Пошук навчальних матеріалів по назві і опису в нашій базі:

Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і




0.87 Mb.
НазваМетодичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і
Сторінка9/12
Дата конвертації29.06.2013
Розмір0.87 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12
995_004 ) прав і свобод, повинна мати
засоби правового захисту у відповідному національному органі як
для того, щоб її питання було вирішене, так і з метою одержання в
разі потреби компенсації (Silver and Others v the United Kingdom
judgment of 24 October 1983, Series A, No. 67).
Стаття 13 Конвенції ( 995_004 ) вимагає "ефективності" засобу
правового захисту. Термін "засіб" може фактично включати
"сукупність заходів". Крім того, національною владою,
відповідальною за надання обов'язкових ефективних правових засобів
захисту, необов'язково повинен бути суд: відповідно до статті 13
звернення до адміністративного органу може бути достатнім (Colder
judgment of 21 February 1975, Series A, No. 18). Щодо цього стаття
13 Конвенції відрізняється від пункту 4 статті 5, як і від статті
6 Конвенції ( 995_004 ), які вимагають доступу до судового органу.
Однак необхідно зазначити, що повноваження та процедурні гарантії
будь-якого конкретного органу є важливими факторами для визначення
ефективності будь-якого конкретного виду правового захисту.
Поняття "ефективний засіб правового захисту" включає в себе,
крім виплати компенсації у тих випадках, коли це є необхідним,
також детальне та ефективне розслідування, яке повинне відтворити
справжній стан речей, а також покарати осіб, які несуть за це
відповідальність; засіб включає в себе також ефективну можливість
оскарження процедури провадження розслідування (Eur. Court HR,
Aksoy v Turkey judgment of 18 December 1996, Reports of Judgments
and Decisions 1996-VI).
Необхідно також зазначити, що ефективність будь-якого
внутрішнього засобу правового захисту не залежить від вірогідності
позитивного рішення і не потребує засобу для оспорювання на
абстрактному рівні сумісності внутрішнього права з положеннями
Конвенції ( 995_004 ) чи еквівалентними внутрішніми нормами.
Стаття 14. ЗАБОРОНА ДИСКРИМІНАЦІЇ ( 995_004 )
Здійснення прав і свобод, викладених у цій Конвенції
( 995_004 ), гарантується без будь-якої дискримінації за ознакою
статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших
переконань, національного або соціального походження, належності
до національних меншин, майнового стану, народження або інших
обставин.
Для точнішого тлумачення змісту зазначеної статті необхідно
насамперед дати визначення поняття рівності за документами, які
регулюють цивільні і політичні права. Поняття рівності означає, що
закон застосовується правильно і послідовно до кожного члена
суспільства окремо незалежно від його або її особистих якостей.
Треба зазначити, що як внутрішнє, так і міжнародне право дає змогу
проводити різницю між окремими особами або групами окремих осіб.
Таким чином, постає важливе питання про те, які відмінності є
припустимими, а які є забороненою дискримінацією.
Важливо відзначити, що у статті 14 ( 995_004 ) не йдеться про
рівність перед законом або рівний захист законом. Натомість нею
гарантується кожному, хто перебуває під юрисдикцією будь-якої
держави-учасниці, здійснення прав і свобод, які захищаються
Конвенцією. Отже, стаття 14 не зобов'язує держави гарантувати
недискримінацію загалом, а закликає гарантувати недискримінацію
шляхом забезпечення цих прав і свобод.
Основні ж дилеми, які виникли в практиці Європейського суду з
прав людини, пов'язані з тим, що хоча додатковий характер статті
14 не дає підстав трактувати її як самостійну, вона, однак, має
такий статус. Цей статус означає, що, якщо навіть жодне з
матеріальних положень Конвенції ( 995_004 ) не було-порушене, може
бути встановлено факт порушення заборони дискримінації у процесі
застосування цього положення.
Ці питання були розглянуті Європейським судом у справі про
мови в Бельгії. Група франкомовних батьків оскаржувала, що їхні
діти не мали доступу до шкіл з викладанням предметів французькою
мовою через те, що вони жили у передмісті Брюсселя. Проте таких
обмежень до фламандської общини не встановлювалось. Виявивши
порушення статті 2 Протоколу N 1 ( 995_004 ) (гарантія права на
освіту), а також статті 14 ( 995_004 ), Суд сформулював ряд
принципів:
"...Те, що ця гарантія не існує окремо в тому розумінні, що
відповідно до статті 14 вона стосується лише "прав і свобод,
викладених у цій Конвенції" ( 995_004 ), - захід, який сам по собі
відповідає вимогам статті, що закріплює це право чи свободу" може,
проте, порушувати цю статтю, якщо її розглядати у поєднанні із
статтею 14, з тієї причини, що вона є дискримінаційною за своїм
характером...";
"...У таких випадках наявним буде порушення гарантованого
права або свободи, як воно викладається відповідною статтею,
взятою у поєднанні із статтею 14 ( 995_004 ). При цьому остання
стаття начебто є невід'ємною частиною кожної із статей, у яких
визначено права і свободи. Стосовно цього ніяких відмінностей не
повинно застосовуватися залежно від характеру цих прав і свобод
або їх відносних зобов'язань, а також залежно від того, чи мається
на увазі необхідна повага відповідного права вчинення позитивних
дій чи просто бездіяльність".
Ці принципи були підтримані у справах, які розглядалися
пізніше. Наприклад, у справі "Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі
проти Великобританії" (Abdulaziz, Cabales and Balkandali v the
United Kingdom judgment of 28 May 1985, Series A, No. 94), яка
стосувалася різного підходу до застосування імміграційних правил
щодо одружених чоловіків і жінок, Суд установив порушення права на
сімейне життя, яке гарантується статтею 8 ( 995_004 ), у поєднанні
з дискримінацією за ознакою статі, забороненою статтею 14. Не
встановивши порушення статті 8, Суд відзначив, що держави не
зобов'язані поважати вибір сімейними парами місця проживання і у
зв'язку з цим давати дозвіл на проживання подружжя, які не є
громадянами країни. Однак, на думку Суду, Сполучене Королівство
порушило статтю 14 у поєднанні із статтею 8, оскільки поняття
дискримінації з огляду на статтю 14 включає в цілому випадки, коли
до якої-небудь особи або групи осіб без достатнього обгрунтування
ставляться менш толерантно, ніж до іншої групи, навіть якщо більш
толерантне ставлення не вимагається за Конвенцією ( 995_004 ).
Таким чином, на підставі статті 14 ( 995_004 ) необхідно
розглядати нерівність конкретного ставлення, а не порівняння
різних варіантів, серед яких держава вибирає випадки обмеження
здійснення певного матеріального права.
Отже, Суд вважає, що навіть у тих випадках, коли немає
порушення одного з основних прав і свобод, гарантованих
Конвенцією ( 995_004 ), може бути, однак, встановлено порушення
одного з основних положень, які розглядаються у поєднанні із
статтею 14, так званий принцип самостійності. Проте органи
Конвенції не визнають цю самостійність у тих випадках, коли
фактично встановлено наявність порушення запереченого основного
права чи свободи. У ряді справ, за результатом розгляду яких було
встановлене таке порушення, вони оголосили зайвим розглядати
будь-яку скаргу про дискримінацію на підставі статті 14, таким
чином надавши їй скоріше допоміжний, аніж додатковий статус. Суд
виклав цю точку зору у справі "Ейрі проти Ірландії" (Airey v
Ireland A 32 (1979), у якій матеріально незабезпеченні ірландській
жінці було відмовлено у безплатній правовій допомозі, необхідній
для подання заяви про винесення судом постанови щодо окремого
проживання з її жорстоким чоловіком. Суд установив порушення її
прав за статтею 6 (право на справедливий суд) і статті 8
( 995_004 ) (право на повагу до сімейного життя), але відмовився
розглянути її скаргу про дискримінацію, заявивши:
"Стаття 14 ( 995_004 ) не може існувати самостійно; вона є
окремим елементом (недискримінацією) прав, які охороняються
Конвенцією. Статті, які закріплюють ці права, можуть стати
об'єктом самостійного порушення та/чи у поєднанні із статтею 14.
Якщо Суд не встановлює окремого порушення однієї з цих статей, які
були згадані як самостійно, так і у поєднанні із статтею 14, він
повинен також розглянути справу з урахуванням останньої статті. З
іншого боку, такого розгляду часто не вимагається, якщо Судом
встановлене порушення першої статті, взятої окремо. Ситуація
змінюється, якщо явно нерівне ставлення при здійсненні даного
права є основним аспектом справи".
Необхідно зазначити, що досі ще не аналізувалися справи, в
яких Суд розглядав скарги про порушення одного з основних положень
і, не встановивши порушення, вирішив зайвим розглядати будь-яку
скаргу про дискримінацію.
Суд установив, що не всі види різного ставлення при
забезпеченні прав і свобод є забороненою дискримінацією відповідно
до Конвенції ( 995_004 ). Так, у справі про мови в Бельгії Суд
виклав свою схему для визначення факту наявності забороненої
дискримінації:
a) встановлені факти свідчать про різне ставлення;
b) різниця є безцільною, тобто вона не може бути об'єктивно і
розумно обгрунтована з урахуванням мети і наслідків заходу, що
розглядається;
c) немає розумного співвідношення між засобами, які
використовуються, і поставленою метою.
Додатково до трьох критеріїв, перерахованих у бельгійській
мовній справі, Суд іноді розглядає питання про те, чи є становище
заявника достатньою мірою аналогічним становищу осіб, які
користуються кращим захистом оскаржуваного права.
У справі "Ван дер Мюсель проти Бельгії" (Van Der Mussele v
Belgium judgment of 23 December 1983, Series A, No. 70) Суд не
вбачав порушення, коли бельгійський уряд проводив різницю між
юристами та іншими професійними групами, статус і функції яких
були різними.
Частково непослідовність, яку проявляє Суд при розгляді
аналогічних ситуацій, зумовлена тим, що часто він вирішує питання
з урахуванням виправдальних аргументів, які висуваються державою.
Для прикладу можна назвати справу "Даджом проти
Великобританії" (Dudgeon v the United Kingdom judgment of 22
October 1981, Series A, No. 45), коли Суд погодився із забороною
британським урядом гомосексуальних стосунків між чоловіками, які
не досягли 21 року, тоді як мінімальний вік для стосунків між
лесбіянками та особами різної статі становив 17 років. Усі
сторони у цій справі погодилися з тим, що захист молоді є
законною метою. Суд також не прийняв до уваги скаргу заявника про
дискримінацію і погодився з твердженням уряду про те, що його
зацікавленість полягає у захисті "тих, хто є особливо вразливими
з огляду на свій вік, фізичну або розумову слабкість, відсутність
досвіду або перебуває в стані особливої фізичної, офіційної,
економічної залежності". Ні уряд, ні Суд не вважали необхідним
розглядати питання про те, чи застосовуються ці виправдальні
аргументи головним чином або виключно до осіб чоловічої статі,
які не досягли 21 року.
Крім того, Суд інколи утримується від розгляду можливих
порушень статті 14 ( 995_004 ), якщо вже встановлено одне чи
більше порушень прав, які гарантуються іншими статтями Конвенції.
Так, у справі "Джонстон та інші проти Ірландії" (Johnston v
Ireland A 112 (1986)) позашлюбна донька батьків заявила про те, що
деякі ірландські закони порушували її права на сімейне життя,
передбачені статтею 8, у поєднанні із статтею 14. Виявивши
порушення за статтею 8, Суд постановив, що не існує необхідності
розглядати це питання у поєднанні із статтею 14.
Таким чином, з огляду на прецеденту практику, порушенням
статті 14 можна вважати:
1) упереджене ставлення до особи або групи окремих осіб за
ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи
інших переконань, національного або соціального походження,
належності до національних меншин, майнового стану, народження або
інших обставин;
2) безцільне, необгрунтоване різне ставлення до окремої особи
або групи окремих осіб.
ПЕРШИЙ ПРОТОКОЛ ДО КОНВЕНЦІЇ ( 995_004 )
Стаття 1. ПРАВО НА ВІЛЬНЕ ВОЛОДІННЯ МАЙНОМ ( 995_004 )
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти
своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше
як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або
загальними принципами міжнародного права.
Попередні положення, однак, ніяким чином не обмежують право
держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні
для здійснення контролю за використанням майна відповідно до
загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших
зборів чи штрафів.
Стаття 1 Першого Протоколу є єдиним положенням Конвенції
( 995_004 ), яке захищає економічні права. Під час укладення
тексту статті держави-учасниці Конвенції зарезервували за собою
значну свободу вибору стандартів, що застосовуються до визначення
обсягу передбаченого права та допустимих обмежень його
здійснення. На відміну від більшості положень Конвенції, ця
стаття прямо захищає права не лише фізичних, а й юридичних осіб,
наприклад компаній. Цей аспект статті 1 Першого Протоколу
(
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12

Схожі:

Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconРозпорядження від 18 жовтня 2004 р. N 759-р Київ Про роботу центральних І місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення відкритості у своїй діяльності, зв'язків з громадськістю та взаємодії із
Міністра Кабінету Міністрів України Толстоухова А. В. про роботу центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення...
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconПро затвердження граничної чисельності працівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади Кабінет Міністрів України постановляє
Затвердити граничну чисельність працівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади згідно з додатком
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconПро затвердження граничної чисельності працівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади Кабінет Міністрів Українипостановля є
Затвердити граничну чисельність працівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади згідно з додатком
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconЗаконУкраЇн и Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства фінансів, Міністерства економічного розвитку і торгівлі, інших центральних органів виконавчої влади
Міністерства фінансів, Міністерства економічного розвитку і торгівлі, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких...
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconПро затвердження граничної чисельності працівників апарату центральних органів виконавчої влади Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є
Затвердити граничну чисельність працівників апарату центральних органів виконавчої влади згідно з додатком
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconМетодичні рекомендації щодо організації роботи підрозділів з питань запобігання та протидії корупції
Методичні рекомендації розроблені з метою надання допомоги в організації роботи та виконанні своїх повноважень підрозділами з питань...
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconРозпорядження президента україни про Перелік центральних органів виконавчої влади
Україною повноправного членства в Європейському Союзі, затвердити Перелік центральних органів виконавчої влади, відповідальних за...
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconПостанова від 13 вересня 2002 р. N 1371 Київ Про порядок участі центральних органів
З метою забезпечення ефективної участі центральних органів виконавчої влади у діяльності міжнародних організацій, членом яких
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconРозпорядження від 15 лютого 2012 р. N 103-р Київ Про скасування деяких наказів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади
Скасувати накази міністерств, інших центральних органів виконавчої влади як такі, що не набрали чинності та надіслані до виконання...
Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо застосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і iconПояснювальна записка до проекту постанови Кабінету Міністрів України „Про внесення змін до Переліку центральних органів виконавчої влади
Про внесення змін до Переліку центральних органів виконавчої влади, відповідальних за виконання зобов’язань, що випливають із членства...
Додайте кнопку на своєму сайті:
ua.convdocs.org


База даних захищена авторським правом ©ua.convdocs.org 2014
звернутися до адміністрації
ua.convdocs.org
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Випадковий документ

опубликовать
Головна сторінка