Пошук навчальних матеріалів по назві і опису в нашій базі:

Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і




0.87 Mb.
НазваМетодичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і
Сторінка7/12
Дата конвертації29.06.2013
Розмір0.87 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12
995_004 ), свобода гарантується не лише для позитивно сприйнятих
і необразливих висловлювань, але й для таких, що ображають,
шокують і хвилюють державу або будь-яку частину її населення.
Цього потребують плюралізм, толерантність і відкритість
демократичного суспільства.
Проте свобода виявлення поглядів та інформації не є
абсолютною. Держава може на законних підставах обмежувати цю
свободу незалежно від засобів, за допомогою яких погляди були
висловлені, а інформація подана відповідно до умов, викладених у
пункті 2 статті 10 Конвенції ( 995_004 ).
Право держави втручатися в свободу виявлення поглядів також
передбачене у третьому реченні пункту 1 статті 10 ( 995_004 ). Це
- право вимагати ліцензування деяких видів діяльності в
інформаційній сфері. Позиція Суду полягає в тому, що держави,
по-перше, можуть шляхом ліцензування регулювати організацію
телерадіомовлення на своїй території в технічному аспекті, а
по-друге, у разі надання або відмови в наданні ліцензії
враховувати також інші аспекти, зокрема такі, як характер і
завдання майбутньої телерадіостанції, її потенційна аудиторія на
національному, регіональному та місцевому рівнях, права і потреби
специфічної аудиторії, зобов'язання держави за міжнародними
угодами. І все ж реалізація цього права держави повинна
відповідати умовам пункту 2 статті 10 ( 995_004 )
(Informationsverein Lentia and others judgment of 24 November
1993, Series A No. 276, & 32). Такі обмеження повинні бути
передбачені законодавством і визнаватися необхідними у
демократичному суспільстві.
Обмеження реалізації свободи виявлення поглядів згідно з
пунктом 2 статті 10 ( 995_004 ) до пускається у випадках:
a) захисту суспільних інтересів (національної безпеки,
територіальної цілісності, громадської безпеки, запобігання
злочинам чи порушенню правопорядку, охорони здоров'я та моралі);
b) захисту прав особи (захисту репутації і прав інших осіб,
запобігання розголошенню конфіденційної інформації);
c) забезпечення авторитету і неупередженості правосуддя.
Будь-яке обмеження є прийнятним лише тоді, коли воно
встановлене законом і є необхідним у "демократичному суспільстві".
Цей критерій визначається в контексті здійснення європейського
контролю.
Держава має певну свободу оцінки необхідності втручання, але
у разі встановлення факту обмеження прав, передбачених статтею 10
( 995_004 ), контроль з боку Європейського суду є дуже суворим.
Так, у питанні щодо преси Суд установив, що свобода оцінки
обмежена інтересом демократичного суспільства у забезпеченні і
підтримці свободи преси (Worm judgment of 29 August 1997, Reports
1997-V, & 47).
Права, передбачені статтею 10 Конвенції ( 995_004 )
Термін "висловлювання" охоплює не лише виявлення поглядів з
допомогою слів, а поширюється також на малюнки, зображення, дії,
вчинені з наміром висловити позицію чи подати інформацію. Так само
і засоби виявлення поглядів не обмежуються мовленням. Це друковані
засоби, теле- і радіомовлення, вистави, фільми, електронні
системи. Таким чином, захищається не лише висловлювання, а й
засоби його відтворення, передачі і розповсюдження.
Термін "висловлювання" також охоплює не лише виявлення
політичних поглядів, а й діяльність у мистецькій сфері та
інформацію комерційного характеру.
Частина 1 статті 10 ( 995_004 ), що передбачає свободу
"дотримуватися своїх поглядів", захищає особу від приписування їй
певної позиції на основі її попередніх висловлювань і негативних
наслідків, які можуть виникнути з цього, а також забороняє
примушувати особу розголошувати іншим свою позицію (Vogt v Germany
No 17851/91 (1993) Corn Rep).
Свобода "одержувати інформацію" не передбачає права доступу
до конфіденційної інформації, радше стаття 10 ( 995_004 )
зобов'язує державу не обмежувати доступ до вже наявної інформації
(Leander v Sweden, Series A No 116 (1997), & 74; Z v Austria No
10392/83, 56 DR 13 (1988).
Стаття 10 ( 995_004 ) передбачає різницю між "інформацією" та
"ідеями". З цього випливає, що свобода висловлювань не обмежується
фактичними даними, які можна підтвердити (Lingens v Austria A 103
(1986). Вона включає також погляди, критику, припущення. Таким
чином, стаття 10 поширюється не лише на "правдиву" інформацію.
Особа, що висловила свої погляди, а не факти, не може бути
зобов'язана доводити їх правдивість - це є порушенням статті 10
Конвенції ( 995_004 ) (Thorgiersqn v Iceland A 239 (1992).
Прецедентна практика Суду допускає певне обмеження свободи
висловлювань, пов'язане з посадовими обов'язками, зокрема з
певними особливостями державної служби, служби в лавах збройних
сил, якщо це здійснюється на законних підставах і виправдане в
умовах демократичного суспільства. Не буде також порушенням статті
10 ( 995_004 ) обмеження свободи висловлювань особи на підставі її
контрактних зобов'язань (Vereiging Rechtswinkels Utrecht v
Netherlands No 11308/84, 46 DR 200 (1986).
Хоча в статті 10 ( 995_004 ) передбачено заборону втручання у
свободу виявлення поглядів з боку державних органів, нею також
передбачається позитивне зобов'язання держави вживати заходів у
разі, коли загроза свободі висловлювань виникає з боку органів чи
осіб, не пов'язаних з державою.
Обмеження свободи виявлення поглядів
Європейський суд засуджує цензуру як таку, що перешкоджає
передачі інформації особам, які бажають її одержати і оцінити на
свій розсуд, а також як таку, що заперечує право на самовираження,
яке стоїть за правами, передбаченими статтею 10 ( 995_004 ). Такі
заходи, як ліцензування випусків або журналістської діяльності,
подання копій публікацій до компетентних державних установ та
судові заборони, підлягають суворому вивченню з точки зору їх
необхідності і виправданості (De Becker v Belgium A 4 (1962).
Держава не має, звичайно, права на абсолютну заборону таких
заходів, але необхідність їх запровадження повинна бути
беззаперечно доведена (Observer and Guardian v UK A 216 (1991).
Що стосується санкцій за ті чи інші публікації, то штрафи та
судові витрати можуть сягати рівня, який ставить під сумнів
існування корпоративних осіб, які реалізували своє право на
свободу виявлення поглядів. Такі санкції також ретельно
досліджуються Судом стосовно їх виправданості та законності і
можуть бути однією з підстав визнання факту порушення статті 10
( 995_004 ) (Lingens v Austria A 103 (1986), & 44).
Для того, щоб обмеження свободи висловлювань було
виправданим, воно повинне переслідувати одну з цілей захисту того
чи іншого суспільного інтересу, перелічених в пункті 2 статті 10
( 995_004 ). Цілий ряд справ Європейського суду стосувався
обмеження свободи висловлювань з метою гарантування справедливого
суду. Згідно з вимогами статті 6(1) ( 995_004 ) можуть існувати
обставини, коли держава зобов'язана втрутитися у здійснення прав
за статтею 10, якщо публікація інформації щодо процесу загрожує
порушенням права особи на справедливий суд (Observer and Guardian
v UK A 216 (1991), & 61-64). З іншого боку, репутація самої
судової системи є достатньо важливим аспектом, що виправдовує
втручання у свободу висловлювань.
Захист моралі також може бути виправданим втручанням. У
кількох справах Суд визнав необхідність обмежити свободу виявлення
поглядів з метою захисту "моралі" дітей (Handyside judgment of 7
December 1976, Series A No. 24; Muller v Switzerland A 133 (1988).
Тлумачення поняття моралі, як правило, є компетенцією держави, але
одночасно Суд проводить оцінку щодо необхідності обмежень у
демократичному суспільстві. Таким чином, Суд може дійти висновку,
що державна концепція моралі не відповідає критеріям
демократичного суспільства, і визнати факт порушення статті 10
( 995_004 ) (Open Door case A 246, & 63, 68 (1992).
Стаття 10 ( 995_004 ) дозволяє державі втручатися у свободу
виявлення поглядів з метою запобігання порушенню порядку. Так,
запобігання порушенням у збройних силах може бути підставою
обмеження прав за статтею 10 ( 995_004 ) (Engel v Netherlands A 22
(1976); Verei-nigung Democratischer Soldaten Osterreichs and Gubi
v Austria A 302, & 32 (1994).
Суд визначив своєрідну ієрархію поглядів за їх вагою у
суспільстві: політичні погляди, мистецькі і, насамкінець,
економічні. Допустиме втручання у виявлення цих поглядів залежить
від його характеру. Обмеження політичних висловлювань повинне бути
виправданим "нагальною суспільною потребою", держава повинна чітко
довести необхідність вжитих заходів. Водночас, обмеження реклами
чи інших висловлювань комерційного характеру вважається
виправданим, якщо воно не є нерозумним.
Стаття 11. СВОБОДА ЗІБРАНЬ ТА ОБ'ЄДНАННЯ ( 995_004 )
1. Кожна людина має право на свободу мирних зборів і свободу
асоціації з іншими, включаючи право створювати профспілки і
вступати до них для захисту своїх інтересів.
2. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за
винятком тих, які встановлені законом і є необхідними в
демократичному суспільстві в інтересах національної або
громадської безпеки, з метою запобігання заворушенням і злочинам,
для захисту здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод
інших людей. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних
обмежень на здійснення цих прав особами, що входять до складу
збройних сил, поліції або органів державного управління.
Право на свободу мирних зборів та право на свободу об'єднань,
незважаючи на те, що вони розглядаються Судом окремо, мають
спільну ціль - забезпечення можливості для осіб збиратися разом з
метою висловлення та захисту спільних інтересів. Якщо в основі цих
прав лежить реалізація політичних інтересів громадян, стаття 11
( 995_004 ) є основою забезпечення ефективного функціонування
демократичної системи. Зокрема, вона передбачає створення та
діяльність політичних партій, груп за інтересами та професійних
спілок. Крім того, стаття 11 забезпечує права осіб на об'єднання
та зібрання з метою реалізації економічних, соціальних і
культурних прав.
Право на створення професійних спілок розглядається Судом як
частина загального права на свободу об'єднання, проте в
прецедентній практиці були розглянуті певні особливості,
притаманні окремим профспілкам.
Свобода мирних зборів
Термін "збори" в розумінні Конвенції ( 995_004 ) охоплює
демонстрації і зібрання (Christians against Racism and Fascism v
UK No 8440/78, 21 DR 138 (1980) приватного характеру та в
громадських місцях (Rassemblement Jurassien Unite Jurassienne v
Switzerland No 8191/78, 17 DR 93 (1979). Мета акції не може бути
підставою для трактування її як такої, що не потрапляє до сфери
дії статті 11 ( 995_004 ). Єдина вимога, що висувається: зібрання
повинне мати мирний характер. Проте акція, запланована для
порушення порядку, не розглядатиметься у світлі статті 11. Так,
ненасильницький сидячий страйк, якщо він порушує правопорядок,
може не вважатися "мирним зібранням" у розумінні статті 11 (G v
FRG No 13079/87, 60 DR 256 (1989).
Обов'язком держави згідно із статтею 11 ( 995_004 ) є не лише
невтручання у реалізацію громадянами відповідних свобод, але й
забезпечення ефективного використання прав, передбачених цією
статтею. Суд підтвердив позитивні зобов'язання держави щодо
захисту осіб, які реалізовують своє право на мирні збори, від
насильства з боку демонстрантів з протилежними поглядами
(Plattform "Arzte fur das Leben" v Austria No 10126/82, 44 DR 65
(1985). Оскільки учасники обох демонстрацій реалізовують свої
права відповідно до статті 11, завданням держави є утримання
кордону між групами з протилежними позиціями. Якщо ж метою однієї
з груп є заподіяння шкоди діяльності іншої, держава повинна стати
на захист групи, що реалізовує свої права на "мирне зібрання".
Проте слід зауважити, що погроза порушити порядок сама по собі не
є достатнім виправданням втручання з боку державних органів
(Christians against Racism and Fascism v UK No 8440/78, 21 DR 138
(1980).
Форми втручання в право на мирні зібрання є різноманітними:
від вимог одержання попереднього дозволу до повної заборони
проведення акції. За порушення умов про ведення зібрань або
проведення несанкціонованих зібрань може передбачатися кримінальне
покарання. При цьому Суд заперечив тезу про те, що такі санкції не
є порушенням свободи зібрань (Ezelin v France A 202 з 39 (1991).
Звичайно, вимоги щодо повідомлення про проведення зібрання чи
одержання дозволу не вважаються втручанням у розумінні статті 11
( 995_004 ) (Rassemblement Jurassien Unite Jurassienne v
Switzerland No 8191/78, 17 DR 93 (1979), але заборона проведення
акції повинна мати підстави, що виправдовували б її згідно з
пунктом 2 статті 11, оскільки таке втручання є дуже серйозним.
Насамперед, втручання повинно бути передбачене законодавством
і здійснюватися з метою захисту національної безпеки або
громадського спокою, для охорони порядку і запобігання злочинам,
для охорони здоров'я чи моральності, або для захисту прав і свобод
інших осіб. Тут Суд дає досить широку свободу державі щодо оцінки,
які заходи вона вважає за необхідне вжити для досягнення
перелічених цілей. У певних випадках, якщо група пропагує насилля
чи екстремістські гасла, або зібрання становить реальну загрозу
виникнення соціальної напруженості, навіть повна заборона зібрань
може вважатися виправданою згідно з пунктом 2 статті 11
(
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Схожі:

Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconРозпорядження від 18 жовтня 2004 р. N 759-р Київ Про роботу центральних І місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення відкритості у своїй діяльності, зв'язків з громадськістю та взаємодії із
Міністра Кабінету Міністрів України Толстоухова А. В. про роботу центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення...
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconПро затвердження граничної чисельності працівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади Кабінет Міністрів України постановляє
Затвердити граничну чисельність працівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади згідно з додатком
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconПро затвердження граничної чисельності працівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади Кабінет Міністрів Українипостановля є
Затвердити граничну чисельність працівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади згідно з додатком
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconЗаконУкраЇн и Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства фінансів, Міністерства економічного розвитку і торгівлі, інших центральних органів виконавчої влади
Міністерства фінансів, Міністерства економічного розвитку і торгівлі, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких...
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconПро затвердження граничної чисельності працівників апарату центральних органів виконавчої влади Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є
Затвердити граничну чисельність працівників апарату центральних органів виконавчої влади згідно з додатком
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconМетодичні рекомендації щодо організації роботи підрозділів з питань запобігання та протидії корупції
Методичні рекомендації розроблені з метою надання допомоги в організації роботи та виконанні своїх повноважень підрозділами з питань...
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconРозпорядження президента україни про Перелік центральних органів виконавчої влади
Україною повноправного членства в Європейському Союзі, затвердити Перелік центральних органів виконавчої влади, відповідальних за...
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconПостанова від 13 вересня 2002 р. N 1371 Київ Про порядок участі центральних органів
З метою забезпечення ефективної участі центральних органів виконавчої влади у діяльності міжнародних організацій, членом яких
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconРозпорядження від 15 лютого 2012 р. N 103-р Київ Про скасування деяких наказів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади
Скасувати накази міністерств, інших центральних органів виконавчої влади як такі, що не набрали чинності та надіслані до виконання...
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconПояснювальна записка до проекту постанови Кабінету Міністрів України „Про внесення змін до Переліку центральних органів виконавчої влади
Про внесення змін до Переліку центральних органів виконавчої влади, відповідальних за виконання зобов’язань, що випливають із членства...
Додайте кнопку на своєму сайті:
ua.convdocs.org


База даних захищена авторським правом ©ua.convdocs.org 2014
звернутися до адміністрації
ua.convdocs.org
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Випадковий документ

опубликовать
Головна сторінка