Пошук навчальних матеріалів по назві і опису в нашій базі:

Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і




0.87 Mb.
НазваМетодичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і
Сторінка1/12
Дата конвертації29.06.2013
Розмір0.87 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12





МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
Центр правової реформи і законопроектних робіт

N 40 від 21.11.2000
м. Київ Схвалено
постановою колегії
Міністерства юстиції України
від 21 листопада 2000 р.
N 40

Методичні рекомендації
для центральних органів виконавчої влади щодо застосування
в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і
основних свобод людини

Із здобуттям незалежності Україна почала розбудову
демократичної правової держави, формування громадянського
суспільства, в центрі якого - людина, захист її законних інтересів
та задоволення потреб.
Україна проголосила всебічне забезпечення прав і свобод
людини найвищою соціальною цінністю, що закріплено в її
Конституції ( 254к/96-ВР ). Реальне втілення норм Основного Закону
в життя активно включило наше суспільство в процес міжнародного
співробітництва у сфері забезпечення прав людини.
Актом міжнародного визнання України як демократичної правової
держави стало прийняття її 9 листопада 1995 року до країн-членів
Ради Європи та ратифікація Верховною Радою України Європейської
конвенції про захист прав і основних свобод людини та протоколів
до неї ( 995_004 ).
Відповідно до статті 9 Конституції України ( 254к/96-ВР ) з
моменту ратифікації та набрання чинності для України Конвенція про
захист прав і основних свобод людини ( 995_004 ) стала частиною
національного законодавства; це означає, що всі нормативні акти,
розроблені після набрання чинності Конвенцією, повинні відповідати
її вимогам.
У зв'язку з цим під час проведення обов'язкової правової
експертизи проектів нормативних актів Міністерство юстиції
України відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 2
червня 2000 року N 637/к звертає також увагу і на відповідність
проектів нормам Конвенції ( 995_004 ).
Протягом 50 років контрольним органом Конвенції ( 995_004 ) -
Європейським судом з прав людини - в рішеннях, які ним приймалися,
було детально роз'яснено кожну статтю Конвенції. Ці рішення
становлять систему прецедентного права Європейського суду.
Для держав-учасниць Конвенції ( 995_004 ) знання і
використання прецедентів Суду, що сформувалися під час
застосування її норм, є запорукою дотримання міжнародно-правових
зобов'язань, які випливають з цього акта. Конкретні судові рішення
формально обов'язкові тільки для тих держав, що виступають
відповідачами в конкретних справах. Однак інші країни фактично
керуються ними при оцінці відповідності внутрішнього правового
порядку вимогам Конвенції. У ряді випадків ці рішення спонукали
держави, які не були стороною у певній справі, до удосконалення
свого законодавства і правозастосовчої практики. Крім того, за
трактуванням Суду, Конвенція - це не застиглий раз і назавжди
документ, а живий договір, який підлягає тлумаченню з огляду на
ситуацію, що склалася на певний час. Отже, як уже зазначалося,
рішення Суду можуть використовуватись не тільки у правотворчій,
але й у правозастосовчій діяльності держави.
Для використання належним чином норм Конвенції ( 995_004 )
центральними органами виконавчої влади у процесі нормотворчої
діяльності в підготовлених Міністерством юстиції України
Методичних рекомендаціях застосовувалися також і основні
прецеденти Європейського суду з прав людини.
Необхідно також зауважити, що в Методичних рекомендаціях
увага приділялась тільки тим статтям, які декларують права або
свободи особи і які необхідно враховувати в нормотворчій
діяльності.
Методичні рекомендації підготовлено на основі прецедентної
бази Європейського суду з прав людини та колишньої Комісії з прав
людини, а також з використанням доктринальних джерел, а саме:
- М. Delmas-Marty. The European Convention for the Protection
of Human Rights. - Martinus Nijhoff Publishers. - 1995. - 346 p.
- Frowein, Peukert. Europaische Menschenrechtskonvention. N.
P. Engel Verlag. - 1996. - 1042 s.
- D. J. Harris, М. O'Boyle, C. Warbrick. Law of the European
Convention on Human Rights. - Butterworths. - 1995. - 752 p.
- F.G. Jacobs, R. A. White. The European Convention on Human
Rights. - Clarendon Press, Oxford. - 1996. - 468 p.
- R. Macdonald, F. Matscher, H. Petzold. The European system
lor the protection of human rights. - Martinus Nijhoff Publishers.
- 1998. - 940 p.
- L.-E. Pettiti, E. Decaux, P.-H. Irnbert. La Convention
Europeenne des Droits de I'Homme. - Economica. - 1995. - 1230 p.
- P. Sieghart. The International Law of Human Rights. -
Clarendon Press, Oxford. - 1995. - 565 p.
- Гомьєн Д., Харрис Д., Зваак Л. Европейская конвенция о
правах человека и Европейская социальиая хартия: право и практика.
- М., 1998. - 597 с.
Стаття 2. ПРАВО НА ЖИТТЯ ( 995_004 )
1. Право кожної людини на життя захищається законом. Жодна
людина не може бути умисне позбавлена життя інакше ніж на
виконання вироку суду, винесеного після визнання її винною у
вчиненні злочину, за який законом передбачено таке покарання.
2. Позбавлення життя не розглядається як порушення цієї
статті, якщо воно є наслідком виключно необхідного застосування
сили:
a) при захисті будь-якої людини від незаконного насильства;
b) при здійсненні законного арешту або при запобіганні втечі
людини, що законно перебуває під вартою;
c) у діях, законно вчинених з метою придушення бунту або
заколоту. Стаття 2 - одна з небагатьох статей Конвенції
( 995_004 ), порушення положень яких не може бути виправданим
навіть під час війни чи дії інших надзвичайних обставин (стаття
15). Стаття містить як позитивне зобов'язання держав захищати
життя в законодавчому порядку, так і її негативне зобов'язання не
позбавляти життя інакше як у виняткових випадках.
Обов'язок захищати життя
Положення статті 2 ( 995_004 ) про те, що право кожного на
життя охороняється законом, визначає позитивне зобов'язання
держави в законодавчому порядку визначити механізм захисту життя
людини. При цьому закон, що охороняє право на життя, повинен бути
сформульований достатньо чітко, щоб дати змогу громадянам
відповідно регулювати свою поведінку. Відповідальність за
позбавлення життя згідно з національним законодавством повинна
поширюватися як на дії приватних осіб (W v UK # 9348/81, 32 DR 190
(1983), так і на дії осіб, що діяли від імені держави.
Позитивне зобов'язання держави щодо охорони життя передбачає
ефективне застосування закону. Держава зобов'язана вживати всіх
можливих заходів з метою запобігання позбавленню життя, наприклад
шляхом формування сил безпеки та поліції. Проте кожна окрема особа
не може претендувати на постійну особисту охорону з боку поліції
чи інших силових органів держави. Спеціальні охоронні заходи
можуть запроваджуватися лише на визначений період часу (X v
Ireland # 6040/73, 16 YB 388 (1973).
Той факт, що вбивство було вчинене, сам по собі не є
порушенням статті 2 ( 995_004 ), оскільки не може бути позитивного
зобов'язання щодо усунення найменшої можливості застосування
насильства стосовно особи (W v UK # 9348/81, 32 DR 190 (1983).
Незважаючи на це, держава зобов'язана забезпечувати певний
достатній рівень захисту від тероризму та інших злочинних проявів.
Зобов'язання щодо ефективного застосування закону передбачає
також належне розслідування всіх випадків смерті за підозрілих
обставин, включаючи смерть у місцях позбавлення волі. Крім того,
держава повинна вживати всіх можливих заходів щодо розслідування
всіх випадків зникнення осіб, якщо обставини дають підстави
припускати настання смерті. Суд зазначив, що загальна правова
заборона свавільного позбавлення життя, встановлена статтею 2
( 995_004 ), була б на практиці неефективна, якби не існувало
процедури контролю за законністю застосування державою силових
методів, здатних спричинити смерть. Зобов'язання захищати право на
життя, згідно з статтею 2, передбачає проведення офіційного
розслідування у випадку, коли особа позбавляється життя внаслідок
застосування сили представниками держави. У процесуальному плані
захист права на життя, згідно із статтею 2, означає зобов'язання
влади пояснити, чому була застосована зброя. Це вимагає
незалежного та публічного розслідування для з'ясування питання, чи
було застосування сили виправданим за даних конкретних обставин
(Eur. Court HR, Kaya v Turkey judgment of 19 February 1998,
Reports of Judgments and Decisions 1998-1).
Амністія, застосована до осіб, обвинувачених чи підозрюваних
у вбивстві, не суперечить статті 2 ( 995_004 ), якщо зберігається
відповідний баланс між інтересами держави в конкретних обставинах,
за яких оголошено амністію, та потребою в ефективному
застосуванні закону про охорону права на життя (Dujardin v France
# 26734/90 (1991).
Складним є питання, чи повинна держава примусово годувати
в'язня, який оголосив голодування, щоб зберегти його життя.
Визнавши, що таке годування не суперечитиме статті 3 ( 995_004 ),
Комісія зазначила, що за певних обставин згідно із статтею 2
держава зобов'язана вчинити певні позитивні дії, зокрема, у разі,
коли особа перебуває на її утриманні (X v FRG # 10565/83, 7 EHRR
152 (1984). Проте держава не несе відповідальності за
бездіяльність, що обгрунтовується волею самої особи, яка здатна
приймати рішення щодо свого життя.
До кінця не з'ясованим залишається питання права на життя
ненародженої дитини. Проведення аборту через здоров'я матері (X v
UK, # 8416/78, 19 DR 244 (1980) чи з соціальних причин (Н v Norway
N 17004/90 (1992) було визнане як таке, що не суперечить статті 2
( 995_004 ). Проте не відомо, чи визнаватиметься за вагітною
жінкою безумовне право на аборт.
Заборона позбавлення життя
Цей принцип передбачає відповідальність за позбавлення життя,
вчинене державою (поліцією, збройними силами, службовцями в місцях
позбавлення волі). Держава не несе відповідальності за позбавлення
життя, здійснене приватними особами. У цьому разі відповідальність
обмежена зобов'язанням надання правового захисту згідно з пунктом
1 статті 2 ( 995_004 ).
У разі депортації чи екстрадиції особи державою-учасницею
Конвенції до іншої держави, якщо є реальний ризик порушення права
цієї особи на життя, Суд може визнати це порушенням статті 2
( 995_004 ) (Soering v UK A 161 (1989).
Стаття 2 ( 995_004 ) передбачає також і винятки із загальної
заборони позбавлення життя. Так, можливість смертної кари
передбачена пунктом 1 цієї статті. Проте Протокол N 6 ( 995_004 )
до Конвенції забороняє її застосування в мирний час.
Пункт 2 статті 2 ( 995_004 ) містить вичерпний перелік
ситуацій, коли позбавлення життя державою може бути виправданим.
Застосування сили повинно грунтуватися на абсолютній необхідності
і здійснюватися з метою самозахисту чи захисту іншої особи, з
метою арешту чи запобіганню втечі та з метою придушення бунту або
заколоту.
Застосування сили вважається абсолютно необхідним, якщо воно
суворо адекватне переслідуваній меті (Stewart v UK # 10044/82, 39
DR 162 (1984). Під час оцінки факту, чи було застосування сили
адекватним, до уваги береться мета, що переслідується, загроза
життю інших осіб та рівень ризику того, що застосовувана сила може
призвести до смерті. У статті 2 ( 995_004 ) не визначаються
ситуації, коли дозволяється навмисно вбивати людей, а називаються
ситуації, коли дозволяється застосовувати силу, наслідком чого
може бути смерть особи.
Стаття 2 (2) ( 995_004 ) дозволяє застосування державою сили
з метою самозахисту чи задля захисту інших осіб, проте не
виправдовує застосування сили з метою захисту майна. У кожному
випадку, коли йдеться про позбавлення державним службовцем життя з
метою самозахисту, Суд оцінює, чи було застосування тих або інших
заходів абсолютно необхідним. Убивство озброєного нападника
поліцією оцінюється як таке, що не порушує статті 2, якщо буде
проведено ретельне розслідування і доведено, що позбавлення життя
було необхідним (Wolfram v FRG # 11257/84, 49 DR 213 (1986); Diaz
Ruano v Spain A 285-B (1994). Проте Суд вважає, що держава повинна
навести переконливі докази невинуватості своїх агентів, які
порушили статтю 2, тобто в цьому разі діє презумпція винуватості
держави.
Держава визнається винною у порушенні статті 2 ( 995_004 ) і
у разі недобросовісного розроблення військової акції (недостатні
планування, розвідка і перевірка правдивості інформації),
внаслідок якої настала невиправдана смерть особи (McCann, Farell
and Savage v UK, # 18984/91 (1994) Corn Rep).
Право на життя, яке гарантує стаття 2 (
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Схожі:

Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconРозпорядження від 18 жовтня 2004 р. N 759-р Київ Про роботу центральних І місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення відкритості у своїй діяльності, зв'язків з громадськістю та взаємодії із
Міністра Кабінету Міністрів України Толстоухова А. В. про роботу центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення...
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconПро затвердження граничної чисельності працівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади Кабінет Міністрів України постановляє
Затвердити граничну чисельність працівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади згідно з додатком
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconПро затвердження граничної чисельності працівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади Кабінет Міністрів Українипостановля є
Затвердити граничну чисельність працівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади згідно з додатком
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconЗаконУкраЇн и Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства фінансів, Міністерства економічного розвитку і торгівлі, інших центральних органів виконавчої влади
Міністерства фінансів, Міністерства економічного розвитку і торгівлі, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких...
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconПро затвердження граничної чисельності працівників апарату центральних органів виконавчої влади Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є
Затвердити граничну чисельність працівників апарату центральних органів виконавчої влади згідно з додатком
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconМетодичні рекомендації щодо організації роботи підрозділів з питань запобігання та протидії корупції
Методичні рекомендації розроблені з метою надання допомоги в організації роботи та виконанні своїх повноважень підрозділами з питань...
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconРозпорядження президента україни про Перелік центральних органів виконавчої влади
Україною повноправного членства в Європейському Союзі, затвердити Перелік центральних органів виконавчої влади, відповідальних за...
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconПостанова від 13 вересня 2002 р. N 1371 Київ Про порядок участі центральних органів
З метою забезпечення ефективної участі центральних органів виконавчої влади у діяльності міжнародних організацій, членом яких
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconРозпорядження від 15 лютого 2012 р. N 103-р Київ Про скасування деяких наказів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади
Скасувати накази міністерств, інших центральних органів виконавчої влади як такі, що не набрали чинності та надіслані до виконання...
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconПояснювальна записка до проекту постанови Кабінету Міністрів України „Про внесення змін до Переліку центральних органів виконавчої влади
Про внесення змін до Переліку центральних органів виконавчої влади, відповідальних за виконання зобов’язань, що випливають із членства...
Додайте кнопку на своєму сайті:
ua.convdocs.org


База даних захищена авторським правом ©ua.convdocs.org 2014
звернутися до адміністрації
ua.convdocs.org
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Випадковий документ

опубликовать
Головна сторінка