Пошук навчальних матеріалів по назві і опису в нашій базі:

Урок пам"яті „ Михайло Кравчук. Українець. Громадянин. Математик."




207.78 Kb.
НазваУрок пам"яті „ Михайло Кравчук. Українець. Громадянин. Математик."
Дата конвертації27.10.2012
Розмір207.78 Kb.
ТипУрок
Зміст
Хід заходу
Звучить журлива українська пісня.
Перегляд фільму про М. Кравчука.

  1. До 120 річчя з дня народження М. Кравчу

  2. Урок пам”яті „ Михайло Кравчук. Українець. Громадянин. Математик.” 27 вересня 2012 року.



Тема. Михайло Кравчук – творець музики чисел.

Мета. Ознайомити учнів із життям і науковою діяльністю М. Кравчука. Визначити його значення для української математики, поширення математичних знань на Україні. Розвивати культуру спілкування, логічне мислення, пам'ять учнів , уміння робити висновки. Виховувати почуття поваги до Батьківщини, до життя та діяльності М. Кравчука.

Обладнання: портрет М.Кравчука, Архипа Люльки, Сергія Корольова – учнів М.Кравчука, учнівські газети та презентації про життя та діяльність вченого, фільм М.О. Андрушко « Світ знає, що Він –українець» , 2010.

Як добре, що смерті не боюсь я ( В. Стус)




Як добре, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест,
що перед вами, судді, не клонюся
в передчутті недовідомих верст,
що жив, любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
як в смерті обернуся до життя
своїм стражданням і незлим обличчям.
Як син, тобі доземно уклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі
і в смерті з рідним краєм поріднюсь.
Хід заходу

Ведучий 1 : Багато народила в минулому земля українська відомих діячів культури, талановитих учених, визначних громадських діячів. Одне із найпочесніших місць серед них належить видатному українському математику, академіку ВУ АН, автору фундаментальних праць у галузі вищої алгебри та математичного аналізу, теорії ймовірностей і математичної статистики Михайлові Кравчуку. Ці наукові праці увійшли до скарбниці світової науки.

Голос за сценою : Син Неба, Поет німого числа, лицар математики, учений з обличчям Христа, творець музики чисел, титан математичної думки , корифей математики , гордість українського народу - ось неповний перелік тих епітетів, якими його нагороджують і науковці, і письменники , і журналісти…

Ведучий 2 : Він жив і горів безмірною любов`ю до України і до математики і увесь свій короткий вік працював невпинно й творчо на благо науки, освіти рідного народу. «Моя любов - Україна і математика» - таким було його кредо.

Голос за сценою : Ніч 27 вересня ( за ст. стилем)-10 жовтня (за новим ст.) 1892р. Журналістка Г.Дацюк образно описує ту ніч: «Ніч зупинилась, перевила подих, задумалась. Заглянула в шибку зорею. У хаті начакловувалося народження немовляти. Народжувався хлопчик, що міг стати одним із тих дужих плугарів і сіячів , які б множили земну родючу славу і дивилися на світ з-під бриля над спітнілим чолом на долоні , прикладеної човником над борознами натруджених зморшок.

Гойднувся місяць над Човницею. І ясно-ясно спалахнула над хатою Пилипа Кравчука зірка. Ніч перевершила саму себе! Навороживши хлопчикові хлібний дух, вроду, вдачу, зігрівши його малі груденята любов`ю до рідної землі, вона висвітлила на шибці Його Величність Число : 27.09.1892.»

Ведучий 1 : Саме в цьому селі жила родина Михайла Пилиповича Кравчука. Прадіди і діди вченого займалися землеробством , але були серед них і майстри шевської і ковальської справи. Архівні дані свідчать, що дід Михайла Пилиповича Йосип Кіндратович Кравчук був селянином – власником села Чолніца Луцького повіту Волинської губернії. У подвірний список домогосподарств цього села було записано , що Й.К. Кравчук « имеет земли усадебной в черте селения 1 десятина, полевой, пахотной-5десятин и сенокос- 4 десятины 1200 сажень. Выплачивает оброк за усадьбу 5 рублей 10 коп., за полевые угодья 14 рублей 25 коп. Выкупная сумма за усадебную оседлость 102 рубля» ( Держархів Житомирської обл.Ф.115.Оп.1Л.37-45).

Ведучий 2 : Дід М.Кравчука Йосип Кіндратович Кравчук, був прихожанином Свято-Покровськой церкви в селі Озеро і членом Хрестовоздвиженського братства. Саме за рекомендацією цього братства Йосип Кіндратович відправляє свого сина Пилипа Кравчука в Москву для навчання в Петровсько – розумовську академію, яку він закінчив в 1879 році і працював землеміром Луцько-Дубенського чиншового присутствія Волинської губернії. Пройшло кілька років і Пилип Йосипович Кравчук одружується на Адельфіні Фрідріхівнві (в Човниці її називали Фредеріка). Вона була жінкою освіченою, знала кілька іноземних мов, грала на фортепіано. Як згадувала жителька Човниці, що три роки прожила в сім`ї Кравчуків, Анастасія Соколюк, в сім`ї розмовляли тільки українською мовою, вихованням дітей займалася Фредеріка, господарством не займалися, від земельного наділу, що дав йому батько, Пилип Йосипович відмовився на користь брата. Пилип Йосипович та Адельфіна Фрідріхівна мали четверо дітей - два сини і дві доньки. Михайлик був третьою дитиною, що народилась в Човниці. Старшого брата звали Костянтин, сестру – Євгенія (Єва) і молодшу сестру, що народилась в Луцьку звали Вікторія».

Ведучий 1 : У метричній виписці відмічається : «Причт Свято-Покровской церкви села Озера Луцкого уезда за подлежащими подписями и православной церковной печатью, сим удостоверяет: что в метрической книге сего прихода за 1982 год, хранящейся при означенной церкви, значится законный под № 16 в метрической графе следующий акт:

тысяча восемьсот девяносто второго года, месяца сентября, 27 дня рождения и 4 ноября крещен сын Михаил.

Родители его: землемер Луцко - Дубенского присутствия по чиновным делам коллежский секретарь Филипп Иосифович Кравчук православного исповедования и законная жена его Адельфина Фридриховна , лютеранского исповедания.

Восприемники ему были : 63 пехотного полка Апрыкин, полка подпоручик Евгений Иванович Иванов и София Васильевна Белонова, вдова умершего мастерового по Юго-Западным железным дорогам.

Крещение совершил приходской священник Филипп Лихницкий в провождении с Игнатием Зинькевичем.».

Ведучий 2 : Хата Кравчука - низька , під солом`яною стріхою, «стояла з боку вулички , що пролягла поруч з річкою Конопелькою»,- пише у своїх спогадах М.С.Андрійчук. У хаті було завжди весело та гамірно. Чарівна природа , дивовижні легенди, пісні будили серце та душу , формували гострий розум майбутнього вченого. Адельфіна Фрідріхівна готувала до школи дітей сама.

Ведучий 1 : У 1902 році родина Кравчуків переїздить до Луцька, купують будинок на вулиці Лагерній. Михайлик поступає в перший клас прогімназії , яка в 1907 році була реорганізована в гімназію. Хлопчик вчився охоче. Найбільше з усіх дисциплін полонила його математика - поезія формул і чисел.

Пізніше М. Кравчук напише : «Вплив батька та його брата-коваля скерували мої інтереси в русло знань точних і технічних».

Ведучий 2 : У 1910 році М.Кравчук закінчує Луцьку гімназію із золотою медаллю , їде до Київа , де вступає на математичне відділення фізико-математичного факультету університету св. Володимира. Студент М. Кравчук пише заяву про те, щоб його звільнили від плати за навчання , і Опікунська рада університету призначила йому стипендію 50 рублів. Цією пільгою він користувався протягом всього навчання в університеті, бо всі іспити складав на відмінно. У той час тут працювало багато непересічних математиків: В. П. Єрмаков, Д. О.Граве, Г. В. Пфейфер, Б. Я. Букреєв та ін. З великим захопленням юнак вивчає тут математику, фізику, астрономію, бере участь у роботі наукових семінарів з теорії груп, теорії ідеалів, теорії еліптичних функцій під керівництвом професорів Д. О. Граве та Б. Я. Букреєва, цікавиться філософськими проблемами природознавства.

Ведучий 1 : М. Кравчук уже на старших курсах університету поряд з інтенсивною науковою роботою самотужки став працювати над створенням наукової української математичної термінології.

Студент М Кравчук не був політичним діячем, він , як у ті часи більшість студентів Київського університету, підтримував ідею національного відродження та створення української культури.

Ведучий 2 : Багато вечорів М.Кравчук любив проводити в Українському клубі , в Народному домі, на Лук`янівці, де український театр під керівництвом М. Старицького ставив свої вистави. Відвідував М .Кравчук і засідання студентського громадського об`єднання «Українська громада».

Ведучий 1 : 1914 року М.Кравчук закінчує університет з дипломом 1-го ступеня. Професор Граве, вважаючи його одним з найздібніших своїх учнів, клопочеться про те, щоб залишити його при університеті як професорського стипендіата для підготовки до наукової та викладацької роботи.

З вересня 1914 р. протягом року М. Кравчук – позаштатний учитель математики у приватній гімназії Л. Жука. Вже тоді вражає всіх педагогічна майстерність молодого Кравчука! Окрім суто педагогічної роботи, він наполегливо розробляє математичні курси українською мовою , що заборонялось законом.

Ведучий 2 : У зв’язку з початком світової війни та евакуацією університету (до Саратова) через наближення театру військових дій М. Кравчук взимку 1915/16 р. переїжджає до Москви. Там він перебуває протягом 7 місяців, багато працює у бібліотеках, налагоджує контакти з московськими математиками, відвідує наукові семінари.

Ведучий 2 : Успішно склавши магістерські іспити, М. Кравчук 5 вересня 1917 р. прочитав свою першу (так звану випробну) лекцію з предмету чистої математики “Про функції, що справджують теорему додавання”, а 19 вересня того ж року — першу лекцію з питань теорії множин і одержав звання приват-доцента. Тоді він став членом Українського наукового товариства. 1918 -1920рр. – працює приват-доцентом Київського університету св. Володимира.

Голос за сценою : Але ж 1917 рік був роком епохальних політичних змін у житті українського народу, тим-то не міг залишатись осторонь цих подій молодий М. Кравчук, свідомий український патріот. Він знаходить відповідну нішу, в якій може, не полишаючи активної чисто наукової діяльності, водночас працювати на розбудову української науки, на підготовку всебічно освіченої української молоді, М. Кравчук викладає математичні предмети у новостворених (уперше в столиці України!) 1 та 2 українських гімназіях, Українському народному університеті, він — член Українського наукового товариства у Києві, член фізико-математичного товариства при Київському університеті, співробітник створеної 1918 року Української академії наук, з початку 20 рр. — член комісії математичної термінології при Інституті наукової мови УАН. Він викладає різні курси математики у вищих навчальних закладах (університеті, електротехнічній школі, політехнічному, архітектурному, ветеринарно-зоотехнічному, сільськогосподарському інститутах).

Ведучий 2 : Його лекції відзначались великим багатством і глибиною змісту, чіткістю і ясністю, особливою красою та витонченістю викладу водночас великим умінням найскладніші математичні положення викласти просто й зрозуміло. Часто свої оригінальні наукові результати він одержував безпосередньо на дошці, і студенти були першими свідками творення та відкриття нового у математиці. На його лекціях ніколи не було вільного місця, слухати його лекції приходили також біологи, хіміки, філософи, філологи, робітники…

Голос за сценою : Захоплені слова про улюбленого вчителя М. Кравчука залишила у своєму щоденнику з осені 1917 року учениця випускного класу 1-ої української гімназії Вероніка Черняхівська, в майбутньому обдарована поетеса й перекладачка (і така сама жертва більшовицьких катівень, як і її вчитель…):

Учениця 1 :“Сьогодні після лекції я підійшла до Михайла Пилиповича і спитала щось про тригонометрію. Він сказав, що я знайду в учебніку “дуже цікаві задачі”, але подивився своїми темними м’якими очима так гарно, усміхнувся якоюсь блискучою усмішкою, що, звичайно, я простила йому і тригонометрію, і його улюблені (фі) і логарифми… Взагалі він надзвичайно гарний і нагадує своєю постаттю Дікенсівських героїв”.

Голос за сценою : Або згадує Надія Суровцова (українська громадська діячка, публіцист, довголітній політв’язень):

Учениця 2 :“Читали ми дуже мало, не було як. Вечорами я ходила на український вільний [тобто — народний Н.В.] університет, слухала які попало лекції, наприклад, математику у викладі молодого талановитого вченого Кравчука: мене вабило, що він викладав вищу математику українською мовою” (Н. Суровцева, Спогади, 1996).

Ведучий 2 : У важку смугу економічної розрухи й суспільно-політичного хаосу на межі 20-х років М. Кравчук з молодою дружиною Есфірою (одружились вони 1918 р.) виїздить на село. У 1919-1921 рр. він був викладачем і директором школи в с. Саварці (на Богуславщині). Новий учитель докорінно змінює старі методи навчання, викликає в учнів великий інтерес до математики, збуджує в них потяг до самостійної творчості.

Звертає велику увагу на художню самодіяльність, організує драматичний та художній гуртки, спільно з учнями молоде подружжя виступає перед селянами з невеликими п’єсками та народними піснями.

Звучить журлива українська пісня.

Ведучий 2 : А скільки радості було в селянської дітвори, коли новий директор улаштував подорож до Канева на могилу великого Кобзаря (хоч це була ніяка не поїздка, бо два дні пішки добиралися всі гуртом до Чернечої гори…)! Колишні його учні, які вступали до технікумів та вузів, вражали викладачів своїми знаннями з математики. Коли їх запитували, звідки це в них, вони з гордістю відповідали: “Нашим учителем був Михайло Пилипович Кравчук”. Тут, у Саварській школі, під дбайливою опікою талановитого педагога розпочався для простого сільського хлопця Архипа Люльки шлях до великих знань та відкриттів; минуть роки, і Архип Михайлович Люлька (1908—1984) стане відомим українським вченим, генеральним конструктором авіаційних двигунів, творцем першого (в тодішньому СРСР) двоконтурного турбореактивного двигуна. Багато років А. Люлька житиме й працюватиме в Москві, але як рідна мова лишатиметься завжди в шанобі у його родині, так і добре ім’я свого учителя він згадуватиме з незмінною повагою, навіть у ті роки, коли в Україні воно буде викреслене з науки чорним сталінським квачем.

Голос за сценою : Із листа-споминів доньки Архипа Люльки — Лариси Архипівни:

Учениця 3 : “Ім’я Михайла Пилиповича Кравчука я знала з самого раннього дитинства… Безсумнівно, що Михайло Пилипович був не лише великим Математиком, але і справжнім Учителем, володів божим даром — виявляти таланти та розвивати їх. Я вважаю, так і батько вважав, що саме завдяки особливому ставленні М. Кравчука до здібних дітей ми маємо в нашій країні найкращі в світі літальні двигунові апарати. Адже ні для кого не секрет, що дуже часто здібності не плекаються школою, а навпаки, вона губить їх…

Мого батька Михайло Пилипович дуже вирізняв. Приміром, запрошував його, учня 3-го класу, в 5-ий клас розв’язувати задачі. Такий метод, напевно, стимулював і маленького Архипа, і старших дітей.»

Голос за сценою : До речі, і майбутньому будівничому космічних кораблів Сергію Корольову (1907—1966) саме М. Кравчук став у пригоді — допоміг йому, тоді ще молодому одеському робітникові, подолати бюрократичні перешкоди й вступити до Київського політехнічного інституту, в якому згодом Сергій Корольов слухав Кравчукові лекції.

Ведучий 1 : 14.12.1924 р.- блискучий захист докторської дисертації « Про квадратичні форми та лінійні перетворення». Це був перший в УРСР захист докторської дисертації.

У 1925 р. М. Кравчукові було присвоєно звання професора.

Ведучий 2 : Вересень 1928 р. Кравчук їде на Міжнародний Конгрес математиків в Італію (м. Болонья). Виступає тут з кількома цікавими доповідями . Успіхи, бесіди, зустрiчi з найвидатнішими математиками світу запалюють молодого вченого до нових творчих пошуків. Тiльки за перiод цього нетривалого вiдрядження вiн написав близько 10 наукових статей та велику працю ,,Алгебричнi студії над аналітичними функцiями ”. На Конгресі М. Кравчук встановлює i особисті дружні стосунки з видатними вченими, як от: Ж. Адамаром, Р. Курантом, Ф. Трiкомi, Т. Левi-Чiвіта та ін..

Ведучий 1 : 29 червня 1929 р. М. Кравчука обирають дійсним членом Всеукраїнської Академії наук. Його кандидатуру висунули тридцять п’ять організацій. У своїй рекомендації академік Д. Граве писав: “… я пропоную громадським організаціям звернути особливу увагу на кандидатуру доктора математики професора Михайла Пилиповича Кравчука, одного з найталановитіших моїх учнів, автора кількох десятків не раз відзначуваних та премійованих праць… Ще студентом він відзначився дослідами з обсягу алгебри, продовживши важливі праці деяких німецьких математиків, що мають важливе застосування в геометрії, механіці та математичній фізиці… Кравчук є представником нової, сучасної математики та досягнув у ній великих та видатних результатів”.

Ведучий 2 : Цей 1929-ий і наступні короткі вісім років — найплідніші в творчості М. Кравчука. Він одержує низку глибоких результатів з теорії функцій дійсної та комплексної змінних, теорії диференціальних та інтегральних рівнянь, теорії ймовірностей та математичної статистики, видає підручники для вищої школи, публікує статті з методики викладання математики, історії математики, філософії та ін. Свої наукові результати М. Кравчук друкує в наукових виданнях України, за кордоном, зокрема, в “Доповідях Французької Академії наук”, в Бюлетенях математичних товариств Італії, Франції та ін. Ще раніше його обирають членом НТШ (1925), членом математичних товариств Німеччини (1926), Франції (1927), Палермо (Італія) (1927).

Ведучий 1 : М. Кравчука запрошують до безпосередньої роботи в Академії, де він очолює комісію математичної статистики, обіймає посаду Вченого секретаря Президії ВУ АН, завідує відділом математичної статистики Інституту математики ВУ АН. Водночас він — член управи Київського інституту народної освіти, декан факультету професійної освіти, активний громадський діяч — член секції наукових працівників міської Ради, організатор першої в Україні (і однієї з перших у колишньому СРСР) математичної олімпіади школярів (1935) …

Голос за сценою : А якими були цікавими його зустрічі зі студентами! Часто вони проходили у формі бесіди. У 20-ті роки не раз у студентському клубі за столом можна було побачити славетне тріо – академік – сходознавець Агатангел Кримський, поет і літературознавець Микола Зеров, М . Кравчук. І хто б з них не говорив – це було незабутнім! Зала клубу переповнена і схвильована…

Збереглись спогади колишніх студентів про М. Кравчука. Подамо кілька з них.

Павло Бондаренко (колишній студент Київського університету) :

Учень 1 : «Лекції його — живі, дотепні: «Не думайте, що нескінченно малі — бідні змістом об’єкти, що всі вони — одноманітні та сірі як коти поночі…” — преамбула до порівняння нескінченно малих.

Формули на дошці не писав, а малював, як митець-кресляр, тримаючи крейду завжди тільки двома пальцями (великим і вказівним). Рухи пластичні. Дійшовши до правого краю дошки, описував півколо правою ногою і опинявся біля лівого краю…

А мова його! — відшліфована, барвиста, з багатющою лексикою, справжня українська мова! Записуй і подавай до друку”.

Голос за сценою : Колишній студент Київського авіаційного інституту, пізніше — полковник М. Железняк (1912 р. народження) так згадує про М. Кравчука, як педагога:

Учень 2 : “Середнього віку, з короткою ледь-ледь посрібленою борідкою; густою чорною шевелюрою. Стрункої статури, трохи вище середнього зросту, легко — рухомий (студенти говорили — як на пружинах). Завжди бадьорий, з лагідним голосом і чіткою мовою, він дуже легко викладав чи не найскладніший з розділів — варіаційне числення, супроводжуючи записами на дошці.

Думки його чітко нанизувались на якийсь стрижень, випливали одна з іншої, наче рядки в талановитого поета…

Соціальна напруга тридцятих років (голодомор, вбивство Кірова і, як наслідок — червоний терор), буремне десятиліття сорокових та громадська незлагода дев’яностих, що відокремлюють написання цих рядків від дійсного сприйняття, не стерли образ цієї людини в моїй пам’яті.

Мабуть, це дійсно була Людина — особистість — академік Кравчук”.

Голос за сценою : Валерій Ревуцький ( Канада 2002) :

Учень 3 : « Мабуть , не лишилось вже багато з тих, хто зустрічався з ним, тому хочу додати кілька слів про цю людину. Я не є математик, але колись був студентом Київського політехнічного інституту, де він викладав, потім зустрічався з ним особисто…

У 1929 році мені судилося бути присутнім на лекції академіка М. Кравчука в Київському політехнічному інституті, де він читав лекції з вищої математики. Це була лекція про інтегрування диференціальних рівнянь, розрахована на студентів нашого інституту, проте на лекцію прийшло багато студентів з Київського університету. Вражала в лекції не тільки досконала українська мова викладача, але і його закоханість в тему, подану в ідеально чіткій формі, навіть з певними , до місця, жартами.

У 1930 році я зустрівся з вченим в Преображенському скиті на відпочинку. Академік М. Кравчук був душею молоді і неодмінно брав участь у волейбольних змаганнях або в ставленні шарад, де він бездоганно розшифровував подані слова.

Невимовний жаль охоплює, коли усвідомлюєш, що ця чудова життєрадісна людина стала жертвою сталінського терору, десь на початку 1938 року .Його було заарештовано і він зник назавжди…»

Ведучий 1 : Громадянську сутність М.Кравчука найкраще вiдображено в однiй з характеристик на нього, надiсланих до ВУ АН у зв’язку iз висуненням його кандидатури у дійсні члени академії :

,,Що вiн є вчений-громадянин доводить те, що майже жодне явище в створенні математичної науки не сталося без його участi. З рядкiв його життєпису видно, що анi закладалися першi українськi школи в мiстi i по селах, першi курси, першi українськi унiверситети (народний та державний), анi писалися, а через брак часу навiть перекладалися математичнi пiдручники, анi утворювалася математична термiнологiя або наукова мова, анi гуртувалися об’сднання українських математичних наукових сил, анi зав’язувалися зносини з закордонними математичними силами взагалi, а з товаришами-математиками вiдокремленої, під`яремної Захiдної України зокрема,- нічого цього не робилося без найактивнішої участi М. Кравчука”.

Ведучий 2 : Протягом усього свого життя М. Кравчук активно працював для розвитку математичних наук в Українi: був засновником математичних кафедр у кiлькох київських iнститутах, дбав про створення української математичної лексики i т.д. Вiльно володiючи кiлькома мовами (французькою, нiмецькою, росiйською, iталiйською, польською), вiн писав ними свої науковi працi , але найчастiше — рiдною мовою. Декотрi працi М. Кравчука, особливо з iсторiї математики, - це не тiльки глибокi науковi стадiї, а й твори талановитого популяризатора, майстра слова.У нашу добу, коли бурхливо розвиваються все новi вiдгалуження математики, зокрема - кiбернетика, ЕОМ i т.п., - наближенi обчислення не лише не втратили свого значения, а навпаки — їх роль ще й зросла. Можна тiльки дивуватись, яким далекоглядним був Кравчук.

Ведучий 1 : Як недавно з’ясувалося, завдяки архівним пошукам українського науковця Івана Качановського, що працює у США, праці М.Кравчука не просто привертали увагу іноземних математиків, а й плідно використовувались ними. Так, американський математик Дж. Атанасов писав у листі до М. Кравчука від 9 вересня 1937 р.: «Ваша серія публікацій з наближеного розв’язання диференціальних рівнянь виявилась дуже корисною в моїй роботі. Я хотів би отримати копії будь-яких публікацій, що ви маєте, особливо [...] вміщених в українських журналах».

На листа цього Кравчук не відповів, бо ледве чи й одержав його, бувши вже в «передарештному» стані, — але Атанасов і далі силкувався зв’язатись із українським вченим, а згодом, через Німеччину таки дістав двотомну Кравчукову монографію і разом з Є. Простовим переклав її англійською мовою. Це було в той час, коли Атанасов (спільно з К. Беррі) зосередив усі свої зусилля над побудовою першого в світі електронного комп’ютера, завершеного в 1942 р. (використовуваного, між іншим, і для полегшення та прискорення математичних досліджень).

Кравчук - автор розробок, які американці та японці використовували на телебаченні.

Ведучий 2 : Кравчук – автор понад 180 наукових праць, у тому числі більше десяти монографій з різних галузей математики: алгебри та теорії чисел,теорія функцій дійсної та комплексної змінних, теорії диференціальних та інтегральних рівнянь, математичної статистики та теорії імовірності тощо.

Голос за сценою : Але вже заходили й перші хмари — провісники майбутніх трагічних років для української культури, науки, і взагалі — духовності, провісники великого голодомору 1932-33 рр., великого терору 1937 р.

У 1929 р. органи ДПУ заарештовують групу науковців, освітян, діячів української автокефальної православної церкви тощо і влаштовують перший у підрадянській Україні показовий судовий процес над так званою “Спілкою визволення України” (СВУ) — “так званою”, бо так її назвали співробітники ДПУ, які й були творцями цієї міфічної контрреволюційної організації. Але мало було вчинити погром української інтелігенції: треба було ще й до самого погрому залучити представників цих самих інтелігентських кіл. Отож М. Кравчукові, щойно обраному академікові, пропонують роль “громадського обвинувача” на процесі, що почався — символічно! — 9 березня 1930 р. в Харкові. До честі йому будь сказано, він, пославшись на хворобу, відмовляється від цієї “самоїдної “ролі (Кравчук ще не знав тоді, що від учасників процесу СВУ вже стягували перші свідчення на тему “шпигунської” та “контрреволюційної” діяльності його самого). Громадським обвинувачем на процесі виступає відомий письменник Олекса Слісаренко, і то вельми запопадливо, що, однак, не завадить йому через кілька років піти тими самими концтабірними шляхами (навіть раніше, ніж Кравчукові),— і жертв, і суддів однаково ревно перемелювала костоломна машина тоталітарного терору.


Ведучий 2 : Для М. Кравчука тяжка година випробовування настала у 1937 році. З’являються погромні статті проти нього в республіканській пресі (в тому числі й підписані колишнім його вчителем Д.О. Граве, який ще донедавна так високо оцінював свого молодшого колегу!), влаштовують йому ганебні псевдосудилища у стінах Інституту математики, університету, політехнічного інституту, де один перед одним рвуться до трибун його вчорашні співпрацівники, учні, аспіранти й студенти зі словами належного “гнівного осуду”, і тільки двом-трьом вистачає громадянської мужності не опльовувати свого вчителя, а стати на його захист — серед цих нечисленних були П. Бондаренко, Й. Погребиський, О. Смогоржевський, Ю. Соколов.

Голос за сценою : М.Кравчук проявляє громадянську мужність, не мовчить про переслідування української інтелігенції. Цікаву згадку з цього приводу знаходимо у щоденнику першого президента УАН акад. В. І. Вернадського, запис від 22.03.1938 р.:“Лузін розповідав, що два місяці тому був у нього Кравчук… — праці його вартісні — і говорив про цькування та обшуки в українських національних (колах).

[Кравчук] написав листа Сталіну. Через місяць був у нього військовий — залагодилось. А тепер [його] арештовано” (В.І. Вернадський, Щоденник, 1938).

Ведучий 1: Справді — за місяць перед цим записом, 21 лютого 1938 року, М. Кравчука заарештовано. Інкримінували йому звісний тоді набір контрреволюційних стереотипів: націоналіст, шпигун і т.п. — як же, з 1925 р. він — член Наукового товариства ім. Шевченка у Львові, себто в “панській Польщі”, листується з “польськими запроданцями” (тобто з українськими математиками з Галичини) М. Зарицьким та М. Чайковським, першого з них пробував “протягти” в дійсні члени АН, а другого переманив у Радянську Україну та ще й улаштував працювати в Одеському університеті; і взагалі знає багато мов, з закордонними “буржуазними” вченими підтримує зв’язки…

“Я був приголомшений цими дикими обвинуваченнями, розбитий фізично нічними допитами, зокрема, повним позбавленням сну протягом 11 діб, загостренням хвороби серця, заходами прямої фізичної дії; морально на мене діяли криками, стогонами катованих у сусідніх кімнатах. Зламали мене остаточно погрози — у випадку заперечення та відмови взяти на себе нездійснені злочини — заарештувати та знищити мою сім’ю. Заради врятування сім’ї я вирішив обмовити себе — тим паче, як було цілком ясно, мої обвинувачі, самі не вірячи своїм звинуваченням, мали цілковито конкретну мету — зробити з мене злочинця” (Слідча справа № 817 з обвинувачення Кравчука М.П., т. 2., арк. 175).

Ведучий 2 : 23 вересня 1938 р. М. Кравчука засуджено на 20 років тюремного ув’язнення та з поразкою в політичних правах на 5 років.

Судове засідання тривало півгодини!.. В останньому слові М. Кравчук просив дати йому можливість закінчити розпочату працю з математики.

Подавши після засудження дві особисті заяви (до Президії Верховної Ради СРСР від 17 січня 1939 р., до Верховного Прокурора СРСР від 17 лютого 1939 р.), М. Кравчук затримався у Лук’янівській в’язниці (тут він мав одне побачення з дружиною). Далі його відправляють довгою сухопутною трасою через 10 тисяч кілометрів до Владивостока і далі у трюмі суховантажного судна “Джурма” морем — на ту Колиму, що у відомій “тогосвітній” пісні “названа чудной планетой” і “откуда возврата уже нету”, “у зловісні колимські золоті копальні”, зокрема, і в Мальдяк.

Голос за сценою : Майстерно розповідає М. Сорока в розділах XXIX-XXXV “Колимської теореми Кравчука” про ці концтабірні щаблі вченого:

Учень 4 : “…Три зими і три літа зустрів Михайло Пилипович в оротуканських копальнях. Тисячі кілометрів відміряв він по сухих, рипучих снігах, підступних, порослих ягелем болотах… Думи, думи, думи… Колимськими свинцевими хмарами вони тисли на зболіле серце Кравчука… Часто Пилиповичу здавалося, що навіть оротуканські сопки вищали й повніли од незчисленних трупів “ворогів народу”… Четверту зиму теж він зустрів на Колимі, зустрів у “цингових ранах на руках, ногах, на грудях…”.

Голос за сценою : Є свідчення співкаторжника М. Кравчука по табору суворої колимської зими 1941—42 років, М. Попова (який ще й нині живий, мешкає у м. Тулі), що академік, хоч і підупалий здоров’ям, мусив працювати відбійником у золотокопальні, а у короткі вільні хвилини в бараці сидів при каганці й писав якісь формули на клаптиках паперу, і щовечора здавав списані папірці табірному начальству — лише з такою умовою йому дозволили відводити душу у вільному світі чистої науки. Згадує співв’язень М. Попов, що нібито М. Кравчук “на Колимі розв’язав основну задачу, над якою так довго бився…, передав охороні”, а де ті папери тепер — невідомо…

Ведучий 1 : Е.Й. Кравчук, дружина М. Кравчука, в листі від 25.07.1945 до Наркома держбезпеки УРСР Савченка пише:

“Останнього листа я отримала від нього [М. Кравчука] з Магадана 1942 р. в евакуації. Відтоді я нічого про нього не знаю…

Остання адреса Кравчука була: Магадан, Хабаровський край, 72 ий кілометр, Інвалідне містечко.

… Я благаю переглянути справу Кравчука і в першу чергу запитати, чи живий Кравчук М.П.

Живий він чи мертвий — правда повинна перемогти.

З Магадана Кравчук писав мені, що там на засланні він здійснив математичне відкриття, над яким працював 20 років. Рукопис та розрахунки він віддав Начальству. Можливо, там зберігся рукопис” (Слідча справа № 817 з обвинувачення Кравчука М.П., т. 2., конверт).

9 березня 1942 року М. Кравчука не стало… (М. Попов стверджує, що “вже мертвого Кравчука вранці тричі била металева палиця наглядача — щоб вставав до роботи…”).

“Замовчи, не жартуй…

Чуєш, сурми гудуть,

Чуєш, марш похоронний лунає…”

Та не було ні маршу похоронного, ні промов, ні почестей, яких він і за життя не мав… Тільки й того, що засвідчено в документі “компетентних” органів:

“Зек Кравчук М.Ф., личное дело № 238943, зарыт на глубине 1,5 метра головой на запад от командировки 1250 метров на север”(З акту про поховання, добутого М. Сорокою).

Голос за сценою : Залишився Михайло Кравчук вже на віки вічні в колимській мерзлоті поряд з поетом-неокласиком Михайлом Драй-Хмарою, що за кілька літ до нього спочив у тій далекій землі, поряд з тисячами інших закатованих і забитих, знаних і незнаних…

Ведучий 2 : І не діждався він своєї реабілітації через кільканадцять літ “у зв’язку з нововиявленими обставинами”. “Пізній реабілітанс” (в 1956 р.) виявився справді —таки пізнім для жертви “раннього репресансу”, мовлячи звісним чорногуморним афоризмом періоду відлиги. За низкою раніше безуспішних клопотань дружини М. Кравчука — Есфіри Йосипівни (1894—1957), нарешті, у 1956 році був здійснений перегляд судової справи М. Кравчука і

“Приговор Военной коллегии Верховного Суда СССР от 23 сентября 1938 года по делу Кравчука Михаила Филлиповича отменить, а дело о нём прекратить за отсутствием состава преступления”. (Слідча справа № 817 з обвинувачення Кравчука М.П., т. 1., арк. 186—187).

І лише 20 березня 1992 року Загальними зборами АН України поновлений у складі дійсних членів Академії наук України.

Звучить пісня « Колима».Слова Н. Півторацької, музика О.Заводовського
Перегляд фільму про М. Кравчука.

Література :
Вірченко Н. О. Велет української математики. К.: Задруга, 2007.-80 с.+12 іл.

Лукашук Є. С. «Моя любов - Україна і математика» М.П. Кравчук . М. Ківерці, 2006-.

Схожі:

Урок пам\"яті „ Михайло Кравчук. Українець. Громадянин. Математик.\" iconМихайло Кравчук титан математики
Михайло Кравчук – математик широкого масштабу. Його ім’я добре відоме у світовій математичній науці. Світ не знав лише, що він –...
Урок пам\"яті „ Михайло Кравчук. Українець. Громадянин. Математик.\" iconТема. Кравчук Михайло Пилипович – видатний український математик
М. Кравчука; визначити його значення для української математики та поширення математичних знань на Україні і у світі; розвивати в...
Урок пам\"яті „ Михайло Кравчук. Українець. Громадянин. Математик.\" iconМихайло пилипович кравчук
Михайло Пилипович Кравчук народився 27 вересня 1892 р в с. Човниця Волинської області. Батько його працював землеміром. За характером...
Урок пам\"яті „ Михайло Кравчук. Українець. Громадянин. Математик.\" iconДовідка Михайло Пилипович Кравчук (1892-1942)
Московському університеті, де відвідував семінари професора Д.Єгорова. На початку 1917 р. М. П. Кравчук успішно склав магістерський...
Урок пам\"яті „ Михайло Кравчук. Українець. Громадянин. Математик.\" icon«михайло кравчук відомий на весь світ І невідомий в україні»
Михайло Кравчук. Відомий І невідомий можна сказати про нього. Він прожив 50 років. У 1928-ому став наймолодшим академіком. Його математичними...
Урок пам\"яті „ Михайло Кравчук. Українець. Громадянин. Математик.\" icon3. оперативні пристрої пам’яті
Більшість пристроїв пам'яті із записом І читанням інформації є оперативною пам'яттю (озп) або пам'яттю з довільним доступом (random...
Урок пам\"яті „ Михайло Кравчук. Українець. Громадянин. Математик.\" iconПрактична робота №2 Дослідження різних видів пам'яті Мета
Мета: ознайомитись з різними видами пам'яті, навчитись визначати види своєї пам'яті
Урок пам\"яті „ Михайло Кравчук. Українець. Громадянин. Математик.\" iconІнформаційний лист
Україні та інших країнах; впливи глобальних змін ХХІ століття на національну пам'ять, формування/існування моделей пам'яті; державної...
Урок пам\"яті „ Михайло Кравчук. Українець. Громадянин. Математик.\" iconАкція :„Полюби Україну Увага!!! Акція!!!
...
Урок пам\"яті „ Михайло Кравчук. Українець. Громадянин. Математик.\" iconО., Медведь С.І тема. Михайло Кравчук – творець музики чисел. Мета
М. Кравчука. Визначити його значення для української математики, поширення математичних знань на Україні. Розвивати культуру спілкування,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
ua.convdocs.org


База даних захищена авторським правом ©ua.convdocs.org 2014
звернутися до адміністрації
ua.convdocs.org
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Випадковий документ

опубликовать
Головна сторінка