Пошук навчальних матеріалів по назві і опису в нашій базі:

1. Проблема праісторії та витоків української культури




2.45 Mb.
Назва1. Проблема праісторії та витоків української культури
Сторінка10/48
Дата конвертації29.11.2012
Розмір2.45 Mb.
ТипДокументы
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   48

10. Міста як культурні та політичні центри Київської Русі.



У розвитку культури Русі проявлялися як загальні закономірності, так і національні особливості. Її основа – самобутня культура східнослов’янських племен. Принциповим рубежем у розвитку культури стало прийняття християнства. Значним був вплив візантійської культури. На відміну від Західної Європи, на Русі держава не підпала під владу церкви, і, відповідно, в культурі світські елементи були сильнішими. Намітилася прогресивна тенденція диференціації духовної культури. У відносно короткі терміни Київська Русь зробила величезний крок, вийшовши на загальноєвропейський культурний рівень, а в деяких її сферах перевершивши його. Нові віяння в культурі, більша регіональна своєрідність з’явилися у зв’язку з феодальною роздрібненістю. Однак для закріплення і розвитку культурної динаміки Русь потребувала відновлення політичної єдності.

Відбувалося швидке зростання міст. Якщо ще в VI столітті готський історик Йордан писав, що у слов’ян «замість міст ліс і болота», то в IX столітті скандинави називали Русь Гардарікою – «країною міст». До початку Х століття в літописах згадуються понад двадцять міст, до XII століття – біля двохсот, а перед татаро-монгольським нашестям – вже більше трьохсот міст і фортець. Велич столиці давньоруської держави настільки вражала сучасників, що Київ часто називали «суперником Константинополя». Так, європейський хроніст Тітмар Мерзебурзький у своїй хроніці 1018 року пише про Київ як «столицю королівства, велике місто, в якому понад 400 церков, 8 ринків, незліченна кількість мешканців». Завдяки зручному географічному положенню Київ швидко розрісся, перетворившись на торговий та культурний центр Київської Русі. 988 року князь Володимир хрестив Русь, і з тих часів Київ називають колискою православного християнства. 1240 року під час татаро-монгольського завоювання місто було повністю зруйноване, однак за певний час відродився з руїн.

Виникнення міст. Відокремлення ремесла від землеробства, концентрація ремісників у поселеннях, розвиток торгівлі призвели до утворення на Русі міст. У VI–IX ст. це були "гради" (городища) – невеликі укріплені поселення як центри землеробської округи. Частина з них перетворилася на міста – ремісничо-торгові осередки і адміністративно-політичні центри земель. «Гради» (городища) – своєрідні зародки майбутніх міст – виникають у східних слов’ян ще в VI ст. Тоді вони виконували роль міжплемінних центрів з обмеженими функціями – пунктів збору данини, прикордонних укріплень, місць общинних культових зібрань тощо. Поступово під впливом посилення державних структур, бурхливого розвитку ремесла та торгівлі малочисельні тимчасові поселення перетворюються на постійні залюднені міста, що стають економічними, політичними, адміністративними та культурними центрами, своєрідними вузлами зв’язку Давньоруської держави. Літописи повідомляють, що в IX–X ст. існувало понад 20 міст (Київ, Чернігів, Білгород, Вишгород, Любеч та ін.). У XI ст. згадується ще 32 міста. Причини виникнення міст: 1) об’єднувалися навколо княжих дворів (Київ, Чернігів); 2) засновувалися князями(Юріїв); 3) виникли зі сторожових фортець; 4) Були центрами племінних княжінь. Напередодні монгольської навали на Русі налічувалося понад 300 «градів», з яких майже 100 були справжніми містами. У зв’язку з цим не дивно, що варяги ще на межі IX–X ст. називали Русь «Гардаріки» – країна міст (замків).

Дитинець – центральна укріплена частина міста в Давній Русі. У дитинці розміщувалися князівські та боярські двори, житла військових та духовенства, міські собори. Там зосереджувалися органи влади і управління. Після запровадження християнства в Києві розмістилася резиденція глави Руської церкви – митрополита.

Окольний град займав більшу частину давньоруського міста, де мешкали ремісники й торговці, розміщувалися боярські садиби, церкви, монастирі. Окольні гради у великих містах сягали 100 га і були укріплені міцними валами й стінами – основною оборонною лінією. Вулиці здебільшого сходились до брам.

Новий етап розвитку монументальної архітектури на Русі репрезентують будівлі «міста Ярослава» у Києві. В цю добу давньоруське зодчество набуває чітких національних рис. Це засвідчує такий шедевр архітектури першої половини XI ст., як Софійський собор (1037). Величні і гармонійні архітектурні форми, пишне внутрішнє спорядження храму захоплювали сучасників.

Структура міста в Київській Русі мало чим відрізнялася від західноєвропейської. Місто або замок був одночасно резиденцією князя чи боярина і укріпленням на випадок нападу. Роль цієї частини міста особливо зросла під час феодальних міжусобиць. Ремісничі майстерні, житлові будинки та інші споруди розміщувалися навколо замку в передмістях. Економічним осередком і центром громадського життя міста був "торг" – ринок. Міста належали удільним князям, великим боярам, були центрами ремісництва і торгівлі для сільської округи, що тяжіла до них. Міста зберігали зв’язок із сільським господарством. Ремісники і купці розводили велику рогату худобу, коней, кіз, овець, свійську птицю. За містом були угіддя, що їм належали. Тут вирощували сільськогосподарські культури, заготовляли сіно, виділяли пасовища тощо. Житлові будинки ремісників майже не відрізнялися від селянських хат.

У кінці XII ст., за даними М. Грушевського, найбільшим містом був Київ, де проживало близько 100 тис. чол. Особливо він зріс при правлінні Ярослава Мудрого. Було збудовано Софіївський собор, багато церков. Київ залишався більше адміністративним і торговим центром, ніж ремісничим. Тут було численне купецьке населення. До другої половини ХІ століття місто було військовим або адміністративним центром. Але вже в останній чверті ХІ століття тут концентруються ремесла й торгівля, воно набуває ознак культурно-політичного центру. Металургія та виробництво сукна давали конче необхідні суспільству продукти, потреба в цих продуктах стимулювала розвиток відповідних ремесел. Місто як осередок ремісничого виробництва дедалі більше унезалежнюється від землеробства, а отже дедалі менше залежить від класичних феодальних відносин. Цей процес прискорював перехід до зв’язку зі споживачем через ринок, початок формування міжнародного ринку та мережі трансєвропейських торгових шляхів. Досить швидко місто починає формувати й свою культуру, власну систему цінностей. З’являються фахівці нового типу – юристи, лікарі, вчені, відносно незалежні від монастирської культури. У результаті раціоналізації теології виникає й своєрідне світське богослов’я, а разом з ним і новий тип єресей, що живилися соціальними негараздами середньовічного міста. Міське життя породило університети й нецерковні, часто приватні, школи, які виникали навколо того чи іншого вчителя. Саме вони забезпечували подальший розвиток і повсюдне поширення знань. Розвитком цих шкіл опікували міські власті, й хоч церква контролювала його, це їй було дедалі важче робити. Наукова освіта в цих школах брала гору над теологічною. Одна по одній виникали юридичні школи. Потреба в правових знаннях зростала разом з ускладненням економіки й громадського життя. Деякі з міських нецерковних шкіл ще у ХІІ столітті перетворились на сукупність корпорацій учителів та учнів. Пізніше вони дістали назву університетів. Серед міст, сполучених мережею торгових шляхів, виділялись перед усім ті, що були не лише посередниками, а й мали велике виробництво. Розвиток міста впливав і на село: в селян з’явились гроші, сеньйорів дедалі більше влаштовував грошовий оброк, і це заважало прикріпляти селян до землі.

1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   48

Схожі:

1. Проблема праісторії та витоків української культури icon1 Проблема праісторії та витоків української культури
Ця культура характеризується цілісністю й самобутністю. На її основі виникла культура Київської Русі
1. Проблема праісторії та витоків української культури iconПитання до іспиту з курсу «Історія української культури» Поняття «культури»
Трипільці: археологічна культура чи цивілізація. Проблеми витоків української культури
1. Проблема праісторії та витоків української культури iconВиховна година на тему „Державна символіка Учитель
Тому і зрозуміло, чому останнім часом ми все частіше звертаємося до витоків нашої української духовності, прагнемо стати учасниками...
1. Проблема праісторії та витоків української культури iconПерелік екзаменаційних питань з курсу «історія української культури»
Місце української культури в контексті світової. Основні риси української культури
1. Проблема праісторії та витоків української культури iconПроблема реконструкції мови трипільської культури
Україною незалежності помітно посилився інтерес І представників різних наук, І широкої громадськості до джерел І найдавніших етапів...
1. Проблема праісторії та витоків української культури iconІсторія української культури
Дисципліна містить у собі теорію культури, з’ясування соціокультурної динаміки, основи культурогенезу, концептуальний аналіз світоглядних...
1. Проблема праісторії та витоків української культури iconПрограма навчальної дисципліни Історія становлення, розвитку і надбань української культури. Тема Предмет та завдання курсу "Історія української культури". Феномен та витоки української культури
Тема Предмет та завдання курсу "Історія української культури". Феномен та витоки української культури
1. Проблема праісторії та витоків української культури iconЛекція №1 Тема: Вступ до курсу "Історія української культури" План Поняття і сутність культури. Функції культури
Приступаючи до вивчення предмету Історія української культури ми повинні чітко з’ясувати суть поняття культура, національна культура,...
1. Проблема праісторії та витоків української культури iconСумський державний університет
До витоків українського письменства” / До Дня української писемності та мови. Перегляд періодичних видань
1. Проблема праісторії та витоків української культури icon„Історії української культури”
Комплект методичного забезпечення з курсу «Історія української культури» І. Структура залікових кредитів дисципліни
Додайте кнопку на своєму сайті:
ua.convdocs.org


База даних захищена авторським правом ©ua.convdocs.org 2014
звернутися до адміністрації
ua.convdocs.org
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Випадковий документ

опубликовать
Головна сторінка