Пошук навчальних матеріалів по назві і опису в нашій базі:

Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і




0.87 Mb.
НазваМетодичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і
Сторінка5/12
Дата конвертації29.06.2013
Розмір0.87 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12
995_004 ) повинна визначатися за
суб'єктивним тестом тобто на підставі особистого переконання
окремого судді в даній справі, і за об'єктивним тестом, тобто
з'ясування, чи суддя має гарантії, достатні для виключення
будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності
(Piersack v Belgium judgment of 1 October 1982, Series A, No. 53).
Суддя вважається безстороннім, поки протилежне не буде
доведено (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v Belgium judgment
of 23 June 1981, Series A, No. 43). Необхідно зазначити, що, крім
усього, суди зобов'язані заслуговувати на довіру учасників
процесу, особливо обвинувачених.
Європейський суд стверджує, що будь-який суддя, стосовно
неупередженості якого є обгрунтований сумнів, повинен заявити
самовідвід (Delcourt judgment of 17 January 1970, Series A, No.
11; Piersack v Belgium judgment of 1 October 1982, Series A, No.
53; De Cubber v Belgium judgment of 26 October 1984, Series A, No.
86).
Держави-учасниці мають більшу свободу при розгляді цивільних
справ, ніж при розгляді кримінальних справ (Dombo Beheer BV v the
Netherlands judgment of 27 October 1993, Series A, No. 274). Тому
гарантії, які можливо будуть необхідні для "справедливого
слухання" в кримінальних справах, не можуть застосовуватися з
такою самою суворістю до розгляду цивільних чи господарських
справ.
Однією з основних складових у системі справедливого
судочинства є доступ до процедури з усіма атрибутами судової
форми контролю: держава не може обмежити або скасувати судовий
контроль у певних сферах (Golder v the United Kingdom judgment of
21 February 1975, Series A, No. 18). Зацікавлена особа повинна
мати можливість розгляду своєї справи в суді без надмірних
правових чи практичних перешкод: ускладнених чи формалізованих
процедур прийняття та розгляду позовних заяв; високих ставок
судового мита; недоступності адвокатської допомоги; відсутності
спрощених процедур для розгляду нескладних справ, а також справ
про права, що вимагають оперативного (термінового) захисту.
Відмова в правосудді забороняється.
При цьому Європейський суд допускає у виняткових випадках
можливість обмеженого доступу до суду приватних осіб, наприклад
психічно хворих під час лікування; осіб, схильних до сутяжництва.
При цьому будь-яке обмеження права доступу до суду повинно
переслідувати певну мету, а також достатньою мірою відповідати цій
меті.
Право кожного на "справедливий" розгляд його справи - дуже
важлива складова статті 6 Конвенції ( 995_004 ). Вимога
"справедливості" застосовується до всього розгляду і не
обмежується лише розглядом справи за участю сторін (Monnel and
Morris judgment of 2 March 1987, Series A, # 115).
У пункті 1 статті 6 ( 995_004 ) перелічуються елементи
системи справедливого судочинства відповідно до європейської
моделі права. Аналіз прецедентної бази дає підстави зробити чіткі
висновки стосовно процедурних вимог у забезпеченні справедливого
судового розгляду.
Судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення
рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі.
Для підтвердження необхідності додержання цього принципу
Європейський суд, встановлюючи відсутність процесуальних і
фактичних привілеїв у сторін, перевіряє: фактичну змагальність
сторін у процесі; незалежність і законність призначення експертів
та експертиз; законність методів одержання доказів; вмотивованість
рішень; порядок і фактичну можливість оскарження судових рішень
сторонами, а також неможливість втручання в порядок оскарження
судових рішень осіб, які не беруть участі у спорі і прав яких не
зачепили судові акти; фактичну можливість участі сторін у розгляді
справи на всіх її стадіях.
Особа, яка захищає приватні права, повинна: бути фактично
повідомлена зрозумілою їй мовою про час і місце судового
засідання; мати можливість захищати свої права особисто чи через
своїх представників, а також одержати допомогу перекладачів;
вільно надавати докази, що підтверджують її права.
Стаття 6 Конвенції ( 995_004 ) встановлює право на
відкритість судового розгляду та оприлюднення судового рішення, що
забезпечує можливість проведення розгляду в присутності всіх осіб,
які захищають свої права, а також зацікавлених осіб.
Суд відзначив, що публічність судового розгляду спрямована на
захист сторін від таємного правосуддя, яке не підпадає під
контроль громадськості, і є також одним із засобів збереження
довіри до судів усіх рівнів (Axen judgment of 8 December 1983,
Series A, No. 72).
При цьому Європейський суд наполягає на позиції, що фактичні
обставини справи спору повинні розглядатися тільки у присутності
сторін та інших зацікавлених осіб. Водночас обговорення судом
питань права можливе і за відсутності сторін.
Представники громадськості і засобів масової інформації не
допускаються на судове засідання, на якому розглядаються фактичні
обставини, лише у разі обгрунтування такої заборони моральними
підставами та нормами, що захищають державну таємницю.
Суд також зазначив, що немає необхідності проводити відкритий
дисциплінарний розгляд у в'язниці з огляду на громадський спокій і
безпеку (Campbell and Fell judgment of 28 June 1984, Series A, No.
80). Іноді з міркувань необхідності збереження професійної
таємниці чи захисту приватного життя осіб може бути виправданим
закритий дисциплінарний розгляд, але це залежить від обставин
конкретної справи, і загальна заборона публічного розгляду була б
невиправданою.
Незалежно від цієї обставини додержання вимоги публічності є
обов'язковим на стадії винесення вмотивованого судового рішення.
Це не слід сприймати як вимогу оприлюднення рішення у всіх
випадках, проте необхідно дотримуватися відповідної відкритості.
Зокрема, передача до канцелярії рішення суду, з яким зацікавлена
особа може там ознайомитись, може бути достатньою (Pretto and
Others judgment of 8 December 1983, Series A N 71; Sutler judgment
of 22 February 1984, Series A N 74).
Вимога розгляду справи протягом "розумного строку" стосується
двох основних питань: який строк необхідно брати до уваги і чи
можна вважати його розумним?
Під строком розгляду справи мається на увазі весь час
розгляду претензії особи, що захищає свої права як в
адміністративних, так і в судових органах держави - члена Ради
Європи, а також строк фактичного виконання рішення.
Розумність строку в судовому розгляді визначається залежно
від конкретних обставин страви, складності спору, поведінки сторін
у процесі, добросовісності судових органів, що розглядають спір, а
також видають виконавчі документи.
При цьому Європейський суд, як правило, виключає з цього
строку періоди, коли зволікання розгляду ініціювалося приватною
особою (вивчаються клопотання, внесені приватною особою, підстави
зміни її адвоката, причини невмотивованої відсутності сторін у
судовому процесі тощо).
Невиправдані дії державних органів (щодо зволікання розгляду
скарг), а також судів (відмова у прийнятті позовних заяв,
необ'єктивний розгляд справ, невиправдане об'єднання справ, зміна
суддів, зупинення чи призупинення розгляду тощо) розцінюються як
факти, що свідчать про порушення принципу розумності строку
розгляду.
Стаття 8. ПРАВО НА ПОВАГУ ДО ПРИВАТНОГО І СІМЕЙНОГО ЖИТТЯ
( 995_004 )
1. Кожна людина має право на повагу до її особистого і
сімейного життя, житла і таємниці листування.
2. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше
ніж згідно із законом та у випадках, необхідних в демократичному
суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки або
економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням і
злочинам, для захисту здоров'я або моралі чи з метою захисту прав
і свобод інших людей.
При застосуванні статті 8 ( 995_004 ) виникають такі питання:
який обсяг прав захищається, у чому полягає поняття поваги до цих
прав з боку держави, чи існувало втручання у його використання і
чи було це втручання виправданим, здійсненим відповідно до закону
і необхідним у демократичному суспільстві.
Стаття 8 ( 995_004 ) передбачає такі основні права особи: на
повагу до приватного життя, сімейного життя, на недоторканність
житла та на таємницю кореспонденції. Обсяг відповідних прав при
цьому не визначається. Комісія та Європейський суд не сформулювали
у своїй практиці чітких меж поняття як приватного, так і сімейного
життя. Тому заявнику надаються широкі повноваження у доведенні
перед Судом, що порушення його права підлягає захисту статтею 8
( 995_004 ).
Приватне життя
Суд розширив поняття приватного життя людини, вивівши його за
рамки лише особистого життя, яке охоплює захищеність персональних
даних та право на усамітнення, та включивши у це поняття право
особи на встановлення і підтримання стосунків з іншими людьми
(Niemietz v Germany, Series A 251-B, &29 (1992)). При визначенні
важливості підтримання стосунків з іншими людьми було встановлено,
що право на такі стосунки мають до певного рівня також і ув'язнені
(McFeeley v UK, # 8317/78, 20 DR 44 (1980). Свобода об'єднуватись
з іншими є соціальним аспектом приватного життя. Суд визначив, що
поняття приватного життя охоплює також фізичну і моральну
цілісність особи, включаючи сексуальне життя (X and Y v
Netherlands, Series A 91 & 22 (1985).
Поняття приватного життя згідно із статтею 8 Конвенції
( 995_004 ) включає:
а) можливість особи визначати свою персональну ідентичність.
Особа має право на вибір імені, способу одягатися та на сексуальну
ідентичність (Burghartz v Switzerland, Series A 280B (1994);
Stjerna v Finland, Series A 299 В (1994). Особа сама повинна
визначати, як до неї належить ставитися державі і як
репрезентувати себе іншим. Як правило, саме ці аспекти лежать в
основі справ транссексуалів.
Сфери приватного життя стосується також право особи на доступ
до інформації, пов'язаної з її усиновленням, право на встановлення
батьківства і визначення, чи та чи інша дитина є рідною дитиною
того чи іншого дорослого (Rassmussen v Denmark, Series А 87, & 33
(1984).
b) право особи на моральну та фізичну цілісність. Такі дії,
як фізичне покарання учнів у школі (Costello-Roberts v UK A 247-C
(1993) або інші аспекти, пов'язані з фізичною цілісністю особи,
наприклад відсутність законодавчого захисту особи від сексуальних
домагань (X and Y v Netherlands A 91 (1985), можуть бути визнані
Судом як такі, що порушують пункт 1 статті 8 ( 995_004 ).
Інша пов'язана з цим аспектом приватного життя категорія
справ, що формується саме тепер, - це справи про вплив довкілля на
особу. Нездатність держави захистити людину від шкідливого впливу
навколишнього середовища (Lopes Ostra v Spain A 303-C (1994) може
бути визнана Судом як порушення прав, передбачених статтею 8
( 995_004 ).
c) право на приватний простір. Втручання у приватний простір
особи може здійснюватися різними методами: шумом, візуальними
подразниками та ін. Порушення приватного простору лежить в основі
всіх справ з прослуховування. Суд визначив, що здійснення таємного
нагляду порушує право приватного життя особи (Klass v Germany,
Series А 82 (1984). Зазвичай, таємний нагляд та прослуховування
торкаються також інших понять пункту 1 статті 8 ( 995_004 ),
зокрема таких, як "дім" та "кореспонденція", проте право
приватного простору стосується таких місць, як готельні номери,


камери у в'язницях, що не включаються у поняття "дім".
d) збирання і використання інформації про особу. Збирання і
використання інформації про особу без її згоди є втручанням у її
приватне життя. Це стосується як офіційних переписів (X v UK No.
9702/82, 30 DR 239 (1982), так і зняття відбитків пальців та
фотографування в ході розслідування (Murray v UK A 300 & 84,85
(1994). Збирання медичних даних є також втручанням у приватне
життя.
Зобов'язання держави поважати приватне життя людини шляхом
контролю за діяльністю її службовців та офіційних осіб поширюється
на таку ж діяльність приватних осіб, наприклад приватних
детективів або репортерів. У цьому аспекті держава наділена
широкими повноваженнями щодо власної оцінки того, яких заходів
необхідно вжити для реалізації цього позитивного зобов'язання.
Втручання в права особи згідно з пунктом 1 статті 8
( 995_004 ) шляхом збирання інформації про неї повинно бути
виправдане підставами, передбаченими у пункті 2 статті 8. Проте
той факт, що збирання інформації є виправданим, не означає, що її
зберігання і використання не становитиме порушення. Так, відбитки
пальців, зняті в ході розслідування злочину, повинні бути знищені
із зняттям підозри щодо винуватості особи (Friedl v Austria A
305-B Corn Rep & 66 (1995).
е) свобода сексуальних стосунків. У процесі розгляду справ, що
стосуються свободи сексуальних стосунків, як складової приватного
життя людини, Суд зробив значний внесок у визнання консенсуальних
гомосексуальних відносин дорослих майже в усіх державах Ради
Європи (Dudgeon v UK A 45 (1981); Norris v Ireland A 142 (1988);
Modinos v Cyprus A 259 (1993). Звичайно, держава має право
регулювати певні аспекти реалізації свободи сексуальних відносин в
цілях захисту суспільної моралі.
Сімейне життя
Поняття сімейного життя у світлі Конвенції ( 995_004 )
охоплює ширше коло, ніж звичайні формальні, законно оформлені
стосунки (Johnston v Ireland A 112 (1986); Marckx v Belgium A 31
(1979). У вирішенні справ Суд бере до уваги суть відносин, не
обмежуючись формальними зв'язками, і забезпечує їх ефективний
розвиток.
Принцип поваги до сімейного життя не включає права особи на
створення сім'ї через одруження чи народження дітей. Проте право
на таку повагу може передбачати визнання державою вже створеної
сім'ї. Відповідно, цей принцип не передбачає права особи на
припинення сімейних стосунків, зокрема права партнерів у шлюбі на
розлучення, хоча ефективне використання права на сімейне життя
може передбачати, щоб держава забезпечила можливість припинення
окремих аспектів сімейних стосунків, якщо це необхідно для захисту
інших членів сім'ї (Airey v Ireland A 32 (1979).
Поняття сімейного життя у світлі Конвенції (
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Схожі:

Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconРозпорядження від 18 жовтня 2004 р. N 759-р Київ Про роботу центральних І місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення відкритості у своїй діяльності, зв'язків з громадськістю та взаємодії із
Міністра Кабінету Міністрів України Толстоухова А. В. про роботу центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення...
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconПро затвердження граничної чисельності працівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади Кабінет Міністрів України постановляє
Затвердити граничну чисельність працівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади згідно з додатком
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconПро затвердження граничної чисельності працівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади Кабінет Міністрів Українипостановля є
Затвердити граничну чисельність працівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади згідно з додатком
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconЗаконУкраЇн и Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства фінансів, Міністерства економічного розвитку і торгівлі, інших центральних органів виконавчої влади
Міністерства фінансів, Міністерства економічного розвитку і торгівлі, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких...
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconПро затвердження граничної чисельності працівників апарату центральних органів виконавчої влади Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є
Затвердити граничну чисельність працівників апарату центральних органів виконавчої влади згідно з додатком
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconМетодичні рекомендації щодо організації роботи підрозділів з питань запобігання та протидії корупції
Методичні рекомендації розроблені з метою надання допомоги в організації роботи та виконанні своїх повноважень підрозділами з питань...
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconРозпорядження президента україни про Перелік центральних органів виконавчої влади
Україною повноправного членства в Європейському Союзі, затвердити Перелік центральних органів виконавчої влади, відповідальних за...
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconПостанова від 13 вересня 2002 р. N 1371 Київ Про порядок участі центральних органів
З метою забезпечення ефективної участі центральних органів виконавчої влади у діяльності міжнародних організацій, членом яких
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconРозпорядження від 15 лютого 2012 р. N 103-р Київ Про скасування деяких наказів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади
Скасувати накази міністерств, інших центральних органів виконавчої влади як такі, що не набрали чинності та надіслані до виконання...
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconПояснювальна записка до проекту постанови Кабінету Міністрів України „Про внесення змін до Переліку центральних органів виконавчої влади
Про внесення змін до Переліку центральних органів виконавчої влади, відповідальних за виконання зобов’язань, що випливають із членства...
Додайте кнопку на своєму сайті:
ua.convdocs.org


База даних захищена авторським правом ©ua.convdocs.org 2014
звернутися до адміністрації
ua.convdocs.org
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Випадковий документ

опубликовать
Головна сторінка