Пошук навчальних матеріалів по назві і опису в нашій базі:

Відтинок „Магура”. (Калуська округа). Спогади




2.18 Mb.
НазваВідтинок „Магура”. (Калуська округа). Спогади
Сторінка12/17
Дата конвертації01.12.2012
Розмір2.18 Mb.
ТипДокументы
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

„Дня 2/10. 1945 р. відділ заходить на вечеру до села Завадки. Тут відділ приспішено вечеряє. По вечері збірка і відділ відходить в напрямі села Верхні, де кватирувало 60 большевиків, які тероризували дооколичні села. З Верхні дістали ми докладну розвідку. Большевики кватирували в трьох домах. Перший дім – була це читальня, доокола жодних будинків, терен зовсім відкритий, з одної сторони 30-40 метрів церква. Стійковий один на дорозі, другий від поля. Це головний большевицький пункт. Від поля буде викопано декілька окопів; другий будинок – це була станиця української поліції. По противній стороні терен також відкритий, цвинтар. Стійка рівнож від дороги і від поля. Третій дім – це дім господаря, віддалений 300 м. Стійка рівнож від поля і від дороги. Наші сили дві чоти. Завдання: наскочити на большевиків на близьку віддаль і сильним вогнем дати їм поразку, та відступити не здобуваючи домів. Це тому, що наскок робилося без застав і щоб не витрачувати великої скількости амуніції. Найважніше завдання дістала перша чота під командою чотового „Мрії”, яка мала наскочити на будинок читальні. Виділений із цеї чоти один рій „Мороза”, який дістав інше завдання. Друге завдання дістала друга чота кромі четвертого роя, яка мала з теї самої сторони наскочити на дім української поліції із-заду, тому коли б була чота робила наскок з-переду, то була б разила першу чоту. Перший рій першої чоти під командою ройового „Мороза” мав за завдання підсунутись із роєм під третій будинок і тоді як пічнуться стріли з двох перших будинків, закинути большевиків гранатами. Початок акції – біла ракета, відступ – різнокольорова. Я лишився біля першої чоти. Четвертий рій другої чоти під командою „Соловія” дістав завдання як задне забезпечення. Перша чота підсунулась на 20 метрів і тут заняла становища, дальше посуватися було неможливо, бо терен був голий і дорогою ходив стійковий. Рівнож на таку саму віддаль підсунулась друга чота. Коли стрільці були на становищах, паде біла ракета, та розпочинається сильний вогонь із кулеметів та з гарлача прямо у вікна. Перші чотири гранати із гарлача були дуже цільні, та розірвались в середині будинку. П’ята граната розірвалась в гарлачи, через то, що стрілець через помилку вистрілив острим набоєм, та дуже легко зістали ранені вістун „Морозенко” та стрілець „Ялиця”. В другій чоті легко ранений кулеметчик „Стефко”, який передавав кулемета амуніційному „Чайці”, однак цей зараз пропав із кулеметом і досі нема ні його ні кулемета, і як кілька днів пізніше донесено, то цей „Чайка” утік з поля бою та ховається вдома. Деякі большевики вискочили із хат, заняли становища в окопах та придорожних ровах, почались відбивати та ракетами палити будинки по цілому селі. До години горіло кілька будинків. Дальше вести бій було без успіху, тільки зайва витрата амуніції. Даю ракетою знак до відступу і відділ відступає не виконавши завдання. Ройовий „Мороз” замість підсунутись під хату, та гранатами закидати большевиків, він обстріляв хату на віддалі 50 метрів. Большевики вискочивши із хати заняли становища у придорожнім рові. Тоді він почав на них наступати з переду і з боку. Однак на нещастя кулеметчик першої кулеметної ланки ранив не хотячи кулеметчика другої кулеметної ланки стрільця „Сойку” тяжко в ногу і ройовий „Мороз” покинув свій невдалий наступ. Кромі того з нашої сторони жодних втрат не було. Зі сторони большевиків – 14 вбитих і 9 ранених. Через два дні большевики не випускали ані не впускали нікого до села. Навіть фронтові війська, які зараз рано зачали переїзджати тим шляхом, мусіли через два дні об’їздити село Верхню доокола на село Кропивник.

Дня 15/8. 1945 р. кватируємо біля села Ляховичі Зарічні. Вечером приходимо в село, де влаштовуємо мітінг, а один рій разом з ройовим „Щасливим” та з сотенним санітаром переводять хорих в напрямі села Болохова. По мітінгу населення розходиться додому. В читальні залишаються хлопці, дівчата і дехто з командного складу. В читальні відбуваються веселі гутірки. Нараз о годині 12.10 посипались з вікна градом кулі з кулеметів, автоматів та крісів. Місцеві стрибки завели стежками поза стійки та застави 50 большевиків, які підійшли під читальню де відбувався мітінг. Ворог поклав цівки з кулеметів на вікна та почав сильним вогнем стріляти по салі. Щастя що вже не було людей на мітінгу. Усі залягли, а повстанці почали стріляти у вікна. Ройовий „Крапка” зриває та кидає гранату, якою вбиває большевицького кулеметчика біля вікна, чим ратує ситуацію. Большевики відскакують від вікон. Тоді стрілець „Муха”, а за ним ройовий „Крапка” кидаються до вікон та перший вогнем із десятизарядки, а другий вогнем із мадярського автомата відбивають большевиків, з другої сторони відбиває большевиків своїм автоматом ройовий „Розбійник”. І так усі цивільні та стрільці із відділу ціло виходять з читальні. На дворі, вибігши на большевиків, паде одна чотирнадцятилітня дівчина та паде ранений в шию чотовий „Мороз”. Другого дня ранком знаходять чотового „Мороза” у городі большевики. Тортурують його та допитують, але почули тільки від нього одну відповідь: „Убийте мене, або робіть що хочете то я вам нічого не скажу”. Не видобувши від нього нічого, проколюють його штиками. З большовицької сторони – 4 вбитих між ними один лейтенант – командир цього відділу. В 10 хвилин по заскоченні в Ляховичах, біля села Чертежа виїздить на засідку цей рій, котрий переводить хорих. Однак помимо стрілів, як звичайно на засідці, рій в цілості разом з хорими виривається з засідки, втративши одного кулемета, одного кріса, п’ять дисок до кулемета. В селі Ляховичах Зарічних разом із чотовим „Морозом”, дісталися в руки ворога його автомат ППШ та пістоль.

З дня 27 на 28/11. 1945 р. в ночі відділ кватирував в селі Журакові. Рано, о годині 5-ій, відділ відходить до ліса. О годині 5,30 рано почулись в лісі стріли, а заразом повідомила стійка, що на лінії в лісі появилися два авта, з яких висіли большевики. Рівно ж стійки повідомили, що обома сторонами до ліса входять ворожі частини по тридцять чоловік, які ідуть в напрямі відділу. Даю наказ. Відділ занимає становища та чекає на ворогів. За 15 хвилин надходять большевики та розпочинається бій. Відділ відбиває большевиків та іде в наступ. Большевики утікають. Потім збираються та вдруге наступають. Та відділ іде в наступ і вдруге їх розбиває. Большевики втікають. Відділ подається в напрямі села Журавкова, щоб перейти до іншого ліса. Однак і з сеї сторони большевики занимають нам дорогу і вихід із ліса неможливий. Відділ занимає старі воєнні окопи та приготовляється до оборони. Большевикам приходить поміч і вони зачинають наступати. Зі заду охороняє нас велике багно, яким большевикам наступати було неможливо і вони наступали із трьох сторін. Відділ відбивав завзято наступ за наступом, завдаючи ворогові кривавих втрат. Большевики заалярмували собі на поміч сусідні райони. Поміч приїхала большевикам із Журавна, Букачовець, Ходорова та Миколаєва. Три перші наступи большевики вели із криком „ура”. Дальші наступи вели без крику. За цілий день звели 12 наступів, а коли смерклося, то робили ще 3 наступи. Кожний наступ коштував їх великих втрат. Большевики наступали непрохідними кущами, не можучи робити стрибків, бо мусіли продиратися. Відділ пропускав їх на 5 до 10 метрів, і тоді витав їх із 10 кулеметів, автоматів та крісів. Большевиків з кожним разом велика частина падала, а решта панічно відступала. Від одинадцятої години большевики возили підводами до Жидачева своїх ранених, яких зараз відправляли до Львова. Про втрати вбитими немає ще розвідки. Розвідка донесла, що рядових большевиків поховано в кількох спільних могилах в лісі. І так тільки в одній могилі коло Журавкова поховано 60 большевиків, а кілько в інших могилах – не відомо. Вбитих командирів забрано до тих районів, звідки вони походили. І так до самого Журавна привезено 7 вбитих командирів. Місце бою було віддалене 4 кілометри від районного центра Жидачева і в тому бою найбільше потерпів Жидачівський район. О годині 6-тій вечером, коли запала дуже темна ніч, відділ через багно, то рачкуючи то зігнувшись, тихенько висмикнувся від окруження. Коли відділ був уже около 800 метрів від ліса, зі сторони Стрия приїхала більша кількість авт. Позаїздили довкола ліса, та освітили довкола все поле, щоб не випустити відділ, але нас вже в лісі не було. Із нашої сторони вбитий кулеметчик – старший стрілець „Филя”, який стріляючи із кулемета, найбільше відзначився у бою, та ранений легко стрілець „Морозенко”. Вбитого заховано перед відходом в бункер, який був в тому місці і який вказав нам станичний із Журакова, що був разом із відділом. Відділ наліз на большевицьку заставу, яка посипала з двох сторін з кулеметів на відділ, але ми обійшли заставу без жадних втрат. Вистріляно в бою 6 тис. амуніції. Стрільці через цілий день говорили з большевиками, перекликувались та передирались”.

Три вище подані епізоди відписані зі звітів „Летунів” з дня 15/8., 15/10., та 30/11. 1945 р.

Рухи відділу найбільше комплікувала зима. „Летуни” не мали сталого зимового табору. В день вони робили акції, вечером заходили до села на вечеру (це було і снідання, і обід, і вечера), кілька годин відпочивали і над ранком знова відходили до ліса. Часто за слідом на снігу гналися за ними большевики. Довгими годинами треба було лежати на засідках і мерзнути, або в грубому снігу машерувати десятки кілометрів, щоб відв’язатися від ворога. Але які чудесні зразки геройстьва стрічаємо в тому відділі, яку посвяту, щоб рятувати раненого друга, або в обличчі небезпеки, щоб не попасти в руки большевиків і легко ранені добивали себе гранатами. В днях 9 та 10 лютого 1946 р. „Летуни” поділилися на малі підвідділи і наскоками та обстрілом ворожих гарнізонів демонстрували наше неприхильне ставлення і бойкот сталінських виборів.

Історію повстанчих відділів, їх бойову вартість і ідейно – політичне вироблення найліпше пізнати і вивчити на прикладах їх бойового шляху в визвольному змагу УПА. На тих прикладах виразно зарисовується [...]* командира, його особовість, його ідейне, політичне і військове вироблення, а тлом будуть повстанці з їх високо моральними прикметами і їх геройські вчинки. На тих прикладах побачимо, що деякі командири виразно себе зарисували на тлі повстанчого збору по девізі: „Який командир – таке його військо”. Високі прекмети командира все позитивно ділали на військо, підносили його бойову вартість. Це саме стрічаємо і в історії УПА.

Дня 5/12. 1945 р. 5 роїв відділу „Летунів” під командою сотенного „Середного” відступили ранком із села Баличі Зарічні (Стрийський район) до ліса де і розтаборились. О годині 7.00 повідомив зорець, що був на краю ліса, що по сліду повстанців на свіжому снігу, скорим кроком зближається відділ большевиків в силі около 40-50 бійців. Відділ заняв становища в ярі, яким підходили большевики та підпустив до віддалі 20-30. По першому вогні большевики пробували розвинутись, але оба крила „Летунів” зайшли їх з боків. Зіпхнуті в ярі червоні заняли становища, але по кількахвилинному бою почали відступати, а коли повстанці пішли за ними в наступ і в погоню – панічно втікали. Три кілометри гналися „Летуни” за ворогом лісом, а далі і полем. Вже під селом підійшла ворожа автомашина, на яку большевики скинули своїх вбитих і ранених та важкого кулемета. За кілька хвилин червоні були вже за рікою в другому селі. В цьому бою втратив ворог 5 вбитими і кільканадцять поранених. Втрати „Летунів” жодні. Повстанці здобули 2 ППШ та 120 штук набоїв.

Того дня вечером сотня зайшла на вечеру до села Корчинка (Журавенський район). О годині 20.00 застава ройового „Мороза” задержала якусь групу людей, яка з місця втекла в ліс. Застава не стріляла, думаючи, що це якісь повстанці. У годину пізніше під застави почали підсуватись групи людей, але вже з іншої сторони. Щойно тоді повстанці зорієтувались, що мають до діла з ворогом та відкрили вогонь. В перестрілці легко ранений старший стрілець „Піддубняк”. При відступі відділу в ліс відбився стрілець „Ялиця”, який відморозив собі тоді ноги.

Дня 14/1. 1946 р. „Летуни” переходили краєм ліса між селами коло Села і Облазниці (Жидачівський район). Прийшовши на край ліса сотенний вислав розвідку в село Облазниці. Коли стежа вертала зі села і переходила шлях, над’їхали 4 автомашини з большевиками, що завважили стежу, задержали мотори та кинулися в погоню за стрільцями. Відділ заняв становища на краю ліса та зустрів ворога сильним кулеметним вогнем з віддалі 150 метрів. Большевики відступили в придорожні рови та по короткому часі почали наступ на ліс. Відділ знова відбив наступ ворога, що змушений завернути в придорожні рови. За той час стежа без втрат долучає до відділу. Коли большевики побачили, що наступом годі увійти до ліса, переводять маневр: частина подалася в напрямі Нового Села звідти намагалася обійти відділ. Одна чота під командою вістуна „Голуба”70 вдерлася до села Облазниці та зробила наступ на большевиків збоку. Спанікований ворог відступив до Нового Села та заняв становища між хатами. „Летуни” в цілости стягнулися до села Облазниці. Бій тривав від 15-18 години. По вечорі відділ подався в напрямі села Марава в цілі знищення спіртзаводу, але там над’їхали вже большевики. Відділ подався в село Крехів, де і закватирував. За цей час ворогові в Новому Селі приїхала допомога і він кинувся в погоню за відділом, користаючи зі слідів на новому снігу. О годині 23.30 большевики починають наступ на село Крехів зі сторони ліса. Відділ зустрів їх сильним вогнем, відв’язався від бою, перейшов через Ізидорівку та Сулятичі і подався в Болохівські ліси. Червоні кидаються автомашиною в погоню за відділом. Коло села Ізидорівки зустрілися із старшим стрільцем „Вишнею”, який перемучений відбився від відділу та лишився позаду. Побачивши авта старший стрілець „Вишня” заняв становища за придорожним деревом, обстріляв першу машину з автомата, а використавши здезорієнтованість ворога, відступив до ліса, а опісля долучив до відділу. Большевики дальше не гонилися за відділом. В боях в дні 14 січня 1946 р. ворог втратив 6 вбитими і около 20 раненими. Власних втрат не було.

Дня 19 січня 1946 р. о годині 2-гій вночі відділ „Летунів” ще кватирував в селі Корчівка (Журавенський район) почув стрілянину в сусідньому селі Демна Сулятицька. Це большевики наступали на курінь „Дзвони”71. О годині 5.30 рано, коли „Летуни” збиралися відходити в ліс, застава ройового „Соловія” відкрила вогонь по большевиках, які підходили з Демні Сулятицької до Корчівки. У висліді ворог втратив 2 вбитих та 1 раненого. Відділ без втрат відійшов до ліса. По короткому часі в сусідстві розтаборувався курінь. Сотенний „Середний” вислав стежу по свіжому сліду в напрямі села, з якого відділ рано вийшов. У віддалі двох кілометрів від постою відділу наша стежа в силі 8 бійців під командою „Боднаренка” стрінулася з большевицькою стежею, що ішла слідом за відділом. За наказом командира стежі два стрільці вертають з повідомленням на постій відділу, решта занимають становища в недалекому ярі, підпускають ворожих розшуків на віддаль 30 метрів, та обстрілюють. На полі паде 1 большевик вбитий, 2 інші втікають. Наша стежа під обстрілом ворожого відділу, що на той час надійшов, в цілості долучує до сотні. Оба відділи УПА переходять дорогу Болохів – Туря Велика* (Долинський район) та розтаборовуються в лісі коло села Болохова. Протягом решти дня відділи УПА зустрічей з ворогом не мали. За той час большевики стягнули більші облавові частини та розділили їх по дооколичних селах. Одна червона частина розтаборилась в лісі у віддалі 1, 5 км. від наших відділів. Ніччю з 19 на 20/1. 1946 р. Сотенний „Середний” зв’язався з сотенним „Гонтою”. Дня 20/1. 1946 р. о годині 8-мій стійка куреня „Дзвони” повідомила, що з напряму Туря Велика надходять якісь озброєні люди. Вкоротці стверджено, що це облавові большевицькі відділи. Командири відділів УПА не дійшли до згоди приняти спільний бій (відмовився курінний з браку амуніції) і „Летуни” розтягнувшися у стрілецький ряд, почали відходити в село Раків. Тим часом большевики підійшли на дуже близьку віддаль та обстріляли його. Курінь почав відступати досить незорганізовано, вклинився між інші два відділи УПА, а відділ „Летунів” розірвав на дві частини. За той час другий большевицький відділ підійшов під відділ „Рисі”. Відділ „Рисі” приняв бій, протинаступом відтиснув ворога на дещо дальшу віддаль та відступив. Третій найбільший удар большевиків був переведений в селі Болохів, Завадка і Кадовбна. В тому місці находилась одна чота „Летунів” та одна сотня з куреня „Дзвонів”. Обі наші частини принимають бій та відбивають кілька ворожих наступів, завдаючи ворогові кривавих втрат. По часі большевики зібрали на цей відтинок значні сили та почали ще один наступ. Оба відділи договорились відступати. Першою почала відступати чота „Летунів”, але большевики так притиснули сотню „Явора”72, що він не в силі був зійти зі становища та відступати. Тоді чотовий „Голуб” з чотою „Летунів” завернув, повів наступ на большевиків, відбив їх та відтяжив сотню. В цьому протинаступі впав геройською смертю стрілець „Грушка”, заслоняючи собою чотового „Голуба”, на якого був спрямований ворожий кулемет. Після нашого протинаступу всі відділи відв’язались та відступили в різні напрями. Втрати „Летунів”: 1 вбитий, 1 кріс.

Дня 9 лютого 1946 р. вечором розчленовано відділ на малі підвідділи та переведено панікуючі наскоки на большевицькі гарнізони. Рій під командою ройового „Мороза” обстріляв ворожі гарнізони в селах Станьковій і Чертежі; рій „Очерета” в селах Збора і Кулинка; рій „Оси” в селі Болохові; рій „Мухи” наскочив на гарнізон в селі Лиськів. В наслідок наскоку втратили большевики 4 вбитими і кілька ранених. Між вбитими старший лейтенант – начальник гарнізону. Рій під командою ройового „Щасливого” перевів наскок на гарнізон в селі Завадка, звільнив кілька арештованих; рій під командою чотового „Сухого” обстріляв гарнізони в селах Верхня і Степанівка; рій „Соловія” – Турю Велику. В наслідок наскоку розбіглось багато арештованих большевиками людей та виборчі комісії. Цілу ніч до рана большевики обстрілювали терени свого кватирування та освітлювали його ракетами.

Дня 11/2. 1946 р. стежа в силі двох стрільців повертала з розвідки з села Лиськів (Журавенський район). По дорозі обскочили їх большевики в силі 15 бійців. Повстанці почали відбиватися та продератися. Раненого стрільця „Левка” бере на плечі стрілець „Борис” та пробує втікати. Коли большевики ловлять вже обох за плечі, змушений покинути товариша, сам пробивається та долучує до відділу. Раненого стрільця „Левка” большевики закатували, не почувши від нього ні слова.

Дня 14/2. 1946 р. відділ таборує в лісі біля села Туря Велика. О годині 9-й рано повідомила стежа, що слідом, який відділ зробив транспортуючи харчі з села Станькової, підсуваються большевики. Відділ скоро збирається відходити в інші частини ліса. Не зробив відділ кільометра, як большевики зблизившись на віддаль стрілу та обстріляли заднє забезпечення. Відділ займає становища та підпускає ворога на найближчу віддаль. Чота під командою чотового „Голуба” приймає фронтальний бій, друга чота обходить ворога з його лівого крила та переводить наступ з крила. Червоні почали відступати. Рій „Орла” окружує ворога з лівого крила. Ворог щораз панічніше відступає аж до рова, в якому займає вигідні становища. В протинаступі ранений стрілець „Палій” (опісля розірвав себе гранатою, хоча поранення було легке) і стрілець „Козак”, а згодом чотовий „Голуб”. Червоним приходить підмога, а з нею два танки. Відділ відступає, забираючи зі собою ранених і зброю вбитого та розділяється на два підвідділи. Большевики далі гоняться за чотою під командою сотенного „Середного”. Повстанці кілька разів відбивають ворожі наступи. Переходячи дорогу Тура Велика – Болехів, відділ увійшов між дві ворожі застави. Одна з них пропустила відділ УПА без стрілу (один большевик стояв при кулеметі та показував повстанцям дорогу із словами „проході, проході”). Друга застава відкрила по нашому відділі вогонь, але скоро вмовкла під влучним вогнем кулеметчика „Довбуша”. Відділ поділився на рої та відв’язався від ворога. Важко раненого чотового „Голуба” відносять стрільці на санітарний пункт, але він по кількох годинах помирає.

Другого дня чота під командою чотового „Сухого” опинилася знова в облавах. Цілий день чота зустрічається з різними облавовими групами. Вже після полудня чотовий „Сухий” висилає рій під командою ройового „Мухи” в село Лиськів на заготівлю харчів. Після того решта чоти попала під найсильніший ворожий обстріл і чота розбігається малими групами, за якими до вечора ганяються большевики. Рій „Мухи” попадає в окруження біля села Лиськів. В бою рій втратив вбитими стрільця „Підкову” та „Бистрого”, ранений стрілець „Борис” попадає живим в руки ворога. Власні втрати в майні 1 кулемет та 2 кріси. Вечером на місце постою прийшло тільки 18 стрільців. Чотовий „Сухий” побоюючись дальших облав, розпустив їх по дооколичних селах. Вже при кінці місяця лютого нараховано 17 вбитими по селах і лісах стрільців.

Дня 28/3. 1946 р. один рій [під] командою сотенного „Середного” розброїв стрибків в селі Корчівка (Журавенський район). Здобуто 17 крісів. Большевицький гарнізон, що кватирував 100 метрів від стрибків, відізвався стрілами щойно після відступу роя в ліс.

Дня 1/4. 1946 р. відділ вернувся з нічної акції на стрибків в селі Баличі Подорожні (Стрийський район). Стрільці дуже перемучені спали в глибині густого смерекового ліса. На найближчих лініях стійки, а дальше зорці на обсервації. О годині 10. 30 на сплячий відділ налізли большевики, оминувши зорців та стійки. Алярмові побачили ворога у віддалі 20-30 метрів та почали будити повстанців, які сонні зривалися, незнаючи в чому річ. Це запримітили червоні та відкрили сильний вогонь. Спанікований відділ залишив поле бою, а на ньому 5 вбитих. Кромі того відділ мав 2 ранених. Червоні забрали 4 трупи повстанців до села Туря Велика та повісили їх в кількох дільницях села. Щойно по кількох днях дозволили місцевим селянам похоронити трупів.

Дня 9/5. 1946 р. рій під командою чотового „Летуна” перевів і підготовив наступ на большевицьку станицю в селі Сихів (Стрийський район). Зловлено живими 5 большевиків (1 старшина, 1 сержант, 3 рядові), від яких здобуто: 1 ППШ, 3 кріси і інші військові речі.

Другого дня та сама чота зробила засідку на шляху Сихів – Литатники. Зловлено в полон 2 большевиків, що переходили до Стрия. Зараз після того над’їхали 3 підводи з большевиками, які запримітили здалека повстанців, розгорнулися в розстрільну та повели наступ на рій. Рій відступив в напрямі Угольна – Бережниця. Чотовий „Летун” відійшов на перід перевірити дорогу. В тому часі надїхала ворожа автомашина. Чотовий відкрив вогонь з автомата, а коли большевики зіскочили з авта та відкрили по ньому вогонь, а на поміч чотовому надбіг його рій та криловим вогнем змусив ворога відступити. Власні втрати жодні, втрати ворога – 2 ранені, автомашину спалено.

Дня 13/5. 1946 р. той самий рій зробив наскок на радгоси в селі Махатнець (Жидачівський район). Спалено 7 будинків, 2 трактори і сівалку, 8 возів, 7 бочок бензини, 80 центнерів збіжжя (місцеве населення не хотіло розібрати збіжжя, щоб опісля большевики їх не карали), борони, плуги і інший господарський інвентар. Два забрані коні передано в користування селянам.

Дня 27/5. 1946 р. одна чота наскочила на машинку вузькоторівки, що возить дерево з Болохівського ліса до Долини. Вертаючи з деревом, машинка попала під обстріл чоти. З вісьмох большевиків охорони машинки, трьох впало вбитими, п’ять ранених втекло. Міна, що нею мала бути знищена машинка, не вибухла і машинку тільки пошкоджено при помочи гранат. Здобуто 1 кулемет та 3 ППШ.

Дня 22/6. 1946 р. стрільці „Івась” і „Шрам” відійшли на розвідку до села Ізидорівка. В селі обскочили їх на найближчу віддаль большевики. Стрілець „Шрам” зловив одного большевика за кулемета та намагався його відібрати. За той час решта большевиків прибігла їм на допомогу. Повстанці вбивають ворожого кулеметчика і відстрілюючись відступають з села. За ними гоняться червоні бандити та важко ранять стрільця „Шрама”. Стрілець „Івась” проводить раненого друга в напрямі села Сулятичі, відстрілюючись при тому з кріса. По дорозі, вже під самим селом, вилазять повстанці знова на ворожу засідку, [де] важко ранений в груди стрілець „Івась”. Довший час оба ранені відступають ще разом, але вкоротці обезсилений стрілець „Івась” занимає становища на чистому полі та зводить короткий бій уживаючи гранат. За той час стрільцеві „Шрамові” вдалося доволікти до найближчих корчів, а звідтам вже другого дня до відділу. „Івась” згинув смертю героя.

Дня 28/6. 1946 р. о годині 11-тій відділ окружили облавні частини НКВД, що в силі біля 5 тисяч чоловік переводили облави. Ворог розложив поодинокі свої групи в силі 40-80 чоловік в формі шахівниці. Відділ мусів кілька разів пробиватися крізь ворожі лінії і застави та щойно о годині 16-тій відв’язався від ворога. В боях стали вбитими: чотовий старший булавний „Сухий”, ройовий старший вістун „Мороз”, старший стрілець „Доброволець” та стрільці „Крига”, „Запорожець”, „Хмара”, „Орест”. Ранені: ройовий вістун „Жмайло”, та вістун „Сагайда”. Пропали безвісті: старший булавний „Високий” та вістун „Оса”.

Дня 12/7. 1946 р. о годині 16.30 большевики наскочили на криївку в лісі, де перебували ранені з відділу „Летунів” (провокація). Якраз тоді ранені були на верху до перев’язки і їм вдалося втекти. В наскоці був важко ранений санітар відділу вістун „Ярослав”.

Того дня о годині 10.30 стежа в силі трьох стрільців вилізла на ворожу засідку в Болохівському лісі. Вбитий старший стрілець „Вишня”.
3.

Генеза відділу „Вітрогонів” описана в першій частині спогадів. Нижче подаю важніші акції того відділу від травня 1945 р.

Дня 3/5. 1945 р. забрано зі спірт-заводу в Довпотові: 400 л. спірту, динама та 2 пари коней з возами.

Дня 31/5. 1945 р. два рої чоти під командою ройового „Кулі” зробили засідку коло присілку Вигода Галицького району. Засідку розложено неправильно на відкритому полі. На засідку наїхало 5 підвод із 16 енкаведистами. По перших стрілах зі сторони підвідділу УПА ворог зорієнтувався в положенні, скоро заляг в окопах що були по противній стороні дороги та наступав на наш відділ (з командою „рота вперьод”). Шляхом відступу для відділу було чисте відкрите поле. У висліді з двох роїв було 9 вбитими та 4 раненими. Між вбитими ройовий і чотовий санітар. Ворожі втрати 10 вбитими.

Дня 2/8. 1945 р. група повстанців з 12 вояків під командою чотового „Гамалії” зробила засідку на шляху Болехів – Туря Велика. В засідку в’їхали 2 підводи енкаведистів в силі 16 бійців, що вертали з Болехова з терористичної акції. Пех хотів, що з двох кулеметів, які були в розпорядженні підвідділу УПА один затявся не вистріливши ні одного набою, другий вистрілив тільки 8 набоїв і також затявся (не випалила амуніція). Стріляли тільки кріси. По перших стрілах большевики втекли в яр річки, забираючи зі собою одного вбитого і одного важко раненого. В ярі відкрили вогонь по наших. Підвідділ „Вітрогонів” відступив без втрат.

Дня 2/9. 1945 р. вечером, година 21.30, наскочили большевики на кватируючий в селі Дуброва (Войнилівський район) рій повстанців. Ворог підійшов яром прямо на квартиру роя. Заскочений рій поніс втрати 3 вбитих та 1 раненого.

Дня 20/10. 1945 р. таборуючий в лісі коло села Марківців відділ заатакувала з двох сторін большевицька спецгрупа. Ведені провокатором большевики підсунулись до сплячих повстанців зовсім близько, оминаючи алярмові стійки. Під сильним ворожим обстрілом відділ відстрілюючися відступив з поля наскоку. Наші втрати: 3 вбиті, 4 пропавші безвісті. Втрати ворога 5 вбитих.

Дня 2/11. 1945 р. підвідділ під командою „Крука” зробив засідку на шляху Войнилів – Сівка. З напрямку Сівки над’їхав трактор з двома возами: на одному з них 5-ох енкаведистів везли кількох арештованих. Большевиків обстріляно. Вони втекли забираючи зі собою 3-ох ранених. Арештованих відбитих – відпущено.

Дня 28/11. 1945 р. у засідку чотового „Крука” на шляху Войнилів – Сівки в’їхало 5 возів з большевиками, що вертали зі Сівки з арештованими. При обстрілянні ворога втекли всі арештовані кромі одної жінки і одної дівчини, яких большевики втікаючи забрали таки зі собою. Здобуте від большевиків майно вивожуваних родин – передано властителям. Втрати власні – ранений стрілець „Денікін”. Втрати ворога – 3 ранені.

Дня 26/12. 1945 р. звільнено старшого булавного „Тютюнника” від командуванням відділом „Вітрогони”. Команду над рештою відділу перебрав булавний „Морозенко”. Старший булавний „Тютюнник” [відійшов] на організаційну теренову працю.

Дня 28/2. 1946 р. загинув застрілившись з пістолі командир відділу „Вітрогони” – булавний „Морозенко”. Большевики викрили його криївку при допомозі провокатора в селі Станькова. Булавний „Морозенко” лікувався в цій криївці.

Дня 13/4. 1946 р. впав в заскоченні в селі Суботів (Галицький район) бувший сотенний „Вітрогонів” – старший булавний „Тютюнник”. Славної пам’яті старший булавний „Тютюнник” згинув по геройськи відбиваючись до останнього набоя.

4.

Бойові дії відділу „Рисі”:

В місяці вересні 1945 р. відділ „Рисі” рейдував по Закарпатській Україні. Дня 6/9. 1945 р. в переході кордону Галичина – Карпатська Україна відділ „Рисі” зустрівся з відділом погранвійськ, що занявши на кордоні становища, обстріляв відділ УПА. „Рисі” відступили, залишаючи заднє забезпечення в силі одного роя. Рій обстріляв надходячих розстрільною большевиків та відступив за відділом 300 метрів. Рій зробив засідку на стежці, якою перейшов відділ, та підпустивши ворога на 30 метрів знову обстріляв його кулеметним вогнем. Остаточно пограничники вернулись на кордон, забираючи зі собою 3-ох вбитих. Відділ УПА перейшов без втрат кордон у віддалі одного кілометра від місця зустрічі роя з ворогом.

Дня 14/9. 1945 [р]. на заставу від сторони Колочава – Лази (К.У.) наїхала автомашина з большевиками. Застава відкрила вогонь по автомашині. Червоні позіскакували та почали вогонь на заставу. Одначе цій [заставі] скоро прийшло підкріплення з відділу і вив’язався бій. Большевики відступили з двома вбитими та двома раненими (в тому майор). Застава знищила автомашину та без втрат відійшла до відділу, а з ним в ліс. За пів години большевики вдруге атакували порожне місце на заставі.

Дня 17/9. 1945 р. в селі Кричево (КУ) задержала застава відділу місцевого міліціонера. Кріс та колесо (ровер) відібрано, його самого відпущено. На другий день міліціонер привів до Кричева 4 автомашини большевиків (був також один танк), але „Рисі” були вже далеко.

Дня 20/9. 1945 р. большевики забльокували навколо гір всі села в яких находився відділ. Один рій з сотенним інтендантом пішов в село заготовляти харчі. Червоні поробили засідки в кукурудзах та криком: „руки вверх” здержали трьох повстанців. Всі піднесли руки та здались (мабуть думали, що це вже свої є на тому місці). На іншій засідці вив’язалась між повстанцями та большевиками перестрілка, в якій впав один большевик.

Дня 1/10 1945 р. відділ зійшов в село Синевирська Поляна. Тому, що большевики були повідомлені про відділ УПА (спровокував дядько), чота зробила засідку від Синевіра, а друга чота зробила мітінг та розбила канцелярію ліспромгоспу. 20 центнерів борошна роздано цивільному населенню. Здемольовано канцелярію, знищено телефонічний зв’язок. За той час большевики обійшли село та з гір обстрілювали його. Проте відділ ще 2 години працював в селі, час від часу відповідаючи ворогові короткими серіями. В часі перестрілки масові збори не переривались. Коли селяни забралися з магазину, магазин і канцелярію підпалено та відділ відступив в гори не зустрічаючись з ворогом.

В рейді по Карпатській Україні відділ „Рисі” відвідав 14 сіл, перевів 7 масових зборів.

Східна частина Карпатської України – терен дуже вигідний до рейдування, але тільки в безсніжний час. Важко проходимі гори (ступінь нахилення далеко більший від наших гір) в літі, стають непрохідними в зимову пору. Села тягнуться звичайно яром річок, при битих і залізнодорожних шляхах, легкодоступні большевицькому транспортові. Зате літом дуже догідною прикметою є велика скількість зимівок по горах та випас худоби на полонинах. Командири повстанчих відділів „Гонта” та „Грізний”, що рейдували по Карпатській Україні, заявили охоту рейдувати весною знова в тому терені, або і організувати там відділи УПА з місцевого населення. Вони твердять, що потрібно тільки комскладу та евентуально допомоги в зброї.

Відділ „Рисі” вернувся з рейду 17/10. 1945 р., кордон перейшов 4/10. 1945 р.

Дня 7/10. 1945 р. Година 21.00., відділ „Рисі” в дорозі з села Липовиці до села Ясень. Помимо скорше проведеної розвідки, яка ствердила відсутність ворога в селі Ясень, сотенний „Гонта” задержує відділ перед селом, а сам з ройовим „Львом” і двома стрільцями іде провіряти перші хати. Коли повстанці підійшли під хату, посипалися на них кулеметні стріли з віддалі 3 метрів. Впав вбитий ройовий „Лев”, сотенний „Гонта” з важко раненим стрільцем на плечах відступив до відділу.

Дня 16/10. 1945 р. відділ „Рисі” зробив засідку на вузькоторову машинку в лісі коло села Небилів. Рейки підміновано та машинку в якій їхала охорона в силі коло 20 бійців разом зі службовим возом висаджено в повітря. Большевики, що їхали в тендрі та на окремих візках, поскидали собі заздалегідь приготовані мішки з піском та почали відстрілюватись. Бій тривав вже одну годину, коли з лівого крила повідомлено, що його окружила більша ворожа сила. Відділ УПА відступив без втрат. Втрати ворога в людях не відомі тому, що большевики три дні нікого не допускали в район поля бою. Втрати ворога в майні: 1 паровіз вузькоторівки, 1 вагон.

Дня 28/11. 1945 р. чота під командою чотового „Бориса” висадила тягаровий поїзд на шляху Калуш – Долина.

Дня 12/12. 1945 р. о годині 21.00. відділ перевів акцію на большевиків в селі Бортники (Ходорівський район). Червоні кватирували в двох місцях: телефонічний пункт – 5 бійців та підвідділ до стягання контингенту – 9 бійців. Большевики здались нашим щойно після сильного обстрілу, в якому впав старший сержант-телефоніст. Відділ здобув: 4 ППШ, 6 крісів, 2 гранати, 100 штук набоїв, 3 полеві телефонічні апарати, 1000 метрів телефонічного дроту та інше. Власні втрати: легко ранений один повстанець.

Дня 8/1. 1946 р. о годині 13.30. відділ „Рисі”, що переходив шлях Журавно – Калуш коло села Монастирець, вислав на перід стежу з двох стрільців. В той час над’їхала ворожа автомашина. Большевики придержали мотор та висипались всі з криком: „лови, лови”. Відділ, що знаходився вже близько дороги, розтягнувся в розстрільну та повів наступ на большевиків. Бій тривав 45 хвилин. Окружені большевики почали, відстрілюючись, втікати. У висліді бою вбито майора артилерійських військ, інструктора Журавенського райвоєнкомату по політроботі, старшого лейтенанта, рядового. Кромі того большевики мали раненого одного майора, одного капітана танкових військ, одного рядового та двох працівників Журавенського райпарткому. Як подала розвідка, всі ранені померли в шпиталю. В бою здобуто: 1 кулемет, 2 ППШ, 2 кріси, 1 пістоль, 3 гранати та виряд. Автомашину спалено. Власних втрат не було. Оба полонені зізнали, що автомашиною їхав штаб 791-го артилерійського полку, який стоїть в Моршині від осені 1945 р. Полк озброєний в танки, які стоять в лісі біля Моршина (число невідоме), в гармати та в тяжку і легку автоматичну зброю. Ціль їзди була – переглянути терен, в якому мали закватирувати большевицькі гарнізони по селах, що мали рекрутуватися з цього полку.

Дня 20/1. 1946 р. о годині 8-мій рано слідом за куренем „Дзвони” надійшли большевицькі облавові війська. Одна їх частина заатакувала відділ „Рисі”, що таборував недалеко. Відділ приняв бій, який тривав пів години. Ворог, побачивши сильний опір повстанців та свої втрати, припинив наступ. 15 хвилин пізніше друга червона частина атакувала відділ з лівого крила. Відділ відбив і цей наступ та відступив в напрямі Кадовбни. Втрати відділу: 2 вбиті, 3 ранені.

Ніччю з 20 на 21/1. 1946 р. відділ переходив з Болохівського ліса в напрямі Чорного Ліса. На шляху Калуш – Долина коло села Брошнів відділ зустрівся з 4-ма автомашинами з большевиками. Червоні погасили світла та без стрілу перепустили відділ, що розсипною пройшов повз автомашини у віддалі 100 метрів.

Ніччю з 9 на 10/2. 1946 р. розчленовано відділ „Рисі” на 5 підвідділів. Рій під командою сотенного „Гонти” підповз під ворожий гарнізон в селі Петранка і сильним вогнем вдарив по ньому. Між большевиками счинилась паніка: одні втікали в пивницю та комин, інші розібрані до білизни вскакували до приготованих окопів і відстрілювались. Бій тривав пів години. Ворожі втрати: 1 вбитий, 2 ранені.

Дня 28/3. 1946 р. відділ маширував лісом вздовж дороги Красне – Грабівка (Чорний Ліс). Передні розшуки помітили машеруючу групу большевиків. Вив’язався зустрічний бій. Після 40-хвилинного бою, большевики відступили залишаючи вбитими лейтенанта військ НКВД і стрибка. Між червоними ранений сержант та рядові. Втрати відділу УПА – 2 легко ранені.

Дня 28/4. 1946 р. відділ перевів акцію на гарнізон істребітельного баталіону в селі Космач (Солотвинського району). Один рій під командою „Гонти” заатакував кватиру стрибків. По 30-хвилинному бою, в якому стрибки відбивались гранатами, крісами, автоматами – рій опанував приміщення. В бою вбито 4 стрибків, зловлено живим начальника стрибків та одного рядового. Рій під командою „Шпака” обложив хату начальника стрибків, в якій ночував слідчий НКВД Солотвинського району з одним стрибком. Енкаведист не хотів здаватися та протягом 30 хвилин відбивався з автомата та викинув 7 гранат. Вкінці повстанці підпалили хату, в якій згоріли два бандити. Решта відділу була використана на убезпечення акції. Всім місцевим стрибкам попалено господарства. Власні втрати: 1 вбитий, 1 ранений. Втрати ворога: 6 вбитих, 2 заловлених живими. Втрати ворога в майні: архів слідчого НКВД, 1 кулемет, 2 скоростріли „Токарева”, 3 ППШ, 10 крісів, 1 ракетник, 7 гранат, 600 штук крісової амуніції, 200 штук амуніції до ППШ, та інші речі.

Дня 11/5. 1946 р. відділ затаборував в корчах біля села Петранки. О годині 6-тій рано на відділ наскочили большевики, що тоді робили облави в Чорному Лісі. При перших стрілах впав вбитий командир відділу „Гонта”. Смерть командира збентежила стрілецтво. Відділ „Рисі” відступив яром до другого ліса, а чота „Журавлів” під командою чотового „Скрегульця”73 ще 30 хвилин відбивався від ворога, що окружив нашу чоту. Під час прориву з окруження згинув ройовий „Чорний” і був ранений кулеметчик „Грізний”, якому автоматична серія розбила в руках кулемета. Наші втрати: вбиті – командир відділу „Рисі” – сотенний „Гонта”, та два повстанці. Втрати ворога: 10 вбитих і кілька ранених.

Після смерті славної пам’яти сотенного „Гонти” команду над відділом [перебрав] старший булавний „Влодко” („Ревай”).

Відділ „Рисі” маневрував в місяці червні в Болохівському лісі.

Дня 15/8. 1946 р. підвідділ в силі 15 бійців під командою сотенного „Влодка” [наскочив] на магазин в селі Брошнів в цілі здобуття товарів ширвжитку. Підвідділ підсунувся під магазин, розброїв стійкового та дістався до середини. Большевицький гарнізон, що кватирував у віддалі 300 метрів від магазину, скоро відкрив присутність повстанців та звів на магазин сильний вогонь. Повстанча застава відповіла вогнем та здержала наступаючого ворога. Підвідділ відступив під напором переважаючих сил. Здобуто кріс, 700 метрів полотна, 23 кг. цукру, галантерію, взуття, тютюн і інше. Большевики подалися за підвідділом аж до ліса. За той час населення розібрало решту річей що знаходились в магазині.

Дня 28/8. 1946 р. Стежа відділу стрінулася з червоною групою в лісі під селом Росільна. Після короткої перестрілки червоні відступили. Того ж дня підвідділ заготовляв харчі в селі Князівське. О годині 22.30 підвідділ увійшов у ворожу засідку в середині села. Большевики освітили терен, звели на підвідділ сильний вогонь. Повстанці залягли, своїм вогнем придусили вогонь ворога, та під прикриттям вогню відступили з села. По дорозі підвідділ здемолював канцелярію ліспромгоспу в селі Росілна. З ворожого вогню повстанці вийшли без втрат. Здобуто 2 державні коні.

5.

Бойові акції відділу „Бистриці”:

Дня 23/7. 1945 р. у відповідь на „звернення хрущових та рясних” відділ „Бистриця” зробив засідку на шляху Ясень – Кам’янець на пограничників, які їхали автомашиною із Перегінська. Сильним кулеметним вогнем (3 кулеметів) з місця знищено автомашину та більшу частину ворожої групи. В 20-хвилинному бою знищено решту. На полі бою лягли 10 пограничників, між ними капітан – командир опірного пункту в Кам’янці. Із трьох большевиків, яким вдалось вирватись із поля бою, 2 згинули від ран зараз за річкою Лімницею, останній добіг аж до райцентру та помер в шпиталю. Таким чином в засідці згинуло 22 пограничники. Чота, яка брала участь в засідці не понесла жодних втрат.

Дня 14/8. 1945 р. На кватируючий в селі Лолин (Вигодський район) рій повстанців з відділу „Бистриця” наскочили большевики, стараючись відтяти повстанцям відворот до ліса. Використовуючи маневр та ведення вогню, рій під вмілою командою ройового „Славка” відступив в ліс. Наші втрати – один легко ранений. Втрати ворога неустійнені.

Дня 27/8. 1945 р. підвідділ „Бистриця” наскочив в горах між селами Ясенем і Кам’янець (Перегінський район) на большевицький мінерський підвідділ. Червоні втекли, залишаючи одного кулемета і одну десятизарядку.

Дня 28/8. 1945 р. одна чота „Бистриці” обстріляла станицю погранвійськ в селі Кам’янець. Це викликало у большевиків паніку та безцільну довготривалу стрілянину. Зараз після того большевики стягнули на підсилення станиці одну роту погранвійськ.

Дня 28/9. 1945 р. одна чота „Бистриці” спалила тартак в селі Струтин (Рожнітівський район). 4-ох людей охорони відпущено, забираючи від них 4 кріси. Кромі того забрано трансмісійний пас.

Дня 2/10. 1945 р. рій під командою чотового „Ластівки” зробив засідку на машинку вузькотовівки Болехів – Долина. При обстрілі вбито 2-ох большевиків (охорона складалась із 8 бійців). Здобуто 2 кріси і 400 штук набоїв.

Дня 13/10. 1945 р. підвідділ „Бистриці” зайшов вечером в село Бабин на вечеру, не зважаючи, що в усіх сусідних селах кватирували гвардійські частини ЧА. В пів години після затягнення застав, одна з них звела бій з большевицьким відділом, що входив також в село. В бою впав вбитий кулеметчик „Грушка”, та ранений стрілець „Голуб”. Холоднокровно повів себе ройовий „Партизан”, що цілий час відступав полями планово, відстрілюючись. Втрати ворога невідомі. При зміні місця постою підвідділ викрив ворожу заставу. Підвідділ відступив 100 метрів вбік та заняв становища, але червоні з криком „ура” атакували порожне місце попереднього постою підвідділу УПА.

Дня 6/11. 1945 р. одна чота „Бистриці” оперувала в селі Лоп’янка. На заставу підвідділу зі сторони села Спаса найшло 15 большевиків. Застава привітала їх вогнем, а рій що прийшов на підмогу прогнав їх аж до Спаса. В часі наступу на ворога були легко ранені 2 повстанці. Втрати ворога неустійнені.

Дня 18/11. 1945 р. ця сама чота закватирувала в підлісних хатах біля села Слобода Небилівська. Незабаром на заставу наїхало 4 підводи большевиків. Застава обстріляла їх і большевики втекли.

Дня 13/12. 1945 р.[надійшла] група большевиків в числі 30 бійців, намагаючись провести наскок на табор чоти „Бистриці”. Одначе стійковий стрілом заалярмував чоту і повстанці розвинувшись в лінію прогнали ворога.

Чота під командою булавного „Гайдамаки” і при помочі районної боївки СБ спалила тартак в місті Долині. Розброєно 18 стрибків – охорону тартаку. Спалено тартак з матеріалами, гараж з двома вантажними та одним особовим автом, слюсарню, магазин з пальним. Розбито та спалено магазин ліспромгоспу. Здобуто 18 крісів, 1 пістолю, 3,5 центнера муки, 1 центнер печева, 2 паки сірників, 100 пачок тютюну, 2 бочки риби, 3 безроги, 4 коні, 2 сідла, 13 звоїв тканини.

Дня 10/2. 1946 р. три рої під командою чотового „Гайдамаки” обстріляли виборчу дільницю в селі Ясень, рій під командою ройового „Партизана” в селі Сливки.

Дня 15/5. 1946 р. стрілець „Карпенко”, перебраний в цивільне убрання, вбив у селі Ясень большевика охорони моста. Здобув 1 ППШ та виряд.

Дня 16/8. 1946 р. один рій „Бистриці” підмінував залізничний міст в присілку Закирничний. Зараз після вибуху мін над’їхали большевики з гарнізону Ясень. Застава підвідділу відкрила по них вогонь та змусила їх здержатися. Міст знищений у 10%.

6.

Бойові акції відділу „Журавлів”:

Дня 1/9. 1945 р. відділ „Журавлів” перевів плянову акцію в цілі ліквідації большевицького опірного пункту в селі Луги (Рожнітівський район). До помочі використано одну чоту відділу „Рисі”, яка саме перебувала в тому терені. За даними розвідки ворожа залога мала числити 30 бійців, як опісля можна було зорієнтуватися по силі вогню – червоних було більше. Виділивши забезпечення, головна ударна група мала 37 бійців. Оминаючи стійки внутрішного забезпечення ворога, ударна група використовуючи темну ніч, підповзла на 30-50 метрів від будинку ворога. Червоні були в бойовім поготівлю. Стійки внутрішного забезпечення находились в окопах. Бій почався сильним скорострільним вогнем по будинках. Червоні з місця заняли бойові становища в бункрах та звідти відповіли густим вогнем. Підвідділ УПА наступав з бравурою. Вже здобуто окопи ворожих стійок, вже здемольовано нутро будинків гранатами, але з бункру годі було ворога викурити. Після півторагодинного зажертого бою підвідділ УПА відступив, забираючи зі собою 2-ох власних ранених: ройового „Рубача”, важко раненого в груди (2 постріли) та кулеметчика „Забудька” – легко раненого в руку. Причиною відступу був прихід ранку, який міг принести більші втрати серед повстанців, коли брати під увагу, що відступати треба було відкритим полем. В бою спеціяльно відзначи[в]ся ройовий „Рубач”, що перший вбив ворожого кулеметчика із його окопу, та уперто закидаючи ворога гранатою, хотів знищити його в бункрі. Далі відзначились стрілець „Забудько”, що хоча сам ранений, виніс разом із санітаром з-під рук ворога свого ройового „Рубача”, та чотовий „Вишня”, що вміло командував лівим крилом наступу. Втрати ворога 3-ох вбитих, 8 ранених. Акція хоча недоведена до кінця принесла наслідки користи, що після неї червоні посилили внутрішнє забезпечення, тим самим не можуть використовувати своїх бійців на роблення засідок та наскоків на села, що сильно перетяжували наш рух.

В місяці вересні 1945 р. відділ „Журавлів” рейдував по Карпатській Україні. У дорозі до села Німецька Мокра (КУ), одна чота запримітила над’їжджаючу в напрямі того села ворожу автомашину. На повстанське – „стій, хто йде” – шофер не реагував, їхав дальше. Чотовий „Вищий” здержав автомашину серією з ППШ, вбиваючи одного большевика. Три інші почали втікати, але наш кулеметчик вбив ще двох і тільки один ранений втік (капітан). Здобуто автомат, кріс, уніформи і інші речі. В селі забрано магазин, з якого всі речі, кромі малої частини харчів, що використано для відділу, роздано населенню села. Того самого дня одна чота зайшла в село Руська Мокра, де зліквідувала большевицьку станицю. Дня 13/9. 1945 р. одна чота зайняла залізнодорожну станцію Красношору (КУ), щоб знищити большевиків, що мали їхати з Брустур до Волового. Після здержання поїзду зтверджено відсутність большевиків (їхали тільки цивілі). Здемольовано канцелярію станції, знищено телефонічний зв’язок, по вагонах понаписувано революційні кличі. Оповідали селяне, що поїзд їздив з цими кличами протягом кількох днів. В тім часі інша чота старалася знищити большевицьку станицю в селі Дубова. В присілку Пасічна знищено тартак, харчі роздано населенню. Слідуючого дня большевицькі спец-отряди робили вже облави на дооколичні ліси, але відділ відв’язався баз перешкод від ворога. Дня 19/9. 1945 р. в селі Апшиця „Журавлі” розброїли міліціонерів. Харчі з державного магазину роздано місцевому населенню. Дня 21\9. 1945 р. „Журавлі” заняли село Кобилянська Поляна. З фабричного харчового магазину роздано харчі робітникам. Чота здемолювала клюб, станицю міліції, телефонічну центральку. В часі рейду по Карпатській Україні відділ „Журавлів” перевів 10 мітінгів, в тому один з мадярським та два з румунським населенням. „Журавлі” вернулися з рейду дня 8/10. 1945 р.

Дня 27/10. 1945 р. в село Ясень зайшла стежа „Журавлів” в силі двох стрільців. Один стрілець зайшов до хати, другий лишився на дворі. Коли той що був на дворі побачив большевиків, віддав до них два стріли. Стрілець, вискакуючи з хати, впав непритомний важко ранений в плече. В часі побоїв подавав ворогові неправдиві зізнання.

Дня 19/11. 1945 р. відділ зайшов на вечеру до села Спас, в якому був ворожий опірний пункт. На забезпечення від сторони кватир ворога та від райцентру, потрібно було вжити близько половини сил. О годині 2-гій в ночі над’їхала з Рожнітова автомашина з большевиками. Застава обстріляла автомашину. Большевики позіскакували в придорожній рів, але не віддали ні одного стрілу. Виходяч[и] зі села, повстанці обстріляли кватири большевиків і ворожу заставу на мості. Другого дня відділ обстріляв в місті Долині будинок, в якому кватирували большевики.

Дня 3/12. 1945 р. большевики обскочили табор „Журавлів”. Впав вбитий стійковий стрілець „Замір”.

Дня 22/12. 1945 р. одна чота „Журавлів” під командою булавного „Ревая” зліквідувала гарбарську робітню в райцентрі Перегінсько. Здобуто м’яку скіру.

Дня 2/1. 1946 р. одна чота „Журавлів” підмінувала штрику вузькоторівки на шляху Перегінсько – Кам’янець біля присілка Гриньків. Чота вступила в бій з охороною машинки. Большевики вперто відстрілювались, доки не наспіла їм допомога з села Ясень. У висліді вбито 3-ох та ранено 5 большевиків. Машинку пошкоджено. Здобуто 3 магазинки до кулемета. Власні втрати: важко ранений стрілець „Лапко”, що на другий день помер.

Другого дня „Журавлі” намагалися вдруге знищити машинку. Біля машинки відділ зустрівся з большевиками, що чекали вже на становищах. По короткій перестрілці відділ відступив.

Дня 10/2. 1946 р. одна чота під командою булавного „Ревая” обстріляла приміщення виборчої дільниці в селі Грабівка (Перегінський район). Коли червоні відповіли вогнем з важких кулеметів і мінометів, чота відступила без втрат. У висліді розбіглися домів всі громадяне, силою притягнені до виборів.

В днях від 5-10/7. 1946 р. „Журавлі” маневрували по найближчих селах Карпатської України. Дня 6/7. 1946 р. в [селі] Колочава Горб здемольовано канцелярію лісгоспу і ліспромгосп. Забрано телефонічний апарат. В селі Колочава Лази розбито державний магазин та роздано місцевому населенню: 60 центнерів муки, цукор, сіль, мармеляду, косметику і інші. Цей магазин, як і всі інші, використовували сталінські грабіжники як засіб тиску на місцевих робітників на перевиконування трудових норм. Здемольовано молочарню.

Дня 11/7. 1946 р. передні розшуки „Журавлів”, що верталися з Карпатської України, стрінулися з большевицькою облавовою групою в Осмолоді (Перегінський район). Від першого ворожого стрілу (червоні скорше помітили наших розшуків) впав вбитий стрілець „Зазуля”.

Дня 31/7. 1946 р. відділ брав участь в акції на гарнізон стрибків в селі Липовиця. Більша частина відділу була на заставах. Ударна група „Журавлів” разом з „Опришками” здобула по 40-хвилинному бою кватири стрибків. Спалено приміщення гарнізону, молочарню і господарства найактивніших стрибків. Здобуто кулемет і магазинки до нього, ракетники, 1000 штук амуніції.

7.

Бойові дії відділу „Хорти”:

Дня 1/10. 1945 р. рій під командою чотового „Стріли” зробив засідку на автомашину на шляху Пійло – Голинь. Вбито 2 большевики, автомашину спалено.

Дня 3/10. 1945 р. рій під командою чотового „Стріли” зробив засідку на автомашину на шляху Пійло – Голинь. Вбито 2 більшовики. Автомашину спалено.

Дня 3/10. 1945 р. 5 стрільців під командою сотенного „Бея” наскочили на 5-ох большевиків, які грабували сіно в селі Чолганах. Вбитий старший лейтенант, зловлені сержант і рядові відпущені з агітаційними листівками. Здобуто 2 кріси, 1 ППШ, 2 уніформи, 2 коні з упряжжю.

Дня 13/10. 1945 р. большевицька нічна стежа в силі 6 бійців наскочила на підвідділ „Хортів”, що кватирував в селі Ясень. Повстанці відбиваючись, вбили 1 старшого лейтенанта та ранили 2-ох бійців. Власних втрат не було.

Дня 23/10. 1945 р. один рій під командою сотенного „Бея” забрав баз одного стрілу 6 червоноармійців, що брали контингент в селі Мединя. Здобуто 2 ППШ, 4 кріси і умундирування. Всіх полонених відпущено.

Дня 18/11. 1945 р. чота під командою хорунжого „Бея” перевела наскок на большевицьку групу, що кватирувала в селі Завадка. У висліді: 6 червоних вбитих, 1 важко ранений помер, 4 ранених. Решта розбіглося. Кватири спалено. Здобуто 1 кулемет, 3 ППШ, 2 кріси і інше. Між вбитими старший лейтенант – заступник голови міста Болехова.

Дня 1/12. 1945 р. рій під командою чотового „Морозенка” розброїв 3-ох большевиків в селі Томашівці (Войнилівський район). Здобуто 2 ППШ, 1 кріс і умундирування.

Дня 2/12. 1945 р. рій під командою чотового „Чумака” наскочив [на] чотирьох большевиків в селі Кадовбна (Долинський район). Червоних забрано живими. Здобуто 3 ППШ, 1 кріс, 25 гранат.

Дня 10/12. 1945 р. „Хорти” під командою хорунжого „Бея” наткнулися на районну спецбоївку з райцентру Вигода в силі 30 большевиків. Збірним вогнем обстріляно ворога, в наслідок чого ворог поніс втрати 11 вбитими, між ними командант боївки та 7 ранених. Втрат у відділі УПА не було. Відбито арештовану дівчину з села Розтічки.

Дня 11/12. 1945 р. відділ в силі 70 бійців під командою хорунжого „Бея” зробив засідку в лісі біля села Церківна (плянований маневр по свіжому снігу). Большевики, що гнались за відділом, силою 250 штиків, увійшли в засідку. Бій почався [в] 11.30 год. В першому вогні впало біля 50 червоних. Червоні намагалися вдертися в повстанські становища не зважаючи на те, що поле наступу для них було дуже невигідне. О годині 15.30 приїхали большевики в силі 250 бійців і останнім наступом червоні вдерлися в наші становища. Сумерк допоміг повстанцям вийти з окруження. Власні втрати: 18 вбитими, між ними бунчужний відділу „Левадний”, 6 ранених, між ними хорунжий „Бей”, 3 пропавші без вісті, 1 зловлений живим. Втрати ворога: 221 вбитий, між ними майор, 2 капітани, та 47 ранених.

Дня 9/12. 1945 р. в часі відпочинку відділу в селі Солуків (Долинський район) інтендант відділу „Славко” запримітив у нічній темряві групу людей. У відповідь на його „стій, хто йде” – впав стріл. Друг „Славко” заняв становища та випустив в цю групу цілий кружок набоїв з ППШ. У висліді вбито 3 та 3 ранено большевиків Долинської спецбоївки.

Дня 19/12. 1945 р. большевики стягнули військо з районів: Болехів, Вигода, Долина, Калуш, Рожнітів, Сколе, Славсько, Стрий та зробили облаву на ліс Болехівського району, передовсім полуднево-західну його частину. В облаву попав відділ „Хорти” під командою старшого вістуна „Морозенка”. Ще ніччю відділ був повідомлений, що в напрямі Ямерсталя (Болехівський район), в якому кватирував відділ, під’їзджають ворожі автомашини. Чота під командою „Волиняка” вчасно відступила в гори і вийшла з облави ціло. Дві інші чоти під командою „Морозенка” задержались у селі до рана та опісля хотіли відв’язатись від погоні ворога. Одначе ворог обсадив вже був всі сусідні села, гори, ліси. Переходячи із села Сукеля в село Бряза, відділ УПА попав на відкритому полі під сильний кулеметний і мінометний вогонь. Почався відступ до ліса, в якому за кожним деревом чекав на повстанців ворог. Почався запеклий прорив з окруження. Ранені повстанці добивали себе гранатами, або з пістолів, щоб не попасти в руки ворога. Остаточно обі чоти розбіглись, залишаючи на полі бою вбитих 13 повстанців, між ними чотовий „Морозенко”, чотовий „Лис”, сотенний інструктор „Кривоніс”. Кромі того 5 ранені та 5 захопили червоні живими, 3 втрати в зброї та амуніції. Із тих що розбіглись впали ще 2 стрільці, одного раненого заловили живим. Втрати ворога в бою біля Сукіля в дні 19/12. 1945 р. – 25 вбитими та 15 раненими. Загальні втрати відділу „Хортів” в обох боях 11/12. та 19/12. 1945 р. – 33 вбитими, 7 зловлених живими, 10 ранених (одинадцятий зловлений живим), 3 пропавші безвісті. За останніми відомостями втрати ворога в обох боях 246 вбитими, 62 раненими.

Дня 19/1. 1946 р. „Хорти” зробили наскок на ворожий гарнізон в селі Лужки. Повстанці зустрілись з більшою ворожою силою (большевики саме стягнулися на акцію) і по півгодинному бою відступили без втрат.

Дня 30/1. 1946 р. на постій в лісі біля села Лужки наскочили большевики. Відділ вийшов з окруження, втративши вбитим стрільця „Максима” та раненим старшого стрільця „Скибу”. Цілий день большевики гонилися за відділом, що змушений обставинами розбитися на кілька підвідділів.

Дня 31\1. 1946 р. о годині 9-тій рано стежа з двох стрільців стрінулася з большевицькою стежею в селі Поляниці. Повстанці відкрили вогонь по ворогові з віддалі 3-ох метрів, вбиваючи одного капітана і одного бійця. Самі відступили без втрат.

Дня 7/2. 1946 р. о годині 14-тій стійковий повідомив, що під постій відділу підсуваються большевики. В той сам час на зміну стійки ішов стрілець „Мороз”, який поминувся зі стійковим і не зорієнтований в ситуації попав живим в руки ворога. Стрільця „Мороза” червоні замордували ще таки в лісі. Відділ змінив місце постою не зустрічаючись з ворогом.

Дня 21/2. 1946 р. о годині 14-тій відділ прийшов на нове місце постою біля села Грабівка. Заки відділ обезпечився стійками, відділ окружили большевики з трьох сторін. Відділ розбігся на всі сторони. Як до тепер відомо в цьму заскоченні впали вбитими: булавний „Еней”, інтендант „Кожем’яка”, кулеметчик „Скорий”, стрілець „Косар”. Раненого в обі ноги стрільця „Крепкого” забрали червоні до райцентру.

Дня 25/2. 1946 р. чотовий „Волиняк” з кількома стрільцями попав в заскочення біля села Льдзяне (Перегінський район). Втрати УПА: вбитий ройовий „Степ”, ранений чотовий „Волиняк” та стрілець „Гриць”.

Відділ „Хорти”, який поніс в людях найбільші втрати під час зимової блокади не мав змоги позбиратися. Причиною також був брак комскладу, який згинув в цілости, кромі командира відділу, але і той ранений був на лікуванні. Щойно в останніх днях місяця квітня хорунжий „Бей” почав збирати решту відділу.

Дня 4/5. 1946 р. долучив до відділу хорунжий „Бей”.

Дня 14/6. 1946 р. відділ попав на засідку в селі Кадовбна (Долинський район). У висліді легко ранений один стрілець, із ворожої сторони один убитий та 5-ох ранених. Того самого дня ворог зробив наскок на село, в якому відділ вечеряв. Наша стежа застрілила лейтенанта та 2-ох ранила.

Дня 19/7. 1946 р. здобуто ворожу автомашину. Авто спалено.

Дня 5/8. 1946 р. на шосі Голинь – Пійло обстріляно ворожу автомашину. Убито 2-ох та 1-го ранено.

Дня 8/8. 1946 р. під час переходу лісом біля села Тростянець (Долинський район) відділ натрапив на ворожу спецбоївку. Вив’язалась стрілянина. У висліді перестрілки вбито 3-ох ворожих бійців, з нашої сторони впав стрілець „Лютий”.

Дня 13/8. 1946 р. 3 стрільці з відділу „Хорти” здобули підводу та вбили старшого лейтенанта.

Дня 16/8. 1946 р. в селі Тужилів (Калуський район) вбито старшого лейтенанта – начальника гарнізонів по районі. Здобуто пістоль „Токарова”.

Дня 29/12. 1947 р. згинув геройською смертю командир відділу „Хортів” сотник „Бей”.

8.

Бойові акції відділу „Опришки”:

Дня 4/10. 1945 р. одна чота зробила засідку на машину вузькоторівки в селі Тисів. Із забезпечення колейки 3-ох ранено, 2-ох заловлено живими (між ними начальника ліспромкомбінату). Машинку цілковито знищено. Тор зірвано. Червоноармійця (з Засяння) відпущено зі зброєю і вирядом. Здобуто 3 шинелі, 2 блюзи, 2 куртки, 2 пари чобіт, 500 штук набоїв до ППШ.

Дня 10/10. 1945 р. стежа в силі 3-ох стрільців зустрілась з групою большевиків 9 чоловік, що приїхали стягати контингент до села Нягрин. Вив’язалась перестрілка. На допомогу стежі надбігла чота. Большевики втекли залишаючи для повстанців 2 коні і бричку.

Дня 14/10. 1945 р. чота „Опришків” спалила 2 тисячі кубометрів дров на складі між селами Грабів та Ілем’я. Дерево було закуплено цукрозаводом в Ходорові.

Дня 23/10. 1945 р. одна чота перевела наскок на нафтокопальні у селі Слобода Дубенська. Ворожі сили 35 бійців. У висліді бою спалено 6 шибів та 1 кітловню. Ворожі втрати в людях 9 вбитих.

Дня 13/11. 1945 р. на відділ „Опришків”, що таборував в лісі біля села Ілем’я о годині 6-тій рано наскочили большевики в силі около 180-200 (навів провокатор). Відділ під командою „Довбуша” пішов в протинаступ. Праве крило пробивається крізь кільце ворога, ліве під переважаючим вогнем ворога подається в бік. Відділ розсипається на групки та під обстрілом ворожих застав дістається у глибину ліса. Власні втрати: 2 вбиті (ройовий „Всеволод”, заступник чотового – добився сам та вістун „Гай”), 7 ранених. Власних ранених забрано зі собою. Вбитих похоронено щойно слідуючого дня на горі над селом Ілем’я. Втрати ворога – 6 вбитими і більша кількість ранених.

Дня 15/11. 1945 р. наша стежа зустрілась з ворожою групою на шляху Вигода – Вишків. Вістун „Палій”74 ранив 2-ох большевиків. Власних втрат не було.

Дня (
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

Схожі:

Відтинок „Магура”. (Калуська округа). Спогади iconРегламент з кільцевих автомобільних гонок калуська весна
Калуський автомобільний клуб „race-war” та громадська молодіжна організація „rally моторспорт” організує кільцеві автомобільні гонки:...
Відтинок „Магура”. (Калуська округа). Спогади iconРегламент з кільцевих автомобільних гонок калуська осінь
Калуський автомобільний клуб „Race-War” та громадська молодіжна організація „rally моторспорт” організує кільцеві автомобільні гонки:...
Відтинок „Магура”. (Калуська округа). Спогади icon«История 10-ти миллиардной тонны нефти Ханты-Мансийского автономного округа»
Мансийском автономном округа добыта 10-ти миллиардная тонна нефти. Это событие является очень значимым не только для округа, но и...
Відтинок „Магура”. (Калуська округа). Спогади iconЗміст Як народилася ця книга Історико-географічні нариси про Волоське і Майорку 7
Спогади. Юрій Павлович Литвин 135 Спогади. Галина Дмитрівна Рябоченко (Литвин)
Відтинок „Магура”. (Калуська округа). Спогади iconЗакон брянской области о наделении муниципальных образований статусом городского округа, муниципального района
Фз "Об общих принципах организации местного самоуправления в Российской Федерации" наделяет муниципальные образования статусом городского...
Відтинок „Магура”. (Калуська округа). Спогади iconУчреждение Ханты-Мансийского автономного округа – Югры «Государственная библиотека Югры»
Краеведческий календарь: юбилейные и памятные и даты Ханты-Мансийского автономного округа – Югры 2011 года / Департамент культуры...
Відтинок „Магура”. (Калуська округа). Спогади iconПерелік виставкових заходів у регіонах Приволзького Федерального округа у 2009 році Самарський виставковий центр «експо-волга»
Перелік виставкових заходів у регіонах Приволзького Федерального округа у 2009 році
Відтинок „Магура”. (Калуська округа). Спогади iconЗвіт про результати проведення процедур відкритих І двоступеневих торгів №2 від 27. 04. 2011 року. Замовник: Найменування
Виробнича філія Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" «Калуська теплоелектроцентраль»
Відтинок „Магура”. (Калуська округа). Спогади iconОсновных культурно–массовых мероприятий Управления культуры Юго–Западного административного округа города Москвы на ноябрь 2011 г
Управления культуры Юго–Западного административного округа города Москвы на ноябрь 2011 г
Відтинок „Магура”. (Калуська округа). Спогади iconАдминистрации Кушвинского городского округа А. Г. Трегубов 2012г

Додайте кнопку на своєму сайті:
ua.convdocs.org


База даних захищена авторським правом ©ua.convdocs.org 2014
звернутися до адміністрації
ua.convdocs.org
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Випадковий документ

опубликовать
Головна сторінка