Пошук навчальних матеріалів по назві і опису в нашій базі:

В. С. Титяневич братська могила військовополонених (іст.). Вул. Дзержинського, Північно-західна частина міста, західна частина парку культури І відпочинку. Поховано близько 15 тисяч військовополонених, які помер




1.27 Mb.
НазваВ. С. Титяневич братська могила військовополонених (іст.). Вул. Дзержинського, Північно-західна частина міста, західна частина парку культури І відпочинку. Поховано близько 15 тисяч військовополонених, які помер
Сторінка8/9
Дата конвертації02.12.2012
Розмір1.27 Mb.
ТипКнига
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Євгенія Володимирівна Ващук



м. Новоград-Волинський

55. МОГИЛА РОДИНИ БОБРОВИХ (іст.). Вул. Чехова, 7. Південно-західна частина міста, східна частина кладовища. Поховані Бобров Микита Леонідович (1900-43) і його дочка Лідія (1924-43) – члени підпільної організації залізниці, яка входила до складу міської підпільної організації. Під час окупації Бобров М.Л. працював завідувачем господарством на залізниці у м. Новограді-Волинському, передавав партизанам зброю. Його дочка 1939 вступила до ВЛКСМ, 1941 закінчила середню школу № 40 (нині – ЗОШ № 9). Влаштувалась на роботу до пункту “Заготзерно”, підтримувала зв‘язок з партизанським загіном ім. Фурманова з’єднання Скубка І.Є., виконувала доручення щодо розвідки на залізничній станції Новоград-Волинський-1, вузькоколійці Новоград-Волинський – Городниця. Поширювала листівки, відомості Радінформбюро. У грудні 1943 батько і донька заарештовані і розстріляні.

1990 на могилі встановлена стела з лабрадориту (вис. 1,8 м, шир.0.7 м) з присвятним написом та надмогильна плита з лабрадориту (1,3 х 0,6 м).

Джерела та література :

Державний архів Житомирської області. – Ф.1376. – Оп.1. – Спр.244. – Арк.11.

Загривий Ю. Партизанські сім’ї // Лесин край. – 1995. – 14січ.

Иванов Г. Пока бьётся сердце. Записки подпольщика. – Чебоксары, 1974. – С.41.

Книга Пам’яті України.Житомирська область. – Житомир, 1995. – Т.7. – С.251.

Новоград-Волинський МРВК – Облікова картка війського поховання.

Юношев Г. Спогади // Тих грізних днів свідки живі. – Новоград-Волинський, 1999. – С.17.

Євгенія Ващук

Додаток:

  1. Напис на стелі: “Підпільники Бобров Микита Леонідович 1900р.н. Боброва Лідія Микитівна 1924 р.н. розстріляні німецько-фашистськими окупантами в грудні 1943р.”

2. Архівні відомості із спр.244 “Додаткові матеріали на учасників антифашистського руху в місті і селах Новоград-Волинського району під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945рр”.

3. Персоналії: Бобров Микита Леонідович

Боброва Лідія Микитівна

Скубко Іван Євменович.

Євгенія Володимирівна Ващук
м. Новоград-Волинський

56. МОГИЛА ФІЛОСОФОВА О.О.(іст.). Вул. Чехова,7. Південно-західна частина міста, східна частина кладовища, на центральній алеї. Похований Філософов Олександр Олександрович (1924-84) – Герой Радянського Союзу (1945). Народився у с. Веска (Переяславський р-н Ярославської області, РФ) у сім‘ї селянина. У Радянській Армії з 1942. 1943 закінчив військове піхотне училище у м. Новограді-Волинському і направлений на фронт. Командир взводу протитанкових рушниць 294 стрілецької дивізії лейтенант Філософов О.О. при прориві оборони противника 7 серпня 1944 на лівому березі р. Неман у районі хут. Тупики (Шакайський р-н, Литва) підбив 3 танки. 15 серпня 1944 у бою біля с. Слабадай (Вілкавишський р-н, Литва) замінив пораненого командира стрілецької роти, повів бійців в атаку. 24 березня 1945 присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Нагороджений орденами Леніна, Олександра Невського, Вітчизняної війни 1 та 2 ст., Червоної Зірки, медалями. Після війни продовжував службу в Радянській Армії. З 1971 жив у м. Новограді-Волинському, працював інженером на заводі сільгоспмашин. Помер 1984.

1984 на могилі встановлена стела в формі паруса з лабрадориту (вис.2,1 м, шир.0.63 м) з викарбованим портретом, присвятним написом та надмогильна плита (1.2 х 0.55 м).

Джерела та література :

Герои огненных лет. 3-е изд. – Ярославль, 1985. – С.403-405.

Герои Советского Союза : Краткий биографический словарь. В 2-х т. – М.,1988. – Т.2. – С.656.

Книга Пам’яті України. Житомирська область. – Житомир,1995. – Т.7 – С.243.

Євгенія Ващук

Додаток:

1. Напис на стелі: “Герой Советского Союза гвардии полковник Философов Александр Александрович 03.11.1924 – 28.08.1984”.

Євгенія Володимирівна Ващук
м. Новоград-Волинський

57. МОГИЛА ФЕЄРБЕРГА МОРДЕХАЯ-ЗЕЄВА (МОРДКА-ВОЛЬФА) (іст.). Вул.. Коростенська, 5. На західній окраїні міста, у південно-західній частині старого єврейського кладовища. Похований Феєрберг Мордехай-Зеєв (Мордко-Вольф) (1874-99) – єврейський письменник (див. ст. № 32). Народився у м. Новограді-Волинському в ортодоксальній хасидській сім’ї. Дитячі роки його пройшли у с. Гульськ Новоград-Волинського повіту, 1885 сім’я повернулась до м. Новограда-Волинського, де пройшли дитинство і юність письменника. До 14 років навчався у хедері, де отримав традиційну освіту. Самостійно вивчав талмудичні учення і літературу – поезію Агади та Каббалу. Захоплення ідеями Гаскали породило конфлікт між ним та батьком, що привело до необхідності самому заробляти на життя. Вивчав російську, німецьку мови, почав писати на івриті перші вірші та оповідання. У 20 років захворів на туберкульоз горла. 1896 у Варшаві, перебуваючи на лікуванні, опублікував декілька оповідань на івриті у газеті “Га-Цефира”. Редактор газети Соколов Н. та єврейський письменник Перець І.-Л. помітили літературний талант, порадили писати прозу. Повернувшись до Новограда-Волинського, Феєрберг переїхав до приміського с. Смолка (нині південний район міста) і повністю присвятив себе літературі. Цей період життя співпав з початком сіоністського руху, який захопив письменника. Він організовував сіоністські гуртки, вів активну пропаганду за повернення до Палестини. 1896-97 Феєрберг М.-З. опублікував цикл статей “Листи з Волині”, де описав життя єврейської общини міста. В останні роки життя, які відзначені злетом його літературного таланту, були написані кращі оповідання та автобіографічна повість “Куди?”. Твори опубліковані газетами та часописами, що виходили на івриті у Варшаві (Польща), Одесі, Санкт-Петербурзі (Росія). 2 березня 1899 Феєрберг М.З. помер від прогресуючої хвороби. Літературна спадщина письменника перекладена російською, англійською, польською, німецькою мовами та ідіш.

Надгробок на могилі, виконаний з червоного граніту у традиційній формі «валянка» з поверненням ступні на захід, зберігся у первісному вигляді. Вертикальна частина (вис. 1,32 м, шир. 0,46 м) первісно була заокругленої форми, нині частково зруйнована. Горизонтальна частина (довж. 1,70 м, шир. 0,39 м, вис. 0,26 м) збереглася повністю. Напис, викарбований на західному боці вертикальної частини, зберігся частково, у 2005 відреставрований. У тому ж році між вертикальною і горизонтальною частинами пам’ятника під кутом 60о встановлена плитка з полірованого габро (0,15 м х 0,25 м) з присвятним написом російською мовою, могила огороджена металевою огорожею (2,85 м х 1,04 м, вис. 0,74 м), яка пофарбована чорною фарбою.

Джерела та література :

Державний архів Житомирської області. – Ф.67. – Оп.3. – Спр.598. – Арк.55об, 56 № 127.

Еврейская энциклопедия. – С.-Пб,1906-1913. – Т.15. – С.199-201.

Іващенко О. Євреї Волині – кінець ХVІІІ-початок ХХ століття. – Житомир, 1998. – С.146.

Коган Л. Наш земляк М. З. Фейерберг.// Предисловие до книги М. З. Фейерберга «Свет и тени». – Новоград-Волинський, 2003. – С.3-10.

Передмова до оповідання М.З. Феєрберга «Вечером».// П’ятниця. – 1995. – 19 січ. – С.15

Євгенія Ващук

Додатки:

1. Напис на пам’ятнику (переклад з івриту Л.Г.Когана): Тут спочиває чоловік молодий, великого обдарування Мордехай Зеєв Феєрберг, син реба Шимона шойхета і контролера, який народився у Звягелі 9 тишрея 5675 року. Да спочиває його душа у спокої.

2. Напис на плитці: Писатель Фейерберг Мордехай-Зеэв 1874-1899.

3. Хедер – початкова єврейська релігійна школа.

4. Могила знайдена у 2005 році місцевим краєзнавцем Коганом Леонідом Григоровичом.

5. Персоналії: Соколов Нахум (1859-1936), єврейський письменник, піонер сучасної журналістики на івриті, Перець Іцхак-Лейбуш (1851-1915), єврейський письменник, писав на івриті та ідіші, Феєрберг Мордехай-Зеєв.

Євгенія Володимирівна Ващук
м. Новоград-Волинський

58. МОГИЛА ХЕЛМОВСЬКОГО І.К. (іст.).Вул.Чехова, 7. Південно-західна частина міста, північно-західна частина кладовища. Похований Хелмовський Іван Костянтинович (1856–1910) – старший лікар 18-го Вологодського полку, який помер від зараження крові 1910 під час епідемії, рятуючи хворих солдат у гарнізоні.

1910 на могилі військового лікаря Хелмовського І.К. встановлений чотириступінчастий обеліск із лабрадориту (заг. вис.2,8 м, шир. 1.35 м, 1.0 м, 0.7 м, 0.47 м) з присвятним написом польською та російською мовами, могила (2,9 м х 3,05 м) обгороджена бордюром з полірованих гранітних плит.

Джерела та література :

Памятная книжка Волынской губернии на 1910 год. – Житомир,1909. – С.154

Євгенія Ващук

Додаток:

1. Написи на обеліску російською і польською мовами: “Здесь покоится прах старшего врача 18-го Вологодского Его Величества Короля Румынского полка Ивана Константиновича Хелмовского, погибшего от заражения крови, делая операцию солдату. Род. 1 ноября 1856 г. Умер 23 марта 1910 г. Честь твоему имени”.

Євгенія Володимирівна Ващук

м. Новоград-Волинський

59. МОГИЛА ЧЕРНИШЕНКА М.С. (іст.). Вул.Чехова, 7. Південно-західна частина міста, західна частина кладовища. Похований Чернишенко Микола Семенович (1946-83) – прапорщик, начальник складу речового постачання. Народився у с. Плисецьке (Васильковський р-н Київської обл.) у селянській сім’ї. Навчався у сільгосподарському технікумі в м. Васильків. У Збройних Силах СРСР з 1965. У Республіці Афганістан з жовтня 1981. Загинув 2 жовтня 1983 у результаті порушення заходів безпеки.

1984 на могилі встановлений обеліск з полірованого габро (вис.1,95 м, шир.0.6 м) з викарбованим портретом і присвятним написом та надмогильна плита (1.5 х 0.7 м).

Джерела та література:

Книга Памяти о советских воинах, погибших в Афганистане. В 2-х т. – М., 1999. – Т.2. – С.592.

Новоград-Волинський МРВК. – Облікова картка військового поховання.

Чорні тюльпани. Афганський мартиролог України. – К., 1999. – С.192.

Євгенія Вашук

Додаток:

1. Напис на обеліску: «Чернышенко Николай Семенович 14.02.1946 – 02.10.1983. Память о тебе мы навсегда сохраним в своих сердцах. Жена, дети, родные.»

Євгенія Володимирівна Вашук
м. Новоград-Волинський

60. МОГИЛА ШЕВЧЕНКА М.С. (іст.). Вул. Чехова, 7. Південно-західна частина міста, східна частина кладовища, на центральній алеї. Похований Шевченко Михайло Степанович (1911-92) – Герой Радянського Союзу (1946). Народився у с. Чорна Кам’янка (нині Маньківський р-н Черкаської обл.) у сім’ї селянина. У Радянській Армії з 1930. 1936 закінчив курси молодших лейтенантів. Учасник Великої Вітчизняної війни з червня 1941. З 14 квітня до 1 травня 1945 11 гвардейський кавалерійський полк під командуванням підполковника Шевченка М.С. у взаїмодії з стрілецькими і танковими частинами форсував канал Грос і оволодів м. Фрізак (Німеччина). Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 15 травня 1946. Нагороджений орденом Леніна, 3 орденами Червоного Прапора, орденом Суворова, 2 орденами Вітчизняної війни 1ст., 2 орденами Червоної Зірки. Після Великої Вітчизняної війни служив у рядах Збройних сил СРСР, з 1959 полковник Шевченко М.С. – у запасі, проживав у м. Новограді-Волинському, працював начальником ДТСААФ. Помер 1992.

1992 на могилі встановлено обеліск з полірованого лабрадориту (вис.1,6 м, шир. 0.7 м) з присвятним написом та надмогильна плита (2.45 х 1.23 м).

Джерела та література:

Герои Советского Союза : Краткий биографический словарь. В 2-х т.. – М., 1988. – Т.2. – С.771.

Они отстояли мир. – Днепропетровск, 1985. – С.357-358.

Ханджапов С. Мои однополчане. 2-е изд., испр.и доп. – Улан-Удэ, 1985. – С.67-69.

Євгенія Вашук

Додаток:

1. Напис на обеліску: «Герой Советского Союза полковник Шевченко Михаил Степанович 22.05.1911 – 5.09.1992. Вечная память прекрасному человеку, дорогому мужу, отцу. Скорбят по тебе жена, дочь, сыновья, внуки, правнуки”.

Євгенія Володимирівна Вашук
м. Новоград-Волинський

61. МОГИЛА ШУЛЬГИ В. М. (іст.). Вул. Чехова, 7. Південно-західна частина міста, західна частина кладовища. Похований Шульга Віктор Михайлович (1960-84) – прапорщик, начальник складу паливно-мастильних матеріалів. Народився у м. Новограді-Волинському Житомирської області, у робітничій сім’ї. У Збройних Силах СРСР з 1981. У Республіці Афганістан з жовтня 1983. Помер 6 травня 1984 внаслідок важкої хвороби.

1985 на могилі встановлений обеліск з полірованого габро (вис.1,87 м, шир.0,6 м) з викарбованим портретом і присвятним написом та надгробна плита (1,4 х 0,6 м).

Джерела та література:

Книга Памяти о советских воинах, погибших в Афганистане. В 2-х т. – М., 1999. – Т.2. – С.648.

Новоград-Волинський МРВК. – Облікова картка військового поховання.

Чорні тюльпани. Афганський мартиролог України. – К., 1999. – С.193.

Євгенія Вашук

Додаток:

1. Напис на обеліску: «Погиб при исполнении интернационального долга Шульга Виктор Михайлович 24.02.1960 – 6.05.1984. Дорогой сыночек, не выстрадать горя, не выплакать слез, ты счастье и радость с собою унес. Скорбящие о тебе мама, папа, брат, сын и родные».

Євгенія Володимирівна Вашук
62. МОГИЛИ ЗВЯГЕЛЬСЬКИХ ЦАДИКІВ (іст.). Вул. Коростенська, 5. Західна частина міста, західна частина єврейського кладовища. Поряд розташовані дві могили звягельських цадиків р. Іхила-Михла (Єхіеля-Михеля) та р. Мордке (Мордехая) Голдманів. Реб Іхил-Михл (Єхіель-Михель) Голдман – другий звягельський цадик, син р. Мойше (ок.1770-1837) – першого звягельського цадика, онук відомого магида р. Іхила-Михля (Єхіеля-Михеля) із Злочіва (нині – м. Золочев Львівської обл.), учня Бешта – засновника хасидізма. Народився у 1788, помер 11 жовтня 1856. Реб Мордке (Мордехай) Голдман – третій звягельський цадик, син р. Іхила-Михла (Єхіеля-Михеля) Голдмана. Народився у 1825, помер 7 жовтня 1900. Нащадки у 1920-х виїхали за межі України, де подовжили хасидську династію.

Надгробки на могилах виконані у традиційній формі «валянка» з орієнтацією ступні на захід із вапняно-цементного розчину. Надгробок з написом на могилі р. Іхила-Михля (Єхіеля-Михеля) зберігся повністю (вертикальна частина – вис. 1,44 м, шир. 0,48 м, горизонтальна частина – довж. 1,68 м, шир. 0,39 м, вис. 0,34 м). Надгробок на могилі р. Мордке (Мордехая) у вертикальній частині частково зруйнований (вис. 0,97 м, шир. 0,50 м), горизонтальна частина збереглася повністю (довж. 1,80 м, шир. 0,42 м, вис. 0,21 м), напис зберігся частково. У 2003 на кошти ізраїльських хасидів пам’ятники пофарбовані серебряною, літери – чорною фарбою. Тоді ж майданчик (3,0 м х 3,57 м), на якому розташовані могили, замощений цементним розчином, обгороджений загальною металевою огорожею (вис. 1,03 м), пофарбованою чорною фарбою. Над могилами встановлений загальний двосхилий навіс із азбестоцементних листів, пофарбований зеленою фарбою.

Євгенія Ващук

Джерела і література:

1. Альфасі І. Хасидізм з покоління в покоління. На івриті. – Єрусалим. – Т.1. – С.107-122.

2. Боне (Бібер) М. Тора, хасидизм і Гаскала. // Звіл – Новоградволинськ. На івриті. – Тель-Авив. – 1962. – С. 70.

3. Гешурі М.Ш. Звягель – місто хасидізма. – Там же. – С.71-73.

Додатки:

1. Напис на 1 пам’ятнику на івриті: «Відомий хасидський раввін, світоч благочестивий, святий і аскетичний, милий і приємний, добрий до небес і людей, який страшиться гріха… Святий і чистий родовид… Раввін р. Єхіель-Михель, син цадика р. Моше (блаженної пам’яти праведника)… Помер 12-го числа місяця тишрей 5617 р. Да буде душа його безсмертною».

2. Частина напису на 2 пам’ятнику на івриті: «…у Торі, повазі і великій скромності… у його щиросердності в ученні істини і служінні цілодобово своїми величними справами, які зроблені правдиво і чесно… Його тіло і душа багато постилися, і був він названий святим і чистим з юності…».

3. Переклад написів на могилах та літератури з івриту Л.Г.Когана.

Євгенія Володимирівна Ващук
м. Новоград-Волинський

63. ПАМ’ЯТНЕ МІСЦЕ СПАЛЕННЯ ПІДПІЛЬНИКІВ (іст.). Вул.Героїв Перекопу, 30. Північна частина міста, зліва від воріт ВАТ “Новоград-Волинський завод будівельних матеріалів”. Тут у період німецько-фашистської окупації, 11 вересня 1943 під час проведення каральної операції, спрямованої проти підпільників, у двох будинках живцем були спалені сім’ї Михальчуків, Опанасюків, Нестеруків, Панасюк Вересант (див. ст. № 17, 18, 48).

1992 на місці спалення дванадцяти громадян міста, з яких шестеро були дітьми, за зв’язок із партизанами встановлений пам ятний знак. Автори – ск. В. Таранченко, арх. М. Марчук. Висота найвищої частини пам’ятника – 3,5 м. У підніжжя пам’ятника встановлена з нахилом 200 плита з полірованого габро (1,15 х 0,9 м) з присвятним написом. Пам’ятник розташований на невисокому земляному насипу, який має в плані форму неправильного трикутника, складається з двох частин червоного граніту неправильної форми, що з’єднуються між собою системою вертикальних і горизонтальних металевих елементів чорного кольору, що символізує спалені вікна. На лівій глибі (вис. 2,0 м) – барельєфне зображення жінки із закинутими у відчаї головою і рукою. Права частина викладена з трьох елементів червоного тесаного граніту (заг. вис. 3,5 м). Два нижні елементи – кубічної форми, верхній – несиметричний, трапецієподібний, сильно витягнутий доверху елемент подібний до пічної труби, яка залишилась від спаленого будинку. У середньому елементі вибито барельєфний портрет піонера-партизана В. Панасюка, який згорів в одному зі спалених будинків. Композиція, пластичне і емоційне рішення пам’ятника підкреслюють трагізм події, яка відбулася на цьому місці. Від вулиці до пам’ятника – доріжка, вимощена брекчією з червоного і сірого полірованого граніту. У навколишньому середовищі пам’ятник чітко акцентує увагу, органічно вписується у одноповерхову забудову вулиці, є її мистецькою домінантою.

Джерела та література :

Державний архів Житомирської області.- Ф.2636. – Оп.1. – Спр.65. – Арк.7.; – Ф.1376. – Оп.3. – Спр.244. – Арк.14,15.

Архівний відділ Новоград-Волинської міської ради. – Ф.413. – Оп.1. – Спр.4. – Арк.9.

Книга Пам’яті України. Житомирська область. – Житомир, 1995. – Т.7. – 303, 304, 307, 310.

Юні месники Поліського краю.// Упорядник Василенко Ж.І.. – Новоград-Волинський, 1997. – С.4.

Загривий Ю. Пам’ять про патріотів живе.// Лесин край (Новоград-Волинський). – 1997. – 1 січ.

Супрунов М. Ціна Перемоги.// Лесин край (Новоград-Волинський). – 1995. – 7 січ.

Євгенія Ващук

Додаток:

1. Напис на плиті: “В цьому районі 11 вересня 1943 року німецькими карателями були живцем спалені у своїх будинках Михальчук Федір Михайлович, 1896 р.н., Михальчук Ганна Хомівна, 1894 р.н., їх син Петро, 19 років, дочка Надія, 17 років, дочка Валентина 15 років, Опанасюк Марія Іванівна 1905р.н., Олександра Трохимівна 1915р.н., Опанасюк Валентина Йосипівна 11 років, Галина Йосипівна 7 років, Нестерук Володимир Олександрович, 15 років, Надія Олександрівна 13 років, Панасюк Вересант Миколайович, 14 років.”

2. В архівній спр. 244 та Книзі Пам’яті України помилково дано прізвище Нестерчук.

5. Автори пам’ятника – скульптор Таранченко Віктор Олександрович, архітектор Марчук Микола Герасімович.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

В. С. Титяневич братська могила військовополонених (іст.). Вул. Дзержинського, Північно-західна частина міста, західна частина парку культури І відпочинку. Поховано близько 15 тисяч військовополонених, які помер iconНазва об’єкта
Могила братська воїнів Радянської армії, в якій поховано Героя Радянського Союзу Л. Г. Бутеліна
В. С. Титяневич братська могила військовополонених (іст.). Вул. Дзержинського, Північно-західна частина міста, західна частина парку культури І відпочинку. Поховано близько 15 тисяч військовополонених, які помер iconГетьманщина – усталена в науковій літературі назва української національної держави, відновленої внаслідок національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького, що існувала у 1648-1764 рр
Територія Гетьманщини у 18 ст. – сучасні Чернігівська, Полтавська, західна частина Сумської, Харківської, східна частина Київської...
В. С. Титяневич братська могила військовополонених (іст.). Вул. Дзержинського, Північно-західна частина міста, західна частина парку культури І відпочинку. Поховано близько 15 тисяч військовополонених, які помер iconІнформаційно-методичний лист
Бабиному Ярі, що є символом трагедії Голокосту та нацистських злочинів на українській землі, жертвами яких стали мільйони людей....
В. С. Титяневич братська могила військовополонених (іст.). Вул. Дзержинського, Північно-західна частина міста, західна частина парку культури І відпочинку. Поховано близько 15 тисяч військовополонених, які помер iconЗахідна Брама
Західна Брама” стратегія, яка пояснює, ким ми є, що ми робимо, у що ми віримо і чого ми плануємо досягти
В. С. Титяневич братська могила військовополонених (іст.). Вул. Дзержинського, Північно-західна частина міста, західна частина парку культури І відпочинку. Поховано близько 15 тисяч військовополонених, які помер iconРішення про взяття під охорону 1 2 3 4 6 309 іст братська могила 42 радянських воїнів та група з 6-ті поховань у центрі кладовища див
Бершадський Ю. Р. художник, з д м. Урср, професор; у 1917-1921 рр жив Собольщиков-Самарін театральний режисер, н а. Рсфср
В. С. Титяневич братська могила військовополонених (іст.). Вул. Дзержинського, Північно-західна частина міста, західна частина парку культури І відпочинку. Поховано близько 15 тисяч військовополонених, які помер iconСписок військовополонених та інтернованих австрійців, похованих на території України

В. С. Титяневич братська могила військовополонених (іст.). Вул. Дзержинського, Північно-західна частина міста, західна частина парку культури І відпочинку. Поховано близько 15 тисяч військовополонених, які помер iconСписок військовополонених та інтернованих австрійців, похованих на території України

В. С. Титяневич братська могила військовополонених (іст.). Вул. Дзержинського, Північно-західна частина міста, західна частина парку культури І відпочинку. Поховано близько 15 тисяч військовополонених, які помер iconПерелік об’єктів культурної спадщини місцевого значення пам’ятки історії
Братська могила, в якій поховані командир7-го Сумського полку 2-ї Української радянської дивізії Бочкін І. Ю. та червоноармійці Зінченко...
В. С. Титяневич братська могила військовополонених (іст.). Вул. Дзержинського, Північно-західна частина міста, західна частина парку культури І відпочинку. Поховано близько 15 тисяч військовополонених, які помер iconЛенацил” ( „Гексілур”, „Вензар”) Світове виробництво : „Гексілур”
Вензар” (рідка препаративна форма) в-во Західна Німеччина, „Ельбатан” в-во Західна Німеччина
В. С. Титяневич братська могила військовополонених (іст.). Вул. Дзержинського, Північно-західна частина міста, західна частина парку культури І відпочинку. Поховано близько 15 тисяч військовополонених, які помер iconПрограмування, частина Інженерія програмного забезпечення Код модуля еом 6032 со1
Програмування, частина 1 (Основи алгоритмізації та програмування), Програмування, частина 2 (Об’єктно-орієнтоване програмування),...
Додайте кнопку на своєму сайті:
ua.convdocs.org


База даних захищена авторським правом ©ua.convdocs.org 2014
звернутися до адміністрації
ua.convdocs.org
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Випадковий документ

опубликовать
Головна сторінка