Пошук навчальних матеріалів по назві і опису в нашій базі:

Книга Богдан 2009 зміст prelude 10 Прелюд до «Департаментських пісеньок», переклав Максим Стріха 10




0.72 Mb.
НазваКнига Богдан 2009 зміст prelude 10 Прелюд до «Департаментських пісеньок», переклав Максим Стріха 10
Сторінка1/12
Дата конвертації09.10.2012
Розмір0.72 Mb.
ТипЗакон
Зміст
Ред’ярд Кіплінґ: письменник і міф
Мусиш вивчити їхню говірку, знати пісні та казки.
Приходь до них на свята, як рідний до столу сідай
Захід є Захід, а Схід є Схід, і їм не зійтися вдвох, допоки Землю і Небеса на Суд не покличе Бог»
Та Сходу і Заходу вже нема, границь нема поготів
Наразі ж воскресять на мить
За стрункі простять рядки
Максим Стріха
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12
Джозеф Ред’ярд Кіплінґ

Межичасся
Поетичні твори

Упорядник

Володимир Чернишенко

Тернопіль

Навчальна книга – Богдан

2009




ЗМІСТ


Prelude 10

Прелюд до «Департаментських пісеньок», переклав Максим Стріха 10

The Lovers' Litany 10

Молитва закоханих, переклав Володимир Чернишенко 12

Danny Deever 13

Денні Дівер, переклав Максим Стріха 14

Mandalay 14

Мандалай, переклав Володимир Чернишенко 16

ДОДАТКИ 18

Томлінсон, переклав Володимир Чернишенко 18

Коли Всесвіт згорне полотна... , переклав Володимир Чернишенко 21

Кроки, переклав Володимир Чернишенко 21

Чин Білої Людини, переклав Володимир Чернишенко 22

Кровопивця, переклала Марина Левіна 24

Дорожня пісня Бандар-Логів, переклав Віктор Марач 24

Закон Джунґлів, переклав Віктор Марач 25

Пісня Мауґлі проти людей, переклав Володимир Чернишенко 26

(Слоненя), переклав Леонід Солонько 27

(Як у верблюда виріс горб), переклад Леоніда Солонька 28

(Як з’явилися на світ панцерники), переклав Леонід Солонько 29

(Як вигадали абетку), переклав Володимир Чернишенко 29

(Як було написано першого листа), переклав Леонід Солонько 30

(Про кішку, що гуляла, як сама собі знала), переклав Леонід Солонько 31

Трони, держави світу, переклав Володимир Чернишенко 32

Заповіт Піктів, переклав Максим Стріха 32

Куку в руку, переклав Володимир Чернишенко 33

Настанови норманського барона синові, переклав Володимир Чернишенко 34

Мамо моя, переклав Володимир Чернишенко 35

Примітки 36


Ред’ярд Кіплінґ: письменник і міф
З Ред’ярдом Кіплінґом, одним із найславетніших письменників Англії, ми вперше зустрічаємося ще в дитинстві, читаючи про дивовижні пригоди Мауглі, про химерну кішку, яка «гуляла, як сама собі знала», або про чемне й допитливе слоненя, якого підступний крокодил ухопив за носа, що перетворився відтак на довгий хобот. Але спадщина Кіплінґа зовсім не вичерпується «Книгою джунґлів» та казками, однаково цікавими і для малечі, і для дорослих. До світової літератури Кіплінґ увійшов насамперед як визначний новеліст, автор нарисів та романів, що перевидаються й досі десятками мов, і, звичайно, як поет, віршами якого захоплювалися Марк Твен, Бертольд Брехт, Ернест Хемінгуей та багато інших знаних і незнаних письменників та їхніх читачів...

Джозеф Ред’ярд Кіплінґ народився 30 грудня 1865 року в Бомбеї, одному з найбільших міст тодішньої Британської Індії. Батько майбутнього письменника, Джон Локвуд Кіплінґ, мав незаперечний мистецький хист, та скрутні фінансові справи в Англії змусили його шукати щастя за морем. Мати Ред’ярда, Еліс Макдональд, відома як авторка зворушливих і витончених поезій. Безхмарне дитинство під опікою люблячих батьків, серед екзотичної природи Сходу, серед смаглявих людей у дивному білому вбранні, що розповідали хлопчикові старовинні легенди і так само неймовірні новітні бувальщини, і чию мову він змалку розумів краще від англійської, — ця пора назавше лишилася для Кіплінґа найщасливішою в житті.

Але тривала вона недовго. Шестирічного Ред’ярда батьки посилають на навчання до Англії. Там він потрапив до закритого пансіону, що наче зійшов з найпохмуріших сторінок діккенсівських романів. Перебування у цьому «будинку відчаю» закінчилося для хлопчика важкою нервовою хворобою. Кілька місяців він нічого не бачив, а кошмарні сни про жорстокі й принизливі покарання переслідували його впродовж усього життя.

Потім Ред’ярд учився в закритій-таки школі у Девонширі, де панувала казармена дисципліна і де вихованців, майбутніх «будівничих імперії», привчали без роздумів виконувати будь-які накази й стоїчно терпіти труднощі. Але саме тут Кіплінґ, який не міг розраховувати на військову кар’єру через слабке здоров’я, твердо вирішив стати письменником. До здійснення цієї мети юнак підійшов з усією впертістю, вихованою тривалими випробуваннями. Він ретельно студіює різні літературні стилі, опановує манеру провідних прозаїків та поетів — Мередіта, Гарді, Свінберна, Браунінга, Теннісона. Та для самостійної творчості потрібен був ще і власний життєвий досвід. Тому сімнадцятирічний Кіплінґ по закінченні школи знов їде до Індії, де влаштовується репортером аллахабадської «Цивільної та військової газети».

Газетярська робота дала йому змогу досконало вивчити життя колоніальної Індії, і це знання прислужиться йому згодом не менше, ніж екзотич­ні перекази, почуті ще в дитинстві. Перші свої книжки — збірку пародій на поетів-вікторіанців «Відлуння», поетичну збірку «Департаментські пісеньки» та книжку оповідань «Прості історії з гір» — Кіплінґ надрукував ще в Індії, але справж­ня слава прийшла до нього після повернення на батьківщину 1889 року. На тлі загалом млявої, невиразної, затягнутої у корсет незліченних умовностей англійської літератури кінця вікторіанської доби читачі відразу почули мужній голос, що мовою простих солдатів, матросів, дрібних клерків захопливо розповідав про далеку Індію й важку долю колоніального вояка.

Образна, часто грубувата розповідь, щедро оздоблена діалектизмами й сленгом, якого в подібному обсязі не вживав до Кіплінґа жоден значний письменник, як і звернення до найширшого читацького загалу, зробили книги віршів «Балади з казарми» (1892), «Сім морів» (1896), «П'ять націй» (1903) надзвичайно популярними. У ці роки, що виявилися зенітом його творчості, Кіплінґ один по одному пише романи, новели для дорослих і для дітей, казки, нариси, репортажі. Одночасно він устигає об'їздити півсвіту, довго живе у Сполучених Штатах, відвідує Китай, Японію, Австралію, Африку. Його книжки побивають усі рекорди за кількістю перевидань (1900 року вийшло, наприклад, сімнадцяте (!) видання «Балад з казарми»). Гонорари Кіплінґа сягають небачених розмірів, перевищуючи у 25 разів пересічний заробіток англійського літератора. 1907 року він перший з-поміж англійців отримує Нобелівську премію, - «за мужній стиль у літературі».

«Феномен Кіплінґа» цікавить і досі багатьох дослідників. Тривалі спроби пояснити його популярність загальноприступністю, екзотичністю, політичною заангажованістю ні на йоту не наближають нас до розуміння літературного явища, яке звалося «Ред’ярдом Кіплінґом» (чи «залізним Ред’ярдом» - як казали і друзі, й недоброзичливці, вкладаючи в ці слова зовсім різний зміст). Бо в особі зовні дуже простого Кіплінґа маємо-таки одного з найбільших митців слова, творчість якого слід аналізувати за її власними законами. Одним із перших це зробив пізніший Нобелівський лауреат і «класик» модернізму Т. С. Еліот у передмові до впорядкованого ним вибору Кіплінґових поезій. «Було багато авторів віршів, — писав він,— які не мали на меті творити поезію; майже усіх їх, за винятком кількох сатириків, досить швидко забули. Кіплінґ тим часом творив поезію, хоча й не це прагнув передусім робити. Ось цю особливість його спрямування я й мав на увазі, називаючи його «автором балад»... Річ у тім, що я розширюю і водночас дещо звужую значення слова «балада». В оповідній баладі головне — події; така балада є природною формою оповіді, мета якої — викликати відповідні емоції. Поезія в ній другорядна і до певної міри неусвідомлена, її форма — короткі римовані строфи. Читацька увага зосереджується на подіях і ха­рактерах; зміст балади повинен бути відра­зу зрозумілий слухачеві. Повторне прослуховування може зміцнити перші враження, може посилити ефект, але цілковите розуміння має досягатися вже при першому прослуховуванні. Метрична форма має бути простою — такою, що не привертає до себе уваги, хоча повторення і рефрен можуть додавати творові ефекту заклинання.

...Вони (Кіплінґові балади. — М. С) виграють від читання вголос; вухо не потребує якихось попередніх навиків, аби легко за ними стежити. Ця простота заміру поєднується, однак, із неперевершеним даром слова, фрази, ритму. Немає поета, який би менше займався самоповторюванням. У баладі строфа не повинна бути задовгою, а ритмічна схема — заскладною; строфа має негайно сприйматися в цілому, рефрен може сприяти повторюваності, у межах якої можлива певна кількість ритмічних варіацій.

Різноманітність форм, які Кіплінґ примудряється вигадати для своїх балад, вражає: кожна з них чітка і якнайкраще пасує до змісту й настрою твору. І водночас його віршування не є аж занадто правильним: монотонний ритм існує там, де монотонність справді потрібна, проте й відхилення від класичних розмірів трапляються дуже часто».

Ці глибокі спостереження, однак, було зроблено лише 1941 року, вже після Кіплінґової смерті. Але ще задовго перед тим авторитет Кіплінґа-письменника почав неухильно надати. І, якщо перші Кіплінґові книжки зазнавали головним чином естетської критики, то на початку двадцятого сторіччя з'явилися вже значно вагоміші причини для звинувачень. Людство вступило в грандіозну смугу перетворень і потрясінь, на тлі яких Кіплінґ із його несхитною вірою в історичну місію Британії виглядав анахронізмом. Від письменника відсахнулася інтелігенція, а для повоєнних поетів-авангардистів з кола молодих тоді Т. С. Еліота та Езри Паунда, які тяжіли до складної рафінованої символіки, Кіплінґ, що говорив мовою мільйонів і для мільйонів, був не так митцем, як «бардом імперіалізму», будівничим Імперії на кшталт Сесіля Родса.

На жаль, цей одіозний ярлик набув власного життя вже на рівні міфу про «залізного Ред’ярда», дарма що один з його авторів, Т. С. Еліот, згодом чимало зробив для відродження доброго літературного імені Кіплінґа. Мусимо, отже, чітко сказа­ти, що Кіплінґ ніколи не був оспівувачем визискування колоніальних народів. «Тягар білої людини» означав для нього насампе­ред чесну, самовіддану, виснажливу і жертовну працю заради того, щоб, як вірив письменник, прилучити відсталі народи до сучасної цивілізації.

Між підкорювачами й підкореними на думку Кіплінґа мусив існувати своєрідний «моральний договір», а володарі мусили дотримуватися чіткого кодексу поведінки щодо підлеглих. Його лаконічно сформульовано у вірші «Нормани та сакси», вперше надрукованому 1911 року:

Мусиш вивчити їхню говірку, знати пісні та казки.

Не дозволяй нікому тлумачити їх балачки.

Хай відчують: ти їх розумієш, ти слово для них підшукав.

І слухай їх неквапливо, хоч як би ти не поспішав.
(…)

Приходь до них на свята, як рідний до столу сідай,

Дружи з простими попами, єпископів чемно вітай.

Не «я» і «ви, якісь там», а – «ми» і «наше» кажи,

Стримуй гнів, не займай посівів... І ніколи їм не бреши

(Переклад Марини Левіної)

Звичайно, така настанова ледве чи прийнятна на початку ХХІ, після появи праць класиків «постколоніальних студій». Проте підстав робити з автора кровожерного людиноненависника вона аж ніяк не дає.

Тим більш не дає для цього підстав знаменита «Балада про Схід і Захід», перші рядки якої («Захід є Захід, а Схід є Схід, і їм не зійтися вдвох, допоки Землю і Небеса на Суд не покличе Бог»), часто й абсолютно неправомірно висмикуються з контексту — на доказ начебто непереборного для Кіплінґа антагонізму двох різних світів з їхніми системами цінностей, поглядів і законів. Насправді ж уся балада — послідовне спростування цієї тези, палкий гімн силі людського духу, що дає змогу різним людям звестися над кастовими і національними забобонами й простягти один одному руки. Адже відразу за двома часто цитованими рядками йде їхнє заперечення:

Та Сходу і Заходу вже нема, границь нема поготів,

Як сильні стають лицем у лице, хоч вони із різних світів!

Кіплінґ зустрів Першу світову війну шовіністичним віршем-закликом. Але, дуже скоро пересвідчившись у цілковитій безглуздості цього кровопролитного бойовиська, він створив трагічні, сповнені гіркого сарказму «Воєнні епітафії» та «Гефсиманський сад». Зрештою, ще раніше тема тупої, безжальної і руйнівної ходи війни прозвучала в уривчастих і суворих рядках «На марші» — вірші, що навіть усупереч задумові його автора став одним із найсильніших антивоєнних творів європейської по­езії.

Після світової війни, на якій загинув і його син, Кіплінґ до самої смерті жив похмурим самітником, до мінімуму звузивши коло свого спілкування. До останнього дня він писав, але між ним і сучасниками вже звелася стіна глухого непорозуміння. Тому в написаному за три роки до смерті віршеві письменник просив своїх майбутніх читачів:

Наразі ж воскресять на мить

Мене чиїсь думки,

То прошу не мене судить,

А лиш мої книжки.

Але за Кіплінґового життя до цього прохання не прислухалися. 1936 року Англія віддала письменникові найвищу останню шану, але на його похорон до Вестмінстерського абатства не прийшов жоден більш-менш значний літератор. Для них Кіплінґ помер набагато раніше... І тільки за три роки по смерті «залізного Ред’ярда» його молодший сучасник і політичний антагоніст з табору тодішніх «лівих» Вістан Г’ю Оден мусив погодитися:

За стрункі простять рядки

Кіплінґу його думки...

Та минули літа, зникла з мап світу оспівана Кіплінґом Британська Імперія, і час, пригамувавши в творчості письменника нотки неприємної політичної тенденційності, лишив нам прекрасні новели й поезії, де звучить ясна віра в силу і мужність людини, в її здатність бороти труднощі на шляху до високої мети. Ідеал Кіплінґа — перемога активного творчого людського духу над усім закляклим і нерухомим,— із рідкісною силою стверджений насамперед його поезією, лишається близьким і зрозумілим для будь-якої епохи, і в цьому, напевно, й полягає таємниця високої внутрішньої напруги, з якою й тепер звучать нам поетові вірші. Не випадково до їх популяризації в сусідній Росії приклались такі прекрасні перекладачі, як М. Лозинський, М. Гумільов, С. Маршак, К. Симонов.

«Українському» Кіплінґові, на жаль, упродовж десятиліть щастило менше. Хоча одним з перших його перекладачів був (ще в міжвоєнні роки) львів’янин М.Рудницький, хоч пізніше до інтерпретації його поезій бралися С.Караванський, Д. Паламарчук, Є. Сверстюк, В. Стус (знаменно, що всі вони перекладали один і той самий знаменитий вірш “If” – «Якщо», будучи в’язнями радянських концтаборів), перша більш-менш презентаційна добірка Кіплінґових поезій з’явилася в часописі «Всесвіт» (ч.5) допіру «перебудованого» 1989 року.

На те були свої причини. Тавро «барда імперіалізму» надовго вилучило творчість Кіплінґа в «Радянській Україні» з нормального літературного обігу. Навіть казки з «Книги джунґлів» кваліфікувалися в СРСР часом як «апологія імперіалістичного хижацтва, мрія про людське суспільство, перетворене на звірину зграю, де єдиний закон — право хижака на здобич, де панують хаос, анархія та розвал, а жадоба вбивства і страх смерті замінюють усі суспільні зв'язки» (Р. Миллер-Будницкая. Поззия Рэдиарда Киплинга. — Ленинград, 1936).

Та коли у Москві й Ленінграді ще можна було подати Кіплінґа читацькому загалові, убезпечившись бодай отаким «невідпорним» аргументом: «Творчість Кіплінґа набуває для нас особливого інтересу як викінчене, високохудожнє втілення ідей і настроїв нашого ворога, як одне з найбільших досягнень поезії західного імперіалізму» (там само), то в Києві через значно тяжчі цензурні обставини вже сама така преамбула до московського чи ленінградського видання повністю виключала можливість друку.

Отже, ця книжка має на меті остаточно поховати міф про «людиноненависника», «оспівувача хижацтва», «барда імперіалізму», і натомість вперше подати українському читачеві широкий вибір кращих поезій Ред’ярда Кіплінґа – одного з найбільших письменників межі ХІХ і ХХ століть.
Максим Стріха
Переклади Максима Стріхи подаються за виданням: «Улюблені англійські вірші та навколо них», Київ «Факт». 2003.

Переклади Євгена Сверстюка подаються за виданням: «Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ – ХХ сторіччя» (укладач Д.С.Наливайко).– Київ: «Навчальна книга», 2002.

Переклади Марини Левіної, Євгена Сверстюка та Аттили Могильного подаються за виданням: «Всесвіт», ч. 5, 1989 рік.

Переклад Василя Стуса подається за виданням: Василь Стус «Палімпсест», Київ: «Факт», 2003.

Переклад Дмитра Паламарчука публікується за виданням: Д. Паламарчук «Збірка віршів та перекладів», Київ, Український Письменник, 1995.

Переклад Святослава Караванського люб’язно надано автором.

Переклади Леоніда Солонька подаються з люб’язної згоди його дружини.

Переклад Юрія Покальчука подається за виданням: «Сучасність», N11, 2008.

Переклади Віктора Марача, Володимира Чернишенка, Тараса Малковича, Олега Серединки та Михайла Карпового публікуються вперше.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Схожі:

Книга Богдан 2009 зміст prelude 10 Прелюд до «Департаментських пісеньок», переклав Максим Стріха 10 iconКнига Богдан 2011 Сектор поезієзнавства Інституту Івана Франка
Лучук І. Дочка Агасфера: поезія. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2011. – 208 с. – Серія «лугосад»
Книга Богдан 2009 зміст prelude 10 Прелюд до «Департаментських пісеньок», переклав Максим Стріха 10 icon№ уроку Тема уроку, практична робота Орієнтовний зміст Дата
За підручником: Трач С. К., Резніченко М.І. Образотворче мистецтво: підручник для 1 кл загальноосвітніх навч закладів. – Тернопіль:...
Книга Богдан 2009 зміст prelude 10 Прелюд до «Департаментських пісеньок», переклав Максим Стріха 10 iconІсторія запорізьких козаків том 1 том перший з російської переклав Іван сварник
Книга є найбільш повним історичним дослідженням, що охоплює період 1471—1734 рр. На багатому документальному матеріалі в популярній...
Книга Богдан 2009 зміст prelude 10 Прелюд до «Департаментських пісеньок», переклав Максим Стріха 10 iconНавчальна книга богдан
Бібліотека світової літератури для дітей у 100 томах "світовид" заснована 2004 року
Книга Богдан 2009 зміст prelude 10 Прелюд до «Департаментських пісеньок», переклав Максим Стріха 10 iconТехнологія витинанок
Мельник В. М., Трач С. К. Витинанки на уроках образотворчого мистецтва: Навчальний посібник. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан,...
Книга Богдан 2009 зміст prelude 10 Прелюд до «Департаментських пісеньок», переклав Максим Стріха 10 iconБогдан Мельничук ¾ письменник, редактор, журналіст, краєзнавець
Ліберний О. П¢ята вежа Богдана Мельничука [Текст] : [презент. Бп “Богдан Мельничук ¾ письменник, редактор, журналіст, краєзнавець”...
Книга Богдан 2009 зміст prelude 10 Прелюд до «Департаментських пісеньок», переклав Максим Стріха 10 iconКнига національної освіти україни київ 2009 ббк
Біла книга національної освіти України / Акад пед наук України; за ред. В. Г. Кременя. – К., 2009
Книга Богдан 2009 зміст prelude 10 Прелюд до «Департаментських пісеньок», переклав Максим Стріха 10 iconКнига перша 12 Книга друга 26 Книга третя 47 Книга четверта 69 Книга п’ята 89 Книга шоста 113 Книга сьома 123
На той час він уже набув певних знань з медицини та лікарської практики, оскільки був своєму батькові за помічника. Опікун Арістотеля...
Книга Богдан 2009 зміст prelude 10 Прелюд до «Департаментських пісеньок», переклав Максим Стріха 10 iconІнструкція пo застосуванню Бактерину для сої Загальні відомості
Адіфур, Гаучо, Круізер 350 fs, fars, Хінуфур, Фуранад 35 ст) та фунгіцидів (Тачигарен. Тмтд. Максим ап, Максим XL 035 F3, Вітавакс...
Книга Богдан 2009 зміст prelude 10 Прелюд до «Департаментських пісеньок», переклав Максим Стріха 10 iconКультурний центр України в Москві москва олма медіа Групп 2008
...
Додайте кнопку на своєму сайті:
ua.convdocs.org


База даних захищена авторським правом ©ua.convdocs.org 2014
звернутися до адміністрації
ua.convdocs.org
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Випадковий документ

опубликовать
Головна сторінка