Пошук навчальних матеріалів по назві і опису в нашій базі:

Тема №1 Філософія. Коло її проблем та роль в суспільстві план




219.49 Kb.
НазваТема №1 Філософія. Коло її проблем та роль в суспільстві план
Дата конвертації16.11.2012
Розмір219.49 Kb.
ТипДокументы
Зміст
За рівнем розвитку
2. Історичні типи світогляду
Структура філософії
Так що ж таке філософія?
Кривега Л.Д.
Гольченко В.М
Мегрелішвілі М.О
Зубов В.О.
Так що ж таке філософія?”.
О.С. Александрова
Карім Ель Гуессаб.
О.Г. Мегрелішвілі.
В.І. Манжура
ТЕМА №1
Філософія. КОЛО ЇЇ ПРОБЛЕМ ТА РОЛЬ В СУСПІЛЬСТВІ


План

1. Світогляд. Історичні типи світогляду.

2. Сутність, структура і призначення філософії.

3. Проблема основного питання філософії.

Основні поняття: філософія, світогляд, міфологія, релігія, матеріалізм, ідеалізм, онтологія, гносеологія, аксіологія, діалектика, агностицизм, догматизм, скептицизм.

Контрольні питання

1. Які основні структурні елементи світогляду?

2. Які основні історичні типи світогляду?

3. Як співвідносяться філософія і наука?

4. В чому цінність філософії для особи і суспільства?

Завдання для самостійної роботи

1. Дайте визначення аспектів єдності та відмінності понять “світобачення”, “світосприйняття”, “світорозуміння”.

2. Проаналізуйте співвідношення понять “міф” і “міфологія”.

3. Окресліть особливості релігійного світогляду.

4. Розгляньте особливості філософського світогляду.

Література

Основна:

  1. «Так що ж таке філософія?» Круглий стіл на кафедрі філософії Запорізького національного університету // Грані.-Дніпропетровськ, 2007.- № 1 (51). – С. 157-161.

  2. Кривега Л.Д. Формування соціально-конструктивного світогляду як призначення университету //Вісник Дніпропетровського університету. Філософія. Соціологія. Політологія. Випуск 15. - Дніпропетровськ, 2007.- С.89-93.

  3. Попович М.В. Що таке філософія ? // Філософська думка: український науково-теоретичний часопис. – 2006. – № 1. – С. 3-24.

  4. Лутай В.С. Основной вопрос современной философии. Синергетический вопрос. К.: Издатель ПАРАПАН, 2004. – 156 с.

  5. Берлин И. Назначение философии // Вопросы философии. – 1999. – №5. – С. 91-98.

  6. Кривега Л.Д. Мировоззренческие ориентации личности в условиях трансформации общества. – Запорожье: ЗГУ, 1998. – С. 3-68.

  7. Чанышев А.Н. Философия как “филология”, как мудрость и как мировоззрение // Вестник МГУ. – Серия 7. Философия. – 1995. – № 5. – С. 37-62.

  8. Чанышев А.Н. Философия как “филология”, как мудрость и как мировоззрение // Вестник МГУ. – Серия 7. Философия. – 1996. – № 6. – С. 30-43.


Додаткова:

1. Нечуй-Левицький Іван. Світогляд українського народу: Ескіз української міфології. – К.: Обереги, 2003. – 144с. – (Бібліотека українського раритету).

2. Гримич М.В. Традиційний світогляд та етнопсихологічні константи українців (Когнітивна антропологія). – К., 2000. – 380 с.

3. Коган Л.А. О будущем философии // Вопросы философии. – 1996. – №7. – С. 17-30.

5. Делез Ж., Гваттари Ф. Что такое философия? ∕Пер. с фр. и послесл. С.Н.Зенкина. –М.: Институт экспериментальной социологии; СПб.: Алетейя, 1998. –288 с.

1. СВІТОГЛЯД – це сукупність уявлень про світ та місце і роль людини в ньому.

СВІТОГЛЯД містить:

1. Знання (особистісні)

2. Переконання

3. Емоції, почуття

4. Віра

5. Цінності, ідеали

6. Програма дій ( стратегія життя)

7. Унікальність

Залежно від співвідношення інтелектуального та емоційного досвіду людей світогляд поділяється на:

- світовідчуття (це емоційно-психологічний бік світогляду на рівні настрою, почуттів);

- світосприйняття (формування уявлень про світ за допомогою наочних образів);

- світорозуміння (понятійно-інтелектуальне осмислення світу).

За ступенем загальності розрізняють світогляд:

- особистості

- групи ( професійні, етнічні, класові, релігійні тощо)

- людства (загальнолюдські цінності).

За рівнем розвитку виокремлюють:

- життєво-повсякденний світогляд

- теоретичний рівень (філософія).

Світогляд може бути:

1. Догматичним або вільним від догм.

2. Науковим або ненауковим ( віра в чудеса).

3. Оптимістичним чи песимістичним.

«Світоглядні хвороби»:

1. Поклоніння кумиру

2. Цинізм, невіра у високі ідеали ( нема нічого святого).

2. ІСТОРИЧНІ ТИПИ СВІТОГЛЯДУ:

- міфологія

- релігія

- філософія.

Міфологія – світогляд, в рамках якого розуміння світу здійснюється через:

- поєднання знання і віри, реальності та фантазії

- використання метафор (художніх образів).

Функції міфа:

- формування колективних уявлень, норм та цінностей

- розкриття тайни народження, смерті,розвитку.
Міфами наповнені всі світові релігії та ідеології
РЕЛІГІЯ- світогляд, в рамках якого розуміння світу здійснюється через :

- подвоєння світу на земний та небесний

- визнання існування надприродних сил (Бог, ангели та Сатана, демони) та відведення їм головної ролі у світобудові та житті людей.

Специфіка релігійного світогляду:

  • дотримування культу (обрядів та ритуалів)

  • віра в Бога і поклоніння Богу як вищій істоті.

  • фанатизм

  • догматизм

  • переслідування інакомислячих.


Головним для сучасних релігій є стурбованість тим, що людство, захопившись земними проблемами, не забувало, що над ним існують вищі, вічні інстанції, які здійснюють невсипущий контроль та їх суд.

3. ФІЛОСОФІЯ:

- любов до мудрості;

  • це пошук першоначал та першопричин усього сущого (Аристотель);

  • наука, що вивчає найбільш загальні закони розвитку природи, суспільства та людини (її мислення);

  • наука, що вивчає загальне у взаємовідносинах людини і світу;

  • це епоха, що відображена в поняттях

  • форма суспільної свідомості (поряд з правом, релігією, мораллю тощо).


Філософія :

- це вільне, раціональне, критичне осмислення світу і місця людини в ньому;

- це спосіб побудування в свідомості людини картин, що фіксують його положення в світі і визначають можливості й напрями його активності, межі самореалізації „Я”, сенс та перспективи його життя;
Філософствування – невід’ємний атрибут людського існування, бо спроби знаходити „мудрі” технології вирішення нагальних проблем завжди супроводжували людство.
Навчання мудрості неможливо без щоденних власних інтелектуальних зусиль з боку самої людини. Філософічність буття людини особливо актуалізується в „пограничних станах”, де втрачаються звичні „декорації” приватного та публічного буття.

Функції філософії

  1. Світоглядна

  2. Пізнавальна

  3. Методологічна

  4. Практично-діяльна.

ФІЛОСОФІЯ , спираючись на на наукове знання, може бути за своєю суттю як науковою, так і ненауковою ( наприклад релігійна філософія).

Головним у філософських дослідженням є співвідношення «людина- світ», яке розглядається в отнологічному, теоретико-пізнавальному, ціннісному, діяльнісному аспектах. Тому філософські погляди на світ розмаїті і не схожі між собою. Для них характерний інтелектуалізм і постійний сумнів у власних твердженнях, критичність, не заспокійливість і динамічність думки.

СТРУКТУРА ФІЛОСОФІЇ
1. Онтологія – вчення про сутність буття

2. Гносеологія – теорія пізнання

3. Аксіологія – теорія цінностей

4. Історія філософії

5. Соціальна філософія- теорія суспільства

6. Етика – принцпи взаємовідносин між людьми

7. Естетика- наука про прекрасне (і потворне)

8. Логіка – наука про закони і форми мислення

9. Теорія розвитку ( діалектика, сінергетика, метафізика тощо)

ФІЛОСОФІЯ принципово:

  • толерантна ( терпимість до іншої точки зору)

  • плюралістична ( багато шкіл, течій, напрямків, підходів до вирішення філософських проблем)

  • діалогічна ( веде діалог, дискусії з опонентами)

  • відкрита до новацій.

Філософія підкреслює такі основні характеристики сучасної культури як :

  • кризисність,

  • масовизація,

  • глобалізація,

  • інформатизація,

  • багатомірність;

  • модерн і постмодерн.

Основні категоріальні структури сучасної філософії – світ, універсум, людина

4.ОСНОВНЕ ПИТАННЯ ФІЛОСОФІЇ (ОПФ)- точки зору щодо цієї проблеми:

а) Імануїл Кант (1724-1804)- Німеччина

ОПФ – це питання:

1.Що я можу знати?

2. Що я повиний робити?

3.На що я можу сподіватися?

4. Що таке людина?

б) Альберт Камю (1913-1960)- Франція

ОПФ – це питання чи варте життя бути прожитим ?

( в Україні кожен рік близько 5 тисяч вбивств і 17 тисяч самогубств).

в) марксистська точка зору :

ОПФ – це питання про співвідношення матеріального і ідеального. Це питання має дві сторони:

  • що первинно - матерія чи свідомість?

  • чи пізнаваний світ?


Матеріалізм – напрямок у філософії, що визначає первинним матеріальне, природу.

Ідеалізм – напрямок в філософіїї, що визначає первинним ідеальне. Виокремлюють об’єктивний ідеалізм та суб’єктивний ідеалізм.
Матеріали до лекції № 1.
1.

ТАК ЩО Ж ТАКЕ ФІЛОСОФІЯ?

(матеріали „круглого столу” на кафедрі філософії

Запорізького національного університету)

Приймали участь:

Кривега Л.Д. – доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри філософії ЗНУ.

Сніжко В.П. – кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії ЗНУ.

Ман жура В.І. - кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії ЗНУ.

Гольченко В.М. - кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії ЗНУ.

Зубов В.О. - кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії ЗНУ.

Александрова О.С.-кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії ЗНУ.

Утюж І.Г. - кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії ЗНУ

Мегрелішвілі М.О. - кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії ЗНУ.

Шавкун І.Г. - кандидат філологічних наук, доцент, декан факультету менеджменту ЗНУ.

Зубов В.О. - кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії ЗНУ.

Ель Гуессаб К.(Морокко) – аспірант кафедри філософії ЗНУ.

Мегрелішвілі Г.О. - співробітник кафедри філософії ЗНУ.
Л.Д.Кривега. Шановні присутні! Ми починаємо „ круглий стіл” кафедри філософії Запорізького національного університету на тему „ТАК ЩО Ж ТАКЕ ФІЛОСОФІЯ?”. Звернутися до зазначеної теми спонукали статті М.В. Поповича (Що таке філософія ?// Філософська думка : український науково-теоретичний часопис. – 2006. - № 1. - С.3-24) , І.Берліна (Isaiah Berlin 1962) ( "Назначение философии"// Вопросы философии. – 1999.- № 5. С. 91-98), В.І. Шинкарука (Філософія і нові історичні реалії //Філософська і соціологічна думка. –1992. –№4.- С.3-9). Визначення сутності та меж філософії обумовлено також проблемами пошуку нових парадигм освітнього процесу в сучасній вищій школі. Безсумнівно, зміни в соціальному просторі та розгортання глобалізаційних процесів також ставлять безліч світоглядних питань перед сучасною людиною. В зв’язку з цим слушним буде зв’язування розуміння різними представниками філософської спільноти нашого університету сутності та кола проблем ф і л о с о ф і ї.

О.С. Александрова: Філософія виникає за умов, коли в житті окремої людини і суспільства в цілому, виникають певні питання і проблеми, які не можуть знайти стандартних і раціональних рішень. Саме тоді людина запитує: що вона може знати, що вона повинна робити і на що сміє сподіватися. Саме за умов схильності конкретної особи і суспільства до рефлексії виникає філософія як специфічна форма суспільної й індивідуальної свідомості.

Філософія як особливий тип світогляду орієнтована не на образи страху і не на образи поклоніння, а на народження образів пізнання і самопізнання в системі суб’єкт - обєктних відношень.

Ми не можемо сказати, що філософія є абсолютною цінністю. Підтвердженням цього є діяльність людини, зайнятої репродуктивним виробництвом в межах традиційного суспільства. Філософія стає затребуваною, коли перед людиною і суспільством стають проблеми, або питання, що мають невизначений характер. Філософія стає цінністю, коли людина займається творчістю і намагається вирішити досі ще невирішене, або здійснити ще нездійсненне. За таких обставин реалізуються й основні функції філософії: світоглядна і методологічна.

Філософія є результатом розумових зусиль цілих поколінь. Орієнтуючись на знання про загальне, філософія спрямовує на дослідження і освоєння одиничного з метою виявлення в ньому особливого, що стає підґрунтям для подальших досліджень в будь-якій сфері пізнання.

В.П. Снєжко. Когда меня кто-то спрашивает „ Что такое философия?”, я озадачиваюсь, напрягаюсь, стараюсь быть предельно внимательным, и, как мне кажется, оказываюсь все же способным растолковать, что это такое. Когда же я (наедине с самим собою) спрашиваю сам себя: Что такое философия? - я, признаюсь, зачастую впадаю в смятение, недоумение и (иногда) даже отчаяние. Есть, как известно, вопросы двух типов: те, которые ты задаешь другим (или они тебе их задают) и те, которые ты задаешь сам себе, наедине с собой. Эти виды вопросов принципиально различны и ответить на вопрос, обращенный не к другому, но к самому себе, гораздо сложнее.

Не является исключением и вопрос: Что такое философия? Действительно, что такое философия? Что собой представляет? Зачем она? Кто и когда обращается к ней? Понимает ли человек, что (или кто) обращает его к философии? Обращается ли она к нему? Понимаю ли я сам, что такое она есть и в какие именно моменты моей жизни она мне самому потребна, оказывается востребованной? К сожалению (или радости) я (наедине с собой спрашивая себя) смутно понимал и до сих пор (признаться откровенно) смутно понимаю, что такое философия. И это несмотря на многие годы, даже десятилетия, учебы и работы в области философии. Признание серьезное, признание трудное. Признание, сходное с признанием преступника… Впрочем, может об этом и не стоило заявлять всем.

Конечно, ограничиваясь афоризмами, можно обратиться за помощью к другим, к великим другим, напомнив, например, о том, что философия – это любовь к мудрости (Пифагор); философия начинается с удивления (Аристотель); философия есть наука об отношении будь-какого знания к существенным целям человеческого разума, а философ есть не виртуоз знания, а законодатель человеческого разума (Кант); философия – это эпоха схваченная в мысли (Гегель); философия – это исповедь ее творца (Ницше); философия – учение о путях осуществления смысла человеческого существования (Бердяев); философия – это битва нашего разума против затемнения его языком ( Л.Витгенштейн); суть философии в вопрошании: человек вопрошает мир, а мир вопрошает человека (Хайдеггер); философия начинается с сомнения в себе, она живет постольку, поскольку борется с собой, отрицает себя (Х. Ортега-и-Гасет); философия – это мышление вслух (М.Мамардашвили). Естественно, можно привести и иные афоризмы как этих, так и иных великих и менее великих… Вопрос остается…

Что касается конкретной ситуации, ситуации «учебной», ситуации освоения философии студентами, еще более конкретно, моего собственного взаимоотношения со студентами, первой встречи с ними… Первая встреча, первая лекция: внимательные, умные, настороженные, испытывающие, лукавые, смотрящие (и большей частью желающие видеть) глаза, внимательные, слушающие (и большей частью желающие слышать) уши… По моему мнению лекции по философии (если они философские) не читаются, они исполняются. Философские лекции по философии сродни актерскому искусству со всей ему свойственной спецификой. Это во-первых. Во-вторых, к философии можно идти двояко: выучить (добросовестно), сдать (получить отметку в зачетке) и благополучно забыть, освободив память для иных учебных предметов. Можно идти к философии и иным путем, идти, приобщаясь к ней, пребывая в удивлении и озадаченности, идти, пребывая в сумерках, идти, надеясь получить от нее помощь, поддержку и совет в неожиданных, удивляющих и озадачивающих, собственных жизненных ситуациях. В-третьих, философия – любовь к мудрости, но расстановка акцентов может быть различной. Кто-то стремится к результату, кому-то больше нравится сам процесс. Кто-то стремится к результату (мудрости) и, достигая его, становится (так он сам о себе думает) мудрым, способным принимать решения со знанием дела. Кому-то больше по душе сам процесс (любовь), процесс развития, процесс движения к такой желанной, близкой и ясной цели (мудрости), но цели почему-то постоянно ускользающей, становящейся таинственной, загадочной, а потому и еще более привлекательной и желаемой. Те, кому по душе сам процесс, т.е. любовь, а не результат (мудрость), как мне кажется, ближе к философии, более философичны. Далеко не каждый из них может сказать о себе: «я знаю, что ничего не знаю, а другие и этого не знают», но большая часть вполне способны думать и сказать о себе: «я знаю, что ничего не знаю». И это для продолжения процесса уже неплохо.

М.О. Мегрелішвілі. Согласно Аристотелю философия начинается с удивления людей перед неизвестным миром: «… и теперь и прежде удивление побуждает людей философствовать…» [1, 69]. Каждый человек, хотя бы раз в своей жизни задавался каким-либо вопросом, на который у науки нет ответа, и, отвечая на него, приобщался либо к философии, либо к религии.

Объясняя специфичность философского постижения мира и человека, необходимо обратить внимание на следующие аспекты:

1) прежде всего, философия это любовь к мудрости. По выражению Н. Бердяева, философия - раскрытие мудрости в человеке, а конец мудрости, есть конец философии;

2) философия есть теоретически сформулированное мировоззрение, в отличие от других типов мировоззрения (мифологии, религии);

3) философия есть наука особого рода.

Если первые два утверждения, не поддаются сомнению, то относительно последнего дискуссии не прекращаются, и вряд ли когда-либо утихнут. Поэтому, целесообразно дать пояснения, сравнивая философию и науку, показывая общие черты и то особенное, что свойственно только философии. Обязательно вынести этот вопрос на семинар и, не навязывая свою точку зрения, предоставить студентам возможность самостоятельно рассуждать на эту тему.

Рассматривая предмет философии, прежде чем сформулировать его современное понимание (теоретическая модель представляющая мир в отношении к человеку или человека в отношении к миру), следует показать, как менялся предмет философии на протяжении веков.

В этом смысле интересны и контрастны высказывания Аристотеля: философия - наука, исследующая первые начала и причины всего сущего, Г.В.Ф. Гегеля: философия есть эпоха, схваченная в мысли, Н. Бердяева: философия это учение о смысле человеческого существования.

Утюж І.Г. Философия – это попытка разбудить человека, разбудить в прямом смысле этого слова, ибо большинство людей спят, погружённые в свои мелочные дела и заботы, и не подозревают о существовании другого мира, другой истинной жизни, где человек действительно живёт, а не прозябает в скуке повседневного унылого существования.


В этом смысле философия занимается тем же самым, чем искусство и религия. Но в отличие от искусства философия прежде всего обращается не к чувствам, а к разуму и в отличие от религии считает, что другая истинная, бодрствующая жизнь возможна здесь и сейчас, в нашем, а не в потустороннем мире. Но как и религия, как и искусство, философия считает своим главным делом спасение человека, философия – это учение о спасении: как жить человеку, чтобы остаться человеком, как сохранить своё человеческое достоинство перед постоянными социальными бурями и катаклизмами, перед неизбежностью смерти.

Главная задача философии сегодня - научить людей внятно выражать то, что они думают. Ведь только после этого можно будет понять, что реально происходит в стране и каково ее будущее.

Если раньше философия насаждалась и поддерживалась государством, то теперь она должна утверждать себя в жизни общества самостоятельно, откликаясь на его потребности. Из этого мы и исходим. Призыв может быть только один: философия выживет и разовьется в Украине только тогда, когда книги по философии будут покупать и читать с живым интересом, просто так, для себя, а не для подготовки к экзаменам. Поэтому философы должны учиться писать просто, а не сложно. Это - гораздо труднее, чем может показаться.

Шавкун І. Г. Займаючись останні 15 років підготовкою менеджерів, для мене важливим є бачення філософії як підґрунтя розробки конструктивної парадигми управління соціальними процесами. Саме філософія дає можливість зрозуміти менеджмент як систему управління, що є складовою частиною механізму упорядкування процесів життєдіяльності суспільства. Розвиток суспільства здійснюється на основі системи базових цінностей, що спираються на філософію світобудови й організацію життєдіяльності соціуму.

Оскільки філософія має у своєму розпорядженні інструментарій, що дозволяє аналізувати і прогнозувати явища в режимі випередження реальних подій, це дає можливість заздалегідь розробляти систему управління, що адаптується до мінливих об'єктів. При цьому, зазначимо, що не слід розглядати філософію як жорсткий інструмент регулювання розвитку управління. Це - засіб, що виключає небезпечність відхилення управління від базових цінностей держави, заради яких воно здійснюється. Тому філософія формує творчий підхід до впливу на об'єкти управління з метою досягнення ними заданих параметрів розвитку.

Завдяки філософії управління існує можливість зрозуміти причини і наслідки складності, динамічності і мінливості навколишнього світу, що робить серйозний вплив на стійкість розвитку суб'єктів господарювання і управління. У рамках філософії управління можливе конструювання уявлення про майбутнє і його вплив на сьогодення. Це дозволяє створювати адаптивні системи управління і формувати позитивні перспективи розвитку стійких у конкурентному середовищі господарських систем.

На мою думку, зрозуміти доцільність застосування тих або інших моделей управління в кожному конкретному випадку можна лише тоді, коли вдається розпізнати й оцінити реальний стан тих об'єктів і явищ, щодо яких потрібно прийняти рішення. Таку можливість дає філософія.

Зважаючи на те, що у центрі уваги філософії управління - людина творчості з вільним проявом її можливостей щодо управління, першопричиною всякої управлінської діяльності є людська сутність менеджера. Його управлінські рішення повинні корелюватися з духовними цінностями й орієнтирами соціуму.

Отже, філософські категорії «духовність», «культура», «традиції», «мова» і «народ» є фундаментальними засадами при побудові і функціонуванні системи управління.

В.М .Гольченко. Для понимания сущности и особенности философии ключевое значение, как мне думается, имеет понятие «мудрости». Беру последнее слово в кавычки, потому что на уровне обыденного сознания последнее по преимуществу имеет негативный смысл. Достаточно вспомнить, что глагол «мудрить» в обыденном употреблении означает не что иное, как усложнять вполне понятное, уводить от существа дела, играть словами и т.д.

Не претендуя на оригинальность, скажем так, что мудрость представляет собой своеобразный синтез глубокомысленности и неторопливости старца и наивности и невинности младенца. Иными словами, она есть не просто знание и даже не «сверх-знание», а не-знание, точнее знание «извне».

Сказанное позволяет выделить в качестве одной из качественных характеристик философии её способность (задачу) ставить перед собой такие проблемы, которые изначально являются неразрешимыми. Вернее так: они решают «здесь» и «сейчас», но возникают вновь и вновь. Иными словами, речь идёт о так называемых вечных вопросах, сопровождающих человека и человечество с момента возникновения (?!!!) Это непосредственно «роднит» философия с иной возможностью человека восстановить свою целостность и незавершённость каковой выступает религия. Связь, требующая отдельного разговора…

… И ещё: философию (опять, как мне думается) отличает от всех иных способов самоутверждения её совершенная не-практичность. Философ, с точки зрения «нормального» человека, есть бездельник – человек, не приносящий никакой пользы. С «помощью» философии нельзя решить ни единого, даже самого «простого» житейского вопроса. Однако она (философия) выступает в качестве своеобразного «цензора», не позволяющего человеку разумному поступить не-разумно, т.е. без-умно, что и выступает одной из чисто человеческих характеристик.

Думаю, что вся прелесть философии как раз и состоит в без-предметности её … предмета.

Карім Ель Гуессаб. В арабских странах философия часто ассоциируется с размышлениями мудрого старца, имеющего опыт, знания и право говорить абстрактно-обобщенно о ценностях и смысле человеческой жизни. Философия, на мой взгляд, – это искусство образовывать, изготовлять а д е к в а т н ы е смыслу и логике человеческой экзистенции п о н я т и я, которые помогут человеку на его пути к самосовершенствованию и праведной жизни.

О.Г. Мегрелішвілі. В основе вопроса о предмете философии неявно подразумеваются вопросы, вызывающие інтерес у студента:

  • Зачем философия нужна современному человеку ?

  • Есть ли потребность в философии в современном обществе, в частности, в украинском, находящемся в состоянии трансформации?

При обсуждении определений философии, данных ей в процессе её развития, особое внимание следует обратить на древнегреческую характеристику её как «любовь к мудрости».

Будучи древнейшей наукой, она, в то же время, всегда молодая, потому что идеи, выдвинутые мыслителями, никогда не устаревают. Устаревать могут знания, а мудрость – это умение удивляться миру, видеть его таким, каким не видит никто, понять смысл собственного существования и смысл существования человеческого общества, смысл истории. Всё это и означает философствовать.

Люди философствуют всегда, поскольку живут среди других людей, поскольку постоянно нужно выбирать между добром и злом, между честью и бесчестьем, поскольку принимать самые главные решения относительно собственной жизни приходится чаще всего самому. Люди не были бы людьми, если бы не философствовали. Но чаще всего мы философствуем стихийно, руководствуясь здравым смыслом или житейской интуицией, которые нас часто подводят.

Согласно Эпикуру, философию можно изучать в любом возрасте, и чем раньше, тем лучше. Но это требует определённого труда ума и души, поскольку философия не передаёт какой-то строгий набор знаний, а направлена на то, чтобы помочь человеку самому думать и самому решать самые главные вопросы своей жизни.

Изучение философии позволяет нам узнать мудрые советы относительно осмысленной жизни, относительно добра и зла, понять своё собственное место и предназначение в обществе и место человека в мироздании, выработать своё отношение к таким феноменам как судьба, счастье, любовь, смерть. Ни физика, ни биология, ни лингвистика таких советов не дают – изучение этих дисциплин делает человека специалистом, а изучение философию может сделать человека умным. Быть умным – значит уметь правильно распоряжаться своей жизнью, уметь предусматривать последствия своих поступков, уметь быть счастливым и влюблённым в жизнь человеком, иметь духовную культуру.

Поэтому древний мудрец Сократ сравнивал философию с оводом, который постоянно летает над людьми, жалит их и не даёт им спать, то есть жить бездумно и бессмысленно. Философия говорит человеку: «Думай, старайся понять, зачем ты живёшь, в чём твоё предназначение, в чём причина твоих бед и несчастий, кто виноват в них – общество или ты сам; ищи то дело, которое ты можешь сделать лучше всех; не поддавайся ненависти и злобе, старайся жить в любви и во что бы то не стало делать добро; не будь сытой и всем довольной скотиной, мучайся своим несовершенством, своим неумением, свей трусостью и постоянно выковывай из себя человека; умей посмотреть на себя искренно – ведь большую часть своих достоинств и добродетелей ты сам себе придумал, ведь ещё никому не стало теплее от твоего существования, никому ты ещё не сделал добра, потому что делать добро – это искусство, а благими намерениями вымощена дорога в ад».

Таким образом, философия учит человека быть человеком, учит искусству жизни, искусству познания мира, искусству жить среди людей, искусству не бояться смерти и мужественно глядеть в лицо своей судьбе. Изучая философию, мы постигаем это особенное и возможно самое важное в жизни человека искусство.

Философия – особая область знания. Большинство философских положений опытом не доказываются и их опыта не вытекают; нельзя доказать опытным путём, что жизнь и разум возникли из развивающейся природы, нельзя доказать, что Бог есть основа мира, нельзя доказать, что человеческая свобода с необходимостью вытекает из человеческой природы и т.д.

Человеку было бы намного проще жить, если бы самые главные вопросы его существования могли бы быть однажды доказаны раз и навсегда. Такими главными философскими вопросами великий немецкий философ И. Кант считал следующие:

  1. Что я могу знать?

  2. Что я должен делать?

  3. На что я могу надеяться?

  4. Что такое человек?

На эти вопросы нельзя никогда дать окончательного ответа. Каждая эпоха их решает по-своему и каждый человек пытается на них по-своему ответить. Если физика со времён Античности ушла далеко вперёд к разгадке тайн материи, то философия снова и снова возвращается к этим «проклятым» вопросам, и только мучаясь над ними и пытаясь на них ответить, человечество продолжает существовать.

В той мере, в какой философия пытается быть наукой, она является носителем знаний. В той мере, в какой философия является искусством, она является носителем тайны.

Тайна – это то, что нельзя узнать, а нужно прожить: любовь – это тайна, смерть – это тайна, будешь умирать – узнаешь. Мы знаем, сколько клеток в нашем головном мозге, какие там проходят процессы, но как к нам в голову приходит мысль – это тайна. Самой большой тайною является сам человек, и вся его история – это процесс выяснения, что он есть такое. И главную роль в этом выяснении играет философия.

Студенту же важно осознать, что изучая философию, он не просто становится образованным специалистом, но человеком, который согласно И. Канту должен «самому себя совершенствовать, самому себя образовывать, а в случае склонности ко злу, развивать в себе нравственные качества».

В.І. Манжура: По моему глубочайшему убеждению, философия является прежде всего дорогой к мудрости. И не к некоей метафорической, а прежде всего к мудрости практической, которая есть не что иное как способность человека как мыслящего существа выбирать такую стратегию поведения в мире, которая необходимым образом следует из природы мира и природы человека, данных человеку в их необходимости. Способность сохранять мудрость во всех вновь возникающих ситуациях, которые людьми никогда не решались и, следовательно, не имеют апробированных на практике алгоритмов, – а именно таковой является современная (называемая еще постсовременной) ситуация Человека, реально угрожающая бытию человеческого рода. Чтобы человечеству выйти из нее с честью, Человеку не обходимо, тщательно и ответственно осмыслив весть свой опыт преобразования им Природы, следствием которого стало возникновение современного человеческого мира, найти конструктивный способ преобразования этого мира (вспомним Марксово: не объяснять, но изменять его), в совместимый с природой способ его культурного родового бытия в ней. Если нам это удастся, мы сможем на практике доказать мудрость Человека, ставшего наконец органом самосознанием Природы. Если же не удастся - кроме нас, – и прежде всего нас с вами, профессиональных "любомудров" – людям винить некого.

В.О. Зубов. Я згоден з роздумами В.І. Манжури щодо сутності філософії. Філософія – це спроба людини і людства осмислити специфіку свого буття та віднайти сенс свого руху, який повинен бути р о з в и т к о м їх сутнісних сил та шляхом до більшого масштабу свободи та творчості. Потреба в філософії виникає при намаганні знайти нетривіальні шляхи вирішення життєвих проблем, при спробі відірватися від рутини повсякденного, стереотипного, при бажанні знайти нові горизонти свого світобачення і нові конструктивні рішення „вічних” проблем.

Л.Д. Кривега. Я вважаю, що філософствування – невід’ємний атрибут людського існування, бо спроби знаходити „мудрі” технології вирішення нагальних проблем завжди супроводжували людство. Поява перших професійних вчителів філософії у Древній Греції – софістів - викликала нищівну критику з боку тих філософів ( наприклад, з боку Сократа), які вважали, що навчання мудрості неможливо без щоденних власних інтелектуальних зусиль з боку самої людини. З цим можна погодитись. Філософічність буття людини особливо актуалізується в „пограничних станах”, де втрачаються звичні „декорації” приватного та публічного буття. Філософія - це спосіб побудування в свідомості людини картин, що фіксують його положення в світі і визначають можливості й напрями його активності, межі самореалізації „Я”, сенс та перспективи його життя.

Підсумовуючи, зазначимо, що вільний обмін думками щодо сутності філософії на „круглому столі” кафедри філософії запорізького національного університету сприятиме, можливо, зростанню інтересу з боку різних кіл громадян України до фундаментальних проблем ф і л о с о ф і ї, які складають її предметне самовизначення, а саме - до загальних проблем буття, пізнання та сенсу людського існування.

Література:

1. Аристотель. Метафизика // Аристотель. Сочинения в четырех томах. Т.1 – М.: Мысль, 1975. – С. 63-367.

Схожі:

Тема №1 Філософія. Коло її проблем та роль в суспільстві план icon1І. Вступна частина Тема Філософія, коло її проблем і роль у суспільстві
Різноманітність тематики цих роздумів обумовлена загальною орієнтацією, самовизначенням людини у світі, її світоглядом
Тема №1 Філософія. Коло її проблем та роль в суспільстві план iconФілософія як форма суспільної свідомості круг її проблем та роль у суспільстві
Це особливо важливе в умовах загострення глобальних проблем сучасності, коли актуальними стають світоглядні аспекти різних видів...
Тема №1 Філософія. Коло її проблем та роль в суспільстві план iconКурс лекцій Тема 1: Філософія, її предмет і роль в суспільстві. Мета
Пізнавальна: познайомитись з поняттям філософія, її предметом, структурою, категоричним апаратом
Тема №1 Філософія. Коло її проблем та роль в суспільстві план icon1. Філософія, коло її проблем
Міф, релігія, філософія; їх особливості і функції. Історичні і національні етапи розвитку філософії
Тема №1 Філософія. Коло її проблем та роль в суспільстві план iconЛекція № Філософія, її предмет та роль в житті суспільства. План Світогляд та його історичні типи
Це — мистецтво, мораль, релігія, філософія. Їх гармо­нійне поєднання в певній особі, в суспільстві формує сві­тогляд. Він постає...
Тема №1 Філософія. Коло її проблем та роль в суспільстві план iconПлан-графік самостійного позааудиторного вивчення окремих тем з філософії освіти
Тема Філософія освіти: її роль та місце в системі філософського знання (4 год.)
Тема №1 Філософія. Коло її проблем та роль в суспільстві план iconСтруктурно модульна схема Вивчення дисципліни „Філософія” (спеціальність: мк, мп)
Сутність філософії та її роль у суспільстві. Світогляд як форма самоусвідомлення людини 2 год
Тема №1 Філософія. Коло її проблем та роль в суспільстві план iconСоціальні функції релігії
Релігія виконує ряд функцій і відіграє певну роль у суспільстві. Поняття "функція" і "роль" пов'язані, але не тотожні. Функція це...
Тема №1 Філософія. Коло її проблем та роль в суспільстві план iconТема філософія освіти: її роль та місце в системі філософського знання
Американська філософія освіти очима українських дослідників: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, (22 грудня...
Тема №1 Філософія. Коло її проблем та роль в суспільстві план iconТематичний план з дисципліни “Філософія” для студентів філологічного факультету
Принципи історичної типології філософії. Функції філософії та її значення в суспільстві
Додайте кнопку на своєму сайті:
ua.convdocs.org


База даних захищена авторським правом ©ua.convdocs.org 2014
звернутися до адміністрації
ua.convdocs.org
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Випадковий документ

опубликовать
Головна сторінка