Пошук навчальних матеріалів по назві і опису в нашій базі:

Лист кардиналам і єпископам Католицької Церкви




190.29 Kb.
НазваЛист кардиналам і єпископам Католицької Церкви
Дата конвертації26.11.2012
Розмір190.29 Kb.
ТипДокументы
Зміст
Святе Письмо і філософія
Новий Завіт
Доба апостолів
Питання юдаїзму у св.Павла
Також був готовий радикально виступити стосовно грецької культури і філософії
Святе Письмо вивчається згідно Історично-критичної теології
У Східних Церквах священича і теологічна формація не починається філософією, але виходить з Традиції Отців і Св.Письма.
Філософії Канта, Гегеля, Гайдеґера і т.д., своїми аксіомами відкидають preаmbula fidei, а цим не диспонують до пізнання Бога і н
Вона дає чітку і зрозумілу вказівку, що людина має робити, щоб була щасливою тут і після смерті.
Питання людини і її душі.
Фальшиві досвіди в області людської психіки можна отримати через окультизм
4) Основою для сучасної теології є Святе Письмо і Традиція
Три ступені теологічної формації
Ознайомлення зі Св. Письмом і Традицією
Теологія і сучасні наукові дисципліни
Чи потрібна сьогодні філософія дЛЯ пізнання Бога?


Лист кардиналам і єпископам

Католицької Церкви

Вступ


Метою цього листа є вказати на потребу нової священичої формації закладеної на основі особистого навернення, прийняття Христа за свого Спасителя і Господа та наслідування Його.

Основою теологічної формації вже не є філософія, але аж на закінчення студій вказано на нову життєву філософію, яка є плодом особистого досвіду з Богом і наслідуванням Христа.
А) Історичний погляд на зв’язок між Божим Словом і філософією

Святе Письмо і філософія

Старий завіт

Чи біблійна мудрість мала якусь філософію і чи пізнання Бога базувалося на якійсь філософії?

Уся біблійна мудрість сконцентрована у книзі Второзаконня 6, 4-5: “Слухай, Ізраїлю, Господь Бог наш, Господь єдиний. Любитимеш Господа, Бога твого, всім серцем твоїм і всією душею твоєю, і всією силою твоєю.”

Ці слова ізраїльтянин мав взяти собі до серця, прищепити їх своїм нащадкам і щодня по декілька разів мав пригадувати їх собі і своїм найближчим. Для цього мали послужити і зовнішні знаки: напис на дверях, пов’язка на чоло і на руку. З такого відношення любові до єдиного Бога, випливала ціла життєва філософія ізраїльтян, а також і їхня культура. Довколишні народи поклонялися багатьом божкам і з цього рівнож випливала їхня культура та їхня життєва філософія.

Коли ізраїльтяни перейняли від цих народів деякі елементи їх ідолослужби (Ваали, Ашери…), то це означало відхід від живого Бога і прийняття їхньої життєвої філософії.

Ідолопоклонство – це природня релігія, до якої і сьогодні ненавернена людина має постійну схильність. І навпаки, об’явлена релігія потребує Божої ласки та самовідречення, яке проявляється відреченням власної гордості і пожадливості. Саме тому людина постійно через покаяння мусить повертатися на правильну дорогу, мати на ній провід і безнастанне підбадьорення. Цю службу виконували пророки, яких за це переслідували і вбивали!

Життєва філософія і мудрість ізраїльтян полягала в тому, що те, що чинить Господь для вибраного народу можливо зрозуміти і згідно з цим Господеві служити.

Новий Завіт


Хоча в новозавітніх часах проявлялися впливи різних культур (єгипетської, еллінської, римської і т.д.), Ісус не приділяв їм жодної уваги. Глибоке таїнство відносин людей до Бога пояснював на життєвих прикладах і на притчах. В ніякому разі Христос не використовував жодної філософської системи. Його вчення та приклад життя і сьогодні неможливо підчинити жодній філософській системі.


Доба апостолів


Апостоли хоч і використовували десь-якийсь термін чи метафору з тодішньої еллінської культури, яка, однак, не мала жодного впливу на євангельське вчення, яке проповідували (напр. апостол Іван). Що стосується апостола Павла, то він був закорінений в єврейській традиції, добре знав еллінську культуру і проповідував Євангелію у цілому еллінському світі. Засновував перші спільноти-Церкви, – поза жидівською діаспорою. Життя перших християн формував своїм особистим прикладом наслідування Христа. Цим заклав фундамент для християнського вчення і теології. “(Павло)… писав про це у всіх своїх листах. В них є дещо трудне до зрозуміння, як і інші Писання” (2Пет. 3,15-16). І апостол Петро признав, що ап.Павло перевершував інших апостолів мудрістю і теологічною глибиною. На чому будував ап.Павло свою теологію? Добре знав Старий Завіт, а також і Євангелію, проповідувану апостолами.

Відношення Євангелії до культури даного народу, в якому Євангелію проповідував, було визначене радикальністю його навернення і пізнання Христа. Зовсім не турбувався чи ця або інша філософія є правдива чи ні, але головним для нього було: як проповідувати Христа людям, які були під впливом цієї філософії. Філософії для нього самі по собі нічого не означають (див. Фил. 3,8). Святий Павло цими філософіями займався лише на стільки, на скільки вони впливали на людину, щоб їй міг принести Христа. Це означає, що самі філософії не мають жодної ваги при проповідуванні Христа і для Його пізнання. Внутрішній образ людини у ап.Павла стоїть на пізнанні Христа з одного боку, а з другого – на пізнанні людської слабості і гріху в людині.

Питання юдаїзму у св.Павла


Апостол Павло після свого навернення, хоч і залишився євреєм, але був готовий цілковито залишити єврейську традицію (мудрість) і навіть проти неї боровся, коли вона не вела до основи, якою є Христос.

Також був готовий радикально виступити стосовно грецької культури і філософії (1Кор. 1,19-25). Євангелізуючи ап.Павло говорив про філософію і Євангелію, як про дві різні, а з перспективи спасіння – дві протилежні речі. Людську філософію і людську мудрість називає глупотою порівняно з Христом і Божою мудрістю. “Він (Христос) став нам мудрістю від Бога…” (1Кор. 1,30). “Вважайте, щоб ніхто вас не збаламутив філософією та пустим обманством, за переданням людським та за первнями світу, а не за Христом. У Ньому бо … живе вся повнота Божества” (Кол. 2,8-9). Апостол Павло перестерігає перед такою мудрістю, яка не веде до Христа. Цей погляд св.Павла можемо аплікувати до сучасних філософій, як західних, так і орієнтальних (індуїстських, буддійських…). Св.Павло каже: “… усе це закони і навчання людські… вони ж мають вигляд мудрості в добровільній службі, покорі та вмертвленні, однак, не мають іншої вартості крім насичення тіла.” (Кол. 2,22-23). Глибина теології у св.Павла полягає в пізнанні Христа, а не різних філософій і т.зв. мудрості.
Доба Отців

Чому, взагалі, Отці почали займатися філософією? Тому що ці філософські системи впливали на мислення людей. Філософія почала впливати також і на християнське мислення. Одна група філософів, які стали християнами, відмовилися від цих філософських систем, тому що часто ставались перешкодою для прийняття простих правд Євангелії. Друга група, яка була нездатною до євангелійної радикальності, хотіла собі залишити свою філософську систему і через неї дивитися, щоб якось збагнути євангелійні правди. Це часто вело до єресей. Отці були змушені чітко встановити, до якої міри можна було залишити собі певну філософію, щоб одночасно залишитись християнином, тому був укладений Символ Віри (Нікейсько-Царгородський і формулювання таїнства двох природ Христа і т.д.) Вони хоч і прийняли деякі практичні філософські засади, які підтримували життя з віри, однак, в загальному, до філософії ставились обережно. Що спільного має Єрусалим з Атенами – наголошує Тертуліан. Великою особистістю, яка в цій добі вплинула на теологію був передовсім св.Августин.

Християнські догми – правди віри, що випливають із Св.Письма і Традиції, стались фундаментом християнської теології і щитом проти єресей, які проникали через гностичні і теологічні системи.
Середньовіччя

В середньовіччі освітою займалися передовсім монахи. Вони впливали на спосіб християнського життя. Почався розвиток міст, а разом з тим виникнення шкіл та університетів. Теологія почала формуватися в університетах. З практичного християнського життя віри, сталася навчальна дисципліна. До чіткого сформування теології дійшло в добі св.Томи Аквінського. Св.Тома використав філософську систему Арістотеля, якою вже раніше користувалися арабські філософи, і на цій системі почав будувати християнську теологію. Він був настільки обізнаний і геніальний, що на цій системі йому вдалося пояснити майже всі правди і таїнства християнської віри. Однак, це мало один великий недолік, а саме: до цього теоретичного пізнання Христа, вже не було потрібне навернення, ані спасительна віра. Тут бачимо перші корені раціоналізму. Так виникла духовна еліта університетських професорів і докторів. Святі – навпаки, своє життя і теологічні досвіди будували на наверненні та на наслідуванні Христа. Це були початки мертвенного теологічного напрямку (раціоналізму), який т.зв. пізнання Бога обмежив лише до області розуму. Позитивом цього відділення віри від розуму, можливо було те, що воно відкрило дорогу до розвитку інших природничих наук (біології, фізики, астрономії, математики і т.д.). З другої сторони, це відділення віри від розуму дуже негативно проявилося, насамперед, в області моралі. Реакцією на занепад серед священиків і монахів, було виникнення реформаторів. Св.Франциск наголошував на убожество і особисте відношення до Христа. У Чехії проти морального занепаду священства виступили Т.Валдгаусер, Я.Міліч. Відомою жертвою за критику священичого беззаконня і зловживання церковних урядів, став ректор Празького університету – Ян Гус, який у 1415р. був спалений. Кульмінацією протестів проти відходу від Св.Письма і віри та проти приставання до інших філософій, був виступ М.Лютера і його реформація. Вона мала такі головні гасла: Sola skriptura, sola fides, sola gratia (тільки Св.Письмо, тільки віра, тільки ласка). Якби Церква чинила покаяння на імпульс Яна Гуса, то не мусіли бути гуситські війни, а в наступному столітті не мусіло дійти до трагічного розколу західного християнства через М.Лютера. М.Лютер знову вказав на біблійне християнство, на сутність гріха і прощення через віру в Христа та особисте відношення до Нього. Св.Ігнатій з Лойолі, через якого прийшла рекатолизація, використав і розум, а його пізнання спрямував на основні правди християнської віри, як це бачимо у його класичних реколекціях. Тут він підкреслював останні речі людини: смерть, суд, вічність, питання гріху, і пов’язане з ними питання спасіння у Христі. Його духовність цілковито скеровувала, щоб вибрати Христа, який має бути центром і метою нашого життя.
Б) На чому будувати теологію в сучасності?

  1. Зразок сучасної формації на теологічних факультетах

Сьогодні, наголошується передовсім на інтелектуальну (розумову) формацію майбутніх священиків, що не веде до навернення і живого відношення до Христа. Ця формація є глибоко в тіні філософсько-теологічного впливу, бракує відношення учитель-учень, бракує підготовки до життя в спільноті. Студії включають:

  • два-три роки філософії;

  • три роки теології;

  • філософія часто доповнюється філологією (латинська, грецька, єврейська, іноземні мови);

  • навчання теології не виходить з навернення і особистого досвіду з Христом (це означає, що теологію може вивчати і студент іншого віровизнання, атеїст, а навіть сатаніст);

  • Святе Письмо вивчається згідно Історично-критичної теології (ІКТ), т.т. в поглядах на Євангелію, на листи апостолів і т.д., є вкомпоновані певні єретичні філософські судження (єресь неісторичності Євангелії, єресь “надісторичності” воскресіння, єресь проблематичності чуд – т.зв. демітологізація Св. Письма, єресь неаутентичності багатьох послань Нового Завіту і т.д.);

  • замість християнської апологетики, вивчається оманливе релігієзнавство, т.т. релятивістський погляд на правдивість і вірогідність всіх релігій, включно з християнством;

  • відношення (діалог) до інших релігій диктується фальшивою толерантністю.

Фальшивим є думати, що початкова філософська формація не залишить в людині наслідків через обманні філософські погляди окремих філософів чи філософських концепцій. Також, це філософське “пізнання” (гноза) є великою перешкодою до спасительної віри, тому що сильно будує людську пиху, яка не хоче схилитися перед простою правдою Євангелії і перед таїнством Христового хреста.


  1. Fides et ratio

Іван Павло ІІ у своїй енцикліці Fides et ratio, з однієї сторони наголошує на філософію св.Томи, а з другої – на відкритість іншим, навіть орієнтальним філософіям. Однак, схоластична філософія, яка базується на критичному розумі, виключає орієнтальні чи інші філософії, які це логічне мислення практично заперечують. Тому необхідно дати правильну інтерпретацію цієї енцикліки, щоб її вислови не зловживались для згубного релятивізму. Що стосується св.Томи і його ставлення до інших філософій та поганських культур, то треба собі пригадати, що він не написав тільки теологічну Sumu, але ще перед тим, написав Sumu contra gentiles, проти поганських релігій і філософій.

Енцикліка Fides et ratio з одного боку засуджує модерні філософії, які ведуть до нігілізму і агностицизму і підкреслює онтологічну філософію. А далі закликає філософів, щоб знайшли нову онтологію, яка буде в згоді з християнською вірою і одночасно буде вказувати, що людина здатна пізнати правду.

З другого боку закликає до пізнання інших культур і їх філософій, що практично веде до відкривання себе релятивістським теологічним концепціям, яке нищить чисте відношення до Бога. Мусимо собі признати, що після практичного усунення томістичної філософії, яке настало після ІІ Ватиканського Собору, досі не маємо цієї нової адекватної онтології. Філософія і теологія св.Томи разом з її критичним мисленням вже не є зобов’язуючою, а одночасно з нею вивчаються інші філософії, які є в конфлікті з нею. Якщо ці філософії в рамках плюралізму ставити на один рівень, то студента теології це веде до деформації при вживанні критичного розуму і до втрати спасительної віри. Це проявляється в області релігієзнавства, тобто у відношенні до інших релігій, де фундаментом не є розумний і правдивий погляд на ці релігії і пов’язані з ними філософії. Студенти змушені, в ім’я т.зв. діалогу і пошани до інших релігій, усе приймати некритично, а навіть вводяться до їхніх медитацій і прийняття їхніх ідолопоклонних практик, що в результаті має внутрішню практичну апостазію від Христа і Його Церкви (прим. складовою частиною теологічних студій в Оломоуці були дзен-буддійські тижневі медитації для монахів і монахинь).

Прикладом такого некритичного мислення була реакція світу на виступ Папи Бенедикта ХVІ в Реґенсбургу. На основі здорового розуму, Папа висловив правду, що релігія не повинна поширюватись насиллям. Жодна логіка, ані філософії не спрацювали …


  1. Чи обійдеться теологія без філософії?

Думка: Теологія без філософського фундаменту упаде до повір’я та ірраціоналізму.

На двох наступних прикладах, покажемо, що діється якраз навпаки:

а) Досвід з нашого Чину.

Наш колишній Генеральний настоятель, теперішній єпископ, який має ліценціат з філософії і є шанувальником різних філософій, передовсім Канта, Т.Шардена, захищав гомеопатію. Гомеопатія є у виразному конфлікті з науковими доказами, а до того ж містить елементи магії. До гомеопатичної субстанції, як стверджують гомеопати, через стріпування входять, космічні енергії, які нібито мають лікувати. При назначенні відповідних ліків для конкретного пацієнта, знову покликаються на віщунську типологію. Ці та подібні їм практики, не мають нічого спільного з наукою і в кращому випадку йдеться про шахрайство. Для чого цьому єпископові філософська освіта, коли не здатний розрізнити таку просту справу, але, навпаки, своїм філософствуванням бойкотує солідну науку і здоровий розум?

б) Наступним відстрашуючим прикладом є проф.ThDr.Ф.Тондра, єпископ і Голова Конференції Єпископів Словаччини, який відкрито пропагує гомеопатію, акупунктуру, і просовує гіпноз до пастирської практики. У своєму виступі по Радіо Люмен 02.01.2007р., єретично зтотожнює т.зв. магнетичні окультні впливи психотроніків з електромагнітним фізичним явищем. Наприклад, стверджує, що вмираючий чоловік при автоаварії на відстані послав магнетичну хвилю і його дружина вдома її вловила, а тому в цьому часі про нього думала. Далі стверджує, що “магнетизм” в долонях матері може оздоровити болючий нерв у зубі дитини. Те, що про це стверджує католицький єпископ, а до того ще й професор моральної теології, а до того ж по католицькому радіо – є великим згіршенням. З наукового погляду йдеться про безглуздя, а з погляду католицької віри – про пропагацію окультизму! Зловживає своїм теологічним і єпископським авторитетом, також і тим, що будучи опонентом докторської праці, схвалює і рекомендує окультні гіпнотичні явища, до того ще й при пасторації. З погляду християнського віровизнання гіпноз Церквою однозначно засуджений, бо пов’язаний з віщунськими практиками, спіритизмом, вченням про реінкарнацію. Якщо є старання досліджувати гіпноз в області наукової медицини, то нехай цей докторат видасть докторантові медичний інститут і докаже чи може ця психологічна маніпуляція при гіпнозі разом з негативним духовним впливом, який при цьому настає, чимось людині допомогти! З біблійного погляду і з погляду церковної Традиції випливає, що людині жодним способом не приносить користі.

На цих випадках бачимо, що не тільки філософія, але навіть і теологія, як наука, впаде до абсолютно неправильних висновків, якщо не враховує здоровий і критичний розум та солідне знання Св. Письма і Традиції.

Звичайні середньоосвітні знання природних законів є кориснішою основою (preratio fidei) для прийняття Євангелії, ніж ученість багатьох філософів і теологів.
Думка: У працях Отців Церкви (св.Августина, св.Василія...), зустрічається багато філософських понять, які включили навіть у Символ Віри.

Відповідь: Отці Церкви використовували ці філософські поняття не для того, щоб Євангелія була незрозумілою і неясною, але тому, що говорили до людей даної культури, які дивились на світ через призму такого мислення. Отці Церкви у грецькій філософії і культурі залишили те, що було здорове, а усунули її негативні елементи (багатобожжя, моральну розбещеність, повір’я…). В інших культурах з тим набагато гірше, бо ці культури глибше проникнуті і з’єднані з поганськими практиками, які у своїй суті протирічать Євангелії, а тому проникнення Євангелії до цих культур було пов’язане із значно більшими проблемами і жертвами (кров тисяч місіонерів).

Формулювання християнських правд і таїнств на основі цих філософських систем і в релятивно-толерантній еллінській культурі вело, однак, часто до гнози і єресей (Арій, Оріген, Несторій…). Ці єресі були кореговані на основі Святого Письма і Традиції, хоча результат і був висловлений за допомогою понять вживаних у цій культурі (напр. filioque).
Думка: Без філософії і філософських понять неможливо будувати теологію.

Відповідь: Євангелія поширювалася по цілому світі не через деякі філософські і теологічні спекуляції і трактати, але через свідоцтва віри і життя згідно Євангелії, і то через людей усіх суспільних верств і зовсім не грала ролі їх інтелектуальна освіта. Цікавим є, що Церква дала титул “учитель Церкви” не лише теологам, яким був св.Тома Аквінський, але і простим жінкам без будь-якої філософської і теологічної освіти, як напр. св.Катерина Сієнська, св.Тереза з Авілі, св.Тереза з Лізіє.

Питання: Як Східна Церква ставиться до філософії як фундаменту теологічної формації?

Уяснімо собі, що запропонована програма філософської обнови енцикліки Fides et ratio практично не враховує досвід Східних Церков, до яких належить і наша УГКЦ.

У Східних Церквах священича і теологічна формація не починається філософією, але виходить з Традиції Отців і Св.Письма.

Вони зовсім не мають потреби приймати запропоновану в енцикліці Fides et ratio програму повернення до метафізики. Саме з цієї причини Східні Церкви критикують Західну Церкву за раціоналізм.
Думка: Філософія вирішує питання способу існування світу, питання як людина пізнає (гносеологія) і її відношення до світу. Без цього основного пізнання і системи понять не дасться будувати теологію.

Відповідь: Так було у стародавності і середньовіччі, коли філософії включали практично все пізнання про людину і природу. Нова епоха принесла розвиток природничих наук як самостійних, наукових дисциплін відділених від філософії, які дають нам конкретніший погляд на світ, без того, щоб мусіли посилатися на якісь філософські концепції. І хоча сьогодні існують різні психологічні школи (Фрейд, Юнґ, Маслов, …) практично жодна з них не враховує реальність гріху, який засягнув і проникає кожну людину. Ці психологічні школи до певної міри здатні відкрити і аналізувати людську проблематику, але вони не здатні дати адекватне рішення. І цього не здатна вчинити ані жодна філософія. Якби психології та інші наукові дисципліни, що стосуються людини, були на цілком іншому фундаменті, ніж є сьогодні, і показували б справжню реальність людського нутра з його гріхом зіпсутою природою, а одночасно вказували б і на глибоку тугу людської душі за справжнім щастям, яке є тільки у Бозі, та не були б маніпульовані певними філософськими припущеннями та ідеологіями, як це є сьогодні, тоді могли би бути корисним середником (preratio fidei) для усвідомлення потреби прийняття Євангелії спасіння.
Думка: Без знання філософії і культури ми не здатні правильно реінтерпретувати Євангелію в сучасній добі.

Відповідь: ІКТ закладена на певних філософських припущеннях, які не враховують чудес. З таким підходом тотальної невіри, ІКТ не має жодного права висловлюватися щодо Св. Письма. ІКТ принизливо переносить євангелійні реальності до рівня міфів, казок і байок, а цим богохульно з нашого Спасителя і євангелистів робить брехунів і обманників. Справжніми брехунами і обманниками є однак прихильники ІКТ.

Що стосується ставлення до філософій, Господь Ісус своїм життям і вченням не будував і ані не посилався на жодні філософські системи і традиції. Якщо зсилався на Старий Завіт так це переважно було в суперечках з фарисеями і законниками, або коли вказував, що на Ньому наповнюються певні пророцтва (напр. Йона). Коли говорив до народу, використовував притчі із звичайних життєвих ситуацій (блудний син, пшеничне зерно, кукіль з пшеницею, про горобців …). Ці символи є зрозумілими в усіх культурах і в кожній добі. Для пояснення Христових притч і Його науки, не потрібні жодні філософії, а тим більше єретичні історично-критичні методи ІКТ. Тим більше це відноситься до того, коли Христос говорить про глибокі духовні речі і таїнства, що стосуються вічного життя. Ці філософії та методи ІКТ у своїй суті протирічать Євангелії і не здатні говорити про надприродність, а тим більше пояснювати духовні таїнства.
Думка: Маємо модерні філософії і вони можуть статися основою для нової теології.

Відповідь: Філософії в жодному разі не можна брати за основу, для формування живої біблійної віри. Філософії Канта, Гегеля, Гайдеґера і т.д., своїми аксіомами відкидають preаmbula fidei, а цим не диспонують до пізнання Бога і не ведуть до спасительної віри, отож, не можуть бути адекватною заміною філософії св.Томи, а ще й тому, що вони не диспонують до особистої зустрічі з Христом через навернення і наслідування Його.
Питання: Чи існує життєва філософія, яка вирішує найглибшу проблематику людської істоти в кожній добі і кожній культурі?

Відповідь: Погляньмо на Ісусову Нагірну проповідь, яка вказує на духовну революцію. Вона дає чітку і зрозумілу вказівку, що людина має робити, щоб була щасливою тут і після смерті. Жодна філософія не має такого вимогливого, а одночасно величавого погляду на людину. Якщо на цю Ісусову програму дивимося слабим людським розумом, то вона видаватиметься нам не до здійснення і маємо почуття внутрішньої безсильності. Кожна щира людина хотіла б цю програму прийняти, але тут щось бракує, щоб це сталося її життєвим кредо і її життєвою філософією як наслідувати Христа. Це “щось” є Божа ласка (Святий Дух), яку людина отримає через навернення, прийняття Христа і Його наслідування.
Питання: Чи можуть наукові дисципліни спонукувати до прийняття віри?

Відповідь: Можуть. Наприклад, астрономія: якщо віруючий спеціаліст володіючи науково-популярними інформаціями про всесвіт і своїм особистим свідоцтвом зуміє вірно подати, то це сильно схиляє до віри в Божу екзистенцію, Його досконалість і Його всемогутність! Попросту кожна людина мусить подивляти чудову гармонію, яка панує у недосяжному всесвіті. Роздуми над шедевром сотворення приводять нас до Створителя.

Також багато закономірностей у світі мертвої матерії (фізика, хімія) вказують на мудрість наймудрішого Законодавця. Ще на більш гідну подиву гармонію і доцільність можемо показати у світі живих організмів як через біологію, так і через зоологію (птахи, риби. тварини). Ці факти також викликають захоплення і вказують на красу та міць Творця всесвіту і життя.

Питання людини і її душі. Правдива психологія мала би вказувати на спрагу людської душі за Богом, як це висловив св.Августин: “Створив Ти нас для себе, о Боже, і неспокійне серце людське, доки не спочине в Тобі.” Далі необхідно, щоб вказувала на реальність гріху та його наслідки, на які резонує людська совість і моральний закон в нас. Сьогодні навмисно пропагується психоаналіз, який замінює св. Сповідь. Почуття провини хоч і підтвердить, але не може правдиво його усунути. Якщо за допомогою орієнтальних медитацій і практик це почуття провини усуне, наслідки для людини є катастрофічні – втрата сумління, цинізм, втрата дороги до спасіння.

В людській душі є область, яку не можуть пояснити сучасні психології, збудовані на Фрейді і Юнґу, але цю область осмислюють, а потім частково пояснюють святі, які знають глибину людського нутра (кардіогноза). “Тайна, захована від віків… тепер відкрита для його святих… Христос в вас” (Кол. 1, 26-27).

Фальшиві досвіди в області людської психіки можна отримати через окультизм, але це не є досвід з Богом, але з духовними силами темноти. Пара-психологія, психотроніка, йога, спіритизм (ребірзинг, чаннелінг), наркотики вводять у фальшиві досвіди з духовними силами, які діють однаково як ззовні так і внутрі людської душі. На жаль, нинішня психологія скоріше робить рекламу гріху та легалізує його (лібідо Фрейда) і окультизму (Філемон Юнґа), а також роблять рекламу божествам Нью Ейдж. Тому мусить бути нова, правдива психологія, яка виходить з досвіду життя святих і так спонукує до правдивого пізнання і життя з Богом.
4) Основою для сучасної теології є Святе Письмо і Традиція

Ані філософія, ані навіть сама теологія людині не дасть спасіння. В сучасній добі маємо навіть блудні теології, які відводять від Бога і від спасіння (напр. теологія визволення, історично-критична теологія …). Теологія почала виникати, коли була необхідність пояснити конфлікт основних правд віри (Євангелію) з певною філософією і культурою. Тому також настав деякий зв’язок між теологією і філософією.

Правди віри (Євангелія) + філософії (система понять) = теологія
правовірна єретична.
В минулому томістична філософія створила з Євангелії теологію, яка була правовірна, але, на жаль, тільки теоретична. Розвиток самостійних дисциплін (психології, соціології, які сьогодні, на жаль, включають виразні елементи філософії Нью Ейдж) і системи їхніх понять спонукує до розвитку теологічних напрямків, які стаються потентіалом для поширення духа Нью Ейдж.

Євангелія + система понять Нью Ейдж = єретична теологія.
Наприклад, вже в середньовіччі, розвинулась теологія на основі вчення Арістотеля, яка пізніше сталася самоціллю, відділеною від Євангелії та практичного наслідування Христа. Тоді М.Лютер під впливом св.Августина виступив зі своїм потрійним SOLA, чим на якийсь час повернув Євангелію, як основу і джерело християнської теології, на належне їй місце. Філософії і деякі сучасні наукові дисципліни можуть бути слугинями (ancilla) теології, але не можуть статись замінником Христової Євангелії та Його вчення про спасіння. Цей депозит віри є нам даний в Святому Письмі і Традиції. З цього випливають три ступені теологічної формації для сучасних викладів теології і формації майбутніх священиків на учнів і свідків Христових.
Три ступені теологічної формації

  1. Навернення і живі спільноти

Студента необхідно вести до особистого навернення, прийняття Духа Христового і Його Євангелії. Необхідно вести його до того, щоб цю Євангелію жив у конкретній спільноті (спільна молитва, спільно ділитися досвідом з життя віри, місійна практика…і т.д. – див. зразок спільноти дванадцяти апостолів і спільноти першої Церкви).

  1. Ознайомлення зі Св. Письмом і Традицією

Ситуація є така, що коли ненавернений студент читає або студіює Святе Письмо через оманливу призму ІКТ, то потім стає нездатним схилитися перед Божим таїнством. А найгірше є те, що ці філософські концепції сьогодні включені в систематичних викладах Св.Письма, які сьогодні вже подаються, як обов’язкова священича формація. Метод ІКТ проникає і інші теологічні дисципліни, такі як догматика, моральна теологія, еклезіологія і т.д.

Тому необхідно, щоб Святе Письмо читали і студіювали без цієї оманливої системи.

Єдиним правильним ставленням до Святого Письма і Традиції, в якій міститься Боже об’явлення, є позиція безкомпромісної віри, яка покірно приймає Божі правди, хоча вони часто і перевищують людський розум.

  1. Теологія і сучасні наукові дисципліни

Необхідно, щоб третій ступінь теологічної формації наступив аж після навернення, після ознайомлення зі Св.Письмом, Традицією і практичного закорінення життя згідно Євангелії Христової. Аж тоді, коли студент є закорінений в євангелійній ідентичності, є догідний час, щоби отримав основні і критичні знання про інші допоміжні дисципліни, щоб їх використати для євангелізації. (При скорочених студіях теології для мирян є краще, щоби потім спеціалізувались в якійсь з наукових дисциплін, щоб могли місійно працювати в цій області, напр.журналістами, філологами, педагогами).

Підсумок

Метою цього листа є вказати на потребу нової священичої формації, збудованої на основі особистого навернення, прийнятті Христа за свого Спасителя і Господа та наслідування Його.

Отже, філософії вже не складають основу теологічної формації, але аж на закінчення студій вказується на нову життєву філософію, яка є плодом особистого досвіду з Богом і наслідування Христа.

Так було і в місійній практиці ап.Павла і перших християн. На початку третього тисячоліття нам пропонується дорога повернення до перших здорових джерел християнства. Недаремно Христос на закінчення своєї Нагірної проповіді нас закликає, щоби своє життя будували на скелі, якою є Він сам. Будування на піску людських філософій, закінчиться катастрофою (пор.мал. Мт. 7,24-27).

В Христі

о. Ing.ThDr. Кирило Ю.Шпіржік, ЧСВВ

о. ThDr. Ілля А.Догнал, ЧСВВ

о. ThDr. Методій Р.Шпіржік, ЧСВВ

о. ThLic. Маркіян В.Гітюк, ЧСВВ

Підгірці, 07.02.2007р.
Адреса: Монастир ЧСВВ, 80660 Підгірці, Бродівський р-н, Львівська обл., Україна www.community.org.ua

Копії:

- Святішому Отцю Бенедикту ХVІ

- Конгрегація для священичої формації


Схожі:

Лист кардиналам і єпископам Католицької Церкви iconНе матимеш інших богів. Лист кардиналам і єпископам Католицької Церкви Вступ
...
Лист кардиналам і єпископам Католицької Церкви iconЛист кардиналам і єпископам Католицької Церкви
Метою цього листа є вказати на потребу нової священичої формації закладеної на основі особистого навернення, прийняття Христа за...
Лист кардиналам і єпископам Католицької Церкви iconНе матимеш інших богів Лист кардиналам і єпископам Католицької Церкви Вступ
...
Лист кардиналам і єпископам Католицької Церкви iconЛист кардиналам і єпископам Католицької Церкви
Господь через пророка Єзекиїла дав обіцянку: „Я дам вам нове серце… я вийму кам’яне серце з вашого тіла” (Єз. 36, 26). Тут ідеться...
Лист кардиналам і єпископам Католицької Церкви iconМасонська нагорода Гансу Кінґові Лист кардиналам і єпископам Католицької Церкви
Церква мовчить щодо історично-критичної теології (ікт), яка в результаті заперечує Божество Христове, натхнення Святого Письма, а...
Лист кардиналам і єпископам Католицької Церкви iconЛист кардиналам і єпископам Католицької Церкви
Ви виставлені односторонньому тиску від світу, а від Вас очікують відповіді на делікатні питання, які часто ставлять так, що коли...
Лист кардиналам і єпископам Католицької Церкви iconЛист кардиналам і єпископам Католицької Церкви
Вам на розгляд актуальну проблематику, якою є буддизм. Папі і Вам Бог довірив відповідальність за Католицьку Церкву. Тому Вам не...
Лист кардиналам і єпископам Католицької Церкви iconЛист кардиналам і єпископам Католицької Церкви
Вам на розгляд актуальну проблематику, якою є буддизм. Папі і Вам Бог довірив відповідальність за Католицьку Церкву. Тому Вам не...
Лист кардиналам і єпископам Католицької Церкви iconЄресі про пекло Кардиналам І єпископам Католицької Церкви Вступ в книзі «Бесіди з Блаженнішим Л. Гузаром. До постконфесійного християнства»

Лист кардиналам і єпископам Католицької Церкви iconЛист кардиналам і єпископам Католицької Церкви
Христової смерті І воскресіння (ккц 388). Боже слово нам вказує на два протилежні полюси: на Адама І на Христа. Хто залишається в...
Додайте кнопку на своєму сайті:
ua.convdocs.org


База даних захищена авторським правом ©ua.convdocs.org 2014
звернутися до адміністрації
ua.convdocs.org
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Випадковий документ

опубликовать
Головна сторінка