Пошук навчальних матеріалів по назві і опису в нашій базі:

Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і




0.87 Mb.
НазваМетодичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і
Сторінка2/12
Дата конвертації29.06.2013
Розмір0.87 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12
995_004 ), було
розширене згідно з Протоколом N 6 до Конвенції, який передбачає:
Стаття 1. Смертна кара скасовується. Жодна людина не може
бути засуджена до такого покарання або страчена.
Стаття 2. Держава може передбачити у своєму законодавстві
смертну кару за діяння, вчинені під час війни або неминучої
загрози війни; таке покарання застосовується лише у випадках,
передбачених законом і згідно з його положеннями. Держава сповіщає
Генерального секретаря Ради Європи про відповідні положення такого
закону.
Відповідно до статті 2 Протоколу N 6 до Конвенції
( 995_004 ) зобов'язання скасувати смертну кару обмежується мирним
часом. Таким чином, держава може фактично бути стороною Протоколу,
якщо в її законодавстві є положення про смертну кару в зв'язку з
діяннями, вчиненими під час війни або в період неминучої загрози
війни. Однак при цьому уточнюється, що смертна кара застосовується
тільки у випадках, передбачених законом.
Стаття 3. ЗАБОРОНА КАТУВАНЬ ( 995_004 )
Жодна людина не може зазнавати катувань чи нелюдського або
такого, що принижує її гідність, поводження чи покарання.
Стаття 3 ( 995_004 ) охороняє одну із засадничих цінностей
демократичного суспільства. Навіть при найбільш складних
обставинах, зокрема таких, як боротьба проти організованого
тероризму або злочинності, Конвенція суворо забороняє катування та
нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання.
На відміну від більшості положень Конвенції та Протоколів N 1 і 4
( 995_004 ) до неї, стаття 3 не передбачає винятків (згідно із
статтею 15 вона не припиняє своєї дії навіть у випадку
надзвичайного стану, що загрожує життю нації). Необхідно звернути
увагу також на те, що стаття 3 Конвенції забороняє катування,
нелюдське поводження чи покарання незалежно від поведінки
потерпілого.
Для того щоб визначити, чи можна ту чи іншу конкретну форму
жорстокого поводження кваліфікувати як катування, слід брати до
уваги визначені у статті 3 відмінності між цим поняттям і поняттям
нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження. Ця
закріплена Конвенцією ( 995_004 ) відмінність дає підстави
кваліфікувати як катування лише навмисне нелюдське поводження, що
призводить до дуже серйозних і жорстоких страждань (Ireland v UK A
25 (1978). Цей термін включає навмисні дії, що завдають особі
сильного болю, фізичних або моральних страждань, а також
залякування та примус з метою отримання від неї або третьої особи
інформації чи зізнання, покарання' за дії, вчинені нею або третьою
особою, якщо цей біль і страждання завдаються або заохочуються
державним службовцем чи іншою особою з офіційним статусом. На
відміну від негуманного поводження чи покарання, заподіяння
страждань, яке здійснюється з певною метою, наприклад отримання
інформації чи зізнання, кваліфікується як катування (Greek case,
12 YB (1969) Corn Rep). Оскільки стаття 3 ( 995_004 ) є абсолютною
за своєю суттю, навіть потреба одержати інформацію від терориста
задля порятунку життя інших людей не може бути виправданням для
застосування катування.
Поводження або покарання вважається нелюдським, якщо воно
було навмисним, застосовувалося щоразу протягом кількох годин
підряд і спричиняло якщо не реальні тілесні пошкодження, то,
принаймні, сильні фізичні та душевні страждання. Негуманне
поводження повинно мати ознаки певного мінімального рівня
суворості, щоб на нього поширювалася дія статті 3 ( 995_004 )
(Ireland v UK, Series A, No. 25 (1978). Досить значну кількість
заяв про порушення цієї статті було відхилено як необгрунтовані,
оскільки страждання, заподіяні особі, не мали всіх ознак,
необхідних для визнання їх як негуманне поводження. Так, зміна
політики щодо виконання покарань, унаслідок чого було відкладене
дострокове звільнення особи (Hogben v UK # 11653/85, 46 DR 231
(1986), переведення ув'язненого у більш віддалену в'язницю
(Wakefield v UK # 15817/89, 66 DR 251 (1990), обмеження вибору
місця проживання (М v France # 10078/82, 41 DR 103 (1984) чи
відсутність передбаченої законом можливості дострокового
звільнення з ув'язнення (Kotalla v Netherlands, 14 DR 238 (1988),
не були визнані органами Конвенції ( 995_004 ) такими, що
суперечать статті 3.
На відміну від тортур, негуманне поводження не завжди повинне
характеризуватись такою ознакою, як намір завдати страждання, хоча
на практиці такий намір, як правило, має місце. Щоб поводження чи
покарання вважалося негуманним, рівень страждань повинен бути
меншим, ніж у випадку тортур. Навіть погроза застосувати тортури
може кваліфікуватись як негуманне поводження, якщо вона спроможна
завдати значне психічне страждання (Campbell and Cosans v UK, A 48
(1982). Як негуманне поводження, може кваліфікуватися фізичне
насилля, заходи психологічного впливу, утримання особи в
нелюдських умовах, а також депортація чи екстрадиція особи до
держави, де до неї може бути застосовано негуманне покарання.
Більше того, у певних випадках, якщо особа страждає на тяжку
хворобу, ненадання адекватної медичної допомоги може бути визнано
порушенням статті 3 ( 995_004 ).
Таким, що принижує гідність, Суд визначає поводження, яке
викликає у жертви почуття страху, пригніченості та
неповноцінності, може образити і принизити її та зламати фізичний
і моральний опір.
Однак для того, щоб покарання було визнане нелюдським чи
таким, що принижує гідність, страждання або приниження, пов'язані
з ним, повинні так чи інакше бути елементом страждань або
приниження, пов'язаним з тією чи іншою формою законного покарання
(Tyrer v UK A 26 (1978).
Важливим є питання про те, чи несе держава відповідальність
за своїх службовців або представників, які перевищили свої
повноваження. Як правило, якщо держава не вжила ефективних заходів
з метою попередження незаконних дій або не передбачила відповідних
дисциплінарних санкцій за них, це є підставою для визнання факту
порушення статті 3 ( 995_004 ) (Cyprus v Turkey # 6780/74 4 EHRR
482 (1976); Ireland v UK A 25 (1978).
При вирішенні питання про те, чи несе держава
відповідальність за неспроможність забезпечити особі правовий
захист проти жорстокого поводження з боку приватних осіб, Суд
вважає, що держава зобов'язана запровадити таку правову систему,
яка здатна забезпечувати фізичну та моральну цілісність особи
(Costello-Roberts v UK A 247-C (1993).
Жорстоке поводження з ув'язненими
Держава несе моральну відповідальність за будь-яку особу, яка
знаходиться під вартою, оскільки вона повністю підпорядкована
поліції (Ribitsch v Austria judgment of 4 December 1995, Series A,
No. 336). У справі "Рібіч проти Австрії" заявник стверджував, що
під час його перебування під вартою у відділку безпеки поліції
Відня за підозрою в причетності до незаконного обігу наркотиків,
до нього застосовувалися заходи, несумісні зі статтею 3 Конвенції
( 995_004 ). Після звільнення заявник повідомив про це кількох
осіб, у тому числі одного журналіста, а наступного дня його
оглянув лікар - терапевт. У зв'язку з цим було розпочато судовий
процес над поліцейськими, винними в нелюдському поводженні з
потерпілим. Заявник брав у ньому участь як цивільна сторона. Суд
виніс рішення про порушення кримінального законодавства одним із
поліцейських. Однак суд другої інстанції скасував його, прийнявши
рішення про випадковий характер травм, на які скаржився заявник.
Після використання всіх національних засобів захисту заявник
звернувся із скаргою про порушення стосовно нього статті 3
Конвенції ( 995_004 ) до Європейського суду. Суд, розглянувши
аргументи, надані сторонами, погодився з вимогою заявника
констатувати порушення Австрією статті 3.
У рішенні в цій справі Суд підкреслив, що будь-яке
застосування сили до ув'язненої особи, яке не було вкрай
необхідним, принижує її людську гідність і принципово є порушенням
статті 3 Конвенції ( 995_004 ). Суд наголосив, що вимоги
розслідування і реальні труднощі, що трапляються у боротьбі із
злочинністю не повинні призводити до обмеження захисту фізичної
недоторканності особи.
У справі "Аксой проти Туреччини" (Eur. Court HR, Aksoy v
Turkey judgment of 18 December 1996, Reports of Judgments and
Decisions 1996-VI) Комісія встановила, що в поліції заявника
роздягли догола і підвісили за зв'язані за спиною руки. На думку
Суду, таке поводження може бути лише навмисним, а для його
здійснення потрібні певні підготовка і зусилля. Цей метод
застосовували з метою одержання від заявника зізнання або
інформації. Крім жорстокого болю, який при цьому завдавався,
медичні докази свідчать, що він призвів до паралічу обох рук
протягом деякого часу. Суд вважає, що це поводження мало настільки
серйозний і жорстокий характер, що його можна кваліфікувати лише
як катування.
У справі "Томасі проти Франції" (Tomasi v France judgment of
27 August 1992, Series A, No. 241-А) заявник стверджував, що під
час перебування під вартою у поліцейському відділку він постраждав
від жорстокого поводження. Після звільнення з-під варти
звинуваченого оглянули чотири різні лікарі. Незалежні медичні
висновки підтвердили силу і значну кількість ударів, завданих
заявнику. Ці аргументи були достатньо вагомими для того, щоб Суд
визнав таке поводження нелюдським чи таким, що принижує гідність,
та констатував порушення статті 3 ( 995_004 ).
При розгляді справи "Айдін проти Туреччини" Комісія
встановила, що під час перебування під вартою заявницю згвалтував
державний службовець. Це слід вважати особливо серйозною і
відразливою формою жорстокого поводження. Виходячи з цього Суд у
своєму рішенні визначив, що вся сукупність актів фізичного та
психологічного насильства, завданого заявниці, а також особливо
жорстокий акт згвалтування, якому її було піддано, кваліфікується
як катування, заборонене статтею 3 Конвенції ( 995_004 ).
У рішенні, ухваленому 27 червня 2000 р. у справі "Ілхан проти
Туреччини", Суд дійшов висновку, що братові заявника завдано
ударів прикладами автоматів, щонайменше один з яких влучив у
голову. Це побиття спричинило серйозні рани і ушкодження голови,
що викликало тривале порушення функцій мозку. Беручи до уваги
ступінь страждань, що їх зазнав потерпілий, а також ненадання
адекватної медичної допомоги упродовж тривалого часу, Суд
постановив, що брата заявника було піддано катуванню.
Стосовно ще одного твердження заявника про наявність
порушення статті 3 Конвенції ( 995_004 ), то, оскільки не було
проведено ефективного розслідування інциденту, Суд зауважив, що
відповідно до статті 13 Конвенції ( 995_004 ) особі, яка
аргументовано скаржиться на порушення прав, закріплених у статті
3, необхідно забезпечити ефективний правовий захист, який включав
би достатні гарантії безпеки від зловживань з боку представників
держави. Таким чином, державні органи були зобов'язані провести
ефективне розслідування інциденту. Суд дійшов висновку, що держава
не забезпечила ефективного правового захисту.
Умови утримання в місцях позбавлення волі
Найбільша кількість справ щодо порушення статті 3 ( 995_004 )
стосуються умов утримання у в'язницях чи інших установах, де особа
утримується поза власним бажанням.
Комісією неодноразово перевірялися умови утримання в'язнів. У
доповіді про перевірку умов утримання терористів в одній з
в'язниць Німеччини, Комісія заперечила факт порушення статті 3
( 995_004 ), хоча зафіксувала значну ізоляцію затриманих. Поміщені
в особливому місці, вони не підтримували ніяких контактів з іншими
в'язнями. У подальшому було зазначено, що затримані мали
можливість слухати радіо, дивитись телевізор, читати книги,
зустрічатися з родичами та адвокатами. Комісія також зауважила, що
не можна твердити про повну ізоляцію в разі надання в'язням
можливості доступу до джерел інформації та зустрічі з
відвідувачами. Таким чином, Суд не вважає падання мінімального
доступу до джерел інформації порушенням статті 3 ( 995_004 ).
Застосування у разі необхідності сили до порушників порядку у
в'язниці не є порушенням статті 3 ( 995_004 ). Наприклад, скарга
заявника про порушення статті 3 у зв'язку з тим, що його покусав
собака охоронця, була визнана неприйнятною, оскільки до цього
призвели дії самого заявника.
Дисциплінарні заходи у в'язницях мають співвідноситися із
статтею 3 ( 995_004 ). Раніше Комісія не визнавала порушенням факт
обмеження в їжі. Пізніше стандарти були розширені, і нині
обмеження в їжі як дисциплінарний засіб не відповідає вимогам
Конвенції ( 995_004 ).
Щодо жорстокого поводження, то навіть мінімальний рівень його
суворості кваліфікується як порушення статті 3 ( 995_004 ). Оцінка
цього рівня залежить від усіх обставин справи, наприклад
тривалості такого поводження, його фізичних або моральних
наслідків, а також у деяких випадках статі, віку і стану здоров'я
жертви.
Комісія не визнала перевищенням необхідного мінімального
рівня суворості у справі "Крехер та Меллер проти Швейцарії".
Ув'язнені скаржилися на те, що умови, в яких вони утримуються, є
порушенням статті 3 Конвенції (
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Схожі:

Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconРозпорядження від 18 жовтня 2004 р. N 759-р Київ Про роботу центральних І місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення відкритості у своїй діяльності, зв'язків з громадськістю та взаємодії із
Міністра Кабінету Міністрів України Толстоухова А. В. про роботу центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення...
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconПро затвердження граничної чисельності працівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади Кабінет Міністрів України постановляє
Затвердити граничну чисельність працівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади згідно з додатком
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconПро затвердження граничної чисельності працівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади Кабінет Міністрів Українипостановля є
Затвердити граничну чисельність працівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади згідно з додатком
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconЗаконУкраЇн и Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства фінансів, Міністерства економічного розвитку і торгівлі, інших центральних органів виконавчої влади
Міністерства фінансів, Міністерства економічного розвитку і торгівлі, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких...
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconПро затвердження граничної чисельності працівників апарату центральних органів виконавчої влади Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є
Затвердити граничну чисельність працівників апарату центральних органів виконавчої влади згідно з додатком
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconМетодичні рекомендації щодо організації роботи підрозділів з питань запобігання та протидії корупції
Методичні рекомендації розроблені з метою надання допомоги в організації роботи та виконанні своїх повноважень підрозділами з питань...
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconРозпорядження президента україни про Перелік центральних органів виконавчої влади
Україною повноправного членства в Європейському Союзі, затвердити Перелік центральних органів виконавчої влади, відповідальних за...
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconПостанова від 13 вересня 2002 р. N 1371 Київ Про порядок участі центральних органів
З метою забезпечення ефективної участі центральних органів виконавчої влади у діяльності міжнародних організацій, членом яких
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconРозпорядження від 15 лютого 2012 р. N 103-р Київ Про скасування деяких наказів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади
Скасувати накази міністерств, інших центральних органів виконавчої влади як такі, що не набрали чинності та надіслані до виконання...
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconПояснювальна записка до проекту постанови Кабінету Міністрів України „Про внесення змін до Переліку центральних органів виконавчої влади
Про внесення змін до Переліку центральних органів виконавчої влади, відповідальних за виконання зобов’язань, що випливають із членства...
Додайте кнопку на своєму сайті:
ua.convdocs.org


База даних захищена авторським правом ©ua.convdocs.org 2014
звернутися до адміністрації
ua.convdocs.org
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Випадковий документ

опубликовать
Головна сторінка