Пошук навчальних матеріалів по назві і опису в нашій базі:

Самчук Роман «Марія»




428.95 Kb.
НазваСамчук Роман «Марія»
Сторінка1/3
Дата конвертації30.11.2012
Розмір428.95 Kb.
ТипУрок
Зміст
Урок перший.
Урок третій.
Урок п’ятий.
Вид аналізу
2. Жанр твору
3. Вибір імені
4. Особливості композиції
Запитання до учнів
Тези статті Уласа Самчука
Підсумки уроку
Домашнє завдання
Другий урок
Форма роботи
1. Закони роду і народної моралі в романі «Марія»
2. Національне розуміння щастя, смислу життя
3. Проблема деформації особистості
4. Проблема кохання в романі «Марія»
5. Однією з проблем твору
Третій урок
Підсумки уроку
...
Повний зміст
  1   2   3
Матерям, що загинули голодною смертю

на Україні в роках 1932 – 1933.

У.Самчук
Роман «Марія» написано у 1934 році і присвячено українському селу, матерям, які загинули від голоду в 1932 – 1933 роках. Твір став страшним за своїм трагізмом обвинуваченням більшовицької системи. Роман написано по гарячих слідах подій. У світі, та й в інших місцях Радянського Союзу мало знали про голодомор, оскільки офіційна пропаганда його замовчувала. Люди не могли вирватися з голодуючих районів, бо всі шляхи перекрили війська. І треба було мати неабияку мужність, щоб у той час підняти свій голос на захист затурканого, замордованого українського селянства.

Хоч роман і не великий за змістом, але на вивчення його відводжу 5 уроків. Така кількість часу забезпечить добре знання учнями тексту і розуміння проблем, порушених у ньому. Кожен урок намагаюся проводити по-різному, нетрадиційно.

^ УРОК ПЕРШИЙ. Урок-бесіда на тему: «Одвічна боротьба добра і зла в романі Уласа Самчука «Марія».

УРОК ДРУГИЙ. Урок-семінар «Проблеми духовності українців» (за романом Уласа Самчука «Марія»).

^ УРОК ТРЕТІЙ. Інтегрований урок «Картини голодомору в романі Уласа Самчука «Марія».

УРОК ЧЕТВЕРТИЙ. Урок-подорож з елементами дослідження «Елементи народознавства в романі «Марія».

^ УРОК П’ЯТИЙ. Урок з елементами диспуту «Система образів у романі «Марія» Уласа Самчука».
ПЕРШИЙ УРОК

ОДВІЧНА БОРОТЬБА ДОБРА І ЗЛА В
РОМАНІ У.САМЧУКА «МАРІЯ»


(урок-бесіда)
Мета: розкрити через одвічну боротьбу добра і зла, яка точиться як у суспільстві, так і душах людей, проблематику роману. Виховувати почуття національної самосвідомості.

^ Вид аналізу: проблемно-тематичний.

Хід уроку


  1. Життєва основа твору

Це перший роман в українській і світовій літературі про голодомор. Присвячений українському селу. Автор охоплює події світової війни, революції, громадянської війни, колективізації і голодомору. Це твір-обвинувачення більшовицької системи.

Написаний за кордоном безпосередньо по гарячих слідах страшної катастрофи. Роман цей про долю жінки-матері є видатним художнім досягненням в українській літературі. У ньому вперше оприлюднено сенсаційну для свого часу тему – сувору правду про голодомор 1932-1933 років, що виник внаслідок примусової колективізації й знищення більшовиками справжніх господарів землі, споконвічних духовних і моральних традицій, які були каталізаторами життя людини-трудівника, менталітету нашого народу і, врешті, самого існування.

Людина і земля, воля і праця – проблеми в літературі не нові: чи то твори зарубіжної класики («Селяни» О.Бальзака, «Земля» Е.Золя), чи художні шедеври українського письменства («Fata morgana» М.Коцюбинського, «Земля» О.Кобилянської, новели В.Стефаника, романи М.Стельмаха, кіноповісті О.Довженка).

^ 2. Жанр твору (пояснює вчитель)

Агіографічний художній життєпис Святих подвижників християнської церкви. Ознаки агіографії – чітка часова хроніка життя.

^ 3. Вибір імені (учитель запитує, чому автор назвав героїню Марією)

Марія – це ім’я Богородиці. Божа мати, вбита штучним голодом в Україні в 30-х роках. Що може бути жахливішим для християнського світовідчуття народу?

Марія має багато спільного з трагічними образами народних пісень, дум, творів Шевченка, Марка Вовчка, Панаса Мирного. Вона – образ-символ, символ багатостраждальної, сплюндрованої України. Доля Марії, її доньки з маленьким дитям, трьох синів – це доля України та її дітей, кожному з яких визначений свій шлях. Страд­ницький чи ганебний, але трагічний.

^ 4. Особливості композиції (з’ясовують ра­зом)

Автор використав засіб обрамлення. Любов, випробування, страждання, болі, муки проходять крізь пам’ять конаючої з голоду жінки, що втратила все: чоловіка, дітей, оселю, майно.

^ Запитання до учнів:

Роман «Марія» – це конкретна історія конкретного життя чи щось значно більше?

Більше, бо в цьому творі на прикладі однієї родини показано трагедію всієї української нації, а в образі Марії автор змалював долю тисяч жінок (наприклад, в романі В.Барки «Жовтий князь» образ Дарії Олександрівни схожий з об­разом Марії).

Що є добром для українського селянина?

Мати землю, працювати на ній. Бути господарем. Це мрії багатьох героїв літературних творів (наприклад: Андрія і Маланки Воликів з повісті

М.Коцюбинського «Fata morgana»).

Доведіть, що найбільшою цінністю для селянина була земля.

Селянин споконвіку був пов’язаний із землею. Вона була для нього основою життя. Наприклад, для Корнія. Уривок з твору:

«Широкою твердою ходою йде Корній поміж пашнями, дивиться на повільні хвилювання роз­логих полів, слухає невтомні видзвони птахів над собою, сильними грудьми вдихає ніжний воздух. Нема тут кінця, нема краю. Честь тобі, Корнію, Сам Бог з тобою нерозлучно там на полях з вітром, з просторами неба, з сонцем. Сам Бог. І скільки разів буває, що Корній без ніякої причини стає, знімає кашкет і хреститься. Чого Корній хреститься? Чує радість, чує велич, чує присутність вищої, вічної сили».

Чому на душі весело?

Бо відчуває себе хазяїном на цій землі. Пра­цює. Праця приносить щастя, коли вона до душі. Це «сродна» праця. Ідею «сродної» праці прого­лосив Г.Сковорода у байці «Бджола і Шершень».

Що відчувають герої твору, працюючи?

Щастя. Марія з дитячих років працює. Спо­чатку праця була потребою, засобом до вижи­вання, а згодом – основою життя.

Пригадайте, як вона працює, коли стає господинею, дружиною Корнія?

Вона впертою працею, самовідреченням до­билася, нарешті, права бути законною власністю свого чоловіка. Не чула границь радості. Марія жне жито, пшеницю.

В снопах Демко. Вона на хвилинку відір­веться, нагодує його і жне далі.

Як розуміли герої твору «нормальне життя»?

Марія і Корній хотіли мати гарне госпо­дарство. Працювали наполегливо. Марія ходила на заробітки, жала «на десятий сніп».

Висновок учителя: отже, для щастя селянина, для «нормального життя» потрібно було не так і багато. Це мати землю, працювати на ній, ростити дітей, дбати про своє господарство. А також вірити в Бога.

А що було злом ?І хто його уособлює?

Більшовики. Їхня «нова мораль». Вони люто боролися з церквою. Кричали «Бога немає». Палили церкви, нищили образи. А якщо немає Бога, значить немає гріха і покарання за гріх. Все дозволено. Все можна.

А уособлює це зло в собі син Марії Максим, який став переродженцем. Який одяг шкірянку, взяв пістолет і почав стріляти образи в хаті свого батька, а потім вигнав батьків з хати, а сам написав таку заяву: «Я, Максим Корнійович Перепутька, відмовляюсь від своїх батьків-кулаків, які ціле своє життя були врагами робочого класу...»

Як автор показує господарювання біль­шовиків?

Уривок з твору. «Коли хочуть селянам дати землю – правильно. Селянам надо землі... А далі закройсь!»

Вчитель:

Отже, ми бачимо, що завжди поруч з добром має місце зло, яке шкодить йому, заважає жити нормально, щасливо. І саме цим злом була і перша світова війна, яка забрала Маріїного сина Демка, і громадянська війна, яку називають братовбивчою. Саме такою показав її Яновський в романі «Вершники», коли на полі бою зустрічаються сини одного батька і матері. І вбиваючи один одного, пригадують батьківський заповіт: «Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду». Так само і в романі «Марія»: Максим і Лаврін стають ворогами, бо стоять на різних позиціях.

Кого ж породила більшовицька мораль?

Моральних калік, які відреклись від Бога, від роду, від праці. Відбулась

деформація україн­ського національного характеру.

Чому ж український селянин не про­тистояв більшовизму?

Український селянин споконвіку був пов’яза­ний з землею. Але одного він не розумів, що вільна праця на своїй землі можлива лише у власній державі. У Корнія є поле. А решта його не цікавить. Він говорить, що хай чорт прихо­дить, аби влада як слід була та можна було працювати. Про власну державу він не думав. «Сіяти он треба, а вони Україну якусь видуму­ють». І таких у селі більшість.

Чого позбавлений селянин?

Національної свідомості і гідності. І це одна з причин трагедії.

Вчитель:

Бо чесний, але темний селянин, позбавлений національної самосвідомості, залишився сам на сам зі злом, яке прийшло на землю. Було багато різних соціалістичних агітаторів, а про україн­ську справу не говорили.

Учитель звертається до статті Уласа Самчука «Народ чи чернь» і зачитує уривки, в яких гово­риться про національну свідомість українців.
^ Тези статті Уласа Самчука

«Народ чи чернь» 1941 р.

  • Почувати себе людиною, почувати себе тим, як ще колись казали, пер-

шим творінням Найбільшого Творця, почувати себе свідомим у всіх своїх вчинках та поступуваннях – ось основ­на заповідь людини-європейця. Зламати цю за­повідь – значить зламати самих себе, це значить перекреслити своє моральне обличчя.

– Основою життя є не клас, а людина. Неваж­ливо, до якого класу належить порядна, творча, свідома людина. Важно, щоб вона такою була.

– Найбільшим нещастям українського народу було те, що ціла його істо-рія – перманентне намагання зробити з нас не те, чим призначила нас природа. Втручалися до нашої рідної мови. Втручалися до нашого побуту. Втручалися до нашого господарства. Всяка влада, яка тільки не була на нашій землі, нічим іншим не займалась, а лише доводила нам, що ми – не ми, а щось інше. Це було постійне ламання нас, нищення нас. І тоді ніде інде, лише у наших містах, наших селах, наших школах, наших родинах нам залазили у саму душу, плювали там на все, що є для нас святого, не давали змоги боронитися.

– Наслідки з усього цього такі, що величезна частина нашого, особливо міського, населення з національного погляду являє собою не що інше, як юрбу, що не належить ні до якого народу, що не має нічого святого, що не говорить ніякою мовою. Це не є народ. Це – чернь. Це безлика, без’язична юрба. Особливо це стосується нашої молоді, яка з національного погляду – саме велике порожнє місце. Соромно, боляче і огидно бачити таке явище на європейському суходолі: на берегах Дніпра, на вулицях Києва.

– Це боляче ранить наше людське само­любство. Це принижує нас в очах свідомих чужинців. Це явище – перше і основне зло, яке треба вирвати з коренем. Тому – не все одно, хто ми, як говоримо, яким богам молимося, які
книжки читаємо. Не все одно, якими іменами названі вулиці наших міст.

– А коли все одно, то це значить, що ми не народ, не якась спільна історична збірна сила, а невиразна юрба, сіра маса, вічно принижена без всяких ідеалів чернь.
^ Підсумки уроку

  1. Що ж потрібно нам робити для того, щоб мати в собі почуття націо- нальної свідомості? (Учні відповідають, висловлюють свої думки, посилаючись на вивчений твір). Учні називають проблеми, які порушив автор у творі і обирають теми майбутніх рефератів.

  2. Вчитель читає вірш Віктора Баранова «До українців».

До українців

Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,

Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній

сторінці:

Де той рік, де той місяць, той проклятий

тиждень і день,

Коли ми, українці, забули, що ми – українці?

І що є в нас душа, повна власних чеснот і

щедрот,

І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в’ється,

І що ми на Вкраїні – таки український народ,

А не просто юрба, що у звітах населенням

зветься.

І що хміль наш – у пісні, а не у барилах вина.

І що щедрість – в серцях, а не лиш у

крамничних вітринах.

І що є у нас мова, і що українська вона,

Без якої наш край – територія, а не Вкраїна.

Я до себе кажу і до кожного з вас: – Говори!

Говорімо усі, хоч ми й добре навчились мовчати!

Запитаймо у себе: відколи, з якої пори

Почали українці себе у собі забувати?

Запитаймо про те, як ми дружно дійшли

до буття,

У якому свідомості нашій збагнути незмога,
Чом солодшим од недуг нам видався час

забуття

Рідних слів, і пісень, і. джерел, і стежок від

порога.

Українці мої! То вкраїнці ми з вами – чи як?

Чи в «мовчалах» і вмерти судила нам доля

пихата?

Чи в могили забрати судилось нам наш переляк,

Що розцвів нам у душах смиренністю «меншого

брата»?
Українці мої! Як гірчать мені власні слова...

Знаю, добре, що й вам вони теж – не солодкі

гостинці.

Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива,

Коли бачу, як люто себе зневажають вкраїнці.

Я вже й сам ладен мовить:

«Воно тобі треба!.. Стерпи!»

Тільки ж хочу, вкраїнці, спитати у вас нелукаво:

Ради кого Шевченкові йти було в Орські степи?

Ради кого ховати свій біль за солдатську

халяву?

Та хіба ж не впаде, не закотиться наша зоря,

І хіба не зотліє на тлін українство між нами,

Коли навіть на згарищі долі й зорі Кобзаря

Ми і досі спокійно себе почуваєм хохлами?

Українці мої! Дай вам, Боже, і щастя, і сил,

Можна жити й хохлом, і не згіркне від того

хлібина.

Тільки хто ж колись небо нахилить до ваших

могил,

Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна...

Віктор Баранов
Вчитель:

Яку б ви дали відповідь на слова П. Тичини, які послужили епіграфом до нашого уроку?

^ Домашнє завдання: підготувати виступи до уроку – семінару «Пробле -матика роману «Марія».

Теми рефератів:

  1. «Закони роду і народної моралі в романі У.Самчука «Марія».

  2. «Проблема деформації особистості».

  3. «Національне розуміння щастя, смислу життя».

  4. «Проблема кохання в романі Уласа Самчука «Марія».

5. «Віра в Бога і потреба спокути гріха».
^ ДРУГИЙ УРОК
ПРОБЛЕМИ ДУХОВНОСТІ УКРАЇНЦІВ У
РОМАНІ УЛАСА САМЧУКА «МАРІЯ»


(урок-семінар)

Мета: розкрити основні проблеми духовності укра­їнців, порушені автором у творі.

Виховувати риси української ментальності.

^ Форма роботи: учнівські повідомлення, ко­ментоване читання.
Хід уроку


  1. Повідомлення теми і мети уроку.

  2. Вступне слово вчителя.

Ви прочитали роман «Марія», розглянули ос­новну проблему – це проблему боротьби добра і зла – і побачили, що з цією основною пробле­мою пов’язано ряд інших. І однією з найважли­віших є проблема духовності. Бо саме на сучас­ному етапі вона набула досить вагомого зна­чення або, як кажуть, є актуальною.

Учні виступають із своїми повідомленнями, які розкривають проблему духовності українців.

На дошці записані проблеми твору:

  1. Закони роду і народної моралі.

  1. Національне розуміння щастя, смислу життя.

  1. Проблема деформації особистості.

  2. Проблема кохання.

  3. Віра в Бога і потреба спокути гріха.


Фрагменти учнівських виступів:

^ 1. Закони роду і народної моралі в романі «Марія»

В українських родинах панувала взаємна повага. Діти шанували батьків, усталеною була шаноблива форма звертання до них на «Ви».

Мати завжди була у великій пошані. Марія поважала свою матір, бо привітним і шаноб­ливим було оточення, в якому жила. На весіллі її обдаровують. Вона цілувала кожного в уста, а до Мартина схилилася як до батька і поцілувала в руку.

Високо цінували в народі честь сім’ї і роду. Коли Марія забуває про обов’язки дружини, веде розпусне життя, люди обурюються.

У сільській громаді завжди осуджувалась поведінка, що не відповідала основам народної моралі. Як безсоромний, оцінюється вчинок Ма­рії, коли вона, заміжня жінка, відійшла від кола своїх ровесників, занедбала родинні обов’язки.

Вихована в строгих вікових традиціях, вона на деякий час перестає себе контролювати. Гнат допомагає їй повернутись у лоно родини. Ми бачимо, як Марія терпляче боролась за Корнія. І своєю працею, терпінням, витримкою вона зумі­ла повернути Корнія в річище народної моралі. Створивши сім’ю, Корній в усьому дотриму­ється народних традицій. Привчав дітей до пра­ці. Бо саме щоденна праця і була основним ви­хователем людини.

Вчитель узагальнює виступ учня, робить висновки, ставить запитання, доповнює.

^ 2. Національне розуміння щастя, смислу життя

Для героїв твору найбільшим щастям, смис­лом життя було мати власну землю, працювати на ній, піклуватись про власне господарство.

Праця була мірилом цінностей. Праця дик­тувала обов’язки і права кожного члена родини. А особливо праця на землі. Ставлення до землі має бути святим. Щоб вона родила, треба оброб­ляти її. Робота, виконана на совість, приносила людям щастя.

«Які це були гарні роки. Кожний схід сонця приносив працю, захід –відпочинок. Ростуть діти. Прибуває потроху землі. За хатою посадив­ся новий садок і маленькі щепи. Минуло п’ять років – і Корній господар. Корній з широкою бородою. Корній почесний чоловік у громаді».

«Все більше пізнається смак і радість праці, відходять і забуваються босяцькі звички. Земля втягує в своє нутро і наповнює жили, розум, все єство…"

^ 3. Проблема деформації особистості

Коли людина відступає від усталених віками традицій, зневажає працю, не поважає батьків, насміхається над традиціями, вона запрограмо­вана на руйнування.

І саме таким є Максим, син Марії. «Він звик щодня бігти на вулицю, видерти кубло птаха, обірвати чужу яблуню чи грушу, зробити комусь пакость. О, на це Максим перший майстер.

З дитинства ледачий, відмовляється пра­цювати, називає роботу в господарстві «службою батькові». Подався до міста, влаштувався лаке­єм.

Ця аморальність призводить до того, що такі, як Максим, руйнують у селян почуття госпо­даря, сіють страх, заводять дикі порядки. «Соціа­лізм несе нове життя. Жінка не буде більше рабою чоловіка. З ким захоче, з тим і спатиме. Вінчатися не потрібно. Все то забобони, видума­ні попами. Любов всяка і тому подібне існує. Є тільки задоволення полових потреб», – так гово­рить Максим.

Як ми знаємо, народна мораль вимагає ша­нобливого ставлення дітей до своїх батьків. Ця прадавня етична засада втілена в Заповідях Гос­подніх. Одна з них така: «Шануй батька свого і матір свою».

І що ж ми бачимо в романі «Марія»?

Один із синів, Максим, при радянській владі, не здригнувшись, пише таку заяву: «Я, Максим Корнійович Перепутька, відмовляюсь від своїх батьків-куркулів, які ціле життя були врагами робочого класу: стояли на засадах власності і навіть тепер не зрікаються тих своїх ганебних засад. Також осуджую, п’ятную і вимагаю суворої кари своєму бувшому братові Лаврінові, який став до послуг петлюрівської контррево­люції та своєю злочинною діяльністю свідомо шкодив ростові соцбудівництва нашої квітучої батьківщини.»

Максим топчеться по народних звичаях, зне­важає життя батьків, яке минуло в тяжкій праці, не шанує їхньої старості, виганяє їх з власної хати.

^ 4. Проблема кохання в романі «Марія»

Ця одвічна загальнолюдська проблема займає в романі «Марія» не останнє місце.

Марія вийшла за Гната, хоч і не кохала його. Але Гнат, люблячи Марію всім серцем, хотів запалити в її душі вогник любові до себе. Він з книжки їй читає, і до роботи не допускає, і піклується. Доглядає її, як малу дитину.

І Марія хотіла б його покохати. І коли в них народилась перша дитина, Марія в турботах за неї по-іншому ставилась і до Гната, а коли дити­на помирає, в душі Марії відчувається така пуст­ка, що вона зрозуміла: ніколи вона не покохає Гната.

Але коли з’явився Корній, Марія йде на рішу­чий крок. Вона протестує проти самої себе, про­ти цілого світу. Вона зустрічається з Корнієм. А згодом вона холоднокровно кидає Гната і йде до Корнія. Терпить і образи, і стусани, але мусить мовчати. Бо сама обрала собі таку долю. І ми бачимо, як любов здатна творити чудо. Марія своєю любов’ю зуміла завоювати любов і повагу Корнія і всього села.

Гнат вдається до помсти, спаливши все добро Марії. А Марія здогадується, хто це зробив, але мовчить, бо вважає себе грішною і думає, що це так Богу треба покарати її. І бачимо, як Гнат шукає розраду в Біблії, яка допомагає йому. І все ж таки Гнат, відчуваючи провину перед Марією і гріх перед Богом, приходить до вмираючої Марії і говорить: «Цілую руку матері! Цілую святість велику! Цілую працю! Маріє! Маріє!»

^ 5. Однією з проблем твору є відображення такої риси української ментальності, як віра в Бога і потреба спокути гріха. Дійсно, наші предки були людьми віруючими. В кожнім селі була церква, а в кожній хаті на покуті висіли образи. Автор показує нам Корнія, який до церкви не ходив, але щоразу, ідучи на поле, ставав на коліна і хрестився. Бо для нього Бог був там, на його власній землі. Дійсно, Бог був скрізь, люди відчували його присутність у своє­му житті завжди.

Коли помирає в Марії дитина, священик гово­рить: «Ми можемо плакати, можемо ламати руки з розпачу, але воля Всевишнього є неухильна. Певно, так є ліпше. Так хоче найвища віра».

І ми бачимо, як Гнат, якого покинула Марія, знаходить розраду, читаючи Біблію. А також він приходить до монастиря, стає провідником слова Божого.

Марія, порушивши принципи народної мора­лі, коли пішла до Корнія, весь час відчуває себе винною. І тому всі негаразди, яких вона зазнає, зважає волею Бога. А значить, терпить все покірно.

І, звичайно, кожен гріх потребував спокути. І тому спокутують свої гріхи і Марія, і Гнат, який приходить до вмираючої Марії і просить прос­тити його. «Маріє, висповідай мене. Даруй усе, що зробив тобі у дні молодості. Ах, яке маленьке наше життя! Ах, яке маленьке. От пережив, і що ж далі? Прости мене, Маріє, раз, другий і третій».

Вчитель підсумовує виступи учнів, виставляє оцінки.

Підсумки уроку: назвати ще раз основні проблеми, порушені автором у творі.

Учні називають такі з них:

1. Любов до землі, до праці як основи життя.

2. Віра в Бога.

3. Національне розуміння щастя, смислу жит­тя.

4. Розуміння гріха та неминучості покарання за нього.

5. Потреба спокути.

6. Аполітичність, брак національної само­свідомості.

7. Деформація українського національного характеру.

  1. Батьки і діти.

  2. Більшовицька система очима Уласа Самчука.

  3. Проблема кохання, сімейного щастя.

  4. Мова.

  1. Солдатчина.

  2. Геноцид та репресії, влада, голод, добро і зло.


Домашнє завдання: виділити в романі епізо­ди, які розкривають картини голодомору в укра­їнському селі.
ДОДАТОК

Запитання для роботи з картками

1 варіант

  1. Назвіть головні проблеми і сюжетні лінії роману.

  2. Які цінності сповідують герої роману?

  3. Чому, назвавши роман ім’ям головної геро­їні, Самчук присвячує його «матерям, що загинули голодною смертю на Україні в 1932-1933 рр.»?

4.Як сприйняли селяни революцію? Чому більшовикам удалося перемогти в Україні?

5.Чому селяни не відчувають радості праці на колгоспному полі?

6. Рід Марії гине. Чи можна на основі цього стверджувати, що роман Уласа Самчука – тра­гічний?
2 варіант

  1. Чим була для героїв роману віра в Бога?

  1. Доведіть, що причиною голодомору в Ук­раїні була колоніальна політика Москви.

  2. Чо­му в словах Гната криється глибока правда?

  1. Яка суть «нової моралі більшовиків»?

  1. Чому саме Максим став їхнім заповзятим прихильником?

  1. Що найстрашніше в поведінці Максима?


^ ТРЕТІЙ УРОК

КАРТИНИ ГОЛОДОМОРУ В РОМАНІ

УЛАСА САМЧУКА «МАРІЯ»

(інтегрований урок)

Мета: шляхом коментованого читання, а також за допомогою власних висновків розкрити картини голодомору в романі, а також визначити при­чини цього жахливого періоду в житті україн­ського народу. Виховувати почуття презирли­вого ставлення до винуватців трагедії і співчуття до знедоленого народу, який на своїй землі змушений був умирати голодною смертю.

Багаті? – Старцюватимете!
Співучі? – Заплачете, затужите!
Горді? – Впадете на коліна!
Густолюдні? – Прополемо!

В історію оглянетесь ? – Очі виколемо!

Б. Олександров
Хід уроку

  1. Повідомлення теми і мети уроку

  2. Вступне слово вчителя історії про голодомор в Україні 1932-33 рр., про його причини і нас­лідки.

  3. Слово вчителя літератури

Отже, діти, вчитель історії розкрив нам важливе питання, яке довгий час замовчували. І тепер, послухавши його розповіді і прочитавши твір, ви зможете назвати причини голодомору.

(Учні називають)

Орієнтовні відповіді:

  1. Колективізація.

  2. «Нова мораль» більшовиків.

  3. Брак національної свідомості селян.

Вчитель: Ми з вами вже читали роман про голодомор – це «Жовтий князь» Василя Барки. Якщо в тому творі головною була проблема голодомору, то в романі «Марія» провідними є, як ви помітили, проблеми духовності, а проблема голодомору не є основною.

Але все ж таки вона існує, і тому ми роз­глянемо її на конкретних прикладах з твору.

(Учні зачитують уривки з твору або розпо­відають своїми словами про жахливі картини голодомору).

Зразки відповідей – орієнтовно:

– «Над зігнутим голодним людом при праці вдень і вночі стоять озброєні вартові. З кістлявих мужицьких рук, з занедбаної землі виривається зі скреготом зубів кусень хліба.»

Все життя, велике і барвисте, під знаком хліба.

«Літо минало. Країна нічого не думала, нічого не знала, крім думи про хліб. Хліб, хліб і хліб. Україна вкрита бур’янами. З Москви б’ють тревогу: «Украйна позорно отстает. Партия и вся страна ждут от Украины вьполнения хлебозаготовок».

– В той час, коли в монастирі пріє зерно, село вмирає. Арештовують Архипа, який вкрав мішок пророслого зерна. «Ночами на полях тіні. Це лущать ліпші колоски і несуть додому. Малі діти годують батьків. Годують краденим.»

– Мучиться Надія з хворою від голоду Христинкою. Марія приходить до доньки, приносить кусник коржика. Стоїть над дитиною і думає: «Вмреш, дитинко. На широкому світі немає вже;для тебе трішечки хліба… Зовсім трошечки хлі­ба...»

– Корній забиває коня, із якого варять юшку. «Корній шукає їсти. На думці жінка, дочка і ма­ленька внучка. Всі вони хочуть їсти, всі чекають на нього дома… Що ж він тут знайде! Все не на їжу створене. Начухрав бруньок, настругав березової кори...»

– Мерзла картоплина, буряк вважаються не просто знахідкою, а скарбом. «Полями сновига­ють люди. Чого шукають вони там? У відталій землі можна знайти гнилу бараболину. Але щас­тя, коли поблизу немає нікого.»

  • Корній знайшов цілого зайця. Правда дох­лого.

  • Дочка Надія вбиває свою донечку, яка вже помирає з голоду, а потім

сама наклала на себе руки.

– Корній не витримує, бере сокиру і вбиває свого сина Максима, який в той час, коли його сестра гине з голоду, бенкетує з більшовиками.

Вчитель: Ось бачимо, як перегукуються ці події із подіями в романі «Жовтий князь».

Висновок: учитель звертається до епіграфа, який записаний на дошці, і намагається відшу­кати разом з учнями паралелі в даному епіграфі і в романі «Марія».

^ Підсумки уроку: отже, ми бачимо трагедію роду Марії. Заги­нув Корній, не стало Марійчиних дітей, умирає й вона сама – мати роду людського. І все ж, незва­жаючи на страшну трагедію, у творі бринять життєстверджуючі мотиви незнищенності пам’я­ті народної, торжества добра над злом. Десь живе єдина гілка Маріїного роду: її і Корніїв син Демко, потрапивши у час імперіалістичної війни до німецького полону, пустив десь коріння на чужій землі.

Воскреснуть колись у людській пам’яті і не­винно убієнні.

Символічне видіння постає перед очима вми­раючої Марії і сивого пророка Гната.

«Марія розплющила очі, дивиться назустріч сонцю, вийняла суху кістляву руку і простягнула її далеко від себе.

– Сонце, – каже вона. – Сонце! Дивися, Гнате, яке сонце. Бачив коли ти таке сонце?»

^ Домашнє завдання: характеристика героїв роману: Марії, Гната, Корнія. Підібрати цитати для характеристики героїв.
ДОДАТОК

Розповідь учителя історії

Ще й зараз, через багато десятиліть після страхітливих і трагічних подій, деякі старі селян­ки полохливо переходять на шепіт, вимовляючи слово «голод». Знадобилось понад півстоліття, щоб Україна вийшла із стану заціпеніння і, по­рушивши ганебне табу, багатоголосо і навперебій стала розповідати про своє затаєне горе. «Біла пляма» в історії проступила кольором крові.

Сценарій голодомору на Україні в деталях розроблявся в Москві. Але не дивно, що крем­лівські «батьки», боячись неминучого суду люд­ства, сповивали надсекретністю свої зловісні плани і дії.

Не минула ця чаша і України. Як згадують очевидці, заради шматка хліба напівзбожеволілі від голоду селяни йшли на будь-який злочин – по­грабування, вбивство.

Кілометрові черги за хлібом на вулицях міста були звичним явищем. Люди займали черги з вечора. Їх розганяла кінна міліція, та люди по­верталися знову. Багато помирало з голоду прос­то в черзі. Є свідчення про те, що 27 травня 1933 року в Харкові кілька тисяч селян після облави запхнули в залізничні вагони, вивезли за місто (станція Лісова) і скинули в яму.

В селах були створені бригади по хлібозаго­тівлях, які проводили подвірний обшук. Незва­жаючи на садистську винахідливість і шалений тиск на селян, план хлібозаготівель не викону­вався. Райвиконком посилає на села чергову вка­зівку: «Незважаючи на те, що виконання плану хлібозаготівлі катастрофічне і що це є наслідком підривної шкідницької роботи куркуля, сільрада­ми ніякої роботи з цими елементами не прово­диться».

РВК категорично пропонує протягом 24 го­дин надати матеріали на виселення. Сотні сімей, серед яких були найпрацелюбніші, найосвіченіші, найздібніші хлібороби, на­завжди покинули домівки, щоб згинути десь у снігах та пустелях.

Вражають своєю достовірністю такі факти, що селяни пухли з голоду, а влада тим часом відправляла продукти на експорт. Траплялось, що хліб, безжалісно відібраний у помираючих хліборобів, не діставався нікому: ні іноземцям, ні своїм. Він згнивав, дожидаючи відправки.

Справжні збройні повстання, названі «куку­рудзяними бунтами», в яких брали участь сотні змучених голодом селян, спалахнули на Харків­щині та в інших областях України на захист зер­на, що губилося під відкритим небом.

Росла дитяча безпритульність. Батьки викида­ли дітей на вулицю або везли на залізничні стан­ції і залишали їх там.

а) Також мали місце факти, коли члени сім’ї вбивали більш слабих членів родини і вживали м’ясо в їжу.

б) Основним продуктом харчування була кар­топля, яку збирали на полях, різні рештки, на­сіння з бур’янів. Також продуктами харчування
ставало м’ясо собак, котів, птахів. Люди з’їдали все, що потрапляло на очі.

Звичайно, можна наводити багато прикладів страшних тих років. Варто звернутись до таблиці «Відомості про реєстрацію смертності насе­лення України в 20-30рр.»:

1927 – 522,6

1928 – 495,7

1929 – 538,7

1930 – 538,1

1931 – 514

1932 – 668,2

1933 – 1850,3

1934 – 483,4

1935 – 341,9

1936 – 361,3
Питання штучного голоду-геноциду в Україні підпадає під категорію злочинів проти людя­ності і людства.

І все вище сказане хочу доповнити докумен­тальними свідченнями. Зокрема, консул королів­ського посольства Італії в Москві Граденічо, до­повідаючи своєму начальству 31 травня 1933 року про те, що діється в Україні, стверджував, що цей голодомор уряд Москви, справді, зазда­легідь підготовив за допомогою жорстокої рекві­зиції і підкреслював, що в основі така політика «призначена остаточно зліквідувати українську проблему протягом кількох місяців з жертвами від 10 до 15 мільйонів осіб. Сучасне нещастя спричинить колонізацію, переважно російську, України. Воно змінить її етнографічний склад. Може, у близькій майбутності не можна буде більше говорити про Україну, ні про український народ, ані про українську проблему, тому що Україна стане російським краєм.»

ДОДАТОК

Запитання для роботи з картками

1 варіант

  1. Назвіть головні проблеми і сюжетні лінії роману.

  2. Які цінності сповідують герої роману?

  3. Чому, назвавши роман ім’ям головної геро­їні, Самчук присвячує його «матерям, що загинули голодною смертю на Україні в 1932-1933 рр.»?

4.Як сприйняли селяни революцію? Чому більшовикам удалося перемогти в Україні?

5.Чому селяни не відчувають радості праці на колгоспному полі?

6. Рід Марії гине. Чи можна на основі цього стверджувати, що роман Уласа Самчука – тра­гічний?
2 варіант

  1. Чим була для героїв роману віра в Бога?

  1. Доведіть, що причиною голодомору в Ук­раїні була колоніальна політика Москви.

  2. Чо­му в словах Гната криється глибока правда?

  1. Яка суть «нової моралі більшовиків»?

  1. Чому саме Максим став їхнім заповзятим прихильником?

  1. Що найстрашніше в поведінці Максима?



ДОДАТОК

Розповідь учителя історії

Ще й зараз, через багато десятиліть після страхітливих і трагічних подій, деякі старі селян­ки полохливо переходять на шепіт, вимовляючи слово «голод». Знадобилось понад півстоліття, щоб Україна вийшла із стану заціпеніння і, по­рушивши ганебне табу, багатоголосо і навперебій стала розповідати про своє затаєне горе. «Біла пляма» в історії проступила кольором крові.

Сценарій голодомору на Україні в деталях розроблявся в Москві. Але не дивно, що крем­лівські «батьки», боячись неминучого суду люд­ства, сповивали надсекретністю свої зловісні плани і дії.

Не минула ця чаша і України. Як згадують очевидці, заради шматка хліба напівзбожеволілі від голоду селяни йшли на будь-який злочин – по­грабування, вбивство.

Кілометрові черги за хлібом на вулицях міста були звичним явищем. Люди займали черги з вечора. Їх розганяла кінна міліція, та люди по­верталися знову. Багато помирало з голоду прос­то в черзі. Є свідчення про те, що 27 травня 1933 року в Харкові кілька тисяч селян після облави запхнули в залізничні вагони, вивезли за місто (станція Лісова) і скинули в яму.

В селах були створені бригади по хлібозаго­тівлях, які проводили подвірний обшук. Незва­жаючи на садистську винахідливість і шалений тиск на селян, план хлібозаготівель не викону­вався. Райвиконком посилає на села чергову вка­зівку: «Незважаючи на те, що виконання плану хлібозаготівлі катастрофічне і що це є наслідком підривної шкідницької роботи куркуля, сільрада­ми ніякої роботи з цими елементами не прово­диться».

РВК категорично пропонує протягом 24 го­дин надати матеріали на виселення. Сотні сімей, серед яких були найпрацелюбніші, найосвіченіші, найздібніші хлібороби, на­завжди покинули домівки, щоб згинути десь у снігах та пустелях.

Вражають своєю достовірністю такі факти, що селяни пухли з голоду, а влада тим часом відправляла продукти на експорт. Траплялось, що хліб, безжалісно відібраний у помираючих хліборобів, не діставався нікому: ні іноземцям, ні своїм. Він згнивав, дожидаючи відправки.

Справжні збройні повстання, названі «куку­рудзяними бунтами», в яких брали участь сотні змучених голодом селян, спалахнули на Харків­щині та в інших областях України на захист зер­на, що губилося під відкритим небом.

Росла дитяча безпритульність. Батьки викида­ли дітей на вулицю або везли на залізничні стан­ції і залишали їх там.

а) Також мали місце факти, коли члени сім’ї вбивали більш слабих членів родини і вживали м’ясо в їжу.

б) Основним продуктом харчування була кар­топля, яку збирали на полях, різні рештки, на­сіння з бур’янів. Також продуктами харчування
ставало м’ясо собак, котів, птахів. Люди з’їдали все, що потрапляло на очі.

Звичайно, можна наводити багато прикладів страшних тих років. Варто звернутись до таблиці «Відомості про реєстрацію смертності насе­лення України в 20-30рр.»:

1927 – 522,6

1928 – 495,7

1929 – 538,7

1930 – 538,1

1931 – 514

1932 – 668,2

1933 – 1850,3

1934 – 483,4

1935 – 341,9

1936 – 361,3
Питання штучного голоду-геноциду в Україні підпадає під категорію злочинів проти людя­ності і людства.

І все вище сказане хочу доповнити докумен­тальними свідченнями. Зокрема, консул королів­ського посольства Італії в Москві Граденічо, до­повідаючи своєму начальству 31 травня 1933 року про те, що діється в Україні, стверджував, що цей голодомор уряд Москви, справді, зазда­легідь підготовив за допомогою жорстокої рекві­зиції і підкреслював, що в основі така політика «призначена остаточно зліквідувати українську проблему протягом кількох місяців з жертвами від 10 до 15 мільйонів осіб. Сучасне нещастя спричинить колонізацію, переважно російську, України. Воно змінить її етнографічний склад. Може, у близькій майбутності не можна буде більше говорити про Україну, ні про український народ, ані про українську проблему, тому що Україна стане російським краєм.»

  1   2   3

Додати документ в свій блог або на сайт

Схожі:

Самчук Роман «Марія» iconУлас Самчук «Марія»
Коли не рахувати останніх трьох, то Марія зустріла й провела двадцять шість тисяч двісті п'ятдесят вісім днів. Стільки разів сходило...

Самчук Роман «Марія» icon11 клас Фізика
В. Барка «Жовтий князь»; Улас Самчук «Марія»; Ю. Яновський «Вершники» (новели «Подвійне коло», «Шаланда в морі», «Дитинство»); М....

Самчук Роман «Марія» iconР. М. Рильке один вірш записати у зошит (на вибір)
В. Барка «Жовтий князь»; Улас Самчук «Марія»; Ю. Яновський «Вершники» (новели «Подвійне коло», «Шаланда в морі», «Дитинство»); М....

Самчук Роман «Марія» iconТо був страшний навмисний голод”
Улас Самчук “Марія”, В. Барка “Жовтий князь”, Юрій Клен “Прокляті роки”, Є. Гуцало “Голодомор”; розкрити перед учнями одну з найстрашніших...

Самчук Роман «Марія» iconРоман Уласа Самчука “Марія” один з найдовершеніших творів про трагічну долю України про голодомор
Тема: Роман Уласа Самчука “Марія” – один з найдовершеніших творів про трагічну долю України про голодомор

Самчук Роман «Марія» iconУ якій сім'ї народився Улас Самчук?
Тестові завдання з вибором однієї правильної відповіді 150. У якій сім'ї народився Улас Самчук?

Самчук Роман «Марія» iconМетодична розробка 2012
«роман», «історичний роман», «роман у віршах», зміст роману «Маруся Чурай», історію написання

Самчук Роман «Марія» iconМарія Андріївна Ляшківська.  
Затишно обставлена кімната. Вікна на вулицю. Двері: на балкон, у передній покій, у сусідні кімнати. На столі наготовлено до чаю....

Самчук Роман «Марія» iconУрок української літератури в 11 класі Тема: «Улас Самчук. Проблеми людської гідності та національної самосвідомості у статті «Нарід чи чернь?»
Тема: «Улас Самчук. Проблеми людської гідності та національної самосвідомості у статті «Нарід чи чернь?»»

Самчук Роман «Марія» iconРоман шептицький
Марія Александр граф на Шептицях Шептицький, який у чернецтві прийняв ім’я Андрея. Властиво, він був іменований на галицького митрополита...

Додайте кнопку на своєму сайті:
ua.convdocs.org


База даних захищена авторським правом ©ua.convdocs.org 2013
звернутися до адміністрації
ua.convdocs.org
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Випадковий документ

опубликовать
Головна сторінка