Пошук навчальних матеріалів по назві і опису в нашій базі:

Issn 2224-0306 Міжнародний часопис Засновано у 2008 році




301.12 Kb.
НазваIssn 2224-0306 Міжнародний часопис Засновано у 2008 році
Сторінка2/3
Дата конвертації17.04.2013
Розмір301.12 Kb.
ТипДокументы
1   2   3


CONTENT


PHILOSOPHY

Titarenko V. Optimistic and pessimistic scenarios for the future of religion

in modern futuristic concepts……………………………………………………………………………………..

5

Pavlyshyn L. Volodymyr Vynnychenko about the konkordyzm as a human’s sense of life……….……….

13

Brodetskу А. Ethical and soteriological Items in Religious and Atheistic Existentialism……….…….....

19







HISTORY




Baluh V., Shkil S. Church Policy Issues of Komnenos dynasty…………………………………….……....

26

Bulyga I. Protestant confessions in the system state church relations on Volynia

(1944-1945)……………………………………………………………………………………………..................

31

Myzak N. Metropolitan Andriy Sheptytsky about anthropological aspects God and

the Earthly Wisdom…………………………………………………………………………………….................

37

Shkribliak М. The consequences of union of Brest and next outlooks of ecclesiastic

and religious life of the orthodox in post-brest period………………………………………………………..

43







SOCIOLOGY




Dokash V. Religious network of Ukraine in its institutional dimensions:

comparative analysis………………………………………………………………………………………….……

50

Iaremchuk S. Main trends of modern religious processes in a globalized world………….....................

56

Stelmakh V. Peligion as factor of political socialization……………………………………………….…….

66

Dokash V., Bochulynskyi S. The main forms of socially valuable activities of Christian denominations in Ukraine…………………………………………………………………………………………

71







CULTURAL STUDIES AND PSYCHOLOGY




Pіren М. The problems of becoming of morally-religious values in modern

Ukrainian society…………………………………………………………………………………………….……..

78

Bodnaryuk B., Voznyy I. Religious paraphernalia mysteries in Greco-Roman society (ІІІ)…………….

82

Martynenko A. Postmodern culture in the dynamics antagonism Religion and science…………….……

93

Noel-Tsygulska T.Biblical christianity & psychotherapy on healing of the soul (mind)…....................

99

Hnatchuk О. Tolerance of students on the principles of religious values…………………………….…....

106







A TRIBUNE OF YOUNG SCIENTIST




Perzhun V. Modern lines of development of historical consciousness of student's youth:

sociological measurement and management regulators………………………………………………………

112

Yuvsechko V. Transformational processes in new religions of the post-modern age…………………….

118

Butynskyy V. Eve of the 1020th anniversary of Baptism of Rus-Ukraine in the problematic

discourse of legitimation of a local Ukrainian Orthodox Church……………………………………….…..

124

Tkachuk Y. Interaction between State and Church: conceptualization of modern Approach………….

131

Marzinovska D. Phenomenon ofreligion belief:a diskurs in phenomenology

and philosophy…………………………………………………………………………………………………….…..

140

Iakymchuk O. Social networks and their analysis…………………………………………………………….

146

Kiley J. Design of social and economic processes as a method of prevention

of crisis in society…………………………………………………………………………………………….……..

153

Malиk B. Specificity of modern believer in the context of social transformations………………….……..

159

Іnformation about the author......................................................................................................................

165









УДК 271.4-7261(477),,19”

Нестор Мизак

(Чернівці)
МИТРОПОЛИТ АНДРЕЙ ШЕПТИЦЬКИЙ ПРО АНТРОПОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ БОЖОЇ І ЗЕМНОЇ МУДРОСТІ
У статті висвітлюються погляди Митрополита Української греко-католицької церкви Андрея Шептицького на Божу та земну мудрість людини у синтезі богословських наук та кутом зору християнської праведності. Аналізується богословське мислення Митрополита щодо виховання духовних, моральних, аскетичних рис в українського народу, складних проблем здобуття ним прикмет християнського благочестя.

Ключові поняття: Божа мудрість, земна мудрість, Святе Письмо, українська Церква, Старий і Новий Завіт, покаяння, молитва, віра, надія, любов, Господній страх.
Стаття актуальна, адже Митрополит Української греко-католицької церкви Андрей Шептицький як великий гуманіст ХХ століття першим вирізнив проблему моральної чесноти людини, як запоруки її свободи і незалежності. Його богословські трактати охоплюють та синтезуюють широкий діапазон богословських дисциплін: моральної, аскетичної, біблійної і пасторальної теології. Богословське мислення Митрополита Андрея направлене на порятунок людини у процесі її земного життя. У світлі Святого писання і Божого слова він представляє богословську думку, з якою ще мало знайомі на українському і світовому рівні. Характерною особливістю богословського мислення Митрополита був зв'язок із життям українського народу.

Андрей Шептицький у міжвоєнний період ХХ ст. гостро відчував духовні потреби українців, які прагнули визволення з-під влади окупаційних режимів. Його думки і повчання актуальні й сьогодні. Він розумів душу свого народу і його потреби. Як духовний батько намагався просвітити і надихнути християн на дорогу праведності. Діяльність Митрополита Андрея Шептицького може служити прикладом для сучасних ієрархів українських церков як треба жити і працювати для добра рідної віри і Церкви.

Цією публікацією прагнемо актуалізувати беатифікаційний процес великого Митрополита, який затягнувся у часі. Основою для написання цієї статті послужили богословські праці А.Шептицького, в яких він закликає християн утверджувати своє життя на фундаменті віри, надії, любові, безкорисливої справедливості і героїзму. Так, Митрополит у праці "Божа мудрість" наголошує, що "вартістю людини є його вартість перед Богом", що людина є не тим, чим видається перед людьми, а тим чим є перед Богом [1, с.5]. Але з соціальних вартостей, продовжує Митрополит, "ми вважаємо майже першою інтелектуальну силу знання і науки. Йдеться про етично здорових людей, а не людей бандитів, яких ніхто не повинен вважати за людей" [1, с.5].

"Найвищим титулом" в очах Митрополита є "мудрість". Хоч українці, наголошував владика, "слабі і убогі й досі не видали всесвітніх геніїв чи провідних умів, признаних за таких через цілий світ, або, що цілому людству показували нові дороги, або для людства здобували нові світи чи творчости" [1, с.7].

Характеризуючи прикмети українського народу, Митрополит порівнює два ідентичні поняття як "мудрість" і "премудрість", які суттєво відрізняються. У Церкві священики звертають увагу на глибину Божої мудрості, а міститься вона в "об'явлених книгах християнської проповіді" [1, с.9]

Ієрарх пише, що "читання і роздумування над книгами мудрості приносить нам необчислимі користі – добра". Серед книг Старого Завіту називає і цитує Книгу Притч Соломона, другу книгу "Екклезіаст" з її провідною ідеєю "марнота марнот і все марнота" [1, с.18].

У старозавітних книгах мудрості богослов характеризує умови набуття людьми мудрості і користі від них. "Щоби набути мудрості треба шукати її в простоті серця, у вірі, у доброті – бо у злобну душу не увійде мудрість і не замешкає в тілі обтяжливому гріхом; бо Святий Дух утікає перед нещирістю (…). Я поставив мудрість вище над царства і престоли, а багатства я нізащо не уважав у порівнянні з нею" [2, с.19]. І далі, "Бог нікого не любить, лише того, хто мешкає з мудрістю; бо вона кращою від сонця й понад усяке розложення звізд, порівняно зі світом показується яснішою. По світлі наступає ніч, а мудрості не побідить злоба. Вона від краю до краю все осягає й управляє усім добре" [1, с.20].

Митрополит Андрей узагальнює: "Якщо бажається багатства у житті нема багатшої речі від мудрості, що все дає (…) крім того буду мати через неї безсмертність, полишу вічну пам'ять, що по мені будуть" [1, с.20]. Пояснюючи П'яту книгу Ісуса Сина Сирахового, А.Шептицький пише, що старозавітні тексти про Божу мудрість "були в часті й месіанськими текстами, представляли й предвічне народження із остаточної мудрості Божого Слова й уділювання цеї мудрості людям" [1, с.21].

Продовжуючи, Митрополит Андрей аналізує глибину мудрості, викладену у Новому Завіті. Він радить шукати значення слова у притчах, записаних євангелістами з висловів Ісуса Христа та інших книг Святого письма [2, с.23]. Митрополит багато уваги приділяє проханню про мудрість у Бога для українського народу і писав навіть молитви за прикладом руського митрополита Іларіона. Багато з них подано у сучасних молитовниках, рекомендованих для вірних Української греко-католицької церкви. Як великий духовний провідник він благає у Господа дати народові мудрості розуміння їх обов'язків, мудрості від радості і смутку, мудрості від того, що минає і того, що триває. Також, мудрості відпочинку, простоти, щирості, щоб серце наше шукало Бога. Владика наголошував, що людині потрібно бути веселою,"без надмірного сміху" і "поважним без суворості". Навчав людей будувати власне життя словом і ділом, без лицемірства і ніяких "пустих гадок" .Щоб Бог дав українському народові мудрості мужності і сили, щоб його не звалила ніяка буря. У мудрості, вважав Митрополит, потрібно бути вільним, щоб український народ не поневолила насильницька пристрасть і чужа сила.

Як філософ і теолог Митрополит Андрей пише про потребу для українського народу мудрості проповідників і вчителів, містичної мудрості "пізнання себе у своїй немочі і злобі, відречення і пожертвування, мудрості хреста крові". І, нарешті, Митрополит просив для українців мудрості церковної історії й богослов"я (…), "якої мені і нашому народові найбільше бракує" [3, с.29].

Для пізнання мудрості людини Митрополит вважав, що "Бог дає нам небесну якусь вищу природу, що знову з глибини своїх сил, з внутрішньої конечності з природної салонності, само зі себе звертається до Бога молитвою; нам бути є молитися" [3, с.35]. Далі Митрополит уточнює: "Суть нашого розуму й нашої волі, їх природа, матеріал з яких є зроблені (…), буття нашого розуму і буття нашої волі є молитвою"…[3, с.35]. Митрополит зауважує, що людині не важко було б молитися Богові, якби вона не була зіпсута первородним гріхом.

Андрей Шептицький сумнівається у тому, чи може людина виконати стільки покаянь (лежати наприклад на холодній землі, ходити у волосяниці, посипати голову попелом і т. д.), щоб заслужити Божу благодать, ніхто не може виміряти її ціну. Божа благодать напевно мусить бути даром Божим від першої хвилини народження, кожної хвилини, аж до людської смерті. Людська воля не в силі оберегти нас від гріха, лише застерегти може Божа благодать [3, с.37].

Людське тіло є посудиною, в якій ми носимо надприродне життя, воно є слабим як глина, тому ніхто не може уповати на свої сили "бути безпечним, що не впаде у тяжкий гріх". Андрей Шептицький свою тезу підкріплює висловом святого апостола Павла: "Хто думає, що стоїть, нехай уважає, щоби не впасти" [3, c.38].Такою ж була пересторога Ісуса Христа до святих апостолів Петра, Якова й Йоана у Гетсиманському саду: "Не спіть, а моліться, щоби не впали в спокусу".

Митрополит Андрей підсумовує, що для осягнення українцем Божої благодаті є молитва, за посередництвом якої ми промовляємо до Бога, але й Бог промовляє до наших душ. Андрей Шептицький великого значення для української людини надавав школі молитви. Людина часто – густо бідує, нарікає, терпить у нещасті, сходить з розуму, а то й відбирає собі життя, залишаючи на роду вічну пляму, хоча люди мають ключ від скарбниці та не уміють скористатися: "Кажу – не вміють – через брак світла в розумі" (…), хто ж би не хотів, якби вмів" [3, с.63].

Митрополит, хоч як володів словом, не переставав просити Бога і всіх святих про силу свого висловлювання: "Пресвята Богородице помагай, дай моїй бесіді ясність у викладі й силу у висловах і успіх у переконуванні" [3, с.69]. Молитва дає ключ до небесних скарбів, пояснював Андрей Шептицький. Щоб його знайти треба молитися так, наче копаєш глибоку криницю, на дні якої можна знайти "Живу воду". Тією криницею є глибина людської душі, глибина людського серця. Наука молитви, наголошує Митрополит, закорінена в Ісусовім Отченашу, який є "брамою до неба". Богослов всебічно інтерпретує окремі поняття молитви, як "Отче", далі "Наш", після, "що є на небесах". Ці три складові Отченашу мають сотні значень і застосувань і відносяться в цілому до людства і до окремо кожної людини, живої істоти, до неба і до землі. Це значення має мільярди або безкінечність застосувань. У ньому міститься ціла Божа сторона людства і життя людини.

Про людський розум Митрополит пише, що він є природним відблиском божества, "через розум ми створені на Божий образ". Розум може дивитися і вглиб землі і на простори небес [3, с.84]. Щодо українського народу то ці три перші прохання Отченашу відносяться до прохань за святість християнської родини, відданіх священиків і єпископів тощо. Наступним проханням молитви "Хай буде воля твоя" Митрополит нагадує нам довгі вояцькі ряди, які клали голови у далекій чужині, рятуючи свого товариша від смерті у бою – без сповіді, без хреста, але їхнє спасення може бути вічним. Вони поступили як найкращі християни, учить Митрополит, і навіть як би їх сповідав найбільший священик, він не дав би їм того розрішення, що кожен з них сам заслужив собі у боротьбі за щастя і волю свого народу.

Андрей Шептицький пропонує завжди повторювати слова молитви "Хай буде воля твоя", напевно наслідуючи проповіді бельгійського кардинала Мерсіє до свого народу під час Першої світової війни, важкі часи оборони Батьківщини від німецьких загарбників [16]. Митрополит Андрей називає священиків молитвениками і жерцями. Їм треба бути провідниками народу у багатьох справах, "дорадниками різних горожанських і суспільних установ", але найперша їх справа – уміти молитися так, щоб молитва була вислухана Богом [3, с.102].

Глибоко і змістовно пояснював Митрополит п'яте прохання Отченашу: "І залиши нам борги наші, як і ми залишаємо боржникам нашим". Дійсно те слово молитви є "знаком автентичності Божого об'явлення; тільки Божа мудрість могла подати таку науку, такий лік і навчити людину такої молитви (…). Ці небесні слова, що нам Христос вкладає в уста, мають безмірну глибину, відслонюють нашим душам далекі і водночас безмірні перспективи". "І не введи нас у спокусу" – цим шостим проханням Митрополит Андрей вияснював, що " спокуса" є досвідченням душі, вона не тільки є гріхом, а навпаки – нагодою до добрих дій; вона виробляє чесноту в душі; вона сталить душу" [3, c. 118]. Андрей Шептицький наголошував про гріх як пута неволі:"Кожний хто допускається гріха, є невільником гріха" [3, с.113]. Кожен, хто шукає Божої мудрості, того найвищого і найціннішого дару небес, каже Митрополит, нехай шукає його у цій школі мудрості – в Отченаші [3, с.124]. Завершуючи роздуми про Отченаш, як символ Божої мудрості, Митрополит вказує, що найважливішою справою у житті є молитва. Себто людина повинна стати людиною молитви – "людиною, живучою життям молитви". "Якщо хочете бути людьми молитви, просіть Божої мудрості", – навчав владика Андрей. Митрополит про Божу Мудрість, говорив, як прикмету розуму людини, яка є найціннішою і найвищою, яку можна досягти лише за посередництвом молитви. "Якщо б Молитослов, з якого молимося, сильно стиснути, поплила би з нього Пресвята Кров, і молитви в ньому є назначені кров"ю, тим то й така безмірна його вартість" [3, с.50].

Андрей Шептицький жорстко картав парафіяльних священиків за "злочинну прямо брутальність матеріаліста", що проявлялася під час Чину Святого Причастя, "який цю чашу випиває не з більшою побожністю, як чарку якого небудь напитку та й зразу звертається до своїх буденних, а не раз як низьких занять" [3, с.54].

Митрополит багато уваги приділяє висвітленню причин морального падіння людини. Чому людина обдарована Богом "найціннішими багатствами неба, бо на небі в небі небес немає ціннішого багатства над Христову благодать", морально губиться. Чи можливе таке, "щоб людина оцінила марну переминаючу, низьку, а часом звірячу розкіш пристрасті?" [4, с.158].

Чи можливо щоб людина, те що є вічним "переминаючи і тривалим", проміняла на хвилини приємності? Чому людина зі стану Божої благодаті переходить знову у стан смертного гріха? Щоб так не сталося нам треба працювати над основами християнства, "убезпечити по змозі вірних від смертного гріха, що веде до вічного заблудження" [4, с.160].

У цій нелегкій праці А.Шептицький на першому місці ставить віру, носієм якої є людський розум, що здатний пізнати Божі діла. "Всі напевно, – говорить богослов, – можуть без жодної помилки пізнати те, що від Божества може бути доступне людському розумові". Адже Бог з безконечної своєї доброти призначив чоловіка до надприродної цілі [5, с.161]. Та ціль лежить у співтворінні з Богом того, "що цілковито пізнання людського ума, як написано у Новому Завіті: Чого око не бачило, ані вухо не чуло, ані в серце чоловіка не прийшло" [5, с.161]. Між вірою і розумом не може бути ніяких суперечностей, бо це один і той самий Бог" і об'являє тайни і вливає в душу віру і дає людському умові світло розуму; а Бог не може противитися Сам Собі й правда не може бути противна правді [5, с.168].

"Віра і розум взаємно допомагають собі. Розум доказує основи просвіченим світлом віри, розвиває науку про Божі діла, а віра звільняє розум від блудів і збагачує його многими пізнаннями" [5, с.168]. Проте віра може бути слабою передусім "тому, що буває несвідомою [5, с.175]. Людина може мати в душі безкінечно Божий дар, яким є Божа благодать і надприродні вливані в душу чесноти, але про те не знати, або й знати, та рідко про це пам'ятати" [5, с.173]. Згідно науці Ісуса Христа, віра "має таку наче безкінечну силу, якісь духовні динаміти". Найменше зеренце цієї віри вистарчає, щоб гори пересувати й творити не знаючи які чуда" [5, с.175]. Як же буде виглядати віра, коли вона у душі людини не буде маленьким зеренцем, а обніме усе життя? "Віра в душі, – стверджує Митрполит, – це щось велике, могутнє, чинне, сказати б – рухоме, що чоловіка пхає до великих діл, до великих жертв, до великих гадок, це щось таке, що так відділяє від усіх, що віри не мають" [5, с.175]. Митрополит переконаний, що як "небо далеке від землі, так далеко невіруючому до віруючого" [5, с.175]. Не раз людина падає жертвою суперечливих доктрин і наук, людської злоби і хитрості. Невіруючий може здобути з наук великі знання, шукати правди, але поза Богом він її не знайде, бо його ціле життя закінчиться на гробових дошках.

Займаючи високий церковний пост, Митрополит і сам не переставав звертатися до Бога, щоб пробудив у його душі жертву віри, дав їй святе оправдання, щоб здобути святу благодать, яка вела б його душу дорогами чеснот та захищала від втрат Божого дару [5, с.179].

Початком людської мудрості Митрополит вважає Господній страх, який проявляється у збереженні Божих заповідей словами апостола Павла: "Хто думає, що стоїть нехай уважає щоб не впасти". Роздуми про страх Господній, Митрополит завершує відповідною молитвою: "Боюся Твого суду, Твоєї кари, боюся впасти в руки нагніваного Бога, боюся пекла, боюся стратити небо (…). Воскреси моє серце! Воно мертве без Твоєї ласки (…) щоб я міг доплисти до пристані (…) по тому розбурханому морю пристрастей і гріхів" [6, с.87].

Після віри і Господнього страху Богослов говорить про надію, яка може бути і добра і зла у залежності від того, яка є у людини любов, що з неї випливає [7, с.195]. Надія в уяві Митрополита постає причиною радості християн і нещасний той, що не має надії, адже надія дає людині віру в себе. "Предметом надії, – говорить Митрополит, – мусить бути добро, бо ми надіємось чогось, чого не любимо й чого не бажаємо". Надія є причиною безкінечної радості вірних і нещасливий той, хто не має надії: "Надія безбожного як порох, що його вітер розкидає, – наголошує Митрополит, – знову ж таки словами зі Святого Письма.

Втрата надії веде до розпуки людини, що є великим гріхом проти Бога. Її причиною стає мертва віра. Однак противним розпуці людини може бути надмірна надія на Бога, що є також гріхом хоч і меншим від розпуки. Не вдаючись углибину дискусії, Митрополит Андрей роздумує про дар розуму і знання для людини, розмислює над Божими дарами знання, серед якого на першому місці стоїть Божий дар мудрості, який називається любов"ю. Великі людські ідеали завжди плекалися на моральних християнських чеснотах, які є прикметою людської душі.

Чесноти можуть бути богословські, інтелектуальні, моральні. Богословськими чеснотами учить Митрополит, є Віра, Надія, Любов, які безпосередньо "єднають душу людини з Богом." Іншими словами Вірою пізнаємо Бога. Надією осягаємо Бога і Любов'ю оцінюємо його. Інтелектуальними чеснотами є також мудрість, розум і знання. До цих прикмет Митрополит додає ще мистецтво. Мудрість це прикмета людського інтелекту, яка дає йому можливість пізнати про найвищі причини всіх речей, себто Бога, а розум все те, що дає можливість скоріше пізнати всі ті правди, які самі по собі ясні. Знання – це та прикмета ума, якою доходимо до пізнання правд за її причинами. Мистецтвом людини Богослов називає уміння виконувати ту чи іншу роботу [7, с.197].

Моральними чеснотами ще можуть бути розважливість, справедливість, відвага, або мужність та стриманість. При цьому Андрей Шептицький згадує древньогрецького філософа Сократа, на думку якого усі людські чесноти сходяться на мудрості. Мудра людина ніколи не грішитиме. Хоча йому заперечував Аристотель, стверджуючи, що розум може бути різним у відношенні до різних потуг душі. Тобто, щоб правильно поступати, потрібно, щоб ум був зміцнений чеснотами моральними та інтелектуальними. Висвітлюючи релігійні чесноти, Митрополит порівнює їх з вченням древньогрецьких стоїків, парипатетиків, Зенона, які були в основному моралістами. Кожна прикмета людської душі мусить бути тривалою, переконаний Митрополит, щоб не похитнулась перед труднощами. Кожна чеснота мусить бути частиною здержаності і прикметою ума та здійснюватися у світлі розуму [8, с.306].

Митрополит Андрей перше місце між моральними чеснотами визнавав за мудрістю, яка є "прикметою розуму, провідником людського життя та найблагороднішої влади душі як провідниці всіх моральних чеснот [8, с.306]. Мудрість є вищою благороднішою чеснотою, ніж чеснота знання і вищою за інтелект і розум. Різні люди можуть мати різні ступені чеснот, відповідно більші здібності розуму, більшу силу волі, ба навіть більший дар Божої ласки.

У розмові про сутність святості Митрополит любив повторювати цитати з Першого листа святого апостола Павла до коринтян: "Інша слава сонцю, інша місяцеві; інша ясність звізд… звізда від звізди різниться в ясності, так і в воскресенні мертвих" [8, с.388]. Митрополит Андрей окремо зупиняється на характеристиці героїчної ступені чеснот і стверджує, що акти народного героїзму чиняться під впливом дару Святого Духа.

Митрополит пише, що "треба якоїсь незвичайної величі духа, щоб зрозуміти, що така жертва є можлива,що є потрібна" [8, с.335]. Величі мудрості рівняється велич сили, яка не зупиняється перед вибором того, що найтрудніше, а тому, бо найбезпосередніше веде до цілі. "Ніхто не може мати більшої любові, як коли віддає своє життя за життя ближніх" [8, с.336].

Ієрарх Андрей крізь призму мудрості людини характеризує її складові характеру. Серед них чесноти доброї ради правильного суду та ті, які ведуть до нерозуму та нерозважливості як поквапливості, змінливості та непостійності людини. І, нарешті, приходить до висновку, що "мудрість тіла – це смерть. Як наслідок, роздумує Митрополит, "мудрість тіла, а не духа є, очевидно, тяжким гріхом, оскільки за найвищу ціль людина ставить добро тіла [9, с.381]. На цьому місці Богослов нагадує зі Святого Письма тезу про "мудрість тіла" як ворожу проти Бога, оскільки розум може помилятися, так само і душа може допусатися гріха. Отже людський розум часто є вірним слугою суб"єкту, тобто служить "фальшивій мудрості", хоча мав би служити правдивій (Божій) мудрості.

Підсумовуючи антропологічні аспекти Божої і земної мудрості людини, висловлені Андреєм Шептицьким, зробимо висновок, що Божа мудрість є найвищою прикметою Божої природи людини, яка виступає нарівні з Богом співтворцем світу, хоч і крізь призму убогості духа і простоти. Убогість людини полягає на недооцінці багатств цього світу, або хоча б правильній їх оцінці, а її простота на неподвійності стандартів, з якими людство повинно іти до мети зі щирістю слова і діла, без інтриг і хитрощів з відкритістю, коли людське серце "прозоре, ясне і світле без прикритих і хитрих думок".

Митрополит возвеличує прикмети праведного життя людини за Божими законами невинності – це бути без гріха, чесними у виконанні обов'язків справедливості щодо інших.

Андрей Шептицький зібрав воєдино прикмети Божої і земної мудрості і назвав цей духовний комплекс "предивним організмом яким є християнська душа", що розвивається в Божій благодаті.

Людську душу з її прикметами Богослов порівнював з "машиною", в якій безліч коліщат і пружин. У них відзеркалені різні чудеса Божого промислу, милосердя й Божої любові у людині, водночас слабості і короткозорості людської природи.

Щоб зрозуміти постулати багатогранного вчення Митрополита Андрея, потрібно опиратися на знання Святого Письма, філософію древніх народів, праці Отців Церкви, науки про християнський етногенез та багато інших дотичних релігієзнавчих дисциплін.

Митрополит Андрей Шептицький істинно великий Богослов, християнський теоретик світового масштабу, борець за національно – християнську ідентичність та єдність церков, людина – геній, яким поправу може гордитися український народ.
1   2   3

Схожі:

Issn 2224-0306 Міжнародний часопис Засновано у 2008 році iconIssn 2224-0306 Міжнародний часопис Засновано у 2008 році
Релігія та Соціум. Міжнародний часопис. – Чернівці: Чернівецький нац ун-т, 2012. – №1(7). – 168 с
Issn 2224-0306 Міжнародний часопис Засновано у 2008 році iconIssn 2224-0306 Міжнародний часопис Засновано у 2008 році
Релігія та Соціум. Міжнародний часопис. – Чернівці: Чернівецький нац ун-т, 2012. – №1(7). – 168 с
Issn 2224-0306 Міжнародний часопис Засновано у 2008 році iconIssn 2224-0306 Міжнародний часопис Засновано у 2008 році
Релігія та Соціум. Міжнародний часопис. – Чернівці: Чернівецький нац ун-т, 2012. – №1(7). – 168 с
Issn 2224-0306 Міжнародний часопис Засновано у 2008 році iconIssn 2224-0306 Засновано у 2008 році
Релігія та Соціум. Міжнародний часопис. – Чернівці: Рута, 2011. – №2(6). – 252 с
Issn 2224-0306 Міжнародний часопис Засновано у 2008 році iconIssn 2224-0306 Засновано у 2008 році
Релігія та Соціум. Міжнародний часопис. – Чернівці: Рута, 2011. – №2(6). – 252 с
Issn 2224-0306 Міжнародний часопис Засновано у 2008 році iconIssn 2224-0306 Засновано у 2008 році
Релігія та Соціум. Міжнародний часопис. – Чернівці: Рута, 2011. – №2(6). – 252 с
Issn 2224-0306 Міжнародний часопис Засновано у 2008 році iconIssn 2224-0306 Засновано у 2008 році
Релігія та Соціум. Міжнародний часопис. – Чернівці: Рута, 2011. – №2(6). – 252 с
Issn 2224-0306 Міжнародний часопис Засновано у 2008 році iconФахові видання вак україни Економічний часопис-ххі issn international standard
Міжнародний Центр issn, що знаходиться в Парижі, надав науковому журналу "Економічний часопис-ххі" числовий код міжнародної ідентифікації...
Issn 2224-0306 Міжнародний часопис Засновано у 2008 році iconУ першому півріччі 2012 року буде видано збірник у Сполучених Штатах (березні, травні), а також спеціальний випуск у Китаї (червень) та збірник наукових праць «Квітневі тези» у Франції (квітень)
Повідомляємо Вам, що у 2012 році наш міжнародний журнал The Advanced Science Journal у друкованому (issn 2219-746X) та електронному...
Issn 2224-0306 Міжнародний часопис Засновано у 2008 році iconУ 2013 році журнал видаватиметься 6 разів на рік у Сполучених Штатах та двічі на рік у Китаї. Кожна публікація оцінюється експертною радою (Peer review)
Міжнародний науковий журнал The Advanced Science Journal™ (issn 2219-746X, e-issn 2219-7478), запрошує до публікації наукових праць...
Додайте кнопку на своєму сайті:
ua.convdocs.org


База даних захищена авторським правом ©ua.convdocs.org 2014
звернутися до адміністрації
ua.convdocs.org
Реферати
Автореферати
Методички
Документи
Випадковий документ
Головна сторінка