Пошук навчальних матеріалів по назві і опису в нашій базі:

В. Я. Тацій вступ, глави 1 (у співавт.), 13




4.61 Mb.
НазваВ. Я. Тацій вступ, глави 1 (у співавт.), 13
Сторінка1/28
Дата конвертації27.03.2013
Розмір4.61 Mb.
ТипДокументы
Зміст
Панов — глава 6 (у співавт.);професор Л. М. Герасіна —
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   28

http://zakon.at.ua/

Академія правових наук України

Інститут державного будівництва

та місцевого самоврядування

Конституційно-правові засади становлення української державності

За редакцією академіка НАН України В.Я. Тоція,

академіка АпрН України Ю.М. Тодика

Харків


“Право”

2003
ББК 67.3 К65

Автори монографії:

професор В. Я. Тацій — вступ, глави 1 (у співавт.), 13;

професор Ю. М. Тодика — глави 1 (у співавт.), 8,14 (у співавт.);

професор О. Г. Даншьян — глава 2;

доцент /. В. Яковюк — глава 3;

професор О. В. Петришин — глава 4;

професор М. П. Рабінович — глава 5;

професор М /. Панов — глава 6 (у співавт.);

професор Л. М. Герасіна — глава 6 (у співавт);

доцент В. П. Колісник — глава 7;

доцент С. Г. Серьогіна — глава 9;

професор Ю. П. Битяк — глави 10, 14 (у співавт.);

професор Ю. М. Грошевий — глави 11, 14 (у співавт.);

професор М. П. Воронов — глава 12;

професор М. В. Цвік — глава 14 (у співавт.)

К 65 Конституційно-правові засади становлення української державності / В. Я. Тацій, Ю. М. Тодика, О. Г. Данильян та ін.;

За ред. акад. НАН України В. Я. Тація, акад. АПрН України Ю. М. То-дики. - X.: Право, 2003. - 328 с.

I8ВN 966-7146-84-7

С У монографії з урахуванням сучасного етапу державотворення в Україні аналізуються актуальні проблеми становлення українського конституціоналіз­му, розвитку громадянського суспільства, прав і свобод людини і громадяни­на, розв'язання державно-правових конфліктів, конституційні засади і тенденції розвитку соціальної функції держави, роль Верховної Ради України, Президента України, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в станов­ленні української державності, фактори, що впливають на цей процес. Аналі­зуються питання конституційно-правової реформи, положення проекту Зако­ну України «Про внесення змін до Конституції України».

Книга розрахована на викладачів, наукових працівників, аспірантів і сту­дентів, працівників органів державної влади і місцевого самоврядування.

ББК 67.3

© В. Я. Тацій, Ю. М. Тодика, О. Г. Данильян та ін., 2003 I8ВN 966-7146-84-7. © «Право», 2003

Вступ

Проблема становлення і розвитку державності в Україні на основі норм Конституції України є однією з актуальніших проблем реформу­вання політичної, економічної і духовної систем суспільства, забез­печення прав і свобод людини і громадянина, входження України до європейського і світового співтовариства. Процес державотворення на демократичних засадах відбувається, але він проходить досить складно, що зумовлено перехідним етапом розвитку української дер­жави і суспільства, низьким рівнем політичної і правової культури на­селення, відсутністю чіткої стратегії державотворення і право творення, жорсткою конфронтацією владних структур на загальнодержавно­му рівні, поширенням корупції і організованої злочинності, особливо в економічній сфері.

В умовах світової глобалізації, європейської інтеграції набувають поширення ідеї про недоцільність державного суверенітету, ставиться під сумнів необхідність зміцнення державності, обґрунтовується мож­ливість і необхідність посилення зовнішнього тиску на держави. Куль­тивується право сили як спосіб вирішення міжнародних проблем.

На початку третього тисячоліття виникає чимало внутрішніх і зовнішніх загроз для держав, які створилися на пострадянському про­сторі. Ці країни шукають свій шлях до демократії. Відповідно на сучас­ному етапі актуальною є проблема, з одного боку, врахувати кожній дер­жаві позитивний досвід державотворення, який уже пройшли країни з усталеними демократичними традиціями, а з другого — не втратити вітчизняний досвід. На гостроту проблеми становлення і розвитку сучас­ної державності в Україні, як і в інших пострадянських країнах, суттєво впливають процеси глобалізації, формування і реконструкції світового ринку, нового економічного простору, інформатизація суспільства.

Специфіка сучасного періоду державотворення полягає в тому, що в суспільній думці посилюється розуміння необхідності демократизації суспільних відносин, оптимізації зв'язків держави і громадянина. Вод­ночас інститути державної влади ще не готові до партнерських відносин з людиною і громадянином. Особа розглядається державою, як і раніше, в основному не як активний суб'єкт політико-правового процесу, а на­самперед як об'єкт впливу на неї з боку влади. Це значною мірою харак­теризує виконавчу владу. Нові умови, високий ступінь комунікативності, інформатизації суспільства при реалізації ідеї демократизації державної влади, її децентралізації за вертикаллю посилюють корумпованість чи­новників, державний рекет, бюрократизацію. Суттєво порушуються пра­ва та свободи людини і громадянина. На жаль, впровадження в життя кон­ституційного принципу ідеологічної, економічної і політичної багатома­нітності не супроводжується зміцненням законності і правопорядку, посиленням гарантування прав і свобод особи, зростанням економічно­го потенціалу держави, підвищенням авторитету державної влади.

Негативні внутрішні і зовнішні чинники суттєво ускладнюють про­цес державотворення в Україні, як і в інших пострадянських республі­ках. Слід враховувати й те, що громадянське суспільство ще не розви­нуте і перебуває лише на стадії свого формування. Це дає можливість державним інституціям при прийнятті своїх рішень не враховувати суспільну думку. Формування правової державності і становлення дієздатного громадянського суспільства — взаємопов'язаний процес, який йде складно, з чималими протиріччями.

Державність — це не лише організація і функціонування інститутів державної влади на відповідному етапі розвитку суспільства. Автори монографії виходять з того, що державність — це більш широка кате­горія, ніж «держава», «політична система». Якщо держава складає ос­нову політичної системи, є її головним елементом, то державність у широкому розумінні включає як державу, так і значну частину політич­ної системи і пануючих економічних відносин, а також елементи гро­мадянського суспільства, що впливають на державу і політичну систе­му в цілому. Виходячи з цього, в монографії увага акцентується не лише на проблемах організації і функціонування державного механізму, а й на становленні громадянського суспільства, на розвитку сучасного ук­раїнського конституціоналізму, на питаннях забезпечення прав та сво­бод людини і громадянина. Розкриваються теоретико-методологічні проблеми становлення української державності в трансформаційний період, аналізуються конституційні засади соціальної функції україн­ської держави, національно-етнічні аспекти розвитку української дер­жавності, державно-правові конфлікти і способи їх розв'язання з ура­хуванням динаміки розвитку політико-правових процесів. Аналізуються роль і завдання Верховної Ради, Президента України, органів суду і прокуратури, виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в становленні і розвитку сучасної української державності, проблеми і труднощі, які виникають в організації і функціонуванні державних і не­державних інституцій.

Розгляд проблеми становлення і розвитку державності через функ­ціонування відповідних інституцій є досить важливим і плідним. По­єднуючи описові і аналітико-оцінюючі засоби аналізу стану держав­ності, автори не лише ставлять актуальні теоретичні і методологічні проблеми розвитку державного будівництва на сучасному етапі, а й аналізують стан поточного законодавства, наявні проблеми правового регулювання. У роботі подаються екскурси в історію розвитку відпо­відних державних і недержавних структур.

Автори розуміють складність розгляду проблеми становлення і розвитку державності в Україні на сучасному етапі, вважають, що в рамках одного монографічного дослідження цю проблему не виріши­ти хоча б тому, що процес державотворення, інституційних змін у ме­ханізмі влади, в структурах громадянського суспільства продовжуєть­ся. Цей процес безперервний. Деякий екскурс у минуле, на наш погляд, є методологічно виваженим, тому що аналізувати стан і перспективи розвитку державності лише з часу досягнення Україною своєї незалеж­ності, суверенітету неможливо, як неможливо країну вирвати із тканини живої історії її правотворення і державотворення. Зрозуміти сучасні проблеми державності можна тільки при врахуванні вітчизняного істо­ричного досвіду, менталітету народу, інших чинників.

Автори виходили з того, що в становленні державності основопо­ложна роль належить законодавчій, виконавчій і судовій гілкам влади, Президенту України. Аналіз наявних в Україні реалій свідчить про суттєві недоліки в управлінні справами держави і суспільства. Тому при забезпеченні ефективного функціонування державного механізму, його умінні адаптуватися до сучасних політичних, економічних і соціальних реалій, системно впливати на весь спектр суспільних відносин може бути вирішено багато складних проблем становлення і розвитку сучас­ної української державності. Відповідно в монографії автори зверну­ли увагу насамперед на проблеми організації і діяльності органів дер­жавної влади. Хоча управління справами суспільства реалізується всім механізмом публічної влади, та саме державному механізму в системі цього управління належить основоположна роль. Це підтверджує істо­рична практика. Особливо значною є роль виконавчої влади, в системі і структурі якої відбуваються суттєві зміни.

Неприпустимим є повторення помилок тоталітарного періоду, нех­тування уроками власної історії. Для України це може призвести до но­вих тяжких випробувань. Тому так гостро стоїть питання про якість ре­алізації структурами державної влади своїх завдань і функцій. Розви­ток влади як управлінської системи постійно потребує від неї адаптації до процесів, що відбуваються в суспільстві. На жаль, адаптаційні мож­ливості державної влади під впливом різних чинників є невисокими. Так, реформа виконавчої влади йде складно. Відбувається перестановка і зміна керівників, перейменування органів виконавчої влади, ліквіда­ція одних і посилення можливостей інших, збільшується перетік повно­важень по рівнях управління при відсутності уваги до відповідальності органів і посадових осіб. Нерідко виникає почуття, що влада існує для самої себе, а людина полишена сама собі. У результаті громадянин втрачає навички соціальної колективістської психології, збільшується вітчуження людини від держави, знижуються морально-етичні засади суспільного життя. Тому людина починає пристосовуватися до тіньо­вих методів існування, у суспільстві посилюється правовий нігілізм. Все це призводить до тяжких наслідків не лише для особи, а й для дер­жави і суспільства.

Автори монографічного дослідження переконані, що становлення сучасної української державності на демократичних засадах — це си­стемний, складний політико-правовий процес, досить тривалий за ча­сом розвитку, який охоплює реформування всіх сфер суспільного жит­тя, вдосконалення державних і недержавних інституцій, підвищення рівня політико-правової культури населення, посадових і службових осіб державного апарату.

Велика роль у становленні державності народу належить Консти­туції України. У ній знайшли закріплення як світові цінності консти­туціоналізму, так і вітчизняний досвід державотворення. Згідно з її при­писами йде процес розвитку державного механізму, структур грома­дянського суспільства. Важливим аспектом проблем, що аналізуються в монографічному дослідженні, є втілення конституційних норм у прак­тику сучасного державотворення, аналіз чинників, які знижують мож­ливості більш активного впливу норм Конституції України на суспільні відносини.

Глава І
в Україні в конституціоналізму
Процес становлення правової державності в Україні на демократич­них засадах безпосередньо пов'язаний з втіленням в практику ціннос­тей конституціоналізму, врахуванням у державотворчому процесі вітчизняного і зарубіжного досвіду конституційно-правового регулю­вання суспільних відносин.

При цьому ми виходимо з того, що державність — це досить склад­ний комплекс елементів, структур, інститутів публічної влади, а також компонентів неполітичного характеру, які обумовлені специфікою соці­ально-економічних, політичних, морально-духовних умов життєдіяль­ності конкретного народу на відповідному етапі його розвитку. Дер­жавність — це стан не лише держави, а й суспільства в конкретний істо­ричний період, якісна характеристика його елементів. Вона включає в себе інституції як держави, так і громадянського суспільства, яке пе­ребуває на стадії формування.

Проблеми державотворення все більш грунтовно розглядаються в українській юридичній науці'. Разом з тим чимало питань державності, в тому числі в аспекті конституціоналізму, не аналізувалися. Актуальним є питання впливу Конституції України на державотворчий процес, вра­ховуючи, що Конституція має особливу соціальну цінність у національній правовій системі. Конституція суттєво впливає на весь спектр економі­чних, політичних і соціальних відносин, регулює основи організації і функціонування державного механізму, політичних партій, професійних спілок, створює правові передумови для новелізації української політич­ної системи в напрямку її демократизації, гуманізації, орієнтації на за­безпечення прав та свобод людини і громадянина.

Науковий аналіз становлення і розвитку української державності через вимір конституціоналізму є досить важливим, оскільки сьогодні в країні складається непроста ситуація. Йде жорстка конфронтація різних політичних сил щодо конституційної реформи, результатів ви­борів до Верховної Ради України в 2002 р. тощо. Досить складно про­ходить процес формування парламентської більшості, гальмується за­конодавчий процес. Знижується авторитет державних інституцій. Все це негативно впливає на процес державотворення.

Незважаючи на всі ці негаразди, слід виходити з того, що держава є головною інституцією в політичній системі суспільства. Вона висту­пає об'єднуючим елементом відносно суспільства, різних аспектів життєдіяльності особи. Лише держава з усіх елементів політичної си­стеми має найбільші можливості впливу на процеси, що відбуваються в суспільстві. Саме вона повинна відбивати загальний інтерес на відміну від корпоративних та інших інтересів, які втілюються через функціонування недержавних структур. Тому сьогодні конче важливо забезпечити авторитет влади, її функціонування на демократичних за­садах, на основі злагоди, консенсусу, а не конфронтації.

В літературі цілком слушно зазначається, що при значних конфлік­тах між структурними компонентами «можлива деградація системи, розрив зв'язків усередині і навіть повний розпад державності»'. Відповідно, актуальною є проблема забезпечення стабільності консти­туційного ладу України, ефективного функціонування державних інституцій, забезпечення національної безпеки України. В соціо­логічній літературі дається схема можливої зміни стадій, циклів роз­витку державності: 1) стабільний розвиток — самопідтримання інсти­тутів і елементів суспільного розвитку; 2) стабільний розвиток — здатність самої системи подолати порушення рівноваги за рахунок внутрішніх резервів, які в неї є, але система при цьому не розвиваєть­ся; 3) кризовий стан — стан, що призводить до порушення рівноваги і появи ознак деградації; 4) стан катастрофи — стан, при якому йде роз­рив зв'язків між компонентами соціальної системи, що веде її до руй­нування; 5) розпад — загибель системи із знищенням всіх або більшої частини її компонентів. Ця схема може бути застосована і щодо функ­ ціонування державності та її компонентів. Тому важливо забезпечити функціонування політичної системи країни, державних інституцій у режимі злагоди, консенсусу.

Державна влада, елементи громадянського суспільства змінюють­ся під впливом різних чинників. Отже, методологічно виваженим є розгляд державності насамперед в історичному аспекті, тобто з точки зору її становлення і розвитку. Державність українського народу в ра­дянський період характеризувалася такими рисами: тоталітарність;

однопартійність; радянська форма народовладдя; несприйняття докт­рини правової держави, поділу влади, політичної та ідеологічної бага­томанітності, верховенства права, пріоритету прав особи; одержавлен-ня економіки та інших сфер суспільного життя; суто класовий підхід до оцінки соціальної практики; відсутність змагальності і конкурент-ності в економічній і політичні сферах; залежність правової системи України від правової системи СРСР; марксистсько-ленінська ідеологія як єдина доктрина розвитку держави і суспільства. Така модель ра­дянської української державності базувалася на відповідних конститу­ціях України. Але немає підстав вважати, що, базуючись на таких за­садах, держава і суспільство грунтувалися на цінностях конституціо­налізму. Наявність конституції в країні ще не означає, що в ній існує конституціоналізм.

Для сучасного етапу української державності характерними є: де­мократизація суспільних процесів; закріплення на конституційному рівні економічної, політичної і ідеологічної багатоманітності, її реалі­зація на практиці; встановлення як конституційних принципів поділу влади, верховенства права і закону, пріоритету прав особи. Це позитивні аспекти розвитку державності. Разом з тим сьогодні вона характери­зується і такими процесами, як криза і послаблення регулятивних мож­ливостей державної влади; зниження її авторитету; значна поляриза­ція населення за рівнем прибутків, за ідеологічними і політичними уподобаннями; розвиток правового нігілізму, і не лише серед населен­ня, а й у верхніх ешелонах державної влади; наявність конфронтації між законодавчою і виконавчою гілками влади; жорсткі конфлікти в самій Верховній Раді; корумпованість, зростання злочинності, зниження моральності, рівня культури; посилення егоїзму, індивідуалізму. Все це фактори, які дестабілізуюче впливають на становлення української державності. Процеси глобалізації збільшують загрозу національній безпеці. В Україні, як і в інших країнах СНД, суттєво порушуються права людини і громадянина.

При такій ситуації виникає два можливих шляхи розвитку — або ж назад до тоталітаризму, або ж вперед — до цивілізованої системи відносин між державою і особою, державою і суспільством. Вважає­мо, що український народ чітко визначив свій вектор суспільного роз­витку — демократію, яка б базувалась на цінностях світового і вітчиз­няного конституціоналізму.

Сучасну українську державність можна характеризувати як пере­хідну. Їй відповідає Конституція України 1996 р. Державність в Україні, в інших країнах СНД, утверджується на власній конституційній основі. Перехідний характер української державності, таких її компонентів,
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   28

Схожі:

В. Я. Тацій вступ, глави 1 (у співавт.), 13 iconВступ розділ інститут президентства як форма інституту глави держави
Поняття та особливості інституту президентства як форми глави держави в зарубіжних країнах
В. Я. Тацій вступ, глави 1 (у співавт.), 13 iconЗміст вступ розділ формування особистості ті світогляду л. П. Берії
Т. Абуладзе «Покаяння», де головний негативний герой — концентроване зло тоталітаризму — був наділений деякими рисами глави радянських...
В. Я. Тацій вступ, глави 1 (у співавт.), 13 iconДержави в зарубіжних країнах. План лекції. Статус глави держави. Компетенція глави держави
Держави – це особа, яка займає формально вище місце в структурі державних інститутів і водночас здійснює функції представництва самої...
В. Я. Тацій вступ, глави 1 (у співавт.), 13 iconОгляди сіаз за 1996 p. Січень статус І повноваження глави уряду в Конституціях демократично організованих країн
У матеріалі аналізується статус і повноваження глави уряду в президентських, напівпрезидснтських, парламентських республіках, конституційних...
В. Я. Тацій вступ, глави 1 (у співавт.), 13 iconЗакон України «Про Дисциплінарний статут Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України»
Представлятиме пропозиції Глави держави під час розгляду Закону на пленарному засіданні Верховної Ради України заступник Глави Секретаріату...
В. Я. Тацій вступ, глави 1 (у співавт.), 13 iconОкремі видання 1978 Поетичний репортаж як жанр художньої публіцистики.— Одеса, 1978.—54
Політика. Преса. Влада. — М.; К.: Славянский диалог, 1993. — 68 с. — Співавт.: А. Чічановський
В. Я. Тацій вступ, глави 1 (у співавт.), 13 iconОксана лєщєнко приватний нотаріус, м. Луганськ Найм (оренда) транспортного засобу Правове регулювання найму транспортних засобів здійснюється на підставі параграфа 5 глави 58 Цивільного кодексу України „Найм (оренда)”
Цивільного кодексу України „Найм (оренда)”, потім, у субсидіарному порядку, загальними положеннями про оренду (параграф 1 вказаної...
В. Я. Тацій вступ, глави 1 (у співавт.), 13 iconКалендар ігор дитячо-юнацької футбольної ліги
Кдюсш (радивилів) (тацій микола Миколайович 066 9939236, крам сергій Михайлович 093 9197271)
В. Я. Тацій вступ, глави 1 (у співавт.), 13 iconТацій Василь Якович
...
В. Я. Тацій вступ, глави 1 (у співавт.), 13 iconНаказ №2 м. Київ Про затвердження Програми підготовки фахівців служб морської безпеки з метою виконання вимог Глави хі-2 Спеціальні заходи щодо підвищення рівня охорони на морі
Глави хі-2 "Спеціальні заходи щодо підвищення рівня охорони на морі" Міжнародної конвенції з охорони людського життя на морі (Конвенція...
Додайте кнопку на своєму сайті:
ua.convdocs.org


База даних захищена авторським правом ©ua.convdocs.org 2014
звернутися до адміністрації
ua.convdocs.org
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Випадковий документ

опубликовать
Головна сторінка