственная зооветеринарная академия
Актуальность исследований. Известно, что в мире около 250 пород крупного рогатого скота. По различным признакам их объединяют в несколько групп. Существуют 3 классификации пород крупного рогатого скота: краниологическая, хозяйственная и географическая[1]. Но так и неизвестно какая классификация является более удобной для применения в животноводстве, поэтому целью наших исследований было изучить особенности каждой классификации и проанализировать их, определить самую точную и удобную.

Методы исследований. Изучение и анализ учебной, научной, методической литературы, INTERNET – изданий.

Результаты исследований. Краниологическая классификация основана на различиях в строении черепа. Здесь выделяют следующие типы крс:

- узколобый - голландская, холмогорская, серая украинская, ярославская, тагильская, красная степная;

- лобастый - симментальская и все производные от нее породы;

- короткорогий - швицкая, джерсейская, костромская, лебединская;

- короткоголовый - тирольская, герефордская, красная горбатовская, казахская белоголовая;

- пряморогий - калмыцкая, монгольская породы скота [2].

Хозяйственная классификация основана на преобладающей продуктивности животных. Из пород молочного направления продуктивности наибольшее распространение во многих странах получила голландская черно-пестрая. В некоторых странах эта порода известна под названием голштино-фризской (Канада, Япония, США) или фризской (Австралия, Новая Зеландия, Великобритания, Франция).

В Швеции, Италии, СНГ, Польше и других странах голландский скот использовали для создания различных пород черно-пестрого скота. Широко распространена джерсейская порода. В СНГ также распространены следующие породы молочного направления: красная степная, черно-пестрая, холмогорская, бурая латвийская, англерская, аулиетинская, айрширская, истобенская, красная эстонская, красная литовская, красная датская, гернзейская.

Из пород комбинированного направления продуктивности во многих странах Европы, Северной и Южной Америки, Африки разводят швицкую бурую, симментальскую, шортгорнскую мясо-молочного типа. В СНГ кроме перечисленных - бестужевскую, алатаускую, курганскую, красную горбатовскую, костромскую, сычёвскую, лебединскую, карпатскую бурую, юринскую, кавказскую бурую, пинцгау, курганскую.

Среди пород крупного рогатого скота мясного направления наиболее распространенными являются: абердин-ангусская и герефордская (Австралия, Новая Зеландия, Северная и Южная Америка, многие страны Европы), шортгорнская мясного типа (Австралия, Новая Зеландия, Аргентина, США, Дания и др.), шароле (Аргентина, Бразилия, США, Дания, Франция и др.), санта-гертруда (Аргентина, Бразилия, США и др.). Кроме перечисленных выше мясных пород разводят казахскую белоголовую, калмыцкую, лимузинскую, группы казахского и монгольского скота, галловейскую, мен-анжу, кианскую, романьольскую, маркиджанскую, украинскую мясную, мандолонгскую. В таблице 1 приведена характеристика продуктивности некоторых пород крс [2].



Характеристика продуктивности некоторых пород крс

Порода

Направление

продуктивности

Живая масса, кг

Молочность

за лактацию,

кг

Жирность

молока, %

коров

быков

Голландская

молочное

550-650

800-1000

6500-7500

4,1

Черная-пестрая

молочное

550-650

750-950

6000-7000

3,5-3,8

Симентальская

комбинированное

570-650

900-1100

4000-4500

3,8

Герефордская

мясная

500-580

1100-1200

3000-3500

3,4-3,6

Шароле

мясная

780-1045

1100-1500

1800-2000

4,0

Согласно географической классификации различают следующие породы крупного рогатого скота:

- степные - украинская степная, красная степная и др.;

- низменные - преимущественно молочные;

- горные - тирольская, швицкая;

Эта классификация слишком условна, т.к. многие породы распространены в различных географических районах.

На ранних этапах одомашнивания весь крупный рогатый скот был длиннорогим: эта его форма распространилась из Юго-Западной Азии и с Балканского полуострова в Африку (около 7000 лет назад) и Центральную Европу (примерно 5000 лет назад). Первый короткорогий крупный рогатый скот почти такой же древний: обнаружены кости, которым 7000 лет. Мелкие короткорогие животные Западной Европы получили известность как кельтский или иберийский скот: они распространились в Северную и Западную Африку и на остальную часть Европейского континента. Большинство современных европейских и американских молочных и мясо-молочных пород – потомки именно этого кельтского скота [3].

Горбатый крупный рогатый скот разделяют на зебу (горб на передней части спины, т.е. в области грудных позвонков) и санга (горб сдвинут вперед –

в шейно-грудную область). Горб развился как приспособление к условиям среды (он считается адаптацией к очень жаркому климату, когда лучше, чтобы жировые отложения с теплоизоляционными свойствами не распределялись по всему телу, а сосредоточились на небольшом участке) и под влиянием целенаправленной селекции. По-видимому, горбатый скот не уступает по древности европейскому короткорогому, но остатки его прослеживаются только на протяжении последних 4500 лет. Он появился либо в Юго-Западной Азии, либо в Индии, а уже примерно к 1500 до н.э. проник в Месопотамию (север Ирака, юго-запад Ирана), Юго-Восточную Азию и Африку [4].

Выводы. Таким образом, наиболее удобной для применения в животноводстве является хозяйственная классификация. Краниологическая классификация неудобная так как крупный рогатый скот – это продуктивные животные, а эта классификация не дает характеристику направлению продуктивности животных и поэтому для животноводства не эффективная. Географическая классификация слишком условна, так как многие породы распространены в различных географических районах и не соответствуют своему названию. Следуя из этого хозяйственная классификация для животноводства является самой удобной и эффективной, так как только по направлению продуктивности уже можно определить живую массу, среднесуточный прирост живой массы, средний удой за лактацию и жирность молока.
Литература

  1. Классификация пород крупного рогатого скота [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.internetoff.com. – Название с экрана.

  2. Породы крупного рогатого скота [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.krugosvet.ru. – Название с экрана.

  3. Шляхтунов В.И. Скотоводство /В.И. Шляхтунов. – Мн.: Техноперспектива, 2005. – 407 с.

  4. Зеленков П.И. Скотоводство /П.И. Зеленков, А.И. Бараников, А.П. Зеленков. - Ростов н/Д: Феникс, 2005. – 324 с.

БІОЛОГІЯ

УДК. 636.934.5.082.

ПРОДУКТИВНІСТЬ НОРОК РІЗНИХ КОЛЬОРОВИХ ГРУП
Бойчук Л.В., магістра технологічного факультету

Вєліканова В.С., доцент, науковий керівник

Харківська державна зооветеринарна академія
Актуальність теми. Хутрове звірівництво – одна із не багатьох галузей сільського господарства, яка традиційно володіє достатнім експортним потенціалом і при правильній організації здатна зайняти достойне місце на світовому ринку без значних додаткових інвестицій. Разом з тим, звірівництво має важливе Значення в економіці України, забезпечуючи населення хутром та виробами з нього промисловість - сировиною, виробників - доходами.

Мета досліджень. Основною метою було вивчення та оцінка продуктивності норок різних кольорових груп: блакитний ірис, сріблясто-блакитна, пастель, сапфір та стандартна в умовах ТОВ «Ізюмське господарство». Продуктивність норок оцінювали за плодючістю та збереженістю молодняка до відлучення.

Результати досліджень. Плодючість норок є однією з найважливіших особливостей норок, вона є однією із показників при оцінці норок господарства народжують від 1 до 12 щенят. В залежності від кольорової групи плодючість самок була не однаковою. Результати плодючості норок різних кольорових груп надається в таблиці 1.

1. Плодючості норок різних кольорових груп

Плодючість щенят

Кольорова група

Блакитний ірис

Сріблясто-блакитна

Пастель

Сапфір

СТК

1

4,44

0,61

4,79

2,06

3,43

2

5,68

2,22

5,41

5,60

4,84

3

8,88

4,44

6,34

10,18

6,40

4

10,12

9,29

14,06

13,13

11,23

5

21,85

19,60

17,16

21,39

18,25

6

22,20

26,06

21,17

22,12

18,10

7

14,74

21,01

19,01

16,67

17,78

8

9,24

12,12

7,42

6,49

11,70

9

2,13

2,83

2,78

1,77

5,93

10

0,18

1,41

1,24

0,44

1,72

11

0,36

0,20

0,46

0,15

0,62

12

0,18

0,20

0,15

0,00

0,00

n

582

501

661

684

652

М

5,12

5,91

5,29

5,22

5,63

m

0,09

0,08

0,08

0,07

0,09

З даних та6лиці 1 видно, що норки народжують віл І до 12 щенят, не стосується самок "блакитного ірису, срібно-голубих та пастелі, самки ж кольорових груп сапфір і ста­ндарт народжували від 1 до 11 щенят. Найбільшу кількість щенят в розрахунку на са­мку, яка ощенилась, реєстрували у сріблясто-блакитних норок 5,9110,08, а найменшу, у блакитного ірису – 5,12+0,09, у стандартних 5,630,09, у пастелі і сапфіра – 5,29±0,08 та 5,22+0.07. По всім кольоровим групам, окрім стандартних, найбільше в самок, які народили по 6 щенят – це: блакитний ірис – 22,20%, сріблясто-блакитних 26,06%, пастель – 21,17%, сапфір – 22,12%, а у стандарту найбільше самок (18,25%) народили по 5 щенят.

З усієї кількості народжених щенят найбільший процент мертвонароджених та загиблих до реєстрації фіксували у блакитного ірису – 11,20% та сапфіру – 11,18%, найменшим він був у пастелевих норок – 4,8%, у стандартних він складає 8,17%, а у сріблясто-блакитних – 5,17%. Загибель норчат відносять за рахунок бронхопневмонії, диспенсії, гіпотрофії, а також за рахунок випадання їх крізь сітку вигулів, удушення.
Висновки. 1. Найбільшу плодючість мали норки сріблясто-блакитні у яких оптимальна кількість щенят при народженні 6-8 становила у 47,1% норок та стандартних 47,58%, 2. При розведенні норок різних кольорових груп перевагу слід надавати норкам сріблясто-блакитним та стандартним, так як вони мають найкращі відтворювальні здатності та користуються найбільшим попитом в умовах ринку.
Література

  1. Коновалов І.В. Основні тенденції та напрями підвищення ефективності розвитку хутрового звірівництва в Україні // Економіка АПК. – 2006. – №1. – С. 88-91.

  2. Паркалов И.В. Пушные звери в среде естественного обитания и перспектива клеточного звероводства в современных условиях. Автореферат дисс. канд. биол. наук, С. - Петербург., 2007, 23 с.

  3. Цупило О.А. Вплив віку норок на їх репродуктивні якості //Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини. 36. наук, праць Харківського зооветеринарного інституту. - X.: РВВ ХЗВІ., 1999. - Вип. 5. Ч. 1. - С. 132-135.

  4. Чепрасов В. Д. Воспроизводительность самок норок в зависимости от уровня кормления в раннем возрасте и в беременность: Автореф. дис ... канд. с.-х. наук. М., 1981. – 29 с.

УДК 638. 135

ПРОПОЛИС: СВОЙСТВА И ПРИМЕНЕНИЕ
Дебелая Е.Н., студентка 3 курса технологического факультета

Хоменко О.И., ассистент, научный руководитель
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   27

Схожі:

Розведення тварин актуальні проблеми iconПрограма навчальної дисципліни актуальні проблеми міжнародного приватного права
Актуальні проблеми міжнародного приватного права// Навчальна програма начальної дисципліни «Актуальні проблеми міжнародного приватного...
Розведення тварин актуальні проблеми iconПогоджено міський голова А. М. Ширінський
Експлуатаційний дозвіл для центрів розведення племінних тварин, підприємств/об'єднань з племінної справи, селекційних, селекційно-технологічних...
Розведення тварин актуальні проблеми iconПовідомлення про проведення IV міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні проблеми економіки 2010» Національна академія управління та науковий економічний журнал «Актуальні проблеми економіки»
Информация, знания и креативность как основные ресурсы интеллектуального капитала
Розведення тварин актуальні проблеми iconМінімальні норми площ для утримання та розведення диких тварин (з розрахунку на одну особину)

Розведення тварин актуальні проблеми iconМінімальні норми площ для утримання та розведення диких тварин (з розрахунку на одну особину)

Розведення тварин актуальні проблеми iconЗміст Сторінка Актуальні проблеми сучасної гастроентерології в практиці сімейного лікаря 3 Цироз печінки: сучасний стан проблеми 6 Современные представления о проблеме целиакии: диагностика и лечебная тактика (лекция)
Актуальні проблеми сучасної гастроентерології в практиці сімейного лікаря 3
Розведення тварин актуальні проблеми icon«Актуальні проблеми розвитку сучасного суспільства» Рівне-2010 Пояснювальна записка
А вирішити, означає зрозуміти причинно-наслідкові зв’язки та дати певну оцінку та зробити певні висновки. Отже, метою дискусійного...
Розведення тварин актуальні проблеми iconПорядок утримання та розведення диких тварин, які перебувають у стані неволі або в напіввільних умовах І. Терміни І визначення

Розведення тварин актуальні проблеми iconТаблиця Якісний склад науково-педагогічних працівників, які забезпечують навчальний процес зі спеціальності кафедра «генетики та розведення с г. тварин»

Розведення тварин актуальні проблеми iconРішення VIІ міжнародної школи-конференції „ Актуальні проблеми фізики напівпровідників від 01. 10. 2010
Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка відбулася VIІ міжнародна школа-конференція (мшк-vii) "Актуальні...
Додайте кнопку на своєму сайті:
ua.convdocs.org


База даних захищена авторським правом ©ua.convdocs.org 2014
звернутися до адміністрації
ua.convdocs.org
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Випадковий документ

опубликовать
Головна сторінка