Пошук навчальних матеріалів по назві і опису в нашій базі:

«Пошкодження нижньої кінцівки»




103.97 Kb.
Назва«Пошкодження нижньої кінцівки»
Дата конвертації16.11.2012
Розмір103.97 Kb.
ТипДокументы
Зміст
2.3.Опанувати практичні навички
4.Поради студенту.
Пошкодження колінного суглобу.
Пошкодження кісток гомілки.
Пошкодження стопи.
Переломи кісток стопи.
Переломи плесневих кісток.
5. Контрольні запитання.

Затверджено на засіданні кафедри


травматології, ортопедії та нейрохірургії,

протокол № ___ від "____"___________ 200__ р.
Зав. кафедри, д.мед.н. В.Л.Васюк

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

студентам 5 курсу медичного факультету для самостійної підготовки до

практичного заняття №4
"ПОШКОДЖЕННЯ НИЖНЬОЇ КІНЦІВКИ"

Навчальний предмет: травматологія і ортопедія

5 курс медичного факультету

Спеціальність:

лікувальна справа

Чернівці – 200_р.


1.Тема: «Пошкодження нижньої кінцівки»



Переломи нижньої кінцівки становлять близько 29-33% від усіх переломів кісток. Це важкі переломи, які супроводжуються великими крововтратами (до одного літра), інколи пошкодженням магістральних судин та нервів, травматичним шоком і потребують високої кваліфікації лікаря для успішного лікування. В останні роки зростає кількість осіб похилого віку і, відповідно, зростає число людей з переломами проксимального відділу стегнової кістки. Лікування цих переломів призводить до значних матеріальних затрат. Інколи переломи стегна стають причиною інвалідності і смерті пацієнтів. В звязку з цим вивчення данної теми має важливе практичне значення. Можливість пізнати етіологічні фактори, патогенез, механогенез травматичних переломів стегна дозволяють підвищити практичний і теоретичний рівень знань студента.
2. Навчальна мета.
2.1. Студент повинен знати:

  • Визначення поняття перелому;

  • Анатомію та рентгенанатомію кісток нижньої кінцівки;

  • Топографічну анатомію кісток та суглобів нижньої кінцівки;

  • Механізми виникнення вивихів в кульшовому суглобі, колінному суглобі та гомілково-стопному суглобі;

  • Механізми виникнення переломів стегнової кістки;

  • Механізми виникнення переломів великогомілкової кістки;

  • Механізми виникнення переломів надколінка;

  • Механізми виникнення переломів кісток стопи;

  • Методику діагностики;

  • Перша допомога при переломі кісток нижньої кінцівки;

  • Допомога при травматичному шоці;

  • Транспортна імобілізація при пошкодженнях нижньої кінцівки;

  • Консервативні методи лікування пошкоджень нижньої кінцівки;

  • Сучасні оперативні методи лікування;

  • Основи реабілітаційного лікування.


2.2.Вміти:

  • Виявити основні клінічні ознаки ускладнених і неускладнених пошкоджень нижньої кінцівки;

  • Обгрунтовувати і сформулювати клінічно-рентгенологічний діагноз;

  • Провести диференційний діагноз;

  • Визначити тактику консервативного та оперативного лікування переломів кісток нижньої кінцівки;

  • призначити відповідне лікування на різних етапах реабілітації;

  • оформити медичну документацію (історію хвороби, індивідуальну карту амбулаторного хворого, листок непрацездатності, направлення на МСЕК, санаторно-курортну картку).


^ 2.3.Опанувати практичні навички:

  • збору анамнезу у хворих з пошкодженнями нижньої кінцівки;

  • огляду хворого порушеннями опорно-рухомого апарату;

  • проведення вимірювання довжини кінцівок;

  • проведення вимірювання рухів і кутів у суглобах;

  • укладку при рентгендослідженні;

  • надання невідкладної допомоги при відкритих переломах та травматичному шоці.

3 Тривалість заняття – 6 год.

^ 4.Поради студенту.

Пошкодження стегна. При опитуванні хворих увага студентів звертається на механізм (прямий, непрямий) травми, вид травми (автошляхова, побутова, вулична, виробнича). При змінах запального характеру необхідно звернути увагу на початок захворювання: гострий чи хронічний, наявність контрактур, нориць, порушення функції кінцівок.

Розглядаються основні види вкорочень – анатомічне, відносне, проекційне, сумарне. Слід звернути увагу на методику вимірювання загальної довжини кінцівки і посегментно, знати кісткові орієнтири для проведення цих вимірювань. Слід зупинитись на основних видах деформацій на протязі сегмента і на рівні суглоба – вальгус, варус, антикурвація, рекурвація, а також методику користування кутоміром.

При розгляді порушень об’єму рухів у кульшовому суглобі необхідно дати визначення таким поняттям, як анкілоз, контрактура, ригідність суглобу. Велике значення при обстеженні хворих мають порушення постави та порушення ходи. Необхідно зупинитись на особливостях вимірювання окружності сегментів кінцівок, визначення сили м’язів.

Необхідно звернути увагу на сучасні методи лікування переломів стегнової кістки такі зокрема як біологічний остеосинтез за допомогою динамічних гвинтів у єдності з металополімерним фіксатором (розробка кафедри травматології та ортопедії БДМА), динамічних гвинтів «Річард», а також цементного та безцементного ендопротезування кульшового суглобу.

^ Пошкодження колінного суглобу. При опитуванні хворих увага студентів звертається на механізм (прямий, непрямий) травми, вид травми (автошляхова, побутова, вулична, виробнича). При змінах запального характеру необхідно звернути увагу на початок захворювання: гострий чи хронічний, наявність контрактур, нориць, порушення функції кінцівок.

Розглядаються основні види вкорочень – анатомічне, відносне, проекційне, сумарне. Слід звернути увагу на методику вимірювання загальної довжини кінцівки і посегментно, знати кісткові орієнтири для проведення цих вимірювань. Слід зупинитись на основних видах деформацій на протязі сегмента і на рівні суглоба – вальгус, варус, антекурвація, рекурвація, а також методику користування кутоміром.

Внутрішні пошкодження колінного суглобу можна розділити на три самостійні групи:

  1. Пошкодження біля- та внутрішньосуглобових утворень (капсула, звязки, меніски, жирова тканина, синовіальна оболонка ).

  2. Внутрішньосуглобові переломи та вивихи кісток, утворюючих колінний суглоб.

  3. Запальні та дегенеративно-дистрофічні захворювання колінного суглобу.

Пошкодження колінного суглобу можуть бути закриті і відкриті, гострі та хронічні. Закриті пошкодження виникають в наслідок прямої, непрямої та комбінованої травми. Пошкодження колінного суглобу рідко бувають ізольованими, як правило превалює комбінована травма різних суглобових компонентів.

При розгляді порушень об’єму рухів у колінному суглобі необхідно дати визначення таким поняттям, як анкілоз, контрактура, ригідність суглобу. Велике значення при обстеженні хворих мають порушення постави та порушення ходи. Необхідно зупинитись на особливостях вимірювання окружності сегментів кінцівок, визначення сили м’язів.

Необхідно звернути увагу на сучасні медтоди лікування, на кафедрі травматології та ортопедії БДМА запроваджено в роботу артроскопія колінного суглобу, завдяки який проводяться діагностичні та лікувальні оперативні втручання на колінному суглобі. Ведуться роботи по запровадженню якісно нового методу лікування різноманітних патологій колінного суглобу – цементного та безцементного ендопротезування.

^ Пошкодження кісток гомілки. При обстеженні хворих увага студентів звертається на механізм виникнення пошкоджень, особливості клінічних ознак. Хворі скаржаться на різкий біль в пошкодженому сегменті, порушення функції кінцівки, деформацію, набряк, синці. При огляді привертає увагу вкорочення кінцівки, наявність кутової деформації, наявність набряку. Певні труднощі діагностики представляють ізольовані переломи діафізу великогомілкової, і, особливо, малогомілкової кісток.

Рентгенограми в гомілки 2-х проекціях дозволять уточнити характер перелому, наявність осколків та вид зміщення.

В залежності від виду перелому, характеру зміщення, загального стану хворого визначається тактика лікування. В першу чергу на догоспітальному етапі необхідно провести знеоблення місця перелому 0,5% розчином новокаїну (або іншого анестетика), накласти транспортну імобілізацію. На наступних етапах визначається лікувальна тактика:

  • одномоментна репозиція з наступним накладанням гіпсової пов’язки;

  • скелетне витягання;

оперативні методи лікування (остеосинтез пластинами, заглибними та стержневими апаратами, біологічний остеосинтез).

^ Пошкодження стопи. Спочатку розглядають розтягнення і розрив зв’язок в гомілково-ступневому суглобі. При цьому робиться вказівка на те, що найчастіше спостерігається розтягнення і розрив передньої таранно-малогомілкової зв’язки. Він виникає при дії всієї ваги тіла на підвернуту ногу. Діагноз цього пошкодження не представляє труднощів, але завжди необхідно виключити перелом зовнішньої кісточки. Лікування: холод (перші 12 годин після травми), туге бинтування гомілково-ступневого суглобу, новокаїнова блокада, фізіотерапевтичне.

Переломи кісточок діляться на типові і атипові. Зустрічаються дуже часто, становлячи біля 40% всіх переломів кісток гомілки. До типових відносяться: а) ізольовані переломи однієї з кісточок; б) переломи обох кісточок; в) переломи внутрішньої кісточки з надкісточковими переломами, малогомілкової кістки (типу Дюпюітрена); г) переломи кісточок з крайовими переломами великогомілкової кістки (перелом Десто). Всі інші види переломів і їх комбінації відносяться до атипових переломів.

Кісточкові переломи зі зміщенням, а також крайові переломи великогомілкової кістки (перелом Десто) слід розглядати як переломовивихи. В залежності від виду перелому слід з студентами розібрати механізм травми. Звернути увагу на положення стопи (пронаційні, супінаційні переломи).

Загальні симптоми і діагностика: має місце набряк та крововиливи, що локалізуються переважно в ділянці перелому. При розриві міжгомілкового синдесмозу надкісточкова ділянка розширена. При наявності підвивиху стопа частіше всього зміщена назовні і дозаду, рухи болючі та обмежені.

Допомагає в постановці заключного діагнозу рентгенографія. Лікування при переломах без зміщення – гіпсова лонгета. При зміщенні – знеболення місця перелому, репозиція перелому. Циркулярна гіпсова пов’язка. Термін імобілізації – від 4 до 12 тижнів. Працездатність відновлюється через 2-3,5 міс. При невдалому консервативному лікуванні використовуються різні варіанти остеосинтезу.

^ Переломи кісток стопи. Переломи таранної кістки спостерігаються частіше в ділянці її тіла і заднього відростка. Необхідно звернути увагу студентів на те, що до таранної кістки не прикріплюється жоден м’яз. Для уточнення діагнозу необхідна рентгенографія в 2-х проекціях. Лікування зводиться до накладання гіпсової шини на 4-5 тижнів (при переломах без зміщення). В протилеженому випадку проводиться вправлення перелому на скелетному витяганні або відкритим способом.

При переломах п’яткової кістки слід звернути увагу на характерний вид зміщення у вигляді "качиного дзьоба". Контури п’ятки змінені – вона розширена, набрякла, пронована, поздовжнє склепіння помітно уплощено. Стояти неможливо через біль. Практично повна відсутність активних рухів та болючість при пасивних в підтаранному суглобі.

При лікуванні накладають циркулярну гіпсову пов’язку на 3-6 тижнів при переломах без зміщення. При скалкових переломах проводиться репозиція перелому на витяганні. Важливо добре відмоделювати поздовжнє склепіння. Терміни фіксації до 4-45 днів. Працездатність відновлюється через 4-5 місяців. В деяких випадках проводиться оперативне лікування – фіксація відламків гвинтами або спицями.

Переломи човникоподібної, кубовидної і клиновидної кісток виникають частіше при падінні на тил стопи з порушенням поздовжнього склепіння стопи. Значними зміщеннями ці переломи не супроводжуються. Необхідно під знеболенням вправити перелом. При накладанні гіпсової пов’язки слід відмоделювати склепіння. Фіксація 4-5 тижнів. Працездатність відновлюється через 2-2,5 міс.

^ Переломи плесневих кісток. При цьому не спостерігається значне зміщення відламків. Слід звернути увагу, що переломи ІІІ-ІV плесневих не завжди можна виявити на рентгенограмі. Тому рентгенографію слід проводити в положенні пронації під кутом 45о. Переломи зі зміщенням або незначним зміщенням лікують розвантаженням хворої ноги і задньою гіпсовою шиною на 3-4 тижні. При значному зміщенні проводиться вправлення перелому та фіксація спицями або гіпсовою лонгетою до 4-5 тижнів. Працездатність відновлюється до 2-х місяців.

Переломи фаланг пальців виникають внаслідок падіння тяжких предметів на ногу. Необхідно усунути зміщення. Фіксація гіпсовою шиною або спицями на 2-3 тижні. Працездатність відновлюється через 1-1,5 міс.

Під час курації хворих студенти користуються сантиметровою стрічкою, кутоміром. В подальшому студенти визначають за рентгенограмами хід лінії зламу, види зміщення відламків. В процесі обстеження хворих студенти визначають значення всіх застосованих методів обстеження.

^ 5. Контрольні запитання.


  1. Забій стегна і кульшового суглоба. Клінічна картина, діагностика, лікування.

  2. Вивихи стегна. Клінічна картина, діагностика лікування.

  3. Вивихи в ділянці колінного суглобу. Клінічна картина, діагностика лікування

  4. Переломи шийки стегна. Клінічна картина, діагностика лікування.

  5. Вертлюгові переломи стегнової кістки. Клінічна картина, діагностика, лікування.

  6. Діафізарні переломи стегнової кістки. Клінічна картина, діагностика, лікування.

  7. Переломи дистального кінця стегнової кістки. Клінічна картина, діагностика, лікування.

  8. Переломи кісток гомілки. Клініка, діагностика, методи лікування.

  9. Переломи кісток стопи. Клінічна картини, діагностичні критерії, методи лікування.

  10. Діагностика пошкоджень зв’язкового апарату колінного суглобу.

  11. Принципи лікування пошкоджень зв’язкового апарату колінного суглобу.

  12. Неправильно консолідовані переломи.

  13. Оперативні та консервативні методи лікування. Переваги і недоліки.

  14. Правила проведення рентгенографії при пошкодженнях кісток нижньої кінцівки.

  15. Реабілітаційне лікування переломів стегна, великогомілкової кістки та кісток стопи.


ЛІТЕРАТУРА

Основна:


  1. Олекса А.П. Травматологія і ортопедія. К.: Вища школа, 1993.

  2. Трубников В.Ф. Травматология и ортопедия. – К.: "Вища школа", 1986. – С. Юмашев Г.С. Травматология и ортопедия. – М.: "Медицина", 1990. – С.

  3. Шапошников Ю.Г. Травматология и ортопедия – М.: "Медицина", 1997 Том 2, С. 268-330 , Том 3, С. 524-562

  4. Краснов А.Ф.Травматалогия сравочник С. 332-429


Додаткова:


  1. Симон Р.Р., Кенигскнехт С.Дж. Неотложная ортопедия конечности – М.: "Медицина", 1998 С.493-522.

  2. Маркс В.О. Методика исследования ортопедических и травматологических больных. – Минск, 1956.

  3. Атлас анатомії людини. Синєльніков Р.Д.

  4. Оперативная хирургия и топографическая анатомия – М.: "Медицина", 1985. – С.43-54.

Додати документ в свій блог або на сайт

Схожі:

«Пошкодження нижньої кінцівки» iconПошкодження нижньої кінцівки
Тернопільський державний медичний університет ім. І. Я. Горбачевського Кафедра хірургії, травматології та ортопедії фпо

«Пошкодження нижньої кінцівки» iconПошкодження нижньої кінцівки
Тернопільський державний медичний університет ім. І. Я. Горбачевського Кафедра хірургії, травматології та ортопедії фпо

«Пошкодження нижньої кінцівки» iconПошкодження нижньої кінцівки
Тернопільський державний медичний університет ім. І. Я. Горбачевського Кафедра хірургії, травматології та ортопедії фпо

«Пошкодження нижньої кінцівки» icon1 У хворого 68-ми років після травматичної ампутації нижньої кінцівки: ат- 70/40 мм рт ст., Ps- 130/хв., Hb- 70 г/л. З чого потрібно починати інфузійну терапію? A
У хворого 68-ми років після травматичної ампутації нижньої кінцівки: ат- 70/40 мм рт ст., Ps- 130/хв., Hb- 70 г/л. З чого потрібно...

«Пошкодження нижньої кінцівки» iconЗаняття 19. "Топографія нижньої кінцівки"
Яка фасцiя вкриває м`язи стегна з усiх бокiв І утворює окремі футляри для кравецького І тонкого м'язів?

«Пошкодження нижньої кінцівки» iconПроектування 3D-моделі протеза нижньої кінцівки людини
Найголовніше — усвідомити, що відновити функціональність опорно-рухового апарату значною мірою цілком можливо, причому в досить короткі...

«Пошкодження нижньої кінцівки» iconФізична реабілітація при ураженнях м’яких тканин І суглобів нижньої кінцівки
Практика вказує на те, що всі пацієнти з ураженням зв’язувального апарату, не залежно від того, ускладнені вони чи ні, потребують...

«Пошкодження нижньої кінцівки» iconЛекції: пухлини голови та шиї. Догляд за хворими автор: В.І. Дрижак
Рак нижньої губи – злоякісна пухлина, що виникає з епітелію червоної облямівки нижньої губи. Йому, як правило, передують передракові...

«Пошкодження нижньої кінцівки» iconА 61 в 17/00 Спосіб заміщення кісткових дефектів після видалення гігантоклітинної пухлини кістки та доброякісних пухлин кісток
Винахід відноситься до галузі медицини, зокрема до ортопедії, онкології, І може бути використаний для відновлення функції нижньої...

«Пошкодження нижньої кінцівки» iconМ'язи нижніх кінцівок
Скелет нижніх кінцівок утворений тазовим поясом І скелетом вільних нижніх кінцівок. М'язи нижніх кінцівок поділяють на м'язи тазового...

Додайте кнопку на своєму сайті:
ua.convdocs.org


База даних захищена авторським правом ©ua.convdocs.org 2013
звернутися до адміністрації
ua.convdocs.org
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Випадковий документ

опубликовать
Головна сторінка