Пошук навчальних матеріалів по назві і опису в нашій базі:

Неопалима купина




54.6 Kb.
НазваНеопалима купина
Дата конвертації20.03.2013
Розмір54.6 Kb.
ТипДокументы
Неопалима купина
Святково прибраний зал. Звучить гімн України, гімназії.

Вересень покликав нас за шкільні парти, щоб знову продовжувати здобувати знання, вчитися мудрості, життя.

Кожен рік свято Неопалимої купини розпочинає свою роботу промінь громадянського виховання. Червона рута – квітка надії, сподівань, що символізує незнищенність українського народу.
Ні, як нема кращого неба,

Ніж небо України,

Так і немає кращої землі,

Ніж наша Україна.

«Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ.»

Без пострілу, без кровопролиття здобуто найдорожче – свободу. Те, що сталося , 24 серпня 1991 року назавжди увійшло в історію нашого народу. Україна стала незалежною державою, а цей день – святом усіх на землі українців.

Прекрасна наша Батьківщина!

Ріднішої у нас нема

Горить нам полум’ям блакитним

Неопалима Купина.
Це квітка символ України

ЇЇ незламана душа,

Країни, що через руїни

Крізь сльози й кров до волі йшла.
Україна! У скількох вогнях палала, як страшно ти горіла впродовж тисячоліть, якими нашестями, голодоморами, геноцидами знищували тебе. І як би наша незалежність прийшла раніше, не гинули б діти, замучені голодом, не впали мільйони від куль і хвороб, не знали б Сибіру ми з тюрмами й холодом, гулагів страшних. Соловків не було б.
Вклонімося ж, Україно, пам’яті замучених, полеглих твоїх дітей, їхньому героїзмові, їхній мужності, бо всі вони лицарі правди і волі, співтворчі твоєї свободи.
Велика земля українська. Мрійливі смерічки і стрімні потічки, прекрасні Карпати – це наша Україна. Кримські степи, вилезані сонцем, і полтавські поля в соняшниковому цвіті – це наша земля.
Ясні зорі над териконами Донеччини – це теж наш рідний край. А починається він з берегів нашого дитинства, із тебе, із мене …
Рідний край… він починається від батьківського порога, стежини, стрункої тополі, твоїх воріт, з барвінку.
Мати і батько – найрідніші, найближчі кожному із нас люди. Від них ми одержуємо життя. Батьки вчать нас людських правил, оживляють наш розум, вкладають у наші вуста добрі слова.
Діти … Радість, щастя, вічний клопіт. Як їх чекали, сподівалися, стільки переживають хвилювань, тривог. Ось – ми – вогники, тендітні, беззахисні, тремтливі, нам так потрібні ваші долоні. Лише мамина долоня не захистить від життєвих вітрів, лише татова долоня – теж невзмозі. Тільки татові і мамині руки разом захистять, підтримають, виростять, проведуть у самостійний шлях.
Хай всі на світі батьки радіють щастю своїх дітей, а діти нехай мають маму і тата.

Де б не проживала людина, куди б не закинула її доля, але той солодкий дим рідного краю має завжди бути присутнім, бо все в житті починається з домівки, з батька, матері.
Ніжні слова поезії оспівують батьківську оселю, де проходять найкращі дні життя, де мама і тато навчають розуму своїх дітей змалечку, щоб вони були добрими не тільки до людей, але й до природи, були обережними в житті.
Пройдуть роки … мов лелеки у вирій, розлетяться від отчого порога ми - діти. Та щасливої погожої днини, нас, мов чайка чаєнят, матуся збере до рідної домівки. І защебече, заговорить, заплаче мамина пісня у ваших серцях.

Озветься вона червоною калиною в лузі, стрункою тополею в полі, кучерявою вербою над водою, білокорою берізкою, вишневим садочком, солов’їною мовою.
Нехай у царстві батьків і дітей передаються з покоління в покоління : працелюбність і достаток, довір’я і подяка, добрий звичай і спомин про славні діла.
Доки батько живий,

Доки мати жива,

Поспішаймо сказати найніжніші слова :

  • Рідний тату, - живи !

  • Рідна мамо, - живи!

Найдорожчі у світі – це ви,

Тільки ви !
Треба за життя подумати про своє місце на землі, подумати про те чи скажуть про тебе люди добре слово, яку пам’ять залишиш по собі, яким ти був сином чи донькою для своєї батьківщини, для своїх батьків.
Лежить через життя безліч доріг : дорога честі, правди, зла, жорстокості, підлості. Хто яку вибере. І серед них є дорога, на яку рідко хто ступав – Дорога пам’яті. Поросла терном, вона загубилась на життєвих просторах. А разом з нею

Загубилась і наша душа в пустоденні.
І ось, нарешті, пізнавши свою історію ми повертаємо її із забуття. Пам’ять … Це вона веде нас на поле історії засіяне сльозами і кров’ю, де в жахливому поєдинку зіткнулися життя і смерть. І перемогло – життя.
Коли ми не усвідомимо, що було з нами колись, не знатимемо, чого так важко сьогодні. Неможе бути справедливості і щастя на муках і крові. Зі страху не народжується гідність, із лицемірства бере початок брехня.
Я запитую в себе – питаю у Вас, у людей,

Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці :

Де той рік, де той місяць, той проклятий місяць і день.

Коли ми, українці, забули, що ми, - українці ?

І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,

І що є у нас дума, яка ще од Байди нам б’ється,

І що ми на Вкраїні – таки український народ.

А не просто населення, як це у звітах дається.

І що хміль наш – у пісні, а не у барилах вина,

І що щедрість – в серцях а не лиш у крамничних вітринах,

І що є у нас мова, і що українська вона.

Без якої наш край – територія, а не Вкраїна.

Українці мої! Дай Вам, Боже, і щастя і сил!

Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина

Тільки хто ж колись небо нахилить, до ваших могил,

Як не зраджена вами Вкраїна.
Не знищили, бо ти оживала, розквітала, як червона рута на радість дітям своїм і неслась над світом прекрасна, безіменна, невідомо ким і коли складена пісня.
Не раз плювали нелюди в криницю,

Живлюще забивали джерело.

Але жива вода ламала й крицю,

І знову диво дивнеє цвіло.

Неначе серце пісня запалила

Й воно звело орлині два крила.

А в пісні тій співалось про калину,

Яка ото у лузі розцвіла.
В легенді говориться, що давним-давно Господь роздавав країнам різні таланти:

Німеччина – точність і скрупульозність, Франція – дістала елегантність, Америка – діловитість, Англія – чопорність і стриманість…. і т.д. І коли все було роздано, Господь побачив засмучену дівчину у вінку і спитав : - «Хто ти?» У відповідь почув : «Я – Україна», Господь сказав, що вже все роздав і у нього нічого не лишилося крам пісні. Так Україна одержала пісню, цю запашну і прекрасну гілку на дереві світової культури.
Ми без пісень безкрилими були б,

Незрячими б тинялися по світу,

Нас би вогонь пожадливо палив

І пилюгою б засипав нас вітер.
Чари української пісні передавалися від покоління до покоління : від матері до сина, дочки й онука бережно, як найкоштовніші родинні реліквіі. Минали віки, діти ставали батьками, але не зникали незрівнянні за силою і красою мелодії вічної любові до рідного краю, його мови, культури.

Живе мій рід нескорений, невбитий,

І наша рідна пісня невмита

Підводиться прапрадід знаменитий

На світовому обрії Дніпра.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

І голос твій нам душі окриля,

Встає в новій красі, забувши лихоліття, твоя, Тарасе звільнена земля.

Увібравши в себе душу народу, його духовну велич і красу, великий Кобзар підніс цю красу на найбільшу височінь і саме завдяки Шевченкові вічні скарби української душі – її дума, - її пісня повноводною рікою влилася в загальнолюдський потік світової культури.
Т.Г.Шевченко понад усе в світі великою синівською любов’ю любив нашу багатостраждальну Україну. Сам любив І нам заповідав.
Свою Україну любіть

Любіть її во врем’я люте

В останю, тяжкую минуту

За неї Господа моліть.
Тож помолімося за нашу страдницю – Україну,

За наш тихий зелений рай.

Рідним материнським словом, Тарасовим словом !

І хай сяйво ваших слів проб’є товщу двох тисячоліть.

І благодатною рукою торкнеться високого чола України.

І наша молитва буде прийнята, бо промовлятиме саме наша душа.

Знаменитий цей рік тим, що святкуючи 15-ту річницю незалежності України, ми підтвердили, що багаторічна боротьба за право бути державою, завершилася мирно і демократично.
15 років незалежності. Для історії це зовсім не багато. Ми – майбутнє України. Тож своїми знаннями, працею, здобутками підносьте культуру, славте її! Будьмо гідними своїх предків, любім рідну землю, бережімо волю і незалежність України, поважаймо свій народ і його мелодійну мову, поважаймо свій народ і нашу мелодійну мову. Шануймо себе і свою гідність і шановані будемо іншими !

Дякуємо за увагу.

Додати документ в свій блог або на сайт

Схожі:

Неопалима купина iconМіфи І легенди українців: «Про зоряний Віз», «Чому пес живе коло людини?», «Берегиня», «Дажбог», «Неопалима купина», «Як виникли Карпати», «Чому в морі є перли
Народні перекази: «Білгородський кисіль», «Прийом у запорожців», «Ой Морозе-Морозенку»

Неопалима купина iconНеопалима купина
Наукові педагогічні концепції виховання мають життєдайний зв’язок з культурно-історичною спадщиною рідного народу, тому що виховання...

Неопалима купина iconСценарій свята “Земля наш спільний дім”
Промінь Зорі Життєтворчості це промінь громадянського виховання. Неопалима Купина – це поетичне зображення долі України та українського...

Неопалима купина iconПроект у країна нетішинська міська рада хмельницької області
Відповідно до статті 9, підпункту 41 частини 1 статті 26, частини 2 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»...

Неопалима купина iconЯкби знайшлась неопалима книга

Неопалима купина icon“Про створення землі”, “Чому буває сумне сонце?”, “Про зоряний Віз”, “Про вітер”, “Про вогонь”, “Про дощ”, “Чому пес живе коло людини?”, “Лісова панна”
Про створення землі”, “Чому буває сумне сонце?”, “Про зоряний Віз”, “Про вітер”, “Про вогонь”, “Про дощ”, “Чому пес живе коло людини?”,...

Неопалима купина iconОсобливості епідеміологічно клінічного перебігу грипозних пневмоній
Приступа Л. Н., Хім’як М. М., Гуйва Т. О.*, Купина О. В.*, Охотнік О. В.**, Матвєєнко Н.Є

Неопалима купина iconМаруся чурай (історичний роман у віршах)
Розділ І. Якбий знайшлась неопалима книга Влітку 1658 року Полтава згоріла дощенту

Неопалима купина iconАналіз роботи пульмонологічної служби у сумській області у 2009 році
Гуйва Т. О.*, Приступа Л. Н., Купина О. В.*, Лоза Є. О.*, Гончаренко Т. С.*, Чередніченко Н. А.*, СавенкоІ.І.**

Неопалима купина iconКупина запашна кропива жалка
Стебло прямостояче, чотиригранне, до 60 см заввишки. Листки супротивнi, цiлiснi, елiптичнi, гострi. Квiтки світло-зеленi, дрiбнi,...

Додайте кнопку на своєму сайті:
ua.convdocs.org


База даних захищена авторським правом ©ua.convdocs.org 2013
звернутися до адміністрації
ua.convdocs.org
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Випадковий документ

опубликовать
Головна сторінка