Пошук навчальних матеріалів по назві і опису в нашій базі:

Урок фізики 10 клас Сінельник Наталія Іванівна учителька фізики с. Хомутець 2013




217.72 Kb.
НазваУрок фізики 10 клас Сінельник Наталія Іванівна учителька фізики с. Хомутець 2013
Дата конвертації10.09.2013
Розмір217.72 Kb.
ТипУрок
Зміст
Тип уроку
Учень. Кибальчич Микола Іванович
Учень. Кондратюк Юрій Васильович (Олександр Гнатович Шаргей)
Учень. Корольов Сергій Павлович
Учень. Каденюк Леонід Костянтинович.
Хомутецька ЗОШ IIII ступенів

Розвиток космонавтики.

Внесок українських учених у розвиток космонавтики
Урок фізики

10 клас
Сінельник Наталія Іванівна

учителька фізики


с. Хомутець

2013

Тема уроку. Розвиток космонавтики. Внесок українських учених у розвиток космонавтики
Девіз уроку: „Розвиток науки і техніки безмежний”

(Пауелл)

Мета уроку. Ознайомити учнів з історією розвиту космонавтики, узагальнити і

поглибити знання учнів;

формувати вміння самостійно здобувати знання, розвивати творчий

потенціал учнів;

виховувати повагу до праці вчених, активну життєву позицію в

роботі й у житті, патріотичні почуття.

Тип уроку: Урок-конференція .

Обладнання: портрети вчених, малюнки космічних апаратів.
Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Мотивація навчальної діяльності

Учитель.

Дорогі діти, гості! Я рада вітати вас на конференції. Я пропоную вам подорож у часі. Гортаючи сторінки календаря, ви дізнаєтесь, як зароджувалася ідея польотів у космічний простір , як розвивалася космонавтика, який внесок у її розвиток внесли саме українські вчені, яке її значення для науки і господарства.

Урок ми проведемо за планом, по якому ви готувалися, а саме:

  1. Перші думки про польоти в космос.

2. Наближення до таємниць космосу Миколи Кибальчича.

3. К.Е.Ціолковський і його праці.

4. Один з піонерів розробки основ космонавтики Ю.В. Кондратюк.

5. Лицар науки і техніки С.П. Корольов.

6 В.П. Глушко –конструктор двигунів.

7. Україна ─ космічна держава.

8. Леонід Каденюк ─ перший космонавт незалежної України.

Учитель.

Людства зоряний час! Так, він пробив значно раніше, ніж гадали найсміливіші

мрійники. Здійснилася вікова мрія людства ─ людина полинула в Космос!

Учень. Багато років минуло відтоді, як потужна ракета вивела на орбіту перший штучний супутник Землі. Планета була в захопленні від нечуваного подвигу науки і техніки...

А нині вже не один і не два─ десятки й сотні металевих розвідників мчать небесними трасами. У небо злетіли й щасливо повернулися перші космонавти. Здійснені нові польоти багатомісних космічних кораблів, створені позаземні орбітальні станцій... На черзі подорожі до Місяця, Венери, Марса... Дорога в космос була нелегка ─ вона під силу лише тим, хто мав велику мужність, хто любив працю і прагнув до знань.

Дорога в космос була нелегка ─ вона під силу лише тим, хто мав велику мужність, хто любив працю і прагнув до знань.

ІІІ Поглиблення та засвоення нових знань

Учитель. Знайомимося з першим питанням: „Наближення до таємниць космосу Миколи Кибальчича”.

Учень. Кибальчич Микола Іванович (1853-1881). Історія ─ наука мінлива, як мінлива і память людська. До таємниць космосу Микола Кибальчич наблизився значно раніше, ніж його послідовник Ціолковський.

Дитинство майбутнього винахідника не було безхмарним. Мати хлопчика хворіла на туберкульоз, і кілька років він провів у селі Мезим, у діда-вчителя Максима Іваницького, який відіграв у вихованні Миколи неабияку роль. Кибальчич був одним із кращих учнів Новгород-Сіверської гімназії, яку закінчив зі срібною медаллю. Хлопець обрав для себе шлях вивчення точних наук, учився в інституті інженерів шляхів сполучення (1871-1873), не закінчивши його він перейшов у Медико-хірургічну академію в Петербурзі (1873).

Арештований (1875) за революційну діяльність і 2 роки провів в одиночному ув’язненні. З 1878 р. ─ на нелегальному становищі. Організатор динамітної майстерні, „головний технік” „Народної волі”. Розробив конструкцію бомб, якими був смертельно поранений імператор Олександр II (01.03.1881). Засуджений за участь у царевбивстві, Кибальчич був доставлений у жандармське управління, що розміщалося в дворі будинку №2 по Гороховій вулиці. Знаходячись в ув’язненні, розробив перший у Росії ракетний літальний апарат для польоту людини, при цьому запропонував пристрій порохового ракетного двигуна, метод керування польотом шляхом зміни кута нахилу двигуна, програмний режим горіння, спосіб забезпечення стійкості апарата.

„Перебуваючи в увязненні за кілька днів до своєї смерті, я пишу цей проект. Я вірю в здійснення моєї ідеї, і ця віра підтримує мене в моєму жахливому становищі.

Якщо ж моя ідея, після докладного обговорення вченими спеціалістами, буде визнана здійсненою, то я буду щасливий тим, що зроблю величезну послугу Батьківщині і людству. Я спокійно тоді зустріну смерть, знаючи,що моя ідея не загине разом зі мною, а існуватиме серед людства, для якого я готовий буду пожертвувати своїм життям. Тому я благаю тих учених, які розглядатимуть мій проект, поставитися до нього якомога серйозніше й сумлінніше і дати мені на нього відповідь якомога швидше...”

Таким був початок листа Миколи Івановича Кибальчича до своїх колег. Перебуваючи в ув`язненні Микола Іванович прагнув передати свої розробки і домисли суспільству.

„...Насамперед вважаю за потрібне зауважити, що, перебуваючи на волі, я не мав досить часу, щоб розробити свій проект у деталях і довести його здійснення математичними обчисленнями. А в даний час, я, звичайно не маю можливості дістати потрібні для цього матеріали. Отже, це завдання ─ підтвердження мого проекту математичними обчисленнями ─ повинно бути виконане тими експертами, до яких він попаде. Я не знаю багатьох подібних проектів,які з`явилися останнім часом. Та наскільки мені відомо, моя ідея ще не була запропонована ніким”.

Миколі Кибальчичу вдалося передати папери з розробленим проектом адвокату. Однак їх вилучила царська „охранка”, долучила їх до справи і відправила у спецархіви таємної канцелярії. Тут вони пролежали до перемоги Жовтневої революції. Розвиток ракетотехніки було відкинуто назад майже на тридцять років...

Кибальчич був відданий до суду і страчений 3 квітня 1881 року.

Наука не забула: „Миколку-піротехніка”: Ім`ям Кибальчича названо кратер на зворотному боці Місяця.

Учитель. Значно пізніше до принципів ракетобудування самотужки прийде вчитель з Калуги ─ Костянтин Ціолковський. Тож можна лише уявити, як би розвивалася техніка, коли б Кибальчич направив свій талант у мирне русло. Цікаво в якому тоді році людина змогла б здійснити політ у космос? А зараз поговоримо про праці Е. К. Ціолковського,якому належать ці крилаті слова: „Людство не залишиться вічно на Землі, а, в погоні за світлом і простором, спочатку несміливо проникне за межі атмосфери, а потім завоює собі весь навколосонячний простір”

Учень. 17 вересня 1957 року в селі Іжевське Рязанської губернії в родині лісничого народився Костянтин Едуардович Ціолковський, який мав українське коріння.

Прославився він, як відомо, винаходами в області аеро- і ракетодинаміки, теорією літака і дирижабля. Ціолковського по праву вважають основоположником сучасної космонавтики. Плани і проекти вченого-самоучки мали неймовірний, воістину космічний розмах, а його креслення лягли в основу проектування сучасних космічних апаратів. У широке коло інтересів Ціолковського входили такі наукові проблеми, як теорія газів, механіка тваринного організму, міжпланетні подорожі, дослідження світових просторів реактивними приладами, потягами на повітряній подушці, основи теорії ракет і рідинного ракетного двигуна, задача посадки космічного апарата на поверхню планет, позбавлених атмосфери. У своїх філоcофсько-художніх працях учений розвив цілу „космічну філософію”, що спирається на ідею „атома” ─ безсмертної одушевленої живої істоти, що курсує від організму до організму у Всесвіті.

У 1932 році „за особливі заслуги в області винаходів, що мають величезне значення для економічної сили й оборони Союзу РСР” він був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. Своїм наставником Ціолковського вважали Сергій Корольов і Фрідріх Цандер.

З Калугою і калузьким краєм зв'язане майже усе свідоме життя великого вченого, основоположника теорії реактивного руху і міжпланетних польотів, одного з теоретиків авіації і повітроплавання, письменника-фантаста, основоположника космонавтики, який усе життя намагався „хоч небагато просунути людство вперед”.

У 1880 році 23-річним юнаком почав він свою трудову діяльність у Боровському повітовому училищі вчителем арифметики і геометрії. Тут же, у Боровську, почалася серйозна наукова праця Ціолковського. У 1883 році він працює над рукописом „Вільний простір”, у якій уперше висловлює думки про можливість скорення космічного простору за допомогою реактивного приладу.

Одночасно Костянтин Едуардович займався питаннями повітроплавання. Результатом довгих роздумів, пошуків і розрахунків з'явилася його велика робота „Теорія і досвід аеростата”. Ця робота ─ перша у світі праця про дирижабль змінного обсягу з металевою оболонкою.

У 1892 році, після 12-річної роботи в Боровському повітовому училищі, він як талановитий викладач був переведений у Калузьке повітове училище. У 1894 році Ціолковським була написана повість „Мрії про Землю і небо й ефекти всесвітнього тяжіння”, у якій він висловив свої розуміння по проблемі польотів у світовому просторі і можливості створення штучних супутників Землі.

За період з 1898 по 1902 рік Костянтин Едуардович опублікував 16 статей з питань повітроплавання й аеродинаміки, а також закінчив роботу „Дослідження світових просторів реактивними приладами”. У цій книзі вчений говорив про способи здійснення космічного польоту за допомогою ракети, приводив обчислення, що підтверджують можливість побудови такої ракети. У 1932 році за заслуги в розвитку науки і техніки К. Е. Ціолковський був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

Помер Ціолковський 19 вересня 1935 року. Ученого поховали в одному із самих улюблених місць його відпочинку ─ міському парку.

Учитель. Досить цікавим є життєвий шлях українського вченого,нашого земляка-полтавчанина, талановитого дослідника,автора ряду статей, одного з головних теоретиків світової космонавтики, Юрія Кондратюка, ім`я якого назавжди залишилося в історії науки і розвитку ракетної техніки. В Полтавському педуніверситеті створений музей цієї людини. Справа, якій він віддав сповнене змісту життя, живе і буде жити.

Учень. Кондратюк Юрій Васильович (Олександр Гнатович Шаргей)

Один з піонерів розробки основ космонавтики. Механік і винахідник, автор досліджень можливості ракетного польоту у світовий простір, автор оригінальний ідей у рішенні проблем міжпланетних подорожей. Існує версія , що він прожив усе життя під чужим ім'ям. Справжнє його ім'я – Олександр Ігнатійович Шаргей і народився він не в Сибіру, а на Україні у Полтаві 9 червня (21 червня по новому стилю) 1897 року.

У 1916 р. Кондратюк-Шаргей був покликаний на військову службу. Після революції 1917 р. його мобілізували в білу армію, де він і служив якийсь час. Ще в 1919 р. розглянув основні питання космонавтики, виклавши їх у творі „Тим, хто буде читати, щоб будувати”. Він запропонував використовувати як паливо космічних ракет водневі з'єднання деяких металів і металоїдів, зокрема – бороводород. Пізніше, побоюючись репресій з боку Радянської влади, він змінив свої паспортні дані. Це загадкова людина, сибіряком його називали тільки тому, що саме в центрі Сибіру (у Новосибірську) у 1929 р. вийшов у світ твір за назвою „Завоювання міжпланетних просторів”. У ній він вивів, незалежно від Ціолковського, формулу польоту ракети. На його роботи звернув увагу професор В.П. Ветч

Юрій Васильович Кондратюк ─ великий син українського народу, один з головних теоретиків світової космонавтики. Він самотужки опанував основи наук, розробив оригінальні ідеї міжпланетних сполучень і ще за півстоліття до старту американського „Аполлона” обрахував аж до дрібниць схему польоту космічного апарата на Місяць Достовірний життєпис цієї легендарної людини починається з 9 червня 1897 року, коли в родині студента Київського університету Гната Бенедиктовича Шаргея народився син, якого охрестили Олександром. Мати малюка була викладачем в одній з гімназій Подолу і несподівано померла у 1903 році. А коли хлопчику ледь виповнилося тринадцять, батько теж пішов із життя. І залишився Сашко на руках у своєї полтавської бабусі Катерини Кирилівни. Немов увібравши в себе сили і дух рано померлих батьків Олександр Шаргей на очах ставав дорослим, не по літах розвивав свій розум та інтелект.

Мине час, і він напише в Калугу Ціолковському: „Над питаннями міжпланетних сполучень я працюю з 16-річного віку, відтоді, як я визначив здійснимість вильоту з Землі. Досягнення цього стало метою мого життя”. Йому мало було земної кулі, йому тісно було на планеті, його вабила безмежність Всесвіту. Захопившись думкою про космічні подорожі, він самотужки опановує вищу математику, фізику, механіку, астрономію... Закінчивши з відзнакою Полтавську гімназію, Олександр Шаргей поступає до Петербурзького політехнічного інституту. І знову ─ розрахунки, креслення мрії. Але в його життя втрутилася війна: 11 листопада 1916 року студента Шаргея мобілізують в армію. І все ж він встигає, незалежно від Ціолковського, завершити свою працю. Він доходить висновку про можливість подолання земного тяжіння з допомогою ракети з реактивним двигуном. А ще ракета має складатися з кількох посудин-баків, наповнених рідким паливом. В міру випорожнення баків, ракета звільнюється від них...

Життя Олександра Шаргея ─ це суцільний калейдоскоп знегод, поневірянь, крутих зламів і драматичних подій. Він пішов на війну, воював на далекому турецькому фронті. Після революції прагнув повернутися на батьківщину, але по дорозі додому його насильно мобілізують у білу армію. Він тікає з ворожого стану і опиняється у рідних у Києві, де продовжує роботу. Та наприкінці літа 1919 року вдираються денікінці, а їхній генерал оголошує поголовну мобілізацію під страхом розстрілу. І знову Шаргей опиняється під білими прапорами... Але навіть уявити собі не можна, як небезпечно було залишатися білогвардійцем. І тоді родичі дістають Шаргею документи померлого від туберкульозу вінничанина Юрія Васильовича Кондратюка. Олександр довго відмагався від такого „дарунка”. Та заради благополуччя рідних, змушений був піти на це...

Працюючи на Маловисківському цукровому заводі, тепер уже Юрій Кондратюк завершує рукопис „Про міжпланетні подорожі” і надсилає його на рецензію у Москву. Відповідь була навдивовижу схвальною, а в жовтні 1926 року газета „Вечерняя Москва” сповістила про народження нового талановитого вченого. Віддалений від наукових центрів, позбавлений елементарних умов для наукової творчості учений-самоук видав працю, оцінити достоїнство якої тоді світ ще не міг. Лише зараз, коли світ з космосу вирішує свої земні проблеми, стає зрозумілою вся грандіозність планів Кондратюка. Його було запрошено до Групи вивчення реактивного руху, якою керував Сергій Корольов, але Кондратюк відвідавши лабораторію, делікатно відмовився. Чому?.. Швидше за все тому, що всіх працюючих у ГВРР перевіряли, як-то кажуть, до десятого коліна. Годі вже й казати про людину, яка живе не під своїм ім’ям. Згодом він бере участь у конкурсі по розробці проекту потужної електростанції в Криму і одержує перше місце. Потім ледь не опиняється у сталінських таборах через звинувачення у шкідництві.

Потім... Потім була нова війна, названа Великою Вітчизняною. В одному з боїв обірвався телефонний дріт, і червоноармієць роти зв’язку Юрій Кондратюк зголосився поновити зв’язок. Уникаючи куль і вибухів снарядів, він подався шукати місце обриву проводу... І – не повернувся.

Тривалий час вважалося, що Юрій Кондратюк загинув 3 жовтня 1941 року. Так думали аж до того часу, коли відбувся тріумфальний політ американського „Аполлона” на Місяць за проектом українського генія. Тоді весь світ дізнався про нашого земляка. Інженер Джон Хуболт, який очолив групу спеціалістів, що працювали в НАСА і готували проект висадки людей на Місяць, свою ідею запозичив у російського, а тоді на Заході всіх людей СРСР називали росіянами, автора Юрія Кондратюка. Ще один штрих: весь світ знає, що найвищою у світі архітектурною спорудою тривалий час була Останкінська телевежа у Москві. Та мало кому відомо, що в основу її спорудження покладено проект Кримської вітрової електростанції, розроблений Юрієм Кондратюком. Натомість дивна доля українського вченого народила безліч чуток і поголосів. Приміром, хтось стверджував, що Кондратюк не загинув, а потрапив у полон до німців, , працював у Пенемюнде, де обраховував Вернеру фон Брауну оптимальні траєкторії для ФАУ-1 і ФАУ-2, а після війни був засланий на Колиму, де і помер. За іншою версією, Юрій Кондратюк нібито здався сам у полон, потім з фон Браном був вивезений до США, де після смерті свого патрона ще довго працював на американську астронавтику. І нарешті, комусь взагалі спало на думку, ніби Вернер фон Браун ─ не хто інший, як Кондратюк, мовляв, він міг ще раз змінити прізвище...

Швидше за все Юрій Кондратюк (або Олександр Шаргей) загинув смертю хоробрих під час війни. Але всім своїм життям довів, що насправді смерті не буває. Хтось сказав, що генії вмирають на землі від вибухів своїх сердець, але ідеї їхні залишаються з нами на все життя.

Учитель. Втілив у життя мрії своїх попередників український вчений, пізніше відомий конструктор космічних кораблів, лауреат Ленінської премії, двічі Герой соціалістичної праці, академік Академії наук СРСР, життя якого також було дуже не простим. Сергій Павлович Корольов ─ видатний конструктор і вчений, що працював в галузі ракетної і ракетно-космічної техніки. . Його конструкторські розробки в області ракетної техніки мають виняткову цінність для розвитку вітчизняного ракетного озброєння, а в області космонавтики мають світове значення.

Учень. Корольов Сергій Павлович

У 1907 році в Житомирі в сім`ї учителя народився Сергій Павлович Корольов.

Лицар науки і техніки, людина-легенда з сталевим характером, товариш з ніжним серцем. З його ім`ям тісно пов`язано багато понять, поруч з якими стоїть слово „перший”. Перший штучний супутник Землі, перша балістична ракета, перший космічний корабель, перший політ людини в космос, політ за межі атмосфери; це космічний корабель „Восход”, на якому 18 березня 1965р. О.А.Леонов здійснив перший вихід людини у відкритий космічний простір. А що передувало цьому?

У 1924 році С.П. Корольов закінчив першу Одеську будівельну профшколу і восени того ж року був зарахований на перший курс механічного факультету Київського політехнічного інституту, а через 2 роки перейшов на навчання в МВТУ, яке закінчив у1930 році, його дипломним проектом керував А.Н. Туполєв. З цього часу почав працювати в ЦАДІ (Центральному аеродинамічному інституті) спочатку на посаді старшого інженера, потім керівника групи з вивчення реактивного руху. В цей час розробив ряд конструкцій оригінальних планерів.

Особисті контакти з К.Е. Ціолковським, вивчення його праць у галузі аеродинаміки, ракетної техніки і теорії міжпланетних сполучень, спільна праця з одним із основоположників і винахідників у галузі ракетної техніки Ф.А. Цандером сприяли початку фундаментальних наукових дслідженнь С.П. Корольова в галузі ракетної техніки. В очолюваній ним Групі вивчення реактивного руху в 1933 р. була побудована й запущена перша радянська рідинна ракета „ГИРД-09”. У кінці 1933 р. після злиття Групи по вивченню реактивного руху і Газодинамічної лабораторії в Реактивний науково-дослідний інститут, був призначений на посаду заступника директора інституту директора інституту по науковій роботі і керівника відділу ракетних літальних апаратів. У 1934 р. видав працю „Ракетний політ у стратосфері”, яку К.Е.Ціолковський назвав розумною, змістовною, корисною. С.П. Корольов підкреслив: „Просто жити ─ не можна; жити треба захоплено!” У цих словах виведена його життєва формула, яка багато що пояснює. Згадуючи свою зустріч з батьком теоретичної космонавтики К.Е. Ціолковським, Сергій Павлович говорив: „Я пішов від нього з однією думкою ─ будувати ракети і літати на них. Усім сенсом мого життя стало одне ─пробитися до зір”.

С.П. Корольов арештований 28 червня 1938 року з безпідставних обвинуваченнях у тім, що розробки ракетної техніки велися нібито без достатніх теоретичних основ, що допустив шкідництво при створенні ракети „212”, Військовою колегією Верховного Суду засуджений до 10 років табірних робіт з поразкою в правах і конфіскацією майна (27.09.38). У 1939 р. направлений у район Магадана на золоті копальні, де його помітив (раніше знайомий) колишній директор авіазаводу № 156 М.А. Усачев (що відбував 15 років таборів після загибелі В.Чкалова), скориставшись особистим авторитетом серед ув'язнених, Усачев врятував його від загибелі (на початку 60-х рр. Усачев працював заступником головного інженера в КБ Корольова)

. На початку березня 1940 р. його справа знову була направлена на дослідування, але був підготовлений повторний помилковий обвинувальний експертний висновок комісії, постановою Особливої наради НКВД був присуджений до 8 років виправно-трудових таборів (10.07.1940). Клопотання депутатів про його звільнення залишені без задоволення. З обвинувальних висновків експертної комісії довідався про успішний іспит у квітні 1940 р. ракетопланів, над якими працював з 1935 р. Написав лист Сталіну, у якому обґрунтував важливе значення робіт, що проводилися ним, по ракетних літаках і своїй невинності.

По клопотанню Туполева, йому дозволили працювати в Особливому технічному бюро НКВД (начальник – А.Н. Туполев), у цьому ж КБ працювали сотні інших висококваліфікованих інженерів. Після евакуації в Омськ працював конструктором і заступником начальника цеху авіабудівельного заводу. У 1942 р. переведений у Казань на завод №16 для роботи в спеціальному КБ, яким керував також перебувавший в ув’язненні В.П. Глушко над проектом реактивного літака. Один і розроблювачів двигуна для літака Ла-7Р. Ознайомлений з указом про звільнення з ув’язнення (09.08.1944), у 1945р. направлений у Німеччину для вивчення досвіду робіт ракет Брауна, один із творців ракети Р1, з якої почалася післявоєнна історія радянської ракетної техніки. У січні 1955 р. завершив випробування ракети Р5М – стратегічної, здатної нести ядерний заряд. У 1950-і рр. звернувся в головну військову прокуратуру з проханням про перегляд його справи.

Найвидатніший конструктор ракетно-космічних систем, які забезпечили дослідження космічного простору, а саме:першого штучного супутника, запущеного під його керівництвом 4 жовтня 1957 року,який поклав початок космічної ери; наступних супутників, які ознаменували початок нової епохи у вивченні фізичних властивостей космічного простору. З цим польотом в наше життя ввійшло нове уявлення про людство, про його можливості. Перший політ до Місяця, обліт Місяця і фотографування його зворотного боку. Це космічний корабель „Восток”, на якому 12 квітня 1961 р. Ю.О. Гагарін уперше здійснив сміливу мрію людства.Нам тоді здавалося, ми б не могли уявити собі, що вже у квітні1961 року в космосі побуває людина, але вірив у це С.П. Корольов.

Розробив нову могутню ракету-носій Н1, літні випробування якої почалися вже без нього, однак незабаром програма створення цієї ракети була припинена. Визнаний гідним безлічі державних нагород премій. 20 квітня 1956 р. у Кремлі йому була вручена перша Золота Зірок Героя Соціалістичної Праці СРСР, за наукові дослідження в 1957р. Удостоєний Ленінської премії, нагороджений трьома орденами Леніна, орденом „Знак Пошани” і медалями. Він є творцем вітчизняної стратегічної ракетної техніки, зброї середньої і міжконтинентальної дальності й основоположником практичної космонавтики.

Учитель. На прикладі життя і діяльності видатного вченого можна вчитися мужності і патріотизму. Цю людину ніщо не змогло зламати. Він залишився патріотом своєї справи і Батьківщини. Поряд з С.П. Корольовим працював В.П. Глушко ─ видатний учений у галузі фізико-технічних проблем енергетики, геній космічної науки, двічі Герой РадянськогоСоюзу,творець першого рідинного реактивного двигуна.

Учень. Народився В.П. Глушко 2 вересня 1908 р. у м. Одеса. З дитинства цікавився питаннями космонавтики. Стерджував, що враження від падіння Тунгуського метеориту (1908р.) визначило його майбутнє. Читаючи у фантастичній літературі про космічні подорожі, ”…был как в угаре,і был счастлив. Захватывало дыхание, колотилось сердце» (В.П. Глушко). Тому вирішив присвятити своє життя здійсненню цих польотів. 12-річним хлопцем В.П. Глушко написав книгу „Проблеми експлуатації планет” (не видана). Тоді ж він почав листуватися з К.Е. Ціолковським. У 14 років створив гурток молодих світознавців, в якому вивчає планети, зірки.

У 1924 році вступив до Ленінградського університету на фізико-математичний факультет, прочитав все що було відомо на той час із питань космонавтики.

Запропонував ідею створення реактивного двигуна, якій присвятив дипломну роботу. На талановитого студента звернули увагу, познайомили з відомим ученим Тихомировим ─ засновником газодинамичної лабораторії, провідним конструктором ракетної техніки в СРСР. Так почався творчий шлях генія. У 20 років він розробив перший у світі проект реактивного двигуна.

У 1937 році був заарештовний разом з Н. Тихомировим і ув`язнений на 8 років. Він вважав, що йому „пощастило”, бо в той час створювалися „шарошки”, де працювали в ОКБ засуджені конструктори. Так Валентин потрапив туди і, хоча й перебував у в`язниці, але мав змогу займатись улюбленою справою.

Під час війни працював разом з С.П. Корольовим над розробкою крилатих ракет. У 1944 році за сворення двигуна РД-1 був достроково звільнений за вагомий внесок у зміцнення військової потужності Радянської армії.

Після війни разом С.П. Корольовим вони були направлені до Німеччини для вивчення ракет ФАУ-2 та інших.

Незабаром Корольову доручають створення міжконтинентальної ракети великої дальності, а Глушку ─ розробку двигунів до неї. Задача була блискуче розв`язана за короткий термін. 04.10.1957 року знаменита ракета-носій Р-7(сімка) консрукції Корольова з двигунами Глушка на другому і першому ступені вивела на навколоземну орбіту перший штучний супутник Землі, а 12.04.1961р. ─ Колумба космосу Ю. Гагаріна.

З 1974р. В.Глушко ─ директор та генеральний конструтор НПО „Енергія”. Під його керівництвом створені: станція „Мир”, унікальна система „Енергія ─-Буран”. Все це він зробив заради втілення в життя своєї мрії.

Помер сповнений творчих сил В.П.Глушко 10 січня 1989 року.

. Учитель. Ми ознайомилися з життям і діяльністю вчених українського походження, які внесли свій неоціненний вклад у розвиток космонавтики. А як же відбувалося становлення космічної галузі України? Зупинимося на питанні „Україна─космічна держава”.

Становлення космічної галузі України почалося в 1937 році зі створення в Харківському авіаційному інституті Харківської реактивної групи під керівництвом Г. Проскури, що здійснила запуск великої стратосферної ракети під Харковом. Який же шлях пройшла Україна?

Учень. У 1951 році за рішенням Радянського Уряду великий автомобільний завод, що будується в Дніпропетровську, був перетворений у завод № 586 для виробництва радянських ракет Р-1. Для реалізації проекту по створенню ракети Р-12 з новими бойовими якостями в 1954 році на території заводу було створене самостійне Особливе конструкторське бюро, головним конструктором якого був призначений Михайло Янгель. У 1966 році завод № 586 був перейменований у Південний машинобудівний завод, а конструкторське бюро № 586 – у конструкторське бюро “Південне”.

У 1957 році на базі бойової ракети Р-12 була створена космічна ракета-носій “Космос”, що була в експлуатації до 1977 року. Українські підприємства й організації “Комунар”, “Арсенал”, “Моноліт”, Евпаторійський космічний центр брали участь у підготовці  запуску першого штучного супутника Землі, виведеного на орбіту 4 жовтня 1957 року. З початку 60-х років підприємства України почали розробку і виробництво систем керування, бортової автоматики й інших систем і приладів для космічних об'єктів і комплексів.

12 квітня 1961 року російська модифікована міжконтинентальна балістична ракета Р-7, обладнана приладами підприємств “Комунар” і “Арсенал”, вивела на навколоземну космічну орбіту першого в історії людства космонавта Юрія Гагаріна. Діяльність конструкторського бюро “Південне” у сфері наукових досліджень почалася в 1961 році з розробки космічних апаратів “Метеор” і “Стріла”.

У 1962 році ракета-носій “Космос” вивела на орбіту перший супутник дніпропетровської розробки ДС-2, а в 1967 році ракетою-носієм “Космос” на орбіту був виведений орієнтований в атмосфері супутник “Космічна стріла”.

З 1965 року в конструкторському бюро “Південне” почалися роботи зі створення серії малих уніфікованих супутників для проведення наукових досліджень. У середині 60-х років завод і конструкторське бюро “Південне” почали розробку космічних ракет-носіїв “Циклон" на базі бойових міжконтинентальних ракет Р-36.

У 1969 році з ініціативи конструкторського бюро “Південне” по створенню і реалізації міжнародної космічної програми “Інтеркосмос” відбулося виведення на орбіту першого супутника -  “Інтеркосмос-1”. У рамках співробітництва з Французьким космічним центром протягом 1971-1982 років були здійснені запуски наукових супутників серії “Ореол”, створеними конструкторським бюро “Південне” і Южмашем.

На початку 70-х років конструкторське бюро “Південне” початок розробку автоматичних універсальних орбітальних станцій з орієнтацією на Землю і Сонце.

Фахівцями конструкторського бюро “Південне” була зроблена технічна допомога Індійської організації космічних досліджень під час розробки і запусків у 1975-1979 роках індійських супутників “Ариабхата” і “Бхаскара”. У 1976 році в конструкторському бюро “Південне” під керівництвом Володимира Уткіна почалися роботи зі створення космічного ракетного комплексу “Зеніт”, розробка й іспити якого продовжувалися протягом 10 років. На початку 80-х років почалися роботи з запусків космічних апаратів серії “Океан” для дистанційного зондування і дослідження Світового океану з космосу.

Для реалізації космічної діяльності в незалежній Україні в 1992 році був створений спеціальний орган виконавчої влади Національне космічне агентство України. Через два роки була прийнята перша Державна космічна програма України на 1993-1997 роки.

У нових умовах успішно почалися розвиток і розробка нових космічних проектів і програм. У 1995 році Державне конструкторське бюро “Південне” і виробниче об'єднання “Южмаш" разом з партнерами зі США, Росії і Норвегії почали реалізацію унікального проекту “Морський старт” по створенню ракетно-космічного комплексу з однойменною назвою. У тому ж році з космодрому Плесецк ракета-носій “Циклон-3” зробила запуск на орбіту першого супутника під юрисдикцією України “Сич-1”. У 1996 році були створені Інститут космічних досліджень і Національний центр керування й іспиту космічних засобів у місті Євпаторія. На черговій сесії Верховної Ради України в 1996 році був прийнятий Закон України “Про космічну діяльність”.

У 1997 році Державне конструкторське бюро “Південне” у кооперації з російськими й українськими підприємствами почали створення космічного ракетного комплексу “Дніпро” на базі міжконтинентальних балістичних ракет РС-20 (SS-18 “Сатана” по класифікації НАТО). У рамках розвитку міжнародного співробітництва в листопаді 1997 року відбувся політ першого космонавта-дослідника незалежної України Леоніда Каденюка в складі екіпажу американського космічного корабля «Колумбія» місії STS –87. З метою підвищення ефективності космічної діяльності України в 1998 році в сферу керування Національного космічного агентства були передані підприємства й установи космічної галузі.

1999 року почалася активна реалізація міжнародних і національних космічних програм. У березні 1999 року відбувся перший запуск ракети-носія “Зеніт-3SL” по програмі “Морський старт”, коли на орбіту був виведений макет супутника. У жовтні ракета-носій “Зеніт-3SL” здійснила перший комерційний запуск із плавучого космодрому і вивела на геостаціонарну орбіту американський супутник зв'язку Direc TV - 1R. У квітні 1999 року був реалізований перший запуск ракети-носія “Дніпро”, що вивів на орбіту англійський супутник “Уосат-12”. У липні 1999 року ракета-носій “Зеніт-2” запустила на орбіту україно-російський супутник дистанційного зондування Землі “Про”. Запуск ракетою-носієм “Зеніт-3SL” американського супутника PanAmSat-9 по програмі “Морський старт” відбувся в липні 2000 року. У вересні 2000 року ракета-носій “Дніпро-1” успішно запустила п'ять іноземних невеликих супутників: “Саудисат-1A” і “Саудисат-1Б, що належать Саудівській Аравії, італійські “Унисат” і “Мегсат”, і малайзійський супутник “Тиунгсат”.

У 2001 році були здійснені шість пусків українських ракет-носіїв Зеніт-2, Зеніт-3SL, Циклон-2, Циклон-3. Виведені на орбіти 15 космічних апаратів, одним із яких був україно-російський космічний апарат “АУОС-СМ-КФ”, призначений для реалізації програми дослідження сонячної активності в рамках спільного україно-російського проекту “КОРОНАС". 15 червня 2002 року був здійснений останній до цього часу пуск РН "Зеніт-3SL". Був виведений на орбіту космічний апарат "Galaxy IIIC". 24 жовтня 2002 року Верховна Рада України прийняла Третю Загальнодержавну (Національну) космічну програму України на 2003-2007 роки. 20 грудня 2002 року конверсійна ракета-носій "Дніпро" вивела на орбіту шість космічних апаратів закордонних замовників.

З ініціативи КБ «Південне» в Україні почав розвиватися новий напрямок — створення обладнання для дистанційного зондування й дослідження Світового океану з космосу. Зараз апарати типу «Океан» введено в постійну експлуатацію з перспективою поширення їхніх функцій на дослідження природних ресурсів Землі.

Як бачимо, внесок українських вчених у розвиток світової космонавтики є досить солідним і багатим. Україна і сьогодні залишається космічною державою.

Яскравий доказ цьому ─ політ українського космонавта Каденюка.

Учитель. Ми ознайомилися з життям і діяльністю вчених українського походження, які внесли свій неоціненний вклад у розвиток космонавтики. А в ріалізаціїї дослідження космосу також зробили внесок українські космонавти, зокрема перший космонавт незалежної України Леонід Каденюк.

Учень. Каденюк Леонід Костянтинович.

Народився 28.01.1951 р. у с. Клішківці (Хотинского р-ну Чернівецької обл., Україна). Закінчив Чернігівське ВВАУЛ в 1971 році і МАІ за фахом „інженер-механік” 1988-го року. Генерал-майор ВВС України того ж року. Служив у ВВС,. проходив підготовку до космічних польотів у ЦПК ВВС і ГКНДІ у 1976 році потім (після розвалу СРСР) готувався до польоту в Космічному центрі ім. Джонсона в США як фахівець з корисного навантаження. Здійснив космічний політ на МТКК „Колумбія” за програмою STS-87 (19.11 – 5.12.1997). Під час польоту виконував біологічні експерименти з рослинами та експерименти Інституту системних досліджень за тематикою “Людина і стан невагомості”. Після вибуття з загону космонавтів в 1983 році на керівних посадах в Україні. Перший космонавт незалежної України, Герой України. Заслужений майстер спорту України.

IV. Підсумок уроку.

Учитель. Україна продовжує займатися авіа-космонавтикою на вищому рівні. Співпрацює з провідними країнами світу у вивченні та підкоренні космічного простору.

Я думаю ви вже переконалися в тому, , що дійсно Україна є космічною державою і який вагомий внесок зробили українські вчені у розвиток світової космонавтики.

Хто ці вчені?

Що ви взяли для себе з цього уроку?
V. Завдання додому.

Вивчити матеріал на ст.. 252-253


Схожі:

Урок фізики 10 клас Сінельник Наталія Іванівна учителька фізики с. Хомутець 2013 iconУрок фізики 7 клас Сінельник Наталія Іванівна учителька фізики с. Хомутець 2013року
Учитель. В однорідному середовищі світло поширюється прямолінійно поки не дійде до межі цього середовища з іншим. А на межі двох...
Урок фізики 10 клас Сінельник Наталія Іванівна учителька фізики с. Хомутець 2013 iconМ. П. Драгоманова поліхун наталія Іванівна 372. 853 Розвиток творчої діяльності старшокласників у процесі навчання фізики з використанням проектної технології 13. 00. 02 теорія І методика навчання фізики
Провідна установа: Інститут педагогіки, апн україни, лабораторія математичної та фізичної освіти, м. Київ
Урок фізики 10 клас Сінельник Наталія Іванівна учителька фізики с. Хомутець 2013 iconУрок фізики, 7 клас Тема: Архімедова сила Мета
...
Урок фізики 10 клас Сінельник Наталія Іванівна учителька фізики с. Хомутець 2013 iconМ. П. Драгоманова вагіс алла Іванівна удк 371. 3: 53 методичні засади застосування дидактичних засобів у навчанні фізики в класах природничого профілю 13. 00. 02 теорія І методика навчання фізики
Робота виконана у Запорізькому обласному інституті післядипломної педагогічної освіти
Урок фізики 10 клас Сінельник Наталія Іванівна учителька фізики с. Хомутець 2013 iconУрок математики і фізики в 10 класі Мета: Дидактична
Гармонічні коливання вивчаються в курсі алгебри та фізики. Таким чином, ми будуємо місток: вивчаючи поняття в одному курсі, складаємо...
Урок фізики 10 клас Сінельник Наталія Іванівна учителька фізики с. Хомутець 2013 iconІнститут теоретичної фізики ім. М. М. Боголюбова
Заняття проводяться в ауд. 347 (“Вірго-клас”) Інституту теоретичної фізики. Початок занять об 11. 00
Урок фізики 10 клас Сінельник Наталія Іванівна учителька фізики с. Хомутець 2013 iconПроблемні питання фізики
Сусь Б. А. у своїй навчальній діяльності не обходить проблемних навчальних питань фізики – вони стають основою проблемного методу...
Урок фізики 10 клас Сінельник Наталія Іванівна учителька фізики с. Хомутець 2013 iconПрограма актуальні проблеми прикладної фізики ІІ всеукраїнська науково-практична конференція
...
Урок фізики 10 клас Сінельник Наталія Іванівна учителька фізики с. Хомутець 2013 iconУпорядники: Гойса С. М., Іщук Л. В., Жарких Ю. С., Коваленко В. Ф., Овечко В. С
...
Урок фізики 10 клас Сінельник Наталія Іванівна учителька фізики с. Хомутець 2013 iconОрієнтовні напрями І тематика науково-дослідницьких робіт учнів секції експериментальної фізики відділення фізики І астрономії, надані Інститутом фізики нан україни
Дослідження плазмохімічних процесів у розрядах бар’єрного типу за атмосферного тиску
Додайте кнопку на своєму сайті:
ua.convdocs.org


База даних захищена авторським правом ©ua.convdocs.org 2014
звернутися до адміністрації
ua.convdocs.org
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Випадковий документ

опубликовать
Головна сторінка