Пошук навчальних матеріалів по назві і опису в нашій базі:

Регуляція функцій у багатоклітинних організмів




77.17 Kb.
НазваРегуляція функцій у багатоклітинних організмів
Дата конвертації12.10.2012
Розмір77.17 Kb.
ТипУрок
Зміст
Домашнє завдання
Скелет у сифонофор відсутній у будь-яких формах. Розміри ін­тегрованих медузоїдно-поліпоїдних колоній можуть коливатися від 2 мм
(для групи № 14)

Тема уроку: Регуляція функцій у багатоклітинних організмів.

План уроку

1. Поняття про регуляторні системи.

2. Регуляція функцій у багатоклітинних рослин.

3. Регуляція функцій у багатоклітинних тварин.

4. Транспортні (циркуляторні) системи організму. Взаємодія клітин

Регуляція функцій в багатоклітинних організмів (опорний конспект)

1) Тканини, які утворюють органи, і органи, об'єднані в системи, формують цілісний організм. Системи органів так тісно по­в'язані одна з одною, що неможливо відділити або «вийняти» одну з іншої. Однак кожна система виконує свої особливі фун­кції, відмінні від функцій інших систем. Опорно-рухова система: опорну функцію виконує скелет, а рухову -— м'язи. По­кривна система виконує захисну, терморегуляторну і деякі інші функції. Кровоносна система здійснює транспорт речовин по організму. Дихальна система здійснює транспорт кисню. Травна система забезпечує процеси травлення. Сечовидільна система виводить з організму кінцеві продукти обміну речовин. Статева система забезпечує здійснення репродуктивної функції. Ендокринна і нервова системи беруть участь у проце­сах регуляції.

2) Таким чином, організм являє собою складну багаторівневу сис­тему, що складається з органічних і неорганічних молекул, які утворюють елементарну одиницю живого — клітину, клітини, у свою чергу, об'єднуються в тканини, формуючи органи і сис­теми органів. Системи органів забезпечують виконання таких життєво важливих функцій, як обмін речовин і енергії, ріст і розвиток, подразливість, самовідтворення.

3) Нормальне існування організму як цілого в умовах зовніш­нього середовища, що постійно змінюється, досягається завдя­ки двом механізмам регуляції, функцій — нервовому і гумо­ральному (хімічному).

Нервова регуляція здійснюється нервовою системою — голов­ним і спинним мозком — через нерви, якими пронизані всі органи тіла. Унаслідок взаємодії клітин через нервову систему забезпечується швидка реакція чітко визначених клітин на по­дразнення.

4) Гуморальна регуляція здійснюється за рахунок різних хімічних речовин, які містяться в рідині (кров, лімфа і тканинна рідина), що складає внутрішнє середо­вище організму і виробляється в самому організмі або поступає в нього із зовнішнього середовища. Такі, наприклад, біологіч­но активні речовини — гормони, що виділяються залозами внутрішньої секреції, і вітаміни, що поступають в організм з їжею. Хімічні речовини, що розносяться кров'ю по всьому організму, впливають на різні функції, а також на обмінні про­цеси в клітинах і тканинах.

5) Нервова система чинить регулюючий вплив на всі процеси ор­ганізму, в тому числі на гуморальні. У свою чергу, багато гор­монів та інших речовин впливають на нервову систему. Унаслі­док цього створюється єдиний механізм нейрогуморальної регуляції функцій організму при визначальній ролі нервової сис­теми. Ця регуляція автоматична (за принципом саморегуляції),

що забезпечує підтримку відносної постійності внутрішньої середовища організму (гомеостаза). У результаті як саморегулююча система організм успішно пристосовується до умов зовнішнього середовища, що змінюється.

6) Гомеостаз — це дуже важливе біологічне поняття, яке характеризує процеси, що забезпечують стійкість організму. Стабільність умов у внутрішньому середовищі організму є основою свободи і незалежності організмів у зовнішньому середовищі, що безперервно змінюється. Постійність внутрішнього середовища — гомеостаз — підтримується безперервною роботою органів і тканин і потребує великих енергетичних витрат. Пізнання закономірностей гомеостазу має велике значення.
Домашнє завдання

Біологія: 10 кл.: Підруч. для загально освіт. навч. закл. : рівень стандарту, академічний рівень / П.Г. Балан, Ю.Г. Вервес, В.П Поліщук. – К.: Ґенеза, 2010. – 288 с. : іл..

Вивчити §44. Опрацювати опорний конспект.


(для групи № 14)

Тема уроку: Колонії багатоклітинних організмів

План уроку

  1. Характеристика колоній багатоклітинних організмів

  2. Характеристика гідроїдів та коралових поліпів

(опорний конспект)

Колоніа́льний організм — термін, що об'єднує дві групи організмів:

1. Організми, які складаються з невеликої кількості клітин, слабко диференційованих і не розідлених на тканини; у багатьох випадках така клітина зберігає здатність до розмноження (вольвоксові зелені водорості та ін., багато видів сувійок та інші групи протистів).

2. Багатоклітинні організми, які утворюють колонії з декількох особин, більш або менш тісно пов'язаних між собою, які зазвичай мають однаковий генотип та спільний обмін речовин та системи регуляції.

Колоніальні організми, які при безстатевому (вегетативному) розмноженні залишаються сполученими з дочернім і подальшими поколіннями, утворюючи більш менш складне об'єднання — колонію. До колоніальних рослин відносяться різні одноклітинні водорості: синьо-зелені, зелені, золотисті, жовто-зелені, діатомові, пірофітові, евгленові. За способом утворення колоній їх ділять на зооспорові і автоспорові (розмножуються зооспорами або автоспорами). До колоніальних тварин відносяться переважно морські тварини — безхребетні і нижчі хордові. З одноклітинних  — деякі жгутикові, радіолярії, інфузорії; з інших безхребетних — багато губок, більшість кишковопорожнинних, у тому числі сифонофори, майже всі гідроїди, багато коралових поліпів і поліпоїдні покоління деяких сцифоїдних, мохуватки. З нижчих хордови  — сальпи і доліоліди. Сюди ж відносяться вимерлі граптоліти. Частина колоніальних тварин (мохуватки, гідроїди, коралові поліпи, синасцидії та ін.) веде прикріплений спосіб життя; колонія зазвичай непорушно укріплена на субстраті і володіє більш менш розвиненим скелетом. Колоніальні радіолярії, сифонофори, піросоми боченочникі і сальпи мешкають в товщі води. Зазвичай вони напівпрозорі, скелет у них не розвинений. Для багатьох характерний метагенез: колоніальне покоління, що вегетативно розмножується, чергується з поодиноким, статевим. Колоніальні організми грали роль проміжної ланки в процесі виникнення багатоклітинних тварин з одноклітинних.

Колоніальні організми складаються з певної кількості клітин одного чи декількох типів. Проте, на відміну від багатоклітинних організмів, клітини колоніальних звичайно функціонують незалежно одна від одної.
Колоніальними багатоклітинними організмами є ті, які в результаті нестатевого розмноження лишаються з'єднаними з особи­нами наступних поколінь, утворюючи більш-менш складні угрупо­вання — колонії. Особливості їх будови й життєдіяльності краще за все розглянути на прикладі колоніальних кишковопорожнин­них (гідроїдів та коралових поліпів) і моховаток.

Типовими колоніальними представниками гідроїдів є сифонофори. Кожна колонія сифонофор складається з видозмінених поліпів та медуз, котрі глибоко морфологічно та функціонально спеціалізовані. Взаємна інтеграція та спеціалізація при цьому до­сягає такої глибини, що колонія набуває рис єдиного організму.

Медузи тільки випадково можуть відокремлюватися від колонії, зазвичай вони весь час свого життя перебувають прикріпленими до неї; окремі медузоїди (морфологічно спеціалізовані медузи) не ма­ють радіальної симетрії: вони часто є двобічно-симетричними або взагалі асиметричними, з викривленими радіальними каналами.

Скелет у сифонофор відсутній у будь-яких формах. Розміри ін­тегрованих медузоїдно-поліпоїдних колоній можуть коливатися від 2 мм до 10 м (зазвичай 5—20 мм).

Усі сифонофори можуть бути представлені (і, вірогідно, це від­повідає їхній еволюційній історії) як великий одиночний поліп, розташований «догори ногами», тобто ротовим (оральним) полюсом донизу, а протилежним (аборальним) догори; на аборальному полюсі в багатьох видів розвивається наповнений повітрям міхур (пневматофор), що виконує роль поплавця. Цей великий поліп фор­мує вісь, або стовбур, колонії.

Під пневматофором знаходиться регіон, де розвиваються купо­ли медузоїдів, або нектофори. Завдяки пульсації нектофорів уся колонія здатна до самостійного руху. Зазвичай кожна колонія має кілька нектофорів, сукупність яких називається нектосомою. Ана­томічна будова нектосоми є важливою ознакою, що використову­ється для визначення систематичного положення видів ряду Сифо­нофори.

Під нектосомою розташований регіон бруньок, з яких розвиваються всі елементи, що лежать нижче. Частина колонії, розташо­вана під нектосомою, називається сифосома і складається з повто­рюваних структурних елементів, що називаються кормідіумами.

Зверху кожного кормідіуму знаходиться одна чи кілька криючих лопатей — модифікованих медуз, що виконують роль захис­ного щитка. Іншим елементом кормідіуму є пальпони (дактілозооїди). Ці поліпоподібні (або манубріумоподібні) зооїди з ниткопо­дібними жалкими щупальцями також виконують захисну роль. Розташовані тут же гастрозооїди спеціалізовані на харчуванні; їм зазвичай притаманне одне довге щупальце з відгалуженнями особ­ливої форми, що називаються тентілами. Ці харчові щупальці мо­жуть бути надзвичайно довгими, і, позаяк у колонії існує велика кількість гастрозооїдів, їх численні довгі щупальця з потужними нематоцистами охоплюють значний об'єм води, ефективно вилов­люючи здобич.

Репродуктивна функція в колонії виконується медузоїдними гонофорами, що відходять від розгалуженої структури, яка називається гонодендрум. Гонади (статеві залози) розвиваються на їх­ніх манубріумах. Ці медузоїди сифонофор, на відміну від інших рядів гідроїдних, ніколи не вивільняються і не переходять до самостійного існування. Тим не менш цілий кінцевий кормідіум може відриватися від колонії, за рахунок чого досягається більш широке розповсюдження репродуктивних елементів.

Коралові поліпи утворюють найбільшу за кількістю підкласів і найбільш організовану групу кишковопорожнинних. Це винятково морські організми, що ведуть прикріплений спосіб життя. Трапляються як колоніальні, так і одиночні види коралів. На відміну від гідроїдних, у коралових поліпів внутрішня порож­нина розділена перегородками на камери. За розмірами вони зна­чно більші від гідроїдних. У них відсутня зміна поколінь і медузина стадія. Є ще ряд менш помітних відмінностей.

Колоніальні корали часто утворюють коралові рифи. Вони живуть переважно на глибині до 20-40 м, у теплій воді (не менше 20 °С середньорічної температури), за солоності близько 3,5 °/00. Вода по­винна бути чистою, але з планктоном і достатньою кількістю кис­ню. Велике значення для багатьох видів коралових полипів мають їх симбіонти — водорості зооксантели, які живуть у тканинах по­ліпів і забезпечують їх продуктами свого фотосинтезу.

Навколо ротового отвору в коралових поліпів розташований ві­ночок яскраво забарвлених щупальців, завдяки яким деякі з них зовнішнім виглядом нагадують квіти. Від цього й пішла латинська назва класу.

Більшість коралів виділяє тверду вапнисту трубочку або чашеч­ку — скелет. Усередині трубочки можуть бути радіальні перегород­ки — сети, а також горизонтальні перегородки — денця. Вапнисті скелети окремої особи коралів називаються коралітами.

Моховатки — прикріплені колоніальні тварини, що живуть переважно в морях. Колонії мають вигляд моху або лишайнику. Вони трап­ляються у вигляді маленьких кущиків або округлих тіл, а також у вигляді плівок або кірок, що покривають підводні предмети. Деякі колонії мають вигляд сітки. Живуть вони переважно на гли­бинах до 500 м, але опускаються й до 5700 м. Колонії моховаток налічують у собі багато осіб (зооїд), що розміщуються в окремих хітинових або вапнистих комірках. Величина окремої особи, що рідко перевищує 3 мм, має мішечкоподібне тіло, зверху з ротовим отвором, навколо якого є віночок із щупальців.

Внутрішня організація моховаток значно складніша, ніж кишковопорожнинних, але їх колонії утворюються також шляхом по­ділу й багато з них нагадують гідроїдних поліпів.
Домашнє завдання

Біологія: 10 кл.: Підруч. для загально освіт. навч. закл. : рівень стандарту, академічний рівень / П.Г. Балан, Ю.Г. Вервес, В.П Поліщук. – К.: Ґенеза, 2010. – 288 с. : іл..

Опрацювати опорний конспект. Повторити § 24-44. Підготуватися до контрольної робот (за ІІ семестр).

Схожі:

Регуляція функцій у багатоклітинних організмів iconЗапитання Всеукраїнського турніру юних біологів Осінь, 2008 р. Онтогенез
Онкогенна трансформація одноклітинних організмів невдома, проте вельми поширена серед багатоклітинних організмів. Чи має онтогенез...
Регуляція функцій у багатоклітинних організмів iconУрок-узагальнення по темі «Ендокринна регуляція функцій організму людини»
Мета: узагальнити знання учнів по темі: «Ендокринна регуляція функцій організму людини»
Регуляція функцій у багатоклітинних організмів iconТема. Нейрогуморальна регуляція фізіологічних функцій організму. Принципи роботи ендокринної системи
Мета. Освітня. Почати формувати знання про нейрогуморальну, гуморальну регуляцію функцій організму людини; розглянути гормональну...
Регуляція функцій у багатоклітинних організмів iconНервова регуляція функцій організму
З нейрона на нейрон нервові імпульси передаються за допомогою речовин,які називаються: а гормонами
Регуляція функцій у багатоклітинних організмів iconМодуль 1 Нейрогуморальна регуляція функцій організму Текстові тестові завдання
У новонароджених і грудних дітей сеча слабоконцентрована, сечовипускання часте. Чим пояснюється такий стан
Регуляція функцій у багатоклітинних організмів iconПоложення про науково-методологічний центр з питань випробувань генетично модифікованих організмів
Про визначення наукової установи, уповноваженої на виконання функцій науково-методологічного центру з питань випробувань генетично...
Регуляція функцій у багатоклітинних організмів icon1. Біологічна регуляція, її види і значення. Контур біологічної регуляції. Роль зворотнього зв’язку в регуляції
Біологічна регуляція – процес взаємодії елементів організму, спрямований на отримання пристосувального (корисного) результату
Регуляція функцій у багатоклітинних організмів iconТема розділу І :Єдність хімічного складу організмів Тема уроку №1
Тема уроку №1: Хімічний склад живих організмів та хімічні процеси, що лежать в основі їх життєдіяльності. Елементний склад живих...
Регуляція функцій у багатоклітинних організмів iconКонспекти до спецкурсу «регуляція метаболізму рослин»
Тема Вступ до спецкурсу «Регуляція метаболізму рослин». Загальна характеристика регуляторних процесів в рослинах
Регуляція функцій у багатоклітинних організмів iconУрок 1 Елементарний склад живих організмів. Мета. Освітня
Освітня. Формувати в учнів знання про хімічний склад живих організмів та хімічні процеси, що лежать в основі їхньої життєдіяльності....
Додайте кнопку на своєму сайті:
ua.convdocs.org


База даних захищена авторським правом ©ua.convdocs.org 2014
звернутися до адміністрації
ua.convdocs.org
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Випадковий документ

опубликовать
Головна сторінка