Пошук навчальних матеріалів по назві і опису в нашій базі:

Методичнарозробк а




194.59 Kb.
НазваМетодичнарозробк а
Дата конвертації07.10.2013
Розмір194.59 Kb.
ТипДокументы
Зміст
Перелік практичних навичок лікаря-інфекціоніста
Спеціальні знання та уміння
Вивчення синдромів та симптомів при інфекційних та інших захворюваннях за системами та органами
2. Опорно-рухова система
3. Серцево-судинна система
4. Дихальна система
4.9 Легенево-серцева недостатність
6.9 Повільні інфекції.
9.3 Синдром тривалої гарячки невідомого генезу
3. Виховні цілі (цілі розвитку особистості)
4. Міжпредметне інтегрування
Внутрішньопредметна інтеграція
6.План та організаційна структура занять
Методи контроля і навчання
1. Підготовчий етап
2. Основний етап
3.Заключний етап
7. Матеріали методичного забезпечення занять
МОЗ УКРАЇНИ

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Кафедра інфекційних хвороб

Затверджено

На методичній нараді

"_____" _____________20____р.
Зав. кафедри, професор Зінчук О.М.

М Е Т О Д И Ч Н А Р О З Р О Б К А

Для організації практичних занять лікарів-інтернів зі спеціальності «Інфекційні хвороби»

Склав ас. Кіселик І.О.


2011 р
1.Актуальність теми: Інфекційна патологія має значну питому вагу в структурі захворювань населення: на прийомі дільничного лікаря в поліклініці і при відвідуванні хворих вдома. Інфекційні хвороби складають понад 35%, а в період епідемій - більше 80%. З року в рік розширяється контингент інфекційних хворих, які залишаються вдома на спостереження дільничного лі­каря. В цих умовах лікар загальної практики не тільки діагностує інфекційні захворювання, але й проводить обстеження хворих і лікування їх в повному об'ємі, в тому числі і при невідкладних станах.

У своїй повсякденній роботі лікарю загальної практики приходиться постійно проводити диференціальну діагностику інжекційних хвороб і не інфекційних хворобу які перебігають з подібною клінікою, Поряд з цим діагностика і диференціальна діагностика інфекційних хвороб стає все складнішою через еволюцію їх клінічного перебігу, широке розповсюдження мікст-інфекцій, привізних інфекцій, дитячих інфекцій у дорослих появу нових нозологічних форм.

Спеціалізація (інтернатура) є обов'язковою формою післядипломної підготовки випускників вищих учбових закладів, після закінчення якої їм присвоюється кваліфікація лікаря-інфекціоніста.

Основним завданням інтернатури є підвищення рівня практичної підготовки випускників вищих медичних навчальних закладів, їх професійної готовності до самостійної лікарської діяльності.

Інтернатура з інфекційних хвороб передбачає поглиблення теоретичних знань, отриманих під час занять у ВУЗІ. Особливу увагу необхідно приділити розумінню загальних закономірностей інфекційного процесу, різноманітності збудників та особливостям їх взаємодії з організмом людини і роль імунологічних реакцій в цих процесах. Не менш важливе значення має суть та своєрідність епідемічного процесу, що обумовлює правильність постановки діагнозу та оцінки ситуації в осередку інфекції. Необхідно також навчитися кваліфіковано використовувати методи лабораторних досліджень як для етіологічного підтвердження діагнозу, так і для визначення санації організму від збудника та можливих термінів виписки хворих з стаціонару. Проведення диференціальної діагностики інфекційних хвороб з іншою патологією повинне бути забезпечено високим рівнем різнобічних знань з питань внутрішньої медицини. Передбачено поглиблене вивчення принципів лікування інфекційних хворих та надання невідкладної допомоги вдома, у стаціонарі, у відділенні або палаті інтенсивної терапії.

Після отримання первинної спеціалізації в інтернатурі з інфекційних хвороб лікарі-інфекціоністи можуть самостійно працювати в інфекційних відділеннях лікарень і кабінетах інфекційних захворювань поліклінік.

Інтернатура/проводиться в очно-заочній формі протягом 1 року: навчання на кафедрах інфекційних хвороб вищих медичних закладів освіти чи інститутів удосконалення лікарів протягом 7 міс. та стажування в базових установах і закладах охорони здоров'я протягом 4 міс.

Підготовка лікаря-інфекціоніста в інтернатурі проводиться індивідуальним навчальним планом, розробленим на підставі типових учбових навчальних планів і програм післядипломної підготовки відповідно до кваліфікаційних вимог до лікаря інфекціоніста.

Лікарі-інтерни працюють як ординатори інфекційного стаціонару в обсязі 50% навантаження лікаря, призначають необхідні діагностичні обстеження і раціональне лікування, а також заповнюють потрібну медичну документацію.

Разом з досвідченим лікарем несуть два 12-годинних чергування на місяць, про яке доповідають на ранкових лікарських конференціях.

Підготовка лікарів-інтернів передбачає також участь в семінарських заняттях, клінічних розборах, професорських та доцентських обходах, відвідування засідань наукового товариства, вивчення рекомендованої літератури та аналіз архівних матеріалів базового закладу охорони здоров'я. З актуальних тем програми інтерни складають реферати.

Під час роботи в кабінеті інфекційних захворювань (КІЗ) поліклініки інтерни повинні оволодіти основними методами діагностики та лікування інфекційних хвороб, профілактичної роботи, в тому числі і проведення щеплень, а також брати участь у виконанні всіх функціональних обов'язків інфекціоніста кабінету інфекційних захворювань.

Згідно з навчальним планом та програмою розробляють робочу програму, яка включає робочий навчальний план , тематичний план лекцій, семінарських та практичних занять, план самостійної роботи інтернів під керівництвом викладача, графік чергувань у клініці.

З врахуванням особливостей майбутньої роботи інтерна, реальних можливостей і специфіки клінік інституту та бази стажування кафедра може вносити зміни до тематики, форм організації навчання та перерозподілу навчального часу в межах 20% навчального часу.

Контролі рівня підготовки інтернів здійснюється постійно: з основних розділів учбового плану та програми лікарі-інтерни складають заліки, проводиться підсумковий контроль знань та практичних навичок наприкінці очного та заочного циклу навчання та заключна атестація інтернів.

Форми контролю повинні бути різноманітними, але перевагу слід віддавати письмовим та тестовим формат контролю.

Інтернів можна і бажано залучати до певних видів науково-дослідної роботи, що забезпечує набуття навичок самостійної роботи з науковою літературою, формує здатність до аналізу і узагальнення матеріалу, розвитку клінічного мислення, критичного осмислення даних літератури, розширенню кругозору.

В базових закладах охорони здоров'я головні лікарі систематично контролюють роботу інтернів та їх безпосередніх керівників. На заліках, співбесідах та семінарах проводять контроль набутих знань та практичних навичок.

Лікарі-інтерни, які закінчили навчання і виконали план і програму навчання, підлягають атестації на визначення рівня знань та практичних навичок з присвоєнням звання лікаря-спеціаліста (лікаря-інфекціоніста) у встановленому Міністерством охорони здоров'я України порядку.
2. Навчальні цілі заняття (з вказівкою рівня засвоєння, що планується)
2.1. Лікар-інтерн повинен мати уявлення (ознайомитися):

ПЕРЕЛІК ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК ЛІКАРЯ-ІНФЕКЦІОНІСТА

Загальні уміння:

Зібрати анамнез хвороби і життя, епідеміологічний та алергологічний анамнез.

Провести об'єктивне клінічне обстеження хворого (в тому числі профілактичне обстеження на онкологічне захворювання).

Обґрунтувати клінічний діагноз. Призначити необхідний план лабораторного обстеження. Провести диференціальний діагноз.

Визначити необхідність госпіталізації.

Призначити лікування інфекційному хворому: дієтотерапія; етіотропне, патогенетичне, симптоматичне лікування. Лікування супутніх захворювань.

Визначити тимчасову, стійку, часткову втрату працездатності, направити на лікувально-трудову експертизу.

Оформити медичну документацію: історію хвороби, виписку з історії хвороби, термінове повідомлення

2.2.

СПЕЦІАЛЬНІ ЗНАННЯ ТА УМІННЯ:

Оцінити результати лабораторних та інструментальних досліджень:

Клінічні аналізи крові, сечі, ліквору та ін.

Біохімічні дослідження (фракційний цукор крові, білірубін, трансамінази, електроліти, кислотно-лужний стан, сечовина, креатинін, коагулограма та ін.).

Бактеріологічні посіви крові, калу, сечі, ліквору, жовчі, харкотиння, слизу з носоглотки.

Паразитоскопічні дослідження: при малярії — товста крапля та мазок крові; при гельмінтозах — овоскопія калу; при протозойних інвазіях кишечнику — вияв різних форм збудників.

Серологічні дослідження.

Методи імунофлюоресцентної, імуноферментної та радіоімунної діагностики.

Внутрішньошкірні алергічні проби.

Ультразвукового дослідження.

Електрокардіографічного дослідження.

Рентгенологічного (в т. ч. КТГ, ЯМР).

Гастродуоденоскопії, колоноскопії.
Засвоїти маніпуляції:

Внутрішньовенне введення лікарських засобів.

Взяття матеріалу (крові, калу, сечі, жовчі, змивів-відбитків слизової оболонки носоглотки та ін.) на бактеріологічні та вірусологічні дослідження.

Взяття крові для серологічних досліджень.

Приготування товстої краплі, мазка крові та дослідження їх на збудників малярії.

Визначення груп крові за системою АВО, резус-фактора.

Промивання шлунка та кишечника.

Дуоденальне та шлункове зондування.

Люмбальна пункція.

Ректороманоскопія.

Техніка введення антитоксичних сироваток та імуноглобулінів.

Техніка постановки та оцінки внутрішньошкірних алергічних проб.

Катетеризація сечового міхура.
Спеціальні знання та уміння

Встановити наявність невідкладних станів та надати необхідну допомогу на догоспітальному та госпітальному етапах:

Дегідратаційний шок.

Інфекційно-токсичний шок.

Анафілактичний шок.

Гостра печінкова недостатність.

Гостра ниркова недостатність.

Геморагічний синдром: кишкова кровотеча; дисеміноване внутрішньо-судинне зсідання крові; недостатність місцевого гемостазу.

Набряк легень.

Набряк гортані.

Набряк — набухання головного м6*зку.

Гостра серцева недостатність.

Гостра судинна недостатність.

Гостра дихальна недостатність.

Коми: печінкова, малярійна, мозкова, уремічна, діабетична.

Гострий внутрішньосудинний гемоліз.

Судорожний синдром.

Гіпертермічний синдром.

Проведення штучного дихання.

Проведення закритого масажу серця.

Інтубація.
Засвоїти профілактичні заходи:

Правила виписки хворих з стаціонару. Диспансерний нагляд після виписки з стаціонару. Рекомендації під час виписки щодо режиму та дієти. Заходи щодо нагляду за осередком інфекції вдома. Показання та протипоказання до проведення профілактичних щеплень та тактика лікаря під час виникнення ускладнень.
ВИВЧЕННЯ СИНДРОМІВ ТА СИМПТОМІВ ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ТА ІНШИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ ЗА СИСТЕМАМИ ТА ОРГАНАМИ

1. ШКІРА ТА СЛИЗОВІ ОБОЛОНКИ

1.1 ЕКЗАНТЕМИ — їх причини, патоморфологія. Інфекційні захворювання, які супроводжуються екзантемами (кір, краснуха, скарлатина, вітряна віспа, псевдотуберкульоз, висипний тиф, черевний тиф, лептоспіроз, менінгококова інфекція та ін.) та їх диференціальна діагностика з екзантемами іншого походження;

1.2 СТОМАТИТИ — етіологія (вірус простого герпесу, ентеровіруси, вітряна віспа та ін.) та диференціальна діагностика;

1.3 ЛІМФАДЕНОПАТІЇ — етіологія, диференціальна діагностика. Роль інфекційних захворювань (інфекційний мононуклеоз, токсоплазмоз, ВІЛ-інфекція та ін.).

2. ОПОРНО-РУХОВА СИСТЕМА

2.1 МІОЗИТИ — в клініці інфекційних захворювань та диференціальна діагностика (бруцельоз, лептоспіроз, ентеровірусні захворювання);

2.2 ФІБРОЗИТИ, ЦЕЛЮЛІТИ (бруцельоз);

2.3 ПОЛІАРТРИТИ (бруцельоз, токсоплазмоз, єрсиніоз, хламідіози). Синдром Рейтера (дизентерія, хламідіози, єрсиніозу);

2.4 ОСТЕОМІЄЛІТ як ускладнення черевного тифу. Диференціальна діагностика з остеомієлітами іншого походження.

3. СЕРЦЕВО-СУДИННА СИСТЕМА

3.1 ГІПЕРТЕНЗІЯ при інфекційних захворюваннях (лептоспіроз, набряк мозку), її патогенез. Невідкладна допомога при гіпертонічному кризу;

3.2 ІНФАРКТ МІОКАРДА та диференціальна діагностика з іншими захворюваннями. Надання першої допомоги;

3.3 МІОКАРДИТИ (дифтерія, ботулізм, лептоспіроз та ін.);

3.4 ЕНДОКАРДИТИ як ускладнення при інфекційних захворюваннях (менінгококова інфекція, бруцельоз та ін.). Диференціальна діагностика з бактеріальним ендокардитом та ревматизмом;

3.5 ПЕРИКАРДИТИ як ускладнення при інфекційних захворюваннях;

3.6 АРИТМІЇ і можливість їх розвитку при інфекційних захворюваннях.

4. ДИХАЛЬНА СИСТЕМА

4.1 ФАРИНГІТИ та їх роль в інфекційній патології (аденовірусні інфекції, грип, єрсиніоз, менінгококова інфекція та ін.);

4.2 ЛАРИНГІТИ та їх роль в інфекційній патології (парагрип, грип, дифтерія та ін.);

4.3 АНГІНИ — їх роль в інфекційній патології (дифтерія, ангіна Венсана, інфекційний мононуклеоз);

4.4 КРУП — справжній та несправжній (дифтерія, парагрип);

4.5 ГОСТРА ПНЕВМОНІЯ — етіологія пневмоній. Особливості вірусних та бактеріальних пневмоній. Пневмонії специфічні (черевний тиф, легіонельоз, * орнітоз). Еозинофільні інфільтрати;

4.6 БРОНХІТИ в інфекційній патології (респіраторно-синцитіальна інфекція, грип, черевний тиф);

4.7 ЗАТЯЖНІ та рецидивуючі пневмонії (СНІД, орнітоз);

4.8 ДИХАЛЬНА НЕДОСТАТНІСТЬ. Асфіксія при інфекційних захворюваннях (дифтерія, ботулізм, правець);

4.9 ЛЕГЕНЕВО-СЕРЦЕВА НЕДОСТАТНІСТЬ;

4.10 ЕМБОЛІЇ легеневої артерії, тромбоемболії (висипний тиф, сепсис, бешиха).

5. ТРАВНИЙ КАНАЛ

5.1 ЕЗОФАГІТИ. Роль герпетичної інфекції. Езофагіти при СНІД;

5.2 Порушення ковтання (дифтерія, ботулізм, правець);

5.3 ГАСТРИТИ. Роль глистяних та протозойних захворювань в їх розвитку, гострі гастрити при гострих кишкових інфекціях;

5.4 Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки. Роль герпетичних вірусів, кампілобактерії;

5.5 ЕНТЕРИТИ, їх етіологія (холера, єрсиніозу, протозойні захворювання, лямбліоз, вірусні захворювання);

5.6 КОЛІТИ, їх етіологія (дизентерія, трихомонад, амебіаз). Диференціальна діагностика з пухлинами кишечника, неспецифічним виразковим колітом;

5.7 ХОЛЕЦИСТИТИ в плані диференціальної діагностики з лямбліозом, вірусним гепатитом;

5.8 ГЕПАТИТИ (вірусні, бактеріальні, паразитарні, токсико-алергічні та ін.);

5.9 ГЕПАТОЗИ (алкогольні, діабетичні);

5.10 Гостра печінкова енцефалопатія, її клініка, етіологія;

5.11 ГЕПАТОСПЛЕНОМЕГАЛІЯ в клініці інфекційних хвороб (черевний тиф, висипний тиф, інфекційний мононуклеоз, лептоспіроз, малярія, КУ-гарячка та ін.);

5.12 Клініка гострого живота в інфекційній патології (черевний тиф, ієрсиніоз та ін.);

5.13 КИШКОВА КРОВОТЕЧА — амебіаз, черевний тиф, геморагічні гарячки, лептоспіроз, гепатит В та ін. 6. НЕРВОВА СИСТЕМА

6.1 ГОЛОВНИЙ БІЛЬ в клініці інфекційній хвороб та його патогенез (грип, висипний тиф, менінгококова інфекція, токсоплазмоз та ін.);

6.2 МЕНІНГІЗМ та МЕНІНГІТИ — серозні, гнійні, специфічні:

туберкульоз, черевний тиф, висипний тиф, лептоспіроз, СНІД та ін.);

6.3 АРАХНОІДІТИ — грип, ентеровірусні захворювання, токсоплазмоз;

6.4 ЕНЦЕФАЛІТИ — арбовірусні, ентеровірусні, герпетичні та ін.);

6.5 НЕВРИТИ — грип, дифтерія, бруцельоз та ін;;

6.6 ГАНГЛІОЛІТИ (грип, герпетична інфекція);

6.7 СИНДРОМИ діенцефальний, Гійєна-Барре (грип, герпетична інфекція, СНІД);

6.8 МОЗКОВА КОМА — гостра печінкова енцефалопатія, менінгококова інфекція, малярія, коревий енцефаліт та ін.;

6.9 ПОВІЛЬНІ ІНФЕКЦІЇ.

7. СЕЧОВИДІЛЬНА СИСТЕМА

7.1 ПОРУШЕННЯ СЕЧОВИДІЛЕННЯ — дизурія, затримка або мимовільне безболісне сечовиділення;

7.2 ПІЄЛІТИ як можливе ускладнення ГРВІ, черевного тифу, скарлатини та ін.;

7.3 НЕФРИТИ — лептоспіроз, геморагічні гарячки, скарлатина;

7.4 ГОСТРА НИРКОВА НЕДОСТАТНІСТЬ — лептоспіроз, вірусний гепатит В, сальмонельоз, геморагічні гарячки. 8. СТАТЕВА СИСТЕМА

8.1 ПОРУШЕННЯ МЕНСТРУАЛЬНОГО ЦИКЛУ - вірусні гепатити, токсоплазмоз, бруцельоз та ін.;

8.2 Захворювання зовнішніх статевих органів — герпетична інфекція, паротитні орхіти;

8.3 МАТКОВА КРОВОТЕЧА — вірусні гепатити, лептоспіроз, геморагічні гарячки;

8.4 ГОСТРИЙ ЖИВІТ в гінекології та диференціальна діагностика з інфекційними захворюваннями (аднексит, ендометрит, позаматкова вагітність, кримінальний аборт та ін.);

8.5 ВАГІТНІСТЬ та інфекційні захворювання. Переривання вагітності , тератогенна дія, внутрішньоутробне зараження плода. Показання та протипоказання до переривання вагітності. Вирішення питання про можливість грудного вигодування під час інфекційних захворювань. 9. ГАРЯЧКА

9.1 Роль гарячки як механізму захисту;

9.2 Типи температурних кривих при інфекційних захворюваннях; ;

9.3 СИНДРОМ ТРИВАЛОЇ ГАРЯЧКИ НЕВІДОМОГО ГЕНЕЗУ:

колагенози та роль вірусу кору, єрсинія; туберкульоз (людини та тварин); лейкози; злоякісні пухлини (рак печінки, гіпернефрома, саркома Капоші, лімфома Беркіта);

сепсис; інфекційні захворювання) бруцельоз, СНІД та ін.).


3. Виховні цілі (цілі розвитку особистості):
Розвинути деонтологічні уявлення в процесі вивчення теми. Вміти дотримуватись правил поведінки біля ляжка хворого, принципів лікарської деонтології. Оволодіти вмінням встановлювати психологічний контакт з хворим.

На матеріалі теми розвинути почуття відповідальності за своєчасність та правильність професійних дій.
4. Міжпредметне інтегрування:

Дисципліни

Знати

Вміти

Дерматологія

Висипки які характерині для алергічних реакцій

Розпізнавати висипки, що виникають при алергічних реакціях

Реанімація та анестезіологія

Невідкладна допомога при станах, що виникають внаслідок дії лікарських препаратів (анафілактичний шок, бронхіальна астма, ларингоспазм)

Невчитись надавати невідкладну допомога при станах, що виникають внаслідок дії лікарських препаратів

Патофізіологія

Патогенез захворювання. Механізми розвитку анафілактичного шоку, набряку-набухання головного мозку




Пропедевтика внутрішніх хвороб

Об’єктивне клінічне обстеження хворого

Провести клінічне обстеження хворого і дати оцінку отриманих результатів..

Неврологія

Симптоми токсичного ураження нервової системи лікарськими препаратами

Знати симптоми токсичного ураження нервової системи лікарськими препаратами

Клінічна фармакологія

Властивості десенсибілізуючих препаратів.

Скласти листок призначень при виникненні алергічних реакцій на лікарські препарати.

Клінічна імунологія та алергологія

Особливості імунної системи, імунологічні зміни при ПДЛП

Провести диференціальну діагностику. Оцінити імунограму

ВНУТРІШНЬОПРЕДМЕТНА ІНТЕГРАЦІЯ





* Додатково до стуктурно-логічної схеми у розділі 5 „зміст теми” можуть бути використані за розсудом кафедр таблиці диф. діагностики, тези ( в залежності від складності теми, її новизни, наявності чи відсутності лекцій тощо), перелік нормативних документів МОЗ, що регламентують порядок обстеження, профілактичних заходів, лікування тих чи інших інфекційних хвороб, які увійшли до теми заняття.

6.План та організаційна структура занять:



Основні етапи заняття, їх функції та зміст.

Учбові цілі в рівнях засвоєння

Методи контроля і навчання

Матеріали методичного забезпечення ( контроля, інструкції

Час

(хв)

1

2

3

4

5

1. Підготовчий етап:

  1. Організація заняття

  2. Постановка учбових цілей та мотивація

  3. Контроль вихідного рівня знань


Зміст - Див. п.2.1; п.2.2 ”Навчальні цілі”


II


Співбесіда. Індивідуальне опитування. Тестовий контроль.

Див. п.1 ”Актуальність теми”;

Див. п.2 ”Навчальні цілі”
Питання для індивідуального опитування.
Тести 2-го рівня.


15 хв.


2. Основний етап

Формування системи професійних вмінь та навичок.

Зміст - Див. п.2.2; п.2.3 ”Навчальні цілі”


III

Практичний

професійний тренінг у вирішенні різноманітних (типових і нетипових) клінічних завдань

Курація тематичних хворих.

Історії хвороби. Виписки з історій хвороби.

Архівні історії хвороби

Сиатуаційні задачі 2,3-го рівня.


60 хв.

3.Заключний етап

  1. Контроль і корекція рівня професійних навичок та вмінь

  2. Підведення підсумків заняття

  3. Домашнє завдання з переліком тематичної учбової літератури (основної, додаткової)





III

Індивідуальний контроль практичних навичок і професійних дій студентів. Аналіз типових помилок.

Тестовий контроль.

Тести 3-го рівня

Ситуаційні задачі 3-го рівня.


15 хв.


7. Матеріали методичного забезпечення занять:

7.1. Матеріали контролю для підготовчого етапу занять.

7.2. Матеріали методичного забезпечення основного етапу занять*
7.2.1. Професійний алгоритм щодо формування навичок та вмінь діагностики ускладнень застосування ліків в практиці інфекціоніста.




Завдання

Послідовність виконання

Зауваження, попередження щодо самоконтролю

1.

2.


Оволодіти методикою клінічного обстеження хворого з ускладненнями, що виникли в наслідок застосування лікарських засобів
Провести курацію

хворого

  • З‘ясувати скарги хворого.


II. З‘ясувати анамнез:

  • Анамнез хвороби



2. Анамнез життя

Алергологічний анамнез

3. Епіданамнез
II. Провести об‘єктивне обстеження.


1. Загальний огляд:

- загальний стан хворого;
- шкіра, слизові ротоглотки;

2. Травна система:

- огляд язика;

- перкусія живота;

- пальпація живота;

- характеристика випорожнень.
3. Серцево – судинна система:

- пульс;

- артеріальний тиск;

- аускультація серця.
4. Дихальна система:

- аускультація легень.
Нервова система

Відокремити скарги, що характеризують синдроми:

- загальної інтоксикації

- органних уражень
Звернути увагу на початок хвороби; термін, послідовність виникнення, динаміку виникнення симптомів:

- гарячки;

- висипу;

- інших симптомів

Виявити перенесені хвороби та анамнез щеплень.
Звернути особливу увагу

Пам’ятати: наявність, вираженість, динаміка симптомів зумовлені тяжкістю перебігу хвороби, залежать від віку хворого, супутньої патології.

Звернути увагу на:

- млявість, адинамію, загальмованість хворого;

- температуру тіла;

- наявність, локалізацію, характер висипу;

- Звернути увагу на:

- стан хворого
Характер висипу, ознаки порушення периферичної гемодинаміки

-

помірно знижений АТ (значне зниження свідчить про ускладнення!);

- помірна глухість тонів серця.


Звернути увагу на:

  • наявність ознак бронхіальної астми або ларингоспазму







3.

Призначити лабораторні і додаткові дослідження, інтерпретувати результати.

  • Загальний аналіз крові.


2. Загальний аналіз сечі.
3. УЗД ОЧП
копрограма

Звернути увагу на типові зміни: лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія (лейкоцитоз, анемія, прискорення ШЗЕ виникають в разі розвитку ускладнень).
Відсутність значних змін за типового перебігу.

Гепатолієнальний синдром
Зміни, що характерні для дизбактеріозів


** Додатково у розділі 7.2 можуть бути використані за розсудом кафедр діагностичні алгоритми, інструкції і накази МОЗ щодо профілактичних заходів, обстеження та надання допомоги хворим на інфекційні хвороби, які увійшли до теми заняття.

Література:

Інфекційні хвороби: Підручник /М. Б. Тітов, Б. А. Герасун, Л. Ю. Шевченко та ін. / За ред. М. Б. Тітова. — К. : Вища шк. , 1995. — 567 с.

Шувалова Е. П. и соавт. Инфекционные болезни: Учебник. –М.: Медицина, 2001. –656с.

Невідкладні стани. Анестезіологічна тактика, реанімація та інтенсивна терапія /Й. Канюк, В. Іванюшко. — Львів. ТзОВ “Діло” Лтд. , 1998. — 215 с.

Викторов О.П. Алергічні реакції на лікарські засоби: сучасні проблеми // Зб. наукових праць співробітників НМАПО ім. П.Л. Шупика. – Вип. 11, книга 2. – К., 2002. – С. 484-493.

Грачева Н.М. Лекарственная болезнь в клинике инфекционных заболеваний. – М.: Медицина, 1978. – 199 с

Дранник Г.Н. Клиническая иммунология и аллергология: пособие для студентов, врачей-интернов, иммунологов, аллергологов, врачей лечебного профиля всех специальностей. – 3-е изд., доп. – К.: ООО «Полиграф плюс», 2006 – 482 с.
Збірник нормативно-директивних документів з охорони здоров’я. – К.: Київський міський науковий інформаційно-аналітичний центр медичної статистики, 2002. – 120 с.
Иммунопатология и аллергология. Стандарты диагностики и лечения / Под ред. Р.М. Хаитова. – М., 2001. – 96 с.

Клиническая аллергология: Руководство для практических врачей / Под ред. Р.М. Хаитова. – М.: МЕДпресс-информ, 2002. – 624 с.

Клиническая иммунология и аллергология: Пер. с англ./ Под ред. Г. Лолора-младшего, Т. Фишера и Д. Адельмана. – М.: Практика, 2000. – 806 с.
МСКХ та споріднених проблем охорони здоров’я Х перегляду. – Женева (ВООЗ), 2001. – Т. 3. – С. 579

Новиков Д.К. Клиническая аллергология: Справ. пособие. – М.: Высш. шк., 1991. – 511 с. Паттерсон Р., Грэммер Л.К., Гринбергер П.А. Аллергические болезни: диагностика и лечение: Пер. с англ. / Под ред. А.Г. Чучалина. – М.: ГЭОТАР Медицина, 2000. – 768 с. Пыцкий В.И. Псевдоаллергия // Тер. архив. – 1991. – Т. 63. – № 3. – С. 133-137.

Савчак В.І., Хара О.І. Стандарти дерматовенерологічної практики родинного лікаря: Метод. рекомендації. – Тернопіль, 2002. – 29 с.

Солошенко Э.Н. Лекарственная болезнь как актуальная социальная и клиническая проблема // Доктор. – 2005. – № 1 (27). – С. 36-39.

Тареев Е.М. Лекарственная болезнь, аналог сывороточной болезни // Советская медицина. – 1955. – № 3. – С. 3-10.

Чернушенко Е.Ф. Лекарственная аллергия // Зб. наукових праць співробітників НМАПО ім. П.Л. Шупика. – Вип. 11, книга 2. – К., 2002. – С. 525-534.

Схожі:

Методичнарозробк а iconМетодичнарозробк а
Для організації семінарських занять слухачів пац зі спеціальності «Інфекційні хвороби»
Додайте кнопку на своєму сайті:
ua.convdocs.org


База даних захищена авторським правом ©ua.convdocs.org 2014
звернутися до адміністрації
ua.convdocs.org
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Випадковий документ

опубликовать
Головна сторінка