Пошук навчальних матеріалів по назві і опису в нашій базі:

Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і




0.87 Mb.
НазваМетодичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і
Сторінка6/12
Дата конвертації29.06.2013
Розмір0.87 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12
995_004 ) не
обмежується формальними стосунками, хоча саме вони, як правило,
потрапляють до сфери регулювання статті 8. Проте Суд звертає
особливу увагу на суть стосунків і не розглядає на відповідність
статті 8 справи, пов'язані з фіктивними шлюбами, укладеними з
метою, наприклад, отримання громадянства тієї чи іншої країни
(Benes v Austria No 18643/91, 72 DR 271 (1992).
Перспективні сімейні стосунки, тобто стосунки між нареченими,
можуть бути визнані як такі, що захищені статтею 8 ( 995_004 ),
якщо їх наявність достатньо встановлена (Wake-field v UK No
15817/89, 66 DR 251 (1990). Якщо стосунки між батьками дитини мали
неформальний характер, визначення, чи потрапляють вони до сфери
сімейного життя, залежатиме від фактичних обставин. Значення
матимуть як стабільність таких стосунків, так і наміри сторін. Той
факт, що чоловік та жінка мешкали разом, є недостатнім для
визнання існування сімейного життя (Kroon v Netherlands А 297-с &
30 (1994).
На основі аналізу стосунків між батьком і дитиною після
розлучення батьків (якщо дитина залишається у матері) Суд може
дійти висновку, що сімейні відносини збереглися (Keegan v Ireland
A 290 (1994); Berrenhab v Netherlands A 138 (1988). Таким чином,
держава повинна поважати право батька на контакти з дитиною.
Розширивши сферу захисту Конвенції ( 995_004 ) на неформальні
шлюби, Суд визнав можливість існування сімейних зв'язків між
батьком і дитиною, народженою у такому неформальному шлюбі, а
також між матір'ю та її позашлюбною дитиною (Johnston v Ireland А
112 (1986). Оскільки не існує критеріїв визначення реальності
таких зв'язків, Суд у своїй практиці спирається на аналіз їх суті.
У разі усиновлення між усиновленими та їх усиновителями
виникають сімейні стосунки, що захищаються статтею 8 ( 995_004 )
(X v France No 993/82, 31 DR 241 (1982).
Істотним елементом сімейного життя є право осіб жити разом з
метою нормального розвитку стосунків (Marckx v Belgium А 31 & 31
(1979). Ефективне використання права на повагу до сімейного життя
передбачає право батьків на певну владу над дітьми: право
вирішувати, де дитина повинна проживати, яку освіту має здобути,
та інші подібні рішення (Nielsen v Denmark A 144 (1988). Проте
така влада батьків може вступати в конфлікт з індивідуальними
правами дитини, захищеними Конвенцією ( 995_004 ). Таким чином,
поступово значення права батьків на певну владу над дітьми як
аспект сімейного життя зменшується. Так, у справах про опіку
дедалі частіше бажання дитини визнаються більш вагомими, ніж
бажання батьків (Hokkanen v Finland A 299-a (1994).
Житло
Термін "житло" в тлумаченні Суду означає переважно місце, де
особа мешкає на постійній основі. Проте цей термін може
поширюватись і на місце, де особа мала твердий намір мешкати
(Gillow v UK A 119 (1986) Corn Rep & 109-119). Суд поширив це
поняття і на деякі приміщення, пов'язані з професійною діяльністю
особи, зокрема такі, як офіси, оскільки певна професійна
діяльність може провадитися з однаковим успіхом як у приватній
резиденції особи, так і в її офісі чи комерційних приміщеннях
(Niemietz v Germany A 251-B (1992).
Право на недоторканність житла охоплює насамперед право
безперешкодного доступу та перебування в ньому, а також право не
бути виселеним. Крім того, це право включає захист від втручання з
боку державних органів (арешт, обшук). У разі порушення цього
права особи держава повинна мати вагомі підстави, які
виправдовували б її дії.
Кореспонденція
Принцип таємниці кореспонденції передбачає право особи на
безперешкодне спілкування з іншими. При цьому поняття
"кореспонденція" було поширене, крім листування, також на
телефонні розмови та електронні засоби комунікації.
Держава не зобов'язана забезпечувати зразкове функціонування
поштових послуг (X v FRG No 8383/78, 17 DR 227 (1979). Проте
будь-яке свідоме втручання держави в таємницю кореспонденції
повинно бути виправдане підставами, передбаченими пунктом 2 статті
8 ( 995_004 ). Крім того, там, де свобода комунікації залежить від
державних службовців (листування ув'язнених), дії держави особливо
ретельно аналізуються Судом (Boyle v UK No 9659/82, 41 DR 90
(1985); Grace v UK No 11523/85, 62 DR 22 (1989) та інші). Так,
держава зобов'язана утримуватися від втручання у листування
ув'язненого із своїм адвокатом, і особливо з Європейським судом з
прав людини.
Підстави для втручання в права, передбачені пунктом 1 статті
8 ( 995_004 )
Пункт 2 статті 8 ( 995_004 ) чітко визначає підстави, за яких
втручання з боку держави у використання особою прав, зазначених в
пункті 1 цієї ж статті, є виправданим. Таке втручання повинно бути
передбачене законом і необхідне у демократичному суспільстві,
здійснюватися в інтересах національної безпеки, громадського
спокою або економічного добробуту країни, для охорони порядку і
запобігання злочинності, охорони здоров'я чи моралі або для
захисту прав і свобод інших осіб.
Втручання у права, передбачені статтею 8 ( 995_004 ), може
відбуватися на основі лише того закону, який доступний
громадськості (заходи втручання не можуть бути передбачені певними
таємними інструкціями), і передбачає можливість для особи, права
якої порушено, оскаржити заходи, вжиті щодо неї компетентними
державними органами (Malone v UK A 82 (1984).
Важливим тестом щодо виправданості тих чи інших заходів є
аналіз їх необхідності у демократичному суспільстві. Суд може
визнати заходи, передбачені законодавством, такими, що суперечать
принципам демократизму, і визнати втручання порушенням статті 8
( 995_004 ).
Незважаючи на це, саме держава має повноваження визначати
мету втручання в певне право особи. Перелік цілей, що можуть
визнаватися виправданими, досить значний: у справах про секретний
збір інформації - інтереси національної безпеки (Leander v Sweden
A 116 (1987); у справах про позбавлення батьківських прав -
інтереси дітей (Olsson v Sweden (#1) А 130 (1988) або захист
здоров'я та моралі (Andersson (M and R) v Sweden А 226-А (1992); у
справах про перехоплення листів ув'язнених - запобігання порушенню
порядку (всередині в'язниці) або запобігання вчиненню злочину
(Campbell and Fell v UK A 80 (1984).
Стаття 9. СВОБОДА ДУМКИ, СОВІСТІ І ВІРОСПОВІДАННЯ
( 995_004 )
1. Кожна людина має право на свободу думки, совісті і
релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або свої
переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або
переконання як одноособова, так і разом з іншими, прилюдно чи
приватна, в богослужінні, ученні, виконанні релігійних і
ритуальних обрядів.
2. Свобода сповідувати релігію або переконання підлягає лише
таким обмеженням, які встановлені законом і є необхідними в
демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для
охорони громадського порядку, здоров'я і моралі або для захисту
прав і свобод інших людей.
Свобода - це можливість людини діяти згідно із своїми
інтересами і цілями на основі пізнання об'єктивної необхідності.
Лише в небагатьох випадках контролюючі органи Конвенції
( 995_004 ) доходили висновку, що на ту чи іншу практику чи
сповідання поглядів поширюється достатньо обмежена сфера дій
положень пункту 1 статті 9 ( 995_004 ).
Комісія і Суд рідко розглядають питання про характер і зміст
термінів "совість" та "переконання" відповідно до статті 9
( 995_004 ). Вони жодного разу не розглядали питання про будь-які
відмінності між цими двома термінами, але, як правило,
погоджувалися з твердженням окремих заявників про те, що певна
ідея або інтелектуальна позиція може входити до понятійного кола
цих термінів.
Розглянувши справу "Бускаріні та інші проти Сан-Марино" від
18 лютого 1999 р. (Практика Європейського суду з прав людини.
Рішення. Коментарі. - 1999. - N 2. - С. 68), Європейський суд
одностайно постановив, що було допущено порушення статті 9
Конвенції ( 995_004 ).
Заявники скаржилися, що їх примушували скласти присягу на
Біблії під загрозою позбавлення парламентських місць, що є
порушенням їх права на свободу віросповідання та совісті,
гарантованого статтею 9 Конвенції ( 995_004 ). Суд визнав, що така
вимога є рівноцінна вимозі присягти на вірність певній релігії, а
це не сумісно із статтею 9. Є суперечність і в тому, щоб вираження
різних поглядів при здійсненні повноважень у парламенті залежало
від попередньої відданості певному віросповіданню. Таке обмеження
не може вважатися "необхідним у демократичному суспільстві".
Щодо справи "Серіф проти Греції" (рішення від 14 грудня
1999 // Практика Європейського суду з прав людини. Рішення.
Коментарі. - 2000. - N 1. - С. 47), Європейський суд також
постановив, що було порушено статтю 9 Конвенції ( 995_004 ).
У цій справі заявник стверджував, що було порушено його право
на свободу віросповідання і виявлення поглядів. П. Серіфа було
засуджено за те, що він узяв на себе виконання функцій
проповідника "відомої релігії" і прилюдно носив одяг священика, не
маючи на те права. Апеляційний і Верховний суди підтримали вирок.
Суд не вважає за необхідне виносити рішення щодо того, чи
заявник був не єдиним, хто претендував стати релігійним
проповідником місцевої мусульманської громади. Суд вважає, що
втручання у право заявника "сповідувати свою релігію або
переконання як одноособове, так і разом з іншими..." не було
"необхідним у демократичному суспільстві для охорони громадського
порядку" згідно з пунктом 2 статті 9 Конвенції ( 995_004 ).
Суд розглянув кілька справ, у яких оскаржувалося порушення
свободи віросповідання, гарантоване статтею 9 ( 995_004 ),
стосовно общини свідків Ієгови. Заявники були засуджені за
відправлення релігійних обрядів та організацію зустрічей членів
общини, не одержавши дозволу ні Міністерства освіти та релігійних
справ, ні єпископа.
Щодо вимоги про отримання дозволу, Суд зауважив: "Як і
заявники, Суд визнає, що держави мають право встановлювати, що рух
або асоціація, переслідуючи свої релігійні цілі, провадить
діяльність, яка є шкідливою для населення". Незважаючи на це, Суд
нагадує, що "Свідки Ієгови" належать до організації, яка підпадає
під поняття "відома релігія", як це передбачено законодавством
Греції. З цією тезою погодився також Уряд Греції.
Суд далі зазначив: "Право на свободу релігії, як це
гарантовано Конвенцією ( 995_004 ), включає будь-яке зловживання з
боку держави у визначенні того, чи релігійне вірування та засоби
їх виявлення є виправданими".
На думку Суду, у даній справі засудження заявників не було
необхідним у "демократичному суспільстві". Крім того, Суд
наголосив, що кримінальний суд як апеляційна інстанція мотивував
своє рішення відсутністю дозволу єпископа та Міністерства освіти
та релігійних справ (на момент прийняття рішення апеляційним судом
заявники не отримали дозволу Міністерства освіти та релігійних
справ щодо створення молитовні).
Не розглядаючи спеціально ознак "віросповідання" за змістом
статті 9 ( 995_004 ), Комісія визначила дві категорії питань, що
допомагають з'ясувати, які саме справи не підлягають захисту
відповідно до положення статті 9 про свободу віросповідання.
По-перше, Комісія зазначила, що держава не зобов'язана дозволяти
певній релігійній секті визначати свій офіційний статус у правовій
структурі на власний розсуд, оскільки члени секти можуть виявляти
свої релігійні переконання і поза межами обраної структури.
По-друге, Комісія визнала, що особа не може посилатися на
положення про свободу релігії для виправдання дій, які
відповідають практиці даної секти. Особа також не може оскаржувати
загальну політику щодо державної церкви тому, що вона може вільно
залишити цю церкву.
Комісія визнала, що положення статті 9 ( 995_004 ) вимагають
від держави запровадження механізмів, які даватимуть особі
можливість відійти від церкви, а також, що держава не має права
покладати на особу зобов'язання підтримувати церкву фінансове
шляхом сплати податків чи в інший спосіб.
Стаття 10. СВОБОДА ВИЯВЛЕННЯ ПОГЛЯДІВ ( 995_004 )
1. Кожна людина має право на свободу виявлення поглядів. Це
право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і
поширювати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно
від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати
ліцензування діяльності радіо-, теле- або кінопідприємств.
2. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з
обов'язками і відповідальністю, може бути предметом таких
формальностей, умов, обмежень або покарання, які встановлені
законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах
національної безпеки, територіальної цілісності або громадського
порядку, з метою запобігання заворушенням або злочинам, для
захисту здоров'я і моралі, для захисту репутації або прав інших
людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної
конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості
правосуддя.
Суд визначив свободу виявлення поглядів однією з основних
умов прогресивного розвитку демократичного суспільства та кожної
особи зокрема (Handyside judgment of 7 December 1976, Series A No.
24, & 49). З обмеженнями, зазначеними у пункті 2 статті 10
(
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Схожі:

Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconРозпорядження від 18 жовтня 2004 р. N 759-р Київ Про роботу центральних І місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення відкритості у своїй діяльності, зв'язків з громадськістю та взаємодії із
Міністра Кабінету Міністрів України Толстоухова А. В. про роботу центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення...
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconПро затвердження граничної чисельності працівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади Кабінет Міністрів України постановляє
Затвердити граничну чисельність працівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади згідно з додатком
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconПро затвердження граничної чисельності працівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади Кабінет Міністрів Українипостановля є
Затвердити граничну чисельність працівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади згідно з додатком
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconЗаконУкраЇн и Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства фінансів, Міністерства економічного розвитку і торгівлі, інших центральних органів виконавчої влади
Міністерства фінансів, Міністерства економічного розвитку і торгівлі, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких...
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconПро затвердження граничної чисельності працівників апарату центральних органів виконавчої влади Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є
Затвердити граничну чисельність працівників апарату центральних органів виконавчої влади згідно з додатком
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconМетодичні рекомендації щодо організації роботи підрозділів з питань запобігання та протидії корупції
Методичні рекомендації розроблені з метою надання допомоги в організації роботи та виконанні своїх повноважень підрозділами з питань...
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconРозпорядження президента україни про Перелік центральних органів виконавчої влади
Україною повноправного членства в Європейському Союзі, затвердити Перелік центральних органів виконавчої влади, відповідальних за...
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconПостанова від 13 вересня 2002 р. N 1371 Київ Про порядок участі центральних органів
З метою забезпечення ефективної участі центральних органів виконавчої влади у діяльності міжнародних організацій, членом яких
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconРозпорядження від 15 лютого 2012 р. N 103-р Київ Про скасування деяких наказів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади
Скасувати накази міністерств, інших центральних органів виконавчої влади як такі, що не набрали чинності та надіслані до виконання...
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconПояснювальна записка до проекту постанови Кабінету Міністрів України „Про внесення змін до Переліку центральних органів виконавчої влади
Про внесення змін до Переліку центральних органів виконавчої влади, відповідальних за виконання зобов’язань, що випливають із членства...
Додайте кнопку на своєму сайті:
ua.convdocs.org


База даних захищена авторським правом ©ua.convdocs.org 2014
звернутися до адміністрації
ua.convdocs.org
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Випадковий документ

опубликовать
Головна сторінка