Пошук навчальних матеріалів по назві і опису в нашій базі:

Відтинок „Магура”. (Калуська округа). Спогади




2.18 Mb.
НазваВідтинок „Магура”. (Калуська округа). Спогади
Сторінка13/17
Дата конвертації01.12.2012
Розмір2.18 Mb.
ТипДокументы
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17
відчитати важко, „23” або „28”упор.) /11. 1945 р., година 10-та, одна чота під командою сотенного „Довбуша” зробила засідку на шляху Вигода – Вишків. Ворожа автомашина із 30 пограничниками над’їхала ще вчасі затягування засідки. Прямо зустрічний бій. Большевики пробували відбиватися вживаючи важкого кулемета та 2 міномети. Вистріляли по кілька мін, але на м’ягкому грунті вибухли тільки 2. Большевики під сильним вогнем повстанців залишили поле бою. Власних втрат не було. Втрати ворога в людях: 4 вбиті (між ними 2 сєржанти) та більша кількість ранених. Втрати ворога в майні: 2 міномети, 1 станковий кулемет „Максим”, 4 кріси, 1 ППШ, 1 ракетник, ракети, магазинки до кулемета Дегтярова, 1300 штук крісових набоїв, 4000 набоїв до ППШ, 30 бохонців хліба.

Дня 25/12. 1945 р. відділ зробив засідку на групу енкаведистів, що вертались з арештованими селянами з села Липи і Слободи Болехівської. У висліді 3-годинного бою ворог втратив 7 вбитими і кількох ранених (між ними старший лейтенант). Арештованих відбито.

Дня 28/12. 1945 р. на большевицьку засідку в лісі біля села Нягрин попав стрілець „Павленкі”*. Важко ранений в груди почав тікати, але червоні дігнали, пробили штиком та забрали до Вигоди. На цю саму ворожу засідку найшла стежа, але відстрілюючись вийшла без втрат.

Дня 9/1. 1946 р. відділ спалив лісничівки в селах Кальна і Церківна приготовані на ворожі опірні пункти.

Дня 30/1. 1946 р. о годині 10-тій рано, большевицький спецвідділ, що робив облаву, потрапив на заставу відділу „Опришків”, який таборував на горі Лиса (Вигодський район). Відділ не знаючи сил ворога, відступив дальше в гори, не зв’язуючись боєм. Ворог пішов по слідах відділу прискореним кроком. Щоб уможливити відступ відділові, один рій зайняв становища, маючи на полі обстрілу чисту поляну. Вив’язався бій між роєм повстанців і ворожим спецвідділом. Ворог вперто наступав, рій вдержав поле бою 2 години і остаточно ворога відбив, а опісля долучив до відділу. Наші втрати 2 ранені. Ворожі втрати не устійнені. Слідуючого дня помер від ран стрілець „Незломний”75.

Дня 31/1. 1946 р. ворог збільшив свої сили та дальше підходив за відділом по слідах на снігу. Зв’язкова стежа між стійками в силі 3-ох стрільців зустрілася з розвинутою вже розстрільною ворога. Пропав без вісті один стрілець, 2 долучили до відділу.

Дня 26/2. 1946 р. відділ маневрує перед постійно наступаючим на п’яти ворогом. О годині 10-тій відділ задержується на відпочинок в ярі під горою Стовба. О годині 12-тій зорець повідомляє, що зближається ворог. Відділ відходить на гору Стовбу та півколесом затягає засідку. Один рій відходить дальше промістити дорогу по глибокому снігу. Ворога допущено на віддаль 10 метрів та обстріляно сильним вогнем. Він панічно утікає, залишаючи на полі бою вбитих. Відділ не зорієнтований про стан ворожих сил (боїться окруження іншими ворожими частинами), перевіряє тільки малу частину поля бою, де знаходить 1 ППШ. Як твердить населення, ворог мав втрати: 19 вбитими і багато раненими. Ті большевики, що вийшли ціло з бою стягалися опісля до доколичних сіл протягом кількох днів. Були випадки, що зблудивши в лісі, дострілювали себе або розривалися гранатами, головно ранені. Наших втрат не було.

Дня 2/3. 1946 р. о годині 4-тій ранком відділ перейшов на нове місце постою. О годині 10-тій застава відділу УПА відкрила вогонь з близької віддалі по наступаючому ворогові та долучила до відділу, який відступав дальше. По короткому часі ворог, що йшов по убитому вже снігу, догонив відділ. Тилове забезпечення відділу в силі одного роя здержує погоню і уможливлює відділові відступ, опісля долучує до відділу. При переході одного звора відділ ділиться на дві частини. Переслідуючий ворог ділиться також на дві частини та йде далі в погоню. Підвідділ під командою „Довбуша” робить засідку на горі біля присілка Кам’янець над рікою Лімниця. Після 2-годинного запеклого бою, в якім повстанці здецидовані були битись до останнього, щоб вже тільки не відступати, ворожу групу в силі 70 бійців розбито. Цілого поля бою не вдалося перевірити, бо на відголос бою прийшов на допомогу ворогові другий відділ червоних, що гналися за іншим підвідділом УПА. Власні втрати: вбитий чотовий „Мрія”76 і ранений стрілець „Соловій” і стрілець „Ворожбит”77. Вбитого підібрано, а ранених вивезено. Втрати ворога: 10 вбитими, 16 раненими, 2 ранених большевиків захоплено в полон. Відділ УПА здобув: 1 кулемет, 4 магазинки, 1 ППШ, 200 штук набоїв, взуття і одяг. Друга чота долучила до відділу „Журавлів” та по кількох днях знова зв’язалася з відділом „Опришків”.

Дня 21/3. 1946 р. за зв’язком до надрайонного провідника відійшли чотовий „Хмурий” і стрілець „Граб” разом з районним провідником другом „Максимом” та боєвиком „Музикою”. На їх слід натрапила ворожа стежа в силі 20 чоловіків та заскочила їх на умовленому місці зв’язку. На місці впав друг „Максим”, стрілець „Граб”78 здався живим. Чотовий „Хмурий” і боєвик „Музика” втікали ще кілька кілометрів, але знесилений великими снігами чотовий „Хмурий” заняв становище та в боротьбі по геройськи згинув. Боєвик „Музика” вийшов ціло.

Дня 26/3. 1946 р. відділ відступає перед наступаючим в слід ворогом. Коло села Кропивник (Вигодський район), відділ дістав вогонь в ліве крило, з якого відбиваються 5 повстанців.

Дня 8/4. 1946 р. стежа в силі 6 бійців зустрічається з большевиками в селі Кропивник. 3 стрільців вертаються до відділу, один стрілець „Сорока”79 попадає живим в руки ворога. Як опісля стерджено, цей стрілець споровокував місце постою відділу.

Дня 9/4. 1946 р. ранком відділ змінює місце постою, побоюючись провокації стрільця „Сороки”. О годині 9-тій відділ задержується на короткий відпочинок під горою Біла Розтока. Ще відділ не розтягнув стійок, а вже окружили його червоні. Починається запеклий бій, вояцтво малими групами пробивається з окруження. Власні втрати: 5 вбитих (стрілець „Грушка” ранений розірвався гранатою), 3 ранені, 3 заловлені живими. Як подає розвідка, ворог втратив 32 вбитими і багато раненими.

В днях від 5-12/7. 1946 р. відділ „Опришків” маневрував по поблизьких селах Карпатської України.

Дня 5/7. 1946 р. один рій забрав з села Колочава Горб 700 штук баранів, що їх большевики пограбували в місцевих селян.

Дня 12/7. 1946 р. за повертаючим відділом з Карпатської України ішов слід в слід відділ військ НКВД в силі 180 чоловік. При переході бувшої границі між Галичиною і Карпатською Україною тилове забезпечення було обстріляно сильним ворожим вогнем. Втрати відділу УПА: вбитий стрілець „Голий”, ранений стрілець „Лоза”, заловлений живим стрілець „Сіромаха”.

Дня 30/7. 1946 р. стійковий відділу задержав переходячих попри постій відділу двох озброєних людей. Після перевірки стверджено, що це розвідчики гвардійської дивізії призначеної на боротьбу проти українського революційного руху. Здобуто 2 ППС.

Дня 28/8. 1946 р. командир „Довбуш” з 4-ма своїми стрільцями при допомозі одного роя відділу „Бистриці” перевів акцію на гарнізон стибків в селі Струтин Нижний. Згідно з пляном, повстанці вдерлися до середини будинку (поверховий), де кватирували стрибки, з метою розброїти їх. Стрибки відповіли вогнем (мабуть під натиском районного начальника стрибків Приходька). Бій тривав одну годину, а коли стверджено, що стрибкам іде підмога з райцентру, спалено будинок. Як донесла опісля розвідка, в вогні важко попікся Приходько, згоріла вся зброя.

9.

Смерть сотенного „Середного” – командира повстанчого відділу „Летунів” була великою стратою для Калуської Округи. УПА стратила здібного і ідейного повстанчого командира, який вславив Відтинок „Магура” геройськими подвигами. На руки командира Відтинка „Магура” сотника „Козака” надійшли кондолєкційні письма від Теренових Проводів ОУН і Команд УПА, в яких висказували свій жаль по страті так заслуженого і визначного старшини УПА.

Подаю у відписі коротеньке звідомлення друга „Готура” до командира „Козака” про смерть славної пам’яті поручника „Середного”:

„Поручник „Середний” згинув дня 21 вересня 1946 р. на большевицькій засідці, в лісі між Чертіжом а Кулинкою, разом з ройовим „Щасливим”, вертаючи в трійку (стрілець „Гайдамака”, що йшов першим, большевики його пропустили і він вийшов живим) зі стрічі від провідника „Макара”. Документів відділу при ньому не було ніяких. Большевики обдерли трупів навіть із білизни і за їхній одяг билися шміраки, як колись жиди за одежу Христа. По одязі мазярі встановили, що їхні жертви – це крупні „бандіти”, але я здогадуюся, що вони і ранше знали, хто туди буде переходити і спеціяльно зробили засідку, бо у засідці брали участь большевики зі Станькової, Чертіжа та Журавна. Трупів забрано до Журавна. Вашої гратуляційної записки з приводу підвищення та відзначення, поручник „Середний” не одержав. Всі передані матеріали задержав я у себе. Для упорядкування відносин у відділі вислав я на місце друга „Олега”. Слава Україні! – „Готур”.

10.

Рейди повстанчих відділів по Карпатській Україні мали велике політично – пропагандивне значіня. Відділи УПА на терені Карпатської України не тільки боролися з ворогом, але ширили також ідею визволення України. В бойових діях подано коротеньке звідомлення про рейди відділів УПА по Карпатській Україні. Для зафіксування великої ролі, яку відіграли рейди відділів УПА Калуської Округи: „Журавлів”, „Рисів”, „Опришків” та інших, подаю два описи.
„Журавлі” – Звіт з політично – пропагандивного рейду, що його пройшов відділ по східних землях Закарпатської України під командою сотенного „Грізного” від дня 6/9-8/10. 1945 р.

За час рейду відділ пройшов 354 кільометрів гірської дороги. Відділ машерував лісистим, гірським в більшій части бездоріжним тереном, орієнтуючись по карті. Рейдуючи по Тячівській і Рахівській округах, відвідав 14 місцевостей: Німецьку Мокру, Руську Мокру, Брустури, Бичірик, Прочку, Красношору, Дубове, Пасічну, Апшіцю, Кобилянську Поляну, Яблоницю і інші.

1. Національно – соціальний склад населення, його національна свідомість та господарські відносини:

Ці округи замешкують українці, румуни і мадяри. Де не де можна стрінути словаків, жидів та німців.

Тячівська округа. Німецька Мокра – це бувша німецька кольонія. Перед приходом фронту всі німці евакували. Декілька родин повер[ну]ли і замешкують на старих місцях. Крім них замешкує село кілька українських родин. Більшість домів стоїть пусткою. Населення – робітники. Живе із заробітків в лісі. В селі є магазин. Робітничий* пайок не вистарчає на проживлення робітника і його родини. Робітничий магазин в більшій части використовує місцева адміністрація та переїзджаюче військо.

Руська Мокра – виключно українське село. Населення живе із заробітків в лісі. Робітничого магазину немає. Біля деяких хат є маленькі огороди величиною від 1-2 арів. Населення занимається також випасом худоби. В селі відчувається брак харчів, одягу і взуття. За харчами їздили до Мадярщини, за одягом і взуттям – до Чех. Останнім часом большевики замкнули границі. Большевики наложили контингент м’яса, молока, сіна, бриндзі та вовни. Населення до большевиків ставиться ворожо і майже нічого не здає. Від вівці треба здати 50 дкг. вовни і 50 дкг. сира.

Брустури – українське село. Населення працює в лісі. Село спалене під час переходу фронту. Зараз помало відбудовується. Випасають тут також худобу. Населення живе в колибах. Можна зустрінути тут також грядки з бараболею. Робітники дістають свої пайки в магазині в Уж-Чорнім.

Бистрик і Прочка. Населення тут дуже бідне. Займається випасом худоби. Живуть тут самі українці.

Красношора є українське село. Живе тут декілька мадярських та словацьких робітничих родин. В селі є колейкова стація. Село багатше від попередніх. Родиться кукурудза і бараболя. В селі є досить овочевих садів. В селі є державний магазин.

Пасічна. Є в ньому тартак і колейкова стація. В тартаку працює 150 робітників. При тартаку є магазин. Робітники переважно українці. Директором тартаку є мадяр. Технічні робітники – мадяте і словаки. Коло тартаку є охорона з робітників з одним крісом.

Дубове – українське село. Числить 3 тисячі нумерів. В селі є аптика, почта і колейкова стація. Живе тут кілька жидів, що займаються торгівлею. Населення півробітниче. Родиться кукурудза, бараболя, овес, ярина. Є багато садів. Можна зустрінути виноград. Випасають тут багато худоби і овець. Село розвинене по околичних верхах. Хати далеко одна від другої.

Яблониця українське село. Живуть тут лісові робітники. Родиться лише бараболя. В селі є робітничий магазин. Випасають тут також худобу.

Рахівська округа: Апшиця – живуть тут самі українці. Переважаюча частина населення займається хліборобством і випасом худоби. Є також лісові робітники. В селі є державний магазин. Родиться багато кукурудзи. Є багато садів.

Кобилянська Поляна – робітниче село. Половина українців, половина мадярів. Живе кілька жидівських родин. Є тут тартак і фабрика, що виробляє сокири, лопати, мотики і т.п. Працюють у ній самі мадяри. В селі є почта, є надлісництво, державний магазин і колейкова стація. Дитектором фабрики є москаль, а керівником – інженер українець. В надлісництві працюють самі українці. В тартаку – мадяри і українці. Населення живе виключно з праці на фабриках. Біля хат є маленькі огородці. Біля фабрик є державні будинки для робітників. Є також два робітничі магазини.

Боцко б.[іля] Нижної Апшиці. Живуть тут переважно румуни, хоч є кілька українських родин. Населення багате. Займається випасом худоби і хліборобством.

Тюшак б.[іля] Середної Апші. Присілок маленький, має загалом кільканадцять хат. Населення багате.

Три Потоки б.[іля] Вишної Апші. Живуть тут самі румуни. Населення бідне, займається переважно випасом худоби.

Національна свідомість між біднішим населенням стоїть низько. Називають себе русинами. Про наш рух знають від тих, що повернули з різних армій і тих що повернули з Німеччини. Чекали на прихід большевиків, бо уявляли їх собі такими, як подавала большевицька пропаганда. Довідавшись з різних джерел про большевицьку дійсність – ставляться до них дуже ворожо. Більшість населення неграмотна. Не знають історії України і тому називають себе русинами. Молодше покоління дещо свідоміше. Молоді хлопці, дівчата з Руської Мокри* співали національний гимн і називали себе українцями. Гимну навчилися за батька Волошина. Економічні умовини привели тамошне населення до матеріального нахабства. Тому головно робітниче несвідоме населення хотіло перебувати в такій державі, яка забезпечила б їх вповні харчами і одягом. Такою державою, про яку думає темна робітнича маса мала б бути Чехословаччина. Говорять, що чехи давали їм працю і за неї добре платили. Біли* случаї, що населення цікавилося, чи наша держава забезпечить їх харчами і одягом. Є, але в меншій кількості свідоме населення, що не очікує чехів, говорячи, що вони забирали в них більш цінні добра, як їм давали, а саме вирубували масово їхні ліси і вивозили в Чехословаччину. Це той елємент, що бажає своєї держави. До мадярів чують велику ненависть через їх національне переслідування і брутальне відношення до населення. З влади батька Волошина теж незадоволені, тому що до місцевих урядів увійшли чеські прислужники, які використовували населення за Чехів. За Волошина відтак багато з них, зберігаючи власне життя, пішло на услуги мадярам, а тепер ці самі пішли служити большевикам. В Красношорі командант січовиків є головою сільради. Населення ставиться до нього дуже ворожо і називає його комуністом.

Національна свідомість румунів на Закарпатті нічим не переважає національної свідомості тамошних українців. З наших розмов з ними виходило, що їм байдуже в якій державі вони мали б жити, тільки щоб мали що їсти і в що вбиратися. Не знають своїх визначних державних представників. Про свої протибольшевицькі рухи в Румунії теж майже нічого не знають. Під границею в околицях Сиготу молоді румунські хлопці знають дещо про свої рухи в Румунії. Румунська інтелігенція знала про Залізну Гвардію і про наш визвольний рух. До нас в загальному ставилася дуже прихильно. Большевиків ненавидять як і все населення Закарпаття. По нашій пропагандивній роботі між ними, дуже радо хотіли б вони жити в нашій державі.

Мадярське населення більш свідоме. Відчуває брак своєї держави. До большевиків відноситься ворожо через їх грабіжницьку політику в Мадярщині. Вірять що Мадярщина стне знову самостійною. До нас як протибольшевицького чинника чують прихильність і бажають з нами співпрацювати.

Багато румунів і мадярів вміють говорити по українськи.

Українське Закарпаття ділиться на три релігійні групи: православних, греко-католиків і євангелистів (віруючих). За большевицької дійсности православні попи взяли верх над греко-католиками. Большевицька пропаганда використовує їх для своєї агітації в закладанні колгоспів. Між православними і греко-католиками різниці немає.

Система шкіл на Закарпатті така сама як в нас. Школи поділяються на неповносередні і середні. В Руській Мокрі, Красношорі, Кобилянській Поляні і Апшиці є неповносередні школи. В Дубовім середня школа. Навчають в школах після совітської програми навчання. В школах є досить совітських учительських сил.

Помимо існує на Закарпатті приватна власність. Подекуди починають організовувати колгоспи. Ця організація зустрічає завзятий опір населення.

З причини браку харчів, большевики пробують переселяти населення з гірських сіл на доли. Тут зустрічають також великі перепони.

2. Большевицькі сили:

а) Адміністрація. Закарпаття поділяється на округи. Округи діляться на сільради. Головні пости в округах займають большевики. Головами сільрад є місцеві українці, яких населення називає (біровами). По округах є НКВД, що має свої філії по деяких селах. Уж-Чорне – 4 енкаведисти, Дубове – 4 енкаведисти. Більші станиці НКВД були в Тячеві, Бичкові, Рахові. Крім НКВД є ще міліція. Складається вона переважно з місцевого населення. Одностроїв ще вона тоді не мала. Озброєні переважно мадярськими крісами. До крісів по 20 набоїв. Уж-Чорна – 15 міліціянтів, Красношора – 4, Дубове – 15, Апшиця – 4, Кобилянська Поляна – 6. Відношення міліції до населення дуже погане. Населення дуже не любить міліції.

Зі сільських управ теж незадоволені. Членів цих управ називають комуністами.

Лісова адміністрація веде вже майже нормальну працю. Ліс охороняють гайові, яких називають „яграми”. За найменші шкоди в лісі подають вони виновників до покарання. За це їх страшно не люблять.

Всюди наладнана вже колейкова комунікація. Відбудовано всі знищені мости. Колейкою користується населення як пасажирськими поїздами. Биті шляхи в доброму стані. Всюди є густа мережа телефонічної сітки. В селі буває по 2 телефонічні апарати, розкинені в різних місцях, переважно в сільраді або магазині і у голови сільради.

б) Большевицька пропаганда. Для улекшення праці своєї адміністрації, большевики кинули на Закарпаття багато споїх пропагандистів. Для пропаганди роздано всі поміщицькі, церковні і монастирські землі. По селах існують магазини в яких все є, але майже нічого з них не видається населенню. Роблять дуже часто мітінги. Про наші відділи говорять, що ми польсько-німецькі бандити (шавури), що ходять по лісі, грабують і вбивають людей. Підготовляють населення до того, щоби в разі появи якоїсь групи, або навіть поодиноких незнаних людей, повідомляли голову сільради або міліцію. Закидують населення своїми газетами. Працюють вже клуби. На всіх державних відприємствах є маса лозунгів.

в) Військові залоги. До нашого приходу військові залоги були дуже маленькі. Руська Мокра – 4 большевики, Уж-Чорна – 12, Дубове – 15. В цих селах стояли пограничники. Тячево – 50. В Солотвині і Бичкові були лягри з СС-ами і фольксдойчерами [-] східняками. По нашім приході большевики збільшили свої залоги.

3. Протибольшевицькі сили:

Крім нашого відділу оперував в той час на захід від нас відділ „Гонти” – „Рисі”. Розвідка доносила, що якийсь незнаний відділ робив наскок на лягри полонених СС-ів в Бичкові. Наскок був невдачний. Майже все населення з протибольшевицькою силою, але наразі активно проти них не виступає.

4. Точний огляд бойових дій:

Дня 6/9. 1945 р. відділ „Журавлі” о годині 12-тій вирушив в рейд. Машерував до місця де були харчі. Там задержався на 2 години. Розподілено харчі і відділ рушив далі. Заночував на полонині Скородній.

Дня 7/9. 1945 р. о годині 8-мій рано [відділ] рушив далі і машерував до вечора. В дорозі звільнено стрільця „Старого”, що хотів, але не міг долі машерувати. Заночовано коло річки Лужки.

Дня 8/9. 1945р. о годині 6-тій відділ рушив далі. Перейшовши річку Мшану і вузькоторівку, завважено на дорозі „слід” кіннотних большевицьких стеж. Віддтак відділ машерує заваленими мисливськими плаями узбіччям верхів Грофи і Коня. Коло 14-тої години відділ вийшов на вершину гори Парашки. Тут зроблено перерву. Настрій стрілецтва знаменитий. Ми бачимо Поділля і Закарпатські полонини. Бажання стрілецтва – чимнайскорше бути на Закарпатті. Ночуємо на узбіччі гори Попаді.

Дня 9/9. 1945 р. відділ рушив дальше. Підійшовши гірським бездоріжжям до річки Петріс, передні стежі завважили свіжі большевицькі сліди. Вислано розвідку в силі одного роя на границю. Коли розвідка донесла, що на кордоні нічого не запримічено, відділ рушив дальше. Переходячи кордон, хтось передав по зв’язку: „Дня 9/9., година 9.30, переходимо кордон”. Лискавкою перейшли ці слова через цілий відділ. Пройшовши 4 км. дороги, зроблено першу перерву. Хтось жартуючи сказав: „Ану, хлопці, напиймося закарпатської води”. Хлопці кинулися пити воду. Переднє забезпечення завважило кілька хат. Була це зруйнована станиця пограничників. Наша стежа, що пішла провіряти ці хати, запримітила біля них 4-ох людей. Вони трохи застрашилися, бо не знали кому попали в руки. З большевицької пропаганди знали, що по лісах ходять банди. Довідавшись від нас хто ми є, увійшли з нами в першу розмову. Від них осягнули ми першу розвідку про тамошне положення і большевицькі сили. Вони запросили нас на свої сіножаті, де відділ заночував. Там зійшлося 14 осіб, з якими переведено пропагандивний мітінг. Стрільці відспівали кілька пісень, з чого присутні були дуже вдоволені.

Дня 10/9. 1945 р. одержали ми розвідку, що в Німецькій Мокрій є німецький магазин, що його тримають для пропаганди, а робітникам майже нічого не видають. До села двічі на день під’їздить колейка. В селі є 2 телефонічні апарати. В Руській Мокрі є 4 пограничники, з них один старшина. Того самого дня відділ помашерував в напрямі Німецької Мокри битою дорогою вздовж річки Мокряниці. По дорозі стрінули ми около 20 дівчат і хлопців, що працювали на шкілці. З ними проведено маленьку гутірку. Відділ опинився над Німецькою Мокрою. Звідси вислано один підвідділ до Руської Мокри з завданням перервати телефонічну сполуку, забрати апарати, знищити пограничників, розписати кличі та провести пропагандивну роботу. Другий підвідділ дістав завдання зліквідувати магазини, знищити апарат і провести пропаганду в Німецькій Мокрі. Підвідділ дав заставу на дорозі, що[б] не впустити нікого до села, щоби перед часом не розконспіруватися. Застава придержала багато дівчат і хлопців. Ми ведемо пропагандивні гутірки. В той час обсервація завважила, що в село заїхала автомашина з 4-ма большевиками. Зараз вислано 2 рої із завданням забрати автомашину та схопити большевиків. Застава спинювала машину, але шофер не хотів стати. По машині пущено кілька серій. Одного большевика вбито, а трьом раненим вдалося вискочити і скритися в корчах за річкою. В ночі не мож було їх знайти. Між ними був капітан. Здобуто 1 кріс, 2 плащі та 2 палатки. В міжчасі знищено телефонічні апарати. Підвідділ зайшов до магазину. Забрано 1 кріс та відповідну кількість муки. Решту муки роздано між населення, з чого воно було дуже вдоволене. Роздано також гумові ходаки. По роботі відділ помашерував головною дорогою в напрямі Руської Мокри. Перший підвідділ знищивши телефонічну сполуку, зліквідував большевицьку станицю. Злапано одного пограничника. Решта в той час від’їхала до Уж-Чорного. Здобуто: 1 зарядку, 4 гранати, 200 штук набоїв, 2 пари черевиків, 4 палатки, 4 рубашки, 2 пари білля, 2-є штанів. Полоненого пограничника, що його зловив перший підвідділ, на бажання людей які його обстоювали, відпущено на волю. Розписавши кличі і провівши пропаганду, відділ відійшов. Пройшовши головною дорогою 7 км., подався через річку Янувець і став постоєм на горі Бублішин. Розвідка донесла, що до Німецької Мокри поїхало 30 большевиків, які найшли там 2-ох вбитих і важко раненого капітана. Вони забрали також спалене нами авто. До Уж-Чорного приїхало 150 большевиків. Відділ машерував верхами в напрямі Брустур. Перейшовши головний гостинець, річку Брустурянку і вузкоторівку, закватирував на горі Свічева. Звідси помашерували горами на гору Земна. Зійшовши лісом у звір, закватирували ми над селом Красношора.

Дня 13/9. 1945 р. відділ придержав кількох людей, від яких одержано [розвідку] про села Красношору і Дубове. О годині 12-тій поділено відділ на підвідділи. Перший підвідділ пішов під командою чотового „Ревая” до села Дубового зі завданням зліквідувати 12 большевиків і забрати державний магазин. Другий підвідділ на чолі з командиром відділу мав завдання зліквідувати большевиків, які мали переїзждати з Брустур до Дубового. Над вечір підвідділи розійшлися. Другий підвідділ заняв стацію в Красношорі. Скоро мав над’їхати поїзд з Уж-Чорного. Стрільці заняли становища і чекали його приїзду. Поїзд скоро над’їхав. Чотовий „Вищий” з одним роєм задержали його. В ньму не було жодного війська, лише кілька цивільних. З ними зроблено мітінг. По стінах стації і льокомотиви написано кличі. Знищено телефон і підвідділ пішов в село. Ідучи селом, стрільці писали по стінах домів кличі. В селі забрано державний магазин, здемольовано приміщення миліції і сільради та відмашеровано головною дорогою в напрямі Дубового. Доходячи до перших хат Дубового, стрінулися ми з першим підвідділом, який вертав без нічого тому, що до Дубового приїхала більша кількість большевиків. Відділ перейшов ріку через залізничний міст і подався до тартаку в селі Пасічна. Тут забрано магазин, скіряні паси і пару тисяч цангів. Харчів забрано вміру потреби, решту роздано робітникам. Канцелярію знищено. Серед робітників поведено пропаганду. Забрано також 1 кріс. Вже рано відділ подався в ліс. Заряджено 2-годинну перерву. Стрільці варили їсти, а інтенданти розділяли харчі і паси.

Дня 14/9. 1945 р. большевики зробили облаву на той ліс, в якому перебував наш відділ. Відділ змінив вчас місце постою, заховавшись в гущаках. Большевики переходили у віддалі 20 мертів від відділу, але нічого не завважили. Большевики поробили по полонинах застави. Пізним вечором прорвався відділ без перешкод поміж застави і подався на гору Красний Грунь. Тут перебув відділ до 18/9. Цей час використано на направу обуви. Пороблено багато ходаків – стрільці були цілком босі.

Дня 18/9. 1945 р. відділ рушив гірськими дорогами через полонину Анецьку в дальший марш.

Дня 19/9. 1945 р. осягнено розвідку про село Апшицю. Вечером зійдено в село. Розброєно міліцію, забрано державний магазин. Приміщення міліції обписано кличами. В селі в той час було весілля. Виховник зробив на весіллі мітінг. Відтак стрільці весело забавлялися танцюючи з дівчатами. Інтенданти заповіли вечерю. Повечерявши, а було це вже по півночі, відділ відійшов із села і пішов в напрямі присілка Тімак. Перейшовши вузькоторівку, закватирував на горі Пригут. Розвідчики повели розвідку про Кобилянську Поляну.

Дня 21/9. 1945 р. вечером, перейшовши річку і вузькоторівку, відділ зійшов в Кобилянську Поляну від сторони Бичкова. На гостинці і вузькоторівці попереривано телефонічні дроти. Другий підвідділ лишився в селі, а перший пішов на фабрику, яка віддалена від села на один кільометр. На фабриці працюють майже самі мадяри. Виховник зробив мітінг. Мадярська молодь була дуже вдоволена. З радості аж підскакувала. Відтак зліквідовано магазини. Відділ забрав відповідну кількість для себе, а решту роздано робітникам. В той час другий підвідділ розброїв в селі одного міліціянта, роздав між населення магазин з харчами, здемолював станицю міліції та центральку на колейковій стації. Решта міліції втекла до Бичкова. В клубі знищено большевицькі портрети і лозунги, а на їх місце написано свої кличі. Вже над ранком вийшов відділ із села.

Дня 22/9. 1945 р. проваджено розвідку, що до переходу румунського кордону. Розвідка донесла, що в околиці Бичкова є більші згуртування большевицьких військ, що обставили кордон. Щоб краще повести розвідку, відділ подався в напрямі Апшиці Нижної. Розвідка донесла, що в Апші Нижній і Грушеві є багато військ. Від трьох днів переїзджали без перерви большевицькі війська. В той час почали падати страшні дощі. Стан води в Тисі збільшився так, що не можна було її ніяк перейти. Від дня 22/9. большевики замкнули кордон, що був досі відкритий. Дня 23/9. розвідка донесла, що на кордоні большевики забили 4 цивільних, які намагалися перейти кордон. Переїзджаючих большевиків з Хусту на Ясіння обстрілювано кілька разів з[-за] румунської ріки. З Бичкова большевики перетягнули танки і гармати на лівий беріг Тиси та обставили ними границю.

Дня 25/9. 1945 р. Відділ помашерував в напрямі Апшиці, перейшов головний шлях і подався на Кобилянську Поляну. Післано розвідку до Кобилянської Поляни. Розвідка донесла, що в Бичкові є більша кількість війська, яка обставила кордон.

Дня 1/10. 1945 р. Відділ подався горами в напрямі Уж-Чорного з заміром зліквідувати станицю большевиків та забрати магазин. Розвідка донесла, що в Уж-Чорнім є 200 [осіб] переїзджаючого большевицького війська. Відділ подався в напрямі Яблониці. Запас харчів скінчився. Дооколичні села були обставлені большевиками. Щоби переправитися лісами через границю, відділ був змушений зліквідувати харчі в двох міліціянтів в селі Яблониці. Звідси подався відділ через гору Світову в напрямі села Бистрик. Перейшовши через вузкоторівку і річку Брустурянку, білим днем перейшов головним шляхом через присілок Бистрик до присілка Прочка. Тут відділ заночував. Тут куплено одну корову і відділ повечеряв. Відділ одержав розвідку, що головним шляхом переїздить військо. Відділ подався горами, які були вже покриті снігом, в напрямі границі.

Дня 5/10. 1945 р. Відділ перейшов кордон, поборюючи перешкоди, пороблені відступаючими мадярами вздовж ріки Лімниці.

Дня 7/10. 1945 р. Відділ спалив опущену большевиками станицю на Різар[ні].

Дня 8/10. 1945 р. відділ в цілости прибув на старі терени перебування.

Під час рейду настрій стрілецтва був цілий час добрий. Стрільці були цілий час відповідно забезпечені харчами.

В наслідок наших дій ворог втратив 3-ох вбитими і один* тяжко ранених*. Відділ не потерпів жодних втрат. За час рейду здобуто: 1 десятизарядка, 7 крісів, 300 штук набоїв, 4 гранати, 1 централька, 10 телефонічних апаратів, 2 шинелі, 4 палатки, 3 пари обуви, 5 пар штанів, 7 маринарок, 2 пари білля, 100 пар золівок, 6991 пенгів, 300 корон. З того видано на харч 4690, лишилося 2301 пенгів. Зліквідовано 6 харчевих магазинів, знищено 1 автомашину. Кріси роздано тим людям, що потребували зброї для власної оборони перед большевиками.

5. Проведення політично пропагандивної роботи відділу.

З тамошнім населенням при кожній зустрічі, чи то з робітниками в лісі, чи в різних хуторах і селах, на тартаках чи фабриках, навіть при зустрічі з поодинокими людьми, роблено ширші мітінги і гутірки. Гутірки по більшій части переводили стрільці. Мітінги і гутірки сприймало населення з великим зацікавленням. Всюди писано кличі, найбільш економічного характеру, пристосовані до тамошного положення. Тому що пенги не мали там великої вартости, а рівночасно відчувався великий брак харчів і взуття, ці кличі були дуже аж актуальні. Писано також національні кличі. Кличі писано в найбільш прилюдних місцях, ще стінах домів, по урядових будинках, по стаціях, на стінах вагонів і льокомотив, в клубах і галях фабрик. На місце большевицьких лозунгів вивішувано свої лозунги. Нищено большевицькі портрети і прапори. В цій роботі охочо помагало нам населення. Кличі стояли незмазанами по два тижні, хоча большевики заставляли населення їх стирати. Були случаї, що по нашім відході само населення писало „Сталін свиня”. Появилися також саботажні роботи. В селі Вижній Апші хтось з населення спалив контингентове сіно. В Бичкові населення било камінням тих, що везли здавати контингент. Між свідоміший елемент роздавано наші брошури. Роблено мітінги з мадярським і румунським населенням. Один з більших мітінгів зроблено раз в робітничім клубі в Кобилянській Поляні. Мітінг закінчено бурхливими оплесками. Мадярська молодь знищила в той час большевицькі портрети і лозунги. Румунів цікавив більш наш державний устрій. Питали хто є нашим королем, які наші гроші, чи буде в нас „малай” та чи буде наша міліція бити. Жиди сильно нас боялися. Вони як звичайно мали багато грошей. Просили дуже щоби їх не вбивати. Відділ ніколи не забирав у жидів їхнього майна. Одного разу застава придержала жидів. Їх обшукано і забрано в них гроші. Пізніше гроші забрані нами було їм звернено. Вони були за це нам дуже вдячні і ширили про нас добру пропаганду. При зустрічі з населенням ставилися ми до нього як найприхильніше. При перших розмовах з нами пізнавало воно в нас своїх рідних вояків. При кожній зустрічі хоч би з поодинокими людьми входжено в як найкращі розмови, при чому давано їм можність висказати свої незадовільні думки, на які діставали від нас відповідні розв’язання. Коли називали себе русинами, діставали ширше історичне пояснення, чому мають називати себе українцями. Багато інформовано населення про нашу державну програму та наші визвольні змагання. Харчів в населення майже не брали.

6. Особисті помічені завваги.

Частина несвідомого населення не має самостійно державницької думки. Слабо вірить у власні сили і в успішну боротьбу проти окупанта. На загал все населення боїться провокації. Одначе ми зустріли такі випадки: Один робітник з Теремуш виявив охоту переховати декого з відділу через цілу зиму. Дві жінки з Брустур згодилися по розмові з ними, переховати деякий час ранених або хворих бійців. Для зв’язку з ними була встановлена кличка. Один господар з Руської Мокри заявив, що йому не потрібно пропаганди так як іншим, бо він знає про наш визвольний рух і його провідників. Йому потрібно лише матеріалів і вказівок для ведення праці. В час перебування відділу на Закарпатті все населення говорило тільки про нас. В Красношорі переїзджаючі енкаведисти завважили наші кличі і лозунги, забрали один лозунг зі собою, решту приказали населенню знищити. Населення відмовилося нищити, говорячи, хай нищить їх той хто написав. Кличі знищило по тижневі військо. В Красношорі на стації один словак показував стрільцям всі лозунги і портрети Сталіна, щоби їх знищити. Нищення їх справляло йому велику радість. При ліквідації магазину в Пасічній директор-мадяр сам видавав, що було в магазині. Відтак показував і помагав нищити портрети і лозунги. Один вівчар з Дубового в час облави скрив наших двох стрільців, що відбилися від відділу. Хоча большевики були біля його колиби і питали, чи він не бачив нашого відділу, він не видав їх. В Кобилянській Поляні по скінченім мітінгу, між мадярами один стрілець найшов хрест і повісив на місце портрету сталіна. Присутні зустріли це гучними оваціями. Радоси їх не було меж. Одна учителька, стрінувши стрільців, зняла з одного шапку і цілувала тризуб. В присілку Боцку було 30 румунів, що крилися перед большевиками. Вони помагали нам вести розвідку і виявили охоту поступити до нашого відділу. Багато січовиків вступило до ЧА і чеського легіону. Тепер органи НКВД починають переслідувати січовиків. Село Вижна Апша вислало до округи трьох представників з проханням зменшити контингент. Всіх заарештували большевики. В селах Закарпаття кидається в очі чистота і порядок. Доми будовані переважно з дерева, криті буковими гонтами. В робітничих домах дуже чисто. Багато робітників користується чеськими печами. В хатах розкинених по горах немає вже такої чистоти. Робітниче село Кобилянська Поляна виглядає як мале місточко. В домах і на вулицях є електричне освітлення. Селяни ходять у своїй національній ноші, подібній до гуцульської. Робітники носяться по шляхетськи. Дуже радо вживають кольонської води. Румуни ходять в ноші власного виробу. Життя на Закарпатті пливе майже нормально. Большевики вербували добровольців до ЧА. Хто не хотів іти добровільно, тих забирали вночі під штиками. Більшість з них пішла до чеського легіону. Большевики брали також багато дівчат до санітарної служби”.
„Рисі”. Звіт з бойово пропагандивного рейду на Закарпаття за час від 5/9-16/10. 1945 р.

Рейд по Закарпатті проводив відділ під командою „Гонти” в східній частині вздовж ріки Тереблі та частини рік Лужанки і Мокряки. За 42 дні рейду відділ пройшов 597 кілометрів, машеруючи цілий час тереном, часто без жодних доріг і відвідав в двох округах (районах), Волівський і Тячівський, 14 сіл: Слобода, присілок Синевирська Поляна, Чорна Ріка, Колочава Негровець, Колочава Горб, Забродна Вільшана, Кричево, Мала Уголька, Ольховець, Бережгеди Лази, Широкий Луг, Німецька Мокра, Колочава Лази та Синевірська Поляна. За весь час рейду відділ мав 4 збройні сутички на Закарпатті, а одна збройна сутичка та один більший бій з ворогом під час повороту з рейду в Перегінському районі, де знищено 5-ох пограничників, 8 енкаведистів та 5 поранено, з того одного майора. Знищено одну автомашину, одну вузькоторову колейку. Під час рейду відділ крім бойових дій провадив політично-пропагандивну роботу живим та друкованим словом, а також своєю появою і поведінкою серед населення в усіх 14-тьох селах. Найкраще проведено політично-пропагандивну роботу в сімох селах: Слобода, Забродна Вільшана, Кричево, Широкий Луг, Руська Мокра, Колочава Лази та Синевірська Поляна, в яких проведено масові збори та розліплено кличі і карикатури для ширення пропаганди серед червоноармійців та населення.

Дня 5/9. 1945 р. відділ вирушив з Мечищ (присілок села Липовиця), перейшов через гору Аршицю, а дня 6/9. річку Мшану та о годині 12-тої опинився коло кордону. Там відділ мав сутичку з погранвідділом, який переходив кордон. Большевики побачивши відділ відкрили вогонь, одначе відділ відступив без стрілів, залишаючи за собою один рій на забезпечення. Большевики почали розстрільною посуватися за відділом, але з віддалі 50 метрів застава привитала їх кулеметним та автоматним вогнем і відступила. На віддалі 300 метрів рій зробив другу засідку та знова підпустив близько большевиків і привитав їх сильним кулеметним вогнем. Большевики втративши 3-ох вбитих, відступили в сторону кордону. З нашої сторони втрат не було. О годині 18-тій відділ перейшов кордон. Того дня в селі Слобода проведено пропагандивну роботу з людьми, які зійшлися до одної хати. Їм зачитувано статті з нашої літератури про большевицький терор та про нашу боротьбу. Люди тепло до нас відносилися і на доказ цього добровільно дали харчову допомогу. Відділ машерував днями, а тільки горами виминаючи хутори, поля і полонини, щоб задержати конспірацію відділу. В селі Чорній Ріці проведено великий мітінг. Виховник мав промову на тему:”Життя селянина в Радянському Союзі”, „Наш визвольний рух”. Того самого дня завважено світла. Це їхали автами большевики до Чорної Ріки. Розідка донесла, що большевики в числі 500 осіб обсадили всі дороги, плаї, стежки і броди на Закарпатті. Відділ, оминаючи ворожі застави, заходив вечеряти в села, де проводив мітінги, виписував кличі, наліплював плакати і карикатури, нищив телефонічні сполуки, з державних магазинів роздавав харчі населенню. В селі Вільшана під час мітінгу над’їхала автомашина, по якій наша застава відкрила вогонь. Авто знищено та вбито 2-ох большевиків. За короткий час большевикам прибула допомога і тоді ранено 2-ох червоних (між ними майора). Коли відділ закватирував в селі Ключево, приїхали автами большевики, які мали зі собою також один танк. Відділ відступив до ліса.

Дня 20/9. 1945 р. попали на засідку 3 повстанці, яких большевики схопили живими. Майже по свіх селах Закарпаття були большевики. Відділові часто приходилося голодувати. Крім того стрілецтво було сильно вичерпано довгити маршами. Не зважаючи, що в селі Карекгеди були большевики, відділ пішов там на вечеру, де перевів мітінг, розписав кличі та знищив устаткування сільради.

Дня 27/9. 1945 р. відділ опинився на горі Гропі (вис. 1630 м.). Тоді впав перший сніг. Стрілецтво напів босе, а деякі цілком босі машерували полониною.

Дня 30/9. 1945 р. відділ вмашерував до Чорної Ріки і затаборував в курортних будинках, де мешкали тільки дядько з 16-літнім сином. Дядько непомітно віддалився і телефонічно повідомив, що в Чорній Ріці з 400 „бандеровців”, які мають правдоподібно йти на Синевірську Поляну. Слідуючого дня люди в Синевірській Поляні донесли сотенному, що дядько ще вчора повідомив про прихід „бандеровців” до їхнього села большевиків. Не зважаючи на цей донос, відділ вмашерував в село та почав свою роботу. В селі розбито канцелярію та магазин ліс[о]пункту. В канцелярії розбито телефонічний апарат та огнетревку касу, з якої забрано понад 10 тисяч пенгів, знищено документи лісопункту, машину до писання (латинка). З магазину роздано населенню 500 кг. білої муки,15,00 кг. муки пшеничної хлібної, 1000 кг. кукурудзяної, 400 кг кукурудзів, 100 кг. вівса та інші речі. В селі зроблено збори на які прибули 93 особи. Під час зборів большевмкм почали стріляти з ліса на село, але відділ дальше продовжував свою роботу, тільки час від часу відповідав на большевицькі стріли. По закінченні зборів командир відділу роздав присутним на салі забрані гроші з каси та наказав забрати муку та інші речі з магазину. По забранні з магазину всіх речей, магазин та канцелярію підпалено, а відділ подався в напрямі кордону, який перейшов о годині 3.30 слідуючого дня.

1. Національний та соціальний склад населення.

По всіх селах в яких перебував відділ, населення переважно українці*, тільки в деяких живуть по кілька жидівських родин, які повернули з німецьких карних таборів. Часто трапляються чеські, мадярські та румунські родини. В селі Бережгеди живе кільканадцять мадярських родин, в Тячеві – румунських, В Німецькій та Руській Мокрій – німецькі. Населення займається хліборобством, вирубом ліса, випасом овець та худоби. Вівці в більшій кількості є білої краски. Мадяри при переході фронту зрабували багато овець та худоби. Населення Закарпаття сильно збідніло. Воно не є самовистарчальне і потребує харчевої допомоги. Мадяри давали 8-10 кг. муки щотижнево на родину, а большевики ані одного кілограма. Одного поля дуже мало, в більшості сіножати. В південній частині сіють багато кукурудзи, жита, вівса. Хліб печуть з кукурудзи так звані „мелаї”. Коло хат сади, в яких є багато волоских горіхів, слив, яблук, а подекуди виноград. Загально села дуже порозкидувані. Денний заробіток дорослого 3 пенги. Харчевий приділ дуже малий. Становище робітників дуже марне. Ціни дуже високі. Напримір, 100 кг. кукурудзяної муки коштує 2000 пенгів, безрога 100 кг. живої ваги – 3-10 тисяч пенгів. Чоботи в тій самій ціні що безрога.

Культурний рівень. Хоч населення бідне, але культурний рівень вищий як на північ від Карпат. Хати кращі, криті гонтами, в середині порядок. В південній частині Закарпаття є дуже гарні будівлі, в хатах багато різної посуди, меблів. Мущини в південній частині Закарпаття носять одяг фабричного виробу, жінки одягнені по міщанськи, дівчата носять вишивки, але шиті лиш одною краскою (чорна або червона). Люди з греко-католицького і православного обряду, але большевики грекокатолицькі церкви позамикали. В полудневій частині є церкви лиш православні.

Національна свідомість. В північній частині люди неграмотні. До шкіл не ходили. Називають себе русинами. Але це тільки так мабуть старші. Молодь почуває себе українцями. В північній частині родичі не посилають своїх дітей до шкіл. В околицях Хусту села багато свідоміші, кацапів нема, про нашу боротьбу добре орієнтуються, пам’ятають січовиків з часів самостійности в 1938 р. Майже все населення думає про матеріальне забезпечення. Свою рідну мову, культуру, школу кладуть на другий плян. Закарпатці ненавидять мадярів та їх рабунки. До большевиків ставляться також з недовірям, кажуть: „що то вовки в овечій шкірі”. Коли большевики почали стягати контингент сіна, бараболі і масла, то поставились до них дуже ворожо. Арештувань по селах ще не було, тільки НКВД переслухувало деякі особи, які випустило. Говорять, що будуть арештувати січовиків та вивозити їх з родинами на Сибір. Большевики також грабують по селах що в руки попаде: полотно, білля, одяг, бриндзю, а навіть жіноче плаття. Часто роблять ревізії, щоб могли при тому красти. В одної старої жінки, якої сина німці забрали до табору праці, забрали весь жіночий одяг та убрання сина. В Синевірській Поляні кількох шміраків заблали всю бри[н]дзу, яку хто лиш мав. По селах провокаторів мало. Ті що зараз є – то бувші чеські і німецькі донощики. Провокаторів легко викрити.

2. Большевицькі сили:

а) Адміністрація. Закарпатська Україна має слідуючий адміністраційний поділ: Народна Рада Закарпатської України в Ужгороді, якій підпорядковані 12 округ (районів): Ужгород, Мукачево, Берегово, Севлюш, Хуст, Тячево, Волове, Свалява, Нижній Верецький, Великий Березний, Іршава. Кожні окрузі підпорядковані сільради. До Волівської округи належить 25 сіл. В кожному селі є сільрада – голова та секретар. По округах містяться органи КП(б)У, НКВД, а начальникими та комісарами політичних і адміністративних урядів є большевики. Українці Закарпаття займають тільки побічні дрібні посади в цивільних установах. В деяких селах є міліція з місцевих людей в числі від 5-8 людей. Вона полагоджує всякі урядові справи по селах. Міліція є в селах Синевир, Колочава Горб, Угля, Драгове, Ольховець. В деяких селах є лісопункти в раз з магазинами харчів – в Синевірській Поляні та Німецькій Мокрі. Майже по всіх селах є клуби, але вони не чинні. По всіх селах є початкові школи. В окружних центрах – середні, в Ужгороді 2 вчительські семинарії та університет. Учинеки не мають підручників, зошитів, олівців, чорнила і т.п. Учителі вчать без жодних програм. В деяких селах є учителі-східняки. Діти відвідують школу від 30-60%.

б) Пропаганда. По переході фронту большевики в кожному селі робили мітінги, на яких вихваляли „щасливе та радісне життя громадян в СССР”. Потім робили мітінги під час появи на Закарпатті відділів УПА. Вони представляли і називали УПА бандитами, горлорізами і т.д., та закликали населення до боротьби з ними. До сіл присилають республіканські газети та „Закарпатську правду”. Населення їх не читає, тільки курить.

Військові залоги. До нашого приходу не було військових гарнізонів, тільки по кількадесять шміраків кватирували та рубали дерево в лісі. Потім стягли війська до округ і до сіл при головних гостинцях і вузькоторових шляхах.

3. Протибольшевицькі сили:

Крім відділу „Рисі”, як донесла розвідка, були на Закарпатті інші відділи УПА. Один відділ розбив магазин лісопункту в Німецькій Мокрі та роздав населенню муку і інші речі. В селі Дубово також роздали харчі з магазину поміж населення, а на вагонах вузькоторового поїзду написали кличі, які ніхто не стирав кілька днів. В одному селі відділ стрінув закарпатчика, бувшого стрільця з відділу „Різуна”, який казав, що має захованих кілька крісів та міг би зорганізувати боївку, але не має жодних зв’язків та наказу.

4. Пропагандивна робота:

Населення Закарпаття ставилося до нас досить прихильно, але з певною резервою, бо большевики представили нас в найтемніших красках. Відділ своєю поведінкою, широкою пропагандою, масовими зборами приєднав собі довір’я населення. Закарпатці сильно ненавидять большевицький режім та не вірять в їхні обіцянки. На кожному кроці старалися нам помогти в харчах, в розвідці та бути нашими проводирами. Закарпатці дуже гостинні. В Німецькій Мокрі одна дуже бідна селянка дуже радо зварила вечеру. Пращаючись плакала та випроваджувала на дорогу українських повстанців. Вістка про появу відділу дуже скоро обходила всі дооколичні села. Закарпатці дуже інтересувались нашою програмою, за яку бореться УПА. Один закарпатчик, який був курієром, просив щоб записали його прізвище, а він радо зорганізує харчі або навіть переховає хорого або раненого повстанця в себе дома. Всі вірять, що Радянський Союз буде повалений і повстане Україна. Большевики і там почали застосовувати терор. Селян, які стрічалися з УПА большевики арештували, били.

Особисті помічення і завваги:

На Закарпатті провокаторів є мало. Хіба що несвідомо провокують, розголошуючи про перехід повстанчого відділу. Явна провокація – це зголошення дядька до Волового про відділ під час його перебування в Чорній Ріці. На Закарпатті терен до опанування догідний, тому що великі гори, ліси, яри і хати далеко від сіл, з яких можна на випадок блокади користуватись харчами. Одною з важних причин в утруднюванні рейдування – це слабо зорганізована сітка, з якою відділ не мав жодного контакту. В терені помічається багато молодих хлопців, які виявляють велику охоту стати стрільцями УПА. Рейдуючі відділи підготовили грунт для організаційної праці. Організування УПА не представляє великих труднощів. Треба постійної пропаганди, ліквідації постійних агентів НКВД. Організаційну працю можна спрямувати на рейки боротьби за УССД”.

Оба звіти з рейду відписані.

11.

Бойкот виборів до Верховної Ради мав велике пропагандивне і політичне значення. Тому деякі факти, які відбулися в Долинщині подаю на підставі звіту надрайонного провідника „Іскри”.
„Дня 10/2. 1946 р. по цілому Радянському Союзі відбулися сталінські вибори до Верховної Ради. Щоб мати успіх у виборах на Україні, ворог доложив усіх зусиль, щоб вибори пройшли успішно. В тій цілі вся большевицька преса, радіо і інші пропагандивні зарядники через довший час були заповнені справою виборів. В пресі і пропаганді зазначувалося про тайне та добровільне голосування. Та не так було як писалося.

Дня 9/2. 1946 р. по всіх селах надрайону були розміщені військові гарнізони в числі від 20-50 бійців. Щоб населення залякати терором і репресіями, розміщені [війська] з місця розпочали сильну агітаційну кампанію. Народ всякі большевицькі мітінги бойкотував. За це доводилося населенню терпіти багато горя. Для приміру подаю факти по районах:

Район Долинський.

З початком січня (10/1. 1946 р.) до міста Долини прибула більша частина військ НКВД, яка до 18/1. 1946 р. закватирувала по всіх селах району, а саме:

1. Долина 150 осіб (командний склад не відомий)

2. Туря Велика 25 - // - в тому 2 лейтенанти і один капітан

3. Белеїв 20 - // - - // - лейтенант і капітан

4. Тростянець 50 - // - - // - майор і 4 лейтенанти

5. Якубів 60 - // - - // - старший лейтенант

6. Солуків 12 - // - - // - лейтенант

7. Яворів 25 - // - - // - лейтенант

8. Слобода Дол.[инська] 20 - // - - // - 2 лейтенанти

9. Рахиня 30 - // - - // - майор

10. Надіїв 30 - // - - // - лейтенант

11. Раків 36* осіб в тому лейтенант

12. Креховичі 8 - // - - // - лейтенант

13. Туря Мала 35 - // - - // - старший лейтенант

14. Новичка 14 - // - - // - лейтенант

15. Оболоня 13 - // - - // - лейтенант.

Гарнізони прохарчовувалися в дуже мінімальній кількості з військових магазинів. Харчі здобували дорогою грабунків. В парі з терором большевики посилили свою пропаганду. На Долинський район було прикріплено 260 агітаторів, рекрутованих з кращих працівників установ, яких розсилали по терені. До кожного села був прикріплений з НКВД, чи партії чоловік-пропагандист, який аганжував до пропаганди вчителів та сільську адміністрацію для розмалювання лозунгів. Силою організовані агітатори не вив’язувалися зі своїх завдань, кромі партійних та провокаторів. Зміст пропаганди – це підготовка до виборів і озвірілий виступ проти нашого визвольного руху. На мітінг зганяли большевики людей при помочі облав.

Дня 24/1. 1946 р. в Турі Великій большевики побили сильно прикладом від кріса Кричку Степана і так скатованого привели на мітінг, на якому було таких як Кричка 9 осіб побитих. В тому самому селі жінка Лаврів Ірина кричала до большевиків: „ [Хіба] Конституція каже, що вільно гонити людей до виборів. Мій чоловік став калікою в ЧА, ранений в дві ноги, одержання не має, діти з голоду пухнуть і ще на мітінг гонять. Ми голосувати не підемо”.

Дня 5/2. 1946 р. в селі Креховичах большевики хотіли притягнути жінку, Байлу Рузю, яка йшла дорогою. Вона сказала, що на мітінг не піде. Тоді розлючений большевик поставив її автомата ППШ на плече та вистрілив коло вуха цілий кружок набоїв. Байла помимо цього не пішла на мітінг.

В Слободі Долинській одна жінка на мітінгу сказала: „За що підемо на вибори, за то, що стріляють людей та застрілених ще вішають в селі, ходіть люди до дому”. Большевики намагалися ту жінку арештувати, але всі люди, що були біля неї підняли сильний крик і жінці вдалося втекти.

В Солукові участковий пропагандист-східняк на мітінгу заявив: „Хто дасть перший голос, той дістане 10 кг. цукорків і 50 кг. білої муки”.

5/2. 1946 р. в селі Рахині большевик Рябов запитав селян: „Хто вам заказав голосувати?” Селяни кричали: „Ніхто! Ми самі знаємо, що маємо робити! Пощо нам говорити про теперішне життя, коли ми його бачимо на свої очі, як воно виглядає. Існують лише розстріли, вивози на Сибір і грабунки людей”. На цьому мітінгу большевики з місця заарештували 4 жінки.

7/2. 1946 р. в Слободі Долинській на мітінгу селяни казали: „Що хочете від нас, ми вас не хочемо, відчепіться від нас”.

В селі Ракові большевик сказав: „Ми вам дали землю і визволили від німців”. На це одна жінка відповіла: „Землю ви нам не дали, земля була, є і буде наша. Ви нам землі з Сибіру не привезли”. Большевики цю жінку арештували.

Дня 8/2. 1946 р. відбулася нарада в РПК(б), на якій наказано большевицьким пропагандистам і командирам гарнізонів вживати всіх засобів, щоб вибори провести успішно.

В ночі з 9 на 10/2. 1946 р. прибула до міста Долини змоторизована рота, около 150 осіб. Мала вона 3 танкетки та кілька панцирних авт. На села: Туря Велика, Болохів, Торстянець були призначені 2 танкетки і 3 панцирні авта. На широкоторовій лінії Долина-Калуш курсувала панцирка.

Дня 10/2. 1946 р. на початок голосування ніхто не з’явився. Большевики заарештували виборчі комісії, яких тримали під ключем через цілий день. В день виборів [в] село Тростянець заїхав уповноважений РПК майор Ечкалов з енкаведистом Скобленком. Вони поділили село на 4 участки і до кожного участка приділили по 20 бійців, які мали ходити по хатах і висилати людей до голосування. Большевицька банда напала на господаря Кобльовського Михайла сина Осипа, демобілізованого з ЧА. Коли він не хотів голосувати, тоді його сильно збили в хаті не зважаючи на плач і дітей і жінки. Потім відпровадили його під побоями до сусідної хати, де кватирував гарнізон. Там знова били його буками, питаючи: „Будеш голосувати” – він відповів: „Голосувати не буду хоч убийте мене”. Большевики зігнали ще 13 господарів до тої самої хати і там всіх їх били. Ту хату назвали чистилищем, бо там стікала кров з виборців. По полудни о 13-тій годині большевики вдруге розійшлись з урнами по селі. З людей ніхто не хотів голосувати, а большевики за них кидали б’юлетні самі. Того дня другий раз сильно побили Кебльовського та відставили до Долини. Щоб збільшити терор, большевики пустили чутку по селі, що Кобльовського вбили, кажучи: „Нині вже одного розстріляли, що не хотів голосувати”. Це населення не застрашило.

О годині 3-тій при підсумці голосів на 161 виборців, включно з гарнізоном, начислено 769 б’юлетнів. На це звернув увагу член виборчої комісії учитель: „Чому така велика надвижка голосів”. Ечкалов відповів: „Що то якась помилка, яку виправиться пізніше”.

В селі Белеєві ніхто з населення не хотів добровільно голосувати. Два большевики зайшли до хати Свистун Сеньки дочки Івана і питали її, що сьогодні треба робити. Вона відповіла, що нічого, тільки молитися, бо сьогодні неділя. Большевик витягнув б’юлетень і дав їй до руки, щоб вона кинула до урни. Розлючена Сенька кинула б’юлетень до печі. Тоді два большевики кинулися на стару жінку і побили її до крови.

В селі Яворові зайшли большевики до хати Чулуб Парані доньки Івана, якій казали кинути б’юлетень до урни. Параня відповіла: „Не голосую і не кидаю”. Большевик взяв б’юлетень і хотів сам кинути до урни. Жінка вириває б’юлетень з руки і дре на його очах. Розлючений большевик побив жінку до безтями та затягнув її до сусідньої стодоли. По якомусь часі жінка піднялася і почала кричати: „Кати, чого нас мордуєте!” Тоді большевик стрілив з ППШ і куля вирвала жінці одно лице, а большевик дальше її злитою кров’ю побиває так, що жінка серед мук померла.

Не тільки галицьке населення, але також червоноармійці, які рубали в той час ліс біля села Туря Мала не спішились іти голосувати, аж коли органи НКВД не привели їх як арештованих до виборчого льокалю. Стрибки в Новичці (дільниця Долини) в числі 12 осіб відмовилися від голосування. В місті Долині і національні меншості (поляки) не йшли голосувати.

В цілому Долинському районі за населення переголосували самі большевики. Підсумовуючи голоси можна зареєструвати, що Долинський район вповні збойкотував сталінські вибори. Добровільно відданих голосів можна начислити в слідуючих місцевостях:

місто Долина - 26 голосів, самі агенти і провокатори

Слобода Долинська - 10 - // - стрибки

Солуків - 2 - // - комсомольці

Рахиня - 6 - // - одна родина

Туря Велика - 4 - // - заможні господарі задля особистого збереження.

Рожнітівський район.

Пропагандивно-передвиборчу акцію проводили большевики при помочі війська, що в днях 12-16/1. 1946 р. заїхало до всіх сіл району. Стан гарнізону в кожному селі був від 18-80 большевиків. До кожного села був також прикріплений пропагандист-большевик, який скликував мітінги та переводив сходини з десятниками і сільською адміністрацією. Військо переводило труси і арештування. Деяких арештованих ангажовано до сексотської роботи, інших побивали до крови. В деяких селах, як: Суходолі, Липовиці, Ілем’ї, Погоріл[ь]ці большевики говорили на мітінгах, що населення на виборах буде голосувати за Українську Самостійну Соборну Державу, і тому в їхньому інтересі є піти в 100% до голосування, щоб мати український національний уряд, а москалі щоб забралися в Росію. Мітінги большевикам не вдавалось організувати, крім Ріпного, де їх найбільше кватирує. Цей район був найбільш переповнений військом, тому і вдалось большевикам перевести найкраще вибори ніж в інших районах. Військові частини проводили облави по селах і лісах.

Вечером дня 9/2. 1946 р. прийшло до села Ілем’я около 160 большевиків з ліса. Вони арештували голову виборчої комісії (учителя) та всіх агітаторів. В день виборів примусили їх першими голосувати. Коли вони відмовились побили сильно. Большевики розділились на частини і зганяли людей до виборчого льокалю, там їх били прикладами крісів. Тяжко побили ось таких людей:

1. Гаврилюк Явдоха - пробили штиком груди

2. Тріщ Марія - відірвали вухо

3. Зварич Михайло - повикручували руки

4. Пилипів Василь - побили голову до крови

5. Луцик Марія - повиривали з голови волосся

6. Бучак Онофер - (старий дідо) сильно побили.

Деяких до голосування большевики везли фірами. Багато лежить хорих з побиття. Також священника о. Литвин Романа провадили до голосування. По дорозі штовхали його прикладом. В кабіні був 2 та пів години, поки його не викликали на виборчу салю. На б’юлетені о. Литвин написав: „Я голосую під примусом і голос віддаю на Господа Бога”. В селі не було ані одної особи, яка добровільно проголосувала б. Майже кожного виборця приганяли прикладом.

Дня 10/2. 1946 р. о годині 9-тій рано большевики, які були на постою в селі Погорільці, розійшлись по селі, щоб зганяти людей до голосування. Людей збирали по 20-30 в одній хаті, а опісля під конвоєм гнали їх до виборчого льокалю. При тому штовхали прикладами, били по плечах, голові і де попало. Один большевик скочив до хати Царик Марії дочки Івана і крикнув до неї: „Чому не йдеш голосувати?” Вона відповіла: „Маю ще час”. Большевик стрілив з кріса до образа Пречистої Діви Марії, а потім взяв господиню за шию і витрутив її копаючи на вулицю.

Районна большевицька газета „Червона Зірка” – районний орган ВКП(б) міста Рожнітова, писала, що вибори пройшли в спокою, що населення з ентузіазмом витало вибори і маніфестаційно ішло до урни.

Район Вигодський.

Акція виборів в Вигодському районі проходила під знаком нечуваного терору. Дня 11/1. 1946 р. заїхали гарнізони до сіл. В кожному селі закватирувало від 20-40 осіб, які спочатку поводилися з населенням ніби добре, кажучи, що вони пропагандисти. Згодом показалося, що вони мають звернути увагу на боротьбу з нашим революційним рухом. На мітінгах говорили, що населення помагає повстанцям, а той що помагає являється ворогом Радянського Союзу. Большевики почали монтувати агентурну сітку, організувати істребітельні баталіони та робити облави на ліси. Участь в облавах брали по кілька тисяч бійців. На мітінги насильно зганяли людей до сільрад.

В селі Кальні гарнізон закватирував в місцевій школі. Дня 16/1. 1946 р. командант гарнізону скликав мітінг, на якому говорив про вибори. Присутні заявили: „Голосувати не підемо, бо ви замикаєте наших мужів і дітей по тюрмах, мучите і за те хочете, щоб ми голосували – не дочекаєтесь того”. Командант наказав зголосити де в кого є схрони, чи бункри, бо в противному випадку після наказу Строкача винного вивезуть на Сибір.

В день виборів першими проголосувало військо. Пізніше гарнізон поділився на 5 груп і ходили по селі зганяти людей до виборчого будинку. Зорганізований гурт людей в числі 100 осіб, перед виборчим будинком почав кричати: „Ви грабіжники, злодії, ви нас мучите, вбиваєте, наші брати і сестри по тюрмах на Сибірі вмирають із ваших рук, випустіть нам в’язнів. Ви жиди, шміраки, безбожники, хрести зрізуєте, діти молитись не можуть в школах, в церков не пускаєте, ми за вас голосувати не підемо. Хочемо Самостійної України. Смерть Сталіну”. Большевики побачивши, що народ обурився, зателефонували до Витвиці по більшу військову допомогу. По полудні на автомашині прибула військова допомога. Большевики виганяли з хат людей при тім побивали їх та стріляли в хаті до образів. В селі переголосували військо, священник і учителі.

До помочі гарнізону в селі Кропивник був присланий слідчий районного НКВД Чудов. Дня (
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

Схожі:

Відтинок „Магура”. (Калуська округа). Спогади iconРегламент з кільцевих автомобільних гонок калуська весна
Калуський автомобільний клуб „race-war” та громадська молодіжна організація „rally моторспорт” організує кільцеві автомобільні гонки:...
Відтинок „Магура”. (Калуська округа). Спогади iconРегламент з кільцевих автомобільних гонок калуська осінь
Калуський автомобільний клуб „Race-War” та громадська молодіжна організація „rally моторспорт” організує кільцеві автомобільні гонки:...
Відтинок „Магура”. (Калуська округа). Спогади icon«История 10-ти миллиардной тонны нефти Ханты-Мансийского автономного округа»
Мансийском автономном округа добыта 10-ти миллиардная тонна нефти. Это событие является очень значимым не только для округа, но и...
Відтинок „Магура”. (Калуська округа). Спогади iconЗміст Як народилася ця книга Історико-географічні нариси про Волоське і Майорку 7
Спогади. Юрій Павлович Литвин 135 Спогади. Галина Дмитрівна Рябоченко (Литвин)
Відтинок „Магура”. (Калуська округа). Спогади iconЗакон брянской области о наделении муниципальных образований статусом городского округа, муниципального района
Фз "Об общих принципах организации местного самоуправления в Российской Федерации" наделяет муниципальные образования статусом городского...
Відтинок „Магура”. (Калуська округа). Спогади iconУчреждение Ханты-Мансийского автономного округа – Югры «Государственная библиотека Югры»
Краеведческий календарь: юбилейные и памятные и даты Ханты-Мансийского автономного округа – Югры 2011 года / Департамент культуры...
Відтинок „Магура”. (Калуська округа). Спогади iconПерелік виставкових заходів у регіонах Приволзького Федерального округа у 2009 році Самарський виставковий центр «експо-волга»
Перелік виставкових заходів у регіонах Приволзького Федерального округа у 2009 році
Відтинок „Магура”. (Калуська округа). Спогади iconЗвіт про результати проведення процедур відкритих І двоступеневих торгів №2 від 27. 04. 2011 року. Замовник: Найменування
Виробнича філія Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" «Калуська теплоелектроцентраль»
Відтинок „Магура”. (Калуська округа). Спогади iconОсновных культурно–массовых мероприятий Управления культуры Юго–Западного административного округа города Москвы на ноябрь 2011 г
Управления культуры Юго–Западного административного округа города Москвы на ноябрь 2011 г
Відтинок „Магура”. (Калуська округа). Спогади iconАдминистрации Кушвинского городского округа А. Г. Трегубов 2012г

Додайте кнопку на своєму сайті:
ua.convdocs.org


База даних захищена авторським правом ©ua.convdocs.org 2014
звернутися до адміністрації
ua.convdocs.org
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Випадковий документ

опубликовать
Головна сторінка