Пошук навчальних матеріалів по назві і опису в нашій базі:

Бориславська Олена Марківна удк 342. 25 (477) конституційно-правові засади




356 Kb.
НазваБориславська Олена Марківна удк 342. 25 (477) конституційно-правові засади
Сторінка2/3
Дата конвертації11.07.2014
Розмір356 Kb.
ТипАвтореферат
1   2   3

Джерельну базу дисертаційного дослідження становлять Конституція України, закони України, локальні правові акти, зокрема статути територіальних громад, інші нормативно-правові акти України, законодавство окремих зарубіжних держав.

Теоретичною основою дослідження є праці провідних українських учених, які започаткували формування сучасних поглядів на конституційно-правовий інститут місцевого самоврядування, провели науковий аналіз політико-правової природи місцевого самоврядування. Це, зокрема, праці таких науковців: М.О. Баймуратова, О.В. Батанова, С.В. Болдирєва, В.І. Борденюка, І.П. Бутка, М.М. Воронова, А.З. Ґеорґіци, І.А. Грицяка, П.Ф. Гураля, А.П. Зайця, В.М. Кампо, О.О. Карлова, А.М. Колодія, М.І. Корнієнка, В.В. Кравченка, В.Ф. Кузнєцової, В.С. Куйбіди, Н.О. Нижник, М.П. Орзіха, В.Ф. Погорілка, М.О. Пухтинського, С.Г. Серьогіної, В.О. Серьогіна, В.Я. Тація, Ю.М. Тодики, О.Ф. Фрицького, В.М. Цвіка, В.І. Чушенка, В.М. Шаповала, Л.П. Юзькова.

При науковому дослідженні використані праці відомих російських учених – С.С. Алексєєва, Г.В. Барабашева, А.О. Безуглова, О.Є. Кутафіна, Н.В. Постового, В.І. Фадєєва, К.Ф. Шеремета, а також праці українських учених – державознавців минулого: С.С. Дністрянського, О.О. Ейхельмана, Ю.Л. Панейка, В.Целевича.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що праця є цілісним і комплексним теоретичним дослідженням конституційно-правових засад місцевого самоврядування в Україні. Вперше проведено дослідження механізму реалізації конституційно-правових засад місцевого самоврядування, яке спрямоване на виявлення основних проблем їх впровадження в життя та окреслення конкретних шляхів їх подолання.

Наукова новизна роботи виражена у таких основних положеннях, висновках та пропозиціях:


  1. Вперше наведено аргументи, що фундаментом системи конституційно-правових засад місцевого самоврядування України служать принципи основ конституційного ладу України, передбачені статтями 5 та 7 Основного Закону – принципи народного суверенітету та визнання і гарантування місцевого самоврядування в Україні. Саме вони зумовлюють демократичний характер системи конституційно-правових засад місцевого самоврядування у цілому.

2. Отримало подальший розвиток розмежування термінів «конституційні основи місцевого самоврядування», «конституційно-правові засади місцевого самоврядування», «конституційні принципи місцевого самоврядування». На цій основі подано авторські визначення вказаних понять.

Конституційно-правові засади місцевого самоврядування України - це система об’єктивно обумовлених вихідних ідей, корінних начал, які закріплені чи випливають зі змісту Конституції, чинних на території України міжнародно-правових актів та законів України, носять загальний характер і визначають сутність, побудову (організацію) та здійснення місцевого самоврядування в Україні.

3. Запропоновано авторський варіант системи конституційно-правових засад місцевого самоврядування, що може бути використаний у процесі подальшого вдосконалення законодавства України про місцеве самоврядування. Його становлять наступні засади: пріоритету прав і свобод людини при здійсненні місцевого самоврядування; оптимального поєднання форм безпосередньої і представницької демократії у здійсненні місцевого самоврядування; виборності органів та посадових осіб місцевого самоврядування; відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування перед територіальними громадами; організаційно-правової та матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування; законності; гласності; субсидіарності у наданні громадських послуг; балансу та гармонізації інтересів місцевого самоврядування та держави; повсюдності місцевого самоврядування; поєднання колегіальності з відповідальністю органів та посадових осіб місцевого самоврядування за свою діяльність; відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування перед органами державної виконавчої влади за здійснення делегованих повноважень; державної підтримки місцевого самоврядування; гарантованості місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування.

  1. Вперше обґрунтовано, що сьогодні процес становлення та розвитку системи конституційно-правових засад місцевого самоврядування в Україні триває з метою забезпечення цілісності її елементів шляхом узгодження принципів місцевого самоврядування, передбачених національним законодавством України з принципами Європейської хартії місцевого самоврядування, а також удосконалення механізму реалізації конституційно-правових засад місцевого самоврядування.

  2. Наведено додаткові аргументи, що ефективне функціонування місцевого самоврядування можливе тільки при оптимальному поєднанні прямої і представницької форм демократії. Це повинно забезпечити, з одного боку, реальну участь населення в процесі вироблення і прийняття рішень з питань місцевого значення, з іншого - оперативне вирішення місцевих справ органами місцевого самоврядування для задоволення потреб мешканців територіальних громад.

  3. Вперше доведено, що у чинному законодавстві України про місцеве самоврядування немає єдиного підходу у питаннях відповідальності органів та посадових осіб різних рівнів місцевого самоврядування. Аналіз сучасного стану правового регулювання досліджуваного питання свідчить про фактичне існування відповідальності органів і посадових осіб базового рівня місцевого самоврядування перед територіальними громадами та державою; органів регіонального рівня місцевого самоврядування – перед державою, і відсутність такої відповідальності перед територіальними громадами, спільні інтереси яких вони представляють.

  4. Вперше аргументовано положення, що конституційно-правові засꗬÁIЙሀ¿ကЀ鼢

橢橢뎲뎲Й쨢 � � 콶￿¤￿¤￿¤]֜֜֜֜֜֜֜µְְְְ8ר؄dְ⦋¶ڜڜ"ھھھޙޙޙ⤠⤢⤢⤢⤢⤢⤢$⩁Ǵⰵ~⥆E֜ޙޙޙޙޙ⥆органів місцевого самоврядування пристосувати програми задоволення потреб своїх виборців до місцевих умов; з іншого - потребою центральних органів державної влади виконувати обов’язки загальнодержавного характеру і забезпечувати дотримання і захист прав та свобод усіх громадян.

  1. Наведено додаткові аргументи стосовно положення, що законодавче забезпечення подальшого розвитку місцевого самоврядування доцільно базувати на застосуванні комплексного підходу, спрямованого на створення цілісної законодавчої бази місцевого самоврядування, - саме це є необхідною умовою його подальшого розвитку.

  2. Вперше доведено, що вдосконалювати механізм реалізації конституційно-правових засад місцевого самоврядування доцільно у двох напрямах: а) шляхом правотворчої діяльності (виробленням конкретизуючих і деталізуючих норм матеріального і процесуального права та об’єктивації їх як у загальнодержавних, так і локальних правових актах); б) через правозастосовчу діяльність (стимулюванням та підтримкою розвитку місцевої ініціативи, створенням умов для становлення самодостатніх територіальних громад тощо).

Практичне значення одержаних результатів дисертації полягає в тому, що сформульовані в дисертаційному дослідженні висновки, рекомендації та пропозиції можуть бути використані:

  • у науково-дослідній роботі - в процесі подальшої розробки комплексних науково-практичних проблем організації і функціонування місцевого самоврядування в Україні;

  • у правотворчій роботі - під час розробки та прийняття нових законодавчих актів, внесення змін до чинних законів, що стосуються питань місцевого самоврядування, а також у процесі розробки та прийняття статутів територіальних громад;

  • у навчальному процесі - при викладанні курсів конституційного права України та муніципального права, підготовці відповідних розділів навчальних посібників.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювались на засіданнях кафедри конституційного, адміністративного і фінансового права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, на щорічних наукових конференціях “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні”, Львів, 2001, 2002, 2003 рр. (тези опубліковані); на науковій конференції молодих вчених “Конституція - основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України” , м. Харків, 30 червня 2001 р. (тези опубліковані); на перших Всеукраїнських осінніх юридичних читаннях студентів та аспірантів, м. Хмельницький, листопад 2002 р. (тези опубліковані); міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми реалізації Конституцій України та Польщі”, 27-28 листопада 2002 р., м. Львів (тези опубліковані).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки, сформульовані в дисертаційному дослідженні, знайшли відображення у семи наукових публікаціях, з яких три - у фахових виданнях.

Структура дисертації визначена метою, предметом і логікою дослідження. Робота складається із вступу, двох розділів, що об’єднуть 8 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (239 найменувань). Повний обсяг рукопису – 212 сторінок, у тому числі список використаних джерел – 23 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі дисертації обґрунтовується актуальність обраної теми дослідження, зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначаються мета та завдання, об’єкт та предмет дослідження, розкривається методологічна основа дослідження, характеризується його джерельна база, наукова новизна, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, а також міститься інформація про апробацію результатів дослідження, структуру та обсяг дисертації.

Розділ перший “Теоретичні аспекти становлення системи конституційно-правових засад місцевого самоврядування в Україні”, який складається із чотирьох підрозділів, присвячений аналізу основних положень теорії конституційно-правових засад місцевого самоврядування, зокрема встановлено їх зв’язок з принципами основ конституційного ладу України, розкрито поняття, зміст та система конституційно-правових засад місцевого самоврядування, проведено їх класифікацію та охарактеризовано головні етапи становлення.

У підрозділі 1.1 “Конституційно-правова характеристика місцевого самоврядування як форми народовладдя та однієї з основ конституційного ладу України” досліджено зміст принципів основ конституційного ладу України, які є визначальними для місцевого самоврядування.

Конституція України 1996 року у системі основ конституційного ладу закріпила важливі принципи демократичної держави, визначальні для функціонування місцевого самоврядування – засади народного суверенітету та визнання і гарантування місцевого самоврядування. Стаття 5 Основного Закону констатує, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, та закріплює принципово нову конституційну систему народовладдя, яка характеризується, по-перше, тим, що на конституційному рівні проголошується право народу України здійснювати належну йому владу безпосередньо, по-друге, тим, що передбачається право народу на здійснення влади через органи місцевого самоврядування, які не входять у систему органів державної влади.

Аналіз існуючих у науковій літетатурі поглядів дає підставу стверджувати, що місцеве самоврядування “визнається та гарантується” чинною Конституцією України не тільки як право територіальних громад самостійно вирішувати питання місцевого значення, але й як окрема форма народовладдя, що передбачає встановлення в державі демократичної децентралізованої системи управління.

Місцеве самоврядування характеризується низкою властивостей, що окреслюють його місце в системі народовладдя України, зокрема: наявністю особливого суб’єкта місцевого самоврядування – територіальної громади; окремим місцем місцевого самоврядування в демократичному механізмі управління, яке полягає в тому, що органи місцевого самоврядування не входять до системи органів державної влади; наявністю власного об’єкта управління – питань місцевого значення; самостійністю місцевого самоврядування, яка гарантується державою; наявністю особливої мети здійснення місцевого самоврядування – реалізації інтересів територіальної громади; здійснення управління з урахуванням історичних та інших місцевих традицій та особливостей.

На підставі проведеного дослідження зроблено висновок, що місцеве самоврядування  – особлива форма здійснення влади народу України, яка передбачає інші засади організації і функціонування місцевого самоврядування, ніж ті, що притаманні системі державного управління.

У підрозділі 1.2 “Поняття і зміст конституційно-правових засад місцевого самоврядування” стверджується думка, що принципи основ конституційного ладу виконують роль бази, фундаменту, на якому ґрунтується концепція місцевого самоврядування. Конституційно-правовим засадам місцевого самоврядування належить особлива роль у правовому регулюванні суспільних відносин: в них конкретизуються та специфічно переломлюються стосовно організації і здійснення місцевого самоврядування фундаментальні ідеї та начала, сконцентровані в основах конституційного ладу України. Виходячи з цього, обґрунтовано демократичний характер конституційно-правових засад місцевого самоврядування України, що є однією з притаманних їм ознак (властивостей).

Ознаками конституційно-правових засад місцевого самоврядування також є їхня об’єктивна обумовленість, регулятивність, системність (цілісність) та загальний характер. Дослідження властивостей конституційно-правових засад місцевого самоврядування дало можливість сформулювати їх визначення:

Конституційно-правові засади місцевого самоврядування - це система об’єктивно обумовлених вихідних ідей, корінних начал, які закріплені чи випливають зі змісту Конституції України, чинних на території України міжнародно-правових актів та законів України, носять загальний характер і визначають сутність, побудову (організацію) та здійснення місцевого самоврядування в Україні.

Особлива увага акцентується на співвідношенні конституційно-правових засад з конституційними основами місцевого самоврядування. Під останніми розуміються юридичні норми Конституції України, які визначають найважливіші (основоположні) відносини у сфері функціонування місцевого самоврядування та на якихꗬÁIЙሀ¿ကЀ鼢

橢橢뎲뎲Й쨢 � � 콶￿¤￿¤￿¤]֜֜֜֜֜֜֜µְְְְ8ר؄dְ⦋¶ڜڜ"ھھھޙޙޙ⤠⤢⤢⤢⤢⤢⤢$⩁Ǵⰵ~⥆E֜ޙޙޙޙޙ⥆ його засади, але й основні функції, систему місцевого самоврядування, основні форми та механізм здійснення місцевого самоврядування, його найважливіші гарантії.

У підрозділі 1.3 “Система і класифікація конституційно-правових засад місцевого самоврядування та їх втілення в законодавстві України” показано, що конституційно-правові засади місцевого самоврядування об’єктивно взаємопов’язані, у сукупності вони являють собою певну органічну єдність, систему, яка виражає у концентрованому вигляді зміст місцевого самоврядування. Мова йде про систему загальних засад, які є визначальними для всього конституційно-правового інституту місцевого самоврядування (для їхнього позначення у дисертації застосовано поняття “конституційно-правові засади місцевого самоврядування” у його вузькому розумінні), хоча виділяються й засади спеціальні – притаманні окремим сферам місцевого самоврядування.

Систему конституційно-правових засад місцевого самоврядування України становлять принципи, передбачені Конституцією України, законами України та Європейською хартією місцевого самоврядування, яка на сьогодні є єдиним міжнародно-правовим актом з питань місцевого самоврядування, ратифікованим Україною. Дослідження природи конституційно-правових засад місцевого самоврядування України засвідчує, що їх систему становлять:

а) політико-правові конституційні засади місцевого самоврядування (обумовлені особливостями суспільно-політичного ладу, виражають політичну лінію держави з приводу організації та здійснення влади і реалізація яких забезпечується загальнодержавними методами): пріоритету прав і свобод людини, демократизму, законності, гласності;

б) сутнісно-організаційні конституційно-правові засади місцевого самоврядування (які вказують на зміст та сутність влади, що здійснюється територіальними громадами безпосередньо та через органи місцевого самоврядування), наприклад: поєднання державних і місцевих інтересів у здійсненні місцевого самоврядування.

За критерієм однорідності суспільних відносин, на які здійснюють регулюючий вплив конституційно-правові засади місцевого самоврядування, запропоновано умовно поділити їх на такі види:

1) засади поєднання форм безпосередньої і представницької демократії у здійсненні місцевого самоврядування;

2) конституційно-правові засади взаємовідносин держави і місцевого самоврядування;

3) організаційно-функціональні засади місцевого самоврядування.

У підрозділі 1.4 “Становлення і розвиток конституційно-правових засад місцевого самоврядування в Україні” зазначено, що фактичне відродження правових засад місцевого самоврядування в незалежній Україні розпочалося з прийняттям 7 грудня 1990 р. Закону УРСР “Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування”. Закон передбачив основні принципи місцевого самоврядування, які, однак, випливали з подвійної природи місцевих рад – як органів місцевого самоврядування і як органів державної влади. Системне дослідження політико-правових передумов прийняття та змісту Закону УРСР 1990р. приводить до висновку про суттєвий вплив Декларації про державний суверенітет України на передбачені ним засади місцевого самоврядування.

Аналіз етапу становлення конституційно-правових засад місцевого самоврядування починаючи від проголошення незалежності України до прийняття Конституції України 1996 року показав, що цей процес був об’єктивно обумовлений, проте не самостійний. Він посідав одну з важливих ланок загального процесу демократизації і державотворення, в результаті якого необхідно було розв’язати важливу проблему – мирним, еволюційним шляхом демонтувати стару і будувати нову систему управління державою.

Вирішальний вплив на становлення і розвиток конституційно-правових засад місцевого самоврядування в Україні здійснила прийнята у 1996р. Конституція, яка фактично вивела місцеве самоврядування на рівень одного з провідних елементів конституційного ладу. Прийнятий на розвиток її положень Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” (1997р.) передбачив основні принципи місцевого самоврядування. Демократична спрямованість системи конституційно-правових засад місцевого самоврядування України загалом значною мірою зумовлена тим, що невід’ємним її елементом є засади, вміщені у Європейській хартії місцевого самоврядування.

На сьогодні процес розвитку конституційно-правових засад місцевого самоврядування в Україні не завершений, його доцільно продовжувати у двох головних напрямах: 1) удосконалення системи конституційно-правових засад місцевого самоврядування; 2) вдосконалення механізму їх реалізації.

Розділ другий “Реалізація конституційно-правових засад місцевого самоврядування в Україні” складається із чотирьох підрозділів та присвячений дослідженню механізму реалізації засад місцевого самоврядування, виявленню основних проблем, а також виробленню на цій основі рекомендацій та пропозицій щодо усунення перешкод впровадження в життя конституційно-правових засад місцевого самоврядування України.

У підрозділі 2.1. “Засади поєднання форм безпосередньої і представницької демократії у здійсненні місцевого самоврядування” обґрунтовано, що тільки поєднання можливостей безпосередньої і представницької форм демократії в сукупності забезпечують необхідні умови для того, щоб територіальні громади не тільки володіли правом на самоврядування, але й реально його здійснювали. Водночас формулюється засада оптимального поєднання форм безпосередньої і представницької демократії у здійсненні місцевого самоврядування, реалізація якої покликана забезпечити найдоцільніше їх співвідношення з метою ефективного вирішення конкретних завдань, що стоять перед місцевим самоврядуванням. Впровадження цієї засади в життя значною мірою пов’язане зі становленням в Україні територіальних громад, підвищенням їх ролі і відповідальності за формування органів місцевого самоврядування, а також посиленням контролю за діяльністю цих органів.

Реалізація засади оптимального поєднання форм безпосередньої і представницької демократії у здійсненні місцевого самоврядування через місцевий референдум стикається з низкою проблем, спричинених недосконалістю правового регулювання цього важливого інституту локальної демократії, неузгодженістю законодавчих актів у розв’язанні цього питання. Це викликає доконечну потребу у прийнятті нової редакції Закону України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми”, узгодженої як з Конституцією України, так і з Законом “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” розширив арсенал форм безпосереднього народовладдя в системі місцевого самоврядування, формулюючи, зокрема, статті про загальні збори громадян за місцем проживання (ст.8), про місцеві ініціативи (ст.9) та громадські слухання (ст.13). Майбутнє урізноманітнить ці форми адже без активної участі населення у державно-суспільній сфері життя поступальний прогресивний розвиток є неможливий. Відтак у дисертації обґрунтована необхідність детальнішого врегулювання цих питань у законі та статутах територіальних громад.

Реалізація конституційно-правової засади відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування покликана забезпечити ефективність їхньої роботи у справі виконання завдань, віднесених до відання місцевого самоврядування, а також урахування і захист інтересів мешканців територіальних громад у діяльності органів місцевого самоврядування, тісний зв’язок органів місцевого самоврядування з населенням.

Аналіз чинного законодавства України про місцеве самоврядування та практики його реалізації свідчить про наявність відповідальності органів та посадових осіб базового рівня місцевого самоврядування перед територіальними громадами і водночас відсутність такої відповідальності органів та посадових осіб регіонального рівня місцевого самоврядування, які фактично відповідальні лише перед державою. Це є одним з негативних чинників розвитку місцевого самоврядування в Україні на сучасному етапі, оскільки сприяє підпорядкуванню місцевого самоврядування державним інтересам, посиленню централізації управління, що суперечить демократичним принципам організації публічної влади.

У підрозділі 2.2 “Конституційно-правові засади взаємовідносин держави і місцевого самоврядування” показано, що визначальною у взаємовідносинах держави і місцевого самоврядування є конституційна засада самостійності місцевого самоврядування, реалізація якої відбувається шляхом забезпечення організаційної, правової та матеріально-фінансової автономії місцевого самоврядування.

Гострою проблемою функціонування місцевого самоврядування в Україні є також суттєве обмеження організаційної самостійності місцевого самоврядування на регіональному рівні. Так, органи регіонального рівня місцевого самоврядування, згідно з чинним Законом “Про місцеве самоврядування в Україні”, позбавлені права мати власні виконавчі органи, що ставить їх у повну залежність від органів державної влади – місцевих державних адміністрацій, яким відповідні районні та обласні ради делегують здійснення виконавчих функцій місцевого самоврядування. За природою ці повноваження є самоврядними, а здійснюються вони державними органами, що свідчить про декларативний характер місцевого самоврядування на районному та обласному рівнях. Відтак подальший розвиток місцевого самоврядування в Україні видається неможливим без законодавчого забезпечення права районних та обласних рад мати підзвітні та підконтрольні їм виконавчі органи.

Особливість української моделі організації влади на місцях полягає в тому, що місцеві органи державної виконавчої влади створюються і діють не тільки з метою здійснення контрольно-наглядових функцій щодо законності діяльності місцевого самоврядування, як у країнах зі стійкою традицією місцевого самоврядування, а й беруть на себе основний обсяг повноважень по управлінню відповідними територіями. Звідси - виникнення важливої проблеми розмежування функцій і повноважень між органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Забезпечення правової самостійності місцевого самоврядування пов’язане з вирішенням низки інших проблем. Так компетенція місцевого самоврядування, крім Конституції та Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, регулюється багатьма іншими законодавчими актами, що регламентують різноманітні сфери суспільних відносин. З огляду на це простежується тенденція до чимраз більш розгалуженої законодавчої основи місцевого самоврядування, яка має як позитивний, так і негативний аспекти. Негативний полягає в тому, що в процесі законотворення галузеві закони змінюють окремі повноваження органів місцевого самоврядування, коригуючи тим самим правовий статус органів місцевого самоврядування, що призводить до послаблення конституційних гарантій місцевого самоврядування. Тому з метою забезпечення правової самостійності місцевого самоврядування запропоновано створити відповідну процедуру проведення спеціальної експертизи законопроектів, які можуть вплинути на правовий статус органів місцевого самоврядування.

У результаті проведеного теоретичного дослідження обґрунтовано, що забезпеченню правової самостійності місцевого самоврядування також сприятиме визначення на законодавчому рівні сфери виключної компетенції територіальної громади, а в умовах чинного правового поля це питання може бути ефективно вирішено у статутах територіальних громад.

Забезпечення матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування на практиці стикається з низкою проблем, подолати які можна лише шляхом формування та застосування комплексного підходу до законодавчого забезпечення цієї важливої сфери функціонування місцевого самоврядування, що передбачає розробку та прийняття нового податкового законодавства, подальше вдосконалення правового регулювання бюджетних відносин та законодавче забезпечення проведення реформи адміністративно-територіального устрою України.

На основі аналізу теоретичного та практичного матеріалу доведена також необхідність переходу від принципу пріоритету інтересів цілого перед частковим у контексті реалізації конституційно-правової засади поєднання місцевих і державних інтересів до принципу балансу та гармонізації інтересів центру і територій, держави й місцевого самоврядування, а також введення до системи конституційно-правових засад місцевого самоврядування України принципів субсидіарності та повсюдності місцевого самоврядування.

У підрозділі 2.3 “Організаційно-функціональні конституційно-правові засади місцевого самоврядування” наголошено, що права і свободи людини і громадянина, а також їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності органів місцевого самоврядування так само, як і діяльність органів державної влади.

Незважаючи на те, що місцеве самоврядування характеризується самостійністю (автономністю) від державної влади, воно не наділене суверенітетом: місцеве самоврядування самостійне в межах закону і в межах наданої законом компетенції. Отже, мета реалізації принципу законності місцевого самоврядування полягає в тому, щоб, не порушуючи самостійності місцевого самоврядування, забезпечити відповідність діяльності суб’єктів місцевого самоврядування, а також прийнятих ними рішень закону. Однією з проблем реалізації цієї засади є відсутність чіткого критерію законності діяльності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, що зумовлено одночасною дією двох протилежних за змістом норм – принципу негативного регулювання повноважень органів місцевого самоврядування, передбаченого Європейською хартією місцевого самоврядування, та положення чинної Конституції України, згідно з яким органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених законодавчими актами України.

Конституційно-правова засада гласності у системі місцевого самоврядування реалізується у ході скликання сесій місцевих рад, проведення засідань органів місцевого самоврядування, шляхом оприлюднення нормативно-правових актів, а також забезпечення вільного доступу населення до офіційних документів органів місцевого самоврядування. Однак, незважаючи на достатній у цілому рівень законодавчого забезпечення здійснення засади гласності, її реалізація пов’язана з певними труднощами, зумовленими значною мірою загальними проблемами розвитку інформаційних відносин.

У результаті дослідження суті принципу колегіальності в роботі обґрунтовано необхідність його трансформації у конституційну засаду поєднання колегіальності з відповідальністю органів та посадових осіб місцевого самоврядування за здійснювану ними діяльність.

У підрозділі 2.4 “Проблеми реалізації конституційно-правових засад місцевого самоврядування в Україні” зроблено спробу довести, що основні проблеми реалізації конституційно-правових засад місцевого самоврядування в Україні насамперед зумовлені: повільним темпом становлення територіальних громад; недосконалістю адміністративно-територіального устрою; декларативністю місцевого самоврядування на регіональному рівні; існуванням конкуренції компетенцій місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; неналежним забезпеченням матеріально-фінансової основи місцевого самоврядування.

Особлива увага приділяється проблемам реалізації принципів Європейської хартії місцевого самоврядування, які є досить складними і не можуть бути вирішені у сфері виключно самого місцевого самоврядування. Значною мірою вони зумовлені різними підходами до розуміння проблем місцевої демократії в Україні і в західноєвропейських державах. В той час як європейська концепція місцевого самоврядування започаткована на принципах демократичного правління, що передбачають не конфронтацію між центральною владою і регіонами, а їх співробітництво для найкращого забезпечення потреб населення, в Україні на сьогодні не окреслено чітко місце та роль місцевого самоврядування у системі влади України, не визначено сферу власної (самоврядної) компетенції.

Діюча в Україні модель місцевого самоврядування унеможливлює реалізацію багатьох принципів місцевого самоврядування, вироблених практикою західноєвропейських держав (зокрема, таких як субсидіарність, самостійність у вирішенні питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, свобода ініціативи в межах закону). Впровадження їх у життя можливе лише за умови перебудови системи територіальної організації влади і управління на основі здійснення реальної децентралізації публічної влади.

Подальший розвиток місцевого самоврядування в Україні можливий за умови його належного законодавчого забезпечення, спрямованого на розв’язання окреслених проблем. Законодавче забезпечення місцевого самоврядування, на погляд дисертанта, повинно ґрунтуватися на застосуванні комплексного підходу, що передбачає розуміння конституційно-правових засад місцевого самоврядування як системної цілісності. Це сприятиме створенню цілісної законодавчої бази місцевого самоврядування, яка загалом втілюватиме такі його засади: пріоритету прав і свобод людини при здійсненні місцевого самоврядування; оптимального поєднання форм безпосередньої і представницької демократії у здійсненні місцевого самоврядування; виборності органів та посадових осіб місцевого самоврядування; відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування перед територіальними громадами; організаційно-правової та матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування; законності; гласності; субсидіарності у наданні громадських послуг; балансу та гармонізації інтересів місцевого самоврядування та держави; повсюдності місцевого самоврядування; поєднання колегіальності з відповідальністю органів та посадових осіб місцевого самоврядування за свою діяльність; відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування перед органами державної виконавчої влади за здійснення делегованих повноважень; державної підтримки місцевого самоврядування; гарантованості місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування.

У висновках підсумовані основні результати дослідження, що зумовили самостійність роботи, а саме:

  1. Концепція місцевого самоврядування України випливає з конституційної системи народовладдя, яка характеризується особливим місцем у ній місцевого самоврядування, що є формою народовладдя, а відтак передбачає інші засади організації та функціонування, ніж ті, які притаманні для системи державного управління.

  2. Необхідно розрізняти основи конституційного ладу України та основні засади функціонування місцевого самоврядування. Конституційно-правові засади місцевого самоврядування ґрунтуються на основах конституційного ладу України (насамперед на принципах народного суверенітету та визнання і гарантування місцевого самоврядування) та виконують специфічну роль конкретизації стосовно організації і здійснення місцевого самоврядування фундаментальних ідей та начал, сконцентрованих в основах конституційного ладу України.

  3. Систему конституційно-правових засад місцевого самоврядування України становлять політико-правові та організаційні засади місцевого самоврядування.

  4. Становлення конституційно-правових засад місцевого самоврядування у незалежній Україні має два вектори: з одного боку, – відродження українських традицій самоврядування, які були вироблені теорією та практикою українського державотворення до втрати державної самостійності України в 1920 р.; з іншого – сприйняття засад місцевого самоврядування, які вироблені наукою та практикою демократичних держав і втілені у міжнародно-правових актах.

  5. Реалізація задекларованих конституційно-правових засад місцевого самоврядування в Україні покликана забезпечити існування дієвого місцевого самоврядування, проте аналіз практики його функціонування свідчить, що не всі принципи місцевого самоврядування реалізуються. Важливе завдання сьогодення - забезпечити реальність місцевого самоврядування, що полягає у практичному впровадженні його конституційних засад у життя.

  6. Ефективний розвиток місцевого самоврядування можливий за умови його належного законодавчого забезпечення, що формує правовий простір для його постійного вдосконалення. На підставі проведеного дослідження автором, зокрема, запропоновано на законодавчому рівні вирішити такі питання:

- вдосконалити правове регулювання порядку та умов проведення місцевих референдумів;

  • визначити сферу виключної компетенції територіальної громади;

  • закріпити засаду оптимального поєднання форм безпосередньої і представницької демократії у здійсненні місцевого самоврядування, реалізація якої забезпечуватиме реальну участь населення у здійсненні місцевого самоврядування, а також ефективне задоволення його потреб через діяльність органів місцевого самоврядування;

  • законодавчо розмежувати дві категорії членів територіальних громад: “мешканці” і “громадяни” та закріпити право усіх мешканців територіальних громад на здійснення місцевого самоврядування;

- законодавчо закріпити цілісну концепцію відповідальності у місцевому самоврядуванні;

- розширити юридичні можливості органів місцевого самоврядування самостійно визначати власну систему виконавчих органів;

- закріпити право районних та обласних рад мати власні виконавчі органи;

- закріпити засаду балансу та гармонізації інтересів держави і місцевого самоврядування; засади субсидіарності та повсюдності місцевого самоврядування;

  • закріпити принцип пріоритету прав і свобод людини та громадянина при здійсненні місцевого самоврядування;

  • законодавчо врегулювати процедуру реєстрації статутів територіальних громад, а також визначити правові наслідки реєстрації.



Список опублікованих праць за темою дисертації


  1. Бориславська О. Гласність як конституційно-правова засада місцевого самоврядування в Україні // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ: Збірник/ Гол. ред. В.Л.Регульський. – Львів: Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України, 2001. – Вип. 2. - С.65-69.

  2. Бориславська О. Визнання і гарантування місцевого самоврядування в Україні // Вісник Львівського університету. Серія юридична, 2002. – Вип. 37. – С.252-256.

  3. Бориславська О. Поняття конституційно-правових засад місцевого самоврядування в Україні // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ: Збірник/ Гол. ред. В.Л.Ортинський. – Львів: Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України, 2003. – Вип.1 – С.321-327.

  4. Бориславська О. Місцеве самоврядування як форма народовладдя в Україні// Конституція – основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України: Тези доп. та наук. повідомлень учасників наук. конф. молодих учених (м.Харків, 30 червня 2001 р.)/ За ред. М.І. Панова. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. – С.27-28.

  5. Бориславська О. Місцеве самоврядування як форма народовладдя: конституційно-правові аспекти // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали VІІІ регіональної науково-практичної конференції. 13-14 лютого 2002 р. – Львів: Юрид. факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2002. – С.119-121.

  6. Бориславська О. Поняття і система конституційно-правових засад місцевого самоврядування в Україні // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ІХ регіональної науково-практичної конференції (м. Львів, 13-14 лютого 2002 р.). – Львів: Юрид. факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2003. – С.118-120.

  7. Бориславська О. Принцип субсидіарності в системі конституційно-правових засад місцевого самоврядування в Україні.// Problemy stosowania Konstytucji Ukrainy i Polski, - pod redakcja Petro Steciuka i Jerzego Buczkowskiego. – Przemysl, 2003. – C.120-124.


1   2   3

Схожі:

Бориславська Олена Марківна удк 342. 25 (477) конституційно-правові засади iconКрестовська Наталя Миколаївна удк 340. 11(477): 342. 726-053. 6
Оборотов Юрій Миколайович доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України
Бориславська Олена Марківна удк 342. 25 (477) конституційно-правові засади iconВ. Я. Тацій вступ, глави 1 (у співавт.), 13
К 65 Конституційно-правові засади становлення української державності / В. Я. Тацій, Ю. М. Тодика, О. Г. Данильян та ін
Бориславська Олена Марківна удк 342. 25 (477) конституційно-правові засади iconРозділ 1 конституційно-правові основи взаємовідносин вищих органів влади україни І автономної республікою крим
Теоретичні засади правового статусу автономії у складі унітарної держави
Бориславська Олена Марківна удк 342. 25 (477) конституційно-правові засади iconНародний суверенітет і конституційно-правові засоби прямої демократії
Принцип народного суверенітету знайшов своє відображення в цілому ряді конкретних засобів реалізації влади. За змістом цього прин­ципу...
Бориславська Олена Марківна удк 342. 25 (477) конституційно-правові засади iconГубрієнко Олена Миколаївна
Організаційно-правові засади державного управління в галузі електроенергетики в україні
Бориславська Олена Марківна удк 342. 25 (477) конституційно-правові засади iconВ. М. Корецького черченко ігор Леонідович удк 342. 5: 327(71) конституційно-правовий механізм зовнішніх відносин канади спеціальність: 12. 00. 02 конституційне право
...
Бориславська Олена Марківна удк 342. 25 (477) конституційно-правові засади iconПравове поле та огляд системи місцевого самоврядування
Якими є конституційно-правові засади і принципи місцевого самоврядування в Україні?
Бориславська Олена Марківна удк 342. 25 (477) конституційно-правові засади iconУдк 658. 152 (477. 74) Михайлюк Олена Леонідівна
За показником інвестицій на душу населення Україна у десятки разів відстає від країн Східної Європи. Незавершеність інституційних...
Бориславська Олена Марківна удк 342. 25 (477) конституційно-правові засади iconУдк 342. 7 Олена Білоскурська
Визначено найбільш суттєві критерії класифікації обов’язків людини та громадянина, на підставі чого обґрунтована авторська класифікація...
Бориславська Олена Марківна удк 342. 25 (477) конституційно-правові засади iconРозділ І. Конституційно-правові засади виборів до автономних утворень
Поняття та види виборчих систем на виборах до автономних утворень. Виборчі системи в Автономній Республіці Крим
Додайте кнопку на своєму сайті:
ua.convdocs.org


База даних захищена авторським правом ©ua.convdocs.org 2014
звернутися до адміністрації
ua.convdocs.org
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Випадковий документ

опубликовать
Головна сторінка