Пошук навчальних матеріалів по назві і опису в нашій базі:

Розділ 1 Економіка природокористування і еколого-економічні проблеми




165.12 Kb.
НазваРозділ 1 Економіка природокористування і еколого-економічні проблеми
Дата конвертації06.06.2013
Розмір165.12 Kb.
ТипДокументы


Розділ 1 Економіка природокористування і еколого-економічні проблеми




УДК 339.9:341+ 316.334.2
В.В. Сабадаш1
Тенденції сучасної ресурсної політики

у забезпеченні еколого-економічної безпеки
Дослідження присвячене аналізу сучасного стану і перспективних тенденцій ресурсної політики держав з позицій забезпечення у коротко- і довгостроковій перспективі еколого-економічної безпеки.
Вступ

Поетапний розвиток соціально-економічних систем – від традиційного до індустріального суспільства і далі до постіндустріального (Иноземцев, 2005) –нерозривно пов’язаний із виникненням нових видів конфліктів. Особливим різновидом таких конфліктів у сучасній системі природокористування є екологічні. Соціо-економічна природа екологічних конфліктів (ЕК) частіш за все потребує політико-економічного узгодження на міждержавному рівні. Без своєчасного врегулювання ЕК трансформуються у міждержавні і міжрегіональні конфлікти, насильницькі протистояння і сутички (див., наприклад, El-Baz Farouk and Makharita, 1994).

Постановка проблеми та її взаємозв’язок із важливими науково-практичними завданнями. Проблема енергозалежності як основна у сфері ресурсокористування є досить актуальною майже для усіх економічно розвинених країн (табл. 1). Держави-енергетичні монополісти мають змогу припиняти або обмежувати постачання енергоресурсів (перш за все нафти і газу) як на світовий ринок, так і за окремими міждержавними контрактами з політичних, економічних або будь-яких інших причин. Вірогідними наслідками таких рішень можуть бути проблеми у сфері енергетичної безпеки держав, політичні, економічні, екологічні і соціальні ризики. На переконання Голови сенатського комітету у закордонних справах (США) Річарда Лугара „у майбутні десятиліття найбільш вірогідним джерелом озброєного конфлікту на європейському театрі і в прилеглих регіонах буде брак енергії і маніпуляції нею” (Джерелом, 2006).
Таблиця 1 – Використання імпортованих енергоресурсів країнами світу *


Країна

Нафта

Газ

Вугілля

%

Кзал. Н.

%

Кзал. Г.

%

Кзал. В.

Японія

100

1,00

92

0,92

82

0,82

Індія

70

0,70

50

0,50

76

0,76

США

58

0,58

15

0,15





Китай

45

0,45

30

0,30

46

0,46

Країни ЄС

40

0,40

54

0,54

50

0,50


* За даними Інституту проблем нафти і газу Російської академії наук і професора Міжнародного економічного інституту Бориса Купріна.

Відчутні проблеми з енергоресурсами мають і українські виробники, особливо у металургійній, хімічній і машинобудівній галузях, ресурсоємність яких значно перевищує світові аналоги. Імпортовані енергоресурси, в першу чергу, нафта і газ складають основу промислового базису національної економіки. В Указі Президента України Віктора Ющенка „Про затвердження Стратегії національної безпеки України” зазначається, що надмірна залежність України від імпорту енергетичних ресурсів є загрозою національній економічній безпеці.

Саме тому протягом останніх років держави (їх об’єднання) приділяють значну увагу питанням ресурсозбереження і ефективного енергоменеджменту, усвідомлюючи, що нехтування проблемою ресурсозалежності може призвести до виникнення серйозних міждержавних еколого-економічних конфліктів.

Таким чином, дослідження проблем використання природно-ресурсного потенціалу держав і окремих регіонів є досить актуальним питанням з точки зору розроблення і впровадження у практику господарювання ефективних еколого-економічних механізмів формування стратегій національної безпеки.

Завданнями даного дослідження є аналіз сучасного стану і перспективних тенденцій ресурсної політики держав з позицій забезпечення у коротко- і довгостроковій перспективі еколого-економічної і енергетичної безпеки.

Виклад основного матеріалу дослідження. Майбутні досягнення соціально-економічного розвитку залежать від політичних рішень у сфері охорони довкілля, які приймаються вже сьогодні або будуть прийматися у близькій перспективі. Навколишнє середовище і природні ресурси дедалі все частіше відіграють ключову роль при прийнятті соціально-економічних рішень як на внутрішньодержавному, так і міждержавному рівнях.

Вихід на світову економічну арену таких потужних економічних гравців, як Китай, Індія, Бразилія, країни Південно-Східної Азії призвів до змін не тільки економічних правил поведінки і конкуренції, а й екологічних стратегій збереження довкілля, оскільки стрімке економічне зростання названих країн забезпечується саме прогресуючими темпами промислового виробництва. Постало питання справедливого розподілу природоохоронних зусиль, для чого має бути сформована принципово нова система глобальної екологічної безпеки через якісно нові міжнародні переговори.

Як держави, так і окремі суб’єкти далі не можуть ігнорувати серйозні геополітичні зміни. Глобальне потепління, зміна клімату, швидке таїння арктичних льодів можуть відкрити нові перспективи економічного розвитку. Наприклад, деякі великі енергетичні компанії вже провадять заходи, пов’язані із розвідкою значних родовищ вуглеводневої сировини у Баренцовому морі. Внаслідок таких дій влітку 2006 р. виник конфлікт між Данією і Канадою за контроль над невеликим (площею у 1,3 кв. км) островом Ханс (Туркупалук), який розташований між Гренландією і Елесмерським морем (Будущая, 2006). Проблема міждержавного спору – розподіл шельфу, багатого рибою і креветками і, можливо, покладами нафти між зацікавленими державами. Через рік, влітку 2007 р. конфлікт набув ознак відкритого дипломатичного протистояння – обидві країни зробили відповідні заяви, зміст яких зводиться до наступного – сторони конфлікту поки що не бачать виходу із ситуації, що склалася і готові й надалі відстоювати свої інтереси. Канада вже направила у район конфлікту військові кораблі. Не виключено, що подальша суперечка переросте у предмет ЕК, а самі дефіцитні ресурси стануть об’єктом ЕК.

Іншим прикладом ресурсного конфлікту може слугувати вже згадуваний нами раніше (Сабадаш, 2004; 2007 а; 2007 б) конфлікт між Україною і Румунією за володіння о. Зміїний, де в прилеглому до острова морському шельфі Україною знайдені значні поклади нафти. Після довгих взаємних територіальних претензій Румунія і Україна влітку 2007 р. звернулися за вирішенням спірного питання до міжнародного суду. Як показує практика врегулювання подібних територіальних міждержавних суперечок, суд не вирішує їх на користь однієї із держав, а зазвичай знаходять компромісне рішення. Але ні Україна, ні Румунія раніше не змогли дійти компромісу у цій справі, оскільки мова йде про значні родовища нафти у континентальному острівному шельфі, а це вже питання забезпеченості досить значним обсягом енергоресурсу і енергетичної безпеки держави у майбутньому.
Стан і перспективи тенденцій сучасної ресурсної політики

на світовому ринку енергетичних ресурсів
Як зазначається в оприлюдненому нафтовою компанією British Petroleum (ВР) звіті про стан енергетичних ресурсів у світі (2006 р.), розвіданих світових запасів нафти вистачить на 40 років; при збереженні нинішніх обсягів споживання газу – на 70 років (рис. 1).

Видобуток нафти за 2006 р. у світі збільшився на 0,4% і склав 81,7 млн. баррелів на день. Газу було видобуто 2,86 трлн. кубометрів, що на 3% більше, ніж на рік раніше. Найбільші темпи зростання спостерігались у вуглевидобувній галузі – на 5,6% – до 6,2 млрд. т.

Обсяг виробленої електроенергії зріс на 4,2% – до 19 млн. ГВт, при цьому атомна енергетика росла повільніше за гідроенергетику. Обсяг споживання атомної енергії збільшився на 1,4%, а гідроенергії – на 3,2% (Нафти, 2007).

У 2006 р. ціни на сиру нафту зростали (рис. 2), в той час як інші основні енергоресурси – газ і вугілля – дещо подешевшали в Північній Америці, але зросли в ціні в решті регіонів.

За обсягами споживання енергоресурсів на душу населення країнами-лідерами є США, Канада, Австралія, Росія, країни Перської затоки і Європи.



Рис. 1. Обсяги розвіданих запасів основних енергетичних ресурсів, років споживання
Проблеми у сфері ресурсовикористання поглиблюються і тим фактом, що переважна більшість світових запасів основних енергетичних ресурсів – газу, нафти і вугілля (рис. 3) – знаходяться сьогодні поза контролем приватних компаній (за оцінками фахівців, близько 80% світових запасів нафти підконтрольні державним структурам). Відповідно, існує ризик використання енергоресурсів на догоду політичній доцільності, а не ринковій раціональності.


Рис. 2. Динаміка світової ціни на нафту


Країни Європи вкрай занепокоєні залежністю від поставок енергоресурсів на європейський ринок нафти і газу із Російської Федерації і країн Середньої Азії (рис. 4).

Російська Федерація – основний постачальник нафти і газу до країн Західної Європи – збільшує темпи видобування і експорту нафти і газу для забезпечення енергетичних потреб імпортерів, до яких належить і Україна.




Розвідані поклади нафти у Росії складають приблизно 60 млрд. баррелів, більша частина яких знаходиться на Уралі, Середньосибірському плоскогір’ї, в Західному Сибіру (за даними видання „Oil and Gas Journal”). У 2006 р. зростання видобутку природного газу у Росії становило близько 2,5%, у січні - березні 2007 р. – тільки 0,2%.

Забезпеченість української економіки основними видами енергетичних ресурсів наведено у табл. 2 і 3.
Таблиця 2 – Видобуток вуглеводнів і вугілля в Україні, 2005 р. *


Корисні копалини

Обсяг видобутку

Природний газ, млрд. м3

20,600

Нафта, млн т

3,154

Газовий конденсат, млн т

1,203

Буре вугілля, тис. т

304,400

Кам’яне вугілля, млн т

77,733


* За даними Міністерства палива та енергетики України і НАК „Нафтогаз України”.
В Україні розвідано на сьогодні близько 1,0 трлн м3 газу, що за нинішнього обсягу споживання (75-80 млрд. м3/рік) вистачить приблизно на 13 років за умови не зростання обсягів споживання. Нерозвідані запаси газу оцінюються приблизно у 4,5 трлн м3.
Таблиця 3 – Запаси корисних копалин України

(на 01.01.2005 р. за даними Державного балансу запасів корисних копалин України) *


Корисні копалини

Обсяг запасів

Промислові

Попередньо розвідані

Природний газ, млн м3

вільний

1023,832

338,9090

розчинений

26,8260

7495,0000

Нафта, млн т

115,9940

36,2840

Газовий конденсат, млн т

69,8040

17,5740

Буре вугілля, млн т

2593,9970

299,1810

Кам’яне вугілля, млн т

42681,3320

11036,9110

Руди заліза, млн т

24210,9670

4136,9740

Руди марганцю, млн т

2234,2340

197,2730

Глина тугоплавка, млн т

104,6070

75,4960

Камінь будівельний, млн м3

9267,4026

678,6380

Камінь облицювальний, млн м3

325,8770

45,7822

Цегляно-черепична сировина, млн м3

2395,7576

115,3870

Цементна сировина, млн т

2867,8110

842,7050

Підземні води прісні, тис. м3/доб.

14890,5960

992,9720

Мінеральні води, тис. м3/доб.

77,8300

2661,0000


* „Бизнес”, № 5 від 30.01.2006 р., с. 26.
Країни-експортери газу вже сьогодні намагаються формувати єдину політику ціноутворення на світовому ринку постачання газу.

Протягом 2006-2007 рр. провідні держави-виробники і постачальники природного газу на світовий ринок – Росія, Алжир, Іран, Венесуела і Катар – зробили низку заяв про можливість створення так званого „газового картелю” (так звана „газова ОПЕК2”), метою створення якого є:

  • об’єднання зусиль чотирнадцяти провідних країн-експортерів щодо активного впливу на процеси видобутку і транспортування природного газу;

  • координація дій з питань ціноутворення;

  • розроблення стратегії розвитку інфраструктури у сфері газовидобутку і газопостачання;

  • формування єдиної політики відносин з країнами-споживачами природного газу.

Оскільки у більшості випадків продаж газу відбувається згідно довгострокових контрактів, то ціна не фіксується, а „прив’язується” до світової ціни на сиру нафту і нафтопродукти. Переглядається ціна як правило кожні півроку. Незважаючи на той факт, що ціна на нафту постійно зростає (див. рис. 2), такий підхід не зовсім подобається великим газовидобувним компаніям, які вважають ціну на газ занизькою. Враховуючи, що прогноз споживання природного газу тільки на 2007 р. – близько 2,8 трлн м3, питання ціноутворення для експортерів природного газу є досить актуальним. Обговорюються два можливі варіанти формування ціни: 1) зовсім відмовитися від будь-яких цінових орієнтирів; 2) використовувати іншу енергоресурсну „прив’язку”, наприклад, ціну на ядерне паливо. Таким ресурсом може бути уран – основний вид палива для ядерних енергетичних реакторів АЕС і сировина для ядерних збройних програм. Ціна на природний уран за останні кілька років зросла з 20 дол. США до 300 дол. США за кілограм і, на думку президента РНЦ „Курчатовський інститут” академіка Євгена Веліхова, „... гранична ціна за один кілограм урану може зрости ще на порядок” (Ціни, 2007). Така цінова тенденція пояснюється реалізацією у найближчому майбутньому досить масштабних програм розвитку атомної енергетики і прогнозований на середину століття дефіцит уранової сировини (див. рис. 1).

США вбачають у створенні газового картелю економічну загрозу для себе, оскільки вони законсервували всі родовища на своїй території і не дозволяють їх розробляти і експлуатувати навіть американським компаніям. Не менш категорично налаштований і ЄС: за такого розвитку сценарію країни ЄС планують значно збільшити обсяги інвестування в розвиток атомної енергетики.

Комітет сенату США схвалив законопроект, який забороняє державам створювати нафтові і газові картелі. У разі ухвалення законопроекту обома палатами Сенату і підписанням Президентом США американська прокуратура зможе переслідувати уряди держав-учасників картелю на території США в судовому порядку. Такий крок США, на думку російських дипломатів, створив прецедент порушення міжнародного права (Америка, 2007). Саме Росія є одним із найбільш зацікавлених учасників створення майбутнього об’єднання, оскільки створення картелю дасть змогу штучно підтримувати ціни на газ на високому рівні і, як наслідок, збільшити доходи від експорту (тільки у 2007 р. виробники природного газу прогнозують заробити близько 150 млрд. дол. США). А це, в свою чергу, дозволить їй інвестувати отримані прибутки в газовидобувну промисловість – розробка і експлуатація складних газових родовищ потребує значних капіталовкладень.

Україні як зацікавленій стороні залишається чекати розвитку подій, але вже сьогодні думки українських спеціалістів з цього приводу суттєво різняться (Бно-Айриян, 2007).

Вирішення проблем забезпеченості енергетичними ресурсами і зменшення ризиків виникнення ЕК у майбутньому в значній мірі можливе за рахунок якнайширшого використання альтернативних та відновлювальних джерел енергії. Тенденції у використанні основних енергетичних ресурсів (рис. 5 і 6) свідчать про поступову відмову від традиційних енергоресурсів на користь альтернативних. Перший крок у вирішенні проблеми, задекларований розвиненими країнами, – довести частку альтернативної енергетики до 2020 р. з 7% до 20% (біопаливо, відновлювані джерела – енергія сонця, вітру, води):

  • біопаливо – етиловий спирт (замінник бензину), який отримують при переробці сільськогосподарської продукції – цукрової тростини, кукурудзи, рапсу;

  • водень – на сьогодні всі економічно розвинені країни світу розробляють програми і технології, пов’язані із якнайширшим використанням водневої енергетики;

  • геотермальна енергія – постачання теплової енергії споживачам. Ісландія майже повністю задовольняє у такий спосіб свої теплоенергетичні потреби;

  • енергія вітру – накопичені запаси можна використовувати та продавати власникам електромереж. Частка такого альтернативного джерела енергії у Німеччині складає близько 10%, Данії – 20%;

  • енергія морських хвиль – припливи і відливи морських хвиль використовують для генерування електроенергії на хвильових станціях. Такі технології працюють у Данії, Австралії;

  • сонячна енергія – спеціальні акумулятори її накопичують, перетворюючи потім на теплову і електричну. Досить широко використовують технології у США, країнах південної Європи.


Рис. 5. Структура використання основних енергетичних ресурсів (початок ХХ ст.)





Рис. 6. Структура використання основних енергетичних ресурсів (прогноз на 2100 р.)



Уза­гальнені тенденції щодо структури подальшого трансформування світового використання енергетичних ресурсів наведені в табл. 4.
Таблиця 4 – Тенденції енергокористування за джерелами ресурсів (Мамалига, 2001)


Джерело енергії

Річний приріст, %

Вітер

22

Сонце

16

Геотермальні води

4

Нафта

2

Природний газ

2

Ядерна енергія

1



Висновки і перспективи подальших досліджень. Формування ресурсної політики і стратегій енергетичної безпеки держав має базуватися на детальному аналізі поточної ситуації з використанням основних енергетичних ресурсів і чіткому прогнозуванні подальших тенденцій розвитку їх ринків. Такі тенденції ресурсної політики держави, як дефіцит і надлишок ресурсу можуть бути предметом ЕК (Сабадаш, 2007 а; 2007 б). Виснаження природно-ресурсного потенціалу держав і регіонів і, як наслідок, загострення боротьби за право доступу і володіння ресурсами, неефективний ресурсний менеджмент, політична доцільність і відчутні загрози еколого-економічній та енергетичній безпеці держави – причини, які вже у найближчому майбутньому спонукатимуть держави або до продукування міжнародних конфліктів, які можуть трансформуватися у серйозні ЕК з важкопрогнозованими еколого-економічними і соціальними наслідками, або до спільного пошуку шляхів взаємоприйнятного вирішення ресурсних проблем.

Проведений аналіз сучасного стану і перспективних тенденцій ресурсної політики держав з позицій забезпечення у коротко- і довгостроковій перспективі еколого-економічної і енергетичної безпеки дозволяє у відповідності до одержаних результатів окреслити такі перспективні напрями подальших досліджень:

а) дослідження аспектів ресурсної політики, а саме дефіциту та надлишку ресурсу як потенційних джерел ЕК;

б) аналіз діючих і розроблення адекватних механізмів розв’язання (врегулювання) ЕК на різних рівнях господарювання;

в) дослідження критеріїв ефективності пропонованих механізмів розв’язання (врегулювання) ЕК у коротко- і довгостроковій перспективах;

г) аналіз функцій і завдань держави, приватних компаній і неурядових організацій у вирішенні діючих і потенційних ЕК.


  1. Америка запретила «газовую ОПЕК» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.vzglyad.ru. – Заголовок з екрану (актуально на 27.07.2007 р.).

  2. Бно-Айриян М. Газовый коктейль//Бизнес. – 2007. – № 16. – С. 54.

  3. Будущая война развернется за окружающую среду [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ecoportal.ru/news.php?id=18232. – Заголовок з екрану (актуально на 07.07.2006 р.).

  4. Джерелом майбутніх конфліктів стануть маніпуляції енергоресурсами [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.unian.net/ukr/news/news-177579.html. – Заголовок з екрану (актуально на 20.12.2006 р.).

  5. Иноземцев В.Л. Постиндустриальное общество как теоретическая конструкция и формирующаяся реальность/Социально-экономические проблемы информационного общества/Под ред. д.э.н., проф. Л.Г. Мельника. – Сумы: ИТД «Университетская книга», 2005. – С. 120-148.

  6. Мамалига В. Енергозбереження: ще не втрачені можливості//Дзеркало тижня. – 2001. – № 50.

  7. Нафти вистачить на 40 років [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.unian.net/ukr/news/news-199688.html. – Заголовок з екрану (актуально на 15.06.2007 р.).

  8. Сабадаш В.В. Екологічні конфлікти у сучасній системі природокористування//Механізм регулювання економіки. – 2004. – № 4. – С. 73-79.

  9. Сабадаш В.В. Типологія екологічних конфліктів//Механізм регулювання економіки. – 2007 а. – № 1. – С. 22-34.

  10. Сабадаш В.В. Социально-экономическое измерение экологических конфликтов в достижении устойчивого развития//Социально-экономический потенциал устойчивого развития: Учебник/Под ред. проф. Л.Г. Мельника (Украина) и проф. Л. Хенса (Бельгия). – Сумы: ИТД “Университетская книга”, 2007 б. – С. 963-982.

  11. Ціни на уран швидко зростають і зростатимуть ще швидше [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.unian.net/ukr/news/news-196450.html. – Заголовок з екрану (актуально на 21.05.2007 р.).

  12. El-Baz, Farouk & R.M. Makharita (Eds.). (1994). The Gulf War and the environment. Lausanne: Gordon and Breach Science Publishers.


Отримано 22.05.2007 р.
В.В. Сабадаш

Тенденции современной ресурсной политики

в обеспечении эколого-экономической безопасности

Исследование посвящено анализу современного состояния и перспективных тенденций ресурсной политики государств с позиций обеспечения в кратко- и долгосрочной перспективе эколого-экономической безопасности.

1Сабадаш Віктор Володимирович, кандидат економічних наук, доцент, докторант Сумського державного університету.
© В.В. Сабадаш, 2007

2 ОПЕК – Організація країн-експортерів нафти (OPEC – Organization of the Petroleum Exporting Countries). Створена 1960 р.



Механізм регулювання економіки, 2007, № 2

Схожі:

Розділ 1 Економіка природокористування і еколого-економічні проблеми iconРозділ 1 Економіка природокористування і еколого-економічні проблеми
У статті розглянуто сучасні еколого-економічні проблеми транспортних систем, проаналізовано особливості і фактори їх впливу на стан...
Розділ 1 Економіка природокористування і еколого-економічні проблеми iconРозділ 1 Економіка природокористування і еколого-економічні проблеми

Розділ 1 Економіка природокористування і еколого-економічні проблеми iconРозділ 1 Економіка природокористування і еколого-економічні проблеми
Окреслено перспективи застосування методу еколого-економічної оцінки механізму контролю для економіки України та стану її навколишнього...
Розділ 1 Економіка природокористування і еколого-економічні проблеми iconРозділ 1 Економіка природокористування і еколого-економічні проблеми
...
Розділ 1 Економіка природокористування і еколого-економічні проблеми iconРозділ 2 Міжнародна економіка удк 504*33[327: 627. 12] І. А. Дубовіч1
Сучасні проблеми транскордонного еколого-економічного співробітництва у сфері використання й охорони водних ресурсів
Розділ 1 Економіка природокористування і еколого-економічні проблеми iconЕкономіка природокористування
Заняття Предмет, мета, завдання й структура курсу “Економіка природокористування”
Розділ 1 Економіка природокористування і еколого-економічні проблеми iconР. Г. Економіка природокористування. Навчальний посібник
Макарова Н. С., Гармідер Л. Д., Михальчук Л. В., Економіка природокористування: Навч посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007...
Розділ 1 Економіка природокористування і еколого-економічні проблеми iconПрограма дисципліни «економіка природокористування»
Предмет: економіка природокористування – міждисциплінарна наука, спрямована на отримання і практичне використання нових знань у галузі...
Розділ 1 Економіка природокористування і еколого-економічні проблеми iconЕколого-економічні аспекти розвитку галузі рослинництва в україні
У статті розглянуто еколого-економічні аспекти галузі рослинництва в цілому, досліджено динаміку зміни посівних площ сільськогосподарських...
Розділ 1 Економіка природокористування і еколого-економічні проблеми iconЕколого-економічні проблеми промислових та побутових відходів в україні доц
До найактуальніших проблем сьогодення, що стосуються кожного жителя планети і від яких залежить майбутнє людства, слід віднести...
Додайте кнопку на своєму сайті:
ua.convdocs.org


База даних захищена авторським правом ©ua.convdocs.org 2014
звернутися до адміністрації
ua.convdocs.org
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Випадковий документ

опубликовать
Головна сторінка