Пошук навчальних матеріалів по назві і опису в нашій базі:

Тема: Основні властивості іонізуючого випромінювання. Радіоактивність І доза. Дозиметрія іонізуючого випроміню­вання: одиниці й методи визначення радіоактивності та дози опромінення. Будова радіометрів І дозиметрів




113.58 Kb.
НазваТема: Основні властивості іонізуючого випромінювання. Радіоактивність І доза. Дозиметрія іонізуючого випроміню­вання: одиниці й методи визначення радіоактивності та дози опромінення. Будова радіометрів І дозиметрів
Дата конвертації09.12.2012
Розмір113.58 Kb.
ТипДокументы
Зміст
IV. Міжпредметна інтеграція.
V. План та організаційна структура практичного заняття
5.2.2. Основний етап
6.3. Матеріали контролю базисної (вихідного рівня) підготовки студентів





Методична розробка практичного заняття № 1

Тема: Основні властивості іонізуючого випромінювання. Радіоактивність і доза. Дозиметрія іонізуючого випроміню­вання: одиниці й методи визначення радіоактивності та дози опромінення. Будова радіометрів і дозиметрів.
І. Актуальність теми:
У зв’язку з практичною потребою отримувати кількісну та якісну характеристику іонізуючих випромінювань виникла дозиметрія.

За допомогою дозиметрії вирішують такі основні питання:

1. Пошук джерела випромінювання, визначення виду, кількості та енергії випромінювання.

2. Визначення ступеню впливу опромінення на об’єкт, що опромінюється.

3. Контроль захисних засобів і пристроїв, що застосовуються для забезпечення радіаційної безпеки обслуговуючого персоналу та хворих.
ІІ. Навчальна мета:
2.1. Студент повинен знати:

  • завдання клінічної дозиметрії іонізуючих випромінювань

  • одиниці радіоактивності та методи їх визначення

  • які різновиди доз існують в променевій терапії;

  • одиниці експозиційної, поглинутої, еквівалентної, ефективної доз

  • які існують методи дозиметрії;

  • типи дозиметрів, що застосовуються у медичній практиці;


2.2 Вміти:

  • дати визначення різним дозам, що існують в променевій терапії;

  • описати будова та принцип роботи сцінтиляційних, іонізаційних, термо- та фотолюмінісцентних дозиметрів;

  • визначити гранично допустимі дози (ГДД) для різних категорій населення в аварійних ситуаціях;

  • назвати одиниці вимірювання ГДД.


ІІІ. Виховна мета:
  • на протязі всього заняття викладач зобов’язаний культурою своєї мови, зовнішнім виглядом, спілкуванням з пацієнтами, медперсоналом виховувати студентів, які повинні наглядно засвоїти, що лікарська деонтологія є частиною лікарської етики і моралі;




^

IV. Міжпредметна інтеграція.





Назва дисципліни та відповідної кафедри

Знати

Вміти

Фізика (кафедра медичної і біологічної фізики)

Будову атому, фізику електромагнітних коливань

Застосову вати засоби захисту від іонізуючого випромінювання

Фізіологія (кафедра нормальної та патологічної фізіології)

Метаболічні процеси в клітині, фізіологію обміну речовин та кровотворення

Вміти визначати патологічні зміни в організмі людини при опроміненні
^

V. План та організаційна структура практичного заняття


5.1. Тривалість заняття - 2 години.

5.2. Етапи заняття (таблиця):


№ п.п.

Основні етапи заняття та їх зміст

Навчальна мета в рівнях засвоєння

Методи контролю та навчально-методичне забезпечення

Час

1.

Підготовчий етап:

-організація заняття;

-визначення навчальної мети та мотивація;

-контроль вихідного рівня знань, вмінь та навичок;


L = ІІ-ІІІ

Фронтальне опитування за контрольними питаннями, тестовий контроль (набори тестів).

15
хв.

2.

Основний етап:

формування професійних вмінь та навичок:
а) викладання нового матерiалу та робота у вiддiленні променевої терапiї проводиться з активною участю студентiв;

б) викладач пояснює принципи клiнiчної дозиметрiї, принципову будову дозиметрів;

в) у вiддiленнi променевої терапiї студенти знайомляться з документацiєю, що стосується дозиметрії.


L= ІІІ

Письмово назвати:

  • основні нормативні документи з радіологічного захисту;

  • допустимі дози опромінення при роботі з джерелами іонізуючих випромінювань;




60 хв.

3.

Заключний етап:

- контроль та корекція рівня професійних вмінь та знань;

- підведення загальних підсумків;

- домашнє завдання.


L= ІІІ

L = ІІ


Індивідуальний контроль результатів письмових робіт.

Вирішення тестових завдань.

Набір тестових завдань та еталони відповідей.

15 хв.


5.2.1. Підготовчий етап:

На початку заняття викладач знайомить студентів з основними завданнями заняття, планом. Для контролю вихідного рівня знань студентів кожному з них пропонується перелік тестів.


^

5.2.2. Основний етап:


  • Формування професійних вмінь та навичок проводиться шляхом викладення історії розвитку радіології, видів іонізуючого випромінювання, основних нормативних документів з радіологічного захисту, допустимих доз опромінення при роботі з джерелами іонізуючих випромінювань, механізму біологічної дії іонізуючого випромінювання на здорову та патологічно змінену клітину.



В медичних закладах при використанні радіоактивних елементів з діагностичною і лікувальною метою користуються не тільки одиницею енергії, поглиненої речовиною, а й одиницею активності. Активність (радіоактивність) – це здатність атомів до самочинного перетворення. Розрізняють активність абсолютну, відносну і питому. Абсолютна активність радіоактивного елемента – це кількість ядер, що розпадаються в ньому за одиницю часу. За одиницю абсолютної активності прийнято 1 кюрі (Ku, Ci, скорочено – С). Кюрі – така кількість радіоактивної речовини, в якій за 1 сек розпадається 3,7×1010 атомів.

Як правило, експозиційна доза замірюється біля джерела випромінювання в повітрі іонізаційної камери, за допомогою якої вимірюється дане випромінювання. Експозиційні доза може бути визначена на будь-якій відстані від джерела випромінювання, наприклад, у суміжних приміщеннях, або за захисними екранами. Із збільшенням відстані від джерела випромінювання доза в повітрі зменшується згідно закону освітленості, тобто її зменшення пропорційне квадрату відстані. Одиницею експозиційної дози є 1 Р (Рентген –позасистемна одиниця) та 1 Кл/кг (Кулон на кілограм – міжнародна системна одиниця СІ) (табл. 1). Експозиційну дозу визначають за величиною заряду утворюваних іонів в одиниці маси.

Потужністю експозиційної дози випромінювання зветься експозиційна доза, отримана за одиницю часу. Одиницями потужності дози є: 1 Рентген за секунду (Р/с – позасистемна одиниця) та 1 Ампер на кілограм (А/кг – системна одиниця).

Поглинена доза (абсорбована доза) – енергія іонізуючого випромінювання, яка поглинена речовиною, що опромінюється (повітря, тканини організму), в перерахунку на одиницю маси (D = E/M). Одиницею поглиненої дози є 1 Гр, що дорівнює 1 Дж/кг, тобто 1 грей – це енергія в 1 джоуль, передана тілу масою в 1 кілограм. Позасистемна одиниця – 1 рад «radiation absorbed dose» – енергія в 1 ерг поглинута в масі 1 г (1 Гр = 100 рад).

Шкірна доза замірюється безпосередньо на поверхні шкіри. Слід мати на увазі, що вона трохи більша, ніж над шкірою, бо складається з енергії, поглиненої шкірою, і енергії вторинного випромінювання від збуджених атомів шкіри. При збільшенні поля опромінення кількість вторинного розсіяного випромінювання від самої шкіри зростає, оскільки від більшого об’єму тканини вторинне випромінювання потрапляє до зони вимірювання дози. Від величини шкірної дози залежить вираженість реакції шкіри на променеву терапію.

Глибинна доза – це доза у глибині об’єкта, що опромінюється. Оскільки при проходженні через тканини частина енергії іонізуючого випромінювання витрачається на збудження атомів, іонізацію і розсіяння, то з глибиною доза випромінювання зменшується.

Найпоширенішими фізичними методами дозиметрії є іонізаційний, сцинтиляційний та термолюмінесцентний.

Іонізаційний метод дозиметрії набув значного поширення в практичній медицині, бо він дає змогу з великою точністю виміряти дозу будь-якого виду іонізуючого випромінювання, витрачену на утворення іонних пар. Незалежно від виду випромінювання, на утворення однієї пари іонів витрачається енергія, яка дорівнює в середньому 34 еВ. Іонізаційний метод дає можливість точно виміряти енергію утворюваних під впливом випромінювання іонних пар і, отже, підрахувати їх кількість. Для цього методу застосовуються спеціальні іонізаційні камери або газорозрядні лічильники, а для реєстрації енергії іонних пар при цьому використовуються гальванометри або міліамперметри, проградуйовані у рентгенах.

Сцинтиляційний (від лат. scintillatio – мерехтіння) метод дозиметрії грунтується на властивості іонізуючих випромінювань викликати світіння деяких солей. Цей метод відзначається великою точністю вимірювання, тому що реєструє кожну частинку корпускулярного або квант хвильового іонізуючого випромінювання. Як сцинтиляційні матеріали використовуються кристали (йодистий натрій, йодистий калій), спеціальні пластмаси, сцинтиляційні рідини.

Термолюмінесцентна дозиметрія близька за принципом до сцинтиляційної дозиметрії. Метод нині широко застосовується для оцінки рівня опромінення персоналу, калібрування радіаційного виходу терапевтичних джерел, вимірювання розподілу дози опромінення тіла тощо. Детектором для цієї дозиметрії служить маленька таблетка чи стовпчик (діаметром 3–10 мм) з монокристалу фториду літію (LiF) або іншого термолюмінесцентного матеріалу (CaF2, AlO2, CaSO4 та ін.), здатного накопичувати енергію іонізуючого випромінювання на електронних оболонках, а потім віддавати її у вигляді світлового спалаху при нагріванні. Такі дозиметри дозволяють вимірювати дози у великому (до 8 порядків) діапазоні.

Біологічний метод дозиметрії в практичній медицині не застосовується і має лише історичне значення. Він грунтується на виявленні змін, що відбуваються в усьому організмі, в окремих тканинах та орга-нах людини під впливом іонізуючого випромінювання – появи еритеми, розладу обміну речовин, зміни складу периферійної крові та ін.

Фотохімічний метод дозиметрії оснований на здатності іонізуючого випромінювання викликати розклад (дисоціацію) солей світлочутливого шару фотоплівки. В результаті опромінювання в місцях дисоціації при проявленні відбувається відновлення срібла з галоїдного в металеве, що призводить до почорніння плівки. За ступенем почорніння фотоплівок, порівняно зі стандартами, роблять висновок про величину випромінювання.

5.3. Контрольнi питання до теми заняття:

  1. Радіоактивність - одиниці радіоактивності.

  2. Види радіоактивного розпаду.

  3. Методи визначення радіоактивності.

  4. Типи радіометрів.

  5. Гранично допустимі дози (ГДД) опромінення людини та різних категорій персоналу.

  6. Експозиційна, поглинута, еквівалентна та інтегральна дози іонізуючого опромінення.

  7. Позасистемні та системні одиниці визначення доз.

  8. Методи визначення дози. Типи дозиметрів.

  9. Характеристика іонізаційного та сцинтиляційного методів визначення дози.

  10. Устрій і принцип дії фотохімічного дозиметра.

  11. Принцип біологічних та розрахункових методи визначення дози.


5.4. Заключний етап.

Контроль виконання завдань i кiнцевого рiвня знань проводиться шляхом їх перевiрки i постановки питань практичного напрямку. Оцiнка засвоєння матерiалу теми виставляється за теоретичнi знання, практичнi навички, самостiйну роботу.

В пiдсумку викладач розглядає типовi помилки, які допущенi студентами при виконаннi самостiйної роботи та дає завдання до наступного заняття. Викладач задає домашнє завдання, рекомендує літературу за темою наступного заняття: основну і додаткову.
VІ. Матеріали для методичного забезпечення заняття.
6.1. Місце проведення заняття: навчальна кімната, відділення променевої діагностики.
6.2. Матеріальне забезпечення заняття:

Таблиці:

  • різновиди доз, що існують в променевій терапії;

  • які існують методи дозиметрії;

  • типи дозиметрів, що застосовуються у медичній практиці;



^ 6.3. Матеріали контролю базисної (вихідного рівня) підготовки студентів: тестові завдання.

Перерелік тестів для визначення початкового рівня знань
1. Що є одиницею активностi?

а) кулон/ кг;

б) рентген;

в) беккерель;

г) бер;

д) грам-рад.
2. Що таке зиверт?

а) одиниця вимiрювання експозицiйної дози;

б) одиниця вимiрювання вторинного випромiнювання;

в) одиниця ефективної дози;

г) одиниця енергетичного потоку випромiнювання;

д) одиниця поглинутої дози корпускулярного випромiнювання.
3. В яких одиницях вимiрюється поглинута доза?

а ) рентген;

б) Кул/кг;

в) ампер/кг;

г) грей.
4. В сцинтiляцiйних лiчильниках для реєстрацiї спалахiв свiтла, що виникають пiд дiєю iонiзуючого випромiнювання використовуються:

а) вакуумнi фотоелементи;

б) фотореєстратори;

в) фотоелектроннi помножувачi (ФЕП);

г) фотодiоди.
5. Який лiмiт ефективної дози притаманний персоналу категорiї А при рiвномiрному опромiнюваннi всього тiла?

а) 20 мЗв/рiк;

б) 150 мЗв/рiк;

в) 30 мЗв/рiк;

г) 15 мЗв/рiк;

д) 5 мЗв/рiк.
6. Яка iз наведених дозиметричних величин використовується НРБУ-97 для встановлення лiмiтiв дози усiх видiв опромiнення вiд iндустрiальних ДIВ?

а) експозицiйна доза;

б) поглинена доза;

в) еквiвалентна доза;

г) ефективна доза.
7. До категорiї пацiєнтiв БД належать хворi з:

а) раком легень;

б) цирозом печiнки;

в) метастазами раку молочної залози в кiстки;

г) лiмфомою.
8. Спiввiдношення мiж внесистемною одиницею поглинутої дози (рад) i новою одиницею в системi СI (Гр) вiдповiдають:

а) 100 Гр = 1 рад;

б) 0 Гр = 1 рад;

в) 1 Гр = 10 рад;

д) 1 Гр = 100 рад;
9. Спiввiдношення мiж внесистемною одиницею еквiвалентної дози (БЕР) i новою одиницею в системi СI (ЗIВЕРТ) вiдповiдають:

а) 1 Зв = 100 бер;

б) 1 Зв = 10 бер;

в) 100 Зв = 1 бер;

д) 1000 Зв = 1 бер.
10. Найбільша проникна здатність випромінення:

а) рентгенівського;

б) альфа;

в) бета;

г) гамма.

VІІ. Література

7.1. Основна:

  1. Лекцiя за темою.

  2. Кравчук С.Ю., Лазар А.П., Мечов Д.С., Сенютович Р.В. „Основи променевої терапії”. – Чернівці, 2007. – С.3-17.

  3. Киселева Е.С. (ред.) Лучевая терапия злокачественных опухолей. -М., 1996, 356 с.

  4. Милько В.И. и соавтры."Медицинская радиология".- К.,1980.- С. 5-22, 40-66, 147-185, 218-229.

  5. Линденбратен Л.Д., Лясс Ф.М. "Медицинская радиология".-М.,1986.- С.15-19,147-162,302-322,336-340,350-364.

  6. Линденбратен Л.Д.,Королюк И.П. Медицинская радиология и рентгенология.- М., 1993.- С. 507-536.

  7. Радiацiйна медицина. За ред. Лазаря А.П., -К., Здоров'я, 1993, 224 с.

7.2. Додаткова:

  1. Зедгенидзе Г.А. (ред.) Клиническая рентгенология № 5. Лучевая терапия опухолей и неопухолевых заболеваний. -М., 1985, 498 с.

  2. Переслегин И.А., Саркисян Ю.Х. Клиническая радиология.-М., 1973.

  3. Руководство комбинированного и комплексного лечения больных со злокачественными опухолями.-М.: Медицина, 1989.


Додати документ в свій блог або на сайт

Схожі:

Тема: Основні властивості іонізуючого випромінювання. Радіоактивність І доза. Дозиметрія іонізуючого випроміню­вання: одиниці й методи визначення радіоактивності та дози опромінення. Будова радіометрів І дозиметрів iconДозиметрія іонізуючого випромінювання”
Людство пізнало на практиці згубну дію іонізуючого випромінювання через чорнобильську катастрофу. Вміння оцінювати кількісно дію...

Тема: Основні властивості іонізуючого випромінювання. Радіоактивність І доза. Дозиметрія іонізуючого випроміню­вання: одиниці й методи визначення радіоактивності та дози опромінення. Будова радіометрів І дозиметрів iconТема: Основні властивості іонізуючого випромінювання. Біологічна дія іонізуючого випромінювання на здорову та патологічно змінену клітину

Тема: Основні властивості іонізуючого випромінювання. Радіоактивність І доза. Дозиметрія іонізуючого випроміню­вання: одиниці й методи визначення радіоактивності та дози опромінення. Будова радіометрів І дозиметрів iconПитання до теоретичної контрольної роботи №3 третій модуль, гр іт, мт
Одиниці сі доз іонізуючого випромінювання. Граничні та допустимі дози опромінення

Тема: Основні властивості іонізуючого випромінювання. Радіоактивність І доза. Дозиметрія іонізуючого випроміню­вання: одиниці й методи визначення радіоактивності та дози опромінення. Будова радіометрів І дозиметрів iconЗаняття
Природа, види, властивості радіаційного випромінювання. Дозиметрія іонізуючого випромінювання

Тема: Основні властивості іонізуючого випромінювання. Радіоактивність І доза. Дозиметрія іонізуючого випроміню­вання: одиниці й методи визначення радіоактивності та дози опромінення. Будова радіометрів І дозиметрів icon„Джерела іонізуючого випромінювання.”
Лекція Види випромінювання. Дози. Системні та позасистемні одиниці виміру доз

Тема: Основні властивості іонізуючого випромінювання. Радіоактивність І доза. Дозиметрія іонізуючого випроміню­вання: одиниці й методи визначення радіоактивності та дози опромінення. Будова радіометрів І дозиметрів iconМетоди спостереження та реєстрації елементарних частинок. Дозиметри. Мета уроку
Дайте визначення поглинутої дози іонізуючого випромінювання. У яких дозах її вимірюють?

Тема: Основні властивості іонізуючого випромінювання. Радіоактивність І доза. Дозиметрія іонізуючого випроміню­вання: одиниці й методи визначення радіоактивності та дози опромінення. Будова радіометрів І дозиметрів iconМетоди спостереження та реєстрації елементарних частинок. Дозиметри. Мета уроку
Дайте визначення поглинутої дози іонізуючого випромінювання. У яких дозах її вимірюють?

Тема: Основні властивості іонізуючого випромінювання. Радіоактивність І доза. Дозиметрія іонізуючого випроміню­вання: одиниці й методи визначення радіоактивності та дози опромінення. Будова радіометрів І дозиметрів iconОптика, атомна І ядерна фізика
Х-променів з речовиною; ядерні реакції поділу; ядерні реактори; реакції термоядерного синтезу; біологічна дія іонізуючого випромінювання...

Тема: Основні властивості іонізуючого випромінювання. Радіоактивність І доза. Дозиметрія іонізуючого випроміню­вання: одиниці й методи визначення радіоактивності та дози опромінення. Будова радіометрів І дозиметрів iconПлан лекції: Вступна частина Визначення дисципліни
...

Тема: Основні властивості іонізуючого випромінювання. Радіоактивність І доза. Дозиметрія іонізуючого випроміню­вання: одиниці й методи визначення радіоактивності та дози опромінення. Будова радіометрів І дозиметрів iconНайважливіші оптичні одиниці в системі сі
Спектральна світлова ефективність (спектраль-ний світловий еквівалент потоку випромінювання; видність випроміню-вання)

Додайте кнопку на своєму сайті:
ua.convdocs.org


База даних захищена авторським правом ©ua.convdocs.org 2013
звернутися до адміністрації
ua.convdocs.org
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Випадковий документ

опубликовать
Головна сторінка