Пошук навчальних матеріалів по назві і опису в нашій базі:

Історія України Предмет історії України та її методологія




1.31 Mb.
НазваІсторія України Предмет історії України та її методологія
Сторінка1/11
Дата конвертації03.04.2013
Розмір1.31 Mb.
ТипДокументы
Зміст
Джерела вивчення та історіографія історії України
Найвизначніші речові джерела історії України
Письмові джерела історії України
Найбільш фундаментальні наукові дослідження з історії України
Антропологічна періодизація історії України
Археологічна періодизація історії України
Соціологічна періодизація історії України
Кочові племена до нашої ери на території України. Їх вплив на наших предків
Античні міста Північного Причорномор‘я. Їх вплив на наших предків
Перші письмові згадки про слов‘ян. Їх суспільний устрій
Слов‘янські об‘єднання на території України VIII- IX ст.
Релігійний світогляд слов‘ян у дохристиянський період
Давньоруська держава та її місце в історичній долі українського народу
Запровадження християнства у Русі. Його історичне значення
Русь у період феодальної роздробленості
Галицько-Волинське князівство і його роль в утвердженні української державності
Українські землі у складі Великого князівства Литовського
Польська експансія на українські землі. Захоплення центрального Подніпров‘я
Виникнення українського козацтва. Його феномен
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
Історія України


  1. Предмет історії України та її методологія:

Історія наука, як система знань про природу суспільства та його розвиток, що спрямовується на вивчення минулого. Історія України — одна зі складових історичної науки, що досліджує генезис і закономірності становлення та розвитку українського народу, його боротьбу за національно-державну незалежність. Предметом вивчення історії України є процес формування та розвитку українського народу, його діяльності в соціально-економічній, духовній, політичній і державній сферах з давніх-давен до сьогодення. Разом з тим історія України має розглядатися в тісному взаємозв'язку з історією її найближчих сусідів, з якими у різні часи Українці перебували у складі різних держав. Вивчення історії сприяє формуванню історичної свідомості народу, в якій органічно поєднуються знання, погляди, уявлення про суспільний розвиток, закріплена в традиціях, обрядах, художніх образах та теоріях, історична свідомість дає змогу людству узагальнити історичний досвід. Історія допомагає зрозуміти сучасність за допомогою аналізу минулого.

Історична наука спирається на такі основні методологічні принципи:

1. Принцип об'єктивності. Він виходить передусім з погляду на історію як об'єктивний процес. Зобов'язує знаходити історичну закономірність суспільного розвитку, його зумовленість насамперед матеріальними й духовними чинниками. Цей принцип вимагає спиратися на факти у їхньому правдивому вигляді, без перекручувань, підгонок під наперед задані схеми.

2. Принцип історизму. Він передбачає, по-перше, розгляд кожного явища з точки зору того, як воно виникло, які основні етапи пройшло в своєму розвитку. По-друге, вимагає, щоб кожне явище розглядалося у зв'язку з іншими, визначалось його місце в історичних подіях, щоб чітко простежувались взаємовплив, взаємозумовленість історичних явищ. По-третє, він передбачає розгляд кожного явища історії, за умови збереження причинних зв'язків між різними явищами і подіями. Історизм дає можливість увійти в історію, зрозуміти її, оцінити мотиви вчинків і самі вчинки історичних діячів, з'ясувати їхнє значення.


  1. Джерела вивчення та історіографія історії України:

Історіографія (від історія і грецького – пишу) – письмова розповідь про минуле України, тобто сукупність літератури з історії України, а також – суспільна історична дисципліна, яка вивчає стан та розвиток української історичної науки. До історіографії історії України відносять усі праці, що були написані з часу первісного суспільства на території України і до сьогоднішнього дня. До утворення незалежної Української держави комплексні дослідження з історії України майже не проводились. Українські землі розглядались як частина інших держав, а український народ – як бездержавна нація. За радянських часів історія УРСР розглядалася лише в контексті історії СРСР. Особливо активно збагачується історіографія історії України з часу отримання нею незалежності.

Історичні джерела – це залишки минулого, що пов’язані з діяльністю людини і „відбивають” її історію.

Їх можна поділити на такі типи:

– писемні, літературні джерела – літописи, хроніки, настінні і наскальні написи, документи офіційних органів влади, спогади очевидців подій, архівні документи тощо;

– археологічні джерела: будівлі, речі, предмети, знаряддя, пам’ятки матеріальної культури;

– усні джерела: билини, перекази, пісні, інша народна творчість, в якій „відбиті” ті чи інші події історії українського народу;

– етнографічні: дані про характерні особливості культури, побуту, звичаїв;

– фото, кінодокументи, електронні носії інформації тощо.

Джерельна база є основою для дослідження, вивчення історії України.

  1. Найвизначніші речові джерела історії України:

Важливе місце у джерельній базі історії України посідають речові джерела, тобто ті, що зберігають історичну інформацію про минуле у предметній формі і відображають передусім виробничу і творчу діяльність людей. До речових джерел часто застосовують й іншу назву — пам'ятки матеріальної культури. Найбільш поширеним є поділ речових джерел за їх функціональним призначенням на два роди — засоби виробництва і результати виробництва. Вивчення цих джерел дає змогу простежити, як із розвитком виробництва вдосконалювалися і його засоби. Речові джерела класифікують також за характером матеріалу, з якого їх виготовлено, наприклад, кам'яні знаряддя праці, дерев'яні споруди, глиняний посуд. Металеві вироби, як правило, розрізняють за металом — мідні, бронзові, залізні, срібні, золоті тощо. Речові джерела розрізняють за походженням. Це насамперед вироби місцевого (автохтони) та іноземного (алохтони) походження, особового або колективного, певного культурно-етнічного походження.

На природних скелях, каменях, стінах монументальних споруд зберігаються написи, зображення, які є органічними елементами монет, медалей, печаток тощо. Унікальним джерелом з історії людської діяльності є книга, яка виступає не лише носієм інформації, зафіксованої у словесній формі, а й результатом виробництва, тобто досліджується як пам'ятка не тільки духовної, а й матеріальної культури. Найдавніші відомості про заселення і життя на українських землях містять пам'ятки первісної матеріальної культури. Перші люди на території України з'явилися приблизно 1 млн. років тому. Про це свідчать виявлені археологами найпростіші знаряддя праці ударної та ударно-ріжучої дії — рубила із кременю, скребла із сланців.


  1. Письмові джерела історії України:

Центральне місце серед історичних джерел займають письмові тексти — хроніки, документи, листи і т.п. — їх називають первинними історичними текстами (першоджерелами). Історичні джерела виступають як свідчення, відображення, образи, сліди минулого, використання яких служить реконструкції історичного минулого. У ході такої реконструкції виникають історичні праці — статті, монографії, підручники — їх називають вторинними історичними текстами (або історіографією). По суті можна розділити всі джерела, використовувані в історичних дослідженнях, на два основних класи: історичні й археологічні. Всі знаряддя і результати людської діяльності розглядаються як феномени-артефакти, в яких «закодована» інформація про цю діяльність. У випадках, коли письмові джерела відсутні, доводиться використовувати винятково археологічні джерела. Науку про історичні джерела, теорію й практику їх використання в історичних дослідженнях називають джерелознавство (історичне джерелознавство).


  1. Найбільш фундаментальні наукові дослідження з історії України:

У більшості наукових праць ХІХ-ХХ ст. присвячених історії України, найдавнішим її періодам, відведено лише окремі сторінки, невеликі розвідки, у кращому випадку – окремі розділи. Серед них вигідно виділяється багатотомна фундаментальна «Історія України – Руси» виданого українського історика М. Грушевського, в якій професіонально й широко, з

використанням матеріалів археології, антропології та лінгвістики за справедливою оцінкою автора «молодих тоді і незакінчених наук», висвітлено первісну історію України від палеоліту (старокам’яного віку) до раннього середньовіччя. Більше 150 розвідок і публікацій з археології та мовознавства було використано М.Грушевським для доповнення перших

трьох розділів І тому «Історії України – Руси» при підготовці його до другого видання у 1904 р. Своє розуміння історичного процесу М. Грушевський висловив у вступі та заголовку до другого розділу першого тому: "Україносько-руська теорія перед слов’янською міграцією". Тобто історію краю, історію України він починає від появи на території України перших поселень палеолітичної людини, а історію слов’янських племен – предків українського народу – з раннього середньовіччя, коли в писемних джерелах зафіксовані процеси великого розселення слов’ян. В українській історіографії існують й інші погляди щодо використання

археологічних джерел в історичних реконструкціях далекого минулого нашої землі. Наприклад, О. Пріцак у фундаментальній праці «Походження Русі» не сприймає археологію як історичну науку, вважаючи, що історія, навіть праісторія починається з писемних джерел: " … Археологію без писемних джерел не можна вважати праісторією". Таке ставлення до археології та якоюсь мірою до лінгвістики зумовило хибне розуміння та недооцінку

східнослов’янських племен як виробників і носіїв культурних надбань краю та учасників державотворчих процесів. Як відомо, М. Грушевський, не відкидаючи зовнішніх впливів на процеси східнослов’янського державотворення, перевагу надавав внутрішнім факторам. Основні методичні засади М. Грушевського отримали підтримку і з певними корективами були продовжені у багатьох працях археологів, істориків та етнологів. Етапною працею в українській історіографії, присвяченою давній історії України, стала монографія В. Петрова –– відомого українського археолога, мовознавця, етнолога та письменника – "Етногенез слов’ян". Долаючи теорії міграціонізму та автохтонізму, він закликає до історизму і вказує

на необхідність "… зберегти історичну конкретність…, рахуватися із свідченнями джерел, зважати на факти, покладатися на фактографічну основу історичного процесу … Плем’я, народ нація – історичні категорії, кожна з них має свій зміст, свій обсяг, свій напрямок і рівень розвитку на відповідному історичному етапі. Ні проблема народу, ані проблема

слов’янства не розв’язуються посиланнями на осілість, хліборобство, поховальний обряд тощо". Разом з тим, за В. Петровим, етнічний розвиток – це не тільки "… просторова експансія, переселення, заміна території: коли один народ заступає інший, який приходить щоб посісти покинуті землі". Звідси робиться висновок, що "… самих голих абстракцій не досить, щоб в посиланні на рух і переселення або на не незмінність автохтонної осілості знайти розв’язання проблем слов’янського етногенезу. В основі дослідження повинні лежати не правдоподібність припущень, а джерела і їх аналіз". Виходячи з теоретичних засад

В. Петрова, типологічну спадкоємність або відмінність археологічних культур на території України слід вивчати конкретно, в кореляції з антропологічними та мовними явищами, зважаючи на їх особливості на кожному хронологічному етапі. Ідучи цим шляхом крок за

кроком, будуть збільшуватися можливості досліджень етнокультурного розвитку давнього населення України, його генетичної спадковості. Усі, навіть найдавніші події, явища і процеси на українській землі у своїй органічній єдності складають її історію, історію України. Вони лежать в основі етнокультурного розвитку, що завершився утворенням слов’янських племен, слов’янських народів, зокрема, українського народу. На жаль, повної єдності у питаннях історичної реконструкції давніх суспільств на території України немає і сьогодні. В археології ще не повністю подолані речознавчі підходи при вивчені археологічного матеріалу, коли дослідники уникають його використання для встановлення

закономірностей етнокультурного розвитку давніх племен і народів. Це збіднює історичну науку. Саме археологія в поєднанні з антропологією показала, що історія людства до появи писемності нараховує декілька міліонів років, в той час як писемна історія – не більше декількох тисяч.


  1. Антропологічна періодизація історії України

Антропологія - наука, що вивчає походження і розвиток людського роду. В основу антропологічної періодизації покладена фізична еволюція людини.

Австралопітекі (мівденна мавпа) - перші людиноподібні істоти, які вважаються безпосередніми предками сучасної людини. Розпочали ходити на двох ногах. Період: 4млн. років до н.є.

Homo habilis (людина вміла) - перші розумні істоти, які розпочали виготовляти знаряддя праці. Період 2,5 - 2млн. років до н.є.

Homo erectus (людина з прямою ходою), або архантропи (найдавніші люди) - були першими, хто навчився використовувати вогонь. Близько 800 тис. років тому архантропи потрапили на територію сучасної України з півдня Європи. Період 1,5млн. років до н.є.

Неандертальці або палеоантропи (давні люди) - були першими людьми, що ховали своїх померлих. Найдавніші людські рештки на Українських землях (печера Кіїк-Коба в Криму) належать палеонтропам. Період 150 - 100тис. років до н.є.

Homo sapiens (людина розумна) з'явилася у багатьох регіонах нашої планети. Із появою неоантропів (нових людей), або кроманьйонців - людей сучасного фізичного типу - завершився процес антропогенезу на Землі та розпочалася історія людства. Період 40 - 30тис. років до н.є.


  1. Археологічна періодизація історії України

За час розвитку археологічної науки зусиллями вчених багатьох країн вироблено загальну періодизацію пам'яток археології. У кожному великому районі Європи вона, однак, має деякі відмінності, особливо щодо пізніх археологічних періодів. Для території України вже більш-менш усталеною є така загальна археологічна періодизація:

I. Кам'яний вік:

палеоліт — від появи людини до 10 тис. років тому;

мезоліт — IX-V тисячоліття до н.е.;

неоліт — VI—ІV тисячоліття до н.е.

II. Мідно-бронзовий вік:

енеоліт (мідний вік) — IV—III тисячоліття до н.е.;

бронзовий вік — II — початок І тисячоліття до н.е.

III. Ранній залізний вік — скіфо-сарматська епоха й античність:

передскіфський період — ІХ-УІІ ст. до н.е.;

скіфський період — VII—III ст. до н.е.;

сарматський період — III ст. до н.е. — III ст. н.е.;

антична епоха у Причорномор'ї — VII ст. до н.е. — IV ст. н.е.

IV. Ранньослов'янський часта епоха Великого переселення народів:

культури рубежу ер та першої половини І тисячоліття н.е. (зарубинецька,східнопшеворська, частково липицька, черняхівська та ін.);

культури східних слов'ян другої половини І тисячоліття н.е. (пам'ятки типу Корчак, Луки Райковецької, Пеньківки, волинцівського та роменського типів та ін.);

епоха Великого переселення народів — III—VII ст.

V. Києворуський період. Середньовічна археологія півдня України (ІХ-ХІУ ст.).

VI. Козацька доба (ХУ-ХУІІІ ст.).

Внаслідок нерівномірного історичного розвитку населення окремих територій деякі археологічні культури різних епох могли розвиватися одночасно. Наприклад, на півночі України в IV і III тисячоліттях до н.е. продовжувався неоліт, а на півдні в цей час склався вже мідний вік. Збігаються в часі скіфо-сарматська епоха і поширення античної цивілізації у Причорномор'ї тощо.

Кам'яний вік та епоха міді-бронзи належать цілком до первіснообщинної формації. Ранній залізний вік,ранньослов'янський час і епоха Київської Русі збігаються з рабовласницькою формацією та ранньофеодальною

епохою.


  1. Соціологічна періодизація історії України:




  1. Неолітична революція на території України:

Протягом VI-IV тис. до н. е. в житті людства відбувся якісний поворот - від збирання дарів природи й примітивного полювання люди перейшли до відтворювальних видів діяльності, тобто обробки землі і розведення свійських тварин. Це був якісно новий етап у розвитку людства, нової економіки, нового способу життя. Характерними ознаками неолітичної революції були: винайдення і поширення якісно нових способів виготовлення знарядь праці (шліфування, свердління й розпилювання), з'явилися сокири, долота, тесла, кам'яні ножі;

виникнення нових видів виробництва та виготовлення штучних продуктів: розпочалося виробництво керамічного посуду (що дало змогу готувати варену їжу), прядіння, а згодом і ткацтво;

перехід до осілого способу життя; землеробство і тваринництво були продуктивнішими, ніж мисливство і збиральництво; на зміну примітивному мотичному землеробству прийшла значно продуктивніша обробка землі з використанням рала і тяглової сили тварин (биків і коней);

активне формування стад свійських тварин, використання їх як тяглової сили;

суттєві зрушення в демографічній сфері; наслідком неолітичної революції стало не лише суттєве зростання продуктивних сил, але і помітне покращення умов життя, збільшення харчових запасів, що призвело й до збільшення тривалості життя (до 30-32 років).

В епоху неоліту відбулося формування аграрної та скотарської культури, що спричинило соціальні зміни. Якщо раніше збирачі та мисливці розглядали здобуте ними продовольство як спільне для всіх членів роду, то в епоху неоліту воно поступово почало розподілятися між окремими групами чи особами. Поява залишків продовольства стимулювала виникнення своєрідної військової касти, адміністративного персоналу, служителів культу та інших груп населення, що безпосередньо не здобували його. Через ці процеси та явища почалася соціальна структуризація населення.

На території України виявлено понад 500 неолітичних пам'яток, а вчені виділили більше 10 неолітичних культур. Найбільш ранні з них знаходились на Закарпатті, у басейні Тиси та у Наддністрянщині і Над-бужжі. Унікальною пам'яткою епохи неоліту є Кам'яна могила - пагорб із кам'яних брил у степу поблизу Мелітополя. У печерах, що були, очевидно, святилищем одного або декількох навколишніх племен, виявлено численні зображення тварин - биків, коней, оленів, різьблених і мальованих на камені.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

Історія України Предмет історії України та її методологія iconПрограма курсу "історія україни" Тема 1: вступ. Предмет І завдання курсу
Предмет і завдання курсу історії України. Історія України як складова частина загальносвітової історії. Місце вітчизня­ної історії...
Історія України Предмет історії України та її методологія iconІсторія україни вступ до історії
Ознайомлення учнів із завданнями і структурою курсу та підручника. Історія як навчальний предмет і наука. Історія України — складова...
Історія України Предмет історії України та її методологія iconІсторія україни (вступ до історії україни) 5-й клас (35 год.)
Вступ. Ознайомлення учнів із завданнями і структурою курсу та підручника. Історія як навчальний предмет і наука. Історія України...
Історія України Предмет історії України та її методологія iconПрограма вступного випробування з історії на основі повної середньої освіти (11 кл.) 7 клас Вступ
Предмет, значення історії України, її періодизація. Стародавня та середньовічна історія України. Роль археології у вивченні давньої...
Історія України Предмет історії України та її методологія iconКонспект уроку історії України. Всесвітньої історії (інтегрований курс) 6 клас
Предмет Історія України. Всесвітня історія. (інтегрований курс)
Історія України Предмет історії України та її методологія iconПрограма з історії для 5-го класу, 35 годин (2004) Навчальна програма з історії для 5-го класу, 35 годин (2012)
Ознайомлення учнів із завданнями і структурою курсу та підручника. Історія як навчальний предмет і наука. Історія України складова...
Історія України Предмет історії України та її методологія iconОрієнтовний перелік питань для підготовки до екзамену з дисципліни
Співвідношення категорій «історія менеджменту», «історія управлінської діяльності» та «управлінський континуум». Історія управлінської...
Історія України Предмет історії України та її методологія icon«Разом на одній землі. Історія України багатокультурна». Новий посібник з історії. Запрошуємо до співпраці
...
Історія України Предмет історії України та її методологія iconТематичний розподіл історія україни. Всесвітня історія (інтегрований курс)
Вступ до історії стародавнього світу. Періодизація історії людства. Своєрідність епохи Стародавнього світу як першого періоду в історії...
Історія України Предмет історії України та її методологія iconВідповіді на екзаменаційні питання з дисципліни «Історія України» Історія України
Вивчення історії у вищій школі сприяє формуванню історичної свідомості народу, в якій органічно поєднується знання, погляди, уявлення...
Додайте кнопку на своєму сайті:
ua.convdocs.org


База даних захищена авторським правом ©ua.convdocs.org 2014
звернутися до адміністрації
ua.convdocs.org
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Випадковий документ

опубликовать
Головна сторінка